|
|
Скачати 1.3 Mb.
|
|
Питання для самоконтролю: 1. Назвіть одне з головних понять стилістики. 2. Хто з вчених довів обумовленість мовної норми? 3. Що є одним з детермінуючих факторів у формуванні норми ? Висновки: Сфери интересів соціолінгвістики і стилістики багато в чому збігаються. Один з детермінуючих факторів у формуванні норми є, як засвідчує праця Ваксмана Б.І., існуюча у даному ареалі мовна ситуація. Розділ 2.2. Співвідношення між стилями і сферами використання мови у сучасній німецькій мові. Структура: 1. Співвідношення між стилями і сферами використання мови в сучасній німецькій мові. Ключові слова: Функціональний стиль, сфера використання мови, газетний стиль, білінгвізм. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: ознайомитись з співвідношенням стилів та сфер використання мови у сучасній німецькій мові. Мати уяву про те, що в одномовному суспільстві існує зв'язок між системою функціональних стилів і сферами людської діяльності. Знати, що в деяких випадках аналогом функціонального стилю може бути особливий різновид даної мови . Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «функціональний стиль». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.2. При вивченні Розділу 2.2. важливо зрозуміти, що іноді спеціалізована суспільна функція закріплюється за особливою мовою; проаналізувати питання мов з максимальними і мінімальними громадськими функціями. Ретельно розібратися в питанні, що не кожній сфері діяльності відповідає особливий функціональний стиль. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на співвідношенні між стилями і сферами використання мови в сучасній німецькій мові. Вивчаючи пункт 3, спробуйте відповісти на питання, що таке «Соціально-комунікативний аналіз тексту»? Прочитайте та законспектуйте основні положення: В одномовному суспільстві існує певний зв'язок між системою функціональних стилів і сферами людської діяльності, у яких використовується мова. Розглянемо як приклад співвідношення між стилями й сферами використання мови в сучасній німецькій мові: Функціональний стиль Сфера використання мови Стиль художньої Література літератури Стиль наукової прози Наука, освіта Газетний стиль Масова комунікація Публіцистичний стиль Суспільно-політична діяльність Діловою-діловій-діловий-ділової-офіційно-діловий Адміністративне керування, стиль суд, економіка Як видно із цього списку, далеко не кожній сфері діяльності відповідає особливий функціональний стиль. Часом той самий стиль відповідає декільком сферам людської діяльності. При цьому сама номенклатура стилів і їхнє співвідношення з тими або іншими комунікативними сферами варіюються від одного суспільства до іншого й від однієї культури до іншої. У деяких випадках як аналог функціонального стилю може виступати особливий різновид даної мови. Так, у ряді арабських країн у сфері релігії, публіцистиці, поезії й ін. використовується класична арабська мова, тоді як у сфері повсякденного побутового спілкування домінує місцевий діалект арабської мови. Іноді спеціалізована суспільна функція закріплюється за особливою мовою (порівн., наприклад використання в минулому латині в європейських країнах як мова науки й культури або латинської, церковнослов'янської й арабської мов у ряді країн у сфері релігії). В умовах білінгвізму співіснування двох мов, що утворять ту саму соціально-комунікативну систему, характеризується, як правило, особливою моделлю розподілу цих мов по суспільних функціях або сферах діяльності. Модель ця аналогічна відповідної моделі функціональних стилів в одномовному суспільстві. Як відзначає Ю.Д. Дешерієв, серед мов народів світу виділяються мови з максимальними й мінімальними суспільними функціями. Мінімальні суспільні функції виконують так звані "сімейні" ("домашні") мови, використовувані в основному лише в повсякденному побутовому спілкуванні, в усній народній творчості, у релігійних і народних обрядах. Разом з тим в умовах розповсюдженого в нашій країні двомовності носії цих мов - представники малих народностей і етнічних груп мають можливість прилучатися до досягнень світової культури за посередництвом російської мови або мови даної республіки. У цих соціально-комунікативних системах такі функціональні стилі, як стилі наукової прози, публіцистики й офіційно-ділового мовлення звичайно представлені в співіснуючому з рідною мовою даного колективу мові міжнаціонального спілкування або регіональному посередник-посередникові-мові-посереднику. Питання для самоконтролю:
Висновки: В одномовному суспільстві існує певний зв’язок між системою функціональних стилів і сферами людської діяльності, у яких використовується мова. Розділ 2.3. Поняття регістру. Структура: 1. Регістр. 2. Соціально-комунікативний аналіз тексту. Ключові слова: регістр, соціально-комунікативна система, ситуативний аспект, ареал. Цілі та завдання розділу. Успішне вивчення розділу дозволяє: зрозуміти, що поняття регістру тісно пов’язане з поняттям соціально-комунікативної системи. Мати уяву про те, що поряд з поняттям норми існує поняття узуса. Знати, що соціальна конкретизація формули „адресант-повідомлення-адресат” дає можливість виявити причини стильової різноманітності узуса . Володіти ключовими поняттями: такими, наприклад, як «соціально-комунікативний аналіз». Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.3. При вивченні Розділу 2.3. важливо зрозуміти, що соціально-комунікативний аналіз тексту виходить з того, що текст являє собою не тільки структурно-семантичну але й стилістичну єдність . Проаналізувати питання залежності мовних засобів від теми. Ретельно розібратися в питанні, що не кожній сфері діяльності відповідає особливий функціональний стиль. Вивчаючи пункт 1, детальніше зупиніться на понятті регістру. Вивчаючи пункт 2, спробуйте відповісти на питання, що таке «Соціально-комунікативний аналіз тексту»? Прочитайте та виділіть основні моменти змісту тексту: Поняття регістру тісно пов'язане з поняттям соціально-комунікативної системи. Це значить, що залежно від мовної ситуації мовними корелятами того або іншого регістру можуть бути компоненти літературної мови, як, наприклад, у роботі Е.А. Земській і ін., де використовувана в неофіційному регістрі розмовне мовлення протиставляється використовуваному в офіційному регістрі кодифікованій літературній мові (нейтральний регістр тут не має "постійного корелята), або діада "літературна мова/діалект" (як, наприклад, у розглянутому вище дослідженні Дж. Гамперца, присвяченому мовної ситуації в Північній Норвегії, або ж, нарешті, тріада "діалект - напівдіалект - літературна мова", що, очевидно, ховається за тими соціолінгвістичними змінними, які досліджує У. Лабов на матеріалі мовлення жителів Нью-Йорка. В умовах білінгвізму в аналогічній ролі можуть виступати різні мови. Так, за даними Э. Хаугена, що изучали мовлення норвезьких іммігрантів, що проживають у США, багато хто з них, говорячи з незнайомими людьми, переходили з норвезького на англійський. Таким чином, англійська мова використовувалася як в офіційному, так і в нейтральному регістрі. Лише в неофіційному регістрі при наявності близьких відносин між комунікантами вживалася норвезька мова. Поряд з поняттям норми іншим тісно пов'язаним з ним стилістичним поняттям, що має особливе значення для соціолінгвістики, є поняття узусу - колективного мовного вживання. Як відзначає Т.Г. Винокур, вивчення узусу ставить дослідника перед рядом специфічних питань соціолінгвістики й, зокрема, перед проблемою типології взаємозв'язку учасників комунікативного акту в їхньому відношенні до мовлення. Соціальна конкретизація формули "адресант - повідомлення - адресат" дасть можливість виявити причини стильової розмаїтості узусу. Оскільки як стилістику, так і соціолінгвістику цікавить варіативність мовних засобів і фактори, що визначають їхній вибір у процесі комунікації, сферою максимального перехрещування їхніх інтересів можна вважати "лінгвістику тексту", у якій сам текст розглядається як один з елементів мовного процесу. Особливий інтерес із погляду. взаємодії цих дисциплін представляє соціально-комунікативний аналіз тексту. Соціально-комунікативний аналіз тексту виходить із того, що текст являє собою не тільки структурно-семантичну, але й стилістичну єдність. При цьому особлива увага звертається на варіювання тих або інших характеристик тексту під впливом рольових відносин між учасниками комунікативного акту, теми, каналу комунікації (усне або писемне мовлення, засоби масової комунікації й т.д.). Зіставлення різних типів і жанрів газетних текстів, у тому числі текстів, орієнтованих на різні категорії читачів, свідчить про те, що вибір мовних засобів і стилістична тональність тексту в ряді випадків виявляють функціональну залежність від теми повідомлення й від характеру мовних відносин між учасниками комунікативного акту. Про залежність мовних засобів від теми свідчить, зокрема, помітне зниження стилістичної тональності мови спортивного огляду або репортажу в порівнянні з іншими жанрами газетних текстів. Є всі підстави припускати, що засобу масової комунікації у відомій мері моделюють мовне поводження людини, що відбирає мовні ресурси залежно від тих або інших параметрів соціальної ситуації. Типовий щодо цього стиль рекламних оголошень в американській пресі, що виходить із моделі близьких, довірчих відносин між учасниками комунікативного акту. Для Цього стилю характерні еліптичні розмовні конструкції ("Homeward bound? Drop around"), свідомі порушення норм кодифікованої літературної мови (Winston tastes good like a cigarette should), сленг (Turn on before you turn in) і інші індикатори подібних рольових відносин. Зрозуміло, такого роду рефлекси рольових відносин сполучаються з орієнтацією на норми книжково-письмового мовлення, обумовлені каналом комунікації й традицією функціонального стилю. Таким чином, основні точки дотику соціолінгвістики й стилістики - це питання норми, узусу, функціонального стилю й регістра, а також лінгвістики тексту. Питання для самоконтролю: 1.Що таке «регістр»? 2.Як Ви розумієте поняття «норма», «узус»? Висновки: Регістр – це одна з основних точок дотику соціолінгвістики й стилістики. Практичне заняття 4. Завдання 1. Зробить резюме тексту на рідній мові: Результати практичного заняття надіслати до 10 березня Versuch einer soziolinguistischen Аnalyse der hybridisierung schriftlicher und mündlicher Sprache im Rahmen des virtuellen Diskurses Die Soziolinguistik untersucht menschliche Sprache im Bezug auf ihre soziale Existenzbedingungen. In den letzten Jahrzehnten wandte sich Soziolinguistik auch dem Problem des so genannten Subcodes [1], [2] zu. Der Begriff „sprachlicher Code“ als Kommunikationsmittel - Sprachen, ihre Dialekte, Jargons, stilistische Varietäten einer Sprache - wird in der Regel in kleinere Konstituente - Subcodes gegliedert. Subcode ist also eine Variation, Subsystem eines Gesamtcodes und Kommunikationsmittel mit beschränkter Zahl der Funktionen im Vergleich zum Code. Der Begriff Subcode weckt das Interesse der Sprachwissenschaftler durch den unmittelbaren Zusammenhang der Wissenschaft mit dem realen Leben. Mit anderen Worten im Mittelpunkt der soziolinguistischen Untersuchungen steht kein idealer Sprachträger wie bei N.Chomski, sondern reale Menschen, die Fehler machen, gegen die Sprachnormen verstoßen, verschiedene Sprachstile miteinander vermischen. Chatsprache (engl. to chat - plaudern, schwatzen) - Sprache der Teilnehmer eines virtuellen Internetchats) ist ein Subcode. Chatter ist Kommunikant einer absolut neuen Art des Diskurses. Diskurs wird in diesem Fall erstens als eine mediale Form (mit räumlichen Merkmalen) und zweitens als eine Gesamtheit mentaler Praktiken definiert. So kann man ein Chat als Diskursart einem Militär- oder Medizindiskurs sowie einem Flirt- oder Sexdiskurs gleichstellen. Flirt- oder Sexualdiskurs wird von deutschen Germanisten erfolgreich untersucht, im Gegensatz zu russischen Studien, wo dieser Begriff für Sprachwissenschaftler noch eher ungewöhnlich ist. Virtueller Diskurs eines Chats hat viele Aspekte. Grund dafür ist Vielfältigkeit von mentalen Praktiken im Internet und Heterogenität in der kommunikativen Kompetenz der Sprachträger. Kommunikative Kompetenz ist einer der zentralen Begriffe der Soziolinguistik und setzt nicht nur Beherrschung der Grammatik und des Wortschatzes (notwendige Voraussetzungen für eine korrekte Aussage) voraus, sondern die Gebrauchsweise der lexikalischen Einheiten und ihre Kombinationsmöglichkeiten. Nicht nur der Sinn der lexikalischen Einheiten ist höchstrelevant für kommunikative Kompetenz. Sehr wichtig sind auch Beziehungen zwischen Kommunikanten, Kommunikationsziele, Einstellungen während einer Kommunikation usw. Die Chatteilnehmer sind Kommunikaten mit unterschiedlichem sozialen Status und individuellen Intentionen. In Soziolinguistik unterscheidet man zwischen dem erworbenen Status (erhalten während der aktiven sozialen Tätigkeit der Person) und dem zugeschriebenen Status (erhalten unabhängig vom Willen der Person). Zu der ersten Kategorie kann Status der beruflichen Zugehörigkeit z. B. eines Medizinstudenten (erhalten durch erfolgreich bestandene Aufnahmeprüfung) oder einer Gattin (erhalten durch Eheschließung) als potenziellen Chatteilnehmer gehören. Zu dem zugeschriebenen Status gehören Geschlecht, Alter (z. B. eine volljährige Person), Eltern. Diese hat man schon von Geburt an oder seit Auftreten eines bestimmten Zeitpunktes oder Ereignises. In unmittelbaren Abhängigkeit von sozialen Merkmalen befinden sich Beziehungen zwischen Kommunikaten, Art der Kommunikation in verschiedenen sozialen Hierarchien. Eine Person zeichnet sich eindeutig durch die Vielfalt ihres sozialen Status. Zum Beispiel ein Medizinstudent, ein potenzieller Chatter in unserem Fall, kann ein Leistungssportler, verheiratet/ledig sein, Erfolg/kein Erfolg bei dem anderen Geschlecht haben, zu einem bestimmten Volk gehören usw. Häufig ist sozialer Status oder seine Bedeutung in einer bestimmten kommunikativen Situation irrelevant. So, für die Teilnehmer eines virtuellen Flirtchats kann der soziale Status eines der Kommunikanten (z. B. er ist ein Briefmarkensammler) absolut unwichtig sein. Die Besonderheit des sozialen Status eines Chatteilnehmers ist, dass dieser Status nicht nur äußerst situativen Charakter hat (z. B. Status eines Käufers auf dem Markt ist im realen Leben auch kurzlebig), aber auch irreal ist. Damit sind Fälle gemeint, wenn ein Chatter absichtlich übertreibt/unterbewertet für sich einen neuen sozialen Status ausdenkt. Solche Erscheinung ist uns auch im Zusammenhang mit anderen konventionellen Diskursen und kommunikativen Situationen bekannt. Eine Person kann sich häufig für eine andere Person oder eine Person aus anderem beruflichen Bereich usw. ausgeben. Aber im virtuellen Chat kommt solche Theatralität am häufigsten vor. Von der anderen Seite, ein Minderjähriger, der sich im Chat für eine erwachsene ausgebildete Person Mitte dreißig ausgibt, kann offensichtlich während einer Kommunikation den von ihm ausgedachten sozialen Status nicht adäquat und qualitativ herüberbringen. Zuerst bekommt ein Chatteilnehmer einen Status oder nimmt eine Position in einem bestimmten Status ein. Danach versucht er die entsprechende Rolle zu beherrschen. In der Soziolinguistik wird dieser Prozess als Internalisation einer Rolle bezeichnet. Von dem Kommunikanten, der einen bestimmten Status einnimmt, werden eine entsprechende Benehmensweise und eine bestimmte Lexikauswahl verlangt, die durch Internalisation seines Status unter Einfluss sowohl seiner privaten Erfahrungen, als auch mikro- und makrosozialen Bedingungen, die ihn umkreisen, realisiert werden. Sprachliche Internalisation eines sozialen Status ist zutiefst subjektiv. Aber durch seine Realisation in der Sprache werden interessante Probleme der sprachlichen Existenz von Pragmatik und Psycholinguistik bis zur Sprachtheorie deutlicher. Bezüglich des steigernden Interesse für die Untersuchung der linguistischen Besonderheiten einer Kommunikation per (via) Internet stellen sich Germanisten immer häufiger die Frage, ob man schon über eine neue Erscheinung im Rahmen des virtuellen Diskurses - Hybridisierung zwischen Mündlichkeit und Schriftlichkeit sprechen kann oder die Rede von der Piginisation der modernen Sprachen ist. Die Piginisation wird auch im Rahmen der Soziolinguistik untersucht. In der Soziolinguistik unterscheidet man folgende mediale Formen der sprachlichen Existenz: Dialekte, Funkiziolekte und ihre Unterformen (Alltagssprache, Instruktionssprache, Berufsjargon, Fachwissenschaftssprache, Literatursprache, Pressesprache), Soziolekte (Schichtensprache, Gruppensprache, Sondersprachen), Mediolekte (Computersprache, SMS-Sprache), Idiolekte und Situolekte (monologisch, dialogisch, symmetrisch, assymetrisch), Sexlekte (Männersprache, Frauensprache), Alterssprachen (Kindersprache, Jugendsprache, Erwachsenensprache, Seniorensprache). Einige der obengenannten medialen Formen sind für Studien aus anderen Bereichen der Sprachwissenschaft irrelevant. In der Soziolinguistik dagegen sind diese mediale Formen sehr bedeutend, besonders bei der Untersuchung einiger Fragen der sprachlichen Existenz. Die Darstellung der medialen Formen auf einem Schema, wo gegenseitige Verbindungen zwischen diesen Formen aufgezeichnet werden, lässt feststellen, dass die sprachliche Realität ein Kontinuum ohne einen sichtbaren Übergang von einer Form zu der anderen ist. Kommunikanten mit diversem sozialen Status nehmen mit ihren Gesprächspartnern von einer Seite einen unmittelbaren Kontakt auf und von der anderen Seite, im Rahmen eines interaktiven Chats, lediglich ein Medium wechseln. Dabei ist ein Übergang zu der Vermittlungskommunikation deutlich. Dieser mediale Wechsel stellt eher keine Hybridisierung dar: Die Nutzer der Kommunikationsmedien aufgrund ihrer kommunikativen sprachlichen Kompetenz, Möglichkeiten und Bedingungen einer Kommunikation per Computer entwickeln aus „alten“ Konzepten schriftlicher und mündlicher Rede eine neue medial-schriftliche Bildung, in der alle bekannten Sprachnormen bzw. Sprachformen sich in ein neues kommunikatives Medium verwandeln. Somit ist es wichtig zu bemerken, dass die Soziolinguistik unter anderem die Fragen der sozialen und medialen Einschränkung der sprachlichen Existenz und Abhängigkeit der Sprache in verschiedenen Kommunikationsbereichen von Sozial- und Situationsbedingungen untersucht. Antwort auf diese Fragen kann bei der Lösung einiger aktuellen Probleme der modernen Sprachwissenschaft helfen. Bibliographie 1. Fluck, H.-R. Fachsprachen. Einführung und Bibliographie. Francke Verlag. Tübingen, 1991. - 241 S. 2. Hannappel, H./Melenk, H. Alltagssprache. Semantische Grundbegriffe und Analysebeispiele. Wilhelm Fink Verlag, München, 1984. - 358 S. 2004 © PGLU.ru |
|
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |
Курс лекцій Укладач Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування. 1 |
|
ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИ Луганськ 2006 Передмова Одне з провідних місць у цьому процесі належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка” |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень називається |
|
Екзаменаційні питання з дисципліни Мова ЗМІ Лексикологія як розділ мовознавства та її зв’язок з іншими лінгвістичними дисциплінами |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінологія» для студентів за галуззю знань 0304 Право напрямом підготовки 030401Правознавство... |
|
Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
|
Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Курс “Історія держави та права України” призначений для вивчення студентами юридичного факультету Національного університету ДПС... |