|
|
Скачати 1.3 Mb.
|
|
Висновки: На сьогодні предмет соціальної лінгвістики розуміють у трьох основних сенсах. По-перше, це „Мова і суспільство”, тобто всі види взаємовідносин між мовою і суспільством. По-друге, предмет соціолінгвістики іноді вбачають у ситуаціях вибору мовцями того чи іншого варіанту мови. По-третє, соціальна лінгвістика іноді розуміється як вивчення особливостей мови різних соціальних і вікових груп мовців. Розділ 1.7. Витоки соціолінгвістики. Структура:
Ключові слова:витоки, соціальна обумовленість мови, видатні вчені, характерні риси. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: ознайомитись з думками видатних соціологів щодо витоків соціолінгвістики. Мати уяву про витоки соціолінгвістики . Знати те, що термін «соціолінгвістика» з’явився у 1952 році.. Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «вивчення мови під соціальним кутом зору». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.7. При вивченні Розділу 1.7. важливо знати, що важливіші для сучасної соціолінгвістики ідеї належать видатним вченим першої половини ХХ ст. І.А. Бодуену де Куртоне, Л.І.Якубінському, Шарлю Баллі та іншим; проаналізувати характерну рису соціолінгвістики другої половини ХХ століття. Ретельно розібратися в тому, що корні соціолінгвістики треба шукати не в американській науці, а в європейській. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиниться на витоках соціолінгвістики. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на характерну рису соціолінгвістики другої половини ХХ століття. Прочитайте та виділіть витоки соціолінгвістики Те, що мова далеко не одноманітна у соціальному відношенні відомо досить давно. Одне з перших письмово зафіксованих спостережень, що свідчать про це, відноситься ще до початку 17 в. Термін соціолінгвістика вперше вжив в 1952 році американський соціолог Герман Карри. Однак це не означає, що й наука про соціальну обумовленість мови зародилася на початку 1950 р. Корені соціолінгвістики глибше, і шукати їх потрібно не в американському науковому ґрунті, а в європейському. Лінгвістичні дослідження, що враховують обумовленість мовних явищ явищами соціальними, з більшою або меншою інтенсивністю велися ще на початку нинішнього століття у Франції, Росії, Чехії. Інші, ніж у США наукові традиції обумовили те положення, при якому вивчення зв'язків мови із суспільними інститутами, з еволюцією суспільства ніколи принципово не відділялися в цих країнах від «чистої» лінгвістики. «Тому що мова можлива тільки в людському суспільстві», - писав И.А. Бодуен де Куртене, - то крім психічної сторони, ми повинні відзначати в ньому завжди сторону соціальну. Підвалинами мовознавства повинні бути не тільки індивідуальна психологія, але й соціологія». Найважливіші для сучасної соціолінгвістики ідеї належать таким видатним ученим першої половини 20 в., як И.А Бодуен де Куртоне, Л.И.Якубинський, В.М.Жирмунський, Б.А.Ларін, А.М.Селищев, В.В. Виноградов, у Росії, Ф.Брюно, Л. Мейє. И. Лафарг, М.Конн у Франції, Ш. Баллі й А. Сеше у Швейцарії, Б.Гавранек, А. Матезіус у Чехословаччині й ін. Характерна риса соціолінгвістики другої половини 20 сторіччя - перехід від робіт загального плану до експериментальної перевірки висунутих гіпотез математично вивіреному опису конкретних фактів. На думку одного з представників американської соціолінгвістики Дж. Фишмана, вивчення мови під соціальним кутом зору на сучасному етапі характеризується такими рисами, як системність, передбачаюча спрямованість збору даних, кількісно статистичний аналіз фактів, тісне переплетення лінгвістичного й соціологічного аспектів дослідження. Питання для самоконтролю: 1. Кому належать видатні для сучасної соціолінгвістики ідеї ? 2. Що Ви можете розповісти про витоки соціолінгвістики? 3.Що є характерною рисою соціолінгвістики другої половини ХХ століття? Висновки: Термін соціолінгвістика уперше використав у 1952 році американський соціолог Герман Каррі. Корені соціолінгвістики необхідно шукати не на американьскому науковому грунті, а на европейському. При соціолінгвістичному підході до мови об’єктом вивченя мови; його внутрішня структура приймається як деяка даність і спеціальному дослідженню не підлягає. Розділ 1.8. Об’єкт соціолінгвістики. Структура:
