Дані методичні рекомендації складено для студентів заочної форми навчання з метою, більш кращого та поглибленого вивчення курсу «Історія України». Історія України
|
|
Скачати 4.53 Mb.
|
Основна:
Додаткова:
Теми, що винесені на консультації
Тема Основні процеси Українського державотворення. Розвиток української державності. Питання, що виносяться на консультацію.
Література. 1. Полонська-Василенко Н.В. Історія України. В 2т. Т 1. К. 1995. 2. Субтельний О. Україна: Історія. К. 1991. 3. Історія України. Під ред. Зайцева. Л. 1992. 4. Смолій, Степанков. Історія України. К.1999. 5. Історія України. Курс лекцій. В 2т. К. 1992. 6. Грабовський, Ставрояні, Шкляр. Історія Українського державотворення. К. 1995 7. Лях. Історія української державності. Л. 1996. Методичні рекомендації студентам. При самостійному опрацюванні даних питань слід притримуватися загальної логіки аналізу політичної та державотворчої структури держави. Ця логіка включає в себе наступні етапи аналізу: 1 – умови, в яких виникла та чи інша держава, 2 – структура державного управління (аналіз органів, які здійснюють процес управління державою, їх функції та взаємозв’яки між ними), 3 – місце держави в тогочасному світі, її зовнішня політика, 4 – вплив на державу зовнішніх та внутрішніх факторів. Притримуючись даної структури і слід проаналізувати античні міста-держави Північного Причорномор’я та Антську державу. При цьому основну увагу слід звернути на внутрішні взаємозв’язки в них та їх вплив на подальший розвиток української державності. АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я Нові поселенці потрапляли на територію України не лише степом, а й морем. У середині VII ст. до н. е. на узбережжі Чорного моря з'явилися греки. Вони вирушали з перенаселеної Еллади в пошуках вільних земель, придатних для землеробства, джерел сировини (металу, лісу), ринків збуту для своїх товарів, вигідних партнерів для торгівлі тощо. Знайшовши притулок на північних берегах Чорного моря, вони засновували тут свої колонії.
П  ершим грецьким поселенням на півдні України вважається поселення на острові Березань — Борисфеніда (поблизу сучасного м. Очакова Миколаївської обл.). Виникло воно в середині VII ст. до н.е. У першій половиш VI ст. до н. е. на правому березі Бузького лиману (біля сучасного села Парутине Миколаївської обл.) було засновано місто Ольвія (з грецьк. — "щаслива"). Наприкінці V ст. до н. е. постав Херсонес (у межах сучасного Севастополя). На сході Криму в 480 р. до н.е. виникло Боспорське царство. Воно об'єднало більш як 20 грецьких міст, що існували на цій території з VII ст. до н.е. Головним містом царства був Пантикапей, хоча столицею азіатської частини вважалося місто Фанагорія.За устроєм античні міста-держави Північного Причорномор'я були подібні до грецьких полісів. Здебільшого вони являли собою, за винятком Боспору, рабовласницькі демократичні або аристократичні республіки. Протягом VII — І ст. до н. е. ці міста були незалежними державами, пізніше (І ст. до н. е. — III ст. н. е.) були підкорені Римом. Про державний устрій Херсонеса, права й обов'язки його громадян розповідає унікальна пам'ятка "Присяга херсонесців" — напис на камені IV — III ст. до н.е. "Я не звалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього тому, хто зраджує і звалює його, й не потаю цього, але доведу до відома державних службових осіб. Я буду ворогом тому, хто замишляє і зраджує чи відторгає Херсонес, або Керкінітіду, або Калос Лімен, або укріплені пункти й територію херсонесців. Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян. Я... не розголошуватиму нічого з потаємного ні елліну, ні варвару, що може зашкодити державі. Я не даватиму або прийматиму дарів на шкоду державі і громадянам. Я  не укладатиму змови ні проти херсонеської громади, ні проти будь-кого з громадян, хто не оголошений ворогом народу; якщо я вступив із кимось у змову або пов'язаний будь-якою клятвою чи закляттям, то мені, що порушив це, і тому, що мені належить, хай буде найгірше, а тому, хто додержує, — протилежне. Хліб, який звозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки в Херсонес".
