Уроку
|
|
Скачати 0.7 Mb.
|
|
Характеристика розділу бізнес-плану “Дослідження ринку” (цілі складання, орієнтовна структура, основні етапи дослідження ринку). Розділ «Дослідження ринку» опрацьовується в бізнес-плані для того, щоб переконати інвесторів у наявності ринку для продукції фірми та розкрити можливості цього ринку. Цей розділ є одним з найскладніших у процесі розробки і водночас одним з найважливіших. Інші розділи бізнес-плану багато в чому залежать від наведених тут результатів досліджень ринку. Наприклад, передбачувані рівні збуту безпосередньо визначають масштаби виробництва продукції, чисельність персоналу фірми, розміри залученого капіталу тощо. Процедура дослідження ринку складається з кількох етапів, послідовність яких і визначає логіку викладу матеріалу в цьому розділі бізнес-плану. У його структурі, як правило, виокремлюють такі складові: Загальна характеристика ринку продукції фірми. Цільовий ринок фірми. Місце знаходження фірми. Оцінка впливу зовнішніх факторів. Дослідження ринку розпочинається з визначення його найбільш загальних параметрів, до яких належать: а) розміри (потенціал) ринку, тобто очікувані сукупні обсяги продажу даного товару протягом певного періоду в певних географічних межах; б) тенденції розвитку ринку, тобто відомості про зростання (стабілізацію, зменшення) ринку даного товару за останні роки і факторів, що впливали та впливатимуть на ці процеси в майбутньому (наприклад, галузеві тенденції, соціально-економічні фактори, урядова політика тощо); в) основні способи задоволення попиту споживачів даної продукції та основні джерела конкуренції. Ступінь детальності інформації про загальні параметри ринку продукції фірми залежить від частки ринку, яку потрібно захопити фірмі для досягнення успіху. Якщо потенціал ринку значний, а передбачувана його частка для фірми невелика, то в бізнес-плані можна обмежитися найбільш загальною інформацією. Навпаки, вимоги щодо деталізації інформації зростають за збільшення частки ринку, яку займатиме продукція фірми. Ринок, на який намагається вийти фірма, складається з клієнтів. Тому після визначення загальних параметрів мають бути встановлені конкретні об’єкти ринку. Це передбачає ідентифікацію всіх можливих споживачів та їх класифікацію на більш чи менш однорідні групи на підставі різниці в потребах, поведінці, освіті, статусі тощо. Поділ споживачів на певні групи називається сегментацією ринку. Сегментацію ринку можна здійснювати за різними ознаками. Якщо продукт бізнесу розрахований на споживчий ринок (фізичних осіб), то такими можуть бути ознаки: а) географічні (країна в цілому, її окремий регіон, область, район, місто, селище тощо); б) демографічні (стать, вік, склад родини, національність); в) соціально-економічні (рівень доходів, вид занять, професія, належність до певного класу, соціальної групи тощо); г) культурні (рівень освіти, релігійні переконання, стиль життя); д) ознаки особистості (тип особистості, хобі, переваги щодо засобів масової інформації (газети, радіо, телебачення), привід для купівлі тощо). Коли продукт бізнесу призначений для виробничого споживання, тоді в процесі сегментації ринку використовують інші критерії: тип підприємства (виробництво, роздрібна торгівля, оптова торгівля, послуги); організаційно-правова форма; циклічність ділової активності; обсяги мінімальної партії поставки; мотиви, якими керуються клієнти, приймаючи рішення про покупку (ціна, якість, термін доставки, сервіс, особисті контакти) тощо. Далі для визначення цільового ринку фірми необхідно дати порівняльну оцінку привабливості кожного з виділених сегментів ринку, вибрати серед них такі, які відкривають найліпші перспективи для фірми, тобто знайти відповіді на запитання: який з цих сегментів має першорядне значення для фірми і чому. Оцінка сегментів ринку найчастіше здійснюється за такими напрямками: відповідність цілей фірми можливостям, які відкриваються в сегменті; сильні та слабкі