КАФЕДРА ОБЛІКУ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ
|
|
Скачати 1.87 Mb.
|
|
ТЕМА 2. Класифікація і поведінка витрат 2.1. Поняття витрат на виробництво, напрями обліку витрат та їх класифікація. 2.2. Класифікація витрат для визначення собівартості продукції і одержаного прибутку. 2.3. Класифікація витрат для прийняття рішень і планування. 2.4. Класифікація витрат для здійснення процесу контролю і регулювання. 2.5. Класифікація витрат і доходів за видами діяльності. 2.1. На сьогоднішній день в науковій літературі відсутня єдина точка зору щодо сутності і визначення поняття „витрати”. До набуття чинності національних Положень (стандартів) в обліковій практиці використовувалось поняття „затрати” і „витрати”. Перше ототожнювалось з собівартістю продукції, а друге включало в себе крім собівартості ще й непродуктивні витрати, джерелом покриття яких були фонди економічного стимулювання, залишковий прибуток, цільове фінансування. У зв’язку з введенням в дію П(С)БО 16 „Витрати” під останніми розуміють зменшення активів або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Тобто, із даного визначення випливає, що витратами підприємства є вилучення коштів, яке пов’язане з господарською діяльністю, за виключенням відрахувань в фонд дивідендів, резервний (страховий) капітал і на поповнення статутного капіталу. Більшість економістів вважають, що витрати це обґрунтоване умовами господарської діяльності споживання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Під напрямком обліку витрат розуміють сферу діяльності, де вимагається відокремлений цілеспрямований облік таких витрат. Простіше кажучи, якщо виникає необхідність у визначенні витрат на щось, то це щось є напрямком обліку. В управлінському обліку розрізняють три напрямки класифікації витрат:
2.2. Витрати для визначення собівартості робіт (послуг, продукції) і отриманого доходу поділяються на :
Вхідні (невичерпані) витрати – це витрати пов’язані з придбанням відповідних активів, які знаходяться на складі. Відображаються вони в балансі в складі виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. В майбутньому такі витрати принесуть дохід. Минулі (вичерпані) – це витрати, які принесли дохід підприємству і являють собою собівартість реалізованої продукції, запасів тощо. Такого роду витрати відображаються в Звіті про фінансові результати. Витрати на продукцію - це витрати, що включаються в собівартість продукції. До них у відповідності з П(С)БО 16 відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати в собівартість продукції (робіт, послуг) не включаються і є витратами періоду. Прямі витрати – це витрати, які включаються в собівартість продукції без попередніх розподілів на основі первинних документів (матеріали на проведення БМР, основна і додаткова заробітна плата робітників на проведення БМР, обов’язкові відрахування на ці виплати). Непрямі витрати – це такі витрати. які включаються в собівартість окремих об’єктів будівництва після проведення розподілу (витрати на утримання будівельних машин, загальнодільничі витрати). Основні витрати - це витрати понесені підприємством, які складають основу майбутньої продукції і пов’язані з процесом виробництва (матеріали на проведення БМР, заробітна плата робітників, нарахування на неї, витрати на утримання будівельної техніки). Накладні витрати – це витрати пов’язані з обслуговуванням і управлінням господарської діяльності (загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Одноразові витрати – витрати, що виникають у зв’язку з підготовкою процесу виробництва і носять разовий характер. Такі витрати включаються в собівартість продукції по частинах у відповідності із розробленою методикою розподілу. Поточні витрати – це витрати систематичного характеру, які зменшують фінансовий результат в періоді їх виникнення. Одноразові витрати обліковуються по дебету рахунка 39 „Витрати майбутніх періодів”, а поточні – по дебету інших витратних рахунків: - 23 „Виробництво”, - 91 „Загально виробничі витрати”, - 92 ”Адміністративні витрати” - 93 „Витрати на збут”, - 95 „Фінансові витрати”, - 97 „Інші витрати”, - 99 „Надзвичайні витрати”. Відповідно з П(С)БО 16 витратами за статтями калькуляції є: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. У зв’язку з тим, що класифікація витрат за статтями калькуляції є складовою організації управлінського обліку, а останній може організовуватися підприємством чи будівельною організацією самостійно, тобто незалежно від інструкцій, такий перелік може бути розширений. Підприємство розробляє номенклатуру калькуляційних статей в залежності від специфіки його діяльності. У зв’язку з цим калькуляційними статтями витрат в будівництві можуть бути: матеріали, будівельні конструкції, основна заробітна плата робітників, додаткова заробітна плата робітників, нарахування на заробітну плату, витрати по утриманню будівельних машин і механізмів, втрати від браку, загальнодільничі витрати. У Методичних рекомендаціях з формування собівартості БМР від 16.02.2004р. запропоновано використовувати наступні статті калькуляції:
Даний перелік може змінюватися в будівельних організаціях в залежності від специфіки їх діяльності. В окремих випадках калькуляційною статтею собівартості БМР можуть бути адміністративні витрати (якщо такі витрати безпосередньо пов’язані із об’єктами будівництва і їх відшкодування замовником передбачене в договорі підряду). Перелік калькуляційних статей собівартості продукції (робіт, послуг), підприємств інших галузей економіки наведений в галузевих Методичних рекомендаціях сформування собівартості продукції (робіт, послуг), зокрема в аналогічних рекомендаціях з обліку собівартості промислової продукції передбачені такі статті калькуляції:
Елементами операційних витрат є матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Згідно з Типовими положеннями з обліку витрат підприємств різних галузей економіки, які діяли до 2000 року, а в будівництві – до 2002 року, елементами витрат були ті самі елементи за виключенням того, що замість інших операційних витрат використовувався елемент „інші витрати”, які за своєю структурою значно відрізнялися від інших операційних витрат. До набуття чинності П(С)БО 16 загальна сума за економічними елементами дорівнювала загальній сумі витрат за калькуляційними статтями. На сьогодні така рівність є неможливою, оскільки, витрати за економічними елементами включають в себе крім витрат, що відносяться на собівартість продукції ще й витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Витрати за калькуляційними статтями включають в себе лише витрати, які відносяться на собівартість продукції. Класифікація витрат за економічними елементами відповідає на питання „скільки чого витрачено?”, а за калькуляційними статтями – „куди понесені витрати?”. Під виробничими витратами розуміють витрати понесені підприємством у зв’язку з здійсненням виробничого процесу (матеріали на виготовлення продукції (проведення БМР), заробітна плата робітників, ін.). Невиробничі – це витрати пов’язані з утриманням соціальної сфери (заробітна плата працівників санаторіїв і профілакторїв, стоматологічних кабінетів і інших об’єктів такої сфери, що знаходяться на балансі підприємств), які обліковуються в основному на субрахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності”. 2.3. Витрати для планування і прийняття рішень поділяються на:
Постійні витрати – це такі витрати, які не залежать від зміни обсягів виробництва (заробітна плата адміністрації і обов’язкові нарахування на неї, амортизація по адміністративних приміщеннях, легковому автотранспорту і ін.). Змінні витрати – витрати, які залежать від зміни обсягів виробництва (матеріали на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), проведення БМР, заробітна плата робітників і обов’язкові нарахування на неї, витрати на утримання машин та обладнання, будівельної техніки). На практиці важко здійснити поділ витрат на постійні і змінні, тому що в одних випадках одні і ті ж витрати можуть бути змінними, а в інших – постійними. Наприклад, амортизація по машинах і обладнанню, будівельній техніці при використанні прямолінійного способу нарахування відноситься до постійних витрат, а при використанні виробничого способу – до змінних. Розрізняють такі залежності між змінними витратами та обсягом виробництва: - прямолінійну, - прогресивну, - депресивну Якщо обсяги виробництва зростають тими ж темпами, що й змінні витрати, то така залежність називається пропорційною (прямолінійною). Якщо обсяги виробництва зростають швидшими темпами від змінних витрат, то така залежність є прогресивною, а якщо навпаки – депресивною. До релевантних витрат відносяться витрати, які залежать від прийняття управлінських рішень. Нерелевантні – витрати, які не залежать від прийняття управлінських рішень. Наприклад, підприємство вирішує орендувати йому комп’ютер в іншого підприємства чи придбати власний. Витрати на придбання комп’ютера і на орендну плату є релевантними, а витрати на придбання програмного забезпечення до комп’ютера є нерелевантними, оскільки в обох випадках виникає необхідність в цьому забезпеченні. Маржинальними витратами є витрати на виробництво додаткової одиниці продукції, а середні – середні витрати на одиницю продукції. Наприклад, на виробництво одних дверей підприємство несе витрати в сумі 500 грн., а на виробництво двох дверей – 900 грн. 900 – 500 = 400 (грн.) – маржинальні витрати; 900/2 = 450 (грн.) – середні витрати. Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які вимагають плати грошей або витрачання інших активів. Можливі витрати (втрати) – це вигода, що втрачена, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Наприклад, фірма придбала комп’ютер і понесла певні витрати в сумі 10 тис. грн. Дані витрати є реальними або дійсними. Сума втрачених процентів у випадку якщо б фірма поклала ці кошти на депозит є можливими витратами. 2.4.Витрати, призначені для контролю і регулювання поділяються на:
Контрольовані витрати – це такі, сума яких залежить від прийнятих управлінських рішень певним центром відповідальності (певною особою). Неконтрольовані – це витрати, які не залежать від прийняття управлінських рішень певними відповідальними особами. Одні і ті ж витрати в одних випадках можуть бути контрольованими, а в інших – неконтрольованими. Поділ даного виду витрат залежить від уповноважень, які покладаються на дану відповідальну особу. Наприклад, заробітна плата адміністрації на рівні керівника підприємства є контрольованими витратами, а на рівні виконроба, начальника цеху, робітника – неконтрольованими, оскільки останні не можуть вплинути на її розміри. Амортизація основних засобів господарського призначення є контрольованим видом витрат на рівні керівництва підприємством і неконтрольованим видом витрат на рівні виконробів, робітників. 2.5. Після набуття чинності з 1.01.2000р. П(С)БО 16 „Витрати”, П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” витрати поділяються в залежності від видів діяльності. Так, розрізняють витрати звичайної і надзвичайної діяльності. Витрати звичайної діяльності, в свою чергу, поділяються на витрати:
А витрати операційної діяльності поділяються на витрати основної і іншої операційної діяльності. До основної діяльності відноситься діяльність з метою проведення якої створювалося підприємство і дохід від якої є основним.  Схема 2.1. Класифікація витрат в залежності від виду діяльності Найбільш важливе значення в обліку витрат будівельних організацій займає поділ витрат за елементами і калькуляційними статтями. Елементами операційних витрат будівельних організацій узагальнюються в формі звітності №2 „Звіт про фінансові результати” в ІІ-му розділі і служать основою для визначення макроекономічних показників: валового прибутку, національного доходу. Класифікація за калькуляційними статтями витрат має важливе значення для визначення собівартості окремих видів продукції і фінансових результатів діяльності окремих структурних підрозділів. За аналогічними видами діяльності поділяються і доходи підприємств: – доходи від основної діяльності; – доходи від іншої операційної діяльності; – доходи від фінансової діяльності; – доходи від інвестиційної діяльності; – доходи від надзвичайних подій. Крім вищенаведеної класифікації доходів за видами діяльності в управлінському обліку доходи можуть групуватися за видами продукції, робіт, послуг; за структурними підрозділами; за відповідальними особами; в розрізі покупців, замовників; за видами обліку; за термінами їх отримання тощо. ТЕМА 3. Витрати, доходи та фінансові результати як об’єкти управлінського обліку 3.1. Організаційно-технологічні особливості будівельного виробництва і їх вплив на організацію обліку. 3.2. Об’єкти обліку витрат і їх номенклатура. 3.3. Об’єкти калькулювання собівартості будівельної продукції і їх класифікація. 3.1. Капітальне будівництво, будучи окремою галуззю економіки країни, характеризується цілим рядом організаційно-технологічних особливостей, які суттєво впливають на організацію та методику як фінансового, так і управлінського обліку. Великий внесок в розкриття цього впливу зроблено в роботах В.В.Бабича, А.А.Баширова, М.Г.Волкова, П.А.Галузинського, М.Ф.Дячкова, С.Я.Зубілевич, Б.М.Литвина, В.С.Мисакова, О.С.Нарінського, М.С.Пушкаря, Л.М.Крамаровського, І.Р.Фломенбліта та інших вчених-економістів. Переважна більшість названих робіт опублікована у 1970-1980-х роках. Особливо велика увага розкриттю організаційно-технічних особливостей будівництва була приділена в роботах О.С.Нарінського. За його словами характер продукції будівництва визначає такі основні особливості його економіки, організації і технологічного прогресу:
Перераховані особливості на думку О.С.Нарінського мають визначальний вплив на діяльність будівельних організацій в організаційному, економічному і обліковому напрямках. М.С.Пушкар пов'язує відмінності в бухгалтерському обліку в будівництві від інших галузей економіки технологічними особливостями, ціноутворенням і специфікою структури управління. Для технологічного процесу, за словами автора, характерними є нерухомість об’єктів праці, тривалість виробничих циклів, велика питома вага незавершеного виробництва, часта зміна складу будівельних і монтажних робіт, яка зумовлює різну трудомісткість робіт і структуру витрат на виробництво в розрізі місяців. В.В.Бабич, Г.Кім, С.Я.Зубілевич, характеризуючи особливості використання нормативного методу в будівництві називають такі специфічні ознаки галузі:
Приблизно такі ж особливості будівельного виробництва виділяють П.А.Галузінський і І.Р.Фломенбліт. І.М.Лазепко до особливостей будівельного виробництва відносить ще й велику матеріаломісткість продукції, але залишає поза увагою відмінності у ціноутворенні. В.С.Мисаков відмінності будівельної галузі поділив за двома видами ознак: виробничо-економічними і організаційно-управлінськими. До перших автор відніс особливості предметів праці, робочої сили та процесу виробництва, а до других – особливості об’єктів управління, органів управління, методів управління та засобів управління. І.Чалий до особливостей будівництва, що обумовили необхідність прийняття окремого П(С)БО 18 "Будівельні контракти" відносить:
Проаналізувавши вищенаведені структури техніко-економічних особливостей будівництва та напрямки їх впливу, можна констатувати, що деякі з них на сьогоднішній день вже втратили актуальність у зв’язку із змінами, які відбулися в обліковому процесі та ціноутворенні в 1990-2002 рр. Так, зокрема, відокремлення будівельних функцій від основної діяльності підприємств промисловості, сільського господарства і інших галузей народного господарства не є, на наш погляд, особливістю будівництва. Цілком зрозуміло, що на підприємствах кожної галузі економіки можуть бути допоміжні (підсобні) виробництва, виконання робіт, виготовлення продукції якими не відноситься до їх основної діяльності. Залишилась в минулому така особливість обліку як складання відокремлених балансів капітальних вкладень у забудовника і основної діяльності в підрядній будівельній організації. В зв’язку з введенням в дію національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку значно зблизилися способи групування витрат будівельних організацій із підприємствами інших галузей економіки, які були названі О.С.Нарінським в складі особливостей будівництва в плані бухгалтерського обліку. Так, зокрема, якщо до набрання чинності П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", 16 "Витрати" в зв’язку з обмеженістю номенклатури калькуляційних статей собівартості будівельної продукції додаткова заробітна плата робітників основного і допоміжних виробництв, працівників, зайнятих експлуатацією будівельної техніки, обов’язкові нарахування на основну і додаткову заробітну плату названих категорій працюючих відносилися на об’єкти будівництва не за прямою ознакою, а через розподіл накладних витрат, в складі яких вони обліковувалися, то після набрання чинності названих стандартів ці особливості зникли. Разом з тим слід зазначити, що структура виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт і витрат періоду все ж таки в незначній мірі відрізняється від аналогічних витрат в інших галузях економіки, що видно із рис. 3.1. Інформація рис. 3.1 свідчить, що у виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт у відповідності з П(С)БО 18 включається вся сума загальновиробничих витрат, а згідно П(С)БО 16, який є основою для обліку витрат в інших галузях економіки, – тільки їх змінна та розподілена постійна частини. Ця відмінність має суттєвий вплив на визначення фінансових результатів від реалізації окремих об’єктів, діяльності окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності). Як видно із цього ж рисунка в будівництві згідно П(С)БО 18 додатково до витрат звітного періоду включаються витрати на утримання (амортизація, охорона тощо) незадіяних будівельних машин, механізмів та інших необоротних активів, які не використовуються при виконанні будівельного контракту. На підприємствах промисловості, чи інших галузей економіки, облік витрат яких регламентується П(С)БО 16, такого роду витрати включаються в собівартість продукції, яка виготовляється в цехах, де знаходиться незадіяне обладнання. У випадку його консервації збільшуються збитки.  Із вищесказаного випливає, що ця особливість теж суттєво впливає на організацію управлінського обліку, оскільки від неї залежать розміри фінансового результату від реалізації окремих об’єктів будівництва. Розвиваючи ідеї О.С.Нарінського і інших названих економістів щодо особливостей будівельного виробництва, охарактеризуємо вплив кожної з них на організацію та методику внутрішньогосподарського обліку, оскільки цей момент в основному залишається поза їх увагою. Загальна схема цього впливу наведена на рис. 3.2. Із рисунка видно, що, на нашу думку, основними організаційно-технологічними особливостями будівельного виробництва є:
Продукцією будівельної галузі виступають будівлі, споруди, які після їх завершення залишаються на місці виробництва і не підлягають здачі на склад з наступним її відвантаженням покупцям як це має місце у промисловості. Тобто момент завершення виконання робіт здебільшого співпадає з моментом їх реалізації. Звідси випливає, що у будівництві немає необхідності у використанні синтетичного рахунка 26 "Готова продукція", на якому узагальнюється собівартість виготовленої, але ще не реалізованої готової продукції. З подібних причин в обліку будівельного виробництва не використовується рахунок 25 "Напівфабрикати власного виробництва". Вказана особливість синтетичного обліку будівельної продукції суттєво впливає на організацію управлінського обліку, оскільки фінансовий результат роботи окремих центрів відповідальності можна визначити в момент завершення робіт. Індивідуальний і дрібносерійний характер будівельного виробництва, як особливість галузі, спричиняє великі труднощі у веденні внутрішньогосподарського обліку з використанням таких прогресивним систем управління як нормативний метод і стандарт-кост. Ці труднощі пов’язані перш за все із розробкою нормативів і стандартів відповідних витрат. Ефект від впровадження названих систем інколи може бути значно меншим, ніж витрати на ведення обліку. Виключення з правил може скласти лише будівництво за типовими проектами, питома вага якого в галузі останнім часом значно зменшилася. Причина такого факту полягає в тому, що замовники навіть у житловому будівництві вимагають виконання робіт за індивідуальними проектами. Будівництво житла за типовими проектами домобудівними комбінатами із збірних залізобетонних конструкцій, яке було характерним для 70-80 років, на сьогоднішній день майже не здійснюється. Наступною важливою особливістю будівельної галузі є залежність ведення робіт її підприємств від природних факторів (кліматичних і погодних умов). Ця залежність впливає на структуру ціни будівельної продукції і витрат на її виробництво. Так, зокрема, в контрактну ціну об’єкта будівництва закладаються додаткові витрати на ведення робіт в зимовий період, пов’язані з підігрівом розчину, очищенням території будівництва і самого об’єкта від снігу і т.п. Під час поганих погодних умов (сніг, дощ, сильний вітер і т. п.) в будівельних організаціях виникають додаткові витрати на оплату праці робітникам за час простою не з їхньої вини, оскільки роботи під відкритим небом тоді вести неможливо. Такі факти вимагають при розробці нормативів витрат, ціни на будівельну продукцію враховувати такого роду непередбачені витрати. Якщо їх не закладати в ціну та нормативи, то тоді необхідно розробляти кодифікатори відхилень від нормативів чи стандартів, які не залежать від результатів роботи центрів відповідальності при використанні прогресивних систем обліку. В процесі будівельного виробництва приймають участь багато учасників, кожен з яких здійснює відокремлений облік витрат. У замовника такий облік ведеться на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", у генпідрядника, який несе відповідальність перед першим – на рахунку 23 "Виробництво", у субпідрядника, що виконує спеціалізовані роботи згідно договору з генпідрядником, теж на рахунку 23 "Виробництво". Причому продажна вартість робіт, виконаних субпідрядною і генпідрядною організацією за мінусом податку на додану вартість є їх фактичною собівартістю відповідно генпідрядника та замовника. При організації управлінського обліку необхідно враховувати, що на діяльність структурних підрозділів генпідрядної організації можуть впливати зовнішні фактори у вигляді несвоєчасного або неякісного виконання робіт субпідрядниками. У відповідності із П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" вартість робіт, виконаних субпідрядними організаціями зменшує дохід генпідрядника, а згідно з вимогами П(С)БО 18 "Будівельні контракти" – включається в склад інших прямих витрат, тобто в собівартість продукції. Останній порядок обліку вимагає узагальнення вартості таких робіт на окремому аналітичному рахунку до субрахунку 231 "Основне виробництво". Ця пропозиція дасть можливість при організації управлінського обліку позбавити від вищенаведеного впливу результати діяльності структурних підрозділів. Важливою ознакою будівництва, яка впливає на методику і організацію управлінського обліку є рухомість структурних підрозділів, будівельної техніки і самих організацій. Так, після завершення робіт на одному об’єкті, підприємства галузі вимушені нести значні витрати на перебазування будівельної техніки, розбирання тимчасових споруд, на спорудження під'їзних шляхів до нового об’єкта та тимчасових споруд на ньому, монтування баштових кранів і встановлення рейкових шляхів для них. Для обліку такого роду витрат Планом рахунків передбачені субрахунки "Некапітальні роботи" до рахунка 23 "Виробництво", "Придбання (виготовлення) інших необоротних активів" до рахунка 15 "Капітальні інвестиції" та рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів". Кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд виділяються окремим рядком в акті приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в). Слід зазначити, що тимчасові будівлі і споруди поділяються на титульні і не титульні. Перші на відміну від других включаються в титульний список будівництва і затрати на їх спорудження повертаються замовником підряднику в складі контрактної вартості. Тимчасові (нетитульні) споруди підлягають розбиранню (демонтажу) після завершення будівництва об’єктів. Витрати на їх будівництво відносяться до капітальних інвестицій підрядчика і включаються в собівартість виконаних ним робіт для замовників через нарахування зносу в складі загальновиробничих (загальнодільничних) витрат. Спорудження тимчасових титульних споруд до введення в дію з 1.10.2000 року Правил визначення вартості будівництва фінансувалися за допомогою спеціальних відрахувань, які включалися в собівартість об’єктів будівництва за умови включення в контрактну ціну коштів на такі цілі. Згідно названих Правил такі споруди виступають окремими об’єктами витрат і доходів. У відповідності із Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт від 9.02.1996 р. тимчасові (титульні) споруди після завершення їх будівництва повинні оприбутковуватися в складі основних засобів або малоцінних швидкозношуваних предметів з одночасним нарахуванням суми зносу на їх повну вартість. На нашу думку, такий порядок обліку тимчасових (титульних) споруд є не зовсім правомірним. Такого роду об’єкти є власністю замовника, а не підрядної організації і тому остання не повинна включати їх в склад власних необоротних активів, а потім відображати їх продаж. Первинний облік розрахунків із замовниками за виконані некапітальні роботи зі спорудження тимчасових титульних споруд можна здійснювати з допомогою довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (типова форма № КБ-3), передбачивши в ній дві додаткові графи, в яких би відображалась вартість спорудження тимчасових (титульних) споруд за звітний місяць і з початку будівництва. В іншому первинному розрахунковому документі – акті приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд виділяються окремим рядком і тому у зміні його структури відносно обліку таких робіт немає потреби. Після закінчення будівництва тимчасові титульні споруди повинні, на нашу думку, братися на баланс замовниками і обліковуватися в складі інших необоротних активів. Діючий План рахунків передбачає окремий субрахунок лише для обліку тимчасових (нетитульних) споруд. В зв’язку з тим було б доцільним для обліку тимчасових титульних споруд відкрити субрахунок 118 аналогічної назви, якщо їх вартість є невеликою (наприклад, 1 тис. грн.), і аналітичний рахунок 1032 "Тимчасові титульні споруди" у випадку, коли вартість перевищує названу суму. Будівництво об’єктів здійснюється протягом тривалого періоду. Цей факт суттєво впливає на ціноутворення і облік витрат, доходів та фінансових результатів. Ця особливість галузі є однією із основних причин ведення вищеназваних ділянок обліку за окремими як міжнародними (МСБО 11 "Будівельні контракти"), так і національними стандартами (П(С)БО 18 "Будівельні контракти"). В ціну будівельної продукції у відповідності з Правилами визначення вартості будівництва, затвердженими наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 включаються кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва та додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами. Якщо будівництво об’єкта планується проводити більше одного року, то тоді встановлюється динамічна договірна ціна, в яку можуть вноситися зміни. Наявність в ціні вищезгаданих коштів може суттєво вплинути на фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів. В залежності від терміну будівництва будуть укладатися контракти, що передбачені П(С)БО 18. Так, контракт з фіксованою ціною доцільно укладати, якщо строк виконання робіт планується до одного року. При тривалості будівництва більше одного року підрядним організаціям вигідно заключати контракти за ціною "витрати плюс", оскільки вони передбачають повернення витрат і погодженого прибутку. В цьому випадку втрати від інфляційних процесів будуть їм відшкодовані. Будівельні організації здебільшого виконують роботи одночасно на декількох об’єктах, які знаходяться на значній відстані один від одного, а інколи і від населених пунктів. У зв’язку з цим вони вимушені нести значні витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад. Такі витрати включаються в собівартість робіт в складі загальнодільничних витрат. Якщо виконавець робіт здійснює керівництво будівництвом декількох об’єктів, які знаходяться на різних будівельних майданчиках, то через розподіл загальновиробничих витрат транспортні витрати можуть спотворювати реальну собівартість окремих об’єктів. Розпорошеність об’єктів будівництва вимагає від підприємств галузі понесення ще й додаткових витрат на будівництво приоб’єктних складів, тимчасових споруд, транспортне обслуговування адміністрації, виконробів. В зв’язку з цим необхідно вибирати таку методику і організацію управлінського обліку, яка б забезпечувала максимально точне визначення результатів діяльності кожного структурного підрозділу і окремих виконавців. При використанні нормативного методу, системи обліку "стандарт-кост" транспортні і інші вищеназвані витрати необхідно враховувати при розробці норм і стандартів. На організацію управлінського обліку, на нашу думку, суттєво впливає і така особливість будівництва як різні способи виконання робіт. Будівельно-монтажні організації можуть виступати не тільки в ролі підрядника, але і замовника у випадку здійснення капітальних інвестицій на спорудження об’єктів власних основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Будівництво таких об’єктів може проводитися як підрядним, так і господарським способом. Якщо при підрядному способі здійснення капітальних інвестицій їх облік в будівельних організаціях практично не відрізняється від такого ж обліку на підприємствах інших галузей економіки, то при господарському мають місце суттєві особливості. Вони полягають в тому, що витрати на виконані таким способом роботи повинні попередньо узагальнюватися на субрахунку 231 "Основне виробництво", оскільки спорудження об’єктів є основним виробництвом для будівельних організацій. Всі перераховані вище організаційно-технологічні особливості будівельного виробництва повинні враховуватися при організації управлінського обліку будівельних фірм. Особливості окремих галузей промисловості теж впливають на організацію обліку витрат ї калькулювання собівартості їх продукції. Так, зокрема, на підприємствах чорної металургії, текстильної промисловості, де чітко виділяються окремі переділи виготовлення продукції підприємств цих галузей, використовується попередільний метод обліку витрат. Суть цього методу полягає в тому, що собівартість продукції, наприклад підприємств чорної металургії, визначається після кожного переділу, оскільки продукція першого переділу (чавун) є сировиною для виготовлення продукції другого переділу (сталі), яка в свою чергу є сировиною для виготовлення продукції третього переділу (прокату). На підприємствах інших галузей промисловості, де в основному виготовляється один вид продукції, використовують простий метод обліку витрат (вугільна промисловість, машинобудування). Якщо виробництво продукції здійснюється протягом тривалого періоду часу і носить індивідуальний та дрібносерійний характер, то в цьому випадку підприємства, які виготовляють цю продукцію використовують позамовний метод обліку витрат (суднобудування, літакобудування, підприємства автосервісу, ремонтні підприємства). |
Схожі:
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Тернопільський національний економічний... Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки... |
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ Види господарського обліку. Вимоги до обліку. Роль бухгалтерського обліку в управлінні підприємницькою діяльністю |
| Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної... Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
| До Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 Вид економічної діяльності Допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення |
КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,... |
| КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам ВАК, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,... |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра... Конференція зареєстрована в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ), свідоцтво №704 |
| Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра криміналістики Робоча навчальна програма спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” для студентів юридичного факультету... |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра... ДВНЗ «Українського державного хіміко-технологічного університету» (м. Дніпропетровськ) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua