Відділ освіти Веселинівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет Веселинівська районна гуманітарна гімназія
|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
|
Тема. Населення і трудові ресурси Миколаївської області. Топоніми своєї місцевості. І.В. Павлюк, Веселинівська гімназія, Миколаївська обл. Мета навчальна: сформувати уявлення про особливості населення і його розміщення, про трудові ресурси Миколаївської області; показати вплив населення на формування господарського комплексу області; закріпити матеріал про причини, що впливають на темпи народжуваності та вікову структуру населення; розвивальна: удосконалювати навички самостійної роботи з статистичним та картографічним матеріалом, систематизувати та узагальнювати навчальний матеріал, вміння формулювати висновки; навчальна: виховувати почуття гордості за свою малу батьківщину, толерантне ставлення до оточуючих. Обладнання: карта населення України, статистичний матеріал «Результати ВПН. Миколаївщина», портрети видатних людей Миколаївщини. Тип уроку: комбінований. Хід уроку І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. Психологічне налаштування II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ 1. Розгадування кросвордів виготовлених учнями 2. Бесіда. 1. Яку частину населення країни прийнято називати трудовими ресурсами? 2. Якими характеристиками звичайно користуються при оцінці трудових ресурсів? 3. Які особливості рівня і темпів урбанізації південних регіонів України? III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Розповідь учителя. Учитель. Одним з найважливіших чинників, що впливає на формування господарського комплексу будь-якого регіону, є населення (трудові ресурси). Розглянемо особливості населення нашого краю, ознайомимося з топонімами своєї місцевості. Пропоную такий план вивчення:
Бесіда. Вчитель. За кількістю населення Миколаївська область посідає досить скромне в Україні 18 місце. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року кількість населення Миколаївської області складала 1млн 265 тис. осіб. На 1 жовтня 2009 року кількість населення нашого регіону складає 1млн. 191 тис. 600 осіб. Як бачимо, показники кількості населення постійно зменшуються, як і в цілому по Україні. Упродовж січня – вересня 2009 року чисельність наявного населення скоротилась на 4,2 тис. осіб. Завдання: 1. Згадайте причини негативних темпів відтворення населення в Україні. 2. Чи можна вважати дані причини характерними для Миколаївщини? Чому? Самостійна робота. Проаналізуйте карту густоти населення України і дайте відповіді на питання. 1. Яка середня густота населення в Україні? 2. Яка густота населення в Миколаївській області? 3. До якого типу міст за кількістю населення належить місто Миколаїв? 4. Які функції виконує обласний центр? 5. Яким є рівень урбанізації в області? Порівняйте його з рівнем урбанізації сусідніх областей? Учитель. За середньою густотою, населення Миколаївщини значно поступається загальноукраїнським показникам. На кожний квадратний кілометр території області припадає 51 особа. Найгустіше заселені міста обласного підпорядкування, де цей показник дорівнює у м. Первомайську 2797 осіб/ км², у м. Миколаєві 1979 осіб/ км². особливо низький цей показник у Березнегуватському, Єланецькому та Казанківському районах – по 18 осіб / км². Найгустіше заселені Кривоозерський та Снігурівський райони, де цей показник становить 35 осіб / км², а в Жовтневому досягає 37 осіб/ км². Завдання. Визначте причини таких показників густоти населення в нашому краї. Давайте пригадаємо історію заселення цієї території. Слово має історик – краєзнавець. Учень. Своєрідна і насичена подіями історія степового Причорномор'я. Як свідчать археологічні розкопки, ще 15 тисяч років тому на території нашого краю жили люди. З початку першого тисячоліття до нашої ери, змінюючи або витісняючи одне одного, на берегах Чорного моря селилися племена землеобробної трипільської культури, кіммерійці, скіфи, сармати, греки. Залишки цих поселень та пам'ятки культур збереглися до наших часів. Найвідомішою з них є Ольвія - колишнє античне місто-держава, засноване ще в VI столітті до нашої ери. Протягом перших століть нашої ери ці місця поступово заселяли слов'янські племена, а з кінця X століття територія нинішньої Миколаївщини увійшла до складу Київської Русі. До речі, саме по Дніпровсько-Бузькому лиману проходив знаменитий торговельний шлях «з варягів у греки». І важливим пунктом на цьому шляху був острів Березань. Багато чужинців зазіхали на Прибузький край - орди печенігів, половців, монголо-татар, а також литовці, кримські татари, турки спустошували його землі. І ставали у Дикому полі проти них козацькі паланки - тогочасні сторожові прикордонні застави. Достеменно відоме місце, де знаходився легендарний Запорізький Гард, форпост українського козацтва на півдні України. З кінця XVII століття господарський розвиток території пов'язаний з утворенням Запорізької Січі. Запорізькі та прибузькі козаки, не рахуючись з тисячами небезпек, вперто просувалися до моря, засновуючи острівці хліборобської культури. Степ, на який з півночі тиснула багата хліборобська культура, був просто приречений поєднатися з морем. І це сталося після російсько-турецьких війн. Подальша історія края пов'язана з виходом Росії до Чорного моря і освоєнням причорноморських степів. У 1789 році в гирлі річки Інгул розпочалося будівництво верфі, а вже через рік тут виникло містечко, назване Миколаєвом - на честь взяття Очакова, що відбулося в день святого Миколая, покровителя моряків. Вже на початку XIX століття Миколаїв став центром Миколаївської губернії. Увійшовши до складу Російської імперії, наш край одразу визначився в своїй спеціалізації. Колонізований степ перетворився на хлібні закрома, а місто над Південним Бугом стало ценром суднобудування. В XIX столітті Росія експортувала мільйони пудів хліба. Левова частка цього хліба вирощувалася в наших краях - в Причорномор’ї, колишньому дикому полі. А возили його закордон, зокрема, і на судах, що сходили з Миколаївських стапелів. І тому можна сказати, кораблі і хліб, степ і море - головні ознаки Миколаївщини. Учитель. Статева структура населення області показує, що жіноче населення складає 54%, а чоловіче – 46%. Завдання.
Таблиця Вікова структура населення Миколаївської області
(робота зі статистичним матеріалом, відповіді учнів.) Вчитель. Як бачимо, у віковій структурі населення збільшується частка людей перед пенсійного і пенсійного віку. Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим підвищенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнюють демографічну ситуацію в нашому регіоні і зумовлюють наростаюче „старіння нації”. І. Адміністративно область поділена на 19 районів. В області налічується 5 міст обласного підпорядкування (Миколаїв, Первомайськ, Южноукраїнськ, Вознесенськ, Очаків), 4 міста районного підпорядкування, 20 селищ міського типу та понад 919 сіл. Більшість населення, 66%, мешкає в міських поселеннях, 34% - в сільських. Майже 60% міського населення мешкає в Миколаєві — адміністративному, промисловому та культурному центрі області. ІІ. Топоніми своєї місцевості (виступ учнів, які отримали випереджаюче завдання, дивись додаткові матеріали до уроку) Учитель. Національний склад населення області є ще одним плюсом для розвитку взаємовигідних зв'язків з багатьма державами, особливо сусідніми. В Миколаївській області живе понад 100 національностей. Переважну кількість населення складають українці - понад 81% Друге місце за чисельністю посідають росіяни – 14%. Досить компактно проживають молдовани, болгари та греки. Своєрідний склад населення області дає додаткові стимули і можливості для розвитку зв'язків, співробітництва, створення спільних підприємств з Росією, Болгарією, Молдовою, Грецією. Українську мову вважають рідною 69 % мешканців регіону, російську мову визначили як рідну 29 % населення. Учитель. Для трудових ресурсів Миколаївської області характерний високий рівень освіти. Цей показник складає 751,3 тисячі осіб, що перевищує відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,6 %. - Якими є причини високого рівня освіти трудових ресурсів у Миколаївській області області? - Які галузі господарства вигідно розвивати в області з урахуванням особливостей трудових ресурсів? Видатні постаті Миколаївщини (можна передбачити 2 варіанти: І. Повідомлення учнів або ІІ. Перегляд учнівської презентації)
Самостійна робота. Зробіть висновок про вплив населення на формування господарського комплексу Миколаївської області. Зразок висновку. Миколаївська область має значні трудові ресурси, що відрізняються високою кваліфікацією і професійними навичками. Це сприяє розвитку в області наукоємних і трудомістких галузей господарства. Високий рівень урбанізації сприяє розвитку промислових виробництв. Для регіону характериний процес «старіння нації», вирішення потребують проблеми безробіття та зайнятості населення особливо в сільській місцевості. V. ПІДСУМОК УРОКУ (Проводяться коментування й оцінювання роботи учнів на уроці) VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Прочитати конспект уроку. 2. Індивідуальні випереджальні завдання: підготувати повідомлення про промисловий комплекс області і про розвиток АПК Миколаївщини. Додаткові матеріали Топоніми Веселинівщини На протязі більш ніж двохсотлітнього існування села Веселинівського району досить часто змінювали свої історичні назви. Інколи, завдяки своїм жителям, вони мали декілька назв одночасно. Змінювалися й офіційні назви. Сучасний райцентр іменувався спочатку за прізвищем першого власника – полковника Веселинова. Потім деякий час на честь його дочки називався Олександрівкою, згодом знову Веселиновим. Нинішнє село Покровка на початку ХІХ ст. стало власністю колезького асесора Красно – Милашевича, а звідси – одна з назв дореволюційного Покровського. Цікавою є топонімія німецьких поселень краю. Серед назв виділяються декілька типів. Частина так званих “старших” колоній отримали назви на честь географічних об’єктів (міст, річок), з околиць яких прибули колоністи. До цього часу в Німеччині (земля Рейнланд - Пфальц) на лівій притоці Квейх існують невелике місто Ландау, Ворс, на честь якого також названа одна з перших колоній краю. Деякі з колоній названі на честь місць історичних подій або носять імена історичних діячів. Це стосується поселення Ватерлоо ( нині Ставки ), що була названа на честь відомої битви союзних, в т.ч. німецьких військ з Наполеоном. Ім’я одного з керівників селянської війни і Німеччині початку ХVІ ст.. Якоба Рорбаха отримала колонія Рорбах (нині Новосвітлівка). Назви значної частини колоній відображали характерні фізико – географічні особливості місцевості, куди прибули поселенці, маючи типові закінчення - “дорф” (село), - “фельц” (поле), - “таль” (долина). Прикладом можуть бути Катериненталь (нині Катеринівка). Частина поселень (переважно хутірського типу) названа власними іменами землевласників або перших поселенців: Шмальц, Центнер та ін. Назви німецьких колоній змінювалися на протязі їх існування декілька разів, передусім з політико – ідеологічних мотивів. З початком першої світової війни німецькі колонії отримали російські назви. Раштадт став називатися Великим Поріччям, Мюнхен – Малим Поріччям, Рорбах – Березанню. Однак ці назви не прижилися і по закінченні світової та громадської війни колоніям повернули старі назви. Вже в кінці Великої Вітчизняної війни після депортації німецького населення України найменування німецьких поселень знову змінилися Раштадт та Мюнхен стали Поріччям, Ватерлоо – Ставками, Рорбах – Новосвітлівкою, Шпейєр – Піщаним Бродом, Ландау – Широколанівкою, Катериненталь – Катеринівкою та Йоганесталь – Іванівкою. Цікавою була мотивізація перейменування в Указах Президії Верховної Ради УРСР: Збереження історичних назв. В цей час були перейменовані ще деякі пункти нашого району: хутір Герцово – в Волощуки, Махново – Кременівка, Новий Рорбах – Зоря, Новий Шпейєр – Стара Олексіївка, Гадюче – Григорівка, Янчулово Нововоскресенка – Іванівка, Шмальц – Новий Степ. До значних фізико – географічних об’єктів Веселинівщини можна віднести передусім водні артерії і річки Південний Буг, Чичиклію та Березань (фактично зниклу на даний час). У Геродота “батька історії”, який у 5 ст. до н.е. подорожував степами Північного Причорномор’я, найбільша річка нашої області Південний Буг іменується Гіпаніс (Кінна ріка). Чичиклія (переінакшене від татарського Чикчахли) означає “Долина троянд”. Назва річки Березань походиться від татарського словосполучення “Бере” – “узун” (Вовча ріка), переінакшеного на російське “Березань”. Такий варіант цілком можливий, якщо згадати, що турецька фортеця Ачи – Кале перетворилася на Очаків. Топонім “Березань”. Випадковим не був. Згідно історичних джерел, на час прибуття перших поселенців долина річки заросла чагарниками і очеретом, а вовків було скільки, що навіть вдень нападали на худобу. Видатні постаті Миколаївщини Аркас Микола Миколайович Микола Микола́йович Аркас (7 січня 1853, Миколаїв — 26 березня 1909, там же) — український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик. Народився 7 січня 1853 року у Миколаєві в сім'ї адмірала Чорноморського Флоту Миколи Андрійовича Аркаса. Отримав різносторонню освіту в Училищі правознавства у Петербурзі та Одеській гімназії. Згодом навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. Після завершення навчання (з 1875 до 1881 року) за родинною традицією Микола Аркас служив у морському відомстві в Миколаєві. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі — збиранню і запису народних мелодій і вивченню історії України. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського — українського композитора, диригента, письменника — почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику Творча діяльність Творчий доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансаблі й обробки народних пісень (близько 80). Найзначнішим твором Миколи Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890 рік). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. «Катерина» з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького у Москві у 1899 році, а згодом — у Мінську, Вільнюсі, Києві. До цього часу постановки опери постійно відновлюються. Після закінчення морської служби у 1881 році, Микола Аркас зайняв посаду мирового судді у Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. Він став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві, на власні кошти відкрив народну школу з українською мовою навчання. У 1908 році була опублікована «Історія України-Руси» Миколи Аркаса. Помер Микола Аркас 26 березня 1909 року в Миколаєві, де його і поховано. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.  Борис Мозолевський Борис Миколайович Мозолевський народився 1936 р. у селі Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області в селянській родині. Батько загинув на фронті, ростила Бориса матір. Після закінчення семилітки, де тоді вже виявився його поетичний талант, 1951 р. Борис потрапив в армію вихованцем (у ті роки існувала така форма підгодовування напівголодної дітвори). Перебував у Одеській спецшколі ВПС, після її розформування залишився там у військово-морській частині. Пізніше поступив до військово-морського авіаційного училища в Єйську. Під час навчання перевівся курсантом-льотчиком у 93-є військово-морське авіаційне училище під Ленінград, пізніше повернувся до Єйська, де разом із ним в училищі опановували ази льотної майстерності майбутні космонавти Герої Радянського Союзу Г.Шонін і Г.Добровольський. У 1956 році Борис потрапив під першу хвилю скорочення армії, був демобілізований і майже 10 років пропрацював кочегаром у Києві. Водночас, з 1958 р., заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського університету і продовжував писати вірші. Як зазначав сам Борис, до 30 років він практично не думав про археологію. Перші поїздки в археологічні експедиції, швидше за все, були випадковими і проходили в пошуках нових вражень. Після здобуття університетського диплому в 1965—1968 р. Б. Мозолевський працював у видавництві «Наукова думка» редактором, де підготував до видання десять робіт, переважно з археології. Поїздки в експедиції, робота зі спеціальною літературою, спілкування з провідними археологами України, зокрема з основоположниками українського скіфознавства О.Тереножкіним і В.Ільїнською, пробудили в ньому інтерес до далекого минулого. У цей час з’явилася й можливість спробувати себе в археології. Починалася епоха новобудовних досліджень на степовому українському півдні, і досі недоступний Інститут археології готовий був прийняти неофіта. 1968 року Борис звільняється з видавництва. За рекомендацією О.Тереножкіна, котрий очолив новостворену Північно-Рогачикську експедицію, Б.Мозолевського оформили на посаду заступника начальника експедиції. Здавалося б, абсолютна підтримка маститого вченого гарантувала Борисові можливість удосконалюватися в новій галузі, але «підвела» несподівана популярність як поета. Необачно передруковані в канцелярії інституту вірші, як вважалося, відверто антирадянського змісту, («...Хрущова і Брежнєва я товаришами не назву... » — цитата вільна. — С.П.) потрапили на очі пильним товаришам і стали предметом розгляду в парторганізації. Двері інституту зачинилися перед ним на довгі три роки. Знову довелося повертатися в київську кочегарню. В інституті опального поета таємно підтримували. У 1969—1970 рр. за договором, сезонно, він продовжував працювати на посаді заступника начальника експедиції, якою з 1969 р. керував В.Бідзіля. Наприкінці 60-х у м.Орджонікідзе Дніпропетровської обл. тривало будівництво нових кар’єрів і підприємств, і в 1969 р. тут виникла загроза знесення курганів. Оскільки всі штатні працівники інституту були завантажені роботами на інших новобудовах, єдиним вільним «кадром» з необхідним досвідом розкопок, якого можна було туди направити, був опальний і загалом безробітний Борис. Було створено Орджонікідзевський загін у складі його начальника Б.Мозолевского. В.Бідзіля відрекомендував новоспеченого начальника місцевому керівництву як повноважного представника інституту, і наприкінці 1969 р. Борис провів тут свої перші самостійні роботи з допомогою співробітників Орджонікідзевського народного музею. Доходило до смішного: улітку за договором він працював заступником начальника експедиції і начальником її загонів, але зимувати повертався в кочегарню. Робота в Орджонікідзе звела Мозолевського з неординарною людиною — директором гірничо-збагачувального комбінату Героєм Соціалістичної Праці, кандидатом технічних наук Григорієм Середою. «Технаря» Середу вистачало на все — і на видобуток марганцю, і на будівництво нового міста, і на рекультивацію знищених кар’єрами земель, і на створення міського музею. Величезний інтерес викликали в нього й археологічні дослідження. Перше знайомство Середи з археологами відбулося 1961 року в с.Кірове Нікопольского р-ну, де експедиція О.Тереножкіна проводила розкопки скіфських курганів. Восени1969 р., коли археологи в особі Мозолевського знову з’явилися в Орджонікідзе, старі плани розкопок великих курганів відродилися. Середу, усупереч пильній увазі Орджонікідзевського міськкому КПУ, абсолютно не турбував неблагонадійний статус Бориса. Наступного року його знову оформили за договором як заступника начальника експедиції і начальника загону. Того ж року Г.Середа «під Мозолевського» уклав договір з Інститутом археології про проведення археологічних досліджень на кар’єрах на десять років. Була створена постійно діюча Орджонікідзевська експедиція Інституту археології на чолі з Мозолевським. Це було порятунком для Бориса — він дістав постійну улюблену роботу. На десять років уперед! І тієї ж осені почалася підготовка розкопок Товстої Могили. Дослідження Товстої Могили були блискуче проведені навесні-влітку 1971 року і докорінно змінили життя Бориса Миколайовича. Вже після перших відкриттів, дослідження гробниці скіфської цариці з дитиною і поховань коней і слуг до Орджонікідзе почали вчащати комісії Інституту на чолі з директором, членом-кореспондентом АН УРСР Ф.Шевченком. А після знахідки пекторалі у центральній гробниці для з’ясування результатів досліджень прибула урядова комісія, яку очолював заступник голови РМ УРСР П.Тронько. Після цього Борис Мозолевський їздив до Києва для доповіді у ЦК КПУ і Раді Міністрів. Опала закінчилася. Заднім числом, із початку року, Бориса Мозолевського оформляють на постійну роботу в інститут молодшим науковим співробітником. Постановою РМ УРСР і Президії АН УРСР Борисові було встановлено персональну ставку в розмірі 200 карбованців і надано трикімнатну квартиру. Відбулися зміни і на поетичній ниві: він здобув офіційне визнання, 1971 року був прийнятий у Спілку письменників СРСР. Після розкопок Товстої Могили Борис стає одним із найавторитетніших дослідників великих скіфських курганів. 1980 р. він блискуче захистив кандидатську дисертацію з Товстої Могили, роком раніше видав по ній книгу. З 1986 р. і до останніх днів Борис Мозолевський — завідуючий відділом, потім — сектором скіфської археології інституту. У ці роки він займався проблемами етногеографії Скіфії, паралельно проводячи польові дослідження. Останні два роки працював над докторською дисертацією, яку так і не встиг завершити. 13 вересня 1993 р. Бориса Миколайовича не стало. Певне, він був щасливою людиною. Улюблена робота, справжні друзі, утім, і вороги теж. Наприкінці життя у нього був Дім, Сім’я, його оточувала маса різних людей. Борис був людиною досить прямою і незалежною, що не спрощувало йому життя з начальством. З ім’ям Бориса Мозолевського в українській археології пов’язано багато чудових відкриттів. Достатньо пригадати Хомину, Денисову, Завадські, Реп’яхувату, Товсту, Жовтокам’янську Товсту, Бабину, Водяну, Соболеву могили та інші кургани, дослідження Чортомлика, аби зрозуміти, що можна говорити про «епоху Мозолевського» у вітчизняному скіфознавстві. Сергій ПОЛІН ( кандидат історичних наук (Інститут археології НАН України))  ВИДАТНИЙ ВИНАХІДНИК М.М.БЕНАРДОСЛюдмила КЛИМЕНКО Досягнення М.М. Бенардоса має в історії науки таке ж значення, як і винахід парової машини, телеграфу, телефону, електричного освітлення. В усіх промислово розвинених країнах використовується розроблене і запропоноване Миколою Миколайовичем електричне зварювання матеріалів. М.М.Бенардос народився 26 червня 1842 року в маєтку свого батька в селі Бенардосівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Мостове Братського району Миколаївської області). Його дід був військовим, брав участь у походах Суворова, а у Вітчизняну війну 1812 року як генерал-майор командував полком. Мати Миколи Миколайовича була донькою поміщика Костромської губернії. 1862 року М.Бенардос поступив на медичний факультет Київського університету, та згодом перевівся до лісної академії в Москву (нині Тімірязевська сільськогосподарська академія). Але не закінчив її, бо цілком присвятив себе винахідницькій діяльності, Тоді ж у Парижі відбуваються різні технічні виставки, і в Бенардоса виникає багато цікавих ідей. У 1881 році в Парижі організовується перша Міжнародна електрична виставка і Міжнародний конгрес електриків. Туди від'їжджає. Микола Миколайович і влаштовується працювати в лабораторію Кабата. Влітку цього ж року він уже демонструє свій новий засіб зварювання металів за допомогою електричної дуги. Після повернення з-за кордону він продовжує удосконалювати свою розробку, вносить багато поліпшень у процес зварювання. 31 грудня 1886 року Департаментом торгівлі мануфактур Бенардосу був виданий привілей за N 11982 Свій зинахід він назвав "Електрогефест" на честь міфічного бога Гефеста (бога вогню, покровителя мистецтв та ремесел заснованих на використанні вогню). З метою поліпшення якості зварювання М.Бенардосом використано флюси: для сталі - кварцевий пісок і мармур, міді - буру і нашатир. Спосіб "Електрогефест" М.М.Бенардос запатентував у 1885-1887 роках у Франції, Іспанії, Великобританії, Бельгії США, Німеччині, Швеції, Норвегії, Австро-Угорщині Швейцарії. Новий технологічний процес привернув уваг багатьох відомих на той час вчених і діячів техніки, головним чином інженерів-шляховиків. Електричне зварюванню називали ''гігантом у колисці". Микола Миколайович Бенардос озброїв людство понад 200 прогресивними технологічними процесами та пристроями різних напрямків - у галузі транспорту, двигунів, військової справи, побутової техніки. Деякі з них: - Сівалки, сушарки, машини для жнив; - доїльні апарати; - зерносушарки; -у пряж для волів; - машина для обробки м'ясних туш; - машина для виготовлення консервних банок; - машина для виготовлення морозива; - гальма для залізничних вагонів; - понтони для переправи військ; - гребний гвинт; - пароплав-всюдихід: - пломба для хворого зуба; - акумулятори декількох модифікацій. У 1889 році наукова рада Петербурзького електротехнічного інституту присвоїла М.Бенардосу почесне звання інженера-електрика, а через три роки Російське технічне товариство нагородило медаллю з написом „Дворянину М.М.Бенардосу за вдале використання вольтової дуги до зварювання металів та наварювання одного металу на другий”. Не зважаючи на визнання, матеріальної підтримки він не отримав ніякої; більше того, на здійснення своїх задумів Микола Миколайович витратив значну частину власних коштів. Матеріальні труднощі сприяли погіршенню стану здоров'я, змусили його покинути столицю. 1889 року він переїжджає до м.Фастова під Києвом до одного із синів (Микола Миколайович мав трьох синів і дві доньки). Російське технічне товариство звернулося до уряду з клопотанням призначити йому пенсію, але не встигло. 8 березня 1905 року М.Бенардос помер. Поховали його у Фастові. Одна з вулиць міста носить ім'я винахідника, там же створено меморіальний музей. У селищі Лух Іванівської області (Росія), де багато років провів Микола Миколайович у маєтку матері, встановлено бронзовий бюст нашого земляка, поруч - еліпс із нержавіючої сталі, що обрамляє титанову іскру - своєрідний символ електрозварювання. М.Бенардос є автором багатьох видів зварювання: дугового-вугільним електродом та металевим, який плавиться; контактного - в середовищі захисних флюсів; під водою тощо. Миколаївці були одними з перших в Україні, хто використав бенардосівський винахід. 1926 року електрозварювання починає використовуватися на Чорноморському суднобудівному заводі (назва сьогоднішня), а в 1933 році миколаївські суднобудівники посіли перше місце в світі за обсягом зварювання. В ці ж роки на ЧСЗ виготовлялися щити Стогнея для Дніпрогесу, тюбинги для Московського, Київського метрополітенів, зварні конструкції для Магнітки, Азовсталі. У 1933-1934 роках будується перша серія зварних підводних човнів типу "Малютка", а в 1936 році зійшов зі стапелів перший цільнозварний док. Народження в 1934 році в Києві всесвітньо відомого Інституту електрозварювання Академії наук України зобов'язане не тільки Є.О.Патону, чиє ім'я носить установа, а й М.М.Бенардосу. Економічна і соціальна географія України Розділ V. Географія своєї області Урок 3. |
Схожі:
| Відділ освіти Кам’янської райдержадміністрації Черкаської області... Посібник є збірником літературних диктантів із зарубіжної літератури для 9 класу |
Яготинська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний... Тонкий листовий деревний матеріал, який виготовляють із кряжів або брусів струганням чи лущенням колоди? |
| На уроках біології” ВІДДІЛ ОСВІТИ КАТЕРИНОПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ |
Районний методичний кабінет відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації... Схвалено і рекомендовано до друку рішенням ради методичного кабінету відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації |
| Відділ освіти Тальнівської райдержадміністрації Районний методичний... Алфавітний покажчик портретів найвідоміших українських письменників |
ВІДДІЛ ОСВІТИ РОЖНЯТІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ... «Впровадження нових педагогічних технологій в методику викладання суспільно-гуманітарних та природничих дисциплін. Робота над реалізацією... |
| Відділ освіти Бородянської райдержадміністрації Районний методичний центр УРОК-РЕТРОСПЕКТИВА Мета. Виховати в учнів почуття гідності, любові до рідного краю, поваги до батьків |
Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет... |
| Відділ освіти Шосткинської районної державної адміністрації Районний... Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти організації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку... |
Програма з корекції тривожності засобами пісочної терапії під час... ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua