|
|
Скачати 0.81 Mb.
|
32. Українські землі в роки першої світової війни Напередодні Першої світової війни українські землі продовжували залишатися у складі діох імперій : Російської та А-У. Вони різнилися за рівнем економічного і соціального розвитку, освіти та культури, адміністративним устроєм.Обидві імперії продовжували політику, спрямовану на знищення національної самобутності населення і колоніальну експлуатацію земель. До складу Російської імперії входило 9 губурній. Територія Західної Українивходила до складу А-У. В економічному відношені більш розвинутими були українські землі у складі Російської імперії, н укр.. землях А-У імперії промисловість була майже відсутньою. Перша світова війна мала загарбницький характер з боку обох ворогуючих блоків. На українські землі претендували Росія, А-У, Німеччина,Румунія. Росія, яка на міжнародній арені декларувала себе захисником словянських народів, прагнула здійснити мрію всіх російських царів – обєднати всі землі колишньої КР під своєю зверхністю. У ході війни вона намагалася оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Тому російський Генеральний штаб після наступу російської амії спрямовував на Галичину. А-У зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях А-У й відділених від Росії територіях буде створено окрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами під зверхністю А-У. У Німеччині широкі плани щоо України розроблялись як і з боку військових, так і х боку промисловців і політиків. Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси цієї європейської держави були виснажені. 33. Лютнева революція 1917 року. Утворення Центральної Ради Самодержавство Росій впало, Микола ІІ зрукся влади. Така ситуація пояснюється кризовим станом в імперії, гостротою політичних, соц.-екон та нац. Проблем, зростаючою активністю політ сил, падінням авторитету та слабкістю реально існуючої влади. Лютнева революція в Росії лише на певний час зняла політичну напруженість у країні. Першочерговим було створення нової стабільнох держави, визначеність у питанні про участь у війні, подолання негативних тенденцій в економіці, вирішення аграрного та нац. Питань. Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду. Його основною опорою на місцях і в Україні були торгово-промислова буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція.. Майже відразу після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соц.-екон питань, кадети, які домінували в Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, шо визначав політичну лінію Рад, значною мірою сходилися в поглядах на розв’язання національного питання. Обстоюючи унітарну форму російської держави, ці політичні сили визнавали за Україноютільки право на нац.-культурну автономію. Проте суперечності та противоріччя між різними політичними силами зумовили появу ЦР-громадсько-політичного обєднання, що утворилося 4 березня 1917 року. Після вона переросла у впливовий представницький орган народної влади.До складу УЦР входили Винниченко, Петлюра, Єфремов, Стешенко, Христюк.Керівником був Грушевський. Швидкому зростанню авторитету, популярності та впливовості цього органу влади сприяло те, що він обстоював близькі иа зрозумілі народу ідеї нац.-територіальної автономії та популярності ідеї соціалізму.Свою прихильність до центральної ради висловили військовий, селянський, робітничий всеукраїнські зїзди, скликані в травні 1917р. Отже, безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917р. для України були посилення політичної боротьби, вихід на політичну арену широких народних мас, перетворення армії на впливовий фактор вн життя, зростання ролі політичних партій. 34. Проблема української державності в діяльності ЦР. І та ІІ універсали Центральна Рада висувала вимоги автономії України, підтримувала заходи щодо створення української преси, упровадження української мови в школах, скасування будь-яких обмежень щодо розвитку української культури і громадсько-політичного життя. Загальнодемократичні вимоги і лінія Центральної Ради дістали підтримку з боку скликаних у Києві в травні 1917 р. все українських з'їздів: військового, селянського, робітничого. 10 червня 1917 р. Центральна Рада видала свій І Універсал, тобто державний документ у формі звернення до населення. У ньому проголошувалась автономія України і підкреслювалось, що Україна не відділяється від Росії.Комплектування окремих військових частин лише українцями здійснюватиметься під контролем військового міністра і Генерального штабу. Проблему земельної реформи теж повинні були вирішити Установчі збори. 3 липня 1917 р. Центральна Рада видала II Універсал, де проголошувалося, що вона не згодна з відокремленням України від Росії і відкладає вирішення питання про здійснення автономії України до Всеукраїнських установчих зборів. II Універсал був певною поступкою російському Тимчасовому урядові, компромісом, деякою мірою кроком назад порівняно з І Універсалом. Це виявилося в тому, що не визначалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради, не уточнювалися повноваження Генерального секретаріату, особливо у відносинах з місцевими органами Тимчасового уряду. Проголошення самостійності України в тих умовах було нереальним. Проте Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав. Цей новий компроміс з російським урядом було зафіксовано у «Тимчасовій інструкції для Генерального секретаріату». З компетенції Секретаріату вилучалися військові, судові, продовольчі справи, а також пошта та телеграф. Генеральний секретаріат був підзвітний Малій Раді (з 40 чоловік) — органу, який вирішував поточні і нагальні проблеми. розходження Центральної Ради з Тимчасовим урядом торкалися лише національного питання і перспектив устрою України. У своїй діяльності Центральна Рада припустилася низки помилок. Вона фактично не займалася вирішенням соціально-економічних проблем (серед яких головною була земельна), а зосередила свою увагу лише на національних аспектах. До того ж діячам Центральної Ради бракувало досвіду й у вирішенні суто практичних проблем, таких, як збереження правопорядку, забезпечення міст продуктами, організація роботи залізниць. Багато часу забирали дебати та ідейні конфлікти, особливо між соціал-демократами та соціалістами-революціонерами. Таким чином, УЦР в цей час займала автономістично-федералістичні позиції, намагалася сприяти національно-визвольному руху інших народів, не обмежуючись лише вирішенням власне українських питань. 35. Жовтневі 1917 року події в Петрограді. ІІІ універсал, проголошення УНР Наприкінці лютого 1917 р. несподівано для багатьох сучасників відбулася завершальна сцена в існуванні Російської імперії. 24 лютого в Петрограді здійнялася хвиля масового страйкового руху, Державна дума стала в опозицію до уряду. 27 лютого самодержавство впало, влада зосередилася в руках Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня члени цього комітету прийняли від царя акт про зречення і сформували новий Тимчасовий уряд країни. Революція перемогла. Активну участь у петроградських подіях взяли українські вояки, які стали на бік Державної Думи. Досить своєрідною є та особливість Лютневої революції, що коли в столиці імперії поширювались політичні пристрасті, решта території і населення країни перебували в стані політичної летаргії. Чи не найбільшою мірою це стосувалося України. Перша інформація про революційні події в Петрограді почала надходити в Україну 28 лютого. З цього моменту можна починати відлік короткочасній історії української революції (так називають її сучасні історики); Керівництво УЦР, вбачаючи небезпеку для України в діях більшовиків, на засіданні Малої Ради, яке розпочалось 6 листопада 1917р., проголосило III Універсал. У ньому йшлося: "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб уся Російська Республіка стала Федерацією рівних і вільних народів. До Установчих Зборів України вся власть творити лад на наших землях, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, й нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України". ІІІ Універсал проголошував широку програму перетворень: — скасовувалось право приватної власності на землю — вона визнавалась власністю всього трудового народу й передавалась йому без викупу; — Центральна Рада зобов'язувалась негайно подбати про мирні переговори з Німеччиною та її союзниками; — проголошувала свободу слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, а також недоторканість особи і помешкання; — скасовувалась смертна кара; — впроваджувався 8-годинний робочий день і контроль над виробництвом; — підтверджувалось право національно-територіальної автономії. Також не в дусі моменту були і пункти, що проголошували Україну складовою частиною Російської федерації рівних і вільних народів, яку УЦР зобов'язувалась допомогти створити. А особливо небезпечним було положення, що УЦР стане на сторожі "прав і революції не тільки нашої землі, а й усієї Росії". Це було непосильне й непотрібне для України завдання. Проголошення Української Народної Республіки стало актом великої історичної ваги: український народ після тривалого поневолення заявив про відродження власної держави. 36.Проголошення незалежності УНР. Брестський мир і Україна Незалежність і суверенітет УНР були проголошені Українською Центральною Радою в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною…» Основними передумовами проголошення незалежності УНР були: - віковічні прагнення українського народу до свободи і незалежності; - традиції національно-визвольної боротьби; - довготривала антиукраїнська політика імперського центру; - руйнівні наслідки Першої світової війни для України; - наступ більшовицьких військ на Україну, якій розпочався в грудні 1917 р., позбавив керівництво Центральної Ради ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у складі такої республіки; - зовнішньополітичні умови потребували участі делегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни; така участь ставала реальною тільки в тому разі, коли Україна здобувала правовий статус незалежної суверенної держави; - тільки як незалежна держава, як суб'єкт міжнародного права УНР могла сподіватися на міжнародну допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від агресії ззовні, зокрема від московсько-більшовицької інтервенції. Вперше в новітній історії український народ дійшов до найважливішого рішення - проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвавши відносини з імперським центром і заклавши основи наступного державного будівництва. Брестський мирний договір – укладений УЦР з крайнами Четверного союзу 9 лютого 1918р. Крім аг. Статей про припинення військових дій між договірними країнами, ЦР уклала з А-Н договір про поставки цим державам великої кількості продуктів, а ті взаміну прийняли на себе зобов’язання надати військову допомогу ЦР у боротьбі з радянською владою в Україні. Така допомога була надана у другій половині лютого 1918р. , коли німецько-австрійська армія вторглася в Україну, захопила її до кінця квітня 1918 р., а військове окупаційне керівництво усунуто з політичної арени ЦР та її уряд. 37. Формування радянської державності Після революції більшовики проголосили новий тип державність - диктатуру пролетаріату у формі Республіки Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Вищим законодавчим органом Радянської республіки проголошувався Всеросійський зїзд Рад, у перервах між зїздами - ВЦВК. Виконавча влада належала Раднаркому й народним комісаріатам (наркоматам), створених замість міністерств. У відповідності з уявленнями більшовиків про майбутній державі (без армії, без поліції) від Декретом Раднаркому 10 листопада 1917 була проведена демобілізація армії і заміна її загальним озброєнням народу. Одним з організаторів Червоної Армії став Л.Д. Троцький. Було введено загальне військове навчання. 29 травня 1918 ВЦВК прийняв перший декрет про призов у Червону Армію в центральних районах промислових. Насильство в революції. Революційна диктатура забезпечувала дотримання законів нових з допомогою примусу та насильства, яка поширювалася не тільки на контрреволюційні елементи, але й на широкі народні маси. Федеративний принцип утворення держави. 2 листопада 1917 була прийнята Декларація прав народів Росії, в якій проголошувалося: -Рівність та суверенність усіх націй і народностей, що - Право націй на вільне самовизначення аж до відокремлення та утворення самостійної держави, - Вільний розвиток національних меншин та етнографічних груп, що населяли територію Росії. 10 січня 1918 Третій зїзд Рад, на якій відбулося обєднання Ради робітничих і солдатських депутатів із Радою селянських депутатів, Росія була проголошена Радянською Федеральною Соціалістичною Республікою (РРФСР) 38. Українська держава гетьмана П. Скоропадського 29 квітня 1918 р. у Києві на з'їзді хліборобів, приватних власників землі, вороже настроєних до Центральної Ради, гетьманом України обирають П. Скоропадського, який відразу видає "Грамоту до всього українського народу". У якій говорилося про відновлення приватної власності і вільного підприємництва, що розкривало класову природу гетьманського режиму, який переважно представляв інтереси поміщиків, заможних селян і капіталістів. Формується гетьманський уряд - Рада Міністрів, головою якого стає Ф. Лизогуб. У дипломатичній сфері він встановлює стосунки з Німеччиною та її союзниками, нейтральними країнами, Радянською Росією, Кримом. Прагне, щоб усі українські етнічні землі об'єднати в єдиній державі. У військовій сфері починається будівництво національної армії, яка за короткий час досягає 60 тисяч чоловік та декількох дивізій. В економічній сфері уряд намагається розробити аграрну реформу, але досить консервативну, що не сприймається основною масою селянства. У цілому ж в економічних програмах уряду про врахування інтересів селян та робітників найчастіше лише декларативно заявлялося. Найбільш плідною діяльність гетьманського уряду була в культурній сфері.. Усього ж за час існування гетьманського режиму було відкрито понад 150 українських гімназій, державні українські університети. 14 листопада 1918 р. було утворено Українську Академію Наук. Її першим Президентом обирають В. Вернадського. У внутрішній політиці гетьманського уряду слабким місцем було те, що йому не вдалося налагодити співробітництво з українськими політичними партіями (УСДРП, УПСР, УПСФ, УПСС). Власне, соціальна база гетьманського режиму була вузькою, а його політика зачіпляла інтереси селян і робітників, особливо, коли на село почали повертатися поміщики з каральними загонами і з селян почали вилучати продовольство для окупантів. Тому вже влітку 1918 р. починаються селянські повстання, відбуваються страйки робітників (у липні-серпні - всеукраїнський страйк залізничників). Восени 1918 р. гетьманський режим опинився в стані кризи.Гетьман, втрачаючи головну опору своєї влади, намагається заручитися підтримкою країн Антанти і з цією метою різко змінює свій зовнішньополітичний курс. 14 листопада 1918 р. гетьман видає грамоту про федерацію України з майбутньою небільшовицькою Росією, тобто фактично відмовляється від державної самостійності України. Цей крок гетьмана прискорює виступ проти нього Українського Національного Союзу, діячі якого створюють Директорію і закликають народ до повстання проти гетьмана, яке розгортається успішно.18 листопада 1918 р. у бою під Мотовилівкою війська гетьмана зазнали поразки від військ Директорії. На її бік переходять майже всі гетьманські війська. За таких умовах, втративши остаточно підтримку й окупаційних військ, 14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікається влади.Верховна влада в Україні переходить до Директорії. |
| 1. Вступ до курсу історії держави і права України Предмет і завдання... Адже саме право є одним із найважливіших знарядь забезпечення справедливості прав і інтересів людини, це частина культури народу,... |
ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ТЕМ І ПИТАНЬ Предмет, принципи, джерела й значення вивчення курсу «Історія України в контексті всесвітньої історії» |
| ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» ... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
| Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії |
| ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Вивчення нормативного курсу «Історія України» в інституті проводиться протягом одного семестру. Для успішного вивчення дисципліни,... |
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
| Керівництво навчальним процесом в ПТНЗ Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401... Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу.... |