Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити з галуззю мовознавства, яка вивчає мову у зв’язку з соціальними умовами її існування

Скачати 1.3 Mb.

Назва	Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити з галуззю мовознавства, яка вивчає мову у зв’язку з соціальними умовами її існування
Сторінка	7/13
Дата	21.03.2013
Розмір	1.3 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 13

Питання для самоконтролю:

1. Які фактори є суттєвими для співвідношення з мовними різницями?

2. Де виявляється найяскравіше соціальна приналежність Відправника?

3. Коли виявляється соціальна приналежність Одержувача?

4.Що Ви можете сказати про третій параметр?

Висновки:

У. Брайт намагається описати сім параметрів соціолінгвістики. Якщо важати ключовим поняттям даної галузі науки саме відмінності, слушним буде припущення, що найважливіші лінії дослідження повинні пов’зуватись з обумоленістю мовних відмінностей. Цей термін охоплює різноманітні соціально обумовдені фактори, з якими співвідносяться відмінності мовні.

Число цих факторів може змінюватися в різних випадках, але все ж у більшості вивчених ситуацій суттєвими виявляються такі три чинники: Відправник(Sender), Одержувач(Receiver) і Обставини (Setting) - см. Хаймс 1962.

Розділ 1.10. Статус соціолінгвістики

Структура:

Міждисциплінарний характер соціолінгвістики.
Сучасна соціолінгвістика- галузь мовознавства.

Ключові слова:

Статус, соціологія, галузь мовознавства.

Цілі та завдання розділу.

Успішне вивчення розділу дозволяє: зрозуміти статус соціолінгвістики.

Мати уяву про міждисциплінарний характер соціолінгвістики.

Знати , що сучасна соціолінгвістика є галуззю мовознавства.

Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як « запозичення методів».

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.10.

При вивченні Розділу 1.10. важливо зрозуміти, що наприкінці ХХ століття визначились об’єкт, цілі, завдання пошуку соціолінгвістики і тому очевидною стала її «мовознавча» природа .

Проаналізувати сучасну соціолінгвістику як галузь мовознавства.

Ретельно розібратися в тому, що запозичивши у соціологів їх методи, соціолінгвісти використовують їх стосовно завдань вивчення мови.

Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на міждисциплінарному характері соціолінгвістики.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на те, що сучасна соціолінгвістика є галуззю мовознавства.

Прочитайте та запишіть, що є Статусом соціолінгвістики. Міждисциплінарний характер соціолінгвістики відзначається багатьма вченими. Однак саме по собі це визнання не відповідає на запитання: чого більше в цій науці - соціології або лінгвістики? Хто займається нею - професійні соціологи або професійні мовознавці.

Сучасна соціолінгвістика - це галузь мовознавства. Доки ця наука тільки формувалася, можна було сперечатися про її статус. Але до кінця 20 століття, коли в соціолінгвістиці не тільки визначилися об'єкт, ціліі й завдання досліджень, але й отримані відчутні результати, стало зовсім очевидно «мовознавча» природа цієї науки. Інша справа, що соціолінгвісти запозичили багато методів у соціологів, наприклад, методи масових обстежень, анкетування, усних опитувань і інтерв'ю. Але, запозичаючи в соціологів ці методи, соціолінгвісти використовують їх стосовно до завдань вивчення мови, а крім того, на їхній основі виробляються власні методичні прийоми роботи з мовними фактами та з носіями мови.

Питання для самоконтролю:

1. Що уявляє собою сучасна соціолінгвістика?

2. Як соціолінгвісти використовують методи, що запозичують у соціологов?

Висновки:

Сучасна соціолінгвістика – це галузь мовознавства.

Практичне заняття 3.

Завдання 1.

Вивчить зміст наступного тексту і підготовте «резюме» на 0.5. сторінки.