Забудова кожного міста була чіткою і здійснювалася за планом. Грецькі міста оточувалися міцними оборонними мурами з вежами. Усередині місто поділялося на райони та квартали. Будинки зводилися з каменю, стіни тинькувалися, дах вкривався черепицею. Широкі, вимощені каменем вулиці й площі мали водостоки. Навколо міст розташовувалися сільськогосподарські округи — селища, хутори, окремі садиби. Головними заняттями греків Північного Причорномор'я були вирощування зерна й винограду, рибальство й переробка риби, а також скотарство. Високого рівня досягло ремісництво — металообробка, ткацтво, виготовлення виробів зі скла. У грецьких містах вирувала торгівля. Основними товарами, що завозилися в поліси й згодом вивозилися до Греції, були збіжжя, худоба, шкури, хутро, солона риба, сіль, а також раби. Із міст-колоній та. материкової Греції сюди надходили металеві вироби, зброя, тканини, коштовні прикраси, посуд, прянощі, оливкова олія та вина. Греки підтримували постійні контакти з місцевим населенням, торгуючи також і з ним. У кожному грецькому місті-колонії карбували власну монету. Через греків місцеве населення ознайомилося з досягненнями й здобутками інших народів, прилучалося до високої грецької та римської культури. Адже в грецьких містах-колоніях, як і в самій Греції, велика увага приділялася освіті, серед колоністів була поширена писемність. У містах розвивались історія, філософія, медицина, театр, музика, література, зводилися довершені храми, прикрашені скульптурами, фресками, мозаїками. Занепад міст-держав Проте на межі III—IV ст. грецькі міста починають занепадати. Відсутність надійної військової сили, внутрішні чвари й розбрат через кризу рабовласництва, війни з місцевим населенням перетворили багаті міста на легку здобич варварських племен, що входили до складу готського військового союзу. У 70-х роках IV ст. майже всі античні держави Північного Причорномор'я припинили своє існування. Вистояли тільки Херсонес і Пантикапей, які увійшли до складу Візантійської імперії та опинилися під її захистом. Готська держава Натомість своє панування в Північному Причорномор'ї встановили германські племена готів. Ці вихідці з басейну Вісли за короткий час змогли підкорити місцеве населення — рештки еллінізованих скіфо-сарматських племен та праслов'ян. Ж  иттям готів управляли рада родових старійшин і народні збори. Готи створили Готську державу — Готику. Об'єднані готські племена очолювали царі, наділені значною владою. Найбільшої могутності Готська держава досягла за часів правління Германаріха в IV ст.Панування готів у Північному Причорномор'ї характеризувало ся постійними війнами проти Римської імперії, яка намагалася зберегти свою владу над цими землями. Проте Рим втратив Боспорське царство, міста-держави Тір та Ольвію тощо. Від походів готів потерпали й малоазійські міста. Згодом готи почали воювати і зі своїми колишніми союзниками та сусідами — слов'янами-антами. Однак вік панування готів був недовгим. Незабаром вони визнали верховну владу гунів, які близько 370 р. прийшли зі сходу.
Одним з перших відомих політичних об'єднань слов'ян цього часу було військово-політичне об'єднання — Антський племінний союз. Політичний устрій антів стародавні історики називають народовладдям: плем'я очолювали князь та старійшини, а основні питання життя племені вирішували народні збори — віче.  Слов'янські землі продовжували потерпати від нападів різних племен: готів, гунів, аварів, хазарів та ін. Анти не лише оборонялись, а й самі вели постійні війни. Так, у третій чверті IV ст. анти розбили готів, але незабаром готський король Вінітарій рушив військо проти антів. Спочатку його було переможено, але надалі він став діяти рішучіше: йому вдалося розбити слов'ян та полонити антського князя Божа з синами та 70 старійшинами, яких за його наказом було розіп'ято на хрестах. Ця кривава розправа надовго залишилась у пам'яті нащадків слов'ян. На Київщині й до сьогодні є курган, який називають Божою горою. 421 р. анти, підкорені гунами, разом з ними здійснювали воєнні походи на Візантію. Після розпаду гунського племінного союзу анти брали активну участь у Балкансь-ких війнах і переселялися на Балкани. Вони не лише допомагали Візантії у боротьбі проти готів і остготів, а й відвоювали у Візантії майже весь Балканський півострів. У писемних джерелах названо імена антських князів — Божа, Ардагаста, Пирагаста, дипломата Мезамира, полководців — Хільбудія, Доброгаста, Всегорода, старійшин — Ідарія, Келагаста.
