Районний методичний кабінет відділу освіти
Ізяславської райдержадміністрації Хмельницької області
Ізяславська вечірня ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів
НІМЕЦЬКА МОВА.
ЛЕКСИЧНІ ВПРАВИ.
П ЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Панасій В.В.
м.Ізяслав
2013
Районний методичний кабінет відділу освіти
Ізяславської райдержадміністрації Хмельницької області
Ізяславська вечірня ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів
НІМЕЦЬКА МОВА.
ЛЕКСИЧНІ ВПРАВИ.
ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Панасій В.В.
м.Ізяслав
2013
Схвалено і рекомендовано до друку рішенням ради методичного кабінету відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації
(протокол № ___ від ______________________)
Рецензенти:
Верцінська І.В. – методист відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації
Совпенець Р.М. – заступник директора з науково-методичної роботи, вчитель-
методист Ізясласького НВК «ЗОШ ІІ-ІІІ ст. № 5 ім. О.П.Онищука,
гімназія»
Панасій В.В. вчитель німецької мови Ізяславської вечірньої ЗОШ ІІ-ІІІ ст.
Німецька мова. Лексичні вправи. Перевірка знань лексичного матеріалу
У поданих матеріалах зібрано варіанти вправ для перевірки лексичних знань учнів.
Рекомендовано для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………...4
ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ НАВИЧОК……………………………………….5
І. Деякі важливі для практики способи класифікації лексики……………………5
ІІ. Послідовність засвоєння форми лексичної одиниці…………………………..6
ІІІ. Способи семантизації слів і словосполучень…………………………………7
IV. Акт ознайомлення з лексичною одиницею і процес її засвоєння……………9..
V. Деякі особливості роботи над новим лексичним матеріалом………………11
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...14
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………15
Додаток І. Grundstufe Aufgaben 1-7…………………………………………...16-22
Додаток ІІ. Mittelstufe Aufgaben 1-10…………………………………………23-33
Додаток ІІІ. Oberstufe Aufgaben 1-10…………………………………………34-43
Додаток IV. Lexikalische Übungen. Fortsetzung………………………………44-46
3
ВСТУП
Знання іноземної мови асоціюється зі знаннями слів, відповідно володіння мовою – з лексичними навичками, що саме й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні.
Тому лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування і є метою навчання лексичного матеріалу.
Вміння володіти лексикою іноземної мови, в тому числі, німецькою, є основою вербального спілкування. Для вироблення практичної лексики як основної складової конструювання мовлення – спілкування, а відтак для подальшого моніторингу наступних знань учнів, доцільно використовувати лексичні вправи-практикуми, які б повною мірою визначали рівень умінь і навичок.
Відповідно від специфіки лексичної теми, її завдань такі вправи умовно поділяються на перекладні і безперекладні, серед них - семантизація наочна, лексична. Умовно-комунікативні вправи забезпечують розвиток мовлення за заданим зразком; некомунікативні вправи – закріплення набутих знань і умінь, серед яких найдоцільніші:
заповнення пропусків у тексті при читанні;
вибір ключових слів у тексті;
здогадка про значення незнайомого слова;
знаходження у тексті інтернаціональних слів тощо.
Вправи з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію забезпечують засвоєння орфографії. На етапі лексико-граматичної правильності письма доцільно використовувати вправи на трансформацію мовного зразка, на підстанову, на запитання – відповіді та диктанти.
Тому метою роботи є прагнення допомогти вчителям формувати в учнів навички оволодіння базовими знаннями з німецької мови та закріплення цих знань, а також виробити навички працювати самостійно і активізувати власні комунікативні вміння.
П
4
ропонується як посібник для вчителів іноземних мов загальноосвітніх шкіл.
ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ НАВИЧОК
І. ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ ДЛЯ ПРАКТИКИ СПОСОБИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛЕКСИКИ
Під поняттям «лексика» звичайно розуміють слова і словосполучення. Більшість слів багатозначні, і коло їх значень конкретизується лише у мовленні. Відірване від живої мови слово має лише потенціальні можливості ініціюватись з тими чи іншими одиницями мислення (поняттями). Зважаючи на це, досвід свідчить, що слова і словосполучення засвоювались не в ізольованому (відірваному від тексту) вигляді, а в єдності аспектів — лексики, граматики і фонетики.
Розрізняють активний і пасивний лексичний запас. Активний запас порівняно обмежений. Він формується в результаті всебічного ґрунтовного опрацювання матеріалу і використовується у висловлюваннях і на письмі. Пасивний запас значно ширший, і на його основі будується процес читання і сприймання чужого мовлення на слух. Проблема поділу лексики на активну і пасивну стоїть особливо гостро в старших класах. Якщо вчитель намагається розвивати усне мовлення на основі текстів, то цим самим він залучає до нього і ту лексику, яка фактично не вживається. За таких умов важко сформувати і навички володіння лексикою. Названі дві категорії лексичного матеріалу постійно змінюються, зокрема розширюються в міру збагачення досвіду людини. У навчанні іноземних мов кожна з них потребує окремої уваги і формується протягом усього періоду навчання.
Не менше значення у плані методики викладання має також поділ лексики на повнозначні і службово-структурні слова.
До повнозначних слів звичайно відносять іменники, прикметники і дієслова, крім допоміжних і модальних. Вони складають переважну більшість словника, але мають порівняно низьку частотність вживання у тексті. Наприклад, у німецькій мові ці слова становлять лише 41,5% його одиниць. Дуже низькою є частотність іменників, що означають конкретні назви.
До класу службово-структурних відносять так звані «малі слова», які оформляють речення і виражають скоріше функцію, ніж значення.
Частка службово-структурних слів у словнику дуже скромна, зате частотність їх у тексті досить висока і практично дорівнює частотності повнозначних слів.
Врахування питомої ваги службово-структурних слів у мовленні має неабияке значення для методики навчання іноземних мов. Зокрема, йдеться про те, що вчитель повинен насамперед дбати про їх засвоєння. Ці слова треба вводити якнайраніше і систематично працювати над їх засвоєнням учнями.
5
ІІ . ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗАСВОЄННЯ ФОРМИ ЛЕКСИЧНОЇ ОДИНИЦІ
Лексична одиниця має форму і значення. Поняття форми включає:
а) слуховий образ — той, який чуємо;
б) артикуляційний, який утворюється під час вимовляння слова;
в) зоровий образ, з яким зустрічаємось у процесі читання;
г) рукомоторний образ, яким користуємось, коли пишемо.
Повне засвоєння форми слова чи словосполучення передбачає послідовне оволодіння усіма цими образами і значенням. В такому разі лексична одиниця входитиме до активного мовного запасу і застосовуватиметься у видах мовної діяльності. Таке засвоєння характерне для мовного матеріалу в молодших класах. Щодо форми лексичної одиниці, то сучасна методика рекомендує таку послідовність опрацювання її: подача слухового образу (аудіювання), перехід до артикуляції, а відтак до читання і письма (див. схему). Ця послідовність випливає з концепції, що лежить в основі діючих підручників для середньої школи, зокрема з принципу усної основи.
Слуховий образ
|
→
|
Артикуляційний образ
|
→
|
Зоровий
образ
|
→
|
Рукомоторний образ
|
В молодших класах кожне нове слово чи словоспополучения спочатку включається в контекст для аудіювання, після чого кожний учень повинен принаймні декілька разів вимовити його. Після того, як слово засвоєно в усній формі, його пропонують у читанні, а потім і на письмі.
У старших класах ситуація дещо інша. Значна увага тут приділяється формуванню пасивного запасу з метою розширення можливостей читання. Ця категорія лексичних одиниць подається через зоровий образ. Слово сприймається спочатку в друкованій формі, вимовляється, а в процесі дальшої роботи учні засвоюють його слуховий і, можливо, рукомоторний образи. Така послідовність дозволяє поступово переорієнтовувати учнів на самостійне читання і поповнення пасивного запасу за його рахунок.
6
ІІІ. СПОСОБИ СЕМАНТИЗАЦІЇ СЛІВ І СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
Арсенал засобів, які вчитель може застосувати з метою розкриття значень слів і словосполучень, досить широкий:
Візуальні засоби унаочнення. Йдеться про застосування предметів, предметних картин і малюнків типу крокі, імітації дій, спеціально створені ситуації, що демонструють взаємовідношення між об'єктами тощо. У такий спосіб можна пояснити слова, що означають назви. предметів, деяких їх якостей, дій, а також чимало прийменників.
-
Словесне пояснення значень рідною або іноземною мовами. Такий спосіб семантизації передбачає кілька варіантів:
розгорнуте визначення іноземною мовою. Певна річ, застосування його можливе при наявності в учнів необхідного рівня володіння мовою.
Описове пояснення рідною мовою значення нового слова. До цього способу можна вдаватися тоді, коли значення слів в іноземній і у рідній мовах не збігаються, а також для пояснення реалій, наприклад: die Hand, das Erdgeschoβ, die Geschwister, usw.
Пояснення нової лексики з опорою на контекст. Цей спосіб семантизації виявляється доцільним при засвоєнні слів у процесі читання. Він може бути також засобом самостійного засвоєння мови.
Використання словотворчих афіксів і інтернаціональних коренів, відомих учням, для пояснення значення нових слів, наприклад: Verbesserung, Realismus, usw.
Використання синонімів і антонімів з метою семантизації нових слів і словосполучень, наприклад: lernen – studieren, Dichter – Poet, usw.
7
3. Переклад. Вдаватись до перекладу з метою семантизації значень нових слів доцільно тоді, коли значення лексичної одиниці не можна розкрити з допомогою перелічених вище способів (абстрактні поняття тощо). Крім того, переклад є найлегшою формою семантизації. Застосування його є доцільним щодо слів, які означають однакові поняття в рідній та іноземній мовах (молоко, вода, любов, спати, чотири і т. п.). У тих випадках, коли сфери значень відповідних слів у двох мовах дещо відрізняються, вчителю необхідно застосувати переклад-пояснення.
Б езперекладним засобам семантизації слід завжди надавати перевагу, оскільки на їх основі відразу виникають прямі асоціації між словом іноземної мови і поняттям. Натомість переклад заважає цьому. Принципова різниця між цими двома засобами семантизації ілюструється такою схемою
Die Katze
Die Katze
кішка
Слово рідної мови в другому випадку перехоплює функцію номінації поняття, «відштовхує» іноземне слово від процесів мислення.
Вибір того чи іншого способу семантизації визначається характером лексичного матеріалу. Проте певну роль при цьому відіграють також вік учнів і рівень їх знань, кваліфікація вчителя.
8
IV. АКТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ЛЕКСИЧНОЮ ОДИНИЦЕЮ І ПРОЦЕС
ЇЇ ЗАСВОЄННЯ
У роботі над лексикою іноземної мови необхідно розрізняти акт ознайомлення з словом чи словосполученням і процес його засвоєння (див. схему). Акт ознайомлення передбачає одночасний показ форми лексичної одиниці (її слухового, артикуляційного, зорового чи рукомоторного образу) та її значення, що зумовлює появу у свідомості учня потрібних асоціацій між матеріальним і смисловим планами слова або словосполучення.
Акт подачі
|
Форми
|
|
Процес пізнання
|
слуховий, артикуляційний,
зоровий, рукомоторний образи
|
|
Значення
|
Значення і функції
|
Схема
Акт подачі лексичної одиниці є короткотривалим у часі і може повторюватись і двічі, і навіть тричі в разі застосування вчителем різних способів семантизації. Він сам по собі сприяє засвоєнню слова, але не забезпечує І володіння ним. Поширена у свій час помилкова думка нібито слова можна засвоювати, як таблицю множення, породила недобру практику, коли від дітей вимагали зазубрювати слова з словничка і цим практично обмежували роботу над словом.
В дійсності ж засвоєння лексики — це довготривалий процес, який фактично не вичерпує себе протягом усього нашого життя, адже сфера функцій і значень слів у нашій свідомості постійно розширюється, формуються навички поєднувати їх з різними категоріями інших слів, вживати в інших контекстах.
9
У шкільних умовах слово чи словосполучення засвоюється міцно і продуктивно тоді, коли учень багаторазово використовує його у мовленні і зустрічається з ним у мовленні інших. Нове слово повинно «визрівати» у свідомості людини, поступово «злитись» з її мисленням. Процес засвоєння лексичної одиниці поширюється як на форму, так і на значення її у різних контекстах.
Досвід свідчить, що первинні навички володіння словом формуються протягом кількох уроків. Звичайно, це залежить, по-перше, від характеру слова (службово-структурні елементи потребують більшої уваги, ніж повнозначні слова) і, по-друге, від складу груп та індивідуальних можливостей учнів. Порція в 4—6 лексичних одиниць може бути доведена до такого рівня за 3—5 уроків. Якщо ж лексичний матеріал призначений для розширення пасивного словника, то порція його може бути збільшена, а час опрацювання — скорочений. При цьому передбачається, що й домашні завдання частково включатимуть вправи лексичного характеру.
Процес засвоєння лексики передбачає також відстрочене повторення, що передбачає повторення кожної засвоєної порції матеріалу через 2—3 тижні після первинного опрацювання.
Якщо, таким чином, врахувати середню тривалість опрацювання слів (4 уроки) і середню кількість одиниць нового матеріалу на кожному уроці (5 одиниць), то стає очевидним, що в класі на кожному уроці опрацьовуватиметься до 20 лексичних одиниць.
10
V. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД НОВИМ ЛЕКСИЧНИМ
МАТЕРІАЛОМ
Розпочинаючи роботу над певною порцією матеріалу, вчитель насамперед визначає його категорію — повнозначні чи структурно-службові слова — і призначення — поповнення активного чи пасивного запасу. Від цього значною мірою залежатиме вибір вправ як щодо кількості, так і характеру їх.
На різних етапах навчання ця робота має свої особливості. У молодших і середніх класах (IV—VII), де матеріал засвоюється спочатку усно і призначається для активного володіння, кожну порцію необхідно опрацьовувати ретельно, здаючись навіть до кількаразової подачі з допомогою різних способів семантизації. Перший етап опрацювання такого лексичного матеріалу передбачає застосування вправ на формування навичок, а також вправ спеціального (аспектного) характеру. Серед них розрізняють вправи на засвоєння значень слів і вправи на вживання слів у реченні. Ось кілька прикладів.
А. 1. Виконайте розпорядження вчителя (включаються нові слова).
Намалюйте названі предмети (дається список іменників).
З групи слів виберіть ті, що стосуються певної теми (пропонується список слів).
Назвіть предмети, які показує учитель.
На місці крапок вставте потрібне слово (пропонуються два слова для вибору).
Назвіть предмети на картині (на столі вчителя і т. п.).
Б. 1. Поєднайте правильно слова (пропонуються два стовпчики слів, наприклад, іменників і прикметників).
11
Прокоментуйте зміни у предметній ситуації (вчитель міняє предмети на столі тощо).
Складіть речення за картиною, використовуючи у них назви позначених на ній предметів (пропонується сюжетна картина, на якій відповідні предмети вказані стрілкою або пронумеровані і т. ін.).
Вправи на засвоєння лексики на молодшому етапі навчання мають усний характер. Це дає можливість виконувати їх швидко і у великій кількості, що забезпечує багаторазовість вживання слова у різних контекстах. В VI—VII класах значну частину цих вправ, зокрема чисто асцектних, можна виконувати у письмовій формі.
У старших класах у зв'язку з малою кількістю навчальних годин програма не визначає конкретних завдань щодо засвоєння лексики. Йдеться насамперед про утримання в пам'яті того запасу слів, який засвоєно у молодших класах. Проте це стосується лише усного мовлення і активного запасу лексики. Щодо читання, то воно у старших класах розглядається як основний вид мовної діяльності, і належне проведення його неможливе без поповнення пасивного словникового запасу. Відповідно до вимог програми більшість текстів повинна мати країнознавче спрямування, що і визначає відповідний характер лексики.
Засвоєння лексики у старших класах відбувається двома шляхами: 1) через її цілеспрямоване опрацювання перед проведенням грунтовного читання і 2) у процесі мимовільного запам'ятовування під час ознайомлюючого читання. В першому випадку лексику опрацьовують з допомогою вправ на формування навичок протягом одного-двох уроків, з наступним домашнім письмовим завданням і опорою на словник. Відтак нові слова закріплюються у процесі самого читання. В другому випадку лексичний запас розширюється за рахунок так званого потенціального словника.
12
ВИСНОВКИ
Лексикологія – розділ мовознавчої науки, який вивчає словниковий склад мови.
Вивчення лексики іноземних мов на сучасному етапі передбачає комплексне опрацювання лексичних значень слів, їх типів, стилістичної диференціації лексичного складу сучасної іноземної мови та інших шарів лексики як засобу функціонування мови.
Тому вироблення практичних мовленнєвих навичок говоріння, письма, аудіювання, полілогічного спілкування унеможливлюється без специфічного тренування – використання різнопланових лексичних вправ, використання яких чітко диференціює рівень знань, умінь учнів у процесі вивчення іноземної мови.
Лексичні вправи є своєрідним рушієм в оволодінні теоретичних знань та закріпленні їх практично. Таким чином, використання лексичних вправ стимулює учнів під час навчального процесу до індивідуалізації та активізації знань з іноземної мови, виробленню у них навичок грамотності, логічної послідовності, творчості.
13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
С.Ф. Корогодіна. Довідник учителя німецької мови в запитаннях та відповідях. – Х.: Ранок, 2006.
Н.П.Басай. Німецька мова. Підручник для 11 класу. – К.: Освіта, 2011.
Г.В.Хіменко. Німецька мова. Довідник школяра і студента. – Донецьк: БАО, 2007.
В.В.Бережна. Довідник старшокласника та абітурієнта. – Х.: ТорсінгПлюс, 2006.
Мелінда Тенча. Німецька мова. Програма повторення. Тести. – Варшава: Langenscheidt, 2006.
Ігор Грицюк. Довідник з граматики німецької мови. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.
В.В.Бережна. Німецька мова за всією шкільною програмою. Х.: Весна, 2010.
І.А.Рапопорт. Самосітйна робота з іноземної мови учнів старших класів. - К.: Школа, 1979.
Г.Г. Трубій. Організація методичної роботи вчителів іноземних мов. – К.: Школа, 1988.
Л.А.Базій. Я обираю німецьку! – Х.: Основа, 2010.
Ю.І. Пассов. Урок іноземної мови в середній школі. – М.: Просвещение, 1988.
Ю.І.Пассов. Комунікативний метод навчання іншомовному говорінню. – М.: Просвещение, 1991.
І.В.Рахманова. Нариси з методики навчання німецької мови. – М.: Высшая школа, 1974.
І.О.Зимняя. Психологія навчання іноземних мов в школі. – М.: Просвещение, 1991.
І.К.Саламатов. Перші кроки в професію учителя іноземної мови. – Л.: Просвещение, 1979.
Г
14
.В.Рогова. Методика навчання іноземних мов у середній школі. – М.: Просвещение, 1991.
15
І. Grundstufe Aufgabe 1
Назвіть предмети на картині (додається аркуш
з малюнками).
Робота проводиться усно.
Was siehst du auf dem Bild?
M achen die Arbeit im Gespräch, das heiβt mündlich.
16
І. Grundstufe Aufgabe 2
Намалюйте названі предмети (список іменників додається).
Male diese Wörter.
Die Sonne - der Bleistift –
Die Blume - der Apfel -
Das Buch - der Ball –
Die Tafel - der Topf -
*usw.
17
Grundstufe Aufgabe 3
Ersetze die Bilder durch Wörter und schreib den Text neu.
Заміни малюнки словами та запиши текст знову.
18
Grundstufe Aufgabe 4
Wie bildet man neue Wörter mit dem Wort “Schnee”
Die Bildung die zusammengesetzten Substantive
Утворення складних іменників
Der Schnee + der Mann = der Schneemann
Der Schnee + der Ball = …
Der Schnee + der Ball + die Schlacht = …
Der Schnee + die Flocke = …
19
І. Grundstufe Aufgabe 5
Виконати розпорядження вчителя.
Назвіть нові слова в Imperativ.
Die Erfüllung des Wunsches
Wer meldet sich?
Hebt die Hand, wenn ihr antworten wollt.
Nimm die Hand runter!
Geh vor!
Geh an die Tafel!
Schreib an die Tafel!
Berichtige die Fehler!
Prufe nach!
Geh auf deinen Platz!
*usw.
*Auf diese Weise kontrollieren wir die Wörter in Imperativ
20
I. Grundstufe Aufgabe 6
21
I. Grundstufe Aufgabe 7
Bildet Dialoge, ersetzt dabei die Bilder durch Wörter.
Складіть діалоги, замінюючи малюнки словами
22
II. Mittelstufe Aufgabe 1
Srieb die Wörter zum Thema “Umweltschutz”.
Welche Wörter gehören zum Thema?
der Hausmüll*
das Treibgas*
das Geschenk
die Abreise
die Pfandflasche*
das Kochbuch
die Pflanze*
das Abenteuer
das Moos*
die Tierart*
der Hafen
die Schwefelsäure*
* richte Variante
23
II. Mittelstufe Aufgabe 2
Verbinde die Wörter, die zusammenpassen!
der Boden
|
tief
|
d er Felsen
|
malerisch
|
das Moor
|
sandig
|
die Wüste
|
flach
|
der Berg
|
fruchtbar
|
das Tiefland
|
felsig
|
die Küste
|
hoch
|
die Gegend
|
weit
|
die Ebene
|
sumpfig
|
die Landschaft
|
steil
|
 
24
II. Mittelstufe Aufgabe 3
Wählen die Wörter, die dir zum Thema "Kleidung" einfallen!
Fehler*
25
        
II. Mittelstufe Aufgabe 4
Beende die Sätze. Welche Variante ist richtig?
*Nehmt die Wort-Kiste und den Text zu Hilfe.
Die Klasse machte einen …Ausflug.
Abends wollten sie …
Niemand wusste, wo Hannes …
Hannes hatte keine …
Der Lehrer und der Busfahrer gingen …
Die Kinder warteten im …
Zuerst haben sie …
Dann waren sie …
Dann kamen die Männer mit Hannes. Nichts war …
Hannes hat sich …
*Wort-Kiste:
|
zurückfahren, Ausflug, war, Freunde, Bus, in den Wald, verlaufen, geschehen, unruhig, gelacht.
|
26
II. Mittelstufe Aufgabe 5
Erkennst du diese Substantive? Ordne die Buchstaben!
der rBeg/Berg
|
die eSe/…
|
die üsKte/…
|
die seInl/…
|
der lussF/…
|
die ungerNied/…
|
das roMo/…
|
das dlaTienf/…
|
der enlsFe/ …
|
der geHül/ …
|
usw …
|
27
II. Mittelstufe Aufgabe 6
Was verstehst du unter “Freundschaft”? Ergänze den Wortigel.
Muster:
Meiner Meinung nach …
29
II. Mittelstufe Aufgabe 7
Виберіть відповідне слово.
Wählen richtiges Wort
Muster:
Statt der Rosen kaufte sie … Nelken (rote, kurze).
Das Wasser im See war so …, dass man bis auf den Grund sehen konnte (kalt, klar).
Den Weg entlang zogen sich … Wälder (breite, dichte).
…
*usw
30
II. Mittelstufe Aufgabe 8
RÄTSEL-REIME
Lösen Sie, bitte, diese Rätsel!
Diese groβe schöne Stadt
Ist ja unser … Staat
1st der Bleistift spitz und fein
Zeichnet er so schon und ... rein
Ach, ich liebe dich so sehr
Breites, schönes, blaues ... Meer
Da am Himmel in der Ferne
Blitzen groβe, goldene ... Sterne
Lange Ohren, stumpfe Nase
Hat das Tierchen namens ... Hase
Viele Hühner sehen wir
D
31
och die Küchlein fehlen ... hier
II. Mittelstufe Aufgabe 9
Spiel
DAS LUSTIGE ECHO
Die Kinder Das Echo
Sag, was wir nie vergessen! —essen
Wer geht gern in die Speise halle? —alle
Wieviel Fehler habe ich gemacht? —acht
Und mein Freund — keinen? —einen
Was bekommt er für seinen Fleiβ? —Eis
Wer lacht über mich? —ich
32
II. Mittelstufe Aufgabe 10
Welche Kleidungsstücke trägst du?
Muster:
Oft?
|
Zeitweise?
|
Nie?
|
Die Jacke
|
Der Mantel
|
Das Kleid
|
Die Hose
|
Der Schal
|
Der Rock
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
…
|
usw.
|
|
|
|
|