Результати практичного заняття вислати до…

Етнометодологія і її відношення до соціолінгвістики

Великим соціологічним плином, що взаємодіє з закордонними соціолінгвістичними школами і робить на них певний вплив, є етнометодологія. Як бачимо з назви цього плину, воно тісно пов'язане з етнографією й у відомому ступені використовує етнографічний підхід до вивчення соціальних явищ. Етнометодологія затвердилася в соціальній антропології як розуміння, культури як певної суми знань. Однак на відміну від багатьох соціоантропологів вони трактують культypy не просто як суму знань, а як володіння певною гамою правил інтерпретації явищ соціального світу, правил, образів для даного колективу.

Етнометодологів не задовольняє соціометричний підхід, широко розповсюджений у сучасній соціології, тому що, на їх думку, цей підхід не враховує співвідношення між категоріями Дослідника й тих інтуїтивних категорій, якими оперують члени даного суспільства, інтерпретуючи ті або інші явища оточуючого їх соціального світу.

У центрі уваги етнометодологів - повсякденна людська діяльність, у тому числі й мовна комунікація. Теоретична платформа етнометодології багато в чому спирається на один з напрямків ідеалістичної філософії - феноменологію, витоки яких слід шукати у роботах Э. Гуссерля й, що одержала в трохи модифікованому вигляді широке поширення серед сучасних західних соціологів. Саме впливом феноменології варто пояснити ту обставину, що згідно з аналізом соціальних категорій в етнометодології виступають категорії інтерпретації дійсності, тобто категорії сприйняття.

У феноменологічній соціології широко поширена концепція, відповідно до якої оточуючий нас соціальний світ пізнається лише крізь структури готових знань, під владою яких перебувають індивіди, а процес соціалізації зводиться до засвоєння готового

знання. Уточнення, що вносять у це положення етнометодологи їхньої теорії мова йде не про готове знання або інші явища дійсності, а про "готові" процедури або методи їхнього осмислення, навряд чи можна вважати істотним відступом від основних постулатів феноменології.

Спільність позицій етнометодологів і соціолінгвистів полягає в тому, що як ті, так і інші виходять із того, що звичайно семантичний аналіз із обліком лише референтних денотативних значень недостатній для забезпечення такого феномена, як зрозумілість (intelligibility) мовного повідомлення, що способи реалізації мовних актів не менш важливі, ніж їхній зміст, що кількість типів цих способів не повинна встановлюватися апріорно й що відправною крапкою аналізу є вихідні дані, що характеризують мовні акти.

У тому, що етнометодологи звертаються до мовногого матеріалу немає нічого дивного. Адже ще Гуссерль, засновник феномено- логічної філософії, уважав первинним об'єктом аналізу думки, втілені в мовні висловлювання. Подібно до того, як Гуссерль розглядав мовні висловлювання в якості "першого шару" думка за яким ховається "значення", "об'єктивний зміст" висловлення, детермінуюче готовим знанням, готовими розумовими формулами, етнометодологія бачить у мовних добутках вихідний матеріал для витягу соціальних категорій, детермінуючих готовими моделями інтерпретації.

У цьому підході етнометодологів до вивчення мовного матеріалу деякі закордонні соціологи вбачають відому аналогію генеративної теорії Н. Хомського, у якого, як відомо, глибинні структури виводяться на основі аналізу реальних мовних добутків (поверхневих структур), службовців як вихідний матеріал для аналізу.

Такого роду підхід знаходить співчутливий відгук і в деяких закордонних соціолінгвістів, яким представляються перспективними що вживаються етнометодологами спроби витягати соціальні категорії безпосередньо з мовного матеріалу. Тим самим, на їхню думку, створюється можливість розглядати мовні й соціальні структури не як окремі сутності, що підлягають корелятивному аналізу, а в рамках єдиної теоретичної моделі.

Соціолінгвістика піддала перегляду настанову структурного мовознавства, відповідно до якої оцінні судження інформантів із приводу своєї мови (по термінології Блумфилда, "вторинні й третинні реакції") звичайно не приймалися в розрахунок. Стало зрозуміло, що суб'єктивні оцінні судження носіїв мови відбивають ціннісну орієнтацію мовного колективу й самі по собі є одним з істотних елементів мовної ситуації.

Отримані етнометодологами дані, представляють деякий інтерес із погляду лінгвістичного й особливо психолінгвістичного вивчення процесів мовної комунікації. Однак при цьому створюється парадоксальне положення: незважаючи на те, що етнометодологія є одним з напрямків соціології, найменш інформативної представляється саме соціологічна сторона цих робіт. І це не випадково. Адже в цих роботах соціальна взаємодія між комунікантами розглядається в повній ізоляції від соціальної структури суспільства. Характерна щодо цього робота X. Сакса, присвячена аналізу історій, що розповідаються дітьми. Автора цікавлять деякі елементарні правила однозначної семантичної інтерпретації тексту

Так, з послідовності речень, що фігурує в оповіданні дитини, The baby cried. The mommy picked it up. (Дитина заплакала. Мама взяла його на руки) кожному ясно, що мова йде про матір дитини, хоча в тексті це вербально не виражено (сказане "мама", а не "його мама"). Інтерпретація змісту цих речень здійснюється за допомогою так званих "засобів категоризації" (categotrization devices) і аналізу контексту. Слово "дитина" включається в "категорію "родина" (дитина - тато - мама), а, скажімо, не в категорію "вік" (дитина - підліток - дорослий), чому, зрозуміло, "сприяє контекстуальне положення слів "дитина" і "мама". " Не вдаючись в оцінку цієї гіпотези, укажімо лише на те, що в цьому аналізі соціум присутній лише у вигляді того маленького соціального світу (родина, безпосереднє оточення), що доступне сприйняттю дитини. І разом з тим аналіз спонтанного розмовного мовлення, дослідження композиційної й значеннєвої структури реальних мовних добутків, створюваних у процесі мовної комунікації, правил їхньої побудови й інтерпретації становить безсумнівний інтерес для соціолінгвістики. Але для цього необхідно, щоб ці дослідження спиралися на міцну методологічну основу й щоб досліджуваний мовний матеріал розглядався в широкій соціологічній перспективі, з обліком не тільки мікроконтексту тієї або іншої ситуації, але й широкого соціального контексту, у тому числі й основних соціальних структурах, похідними від яких є соціальні норми мовної діяльності.

Модульне тестування 1.

Тип: Істина / Хибність

1. Питання:

Соціолінгвістика є галуззю мовознавства.

Правильна відповідь:

Вага запитання 5

2.Питання:

Витоки соціолінгвістики треба шукати в американській науці.

Правильна відповідь:

Вага запитання 5

3. Питання:

Термін «соціолінгвістика» вперше був використаний у 1932 році

Правильна відповідь:

Вага запитання 5

4.Питання:

Соціолінгвістика виникла на стику двох наук: соціології та психології

Правильна відповідь

Вага запитання 5

5.Питання:

У.Лабов визначає соціолінгвістику як науку, що вивчає «мову в її соціальному контексті»

Правильна відповідь

Вага запитання 5

6.Питання:

Термін „сленг” більш характерний для західної лінгвістичної традиції.

Правильна відповідь

Вага запитання 5

7.Питання:

Арго, жаргон, сленг – не є різновидами соціолекта.

Правильна відповідь

Вага запитання 5

Тип: Так/Ні

1. Питання:

Соціолінгвістика вивчає мову реальних людей, які можуть робити помилки у своєму мовленні та змішувати різні мовні стилі.

Правильна відповідь:

Вага запитання 5

2.Питання:

Варіативність не може виявлятися на всіх рівнях мовленнєвої комунікації.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

3. Питання:

Субкод означає різновид, підсистему загального коду, комунікативний засіб меншого обсягу.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

4. Питання:

Переключення кодів це перехід мовця з однієї мову на другу залежно від мовленнєвої ситуації.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

5. Питання:

Поняття «койне» особливо актуально для маленької групи людей.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

6. Питання:

Комп’ютерний жаргон (сленг) – приклад професійно відмежованих мовних утворень.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

7. Питання:

Студентський сленг – приклад професійно відмежованих мовних утворень.

Правильна відповідь:

Вага запитанн 5

Тип: Заповніть бланк

1. Питання:

Хто може виступати у якості мовної спілки?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

2. Питання:

Як називаються люди, які володіють двома мовами?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

3. Питання:

Як можна назвати будь який засіб спілкування?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

4. Питання:

Що формує мовну ситуацію, характерну для мовної спілки?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

5. Питання:

Як називають сукупність мовних особливостей?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

6. Питання:

Хто вперше використував поняття діглоссії?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

7. Питання:

Як перекладався термін «двомовність» до 1959 р.?

Правильна відповідь:

Вага питання – 10 б.

Розділ 2.1. Соціолінгвістичні аспекти мовної норми.

Структура:

1. Соціолінгвістика та стилістика.

2. Соціальна зумовленість мовної норми.

Ключові слова:

стилістика, функціональні стилі, мовна норма, стратифікаційний аспект, ситуативний аспект, ареал.

Цілі та завдання розділу.

Успішне вивчення розділу дозволяє: зрозуміти соціальну зумовленість мовної норми.

Мати уяву про те, що сфери інтересів соціолінгвістики і стилістики багато в чому збігаються.

Знати, що одним з детермінуючих факторів у формуванні норми є існуюча у даному ареалі мовна ситуація.

Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як « Критерії виділення та класифікації мовних стилів».

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.1.

При вивченні Розділу 2.1. важливо зрозуміти, що існує два основних аспекти соціальної варіативності мови – стратифікаційний та ситуативний.

Проаналізувати питання про критерії виділення та класифікації мовних стилей.

Ретельно розібратися в тому, що соціальна обумовленість мовної норми переконливо доведена багатьма працями вчених -соціолінгвістів.

Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на спільних інтересах соціолінгвістики та стилістики.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на соціальну зумовленість мовної норми.

Прочитайте та виділіть основні моменти:

Сфери інтересів соціолінгвістики й стилістики багато в чому збігаються. Зрозуміло, у стилістиці як у вчення про виразні засоби мови в самому широкому змісті й у соціолінгвістиці, що вивчає взаємозв'язок між мовою й суспільством, свої власні завдання й свій власний ракурс розгляду мовного матеріалу й разом з тим не можна не помітити, що коло питань, що входять у предметну галузь тієї чи іншої дисципліни, частково перехрещується.

У науковій літературі вже зверталася увага на близькість деяких завдань соціолінгвістики й стилістики та на доцільність тісного співробітництва між цими дисциплінами. До цьому варто додати, що вивчення деяких проблем, що включаються традиційно в сферу компетенції стилістики, не тільки є невід'ємною частиною ряду соціолінгвістичних досліджень, але й становить специфіку деяких шкіл соціальної лінгвістики. Це стосується, зокрема, празької школи, для якої, як відзначає И. Краус, такою проблемою є проблема літературної мови й функціональних стилів.

У цьому розділі ми обмежуємося розглядом деяких соціолінгвістичних аспектів проблеми мовної норми, функціонального стилю й лінгвістики тексту.

Одним із центральних понять стилістики є поняття мовної норми як регулятора відбору мовних засобів. У той же час доводиться констатувати, що у зв'язку із цим поняттям існує чимало незрозумілих, а часом і суперечливих суджень. Насамперед, варто вказати, що дотепер відсутня чітка диференціація понять "мовна норма" і "літературна норма". У результаті поняття норми нерідко асоціюється лише з літературною мовою, тоді як інші компоненти національної мови, у тому числі територіальні й соціальні діалекти, оголошуються "ненормованими".

Здається, якщо під нормою мати на увазі колективно усвідомлені правила вибору мовних засобів, що лежать в основі мовних реалізацій мовної системи, то без таких правил не може обійтися жодна мовна система або підсистема, у тому числі й діалектна.

Необхідно докорінно переглянути дотепер існуюче поняття про єдність або гомогенність норми. Причиною цього помилкового подання було, зокрема, те, що в багатьох роботах вивчення мови підмінювалося вивченням кодифікованої літературної мови, що приводило не тільки до змішання понять "літературна норма" і "мовна норма", але й до нерозмежування понять "норма" і "кодифікація норми".

Разом з тим про необхідність розрізняти ці далеко не тотожні поняття писав ще в тридцяті роки чехословацький лінгвіст Б. Гавранек, що зовсім справедливо вказував на те, що народна (тобто діалектна) мова також має власну, хоча й не кодифіковану норму. Безсумнівною заслугою лінгвістів празької школи було те, що для них визнання варіативності мовної норми, у тому числі й норми літературної мови, було органічною частиною їхньої загальнотеоретичної концепції, їхнього подання про мову як про "систему систем».

Соціальна обумовленість мовної норми переконливо доводиться в працях Н.Н. Семенюка, що спираючись на розроблене чеськими лінгвістами положення про "еластичну стабільність" літературної мови, аналізує нормализаційні процеси, що впливали на розвиток літературної німецької мови в XVIII ст. на тлі соціальних і культурно-історичних процесів.

На сучасному матеріалі цю проблему висвітлює Б.И. Ваксман, що показав у своєму соціолінгвістичному дослідженні залежність мовних тенденцій, що характеризують становлення лексичних норм сучасної молдавської мови від ряду об'єктивних і суб'єктивних соціальних факторів (таких, як система освіти,

культурно-просвітницькі установи, засоби масової інформації, з одного боку, і мовнаа політика і мовне будівництво, - з іншої), обумовлених в остаточному підсумку соціально-політичною структурою суспільства й держави.

Одним з факторів, що детермінують, у формуванні норми є, як показує робота Б.И. Ваксмана, що існує в даному ареалі мовна ситуація. Так, на становлення норм молдавської літературної мови впливають такі риси мовної ситуації, як перевага сільського населення над міським, міграція сільського населення в місто, "руралізація" літературної мови під впливом наддіалектного мовлення, а також російсько-молдавську двомовність.

Іншим соціолінгвістичним аспектом мовнї норми є проблема її соціальної варіативності.

Існують два основних аспекти соціальної варіативності мови - стратифікаційний і ситуативний. Стосовно мовної норми стратифікаційна варіативність означає різні правила відбору мовних засобів у таких компонентах національної мови, як літературна мова, з одного боку, і соціальні й територіальний-територіальні-соціально-територіальні діалекти, - з іншої.

Питання про критерії виділення й класифікації мовних стилів надзвичайно складний і, зрозуміло, виходить далеко за рамки теперішньої роботи. Укажемо лише на те, що важке, пов'язані з рішенням цього питання, обумовлені складністю й багатогранністю стилістичної диференціації мови. Із соціолінгвістичної точки зору важливо те, що різні понятійні ряди, що співвідносяться з поняттям "стиль", очевидно, відбивають різні види соціально обумовленої варіативності мови. У соціолінгвістичному аналізі варто розрізняти два види варіацій "прийомів уживання, відбору й сполучення засобів мовного спілкування" - варіації, обумовлені використанням цих засобів у різних суспільних функціях, і варіації, детермінуєми соціальною ситуацією.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 13

Схожі:

Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових...	Курс лекцій Укладач Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування. 1
ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИ Луганськ 2006 Передмова Одне з провідних місць у цьому процесі належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка”	ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень називається
Екзаменаційні питання з дисципліни Мова ЗМІ Лексикологія як розділ мовознавства та її зв’язок з іншими лінгвістичними дисциплінами	РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінологія» для студентів за галуззю знань 0304 Право напрямом підготовки 030401Правознавство...
Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати...	Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу...	ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Курс “Історія держави та права України” призначений для вивчення студентами юридичного факультету Національного університету ДПС...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання