ВСТУП
Успіх гасіння пожежі в тих розмірах, які він прийняв на момент прибуття пожежних підрозділів, залежить від технічної оснащеності підрозділів та ефективних дій особового складу. Від професійної майстерності водія пожежного автомобіля залежить успіх бойової роботи підрозділу в цілому.
В зв`язку з тим, що заводські інструкції дають не всі прийоми роботи зі спеціальними агрегатами пожежних автомобілів, і досить часто дають їх в загальних рисах, без урахування різноманітних обставин, багато водіїв затрачують при роботі зі спеціальними агрегатами значно більше часу, чим на це потрібно.
Точне дотримання визначеної послідовності при виконанні прийомів роботи зі спеціальними агрегатами роблять цю операцію спокійною і більш надійною, і агрегати автомобіля не зазнають перевантажень. Опис цих прийомів і дається в цій методичній вказівці. Крім прийомів роботи тут наведено способи визначення несправностей спеціальних агрегатів, тактико-технічні характеристики відцентрових насосів, які встановлюються на пожежних автомобілях, пояснення та помилки, що допускаються при виконанні тих чи інших вправ, інші практичні питання.
Методична вказівка призначена для курсантів пожежно-технічних учбових закладів, водіїв пожежних автомобілів, а також для робітників пожежної охорони, які займаються питаннями використання пожежної техніки.
1.БУДОВА НАСОСНОГО ВІДСІКУ ПОЖЕЖНОГО АВТОМОБІЛЯ.
Для подачі води та розчину піноутворювача на пожежному автомобілі встановлено система трубопроводів, які забезпечують його роботу на пожежі. Управління здійснюється з насосного відсіку. Будова насосного відсіку принципово не відрізняється у більшості пожежних автомобілів.
 Рис. 1 – Будова насосного відсіку пожежного автомобіля:
1- маслянка; 2- хрестовина; 3- вентиль промивки водопінних комунікацій водою з цистерни; 4- клапан пінобаку; 5- тахометр; 6- пінозмішувач; 7- вакуумний клапан; 8- напірний колектор; 9- мановакууметр високого тиску; 10- вентиль “цистерна-насос”; 11- напірна засувка; 12- напірний патрубок; 13- важіль включення газоструминного вакуумного апарату; 14- пневматичний кран включення зчеплення; 15- важіль керування дросельною заслінкою двигуна; 16- заглушка напірного патрубку; 17- трубопровід “цистерна-насос”; 18- мановакууметр низького тиску; 19- пожежний насос; 20- заглушка штуцера забору піноутворювача з сторонньої ємності
На кришці насосу встановлено мановакууметр 18 для контролю величини розрідження у всмоктуючій порожнині (або підпору при роботі від водогінної мережі), на напірному колекторі 8 – мановакууметр високого тиску 9, який показує напір, що розвиває насос під час роботи. Кількість обертів пожежного насоса визначається тахометром 5.
У верхній частині насосу, на напірному колекторі 8, встановлено вакуумний клапан 7 та дві напірні засувки 11 для подачі води к напірним патрубкам 12 з з’єднувальними голівками для під`єднання напірних рукавів. Також на напірному колекторі встановлено вентиль “насос – цистерна” 21 для подачі води до цистерни. Від напірного колектора, зі сторони цистерни встановлено трубопровід для подачі води в систему додаткового охолодження двигуна з кранами 22 та 24. Для зливу води з системи додаткового охолодження встановлено зливний кран 23.
Всмоктуюча порожнина насосу з’єднується з цистерною трубопроводом 17 та вентилем “цистерна -насос”. По цієї магістралі здійснюється подача води від цистерни до насосу коли автомобіль встановлено на вододжерело.
Подача піноутворювача до пінозмішувача 6 здійснюється по трубопроводу з краном 4, в верхній частині трубопроводу встановлена хрестовина 2 до якої подається вода з цистерни через кран 3 під час промивки водопінних комунікацій. Якщо піноутворювач подається зі сторонньої ємності то необхідно зняти заглушку 20 штуцера забору піноутворювача зі сторонньої ємності і приєднати до нього шланг для подачі піноутворювачу.
В лівій частині насосного відсіку встановлено важіль включення газоструминного вакуумного апарату, пневматичний кран включення зчеплення, важіль керування дросельною заслінкою двигуна.
2.СИСТЕМА ДОДАТКОВОГО ОХОЛОДЖЕННЯ.
У систему охолодження двигуна, для підвищення ефективності, включений водяний теплообмінник (рис. 2). Така комбінована система охолодження забезпечує безупинну шестигодинну роботу двигуна на привід насоса на номінальному режимі при температурі навколишнього повітря 35° С.
Рис. 2 – Система додаткового охолодження АЦ-40(131) 137:
1- вентиль зворотної лінії системи охолодження; 2- вентиль напірної лінії системи додаткового охолодження; 3- кран впуску повітря в систему додаткового охолодження; 4- трубопроводи; 5- вентиль включення зрошення паливного баку; 6- рама автомобіля; 7- лінія зрошення паливного бака; 8- корпус додаткового теплообмінника двигуна; 9- змійовик додаткового теплообмінника двигуна; 10- теплообмінник охолодження коробки передач; 11- додатковий теплообмінник двигуна
Температура охолоджуючої рідини регулюється зміною подачі води з насоса вентилями 1 і 2.
Теплообмінник 11 змонтований на двигуні. Змійовик 9 з'єднаний трубопроводами 4 з вентилями 1, 2 з усмоктувальною і напірною порожнинами насосу. Вода з двигуна через корпус теплообмінника надходить у радіатор, омиває змійовик 9 і охолоджується за рахунок передачі тепла воді, що циркулює по трубопроводу від насоса.
Відкривши краник 3 і закривши вентиль 2 на нагнітальній лінії, а також відкривши вентиль 1 на всмоктувальній лінії при роботі насоса, можна, при необхідності, відкачати воду з лінії додаткового охолодження.
При підготовці автоцистерни для роботи в зимовий період систему додаткового охолодження треба відключити. Для цього необхідно відвернути накидні гайки трубопроводів 4 від штуцерів вентилів 1, 2, звільнити трубопроводи від води, продувши їх стисненим повітрям, закрити цілком вентилі 1, 2, (маховики вентилів обв'язати дротом і запломбувати).
При експлуатації системи додаткового охолодження необхідно стежити за станом всіх ущільнень, не допускати течі рідини, при необхідності підтягувати накидні гайки й інші кріплення. На машинах, що поставляються в тропіки, при тривалій роботі на стаціонарному режимі і високій навколишній температурі необхідно включати зрошення паливного бака водою з комунікації додаткового охолодження. Вентиль розташований під цистерною праворуч, біля бензобаку.
3.ОБІГРІВ НАСОСНОГО ВІДДІЛЕННЯ.
У зимовий період в умовах помірного клімату насосне відділення обігрівається за рахунок тепла вихлопних газів двигуна (рис. 3).
Рис.3.- Система додаткового обігріву вихлопними газами:
1- газоструминний вакуумний апарат; 2- трійник розподільник вихлопних газів; 3- фланець закріплення азбестової прокладки по «зимовому»; 4- глушитель; 5- фланець закріплення азбестової прокладки по «літньому»; 6- газопровід; 7- батарея обігріву насосного відсіку
Включення додаткового обігріву здійснюється переміщенням азбестової прокладки з фланця 5 на фланець 3. У цьому випадку вихлопні гази через газоструминний вакуумний апарат 1, трійник розподільник 2 по газопроводу 6 надходять у батарею обігріву насосного відсіку 7.
На автомобілях, призначених для роботи в умовах тропіків, система обігріву насосного відділення не монтується.
При періодичному огляді системи обігріву (випуску газів) необхідно перевіряти кріплення фланців і газопроводів, підтягувати їх, забезпечуючи необхідну герметичність у з'єднаннях.
Щоб гази не протікали через фланцеві і телескопічні з'єднання, дефектні прокладки необхідно заміняти новими. Телескопічні з'єднання відрегулювати, щільно затягти, попередньо підмотавши азбестовий шнур.
4.ВАКУУМНА СИСТЕМА.
Початкове заповнення насоса й усмоктувальної лінії водою при роботі з водойми здійснюється вакуумною системою (рис. 4, 5), що складається з газоструминного вакуум-апарата, встановленого у випускній лінії автомобіля, вакуум-клапана, установленого на колекторі насоса, трубопроводів і важелів керування.
4.1.Блок газоструминного вакуум-апарата і газової сирени.
Блок газоструминного вакуум-апарата і газової сирени (рис. 4) складається з корпуса 4, заслінок 3 і 12, кришки 7, важелів 5 і 8, пружини 9. До корпуса прикріплений розподільник 2 і резонатор 1 газової сирени.
Газова сирена включається з кабіни. У звичайному положенні заслінки притиснуті пружиною до своїх сідел і вихлопні гази проходять вільно по трубопроводах. При включенні сирени заслінка 3 перекриває прямий рух вихлопних газів, і вони потрапляють через розподільник у резонатор 1 і атмосферу. Положення заслінки фіксується важелем і тиском вихлопних газів.
До нижнього колінчатого патрубка корпуса через прокладку закріплений дифузор 11 із соплом 10.
Включення газоструминного вакуум-апарата з насосного відділення здійснюється важелем 13 (рис.1).
При включенні заслінка 12 перекриває прямий рух вихлопних газів і вони потрапляють у сопло і далі, через дифузор, в атмосферу. У камері дифузора створюється розрідження, рівне 0,040,08 МПа. Камера розрідження з'єднана через трубку і вакуум-клапан з внутрішньою порожниною насоса.
Рис. 4 - Блок газоструминного вакуумного апарата і газової сирени:
1- резонатор газової сирени; 2- розподільник; 3, 12 - заслінки; 4- корпус; 5 - важіль керування заслінкою газової сирени; 6 - вісь; 7- кришка; 8- важіль керування заслінкою вакуумного апарата; 9 - пружина; 10 - сопло; 11 - дифузор
4.2.Вакуумний клапан.
Вакуумний клапан (рис. 5) складається з корпуса 4, кулачкового валика 10 з рукояткою 8, нижнього клапана 12, верхнього клапана 7, вічка 1, гайок верхньої і нижньої 5 і 6, ущільнення 9, гайки 11, корпуса електролампочки 3 і упору рукоятки 2.
При повороті до упору на себе рукоятки 8 кулачок валика відкриває нижній клапан 12 (верхній клапан закритий) і з'єднує порожнину насоса з камерою розрідження газоструминного вакуум-апарата. При вимиканні вакуум-клапана кулачок валика відкриває верхній клапан 7 (нижній клапан закритий) і з'єднує трубопровід, що йде до газоструминного вакуум-апарата, з атмосферою через отвір, що мається в корпусі вакуум-клапана, що сприяє швидкому зливу води з трубопроводу.
Щоб включити вакуумну систему, необхідно відкрити вакуум-клапан, ввімкнути газоструминний вакуум-апарат і збільшити оберти двигуна. Коли вода заповнить всмоктувальний рукав, насос і з'явиться у віконці 1, вакуум-клапан потрібно закрити, знизити оберти і виключити газоструминний вакуум-апарат.
Рис.5 – Вакуумний клапан:
1- віконце; 2 - упор рукоятки; 3- корпус електричної лампочки; 4- корпус; 5,6,11 - гайки; 7- верхній клапан; 8- рукоятка; 9- ущільнення; 10- кулачковий валик; 12- нижній клапан; 13- пружина
При експлуатації вакуумної системи необхідно стежити за повною її герметичністю, періодично перевіряти стан газоструминного вакуум-апарата, очищати його деталі від нагару і бруду (у справному газоструминному вакуум-апараті осі заслінок повинні вільно обертатися, а заслінки щільно прилягати до своїх сідел у корпусі), стежити за станом прокладок, місць кріплень, вчасно робити заміну деталей і підтяжку кріплень.
5.КЕРУВАННЯ ДВИГУНОМ І ГАЗОСТРУМИНННИМ ВАКУУМ-АПАРАТОМ.
У насосному відділенні встановлені важелі для керування газоструминним вакуум-апаратом, зчепленням і двигуном (рис. 1).
Газоструминний вакуум-апарат включається поворотом важеля 13 від себе. Заслінка перекриває рух вихлопних газів по основному газопроводі, направляючи його в сопло 10 (див. рис. 4).
Важіль зчеплення 14 з'єднаний з педаллю зчеплення. Зчеплення виключається поворотом важеля зчеплення 14 на себе, а при повороті важеля від себе зчеплення включене.
Важіль керування двигуном 15 з'єднаний з педаллю дросельної заслінки карбюратора двигуна. При повороті важеля на себе в крайнє положення дросельна заслінка цілком відкрита, а в положенні від себе -закрита (до режиму холостого ходу— малий газ). У крайніх і проміжних положеннях важіль фіксується на зубах сектора.
При експлуатації автомобіля необхідно стежити за тим, щоб тяги були правильно відрегульовані, не мали випадкових прогинів, а кронштейни були надійно закріплені. Осі обертання й інші тертьові місця необхідно періодично змащувати.
6.РОБОТА НА ПОЖЕЖНИХ АВТОМОБІЛЯХ.
Своєчасне прибуття до місця пожежі і включення в роботу пожежних насосів, механізмів і агрегатів основних і спеціальних пожежних машин залежить від багатьох факторів: дорожньої обстановки при проходженні на пожежу, наявності вододжерел і зручності під'їзду до них, кваліфікації водія пожежного автомобіля.
Швидке і якісне виконання бойової задачі багато в чому залежить від професійної майстерності водія, його уміння орієнтуватися в дорожній обстановці, знання розташування вододжерел, від знання і практичних навичок керування спеціальними агрегатами.
Практичний досвід роботи кращих водіїв пожежної охорони свідчить, що дотримання строге визначеної послідовності при керуванні спеціальними агрегатами пожежних автомобілів робить цю роботу більш доцільної й надійний.
Найбільш розповсюдженими видами робіт на пожежних автомобілях є: установка пожежних автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів до місця гасіння чи пожежі на вододжерело, подача води від цистерни, з відкритої водойми, від водогінної мережі, робота автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів для перекачування води на великі відстані, подача повітряно-механічної піни і води лафетними стволами, забір води з відкритих водойм за допомогою гідроелеватора.
6.1.Установка пожежних автоцистерн для гасіння пожежі на вододжерело.
По прибуттю до місця пожежі пожежні автоцистерни, як правило, установлюють якнайближче до місця горіння, але так, щоб тепловий потік не вплинув на автомобіль.
Подача вогнегасячих засобів до стволів у цьому випадку здійснюється за рахунок вивозу в цистернах і пінобаках води і піноутворювача. Подача води або піни може здійснюватися за допомогою лафетного стаціонарного або ручного стволу, найчастіше перекривного. Застосування перекривного стволу дає можливість більш раціонально використовувати запас вогнегасячих засобів.
Насосно-рукавні автомобілі по прибуттю до місця пожежі встановлюються на вододжерело — пожежний гідрант чи відкрите вододжерело.
Установка пожежного автомобіля на відкриту водойму залежить від місця розташування пожежного відцентрового насоса. При передньому розташуванні пожежного насоса і середньому розташуванні його з виводом всмоктувальних патрубків у передню частину автомобіля, під'їзд до вододжерела здійснюється переднім ходом. При задньому розташуванні насоса —заднім ходом. В усіх випадках при під'їзді до вододжерела необхідно вибирати зручне і безпечне для під'їзду місце. У випадку установки пожежного автомобіля на пірс контроль положення автомобіля на ньому і маневрування повинне контролюватися і коректуватися командиром відділення або досвідченим пожежним. Дуже важливо для надійної роботи пожежного насоса забезпечити необхідну висоту всмоктування й умови прокладки всмоктувальних рукавів. Необхідно вибрати таке місце установки пожежної автоцистерни чи насосно-рукавного автомобіля, щоб висота всмоктування не перевищувала 7 м, а умови прокладки всмоктувальних рукавів виключали їхні різкі перегини. Це дає можливість зменшити імовірність появи кавітації і швидко заповнити водою відцентровий насос.
В усіх випадках установки пожежного автомобіля для роботи необхідно: переконатися, що важіль коробки передач знаходиться в нейтральному положенні; установити пожежний автомобіль із працюючим двигуном на ручне гальмо; виключити зчеплення; включити коробку відбору потужності.
Така послідовність дій повинна бути при роботі на пожежних автомобілях, виготовлених на базових шасі ЗИЛ-130, ЗИЛ-131, «Урал-375», ЗИЛ-133.
На пожежних автомобілях, установлюваних на базових шасі марки ГАЗ-53А і ГАЗ-66, після включення коробки відбору потужності необхідно включити четверту передачу коробки передач основної трансмісії.
На пожежних автомобілях підвищеної прохідності АЦ-30(66)-146 і АЦ-30(66)-184 перед включенням коробки відбору потужності важіль роздавальної коробки необхідно поставити в нейтральне положення і тим самим відключити передній і задній мости автомобіля від двигуна.
Після включення коробки відбору потужності необхідно плавно включити зчеплення. При цьому обертовий момент від двигуна буде передаватися на вал пожежного відцентрового насоса. Тому що пожежні відцентрові насоси не розраховані на тривалу роботу без води, роботу двигуна необхідно перевести на режим «холостого ходу» з частотою обертання вала двигуна 800-1000 об/хв і швидко виключити зчеплення важелем у насосному відсіку. Тривала робота вижимного підшипника зчеплення у виключеному положенні зчеплення неприпустима, тому необхідно швидко заповнити насос водою і включити зчеплення. Заповнення насоса водою може бути зроблено різними способами: з цистерни, від водопроводу, вакуумним насосом.
|