|
|
Скачати 308.66 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики ВОЛОДЧЕНКО Ольга Миколаївна УДК 007:[659.4+316.658] ТЕХНОЛОГІЇ ПОБУДОВИ ІМІДЖУ УКРАЇНИ ЯК ТУРИСТИЧНОЇ КРАЇНИ 27.00.06 – прикладні соціально-комунікаційні технології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій КИЇВ – 2012 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент КОРНЄЄВ Віталій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, заступник директора Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, кандидат соціологічних наук, доцент ФІНКЛЕР Юрій Едуардович, Український католицький університет, професор кафедри журналістики кандидат політичних наук, доцент ДЖИГА Тетяна Василівна, Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, головний консультант сектору реформування політичної системи відділу політичних стратегій Захист відбудеться «27» березня 2012 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58). Автореферат розісланий « 21 » лютого 2012 року. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філологічних наук, професор Н. М. Сидоренко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. У сучасному світі будь-яка країна цілеспрямовано працює над створенням, розвитком та просуванням власного позитивного іміджу на світовій арені, розуміючи, що позитивний образ – це важливий інструмент захисту її інтересів. Крім того, позитивний імідж сприяє залученню інвестицій та збільшенню туристичних потоків до країни. З цих причин уряди країн, для яких туризм є однією з найважливіших галузей економіки, розробляють державні програми з формування привабливого іміджу країни. За даними Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), країни світу щорічно витрачають на інформаційно-рекламну діяльність від 5 до 50 млн. доларів. Ці кошти спрямовуються на інформування цільових аудиторій про можливості відпочинку в тій чи іншій країні, на рекламні та PR-заходи з просування власного туристичного продукту на міжнародний ринок. У міру того, як світ вступає в добу глобалізації і переходить до використання новітніх інформаційних технологій, обсяг інформації, що обертається у світовому інформаційному просторі, в тому числі й інформація про Україну та з України, неминуче зростатиме. І, безумовно, імідж України багато в чому залежить від засобів масової інформації, які формують негативне або позитивне уявлення про країну. Досвід країн, які цілеспрямовано займаються просуванням туристичного продукту на міжнародний ринок, засвідчує, що одним з наріжних каменів його успішного просування є використання комунікаційних технологій формування іміджу. Отже, актуальність цього дослідження зумовлена такими чинниками:
В дисертації розглянуто концепції постіндустріального (інформаційного) суспільства, представлені в працях Ю. Габермаса, М. Маклюена, Д. Белла, О. Тоффлера, К. Боулдінга, А. Моля, Д. Лалла та ін. Ці роботи враховано при створені концепції позитивного іміджу України як туристичної країни. Досліджено роботи з теорії масової комунікації, що їх створили видатні вчені Ч. Кулі, Г. Тард, У. Ліппманн, Г. Лебон, Л. Виготський, Т. Адорно, Г. Лассуелл, Г. Маркузе, П. Лазарсфельд, У. Шрамм та інші. Результатом вивчення цих праць стало осмислення комунікаційної моделі інформування в умовах реалізації концепції створення позитивного іміджу України як туристичної країни. Наукові дослідження в галузі Public Relations викладені в роботах Е. Бернайза, С. Блека, Ф. Буарі, С. Катлипа, А. Сентера, Г. Брума та інших. Цій проблемі присвячені праці російських дослідників В. М. Горохова, О. Д. Кривоносова, М. А. Кузьменкової, А. С. Ольшевського, Г. Л. Тульчинського, М. А. Шишкіної та інших. Теорії брендингу та інтегрованих маркетингових комунікацій розглядаються в роботах Ф. Котлера, К. Л. Келлера, Е. Райса, У. Оллінса, С. Анхольта, А. Годіна, Т. Геда, Ф. Шаркова та ін. Залучення в теоретичну основу роботи найбільш ґрунтовних досліджень з теорії public relations було необхідним для того, щоб показати рівень інтеграції діяльності зі створення позитивного іміджу України як туристичної країни в глобальний науковий простір. Серед праць українських авторів, в яких досліджуються проблеми мас-медійних процесів та роль ЗМК у сучасному світі, важливими для нашого дослідження є роботи А. З. Москаленка, В. В. Різуна, В. Ф. Іванова, О. В. Зернецької та інших. Різні аспекти теоретичних та практичних питань діяльності ЗМІ в сучасних умовах розглянуті в дослідженнях таких українських авторів, як В. М. Бебик, М. К. Василенко, В. М. Владимиров, О. Я. Гоян, В. Й. Здоровега, С. М. Квіт, В. М. Корнєєв, О. К. Мелещенко, І. Л. Михайлін, Б. В. Потятиник, Т. О. Приступенко, К. С. Серажим, О. М. Холод, А. А. Чічановський, О. В. Чекмишев, Ю.