Курс лекцій Укладач

Предмет, метод і завдання екології

План

• 
  перші релігійно – філософські погляди на природу і місце людини в ній знайшли відображення у таких вченнях:
  
• 
  брахманізмі – в основі якого лежить уявлення про творця Всесвіту і перевтілення живих речовин;
  
• 
  конфуціанстві – в основі якого лежить гармонія людини з природою (Древній Китай, етико-політичне вчення УІ ст. до н.е.);
  
• 
  буддизмі (Древня Індія) – в основі якого лежить зв”язок життєдіяльності особистості із зовнішнім світом;
  
• 
  давньогрецької філософії – гіпотези, теорії Арістотеля (про зміни в природі), Теофраста ( географія рослин, фізична, географічна, екологічна);
  
• 
  в епоху Середньовіччя – наука знаходилася в занепаді (панування схоластики, релігії);
  
• 
  в епоху відродження (ХІІІ – ХУІ ст.) пройшло становлення наукового світогляду, почались проводитися наукові дослідження;
  
• 
  в ХУІ – ХУІІІ ст. знов почався розвиток природничих наук, зокрема, К.Лінней, Ж.Бюффон, П.Паллас, І.І.Лєпєхін і ін. зробили внесок в становленні науки;
  
• 
  ХІХ ст. висунута теорія катастроф: створюється спочатку органічний світ
  

1. 
   оформлення екології як фундаментально-теоретичної дисципліни;
   
2. 
   уявлення про переважне знаходження природи в рівновазі;
   
3. 
   синекологічний підхід;
   
4. 
   примат конкурентних відносин;
   
5. 
   мала “вага” еволюційних факторів в розвитку екосистем;
   
6. 
   спроби до їх класифікації (т.б. уявлення про дискретність екосистем).
   

1. 
   труднощі у виявленні якихось загальних законів розвитку угрупувань;
   
2. 
   постійні порушення рівноважних станів;
   
3. 
   знову зростаючий інтерес до популяційних досліджень;
   
4. 
   відмова від конкуренції як основного фактору формування угрупувань;
   
5. 
   вивчення екосистем у їх розвитку;
   
6. 
   превалювання концепції континууму над концепцією дискретності екосистем. ( Континуум – безперервний ряд рослинних угрупувань, які постійно змінюються та спостерігаються в географічних умовах.)
   

П”ятий період – з 80-х рр. до теперішнього часу, коли намітилась тенденція об”єднання уявлень детерміновано-популяційного другого періоду, третього, четвертого періодів, що дозволяє говорити про початок становлення істинно системного підходу до вивчення екологічних об”єктів цих фактів і спостережень.

• 
  раціональне використання природних ресурсів, які не відновлюються;
  
• 
  раціональне використання природних ресурсів, які відновлюються;
  
• 
  боротьба із забрудненнями;
  
• 
  розробка нових продуктивних і екологічних схем очистки викидів;
  
• 
  впровадження безвідходних виробництв, технологій.
  

• 
  виявлення основних типів екосистем та ландшафтних одиниць, оцінка їх складу, функціонування і динаміку;
  
• 
  розробка методів збору інформації та її аналізу й отримання інтегральних параметрів, що характеризують стан біосфери;
  
• 
  надання оцінки рівностійкості біосфери та окремих екосистем щодо зовнішніх впливів, їх здатності повернення до першопочаткового стану після змін ; вироблення рекомендацій щодо розміру і об”єму антропогенних змін біосфери;
  
• 
  розробка пропорцій щодо створення охоронних і заповідницьких територій;
  
• 
  обгрунтування пропозицій щодо розробки законодавства з питань експлуатації природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;
  
• 
  прогнозування на основі екологічних знань різних ситуацій (епідемій, землетрусів тощо) та проведення заходів щодо їх локалізації.
  

• 
  екологія – одна з біологічних наук, що вивчає живі системи в їх взаємодії з навколишнім середовищем;
  
• 
  екологія – комплексна наука, яка синтезує дані природничих і суспільних наук про природу і взаємодію її і суспільства;
  
• 
  екологія – особливий загальнонауковий підхід до дослідження проблем взаємодії організмів , біосистем і середовища;
  
• 
  екологія – сукупність наукових і практичних проблем взаємовідносин людини і природи;
  
• 
  екологія – дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;
  
• 
  екологія – це комплексна наука, що досліджує середовище існування живих речовин;
  
• 
  екологія – дослідження становища людини як виду і суспільства в екосфері планети, її зв”язків з екологічними системами і міри впливу на них;
  
• 
  екологія – про способи обмеження споживання природних ресурсів біосфери для задоволення споживчих потреб господарської діяльності людини.
  

Основні підрозділи екології

Глобальна екологія - наукова дисципліна, що вивчає біосферу, т.б. екосистему земної кулі. Предметом дослідження глобальної екології є екологічні зв”язки біосфери з процесами, що проходять в надрах землі і космічному оточенні. Глобальна екологія стає єдиним вченням про екологічні взаємовідносини біосфери з факторами різного походження, намагаючись комплексно досліджувати вплив на неї антропогенних дій, космічних, геофізичних тощо. Основними завданнями глобальної екології є вивчення антропогенних змін навколишнього природного середовища, обгрунтування методів її збереження і покращання в інтересах людства.

Екологія рослин – розділ ботаніки, що вивчає взаємозв”язки і взаємодії рослинних організмів і середовище їх життя; взаємовідносини рослин і фітоценозів, а також фітоценозів із середовищем.

Екологія тварин – розділ зоології, що вивчає спосіб життя тварин у зв”язку з умовами їх існування і значення факторів навколишнього середовища для основних функцій тваринних організмів ( харчування, розмноження, виживання, коливання чисельності і ін.). Основним завданням екології тварин є вивчення:

• коливання чисельності в популяціях різних видів тварин у залежності від змін умов навколишнього середовища;

• екологічних особливостей окремих видів тварин і пристосувань до умов життя в певних умовах зовнішнього середовища;

• закономірностей формування угрупувань організмів.

Екологія мікроорганізмів - наука про взаємовідносини мікроорганізмів і середовища їх життєдіяльності. Вивчає розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів і їх угрупувань в природному середовищі.

1. 
   це – сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, які забезпечують , принаймні , стійку рівновагу в системі « людина – довкілля»;
   
2. 
   це – теоретична галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної, що здатна організувати її структурні та функціональні блоки як дедалі зростаючого у своїх можливостях чинника регуляції стану біосфери.
   

• 
  за розмірами об’єктів поділяється на – географічну та ландшафтну;
  
• 
  за підходами до предмету дослідження – аналітичну і динамічну;
  
• 
  у часовому аспекті – історичну, еволюційну;
  
• 
  за середовищем і компонентами – екологію суші, прісних вод, морську, Крайньої Півночі тощо.
  

1. 
   Знімання з висоти 600 – 1000км у масштабі 1 : 2 000 000 – 1 : 12 000 000 з метою оглядово-регіонального аналізу.
   
2. 
   Знімання з висоти 250 – 300 км з космічного корабля типу «Союз», «Мир», «Салют» у масштабі 1 : 200 000 – 1 : 2 000 000 з метою регіональних комплексних робіт.
   
3. 
   Космовізуальні спостереження з космічних кораблів з метою регіональних досліджень.
   
4. 
   Знімання з висоти 10 – 20 км у масштабі 1 : 50 000 – 1 : 200 000 з літака чи повітряної кулі з метою детальних комплексних робіт.
   
5. 
   Знімання з висоти 2 – 5 км у масштабі 1 : 200 – 1 : 25 000 з літака ( дирижабля, дельтаплана) чи з гелікоптера з метою детальних комплексних робіт.
   
6. 
   Аеровізуальні спостереження з літака чи з гелікоптера з метою оперативного детального аналізу.
   
7. 
   Наземні (підземні) та водні ( донні, підльодові) спостереження і вимірювання в контрольних точках, вибраних за матеріалами аеровізуальних спостережень.
   

1. 
   Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник. - М. –ЮНИТИ, 2000. - 16-49 с.
   
2. 
   Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань.- К.: «Либідь»,- 1997.- 10-23, 41-63, 88-90 с.
   
3. 
   Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Аблова А.К., Хусаїнов Д.А., Чук Л.Г. Екологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: видавництво КНЕУ,1999.- 10-17 с.
   
4. 
   Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник.- Київ «Лібра».- 1998.- 7-31с.
   
5. 
   Киселев В.Н. Основы экологии: Учебное пособие.- Минск “Універсітэцкае”.- 1998.-4-21с.
   
6. 
   ККормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие.- М.- 1997.- 7-15 с.
   
7. 
   Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- Київ: Право, 1996. – ст. 3, 13,16.
   
8. 
   Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія.- К.: «Вища школоа»,1986.- 3-9с.
   
9. 
   Чистик О.В. Экология: Учебное пособие. – Минск. ОО «Новое знание».-2000.- 5-15 с.,233-246с.