Ключові слова: об’єкт, лінгвістична проблема, генеративна лінгвістика, сфера соціального життя. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: зрозуміти різницю між генеративною лінгвістикою та соціолінгвістикою. Мати уяву про об’єкт соціолінгвістики . Знати , що при соціокультурному підході до вивчення мови об’єктом вивчення є функціонування мови.. Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як « генеративна лінгвістика». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.8. При вивченні Розділу 1.8. важливо зрозуміти, чим пояснюються особливості реального використання мови. Проаналізувати соціолінгвістику як науку, яка вивчає мову в її соціальному контексті. Ретельно розібратися в тому, які питання виникають у суспільстві, де функціонують дві, три, багато мов. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на соціолінгвістиці як науці, яка вивчає «мову в її соціальному контексті». Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на відміну соціолінгвістики від генеративної лінгвістики. Прочитайте та запишіть, що є об’єктом соціолінгвістики. Об'єкт соціолінгвістики. Один з основоположників сучасної соціолінгвістики американський дослідник Вільям Лабов визначає соціолінгвістику як науку, що вивчає "мову в її соціальному контексті". Якщо розшифрувати це визначення, то треба сказати, що увага соціолінгвістів звернена не на власне мову, не на його внутрішній устрій, а на те, як користуються мовою люди, що становлять те або інше суспільство. При цьому враховуються всі фактори, які можуть впливати на використання мови, - від різних характеристик самих мовців (їхнього віку, статі, рівня освіти й культури, виду професії й т.п.) до особливостей конкретного акту висловлювання. "Ретельний і точний науковий опис певної мови, - відзначав Р.Якобсон, - не може обійтися без граматичних і лексичних правил, що стосуються наявності або відсутності розходжень між співрозмовниками з погляду їхнього соціального стану, статі або віку; визначення місця таких правил у загальному описі мови являє собою складну лінгвістичну проблему". На відміну від генеративної лінгвістики, представленої, наприклад, у роботах И. Хомского, соціолінгвістика має справу не з ідеальним носієм мови, що породжує тільки правильні висловлювання даною мовою, а з реальними людьми, які у своєму мовленні можуть порушувати норми, помилятися, змішувати різні мовні стилі й т.і. Важливо зрозуміти, чим пояснюються всі подібні особливості реального використання мови. Тим самим при соціолінгвістичному підході до мови об'єктом вивчення є функціонування мови; його внутрішня структура сприймається як деяка даність і спеціальному дослідженню не піддається. У суспільствах, де функціонують дві, три мови, безліч мов, соціолінгвіст повинен досліджувати, механізми функціонування декількох мов у їхній взаємодії, щоб одержати відповіді на наступні питання. У яких сферах соціального життя вони використовуються? Які взаємини між ними за статусом й функціями? Яка мова очолює, тобто є державною або офіційно прийнятою як основний засіб спілкування, а які змушені задовольнятися роллю родинних і побутових мов? За яких умов і в яких формах виникає дво- і багатомовність? Питання для самоконтролю:
Висновки: При соціолінгвістичному підході до мови об’єктом вивчення є функціонування мови. Практичне заняття 2. Завдання 1. Прочитайте текст, дайте відповідь на наступне питання. Результати практичного заняття надіслати до 1 березня Соціолінгвістика й семіотика Семіотика – одна з дисциплін, що тісно пов'язана із соціолінгвістикою й має пряме відношення до соціолінгвістичного аналізу. Аналіз зовнішніх зв'язків соціолінгвістики дає можливість точніше визначити предметну галузь її теорії й її концептуальну основу. Питання про співвідношення між соціолінгвістикою й семіотикою особливо важливий, оскільки, вивчаючи загальні властивості знакових систем, семіотика займає проміжне положення серед ряду наук, у тому числі мовознавстві, з одного боку, і соціології, етнографії й психології - з іншого, тобто наук, на взаємодії яких будується соціолінгвістика. Як відомо, у семіотиці розрізняються три основні аспекти теорії знакових систем - синтаксис, що вивчає відносини між знаками, семантика, що вивчає відносини між знаком і позначуваним предметом, і прагматика, що вивчає відносини між знаком і людиною. Найбільш явними є зв'язки між соціолінгвістикою й прагматикою. Для прагмалінгвістичних робіт характерне вивчення на матеріалі конкретних текстів системних і функціональних властивостей мови в її відношенні до "мовця - слухача". Ці роботи наближує до соціолінгвістичних уведення в розгляд екстралінгвістичних факторів, підведених під поняття мовної ситуації. Однак їх відрізняє від соціолінгвістичних досліджень відсутність диференційованого аналізу всіх соціальних і соціально-психологічних факторів, що впливають на мовну діяльність. Для прагмалінгвістичного напрямку характерне прагнення розширити або модифікувати існуючі граматичні моделі, виробити засновану на модальній логіці метамову прагматики, поширивши її на природні мови. Той факт, що інтереси соціолінгвістики й прагмалінгвістики частково перехрещуються, навряд чи підлягає сумніву. Однак навряд чи варто перебільшувати збіг інтересів цих дисциплін. Вище відзначалося, що прагмалінгвістика розглядає знакові системи природних мов у їхньому відношенні до "мовця - слухача", тобто до людини, що використовує ці системи, і зовсім не обов'язково до суспільної людини й тим більше до мовного колективу. Звідси треба, що найбільш істотним розходженням між прагматичним і соціолінгвістичним аналізом явищ мови й мовлення є відсутність у прагматичному аналізі експліцитно вираженої соціальної орієнтації. Соціолінгвістика, як думають Р. Кросі, і А. Нойберт, розробляє найважливіші основи прагматики, необхідні для розуміння прагматичних категорій (таких, як ефективність, корисність і ін.), пов'язані з уживанням знаків. Саме в світлі прагматичної теорії дані соціолінгвістичних досліджень здобувають особливе значення для керування суспільними процесами, а також для їхнього прогнозування. З іншого боку, прагматична інтерпретація не може вважатися вичерпною без обліку соціолінгвістичних даних. Особливе значення в цьому зв'язку автори надають прикладним соціолінгвістичним дослідженням, присвяченим оптимізації соціально-комунікативних процесів. Як соціолінгвістика, так і прагматика використовують дані стилістики, що зі свого боку при описі систем стилістичних функцій бере до уваги вплив елементів підмов (територіальних і соціальних діалектів). Система функціональних стилів є, на думку Р. Гроссе й А. Нойберта, лінгвістичним корелятом типології текстів, що за допомогою вчення про десігнатори, прескриптори і форматори, прагне створити прагматика. Здається, що вважати соціолінгвістику частиною семіотики можна було б лише в тому випадку, якби соціолінгвістика цікавила мову лише як знакова система. Однак, така інтерпретація природи мови є явно однобічною й не відповідає широкій соціолінгвістичній перспективі розгляду мовних фактів. Разом з тим для деяких аспектів соціолінгвістики об'єднання зусиль із семіотикою було б плідним і могло б дати цікаві результати. Зрозуміло, для цього необхідно, щоб співробітництво соціолінгвістики із семіотикою було поставлено на міцну теоретичну основу. Питання до тексту:
Проектне завдання 1. Пошук інформації в Інтернет: «Напрямки розвитку сучасної соціолінгвістики» При підготовці даного проекту, використовуйте сайт: www.ru google Обсяг 2-3 сторінки. Результати надіслати до 5 березня Розділ 1.9. Параметри соціолінгвістики. Структура: 1. У.Брайт про параметри соціолінгвістики. 2. Основні фактори, з якими співвідносяться мовні відмінності. Ключові слова: параметр, обумовленість, фактор, соціальна належність, відправник, одержувач. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: зрозуміти параметри соціолінгвістики. Мати уяву про синхронні та діахронні дослідження. Знати, що соціальна належність відправника або того, хто говорить виявляється при «класових діалектах». Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «Відправник». «Одержувач», «Обставини». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.9. При вивченні Розділу 1.9. важливо зрозуміти, що тільки перші три параметри засновуються на реальних різницях мовленнєвої поведінки; проаналізувати останні параметри, які засновані на задачах та обсязі пошуку. Ретельно розібратися у класифікаційних типах 6-го параметру. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на перших трьох параметрах. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на основні фактори, з якими співвідносяться мовні відмінності. Прочитайте та законспектуйте основні параметри соціолінгвістики. Параметри і статут соціолінгвістики У. Брайт намагається дати опис семи параметрів соціолінгвістики. Якщо вважати ключовим поняттям даної галузі науки саме розходження, розумно буде припустити, що найважливіші лінії дослідження повинні бути пов'язані з обумовленістю мовних розходжень. Цей термін охоплює різноманітні соціально обумовлені фактори, з якими співвідносяться розходження властиво мовні. Число цих факторів може змінюватися час від часу, але все-таки в більшості вивчених ситуацій істотними виявляються наступні три фактори: Відправник (Sender), Одержувач (Receiver) і Обстановка (Setting) - див. Хаймс 1962. 1. Соціальна приналежність Відправника (або мовця) яскравіше за все виявляється у випадку "класових діалектів", коли розходження в мовленні відповідають розходженням у соціальній стратифікації. Мабуть, крайнє вираження це знаходить у кастових діалектах Індії. Сюди ж відносяться й випадки розходження між "чоловічим" і "жіночим" мовленням (Ферфі 1944). 2. Соціальна приналежність Одержувача (або слухаючого) виявляється в тих випадках, коли, як це неодноразово було зафіксовано для мов Сходу (Мартін 1964) і Океанії (Гарвін і Ризенберг 1952), при звертанні до старшого за статусом вживається особлива лексика, що виражає повагу. Інший особливий стиль мовлення, обумовлений тим же фактором, - це так звана дитяче мовлення ( що існує в рамках англійської й багатьох інших мов), під якою мається на увазі не те, що говорять діти, а те, як з ними розмовляють дорослі (Фергюсон 1964). 3. Третій параметр - Обстановка - охоплює всі ті потенційно релевантні елементи в контексті спілкування, які не відносяться до характеристик даних індивідів. Вони виявляються, наприклад, в особливому використанні мови апачами "на військовій стежці" (Оплер і Хойер 1940) або в розходженнях офіційного й неофіційного стилів, які в більшості мов (можливо, навіть у всіх мовах) обумовлені саме соціальним оточенням. У тому випадку, коли офіційний і неофіційний стилі різко відрізняються й за формою й за функціями, ми говоримо про ситуацію діглосії, що існує в цей час у країнах арабської мови, у сучасній Греції, на о. Гаїті, у німецькомовної частини населення Швейцарії й у більшій частині Південної Індії (Фергюсон 1964). Зрозуміло, ці три параметри, про які мовилося вище, аж ніяк не виключають один одного, а, як правило, перетинаються, спричиняючи особливий тип соціолінгвістичного поводження. Наприклад, так зване чоловіче й жіноче мовлення в індіанців яна містили в собі вказівку й на відправника й на одержувача, а саме "чоловіче мовлення" уживалося у випадку, якщо або відправник або одержувач був чоловік, а "жіноче мовлення" - тільки в розмові жінок між собою (Сепір 1929). Повний мовний етикет яванців включає фактори відправника, одержувача й обов'язково фактор обстановки. Зрозуміло також, що кожна із цих трьох характеристик може бути в окремих випадках розчленована на трохи більші дрібні. Наприклад, мовне вживання, обумовлене типом відправника або одержувача, може залежати від комплексної взаємодії таких факторів, як вік, соціальний стан, близькість родинних відносин (див. Фрідріх 1965). 4. Інші параметри соціолінгвістики ґрунтуються не стільки на реальних розходженнях мовного поводження, скільки на завданнях і обсязі дослідження. Так, у соціолінгвістиці, як і в інших галузях, розрізняються синхронічні й діахронічні дослідження. Наприклад, в галузі вивчення кастових діалектів Індії ми можемо вказати роботи обох типів: Гамперц (Гамперц 1958) переважно концентрує свою увагу на сучасних розходженнях і функціях, представлених у кастовому діалекті однієї із сіл з мовою гінді, а Брайт і Рамануджан (Брайт і Рамануджан 1964) намагаються знайти історичні пояснення діалектних розбіжностей у кастових діалектах Південної Індії. 5. Ще один аспект проблеми був поставлений на обговорення роботою Хьонігсвальда, за якою розгорнулася дискусія на конференції UCLA (University of California, Los Angeles), - див. Хьонігсвальд 1966. Між іншим це різниця між тим, як люди використовують мову, і тим, що вони думають про свою мовну поведінку і мовну поведінку інших. Ця остання сфера інтересів, вдало названа "народною лінгвістикою", досить приваблива для соціолінгвіста. У багатьох країнах у народному середовищі спостерігається, наприклад, тенденція змішувати поняття "високе / низьке мовлення" у змісті "офіційне / неофіційне" і "високе / низьке мовлення" як наслідок соціального статусу відправника. У таких випадках дослідник не повинен ловитися на гачок "народної мудрості", приймаючи народну точку зору за якусь мовну поведінку, що відбиває реальне; у той же час він повинен розуміти, що народна точка зору, узята сама по собі, є частиною соціолінгвістичної ситуації й заслуговує самостійного розгляду. 6. Наступний параметр - масштаби розмаїтості (extent of diversity). Цей термін не слід розуміти як стосовний до чисто географічних масштабів або до найпростіших лінгвістичних характеристик, таким, як загальне число слів. Скоріше він ставиться до розходжень між частинами одного суспільства або нації в їхньому протиставленні розходженням між окремими суспільствами або націями в цілому, а також до розходжень між варіантами однієї мови - у їхньому протиставленні до розходжень між окремими мовами. У це поняття "масштабу" доцільно включити три класифікаційних типи. Перший з них - мультідіалектний. При цьому вивчаються ті випадки, коли соціально обумовлені варіанти однієї мови використовуються в рамках одного суспільства або нації. Наприклад, це протиставлення мовлення U (Upper class "вищий клас") і мовлення не-U у Великобританії або розходження офіційного й неофіційного мовлення тамили в Південній Індії. другий класифікаційний тип – мультімовний. Він охоплює ті випадки, коли усередині одного суспільства або націй функціонують різні мови. Це явище стикається із проблемою існування багатомовних націй у таких країнах, як Бельгія, Гана, Індія, Канада, Парагвай (як бачимо, приклади взяті майже із всіх континентів). Третій класифікаційний тип - мультісоціальний. Про нього можна говорити в тих випадках, коли в різних суспільствах розмовляють різними мовами. Завдання дослідника при цьому - знайти відповідності між розходженнями мовними й розходженнями соціальними, випливаючими в руслі піонерської гіпотези Уорфа, постуліровавшого існування кореляцій між структурами мови й пов'язаними з даною мовою немовними аспектами культури. Так, Уорф міг би припустити - хоча й не зробив цього - певні кореляції між граматикою мови хопі й соціальною організацією хопі, щоб потім зіставити ці дані з англійською граматикою або граматикою SAE (Standart American English "стандартний американський англійський") і відповідними соціальними організаціями SAE. Дослідження такого роду представлені в роботі Фішера (Фішер 1966), де аналізуються суспільні і мовні структури труков і жителів о. Понапе. 7. Останній прийнятий нами параметр - це "застосування", тобто якись більш широкий додаток матеріалу, що випливає із сутності соціолінгвістичних описів. І тут також розрізняються три види, які відповідають трьом категоріям дослідників. Перший вид застосування відбиває інтереси соціолога. Соціолінгвістичні дані для нього - у першу чергу діагностичні показники, що розкривають соціальну структуру в цілому або які-небудь приватні соціальні явища. Так, наприклад, виявлений троїчний розподіл кастових діалектів Південної Індії в комбінації із двочленним розходженням за ступенем офіційності може бути зіставлений з іншими даними, так що в цілому вийде опис соціальних розходжень, у також соціально обумовлених розходженнях обстановки, істотних для жителів Південної Індії. Далі, оскільки таким чином можна виявити соціально релевантне членування людей і ситуацій, дослідник може застосувати мовні критерії й для того, щоб піддати класифікації розходження більшої частини, що стосуються як людей, так і ситуацій: так, людина, що говорить певним чином кваліфікується як брамін, а та ситуація, при якій якась мова вживається, уважається суто формальною. Другий вид застосування відбиває інтереси лінгвіста-історика. У цьому випадку розгляду підлягають наступні питання. Чи по-різному протікають мовні зміни в різних соціальних умовах? Чи протікають вони однаково й з однаковою швидкістю в рамках різних соціальних діалектів однієї мови? Як історія мови відбиває взаємодії соціальних діалектів? Дослідження всіх цих проблем може починатися або шляхом аналізу наявних історичних документів, або (це навіть краще) шляхом вивчення сучасних процесів мовних змін, як це зробив У. Лабов на о. Мартас-Виньярд у Нью-Йорку (Лабов 1963, він же 1964). Третій вид застосування пов'язаний з тими, хто займається мовним плануванням. Це лінгвісти, працівники освіти, законодавці й адміністратори, що мають відношення до формування офіційної мовної політики. Так, нормалізатор, вивчаючи деяке організоване суспільство, у якому існує кілька діалектів або мов, зіштовхується з наступними питаннями. Які варіанти мови визнати "офіційними" або "національними" мовами? Які із цих варіантів можна визнати придатними для використання в офіційних публікаціях, в офіційно літературній творчості, що заохочується, в освітніх установах різних рівнів, у судочинстві? Яке повинне бути офіційне відношення до тих мовних варіантів, які в цих умовах виявилися несанкціонованими? Якою мірою політична стратифікація нації повинна відповідати мовному розподілу? Як повинні при цьому розвиватися й нормалізуватися системи листа? Найскладніші комплекси таких проблем - це, цілком ймовірно, ті, з якими зіштовхнулися молоді нації Африки й Азії; різні заходи, прийняті цими країнами, є живою ілюстрацією виникаючих при цьому труднощів. Всі перераховані вище моменти знайшли відображення в соціолінгвістичних працях останніх років; багато нових ліній дослідження ще потрібно розвивати, а виникаючі нові проблеми зажадають нових даних. |
|
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |
Курс лекцій Укладач Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування. 1 |
|
ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИ Луганськ 2006 Передмова Одне з провідних місць у цьому процесі належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка” |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень називається |
|
Екзаменаційні питання з дисципліни Мова ЗМІ Лексикологія як розділ мовознавства та її зв’язок з іншими лінгвістичними дисциплінами |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінологія» для студентів за галуззю знань 0304 Право напрямом підготовки 030401Правознавство... |
|
Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
|
Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Курс “Історія держави та права України” призначений для вивчення студентами юридичного факультету Національного університету ДПС... |