Е. Фінклер, В. І. Шкляр та інші. Дослідження В. Г. Королька, В. А. Мойсеєва, Г. Г. Почепцова, присвячені проблемам мас-медіа в контексті public relations, використані для формування системи критеріїв оцінки ефективності піар-діяльності. Проте концепція формування туристичного іміджу країни як важливого інструмента політичної, соціальної, економічної стабільності суспільства до цього часу не отримала всебічного висвітлення в наукових працях. Безумовна важливість цього напрямку комунікації для держави, інтегрованість цієї комунікаційної парадигми в соціальні процеси, специфіка медійних продуктів, що породжуються в процесі іміджевої діяльності, – все це засвідчує необхідність окремого дослідження технологій створення іміджу та особливостей їх втілення в реальних умовах інформаційної політики. Зв’язок роботи з державними та науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконується в межах комплексної наукової програми «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», зокрема в межах теми № 11БФ045-01 «Український медійний контент у соціальному вимірі». Мета дослідження – виявити комунікаційні технології побудови туристичного іміджу країни, які використовуються у вітчизняних спеціалізованих і громадсько-політичних ЗМІ, та запропонувати практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності технологій формування іміджу. Для досягнення дослідницької мети було поставлено такі завдання:
Об’єкт дослідження – контент громадсько-політичних засобів масової інформації, а також спеціалізованих туристичних видань. Предмет дослідження – технології, використовувані ЗМІ для формування іміджу України як туристичної країни. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові (аналіз, синтез, аналогія, порівняння, конкретизація та узагальнення), спеціальні, конкретнонаукові (дисциплінарні) та міждисциплінарні методи дослідження. Для наукового осмислення історіографії та джерельної бази дослідження використано порівняльний аналіз та бібліографічно-описовий метод. Для збирання первинних емпіричних даних використано метод спостереження. Для виявлення проблем у розвитку туризму в Україні використано методи експертного опитування, моніторингу ЗМІ та контент-аналізу медіатекстів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі аналізу контенту громадсько-політичних засобів масової інформації і спеціалізованих туристичних видань визначено особливості використання комунікаційних технологій побудови туристичного іміджу України, а також: уперше:
економічних втрат. Удосконалено:
Набули подальшого розвитку:
Крім того, розроблено типологію спеціалізованих ЗМІ туристичної спрямованості; проаналізовано досвід застосування PR та Інтернет-технологій у створенні туристичного іміджу країни; запропоновано створення Центру туристичної інформації, який повинен стати складовою частиною державної політики з формуванню туристичного іміджу України. Практичне значення отриманих результатів загалом полягає у тому, що теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані:
Особистий внесок здобувача: дисертаційна робота, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення роботи, виконано здобувачем самостійно. Апробацію результатів дисертації здійснено на науково-практичних конференціях: «Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта» (м. Алушта, вересень, 2005); «Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ» (м. Київ, травень, 2007 р.); VI Міжнародна наукова конференція «Міжкультурні комунікації: стратегії освіти і методика навчання мовам» (м. Алушта, травень, 2007 р.); III Міжнародна наукова конференція «Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта» (м. Алушта, вересень, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Журналістика-2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (м. Київ, квітень, 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Журналістика-2009: освітні та наукові проблеми в галузі соціальних комунікацій» (м. Київ, квітень, 2009 р.); Міжнародна наукова конференція «Журналістика-2010: методологія досліджень у галузі соціальних комунікацій» (м. Київ, березень, 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Типологічні характеристики українського медійного контенту» (м. Київ, березень, 2011 р.). Крім того, для керівників та резерву керівників курортних підприємств Криму автором проведено тренінг на тему: «Формування іміджу санаторно-курортних підприємств за допомогою засобів масової інформації» (м. Євпаторія, листопад, 2009 р.), а для керівників структурних підрозділів Міністерства курортів та туризму АР Крим, начальників та фахівців управлінь з курортів та туризму міських рад та райдержадміністрацій АР Крим – тренінг на тему: «Формування іміджу адміністративно-територіальних утворень як інструмент управління розвитком території» (м. Євпаторія, листопад, 2009 р.). Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 8 одноосібних публікаціях (з них 7 – у фахових наукових виданнях). Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 234 сторінки, в тому числі основний текст – 192 сторінки, список використаних джерел складається із 329 найменувань і займає 32 сторінки, чотири додатки займають 9 сторінок. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У Вступі обґрунтовано актуальність теми, об’єкт і предмет дослідження, визначено ступінь наукового опрацювання проблеми, сформульовано мету й основні завдання дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, описано методи дослідження. У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження комунікаційних технологій побудови іміджу» проаналізовано основні етапи розвитку наукової думки за темою дисертації. Також розкрито внесок учених, які створювали теорію масової комунікації, дослідників інших галузей (психологів, соціологів, політологів, лінгвістів, фахівців з іміджу та територіального брендингу), праці яких дотичні до обраного в дисертації предмета дослідження. Розділ складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. «Сучасне розуміння іміджу як пабліцитного капіталу» розглянуто генезис поняття «імідж», котре стало ключовим у багатьох дослідженнях зарубіжних та вітчизняних учених. Визначено, що на сучасному етапі існують різні концепції іміджу країни: імідж (образ) – геоімідж – територіальний брендинг. За результатами аналізу теоретичних джерел зміст поняття імідж країни розкривається як образ, який формується в свідомості людини завдяки інформації про цей об’єкт, а основними функціями іміджу є: ідентифікація, ідеалізація, зіставлення, а також номінативна, естетична та адресна функції. Привабливий імідж будь-якого об’єкта дає йому додаткові дивіденди у вигляді економічного прибутку, а позитивна інформація про цей об’єкт сприяє процесу формування нематеріального капіталу особливого виду, так званого «іміджевого» або «пабліцитного» (М. А. Шишкіна). Імідж країни формується з використанням певних комунікаційних технологій, зокрема PR-технологій як найефективнішого методу для налагодження спілкування з різними цільовими аудиторіями (М. А. Шишкіна, Г. Г. Почепцов, В. А. Мойсеєв). Показано, що за умови налагодження ефективних комунікацій з цільовими аудиторіями, можна сформувати позитивний туристичний імідж України, що сприятиме прирощенню пабліцитного капіталу. У підрозділі 1.2. «Інформаційно-комунікаційні технології формування іміджу» розглянуто соціальнокомунікаційні технології, що використовуються при створенні медіатекстів з метою налагодження ефективного спілкування з цільовими аудиторіями (Д. Гавра, О. Ф. Коновець, В. В. Різун, О. М. Холод). У процесі масової комунікації спілкування між комунікантами відбувається через текст. Отже, в роботі розглянуто технології, що використовуються при створенні медіатекстів, щоб досягти порозуміння зі своєю аудиторією. Проаналізовано праці українських (К. С. Серажим, В. В. Різун, М. Д. Феллер, В. М. Владимиров) і російських учених (С. І. Сметаніна, Т. М. Дрідзе, О. Д. Кривоносов та ін.) для з’ясування значення тексту в процесі спілкування між комунікантами. В роботі аргументовано стверджується, що при формуванні туристичного іміджу країни спочатку потрібно визначити переваги вітчизняного турпродукту, а потім популяризувати його на міжнародному ринку. Показано, що до позитивних характеристик туристичного іміджу можна віднести: бренди територій (Крим, Карапати, Київ тощо); суббренди конкретних туристичних об’єктів, маршрутів тощо; рейтинги (зокрема і на міжнародному рівні) туристичних об’єктів, компаній, агенцій, готелів тощо. Просування цих характеристик передбачає рекламування вітчизняного туристичного продукту з використанням символіки (логотипів, слоганів, тощо), а також проведення PR-акцій та інших презентаційних заходів з інформування про туристичні принади України. Інформацію про туристичні можливості країни доцільно розповсюджувати на певну цільову аудиторію через відповідні засоби масової інформації. Крім того, мають важливе значення діалогічність, вербальні і невербальні засоби орієнтації публікацій на певні цільові аудиторії, довіра до каналів комунікації. Здійснення цих кроків забезпечить покращення репутації українського туристичного продукту у споживачів, зростання пабліцитного капіталу, а отже, й економічного прибутку від туристичного іміджу країни. Підрозділі 1.3. «Концепції і етапи розвитку комунікаційних технологій у системі PR-комунікацій» присвячений аналізу історії досліджень природи комунікації та її різновидів. Розглянуто наукові праці, в яких проаналізовано поняття «комунікація», «аудиторія», «зв’язки із громадськістю», «комунікаційні методи медіавпливу» (Ч. Кулі, У. Ліппманн, Г. Блумер, Г. Лассвелл та ін., а також роботи вітчизняних дослідників В. Ф. Іванова, В. В. Різуна, О. В. Зернецької та ін.). Крім того, розглянуто погляди вчених на технології розповсюдження інформації. Як зазначає російський вчений Я. Н. Засурський, з появою Інтернет, який примусив по-новому подивитися на весь процес масової комунікації, настала новітня епоха комунікаційного розвитку – епоха міжособистісної, персоніфікованої, індивідуалізованої медійної та медіативної комунікації. Онлайновий матеріал, створений з використанням усіх переваг, які надає новітня медійна технологія, дає змогу читачеві негайно й безпосередньо відреагувати на ту чи іншу інформацію або через зв’язок із автором за допомогою електронної пошти, або висловленням своєї думки на форумах чи у коментарях. Ці нові різновиди спілкування з аудиторією треба враховувати під час формування іміджу і при управлінні ним. У роботі доведено, що побудова і підтримка іміджу повинна стати постійним процесом, час якого дорівнює часу присутності країни у «світовому порядку денному». У другому розділі «Характеристика медійних технологій побудови туристичного іміджу України», що складається з трьох підрозділів, проаналізовані технології, які використовувались у спеціалізованих туристичних виданнях та громадсько-політичних ЗМІ (на прикладі тижневика «Дзеркало тижня») при формуванні туристичного іміджу України. У підрозділі 2.1. «Громадська думка як чинник формування іміджу України як туристичної країни» аналізуються результати експертного опитування щодо іміджу України як туристичної країни. Експертами були фахівці в галузі туризму, журналісти та користувачі туристичних послуг. Було обрано 96 експертів і створено шість груп (по 16 чоловік у кожній). Групи формувалися за принципом діяльності: перша група – це керівники та менеджери туристичних фірм; друга група – керівники готелів, санаторіїв та баз відпочинку; третя – представники малого та середнього бізнесу у сфері туризму; четверта група – чиновники (держслужбовці: працівники міністерства курортів та туризму Криму, міністерства культури та туризму України, керівники відділів туризму міськ(рай)держадміністрацій); п’ята група – журналісти і шоста – користувачі туристичних послуг. Опитування проводилось на засіданні «круглого столу» з проблем галузі на туристичній виставці в Ялті в 2009 році; на заходах з підготовки до курортного сезону в м. Євпаторія і Бахчисарайському районі (АР Крим), серед учасників прес-туру в Криму, та серед учасників наукової конференції в Києві. Серед користувачів туристичних послуг – мешканці Києва, Москви, Донецька, Львова, Криму, Дніпропетровська. Аналіз результатів опитування експертів свідчить, що Україна має нечіткий імідж як туристична країна, але має всі шанси зайняти достойне місце у світовому туризмі. Серед причин, які стримують розвиток туризму в країні, названо недосконалість законодавства, нерозвиненість інфраструктури, високі тарифи на туристичні послуги. А головне – відсутність державної політики щодо розвитку галузі, відсутність інформаційно-іміджевої політики з інформування цільових аудиторій про туристичні можливості країни у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ. Крім того, на думку експертів, в країні не сформована громадська думка щодо значущості туристичної галузі для економіки країни, а діяльність ЗМІ у цьому напрямку визнана незадовільною: інформації замало і вона не є об’єктивною. Крім того, у вітчизняних ЗМІ, на думку експертів, більше пропагуються зарубіжні, ніж вітчизняні курорти. Не вироблено також механізму реагування на негативну інформацію про відпочинок в Україні, яка з’являється в зарубіжних ЗМІ. Найбільш ефективними каналами для розповсюдження інформації про туристичні можливості України, на думку експертів, є Інтернет, а також спеціалізовані туристичні видання. Підрозділ 2.2. «Особливості висвітлення теми туризму у спеціалізованих виданнях» присвячений аналізу контенту спеціалізованих видань туристичної спрямованості. Автором класифіковано 60 видань – 47 журналів і 13 газет – за такими типологічними ознаками: адміністративно-територіальний рівень, мова видання, рік заснування, наклад, періодичність виходу та наявність веб-сторінки друкованого ЗМІ. У ході дослідження виявлено, що найпоширеніші жанри в туристичних виданнях – дорожній нарис та спеціальний репортаж, при створенні яких використовуються технології прес-турів, екскурсій тощо. Однак більшість текстів у туристичних виданнях присвячено закордонним турам. Разом з тим, виявлено цікаву тенденцію: журналісти, створюючи статті про подорожі країнами світу, використовують технології, спрямовані на формування як привабливого образу інших країн, про туристичні можливості яких ідеться в тексті, так і позитивного образу України, як відкритої країни, де громадяни мають можливість вільно подорожувати різними куточками світу. А акцентуючи увагу на досягненнях інших держав у розвитку туризму, журналісти намагаються передати знання про стандарти світового туризму вітчизняним фахівцям цієї галузі та представникам владних структур. Таким чином, журналісти, які пишуть про туризм і мають можливість познайомитись із досвідом роботи інших країн світу в цій галузі, самі стають експертами з туризму. У дослідженні також виявлено, що технологія виробництва спеціалізованих туристичних видань має свої особливості: вимагає якісної поліграфії, фотоілюстрацій, інформації, що її журналісти отримують у експертів – фахівців з певної теми або працівників ринку туристичних послуг. А спрямованість на певну цільову аудиторію диктує вимоги до мовної політики видання (зокрема використання кількох мов), що дає нам підстави говорити про використання мови як про технологію. Крім того, туристичні видання мають певну специфіку розповсюдження: вони значною мірою поширюються безкоштовно на туристичних виставках, у літаках, готелях, турфірмах та інших підприємствах, які працюють на ринку туристичних послуг. У підрозділі 2.3. «Аналіз медійного інструментарію формування іміджу України як туристичної країни (на прикладі тижневика «Дзеркало тижня») проведено контент-аналіз медіатекстів у загальнополітичному тижневику «Дзеркало тижня» за період з 2006 по 2008 роки. Було проаналізовано журналістські, рекламні, PR-тексти. Виокремлено тексти, які пропагують подорожі рідною країною і сприяють розвитку в’їзного та внутрішнього туризму, а також тексти, які пропагують мандрівки в інші країни світу, тобто працюють на розвиток виїзного туризму. Встановлено, що кількість текстів, присвячених вітчизняному туристичному продуктові, перевищує кількість текстів про зарубіжні тури. Виявлено 16 технологій, що їх використовували журналісти при створенні текстів на туристичну тематику. З них шість технологій виявлено й описано вперше, а чотири технології – вербалізації, візуалізації, емоціоналізації та створення образу – доповнено технологічними прийомами, які використовували журналісти. У роботі обґрунтовано, що всі ці технології можуть бути ефективними за умов:
туристичні можливості своїх регіонів;
У розділі 3 «Медіастратегія як складова інформаційної політики у створенні позитивного іміджу України як туристичної країни» доведено, що позитивний імідж, репутація країни не стануть фактом міжнародного інформаційного процесу, доки вони не стали фактом внутрішньої позитивної самооцінки суспільства. У підрозділі 3.1. – «Зміст державної політики щодо розвитку туризму в Україні» – розглядається діяльність уряду з розвитку туризму в Україні. Проаналізовано міжнародну і законотворчу діяльність, прийняття державних програм щодо розвитку туристичної галузі, а також інформаційно-рекламну діяльність з формування туристичного іміджу країни за допомогою ЗМІ. Виявлено, що проблеми в галузі туризму – це наслідок відсутності системної роботи зі створення належних умов для розвитку туризму, а також з інформування аудиторії про туристичні можливості країни як всередині самої країни, так і за кордоном. Кожне міністерство, відомство окремо одне від одного займається створенням позитивного іміджу, а єдиної загальнодержавної програми зі створення іміджу країни, підвищення її пабліцитного капіталу, на жаль, немає. В державних програмах, які ухвалюються, не передбачається роз’яснення суті програм: тобто немає інформаційної складової, яка є найважливішою частиною будь-якої програми уряду в демократичному суспільстві. В роботі акцентується увага на методах ефективної інформаційної діяльності, зокрема на використанні технологій зворотного зв’язку, PR та реклами (насамперед соціальної), які доцільно використовувати під час формування туристичного іміджу країни. У підрозділі 3.2. – «Використання мережі Інтернет для розповсюдження позитивної інформації про туристичні можливості країни» – прослідковано шляхи використання Інтернет-технологій у процесі формування туристичного іміджу країни. Мережа Інтернет дає величезні можливості для того, щоб інформація про туристичні можливості країни стала доступною для широкої аудиторії у різних куточках світу. Під час дослідження виявлено вісім Інтернет-технологій, які активно використовуються у формуванні позитивного іміджу країн: створення блогів, клубів за інтересами, проведення конкурсів, залучення аудиторії до співпраці під час проведення PR-акцій з пропагування туристичних можливостей країни тощо. Ці нові різновиди спілкування з аудиторією допомагають налагодити партнерські зв’язки з цільовими аудиторіями, що дуже важливо і для формування іміджу, і для управлінні ним. За результатами вибіркового аналізу вітчизняних Інтернет-сайтів встановлено, що використання Інтернет для популяризації туристичних можливостей України застосовується недостатньо, а кількість текстів про можливості відпочинку за кордоном значно перевищує інформацію про туристичні принади України. Інтерактивна специфіка віртуального простору вимагає спеціального підходу до створення повідомлень про туристичні можливості країни, що визначається достовірністю, точністю, релевантністю, а також потребує візуалізації та використання різних мов під час спілкування з цільовими аудиторіями. У підрозділі 3.3. – «Концепція іміджу та репутаційного капіталу як стратегія медіа-діяльності» – визначено сучасні тенденції формування туристичного іміджу країни з використанням всіх видів комунікації: маркетингових, масових та комунікацій у сфері public relations. Надзвичайно ефективною є добре продумана програма зі зв’язків з громадськістю, за умови координації з іншими інструментами просування. В роботі аргументовано стверджується, що саме використання PR та Інтернет-технологій дає можливість за короткий час налагодити спілкування з різними цільовими аудиторіями. Наведено ґрунтовні аргументи на підтримку створення Центру туристичної інформації, який би розповсюджував інформацію про туристичні можливості України на певні цільові аудиторії. Розроблено структуру Центру, яка складається з трьох підрозділів: моніторингу вітчизняних і світових новинних стрічок; збирання, створення і розповсюдження туристичної інформації; розробки проектів та управління репутацією. Формування позитивного туристичного іміджу країни повинно відбуватися в рамках державної іміджевої політики. Інформація до Центру має надходити від органів влади, недержавних громадських організацій з туризму, експертів з туризму, ЗМІ, регіонів, дипломатичних служб, бізнес-структур тощо. Об’єктами сприйняття інформації визначено вітчизняні та зарубіжні ЗМІ, кореспондентів іноземних ЗМІ, які працюють в Україні, емігрантську пресу, дипслужби, міжнародні організації та інші цільові аудиторії. Діяльність Центру повинна бути спрямована на чесний діалог з цільовими аудиторіями. Отже, хороші комунікації повинні починатися вдома. Це означає, що позитивний імідж, репутація країни не можуть бути фактом міжнародного інформаційного процесу, доки вони не стали фактором внутрішньої позитивної самооцінки суспільства. |
|
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня СИНТЕЗ, СТРУКТУРА ТА ВЛАСТИВОСТІ АКСІАЛЬНОКООРДИНОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ФТАЛОЦІАНІНУ ЗАЛІЗА |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Д 64. 605. 01 Національного фармацевтичного університету за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53 |
|
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня ... |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня РІВНЯННЯ НЕСКІНЧЕННИХ ЛАНЦЮГІВ НЕЛІНІЙНИХ ОСЦИЛЯТОРІВ: ЗАДАЧА КОШІ, ПЕРІОДИЧНІ РОЗВ’ЯЗКИ, БІЖУЧІ ХВИЛІ |
|
Автореферат на здобуття наукового ступеня Робота виконана в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право |
|
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України |
|
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України |
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара МОНмолодьспорту України |