|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
50. Полізмістовність трагедії Софокла “Едіп в Колоні”. Сюжет базується на міфологічних фрагментах-після самоосліплення Едіп просить вигнати його з Фів, а сини не хочуть, але в боротьбі за владу виганяють його, Едіп з Антігоною (дочка) їде в Колон, оскільки Апполон передвістив, що там Едіп помре і та земля стане недоторканою для ворога. Вони туди прибувають. Едіп урочисто вмирає. Софокл додав до міфу такі події-до Едіпа приїздить Полінік(син) і просить батька поїхати до з ним до Фів (з рахунком, що після смерті Фіви ніхто не захопить), але Едіп відмовляє йому, як і Креонту(син), що приїздив з тією ж метою. Креонт хоче вкрасти Едіпа, але Тесей з Афін рятує його. Едіп помирає, але смерть радісна, чиста. Інтерпритація: 1.Суттєва ідея батьківської помсти – покарання . Едіп на початку пєси прокляв синів за розбрат, а давній грек вважав найвищою цінністю гармонію, а всесвітня гармонія починається з сімейної, хто її порушує - страшно грішить. Відновити гармонію можна лише через кару, тому Едіп кляне дітей 2. Через страждання та пекельні муки людина може сягнути блага. Життя Едіпа – тому підтвердження. Софокл подіє смерть, як свято – віталізація смерті. За Софоклом людина не гине через смерть, а долучається до героїв, доабсолюту. Смерть-це жах, але з нею повний абсолют. 3.Політичний момент–Софокл в фіналі оспівує Афіни, як оплет демократії. Тесей рятує Едіпа – уклін цій демократії. В час виходу пєси відбувалася Пелопонеська війна і пєса виступила, як агітація за Афіни. 4. Дійсно цікавий момент – містичний. Військо спартанця Агаста йшло на Афіни і було розгромлене мізерною армією афінян саме в Колоні. 51. Конфлікт “Антігони”. Конфлікт заключається в тому, що прадавній божий закон виступає супроти людського. Софокл однозначно на бці божому. Але між рядками можна помітити, що Софокл каже, що людський закон хибний. Софокл полегшує собі проблему, адже Полінік оскверняє розбоєм рідну домівку, от же порушує закон Зевса і первісну гармонію. Тому не тільки Антігона діє за божим законом. Але й Креонт. Якби Софокл дійсно відтворив такий конфлікт: божий закон проти божого, тоді б неодмінно вся коллізія прийняла вигляд нерозв'язної трагедії. Закон Кроента втратив чуття реального. Він уявив себе центром всесвіту. Антігоня, людина, яка обстоює свою гідність, незалежність, трагедія її у тому, що ще не настав її час. Поки ще владарює всеправний можновладець. В “Антігоні” головним мотивом проходить проблематичність людського знання. Креонт з самого початку певен в правильності своїх помислів. Котрі однак у кінці трагедії обертаються безрозсудливістю. Антігона задає собі питання, хто правий в своїх діях, вона чи Креонт. Відповідь на це питання дає фінал трагедії, що дії дівчини співпадають з існуючим божим законом. 52. Фроммівська інтерпритація “Царя Едіпа”, “Едіпа в Колоні” та “Антігони”. Е.Фромм разглядає три трагедії Софокла, як трилогію, бо вони поєднані тематично та ідейно. Фромм заперечує трактовку Фрейда, що Едіп має сексуальний потяг до Іокасти. Фромм дає своє тлумачення цих творів, він каже, що цей міф можна розуміти, як символ протесту сина, що повстав проти волі батька. Фромм підтримує таку думку, що під прошарком релігії Греції, лежить прошарок матріархальної релігії. Фромм намагається довести, що в трьох трагедіях Софокла превалює матріархальне світовідчуття. Найяскравіший приклад цьому приведено в “Антігоні”, де любов до людини протистоїть тоталітарному закону. Загадка Сфінкса проста, а складжна її відповідь – Людина. (матріарх. стихія) 53.Евріпід – “найтрагічніший трагік”. Загальний обрис життя й творчості. Трагік класичної доби – Евріпід вражає читача особливою інтелегенцією, високим інтелектуалізмом. В житті його часто не розуміли. Евріпід народився на острові Саламіні. Це місце було дуже пов'язане з усіма трьома трагіками. Батько Евріпіда був заможній селянин. Замолоду. Як свідчать давні біографи Евріпід здобув перемоги, як атлет, потім захоплювався малюванням. Але найглибшим та найтривалішим виявився інтерес до поезії та філософії. Цьому й посвятив Еріпід все своє життя. Написав понад 90 трагедій, з яких дійшло до нашого часу тільки 17. Він був двічі одружений. Евріпід не вагаючись картав рідну демократію, коли вона збройно зазіхала на чуже. Евріпід був видатним мислителем свого часу. Великий вплив на нього мав Протагор. Саме в домі Евріпіда він прочитав свій твір “Про богів”. 54. Міф про Медею та його трансформація в трагедії Евріпіда. Трагедія на міфі про Медею. Медея – донька каолхідського царя Еета, онучка Геліоса. Вона допомогла Ясонові здобути золоте руно й втікла з ним до Греції. Щоб стримати переслідування вбила свого брата. Ясон з Медеєю одружились. Потім вони оселиоись в Корінфі. В них народжується двоє дітей. Ясон закохується в доньку царя Креусу. Медея надсилає Креусі отруєне плаття. Креуса і її батько згоріли від цього плаття.Медея вбиває власних дітей. Потім йде до Афін, живе з Егістом. Трансформація. Евріпід зосереджує увагу на найдраматичнішому моменті життя Медеї. Креонт повідомляє Медеї, що Ясон одружується з Креусою. Креонт вимагає від Медеї покинути місто. Медея відчуває пекельні страждання. Потім надсилає весільну сукню Креусі. Потім вбиває дітей. Евріпід найстрашніші сцени пише опосередковано. 55. Художня полеміка Евріпіда з Сократом і Протагором в “Медеї”. Сократ розрізняв в людській душі дві стихії: тімос-стихія бажання, яку за Сократом варто приборкувати. Булемата- розумна, мудра стихія в людській душі. Людина мусить приборкати розумом свої невгамовні пристрасті й тим самим досягти атраксії- стану тотального спокою, душевної рівноваги. А в “Медеї” почуття та емоції беруть верх над думками і бажанням. Протагор казав, що людина є мірою всіх речей, отже- людина суб'єктивна. Образ Ясона тотально суперечний. Ясон кидає дітей, руйнує сім'ю. Протагор вірив, що людина є мірою всіх речей. А Евріпід доводить, що ніякою мірою людина не є, бо вона тотально суперечна, непостійна і непередбачувана. 56. Психологічне тлумачення “Медеї” (в світлі теорії Маслоу). Концепція А.Маслоу заключається в тому, що психіка людини базується на трьох потребах: 1.Фізіологічно-матеріальні (повітря) 2.Соціо-етичні (посада) 3.Кохання. Якщо ці потреби задовольняються, то людина щаслива, але такої ситуації не буває. Коли жодна з потреб не задовольняється, то наступає фрустрація – це стан, який породжує в особистості агресивну, несамовиту поведінку, яка призводить до злочинів або безумств. У Евріпіда Медея переживає саме такий стан.Спочатку вона має – все, але потім це все зникає, її женуть з міста. Вона стає “нічим”. У стані фрустрації Медея вбиває свою суперницю і власних дітей і тим самим завдає страшний удар Ясону. 57. “Метафізичне” тлумачення “Медеї”. Метафізичне тлумачення. Трагедія Медеї є божою карою і реалізацією прокльонів з боку її родичів. Давні греки усвідомлювали, що в стражданні і в муці людина здатна осягнути Істину. Медея закохавшись в Ясона зраджує батьківщину, вбиває брата (цим вона порушує гармонію) заради Кохання, таобто заради нової життєвої гармонії. Креусу і Креонта вна карає за заперечення її щастю. 58. Ерос і Танатос в “Медеї”. В долі Медеї просліджується співіснування кохання і смерті (Ерос і Танатос). Древньогрецький філософ Емпедокл вважав, що світ має два першоначала: кохання (дружба) і смерть (розбрат). Ці два начала чергуються. Коли перемагає Ерос все квітне, але кохання розбивається Тантосом – все розпадається. Так і рухається світ за колоподібним законом. У Евріпіда кохання і смерть існують ожночасно, а в Емпедокла чергуються. 59. Видозміна міфу в трагедії Евріпіда “Гіпполіт”. В своїй трагедії Евріпід вводить образ Афродіти, цей образ є першоосновою трагедії. Тут Бог діє не безпосередньо, а шляхом складної системи взаємопов'язаних персонажів. Художньо це відбиває певну своєрідність, коли сумнів приводив до ускладненого бачення світу. Трагедія починається з полювання Гіпполіта, а міф з воєнних походів Тесея на амазонок. 60. Новаційне висвітлення дилеми “Бог- людина” в п'єсі Евріпіда “Гіпполіт”. У Евріпіда Афродіта карає юнака за нелюбов до жінки, отже й за неповагу до божества кохання. Але насильнецьке кохання – то є велике зло. У Евріпіда саме Афродіта виступає головним профанатором кохання. Гіпполіт не є абсолютним безбожнико. Він шанує Артеміду, але Афродіта вимагає такої ж любові й почесті до себе. Гіпполіт певен, що людина по-справжньому може любити лише одного бога. А якщо людина славить багатьох богів, то вона вже лицемірить. Але сама богиня Афродіта примушує Гіпполята до лицемірства. Вперше в грецькій літ-рі висловлюється така думка, що караючий бог, не є справжнім богом. Після смерті Гіпполіта, Артеміда кляне Афродіту і присягається помститись їй. 61. Генеза давньогрецької комедії Грецька комедія виникає у VI ст. до н. е. з таких осоновних елементів: а) голосливі й веселі побутові сценки пародійного та карикатурного характеру, б) драматизовані пісні викривального характеру в селян, котрі ходили на свята Діоніса в місто висміювати тамтошніх мешканців, в) оргіастично-жертвений культ Діоніса, г) пісні на честь богів родючості на Діонісових святах. В результаті поєднання цих чинників з’являються веселі, буйні святкові походи та сцени карнавального типу, сповнені жартами, навіть непристойностями; з піснями, танцями, перевдяганням у різних тварин та істот з товстим задом, великим черевом і довгим шкіряним фалласом. Великого значення набували любовні пригоди, бенкети, різні буйства. Слово комедія походить від коммос, тобто святково-веселий натовп, гулянка (від come – “село” та ode – “пісня”). Класична комедія розвивалась під сильним впливом наростаючого антагонізму між вільними землевласниками та великими виробниками. Від культу Діоніса до комедії перейшло багато важливих рис: а)хор, як невід’ємна частина ритуалу, б)агон двух напівхорів, в)парабаса, рух хору у бік глядачів та звертання до них від імені поета, г)багате маскування, д) бенкетування, любовні пригоди, весілля та заключний марш із смолоскипами. За Арістотелем комедія втішає безболісним сміхом з приводу фіктивно страждаючих героїв, про загибель яких не ставиться питання. На початку VІ ст. до н.е.виникає у місті Мегари фарс, примітивна комедія , що складалась з невеличких жартівливих сценок, та мім в Сицилії, тобто жартівливе відиворення в народних сценках щоденного життя. І лише в Аттиці комедія досягла повного розвитку. Тут вона отримала розвинуту фабулу та структуру, різноманітні маски та визначене число акторів. Представники: Хіонід, Кратет, Маснет, Арістофан. 62. Арістофан versus софісти: комедія “Хмари”. Ця комедія була написана у 423 р. до н.е і головною її темою є висміювання софістики. Арістофан вважав, що ця комедія є його найсерйознішою працею, але “Хмари” не дали успіху у глядача, тому отримали лише ІІІ приз. Старий селянин Стрепсіад заплутався у своїх боргах, до яких його призвів його син, який тяжів до задоволень. Тоді Стрепсіад вирішив піти до думальні софістів, які вміли переконати, що біле – то чорне, а чорне – то біле. Таким чином він хотів переконати кредиторів, що він не мусить сплачувати борги. На чолі софістів стояв Сократ, який був вчителем вміння обдурювати людей у різних суперечках. Арістофан використав Сократа як карикатуру усіх софістів. Сократ приймає Стрепсіада у думальню і посвячує його у софісти. Але Стрепсіад виявляється нездібним і замість себе віддає свого сина. Фідіпід швидко оволодів навичками і звільнив старого від кредиторів, але доходить до того, що син починає бити старого і переконує, що робить це на благо батька, Фідіпід починає твердити, що має законне право бити і матір. Після цього Стрепсіад шаленіє і підпалює думальню софістів. У цій комедії відкриваються всі особливості творчості Арістофана. Автор малює відкриту критику на софістів і на Сократа. Отже, він підтримує тих, хто стратив Сократа за інакомислення. Софісти відкидають богів, ставлячи на їх місце хмари, які, на їх думку, впливають на думки та несуть велику силу. 63. Художність та філософія комедії Арістофана “Лісістрата”. Комедія “Лісістрата” – це антивоєнний твір, що був написаний у 411р. до н.е. В перекладі “лісістрата” – та, що розбороняє війська. Художність цього твору полягає в тому, що жінки ворогуючих областей розпочинають страйк і примушують чоловіків укласти мир. Сама ж Лісістрата – жінка-аристократка з Афін. Вона збирає жіночі збори, на яких пропонує оголосити чоловікам бойкот за те, що вони весь час воюють і не виконують подружні обов’язки. Жінки утворюють свій табір, де живуть за воєнними законами і куди не допускають чоловіків. Всі жінки захоплюють Акрополь і не пускають до себе чоловіків. Афінські старці благають жінок залишити Акрополь і навіть підпалюють його, однак жінки заливають вогонь. В кінці кінців, з’являються представники Спарти та Афін і просять Лісістрату примирити їх. Отже, чоловіки поступаються жінкам і припиняють війну. П’єса переповнена яскравою еротичністю, що прикрашає художність комедії. Невід’ємною тут є і філософія. Вона полягає в тому, що всесвіт сприймається як терези з чоловіками та жінками. Без одного звена він руйнується. Тому війна постає як гріх. Всеодно все стає на свої місця і гармонія всесвіту не може бути цілком порушена війною. 64. Естетична полеміка у комедії Арістофана “Жаби”. Комедія Арістофана “Жаби” була написана у 405р. до н.е. Ця комедія цікава тим, що виражає літературні погляди Арістофана. Вона являє собою літературний памфлет у драматургічній формі, в якому Арістофан піддав оцінці творчість Есхіла та Евріпіда і висловився про роль мистецтва в суспільстві. Ця комедія поділяється на дві частини. У першій частині автор показує подорож бога Діоніса та його раба у царство мертвих. Людське суспільство почало деградувати, тому Діоніс вирішив повернути на Землю одного з великих трагиків, бо він певний, що вдосконалити моральність може лише справжній поет. Подорож відбувається у супроводі хору жаб. Полеміка комедії сконцентрована у другій частині, коли Діоніс знаходить письменників. Він бачить, що Есхіл сидить на троні, поряд з ним Софокл, який обсипає його лестощами, Евріпід лає Есхіла, заперечує його майстерність, називає його останніми словами. У іх чвари втручаються Діоніс та Еак і влаштовують офіційний Агон. Першим бере слово Евріпід, він каже, що в есхілових творах відсутній індивідуальний характер, есхілова мова не тільки монументальна, а й незрозуміла для читача, стиль – важкий, неясний, Есхіл вибирає героїв не з життя, а з міфів, іноді створює неймовірні потвори. Натомість Евріпід ставить собі заслугою те, що він творить реально-індивідуальні характери з притаманною лише їм мовою, саме він уводить в драму розум, розкриваючи багатство діалектики життя, складну мотивацію людських вчинків. Зі свого боку Есхіл каже, що його герої величні та ідеальні, надихали греків на перемоги та патріотичні вчинки, у той час як Евріпідові викликають відразу та спотворюють душу глядача, своєю мовою Есхіл виховує найкращі цінності в людях. Діоніс та Еак не можуть визначити хто кращий серед поетів зважують на терезах фрази обох митців. Терези, з волі Арістофана, віддають перевагу Есхілу. Діоніс присуджує перемогу Есхілу та забирає його з собою на землю, аби він підняв духовність та моральність греків. Ця комедія завоювала І місце на агоні та ставилась багато разів. 65. Утопія та скепсис комедії Арістофана “Плутос” “Плутос” (“Багатство”) – це остання комедія Арістофана. Вона несе в собі риси нового комедійного стилю, далекого від нестримного сміху давньої комедії, але пов’язаного з темами соціального та морального характеру і виключаючого будь-яку гостру політичну сатиру. Натомість з’являються утопія та скепсис. Головний герой комедії – скромний трудівник-землероб, що мріє про свободу від боргів. Одного разу трудівник Хреміл бога багатства Плутоса і бачить, що той сліпий, ось чому одні люди багаті , а інші бідні. Хреміл приводить того до храму бога-цілителя Асклепія, який повертає Плутосу зір. З цього часу всі без винятку стають багатими. Хреміл по дорозі додому зустрічає бідність і каже їй, що тепер не буде бідняків, але вона йому відповідає, що якщо всі будуть багатими, то ніхто не буде працювати та шанувати богів і боги зникнуть. Хреміл не хоче слухати цього і жене бідність геть. Але незабаром все справджується: донощики втрачають свою платню, адже тепер їх професія не потрібна, молоді чоловіки кидають літніх жінок, бо стають багатими, ледачими безбожниками. Навіть боги не можуть існувати в традиційному вигляді, так як ніхто не приносить їм жертви, люди стають багатими без їх милості. Доходить до того, що Зевс та Гермес наймаються рабами у Хреміла. Як бачимо комедія вирізняється критичним відношенням до міфології. Одужання Плутоса пов’язане з обманом і шахрайством, що панують в храмі Асклепія. Давні боги Олімпу представлені в такому зганьбленому вигляді, що іншого твору в грецькій літературі класичного періоду неможливо й знайти. В цьому творі доводиться теза про те, що для міфологічних богів потрібне соціальне середовище. Без бідності й праці – щезають всі міфологічні боги. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |