|
|
Скачати 1.3 Mb.
|
|
Розділ 1.2. Мовний код Структура:
Ключові слова: код, субкод, діалект, мовні утворення Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: правильно розуміти, що у загальному смислі код – це засіб комунікації. Мати уяву про субкод. Знати, що субкод може розчленовуватись на різновиди і тим самим включати до свого складу субкоди більш низького рівня. Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як природна та штучна мова. Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.2. При вивченні Розділу 1.2. важливо знати, що кожне мовне суспільство користується певними засобами спілкування - мовами, їх діалектами, жаргонами; Проаналізувати – що таке код та субкод. Ретельно розібрати, що таке переключення кодів. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на тому, що будь-який засіб спілкування можна назвати кодом. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на те, що переключення кодів –це перехід мовця у процесі мовленнєвого спілкування з однієї мови на іншу залежно від ситуації. Прочитайте та спробуйте відповісти на питання: 1. Що таке «Мовний код»? Кожна мовна спілка користується певними засобами спілкування- мовами, їх діалектами, жаргонами, стилістичними різновидами мови. Будь-який засіб спілкування можна назвати кодом. У найзагальнішому понятті код-це засіб комунікації: природна мова ( російська, англійська, українська, німецька), штучна мова типу есперанто, азбука Морзе та ін. У лінгвістиці кодом прийнято називати мовні утворення: мова, територіальний або соціальний діалект, міське койне. 2.Що таке «Субкод»? Поряд з терміном „код” використовується термін „субкод”. Він означає різновид. Підсистему якогось загального коду, комунікативний засіб меншого обсягу, більш вузької сфери використання і меншого набору функцій, ніж код. Наприклад, такі різновиди сучасної національної мови, як літературна мова, територіальний діалект, міське просторіччя, соціальний жаргон,- це субкоди або підсистеми єдиного коду (національної мови). Субкод, або підсистема також може членуватися на різновиди і тим самим включати в свій склад субкоди (підсистеми) більш низького рівня і т.і. Наприклад, українська літературна мова, яка сама є субкодом відносно до національної мови членується на два різновиди- кодифікована мова та розмовна мова, кожна з яких володіє певною самодостатністю та відрізняється за функціЯми: кодифікована мова використовується в книжно-писемних формах мовлення, а розмовна в усних, у житково-побутових формах. У свою чергу кодифікована літературна мова диференційована на стилі, а стилі реалізуються у різноманітних мовленнєвих жанрах: деяка подоба такої диференціації є і в розмовній мові. Виділіть основні моменти переключення кодів: Переключення кодів: Коди(мови) і субкоди (діалекти, стилі), які складають соціально-комунікативну систему, функціонально розподілені. Це означає, що один і той же контингент мовців, які складають дану мовну спільність, володіючи загальним набором комунікативних засобів, використовує їх у залежності від умов спілкування. Наприклад, якщо вести мовлення про субкоди літературної мови, то в науковій діяльності носії літературної мови використовують засоби наукового стилю, мовлення, у сфері діловодства, юриспруденції, адміністративної переписки і т.і., вони ж змушені звертатися до засобів офіційно-ділового стилю, у сфері релігійного культу – до слів і конструкцій стилю релігійно-проповідницького і т.і. Інакше кажучи, у залежності від сфери спілкування мовець переключається з одних мовних засобів на інші. Схожа картина спостерігається і в тих спільностях, де використовується не одна, а дві мови (або декілька). Білінгви, тобто люди, які володіють двома (або декількома) мовами, звичайно „розподіляють” їх використання у залежності від умов спілкування: у офіційному оточенні, під час спілкування з владою використовується переважно одна мова, а в ужитку, в родині, під час контактів з сусідами – інша. І в цьому випадку можна говорити про переключення з одного коду на інший, тільки в якості кодів фігурують не стилі однієї мови, як у першому прикладі, а різні моіи. Переключення кодів, або кодове переключення, - Це перехід мовця у прцесі мовленнєвого спілкування з однієї мови (діалекта, стиля) на інший у залежності від умоі комунікації. Переключення кода може бути викликано, наприклад, зміною адресата, тобто того, до кого звертається мовець. Якщо адресат володіє тільки однією з двох мов, які знає мовець, то останньому, звичайно, доводиться використовувати саме ту, відому адресату мову, хоча до цього моменту у спілкуванні з співбесідниками-білінгвами могла використовуватися інша мова, або обидві мови. Переключення на відомий співбесіднику мовний код може відбуватися навіть у тому випадку, коли змінюються склад спилкуючихся: якщо до розмови двох білінгвів приєднується третя людина, володіюча тільки однією з відомих усім трьом мов, то спілкування повинно відбуватися на цій мові. Відмова ж співбесідників переключитися на код, відомий третьому учаснику комунікації, може розцінюватися як небажання вводити його в тему розмови або як зневажання його комунікативних запитів. Фактором, обумовлюючим переключення кодів, може бути зміна ролі самого мовця. Скажімо, у ролі батька ( під час спілкування у родині) або у ролі сусіда може бути використаний рідний для нього діалект, а звертаючись до органів центральної влади, примушені переключатися на більш або менш загальновизнані форми мовлення. Якщо таке переключення не відбудеться. Представники влади його не зрозуміють і він не досягне своєї мети (задовольнити прохання, розглянути скаргу) тобто зазнає комунікативної невдачі. Тема спілкування також впливає на вибір коду. За даними дослідників, які займалися проблемами спілкування в умовах мовної неоднорідності, „виробничі” теми члени мовних спілок надають перевагу обговорюванню на мові, яка має відповідну спеціальну термінологію для позначення різних технічних процесів, будов, приборів та ін. Але як тільки відбувається зміна теми – з виробничої на побутову- „включається „ інший мовний код або субкод: рідна мова або діалект співбесідників. У одномовному суспільстві під час подібної зміни коли відбувається переключення з професійної мови на загальноприйняті мовні засоби. За умови високого ступеня володіння різними кодами або субкодами, коли використання їх значною мірою автоматизоване, сам процес кодового переключення може не усвідомлюватися мовцем, особливо у тих випадках, коли інший код (субкод) використовується не цілком, а у фрагментах. Наприклад, розмовляючи однією мовою, людина може вставляти у своє мовлення елементи іншої мовм- фразеологізми, модалні слова, вигуки, частки. Сама властивість до переключення кодів свідчить про достатньо високий ступінь володіння мовою ( або підсистемами мови) і про певну комунікативну та загальну культуру людини. Механізми кодових переключень забезпечують взаєморозуміння між людьми та відносну комфортність самого процесу мовленнєвої комунікації. Навпаки, нездатність індивіда варіювати своє мовлення в залежності від умов спілкування, використання лише одного коду (або субкоду) сприймається як аномалія і може призводити до комунікативних конфліктів. Питання для самоконтролю: 1. Дайте визначення терміну «код». 2. Наведіть приклади природних та штучних мов. 3. Що означає термін «субкод»? 4. Що таке «кодове переключення»? 5. Що може бути фактором «переключення кодів»? Висновки У загальному смислі код – це засіб комунікації. У лінгвістиці кодом називають мовні утворення: мову, територіальний чи соціальний діалект, міське койне і т.н. Поряд з терміном „код” вживається термін „субкод”. Він позначає різновид, підсистему до загального коду, комунікативний засіб меншого обсягу, більш вузької сфери використання і меншого набору функцій, ніж код. Субкод, або підсистема, також може членуватися на різновиди і тим самим включати до свого складу субкоди ( підсистеми) більш низького рівня тощо. Розділ 1.3. Соціально-комунікативна система. Мовні ситуації. Структура:
Ключові слова: функціональна додатковість, стиль, носії діалектів, мовна ситуація, функціонування. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: правильно розуміти соціально-комунікативну систему. Мати уяву про мовні ситуації. Знати, що поняття «мовна ситуація» застосовується відносно великих мовних спілок. Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «соціально-комунікативна система». Методичні рекомендації по вивченню Розділу 1.3. При вивченні Розділу 1.3. важливо знати, що соціально-комунікативна система – це сукупність кодів та субкодів, які використовуються у даному мовному суспільстві і які знаходяться один до одного у відносинах функціональної додатковості; проаналізувати – що розуміється під поняттям «Мовна ситуація». Ретельно розібрати, що для поняття «Мовна ситуація» важливим є фактор часу. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на тому, що означає «Функціональна додатковість» . Вивчаючи пункт 2 ,зверніть увагу на те, що впливає на стан соціально-комунікативної системи. Прочитайте та спробуйте відповісти на питання: Що таке «Соціально-комунікативна система»? Соціально-комунікативна система – це сукупність кодів та субкодів, що використовується в даній мовній спільності та які знаходяться один з одним у відношеннях функціональної додатковості. „Функціональна додатковість” означає, що кожен з цих кодів і субкодів, утворюючих соціально-комунікативну, має свої функції, не перетинаючись з функціями інших кодів та субкодів (тим самим всі вони мовби доповнюють один одного за функціями). Наприклад, кожен стиль літературної мови – науковий , офіційно-діловий, публіцистичний - має свої специфічні функції не притаманні іншим стилям, а разом вони функціонально доповніють один одного утворюючи систему, здатну обслуговувати усі комунікативні потреби даного суспільства ( яке можна умовно назвати суспільством носієм літературної мови; крім них є ще, наприклад, носії діалектів, просторіч) й усі сфери спілкування. В багатомовному суспільстві соціально-комунікативну систему утворюють різні мови й мовні функції розподіляються між ними ( при цьому кожна з мов може природно поділятися на субкоди – діалекти, жаргони, стилі). Прочитайте та виділіть основні риси «Мовної ситуації» Мовні ситуації. Компоненти соціально-комунікативної системи, обслуговуючої ту або іншу мовну спілку, знаходяться один з одним у певних відношеннях. На кожному етапі існування мовної спілки ці відношення більш або менш стабільні. Однак це не означає, що вони можуть змінюватися. Зміни політичного становища у країні, зміна державного устрою, економічні перетворення, нові орієнтири в соціальній і національній політиці- усе це може так чи інакше впливати на стан соціально-комунікативної системи, на її склад і на функції її компонентів – кодів і субкодів. Функціональні відношення між компонентами соціально-комунікативної системи на тому чи іншому етапі існування даної мовної спілки й формують мовну ситуацію, характерну для цієї спілки. Поняття „мовна ситуація” використовується звичайно по відношенню до великих мовних спілок- країнам, регіонам, республікам. Для цього поняття важливий фактор часу: по суті; мовна ситуація – це стан соціально-комунікативної системи у певний період її функціонування. Питання для самоконтролю:
Висновки: Соціально-комунікативна система – це сукупність кодів і субкодів, що використовуються в даній мовній спілці і знаходяться один до одного у відносинах функціональної додатковості; мовна ситуація – це стан соціально-комунікативної системи в певний період її функціонування. Розділ 1.4. Структура: Мовна варіативність. Соціолект.
Ключові слова: мовні засоби, властивість мови, варіативність, соціолект, соціальна група. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: правильно розуміти, що таке «мовна варіативність». Мати уяву про соціолект. Знати, що варіативність виявляється на всіх рівнях мовленнєвої комунікації. Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «володіння мовою». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.4. При вивченні Розділу 1.4. важливо знати, що з точки зору соціолінгвістики варіативність заслуговує уваги, бо різні мовні варіанти можуть бути використаними в залежності від соціальних відміннностей між носіями мови і від відмінностей в умовах мовленнєвого спілкування; Проаналізувати варіативність на різних рівнях мовленнєвого спілкування. Ретельно розібрати поняття «Соціолект». Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на одній з властивостей мови. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на те, що мовна варіативність залежить від соціальної відмінності носія мови. Прочитайте та спробуйте навести приклад перефразування з мови, яку вивчаєте: Мовна варіативність Якщо ми можемо у процесі спілкування переключатися з одних мовних засобів на інші, наприклад, за умов зміни адресата, продовжуючи при цьому обговорювати ту ж тему, що означає що в нашому розпорядженні маємо набір засобів, дозволяючий про одне й те ж говорити по-іншому. Це надзвичайна важлива якість мови, що забезпечує мовцю можливість не тільки вільно виражати свої думки даною мовою, але й робити це різними засобами. Вміння носія мови по-різному виражати один і той же зміст називається його властивістю до перефразування. Ця властивість, поряд з властивістю видобувати зміст з мовленого та умінням відрізніти правильні фрази від неправильних, лежить в основі складної психічної навички, що називається „володіння мовою”. Варіативність проявляється на усіх рівнях мовленнєвої комунікації- від володіння засобами різних мов (І, як наслідок, варіювання, змінного використання одиниць кожної з мов у залежності від умов спілкування) до усвідомлення мовцем можливості використання різних фонетичних або акцентних варіантів, належних одній мові. З соціолінгвістичної точки зору, явище варіативності заслуговує уваги настільки, наскільки різні мовні варіанти можуть використовуватися в залежності від соціальних відмінностей між носіями мови й від відмінностей в умовах мовленнєвого спілкування. Надайте приклад «Соціолекту» з мови, яку вивчаєте: Соціалект. Цей термін виник в соціолінгвістиці відносно недавно- у другій половині ХХ століття. Він утворився з двух частин- частини соціо-, що вказує на відношення до суспільства, і другого компоненту слова „діалект”, це, по суті, стягнення в одне слово словосполучення „соціальний діалект”. Соціолектом називають сукупність мовних особливостей, притаманних якій-небуть соціальній групі-професійній, віковій і т.і. - у межах цієї або іншої підсистеми національної мови. Прикладом соціолектів можуть служити особливості мовлення солдат (солдатський жаргон), учнів, карний жаргон, арго, хіпі, студентський сленг, професійна „мова” тих, хто працює на комп’ютерах, різноманітні торговельні арго та ін. Термін „соціолект” зручний для позначення різноманітних та несхожих один з іншим мовних утворень, володіючих, однак, загальною об’єднуючою їх ознакою, ці утворення обслуговують комунікативні потреби соціально обмежених груп людей. Соціолекти не являють собою цілісних систем комунікації. Саме ці властивості мовлення – у вигляді слів, словосполучень, синтаксичних конструкцій, особливостей наголошення і т. і.; основа ж соціолектів – словникова та граматична звичайно мало чим відрізняється від характерної для даної національної мови. Так, сучасне карне арго має досить велику кількість специфічних позначень, у тому числі метафоричних: балда „голова”, і т.і., але відміна та відмінювання цих слів, є об ’єднання в реченні відбуваються за загальними мовними моделями і правилам: загальномовной є і лексика, яка не позначає які-небудь специфічні реалії „професійного” і побутового життя злочинців. |
|
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |
Курс лекцій Укладач Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування. 1 |
|
ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИ Луганськ 2006 Передмова Одне з провідних місць у цьому процесі належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка” |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень називається |
|
Екзаменаційні питання з дисципліни Мова ЗМІ Лексикологія як розділ мовознавства та її зв’язок з іншими лінгвістичними дисциплінами |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінологія» для студентів за галуззю знань 0304 Право напрямом підготовки 030401Правознавство... |
|
Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
|
Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Курс “Історія держави та права України” призначений для вивчення студентами юридичного факультету Національного університету ДПС... |