З середини VII ст. значну роль починають відігравати кочові племена, які приходили зі сходу. 558 р. у Північному Причорномор'ї з'явилися орди аварів (тюркомовні племена). Вони напали на антів, спустошили їхні землі. Анти спробували вести переговори з аварами і послали до них свого посла — знатного вождя Мезамира, але авари вбили його. У кривавих битвах з аварами анти зуміли зберегти свою незалежність, але боротьба виявилася дуже виснажливою, і антський племінний союз розпадається (602 р.). Ще одну загрозу для слов'ян у цей час становили напади тюркомовних булгар (болгар). Частина булгар осіла на Камі та Волзі, створивши тут державне утворення (Волзьку Болгарію), а інша, пройшовши через територію сучасної України, осіла у східній частині Балканського півострова, заснувавши міцну державу — Дунайську Болгарію. До її складу ввійшли землі південних слов'ян, культура останніх взяла гору над культурою переможців.
Усе життя та основні господарські заняття слов'ян були тісно пов'язані з природою й своєю родиною. Впродовж століть у слов'ян формувалася система релігійних вірувань. Як наслідок встановились два основні культи: культ обожнення сил природи та культ роду (предків). Вірування слов'ян вчені називають язичництвом. Вони обожнювали сонце, місяць, вогонь, явища природи (дощ, блискавку тощо), річки, озера, ліси. Поступово у них склався пантеон богів.Н  айпопулярнішими богами у слов'ян — предків українців — були Даждьбог (Сонце-бог) — бог Сонця, світла і добра, котрий навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб; Сварог — бог Неба, котрий, за народними уявленнями, навчив варити, кувати мідь та залізо, будувати кузні, домниці (він викував перший плуг та першу шлюбну золоту обручку); Дана — богиня води, котра породила на світ Любов, Землю з лісами, травами, струмками та ріками; Жива — богиня життя, котра принесла перше зерно жита нашим пращурам; Коляда — богиня Неба, мати Сонця, дружина Даждьбога, що за легендою, щозими в найдовшу ніч народжує нове Сонце — Божича, Новий рік; Купайло — бог врожайності, родючості, котрий відкрив людям таємницю сили лікарських рослин; Лель — бог кохання й бджолярства, що постає в образі "вічного парубка" й дарує юнакам та дівчатам найвищу радість кохання, є опікуном дітей, покровителем квітів; Мара — богиня зла, темної ночі, привидів, хвороб, смерті; Макоша — богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва й води; Перун— бог блискавки і грому (за повір'ям, гроза — це двобій Перуна з чорними злими силами); Стрибог — бог вітрів.Носіями релігійних уявлень слов'ян були жерці — волхви. Вони володіли також астрономічними, медичними, математичними знаннями. Язичницьким богам молилися просто неба або у капищах. Капища — це місця вшанування богів, жертвоприношень. Тут стояли дерев'яні чи кам'яні ідоли (зображення) богів, яким приносили жертви. Залишки таких капищ та кам'яних ідолів були виявлені археологами у Києві, на Буковині, Тернопільщині на р. Збруч (славнозвісний Збруцький ідол). Наші предки вірили також у духів: лісовиків, водяників, домовиків, мавок, русалок. У них існували численні обрядові свята, пов'язані зі змінами пір року (веснянки, обжинки, Купала, Коляди). Весільні свята супроводжувалися піснями, танцями, хороводами; поховальні обряди — голосінням. Добре знаючи природу, наші пращури мали власний календар, який складався з 12 місяців та 4 пір року, а новий рік у них починався навесні — у березолі (березні). У календарі чітко зазначалися початок польових робіт, час оранки, сівби, появи сходів, жнив тощо. Усі ці дати були пов'язані зі святами на честь язичницьких богів, як-то: Ярили, Купала. Складали цей календар та проводили свята й моління язичницькі жерці. |
Схожі:
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
| ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми теорії та практики фінансів” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
| Методичні вказівки та рекомендації до самостійного виконання контрольної роботи з курсу Методичні рекомендації до самостійного виконання контрольних робіт з курсу «Соціологія». Короткий словник соціологічних термінів... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
| ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Вивчення нормативного курсу «Історія України» в інституті проводиться протягом одного семестру. Для успішного вивчення дисципліни,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua