|
|
Скачати 2.03 Mb.
|
|
Тема: Породи свиней різних напрямів продуктивності. ПЛАН:
Свинарство – одна з найбільш ефективних галузей тваринництва. При інтенсивному виробництві від однієї свиноматки за рік можна одержати 2 – 2,5 т свинини, витрачаючи на виробництво 1 ц продукції 4 – 4,5 корм. од. Свинарство – найбільш скороспіла і вигідна галузь тваринництва. Ця перевага пояснюється біологічними особливостями свиней. Свині відрізняються від інших видів тварин високою плодючістю. В хороших умовах утримання при збалансованій біологічно повноцінній годівлі свиноматки дають за один опорос 10-12 повноцінних поросят. У свиней короткий період супоросності (112-118 днів) і підсосу (26-60 днів), що дає змогу за 2 опороси одержати 25 поросят від свиноматки за рік. Свиням властива скоростиглість. Тварини сучасних порід, особливо помісні, за повноцінної годівлі і нормальних умов утримання здатні досягати маси 100-120 кг у віці 6-7 міс., щодоби даючи прирости 550-650 г. Поросята народжуються з живою масою 1-1,3 кг. ● Ремонтні свинки досягають статевої зрілості у віці 5-5,6 міс., - у віці 9-10 міс. вони фізіологічно зрілі і можуть запліднюватись; - у віці 12-13 міс. уже від них одержують приплід. Найкраще ростуть поросята, що народилися в грудні – січні, за літо вони виростають, а свиноматки можуть давати ще й літній опорос у липні місяці. Турові опороси – це дружні опороси, коли група свиноматок має розпорошитись за 5-7 днів. Літній туровий опорос може тривати 10-12 днів. Такі тури взимку і влітку полегшують догляд за матками і поросятами, дають змогу уважніше доглядати за поросятами, формувати групи відгодівлі чи ремонту. Практикують у свинарстві і ущільнені опороси, коли поросят відлучають у більш ранньому віці, посилюють годівлю маток і спаровують так, щоб за 2 роки одержати 5 опоросів. У свинарстві використовують природне і штучне осіменіння. Дорослих свиноматок парують у першу охоту після відлучення від них поросят, яка настає через 4 — 6 днів.У світі існує понад 100 порід, а з урахуванням місцевих, локальних і зникаючих — 400. У розвинених країнах світу використовують тільки 10-15 порід м’ясного напряму продуктивності. ● У США в основному розводять три породи (дюрок, гемпшир, йоркшир), які становлять понад 70 % племінного поголів’я. У багатьох країнах Європи поширені дві-три породи, але основними є велика біла (йоркшир) і ландрас. На них припадає близько 70 % породного складу свиней. ● В Україні найбільш поширеними вітчизняними породами є велика біла, українська степова біла, миргородська, а серед зарубіжних — ландрас і дюрок. Серед перспективних порід для одержання нежирної свинини — полтавська і українська м’ясні. Породи за напрямом продуктивності залежно від виробничого призначення і племінних цінностей ділять на три групи: перша — універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла); друга — м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, українська м’ясна, ландрас, дюрок, естонська беконна, уельська, гемпшир, п’єтрен, уессекс-седлбек); третя — сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька). 2 . Велика біла порода – одна з найстаріших і найпоширеніших порід в Україні. Виведена акліматизацією завезених свиней англійської великої білої породи та тривалою племінною роботою і впливом кліматичних і кормових факторів. Розводиться в Україні понад 90 років і становить 82,5 % наявного поголів’я. Тварин можна відгодовувати як для одержання бекону або пісного м’яса, так і великої кількості сала. їх широко використовують для виведення вітчизняних порід, типів та ліній. Свині цієї породи великих розмірів, із трохи розтягнутим, широким і глибоким тулубом, широкою спиною, великими, м’ясистими та виповненими окостами, мають 12— 14 сосків. Жива маса дорослих кнурів становить 320 — 350, свиноматок — 230 – 250 кг; багатоплідність — 10-12 поросят, жива маса поросят при відлученні у 60-денному віці — 17-20 кг. Тварини великої білої породи добре пристосовані до розведення в різних природно-кліматичних зонах України, крім південних районів. Свиней цієї породи використовують як материнську основу для одержання товарних помісей та гібридних тварин. Українська степова біла порода створена академіком М. Ф. Івановим у 1932 р. схрещуванням місцевих свиней півдня України з кнурами великої білої породи. За зовнішнім виглядом тварини подібні до свиней великої білої породи, але мають ще міцнішу будову тіла. Масть біла, голова невелика, тулуб вкритий густою, довгою, пружною і часто кучерявою щетиною. Жива маса дорослих кнурів досягає 310-340, свиноматок — 230-250 кг; багатоплідність — 10-12 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає у 175 -200-денному віці при середньодобових приростах 750 – 860 г і витраті кормів 3,5 — 4 к. од. Високий вихід м’яса від свиней одержують до 8 – 10-місячного віку, а далі, в більш старшому віці, вони добре осалюються. За чисельністю поголів’я порода займає друге місце в Україні (12,2 %) після великої білої. Тварини добре пристосовані до пасовищного утримання в умовах півдня України. ■ Породи м’ясного напряму продуктивності Полтавська м’ясна порода виведена складним відтворним схрещуванням та об’єднанням генотипів кількох порід: великої білої, миргородської, ландрас, п’єтрен, уессекс-седлбек. Це великі широкотілі з добре розвинутими м’ясними формами тварини, порівняно довгим, широким та глибоким тулубом, масивними окостами, легкою головою з невеликими горизонтально поставленими вухами, білої масті. Жива маса дорослих кнурів становить 340, свиноматок — 240 кг; довжина тулуба відповідно 182 та 165 см; багатоплідність — 10-11 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 180 – 185 днів при середньодобовому прирості 750 – 800 г і витратах корму на 1 кг приросту 3,7-3,8 к. од. Українська м’ясна порода виведена в 1993 р. об’єднанням генотипів свиней полтавської, харківської та білоруської селекцій і затверджена як порода в 1993 р. Жива маса дорослих кнурів становить 300 — 340 кг, довжина тулуба – 182 -186 см; свиноматок відповідно 242-254 кг та 168- 172 см. Багатоплідність – 10,8- 11,5 поросят; молочність – 57 — 59 кг. Маса гнізда поросят при відлученні в 2-місячному віці — 189 – 209. Підсвинки досягають живої маси 100 кг за 175 – 185 днів. При цьому середньодобовий приріст становить 740 – 820 г, витрати корму на 1 кг приросту 3,5 – 3,8 к. од., товщина шпику – 24 – 26 см.Свиней зазначеної породи можна відгодовувати до м’ясних кондицій, одержуючи живу масу 130 кг і більше. Порода ландрас виведена в Данії наприкінці XIX ст. методом відтворного схрещування місцевих маршових довговухих свиней з великою білою породою. Жива маса дорослих кнурів становить 300 – 320, свиноматок – 220 – 250 кг; довжина тулуба – 200 см; багатоплідність – 11-12 поросят. На відгодівлі молодняк досягає 100 кг за 170 – 180 днів при витраті кормів 3,4 – 3,6 к. од. Порода дюрок виведена в США у 1860 р. схрещуванням двох порід червоної масті, завезених емігрантами, з використанням старої беркширської породи. У тварин довгий тулуб з добре вираженими м’ясними формами, аркоподібна спина, звисаючі окости, масть червона з різними відтінками. Жива маса дорослих кнурів досягає 390, 420, свиноматок – 330, 350 кг. Свині міцної конституції з добрими адаптивними якостями. Вони скороспілі, характеризуються виключно високою інтенсивністю росту, достатньо добрими м’ясними якостями та ефективністю використання кормів. Породи сального напряму продуктивності Миргородська порода виведена в 1940 р. на Полтавщині професором О. П. Бондаренком складним відтворним схрещуванням місцевих чорно-рябих свиней з кнурами беркширської, великої білої, середньої білої, великої чорної та темворської порід. Сучасні свині цієї породи досить довгі, широкі та глибоко груді, міцної конституції, чорно-рябої масті, іноді з рудим відтінком. Кнури досягають живої маси 300 – 320, свиноматки – 220 – 230 кг; багатоплідність – 10-11 поросят; жива маса гнізда в 30 днів — 60-70 кг. Молодняк живої маси 100 кг досягає за 186 – 190 днів при середньодобових приростах 690 – 710 г і витратах кормів на 1 кг приросту 4,0 – 4,2 к. од. Українська степова ряба порода виведена в 1961 р. академіком Л. К. Гребнем з використанням місцевих свиней, великої білої, беркширської та мангалицької порід. За розвитком і продуктивністю тварини наближаються до степової білої. Жива маса дорослих кнурів становить 290 – 340, свиноматок – 210 – 230 кг; багатоплідність — 10—11 поросят; маса гнізда у місячному віці – 60 – 65 кг. Масть різних відтінків: темно-ряба, чорна, чорно-руда й руда. Кістяк міцний, тулуб довгий та округлий, темперамент спокійний. При м’ясній відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100 кг за 215 -220 днів, витрачаючи не більше 4,5 к. од. на 1 кг приросту. Велика чорна порода виведена в Англії наприкінці XIX ст. методом відтворного схрещування англійських місцевих довговухих свиней з неаполітанськими та китайськими чорними свинями. В Україну завезені з Німеччини в 1947 р. Тварини міцної конституції, спокійного темпераменту. Жива маса дорослих кнурів досягає 300 – 360, свиноматок – 200 – 240 кг; багатоплідність – 9-11 поросят. 3. Племінна робота у свинарстві. Структура та оборот стада. Продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. Мета племінної роботи у свинарстві: - цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та добору батьківських пар; - підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів; - скороспілості молодняку; - зменшення витрат кормів на одиницю продукції; - поліпшення м'ясних якостей свиней на відгодівлі. На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної роботи визначено чотири типи господарств: - племінні заводи; - племінні господарства; - племінні ферми (племінні репродуктори); - виробничі репродуктори господарств і комплексів. ● У племзаводах та племгоспах використовують чистопородне розведення, в племінних репродукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещування, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібридизацію (вирощують поросят для відгодівлі). Зоотехнічний облік. Вся селекційно-племінна робота в стаді ґрунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними формами, що є основними документами в племінному господарстві. Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчасне мічення приплоду. Свиней мітять одним із трьох способів: - татуюванням; - вищипами; - бирками. На другий день після народження на лівому вусі поросяти татуюванням ставлять гніздовий номер (порядковий номер опоросу з початку року). При відлученні на правому вусі поросяти ставлять інвентарний номер кнурцям ставлять непарні, свинкам — парні заводські номери. Якщо в господарстві користуються методом вищипів, гніздовий номер не ставиться, а на 2-3-й день життя поросятам відразу робиться інвентарний номер. Бонітування свиней — один із важливих заходів у організації селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи поліпшення якісного складу стада. Комплексну оцінку тварин проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого призначення. Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молодняк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних господарств та племінних репродукторів промислових комплексів. Кнурів і свиноматок оцінюють раз на рік у серпні-вересні індивідуально за комплексом ознак, ремонтний молодняк — при досягненні живої маси 100 кг. Племінних свиней оцінюють за: - розвитком; - екстер'єром; - продуктивністю. Структура стада — це співвідношення статево-вікових груп свиней, зумовлене виробничим напрямом свинарського господарства. Вона не стабільна і змінюється протягом року в результаті вибуття або народження тварин у стаді, що особливо характерно для товарних господарств. Значно стабільнішу структуру стада спостерігають у племінних господарствах, де ведеться цілеспрямована селекційно-племінна робота відносно удосконалення продуктивних якостей окремих ліній кнурів та родин свиноматок. У зв'язку з постійним вибуттям основних свиноматок та кнурів є необхідність у ремонті стада, для чого вирощують ремонтний молодняк. Для цілеспрямованого руху свинопоголів'я на фермі складають оборот стада, який буває щомісячний або річний. Фактичний рух поголів'я за місяць показують у щомісячному обороті стада при звітуванні по фермі. Основною складовою частиною обороту стада свиней є різні статево-вікові групи - основні кнури-плідники та свиноматки – дорослі тварини стада, призначені для одержання молодняка; - перевірювані свиноматки – від часу встановлення першої поросності до відлучення поросят першого опоросу (в 2-місячному віці), після чого свиноматок або переводять до основного стада, або вибраковують; - ремонтні кнурці – кнурці від добору (придбання) на вирощуванні до першого парування, призначені для заміни вибракуваних кнурів основного стада; - ремонтні свинки – свинки від добору на вирощуванні до встановлення першої поросності, призначені для заміни вибракуваних свиноматок основного стада; - поросята-сисуни; - відлучені поросята (2-4 міс); - дорослі свині на відгодівлі (вибракувані матки і кнури). В обороті стада планують строки й кількість опоросів основних і перевірюваних свиноматок, купівлю племінного молодняку, переведення на відгодівлю та здавання на м'ясо тварин, кількість використаних кормів і валове виробництво свинини протягом року за місяцями, визначають середнє поголів'я, яке використовують для розрахунку потреби в кормах, приміщеннях, для планування зеленого конвеєра. Якщо свині живуть 8—10 років, то в стаді їх використовують 3 — 4 роки, одержуючи від них 6-8 опоросів. 3. Особливості годівлі і утримання маточного поголів’я та вирощування молодняка Годівля і утримання поросних маток спрямовані: - на одержання від кожної свиноматки численного та міцного приплоду 10-12 поросят (ж. м. 1,2-1,3 кг); - збереження матки у племінних кондиціях і хорошому фізіологічному стані. У свинарстві застосовують вигульну і без вигульну системи утримання. Ремонтний молодняк, кнурів-плідників, свиноматок утримують за вигульною системою, а відгодівельне поголів’я від початку до кінця відгодівлі без вигульно. Розрізняють індивідуальний і груповий способи утримання свиней. Індивідуально утримують – кнурів, супоросних і підсисних маток; Для вирощування молодняку свиней застосовують три системи: - трифазну; - двофазну; - однофазну. ● Трифазна передбачає перебування поросят у трьох приміщеннях: 1. свинарнику-маточнику – до 60- денного віку (відлучення); 2. цех дорощування до 90-120-денного віку; 3. цех відгодівлі. ● Дворазова передбачає перебування свиней у двох приміщеннях: 1) свинарнику-маточнику до 90-120-денного віку; цех відгодівлі. ● Однофазна передбачає: 1) поросята від народження до досягнення технологічних м’ясних кондицій знаходяться у свинарнику-маточнику в одному й тому самому станку. Оператор один комплексу обслуговує до 1000холостих і поросних свиноматок, 4200 відлучених поросят, 1800 свиней на відгодівлі або 60 свиноматок з приплодом. Ефективність використання корму, вгодованість та стан здоровя тварин значною мірою залежить від організації місць годівлі та напування. Вони мають бути зручними, доступними, підтримуватись в належному санітарному стані. Місце годівлі та напування обладнують біля кормового проходу. Напувають свиней всіх виробничих груп із корит або автонапувалок досхочу. Плодючість – це кількість поросят, одержаних від свиноматки за її продуктивне життя; Багатоплідність – це кількість поросят, одержаних від свиноматки за один опорос; Великоплідність – жива маса поросяти при народженні. ● Одержання багатоплідних опоросів, добре розвиненого й життєздатного молодняку значною мірою залежить від організації годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменіння та протягом усього періоду поросності. Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст маси тіла за період поросності. Годують свиноматок за нормами з урахуванням: - періоду підготовки до парування чи осіменіння; - стану поросності (перші 84, останні 30 днів); - живої маси; - віку; - вгодованості. Годують свиноматок: на кожні 100 кг живої маси: · холостих маток згодовують 1,5 – 1,8 корм. од., протеїну 130 – 170 г на добу; поросним свиноматкам від 1,2 до 1,7 корм. од. Потрібно забезпечувати свиноматок кальцієм, натрієм, фосфором, мікроелементами, вітамінами. Годують свиноматок 2-3 рази на добу. Напувають свиноматок водою з температурою не менше 100С. Дуже холодна вода призводить до абортів. За 10-15 днів до опоросу матку переганяють у індивідуальний підготовлений станок, за 3-4 дні припиняють прогулянки, зменшують раціон кормів до 50%, щоб зменшити навантаження на організм. ♦ Організація годівлі свиноматок під час лактації повинна сприяти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню міцних поросят від народження до відлучення. Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності. На 100 кг живої маси їм необхідно згодувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к. од. на кожне порося. Концентровану частину повинні складати зернові злаки й зернобобові культури, а також корми тваринного походження. У раціоні підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять соковиті корми (буряки, моркву), а влітку – зелені корми. Протягом двох днів після опоросу свиноматки одержують 50% даванки і лише на 6-8 –й день їх переводять на повний раціон. Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захворювання на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок при відлученні поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раціону виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50%, увечері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не годують і лише ввечері їм дають половину норми раціону та води. На другий день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих, групуючи їх у кормові групи по 2-3 голови. ♦ Поросята, починаючи з першого дня життя, живляться виключно материнським молоком, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму і запобігає різним захворюванням. Поросятам, починаючи з 3-4-го дня життя, дають воду, а з 5-6-го їх підгодовують підсмаженим зерном. З місячного віку згодовують концентровані корми в сирому вигляді. ☻ Молоко свиноматок бідне на залізо і вже в перші дні життя у поросят знижується вміст гемоглобіну. Для запобігання анемії їм внутрішньом’язево вводять розчин феродекстринових препаратів. У сучасних технологіях виробництва свинини існує кілька систем відлучення поросят, пов’язаних насамперед з їх віком, а саме: - в 60-, 45-, 22- або 10-денному віці. У період відлучення бажано згодовувати антибіотики й молочну кислоту, які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню поросят. Добова норма поживних речовин для поросят залежить від віку, живої маси, та інтенсивності росту. На 100 кг живої маси поросятам від 20 до40 кг необхідно згодовувати 5,5-6 к. од.. Кількість концентрованих кормів у раціонах становить 85-90 % за поживністю, решта – трав’яне борошно, зелені та соковиті корми. ♦ В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета якого – своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів. Тобто, від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності як племінного, так і товарного стада. Норми годівлі ремонтного молодняку залежить від віку, статі, живої маси. На 100 кг живої маси ремонтним кнурцям від 40 до 80 кг необхідно згодовувати 5, від 80 до 120 кг – 3 к. од., а свинкам відповідно – 4,4 і 2,8 к. од.. Потреба ремонтного молодняку в перетравному протеїні становить 107 г на 1 к. од. Обов’язковим для ремонтного молодняку є активний моціон, а в літній період – утримання в літніх таборах із випасанням. ▪ Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в 9 – 10-місячному віці при живій масі не менше 120 кг. Утримують їх групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше – поруч з ними, що прискорює настання у них охоти. 4. Типи відгодівлі свиней Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини. Основна мета відгодівлі – одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції. Велике значення при відгодівлі має: - порода і екстер’єр тварин; - вік тварин; - стать; - поживна цінність кормів; - склад раціону; - способи утримання свиней в різні періоди росту; - мікроклімат у приміщеннях. Розрізняють кілька видів відгодівлі свиней: - м’ясна; - беконна; - до жирних кондицій. М’ясна відгодівля: Для інтенсивної мясної відгодівлі відбирають поросят віком 3 міс. масою 25-30 кг. Тривалість відгодівлі 4-4,5 місяці. За цей період жива маса тварин збільшується на 75-90 кг. Відгодівлю організовують у два періоди: - перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного віку; - другий (заключний) – від 5,5- до 8 – місячного віку. За перший період відгодівлі підсвинки досягають живої маси 60 кг при середньодобових приростах 500 г та витратах кормів 4,2 – 4,5 к. од. на 1 кг приросту, за другий – 120-130 кг при середньодобових приростах 600-700 г і витратах кормів 5,0 – 5,5 к.од. на 1 кг приросту. Годівля повинна бути збалансованою. Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, норма якого 115-120 г на 1 к. од. на початку та 90 – 110 г у кінці відгодівлі. Важливого значення при відгодівлі свиней надають нормуванню за мінеральними речовинами і вітамінами. Найпоширенішими типами годівлі є концентрований, концентратно-силосний, концентровано-картопляний, концентровано-коренеплідний. Беконна відгодівля: Беконом називають молоду свинину. Беконна відгодівля – це різновид м’ясної з використанням кормів тваринного походження, молочних відходів. Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25-30 кг у 3-місячному віці білої масті (ландрас, велика біла, полтавська м’ясна, українська м’ясна). Тварин на бекон відгодовують у два періоди: - 1-й триває від 2,5- до 5 – 5,5-місячного віку при середньодобових приростах 450-500 г,; - 2-й від 5-5,5- до 7,5 – 8-місячного віку при середньодобових приростах не нижче 600 г і досягненні живої маси молодняку 95-105кг. Бекон високої якості одержують тільки при згодовуванні раціонів, збалансованих за всіма поживними речовинами, особливо за протеїном. На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. повинна становити 120-140, у кінці – 90-100г. При цій відгодівлі краще використовувати спеціальні комбікорми. До кормів, що поліпшують якість бекону відносять: ячмінь, горох, жито, просо, люпин, вику, збиране молоко, зелені та соковиті корми; Які погіршують – макуха, рибні відходи, меляса, висівки, овес, сою... Відгодівля до жирних кондицій: Основна її мета – за короткий строк одержати велику кількість сала, внутрішнього жиру, а також м’яса. До жирних кондицій відгодовують дорослих вибракуваних свиней. Кнурів перед постановкою на відгодівлю каструють. Тривалість відгодівлі до жирних кондицій 60-90 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50-60%, при середньодобових приростах 800 – 1000 г і витратах кормів на 1 кг приросту 6,5 – 8,5 к. од. Починають відгодівлю з великих даванок об’ємистих кормів: комбінованого силосу, зеленої маси трав, баштанних кормів, коренеплодів. Широко використовують відходи харчової промисловості, зернові відходи. В кінці відгодівлі кількість об’ємистих кормів зменшують, а концентрованих збільшують. Годують свиней згідно з установленими нормами. Серед основних кормів, які використовують, - кукурудза, зернові відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові відходи та ін. В останній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості м’яса та шпику. Способи утримання свиней: Цінність свиней: ■ Дають по 10-12 поросят за один опорос, живою масою при народженні 1,0 – 1,3 кг; ■ Короткий період поросності – 112-118 днів; ■ Свині скоростиглі, в 6-7 місяців жива маса свині 100-120 кг, середньодобові прирости 400 – 600 г. ■ Свині у 8-9 місяців можуть запліднюватися, а в 12 – 13 місяців дають приплід. ■ Забійний вихід 75 – 85%. ■Свині всеїдні і легко пристосовуються до умов життя. Цінність свиней: ■ Дають по 10-12 поросят за один опорос, живою масою при народженні 1,0 – 1,3 кг; ■ Короткий період поросності – 112-118 днів; ■ Свині скоростиглі, в 6-7 місяців жива маса свині 100-120 кг, середньодобові прирости 400 – 600 г. ■ Свині у 8-9 місяців можуть запліднюватися, а в 12 – 13 місяців дають приплід. ■ Забійний вихід 75 – 85%. ■Свині всеїдні і легко пристосовуються до умов життя. ЛЕКЦІЯ:3. |
|
Урок №15 Природознавство 6 клас Дата 07. 12. 11 Тема уроку: «Грунт.... Тема уроку: «Грунт. Склад грунту. Різноманітність грунтів. Родючість грунту та способи її підвищення. Поняття про добрива» |
Тема: Санітарна охорона ґрунту Мета заняття: Закріпити знання про гігієнічне,епідеміологічне та ендемічне значення грунту |
|
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
Питання гарантованого рівня знань Поняття про виробничу програму. Натуральні та вартісні показники виробничої програми |
|
Лекція вчителя. Сторінками життя та творчості митця Життєві випробування... Т. Манн – німецький письменник, його світоглядні та естетичні позиції. Ранній роман «Будденброки», його реалістичний характер та... |
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
|
Лекція №1 Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.) |
Тема Прості речовини метали і неметали Повторити класифікацію речовин. Закріпити поняття про елементи – неметали та прості речовини на прикладі Оксигену. Дати поняття про... |
|
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе |
ОПАЛЕ ЛИСТЯ – НЕ ПАЛІТЬ! Значна кількість поживних елементів (азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.), узятих деревами з ґрунту, повертається... |