сторони фірми стосовно даного сегмента ринку (фінансові можливості фірми, кваліфікація і ресурси у сфері маркетингу, виробничий досвід, конкурентні переваги продукту фірми тощо); кошти, які необхідні для розроблення продукту та його рекламування, створення мережі торгових представників тощо; сильні та слабкі сторони конкурентів та їх позиція на ринку; динаміка попиту (попит зростає, стабілізується, зменшується); можливості захопити певну частку ринку. Оцінка сегментів ринку дає змогу вибрати найліпший, потенційно найприбутковіший сегмент ринку, тобто знайти для фірми цільову групу споживачів, на яку вона орієнтуватиметься. Сегментація ринку є принципово важливим кроком у процесі розробки бізнес-плану. Якщо підприємцеві відомо, хто його реальні та потенційні клієнти, він може правильно визначити, чого вони хочуть, чому віддають перевагу, використати їхні міркування як орієнтир для всієї наступної маркетингової діяльності. Ідентифікація цільового ринку є необхідною передумовою для правильного вирішення питання щодо вибору місцезнаходження фірми. Локалізація, тобто вибір території для фізичного розташування бізнесу, є дуже важливою проблемою, особливо для торговельного бізнесу, бізнесу ресторанів та у сфері послуг. Обравши один раз місце для розміщення бізнесу, дуже важко або навіть неможливо його перемістити у інше місце (налагоджена інфраструктура, великі витрати). Тому пояснення рішення щодо місця розташування бізнесу є обов’язковим елементом будь-якого бізнес-плану. До бізнес-плану рекомендується включати лише стисле обґрунтування вибору конкретного місця розташування фірми. При цьому, якщо важливе значення має фізичний вигляд об’єкта, то доцільно додати фотографії, ескізи, план земельної ділянки або карту місцевості. Такі матеріали, як правило, вміщуються у додатках. Вибравши конкретне місце для фірми можна приступати до оцінки впливу зовнішніх факторів на бізнес фірми. Найбільш значущим серед них є конкуренція, хоча слід брати до уваги й такі зовнішні фактори, як: постачальники, державне регулювання тощо. Увагу слід зосередити на виявленні цих факторів, описуванні їх природи та ймовірного впливу кожного з них на передбачуваний бізнес. Будь-який бізнес, навіть такий, що має у своїй основі унікальну ідею, рано чи пізно натрапить на конкуренцію. Конкуренти є найліпшими, а в багатьох випадках і єдиним джерелом інформації про ваш бізнес. Спостереження за практичною діяльністю конкурентів допомагає з’ясувати власні переваги та недоліки. Оцінку впливу зовнішніх факторів на ефективність конкретного бізнесу доцільно розпочати із загальних міркувань щодо рівня конкуренції у вибраній сфері бізнесу з метою визначення дійсних факторів конкуренції і способів реагування на них. Переважна більшість ринків, як свідчить практика, перебуває у стані швидких і безперервних змін. Тому в бізнес-плані мають бути визначені й майбутні ймовірні джерела конкуренції. Така інформація особливо важлива за впровадження нового продукту або послуги, тобто тоді, коли є реальна можливість копіювання (імітації) продукту або послуги. Джерела майбутньої конкуренції мають бути з’ясовані й тоді, коли фірма працює на ринку високих технологій, оскільки він перебуває у стані постійного розвитку. Залежно від характеру бізнесу можуть з’являтися також і інші фактори зовнішнього впливу, про які слід згадати в бізнес-плані. Наприклад, для виробництва фармацевтичних препаратів обов’язково потрібно отримати дозвіл Міністерства охорони здоров’я. Процес отримання дозволу триває досить довго. За цей час на ринку можуть з’явитися нові препарати, нові методи їх просування тощо. Те саме стосується екологічних, санітарних, законодавчих та інших факторів. У бізнес-плані важливо зазначити, що крім конкуренції існують ще й інші суттєві зовнішні фактори, які впливають чи можуть, за певних обставин вплинути на збут продукції фірми. Перелік контрольних запитань до розділу “Дослідження ринку” наведено у табл. 2.4. 
У широкому розумінні стратегія маркетингу - це система конкретних стратегій щодо вибору і формування: цільового ринку фірми; номенклатури та асортименту продукції; системи збуту та реалізації продукції фірми; політики ціноутворення; способів організації рекламної кампанії; політики підтримки продукції фірми. Перелік зазначених конкретних стратегій може змінюватися залежно від специфічних характеристик ринку діяльності фірми, від особливостей самої фірми, її товарів і послуг. Параграф “Стратегія маркетингу”, як правило, починається з визначення загальної маркетингової стратегії фірми. З неї тому, хто читає бізнес-план, має стати зрозумілим: по-перше, на який з типів маркетингового підходу орієнтується фірма; по-друге, на які специфічні властивості й переваги продукції фірми (якість, ціна, обслуговування, сервіс тощо) буде зроблено наголос у бізнесі фірми. В основу розробки стратегії маркетингу покладено вибір цільового ринку. При цьому можуть бути застосовані різні типи маркетингових підходів до розробки стратегії (рис. 3.1.) залежно від:  структурних характеристик даного цільового ринку (ринок у цілому; один сегмент ринку; кілька сегментів ринку); стадії життєвого циклу товару; ресурсних можливостей фірми; ступеня однорідності продукту фірми; маркетингової стратегії конкурентів. У самому бізнес-плані достатньо пояснити, чому був вибраний той чи той тип маркетингового підходу і на яких перевагах фірми будуватиметься стратегія завоювання цільового ринку.
У прагматичному розумінні маркетинг - це мистецтво запропонувати споживачеві товар або послугу, які користуватимуться попитом, правильно визначати їх ціну, підбирати канали збуту та організовувати рекламну кампанію. Отже, головна мета маркетинг-плану полягає у поясненні потенційним інвесторам, як саме фірма має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його. Перш ніж складати маркетинг-план, підприємець повинен визначити для себе його конкретні цілі й завдання. З практичного погляду процес формулювання цілей маркетингової діяльності розподіляють на два етапи. Спочатку визначають орієнтири (головне спрямування) маркетингової діяльності фірми. Потім, ураховуючи особливості цільового ринку, специфіку продукції фірми, умови конкуренції тощо, орієнтири розподіляють на декілька цілей, визначаючи їх кількісно. Для встановлення загальних орієнтирів маркетингової діяльності фірми необхідно з’ясувати, на котрій із стадій життєвого циклу (поява на ринку; зростання попиту; стабілізація попиту; спад попиту) є продукт фірми. Кожна зі стадій характеризується різним рівнем сприйняття товару споживачем, різною інтенсивністю конкуренції, а відтак і різними способами використання інструментів маркетингу. Відповідно різними мають бути й орієнтири маркетингової діяльності фірми, зокрема: на стадії появи на ринку – створення початкового попиту, тобто максимізація попиту на новий вид продукту і витискування з ринку традиційних продуктів; на стадії зростання попиту – поширення початкового попиту за рахунок розширення асортименту виробів, використання різноманітних засобів максимального задоволення конкретних потреб окремих сегментів ринку; на стадії стабілізації попиту орієнтири маркетингової діяльності фірм-лідерів і фірм, що йдуть за ними, уже стають різними. Мета фірм-лідерів полягає в утриманні і, коли це можливо, збільшенні своєї частки ринку зниженням ціни, удосконаленням каналів збуту, забезпеченням технічного лідерства тощо. Дрібні фірми на цій стадії зосереджені на забезпеченні свого виживання. Як правило, шлях до виживання пролягає через виокремлення вузького сегмента ринку і якнайліпшого його обслуговування. Можливість вижити для фірм, що йдуть за лідером, залежить від їх уміння працювати з низькими накладними витратами та без надмірностей. Орієнтири маркетингової діяльності надто загально визначають можливі напрямки маркетингових дій фірми. На їх основі, ураховуючи специфіку цільового ринку фірми, її продукції, умов конкуренції тощо, визначають конкретні цілі та практичні завдання маркетингу фірми. Цілі мають бути кількісно визначені й виражені в конкретних показниках (частка ринку фірми, обсяги продажу, розгалуженість системи збуту, застосування знижок, структура витрат на рекламу тощо). Після того, як будуть визначені цілі й завдання маркетингової діяльності, підприємець може приступати до розробки стратегії їх досягнення. У процесі розробки такої стратегії необхідно продумати й розшифрувати всі найважливіші інструменти маркетингу, якими користуватиметься фірма. До таких інструментів, як правило, належать: збут та реалізація продукції; ціноутворення; просування товару на ринок; політика підтримки продукту бізнесу. Кожний із названих інструментів складається з багатьох елементів, конкретні способи використання яких також мають бути висвітлені в маркетинг-плані. Слід зауважити, що значення кожного з перелічених інструментів маркетингу залежить від галузі, до якої належить даний бізнес, від конкретних цілей і завдань фірми, її розмірів, особливостей цільового ринку та багатьох інших факторів. Тому ступінь деталізації розгляду цих факторів у бізнес-плані залежить від їх значущості у загальній стратегії маркетингу фірми. Головне, щоб читач отримав цілісне уявлення про наміри фірми щодо активного маркетингу свого продукту чи послуги. У процесі опрацювання маркетинг-плану необхідно враховувати, що обсяги і пріоритети кожного з видів маркетингової діяльності змінюватимуться залежно від фази розвитку бізнесу фірми. Отже, часто виникає потреба стисло охарактеризувати в маркетинг-плані окремі етапи стратегії маркетингу. Опрацьована стратегія маркетингу дає змогу зробити висновки про можливі витрати на її реалізацію, тобто скласти приблизний бюджет маркетингу. Це питання також цікавить потенційних інвесторів та кредиторів і має знайти відображення в бізнес-плані. Розробка стратегії маркетингу є не самоціллю, а засобом для забезпечення необхідних обсягів продажу продуктів (послуг) фірми. Тому маркетинг-план завершується прогнозною оцінкою обсягів продажу. При цьому слід відзначити, що детальні фінансові розрахунки обсягів продажу звичайно подають у фінансовому плані. Проте, виходячи з важливості питання щодо очікуваних обсягів продажу, йому можна присвятити окремий параграф у межах маркетинг-плану. Зокрема, у маркетинг-плані можна навести розрахунки, на підставі яких обґрунтовується динаміка обсягів продажу фірми за часовими інтервалами, за видами товарів, за групами споживачів. У цілому логіка розробки маркетинг-плану передбачає: визначення цілей і завдань маркетингової діяльності фірми (частка ринку; передбачувані обсяги продажу; розгалуженість системи збуту; параметри цінової політики; завдання рекламної кампанії; ключові параметри сервісного обслуговування тощо); вибір та обґрунтування стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми); розробка бюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегії маркетингу); аналіз припущень (передбачень) щодо можливих обсягів продажу. План маркетингу має практичне значення не тільки для потенційних інвесторів чи кредиторів. Він є для самого підприємця інструментом контролю за всіма показниками, пов’язаними зі збутом (обсяги продажу; ціни; канали збуту; параметри рекламної кампанії тощо).
Одним з найважливіших елементів стратегії маркетингу є політика ціноутворення. Визначення ціни на продукт (послугу) фірми - дуже відповідальне й складне завдання, оскільки ціна впливає на такі ключові параметри бізнесу фірми, як обсяги продажу, прибуток, динаміка попиту, конкурентоспроможність продукції тощо. У процесі розробки політики ціноутворення доцільно дотримуватися наступних етапів:
На рівень ціни впливає багато різних факторів: власні витрати на виробництво й реалізацію продукції, ступінь конкуренції, економічна ситуація, місцезнаходження бізнесу та багато інших. Але на практиці підприємці, як правило, ураховують чотири основні фактори: собівартість продукції; наявність унікальних властивостей продукції; ціни продуктів-конкурентів і продуктів-замінників; можливості отримання достатнього прибутку. Залежно від особливостей бізнесу підприємець може вибрати будь-яку із стратегій ціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було вибрано саме таку стратегію і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів. У бізнес-плані також обов’язково треба охарактеризувати структуру ціни продукту фірми і викласти міркування, прокладені в її основу. Важливо також пояснити: як саме визначена ціна нової продукції допоможе досягти її визнання на ринку; як вона сприятиме підтримуванню і збільшенню частки ринку фірми; як вона впливатиме на валовий прибуток; яку політику знижок із цін буде застосовано.
У самому бізнес-плані достатньо пояснити, чому був вибраний той чи той тип маркетингового підходу і на яких перевагах фірми будуватиметься стратегія завоювання цільового ринку. Реалізація загальної стратегії маркетингу здійснюється: вибором відповідних каналів збуту продукції (послуг) фірми; формуванням цінової політики; вибором способів реалізації рекламної кампанії; формуванням політики підтримки продукту (послуг) фірми. Усі ці елементи маркетингової стратегії тісно взаємопов’язані і можуть бути поєднані різними способами. Це означає, що кожна фірма формує свою власну так звану “маркетингову суміш”, тобто так розподіляє зусилля й комбінує інструменти маркетингу, щоб з урахуванням конкретних ринкових умов досягати своїх цілей найліпшим способом. Розробка стратегії збуту та реалізації продукту фірми передбачає: вибір типу каналу товаропросування; визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту (за географічною ознакою або за видами товарів); розробку системи добору, підготовки і стимулювання співробітників служби збуту. Вибір типу каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення в цій сфері багато в чому визначає параметри цінової та рекламної політики, політики підтримки продукції фірми. До того ж з усіх елементів стратегії маркетингу (за винятком вибору цільового ринку) найскладніше змінити саме систему збуту (її створення потребує багато часу і вона охоплює складні взаємозв’язки з великою кількістю партнерів). Підприємець може вибрати будь-який з наведених на рис. 3.2 каналів збуту. Кожному з них властивий відповідний рівень збуту і витрат. Вибір типу каналу збуту передбачає врахування цілого комплексу факторів.  Великим покупцям виробники найчастіше продають свій товар безпосередньо, оскільки ті роблять закупівлю великими партіями і при цьому часто виникає потреба пристосовувати продукцію до їх конкретних вимог. Споживач також може віддавати перевагу безпосереднім контактам із виробником, якщо він заінтересований у технічній допомозі або в післяпродажному обслуговуванні куплених виробів. Використання каналу збуту нульового рівня передбачає, що прибуток від безпосереднього продажу має бути достатнім, щоб покрити всі додаткові витрати виробника (на утримання складських приміщень, використання транспортних засобів тощо). При цьому сума всіх додаткових витрат має бути меншою за розміри знижок, які б треба було надавати посередникам. За певних обставин доцільніше використовувати в системі збуту посередників. До таких обставин, зокрема, належать: незначна вартість одиниці продукції; територіальна розгалуженість ринку; комплектна закупівля товару споживачем тощо. Рішення щодо вибору каналу збуту залежить також і від бажання контролювати систему збуту. Зрозуміло, що чим більше рівнів має канал збуту, тим менше можливостей його контролю матиме виробник. Кількість посередників у каналі збуту залежить від особливостей продукції фірми. Для товарів широкого вжитку потрібна розгалужена мережа збуту, а для товарів розрахованих на вузьке коло споживачів, можна взагалі відмовитися від посередників. У самому бізнес-плані мають знайти відображення лише основні результати роботи щодо вибору каналу збуту. Зокрема, у бізнес-плані необхідно вказати на вибраний тип каналу, засоби збуту (власна служба збуту, оптові торговці, роздрібні продавці, торгові агенти) та причини, які зумовили цей вибір. Коли фірма передбачає створити власну службу збуту, у бізнес-плані доцільно: вказати на чисельність служби збуту; визначити принципи побудови служби збуту (за типами товарів або географічними зонами); пояснити основні принципи системи матеріальної винагороди співробітників служби збуту.
Складовим елементом стратегії маркетингу є рекламна кампанія. У процесі її опрацювання необхідно: чітко визначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності фірми; прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації; скласти бюджет витрат на рекламу. У бізнес-плані треба стисло викласти основні принципи рекламної політики фірми. При цьому увагу слід зосередити на концепції рекламної діяльності, інструментах її реалізації та масштабах використання кожного з цих інструментів. Подати всю цю інформацію у бізнес-плані найзручніше у вигляді бюджету витрат на рекламу (табл. 3.2).  Форма бюджету дає читачеві можливість знайти відповіді одразу на кілька важливих запитань щодо організації рекламної кампанії, а саме: які засоби реклами передбачає використовувати фірма; яким видам засобів поширення рекламної інформації буде віддано перевагу; скільки коштуватиме організація рекламної кампанії; як ці витрати розподілятимуться за окремими періодами. У цьому розділі можуть бути, за необхідності, охарактеризовані інші складові політики просування товарів фірми, тобто конкретні заходи щодо: паблісіті (неоплачувана реклама у засобах масової інформації - статті, інтерв’ю, відгуки тощо); персонального продажу (усне ознайомлення з товарами фірми одного або кількох потенційних покупців у процесі бесіди з ними); стимулюванню збуту (участь у виставках, ярмарках, спеціальна демонстрація товарів тощо). До стратегії маркетингу належить також і політика підтримки продукту, тобто вирішення проблеми сервісу продукції фірми. У бізнес-плані треба відобразити основні елементи процедури гарантійного обслуговування, зокрема: чи буде гарантійне обслуговування здійснюватися спеціалізованими фірмами, чи продукція підлягатиме поверненню на фірму; чи буде сервісне обслуговування окремою частиною бізнесу фірми, чи витрати на сервісне обслуговування включатимуться до операційних витрат. Як вже зазначалось, важливість кожного з видів маркетингової діяльності змінюється залежно від фази розвитку бізнесу. Тому в маркетинг-плані іноді важливо виділити окремі етапи стратегії маркетингу відповідно до стадії становлення бізнесу фірми. Реалізація вибраної стратегії маркетингу потребує відповідних витрат. Деякі витрати, наприклад, на організацію рекламної кампанії можна визначити досить точно, інші - лише приблизно. Якщо для уточнення витрат на маркетингову діяльність фірми потрібно вдатися до певних припущень, то вони мають бути чітко сформульовані в бізнес-плані. Оцінка загальних витрат на реалізацію стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують, становить відповідну інформаційну основу для складання фінансового плану. Подавати таку інформацію у бізнес-плані рекомендується з допомогою діаграм, графіків, таблиць.
Досвідчені підприємці часто кажуть: "Конкурентну боротьбу виграють на ринку, а програють у себе вдома." Цей вислів підкреслює значущість раціональної організації виробничого процесу на фірмі. Невід'ємною складовою бізнесу, орієнтованого на виробничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану – довести, що фірма: реально спроможна організувати виробництво; здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості; має можливості придбати необхідні для цього ресурси. Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання: Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)? Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)? Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес на фірмі? Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності. Розкриваючи технологічний процес виготовлення продукції на фірмі, підприємець має чітко визначити: які саме машини, обладнання та інструменти необхідні у виробничому процесі; яка сировина, матеріали і комплектуючі вироби будуть використовуватися для виготовлення продукції; робітників яких професій і кваліфікацій необхідно найняти; які конкретно приміщення необхідні; які роботи будуть виконуватися самою фірмою, а які на стороні за контрактами. У виробничому плані необхідно також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми. Отже, у складі виробничого плану, як правило, виділяють такі параграфи: основні виробничі операції; машини та устаткування; сировина, матеріали і комплектуючі вироби; виробничі та невиробничі приміщення; вплив зовнішніх факторів. Обсяги і ґрунтовність виробничого плану залежать від характеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більш того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним з найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, бізнес-план для фірм, які займаються оптовою або роздрібною торгівлею, може взагалі не містити розділу "Виробничий план". У процесі розроблення виробничого плану слід пам'ятати, що зайві технічні подробиці можуть ускладнювати розуміння основного змісту бізнес-плану. Тому потрібно добре зважити, що буде важливим у цьому розділі для заінтересованих осіб. Остаточно ціна встановлюється з урахуванням також і інших важливих для даного бізнесу факторів. При цьому можуть бути використані різні стратегії ціноутворення, найбільш популярні серед них такі:
Наприкінці виробничого плану має бути окреслений вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми. Це зв’язано з тим, що фірма, як правило, неспроможна або лише незначною мірою здатна тримати під своїм контролем такі зовнішні фактори. До основних зовнішніх факторів, які впливають на виробничу діяльність фірми, належать: можливості придбання і зміна вартості виробничих ресурсів (наприклад, ціна на матеріальні ресурси може змінюватися за ініціативи постачальників, під впливом економічної або політичної нестабільності тощо); імовірність появи нових технологій виробництва даної продукції; юридичні обмеження. Останнє є досить важливим фактором, оскільки існує багато різноманітних міжнародних загальнодержавних і місцевих нормативних актів, які безпосередньо стосуються виробничих процесів (санітарні норми, дозволи органів охорони навколишнього середовища, вимоги до утилізації відходів виробництва, і безпеки праці тощо). Характеризуючи вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми, треба стисло сформулювати: характер і джерела такого впливу; можливі позитивні й негативні наслідки для фірми такого впливу; способи, за допомогою яких можна подолати негативні наслідки.
У параграфі "Машини та устаткування" виробничого плану подають: повний список машин та устаткування, необхідних для здійснення виробничого процесу; розрахунки витрат, пов'язаних з придбанням (орендою) нових (або вживаних) машин та устаткування; інформацію про строки служби та амортизаційні відрахування щодо кожній одиниці устаткування. Інколи параграф "Машини та устаткування" доповнюється відомостями про основні техніко-експлуатаційні параметри устаткування. Інформацію про машини та устаткування, які передбачається задіяти у виробничому процесі на фірмі, зручно подати у вигляді таблиці (табл. 4.1).  |
Схожі:
| Уроку Тема уроку: Пристрої введення-виведення інформації. Структура і тип уроку повністю відповідають меті і завданням уроку, тобто науковий рівень уроку відповідає сучасним вимогам |
Уроку. Прямокутна система координату просторі. Мета уроку: знайомство... В кінці уроку збираються учнівські зошити для перевірки їх ведення й виконання домашнього завдання |
| Уроку виробничого навчання Велигодська Л. С. чітко в доступній формі розкрила тему та мету уроку на всіх етапах структури уроку |
Уроку; тема уроку не записується на дошці; мета уроку не узгоджується... «загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон; вживання пестливих слів |
| КОНСПЕКТ УРОКУ З ФІЗИКИ (10 КЛАС) Тема уроку Комп'ютер, мультимедійний проектор, презентація до уроку, програмне середовище «Жива фізика» |
УРОКУ Тема уроку Методична мета уроку: Інтерактивне навчання учнів графічного представлення даних електронних таблиць засобами мультимедіа з використанням... |
| Уроку: урок засвоєння нових знань. КМЗ уроку Мета уроку: вивчити види впливу електричного струму на організм людини, особливості ураження електрострумом |
Тема уроку. Зрізана піраміда. Мета уроку Мета уроку: вивчення властивості площини, яка перетинає піраміду і паралельна основі; формування поняття зрізаної піраміди |
| Уроку Тема уроку: Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання Мета уроку: Ознайомити учнів з основними причинами виробничого травматизм та професійних захворювань та їх наслідками |
План-конспект уроку інформатики в 7 класі Тема уроку Тема уроку: Робота з текстовою інформацією. Призначення та основні функції текстового редактора. Текстові процесори. MS Word. Поняття... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua