 
Відділ освіти
Шосткинської районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
Методичний порадник
Касьяненко С.В., методист РМК
Вареник Г.І., керівник районного
м/о учителів математики
2015 р.
Вступ
Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти організації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства.
Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методологічними та економічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють, оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміють відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів. Щодо вміння інтегрувати ці знання та застосовувати їх для одержання нових знань і з’ясування явищ, які відбуваються у навколишньому світі, то тут результати наших школярів значно нижчі.
Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:
гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
самостійно та критично мислити;
уміти бачити та формувати проблему ( в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;
усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;
бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);
бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;
вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.
Такими якостями учень може оволодіти тільки завдяки вчителеві, який найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку.
Це досягається за допомогою освітніх технологій. Вибір освітньої технології - це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.
Особистісно орієнтовані технології
Дитина для педагога – початкова точка відліку в різних життєвих ситуаціях.
Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.
Особистісно орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.
Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги , підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєвотворчості тощо.
Головні завдання:
розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;
максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини;
допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись
та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;
сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати лінії життя.
Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій.
Технологія особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності.
Найпростішою ланкою, з яких складається особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій дитина повинна шукати сенс, пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку. Сьогодні різні автори називають різноманітні технології, які належать до особистісно орієнтованих технологій, загальноприйнята класифікація поки що відсутня.
2.1.Вальдорфська педагогіка
В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше антропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої – тіло, душа і дух. Р.Штейнер писав про чотири могутніх галузі цивілізації – пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені – людському «Я». Це «Я» виступає у трьох головних функціях людської душі – волі, почуттях та мисленні, які перебувають в стані безперервного руху.
Головна мета цієї педагогіки – розвивати новий спосіб пізнання. Адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина – істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу. Р.Штейнер надавав особливого значення розвиткові «духу» та «душі», а також розкриттю здібностей душі дитини, сприянню її духу в житті.
Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми. Головне завдання вчителя вальдорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Дитина – громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного.
Її «Я» - це мікроскоп, який усією своєю істотою пов'язаний з макрокосмосом. Їй потрібна допомога в осягненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові. Вчителі цих шкіл намагаються допомогти своїм вихованцям оволодіти антропософським мисленням. (Антропософія – філософське вчення, розроблене Р.Штейнером, поєднує в собі елементи німецького ідеалізму (дійсність, як поступове самовиявлення духу), світогляду Гете, в якому світові явища розглядаються як метаморфоза об’єктивного духу, а також християнства, згідно з яким розвиток здатності до пізнання приводить людину до досконалості).
Вальдорфські педагоги ніколи не кажуть дитині «ні» та «не можна». Вони ніколи не критикують, не фіксують уваги на тому, що вона зробила щось не так. Важливішим є процес, а не результат. Тому що дитина пізнає світ. Ось чому у вальдорфських школах ніколи не виставляють оцінок, не принижують дитину порівнянням. А наприкінці року діти пишуть вірш чи картину. Це і є характеристика їх розуму і душі. Вчитель не має підручників, програм, годинного плану. І предметів теж немає в їх звичайному розумінні. Один педагог веде всі предмети, тобто розповідає дітям про різні галузі людського знання.
2.2. Технологія саморозвитку (Марії Монтессорі)
Марія Монтессорі (1870 – 1952) – видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку і вільного вихованя.
Методика М.Мотессорі є теж моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку.
З двох до чотирьох років – час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з неє на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до 6 років діти «вбирають» у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть дтині світ дорослі в цьому віці, таким і сприйматиме вона його на слух, на зір, на запах. У 5-6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. У 9 років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ.
Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М.Монтессорі:
виховання повинно бути вільним;
виховання повинно бути індивідуальним;
виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.
Головна мета школи М. Монтессорі – постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.
Завдання:
Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.
Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.
Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.
Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.
Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.
Створити умови для розвитку в дитині почуття любові й поваги до самого себе.
Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.
У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.
навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.
2.3. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів
Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку.
Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. Функції групової навчальної діяльності: мотиваційна, навчальна, розвивальна, виховна, організаційна. При такій технології навчання формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості.
Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку
Етап уроку
|
Форма діяльності
|
Перевірка домашнього завдання
|
Парна, ланкова
|
Вивчення нового матеріалу
|
Диференційовано-групова
|
Закріплення і вдосконалення
|
Ланкова, парна, диференційовано-групова, індивідуально-групова
|
Повторення і застосування знань
|
Парна, ланкова, кооперативно-групова
|
Переваги групової форми навчання:
за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
формується вміння співпрацювати;
формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
Мета технології групової навчальної діяльності – розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності.
Завдання:
навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;
формувати комунікативні вміння молодших школярів;
формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;
поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.
2.4. Технологія розвивального навчання
В основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб’єкта особистої діяльності. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами.
Для того щоб навчання було розвивальним, необхідно звернути увагу на побудову уроку.
Організація навчання (етапи уроку):
формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього;
оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність школярів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій;
відтворення учнями засвоєного матеріалу;
формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах;
узагальнення знань, умінь та навичок школярів;
продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні.
Розвивальне навчання – такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або за допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятати для дальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження дитини. Модель розвивального навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини.
Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.
Завдання розвивального навчання: формування особистості з :
- гнучким розумом;
- розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій;
- певними навичками та творчими здібностями.
2.5. Проектна технологія
Метод проектів застосували російські педагоги на початку ХХ ст.
Проект – цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.
Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.
Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.
Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.
Суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань.
Робота над проектом – практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. Ця робота включає усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.
|