КАФЕДРА ОБЛІКУ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ


НазваКАФЕДРА ОБЛІКУ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ
Сторінка13/13
Дата21.04.2013
Розмір1.87 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

9.4. Для відображення доходів, які виникли внаслідок
надзвичайних подій застосовується пасивний рахунок 75 "Надзвичайні доходи".

По кредиту рахунку відображається визнана сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, по дебету - списання в порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.

На субрахунку 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій” відображається сума відшкодування втрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.

На субрахунку 752 „Інші надзвичайні доходи” відображається дохід від інших подій чи операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій. Основні бухгалтерські проведення з обліку надзвичайних доходів наведено в таблиці.

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

1

Надходження грошових коштів в порядку відшкодування надзвичайних витрат

30,31

75

2

Визнано дохід від надзвичайних подій в сумі рахунків виставлених страховим компаніям за відшкодування надзвичайних збитків

36

75

3

Збільшення надзвичайних доходів на суму отриманих довгострокових і короткострокових кредитів в погашення надзвичайних збитків

50,60

75

4

Отримано відходи від списання запасів, знищених в результаті надзвичайних подій

209

75

5

Визначено фінансовий результат від надзвичайних подій

75

79

Управлінський облік надзвичайних доходів повинен вестися в розрізі їх видів, надзвичайних подій тощо.
9.5. Важливе місце в системі управлінського обліку відводиться обліку доходів за відповідними центрами.

Центр відповідальності за доходами – це центр відповідальності, менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати.

Керівники центрів відповідальності за доходами, як і керівники центрів відповідальності за витратами, можуть відповідати за недосягнення фінансових цілей, наприклад, за забезпечення можливості конкурувати лише на трьох ринках, де їх фірма займає першу або другу позицію по продажах.

Проте, щоб вижити в конкурентній боротьбі, підприємству недостатньо управляти витратами, воно повинно отримувати прибуток, а прибуток не є метою менеджерів центрів відповідальності витрат і доходів. Тому в системах управлінського контролю підприємств найбільш часто зустрічаються центри відповідальності за прибутками та центри відповідальності за інвестиціями.

Центри відповідальності за прибутками – це підрозділи, керівники яких відповідальні не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва та продаж, ціни, а також за фінансові результати свого підрозділу. Це можуть бути окремі підприємства у складі великого об'єднання, філіали, дочірні підприємства, магазини тощо. Зазвичай, центри прибутку включають декілька місць виникнення витрат. Загальні витрати та результати їх діяльності відображаються в системі бухгалтерського обліку.

Менеджер центру відповідальності за прибутками приймає рішення по кількості споживчих ресурсів і розміру очікуваної виручки. Критерієм оцінки діяльності такого центру відповідальності служить розмір отриманого прибутку. На вході в центр відповідальності надається інформація про величину витрат, а на виході - про кінцеві результати діяльності підрозділу. Прибуток центру відповідальності може розраховуватися по-різному. Інколи в розрахунках присутні лише прямі витрати, а в інших випадках включаються також повністю або частково непрямі витрати.

Мета центру прибутку - отримання максимального прибутку шляхом оптимального поєднання параметрів вкладених ресурсів, обсягу продукції, яка випускається, і ціни. Керівники центрів відповідальності за прибутками на відміну від керівників центрів відповідальності за витратами не зацікавленні в зниженні якості продукції, так як це зменшить їх доходи, а отже, і прибуток - показник, по якому оцінюється ефективність їх праці.

Для центрів відповідальності за прибутками характерними є наступні особливості (рис. 9.1).



При всіх своїх перевагах центри відповідальності за прибутками не зацікавлені в кращому використанні виділених їм інвестицій. Цього недоліку позбавлені центри відповідальності за інвестиціями.

Центр відповідальності за інвестиціями (капіталовкладеннями) - це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і результати інвестиційного процесу, ефективність використання капітальних вкладень. Завдання такого центру полягає у забезпечені максимальної рентабельності вкладеного капіталу, його швидкої окупності, збільшенні акціонерної вартості підприємства. Управляють витратами за допомогою операційного бюджету, звітності про його виконання, інформації про рух грошових потоків.

Центри відповідальності за інвестиціями (капіталовкладеннями) мають свої особливості, в порівнянні з іншими центрами відповідальності (рис. 9.2).



Керівники центрів інвестицій, в порівнянні з усіма вищеназваними центрами відповідальності, мають найвищі повноваження в керівництві і, як методологічний аспект наслідок, несуть найвищу відповідальність за прийняті рішення. Частково, їм делеговано право приймати власні інвестиційні рішення, тобто розподіляти виділені адміністрацією підприємства засоби по окремих проектах.

Центри рентабельності - це підрозділи, в яких дохід є грошовим виразом виготовленої продукції; витрати - грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами. Центр рентабельності - це економіка підприємства в мініатюрі. Використання моделі керівництва за центрами рентабельності дозволяє на великих підприємствах децентралізувати відповідальність за прибуток.

Формування центрів рентабельності є не завжди ефективним. Якщо випускається однорідна продукція (вугілля, цемент тощо), яка змінюється в натуральних показниках, то немає необхідності визначати обсяг виробництва у вартісних показниках. Досить визначити власні витрати кожного підрозділу і порівняти їх на тону продукції, випущеної підприємством. Недоцільно формувати центри рентабельності, коли центри відповідальності надають послуги іншим центрам без вказаної ціни послуг (наприклад, послуги відділу внутрішнього аудиту), а також у випадках при встановленні трансфертних цін, коли виникають суперечки між управлінцями різних центрів. Трансфертні ціни можуть викликати зацікавленість менеджерів центрів відповідальності у отриманні короткострокових результатів, завдаючи шкоду підприємству в цілому при вирішенні довгострокових перспектив розвитку.

Виходячи із загальних умов організації управлінського обліку формування центрів рентабельності потребує (рис. 9.3).



Основними передумовами формування та організації обліку за центрами відповідальності за витратами, відповідальності та рентабельності є чіткий розподіл витрат на такі, що залежать від функцій того чи іншого центру, постійні та змінні, прямі витрати від величини яких найбільше залежить прибутковість кожного виробу; калькулювання собівартості з повним розподілом витрат на рівні підприємства; виділення в обліку трьох елементів витрат - матеріальних, трудових і накладних; планування прибутку та контроль за витратами.
9.6. Додаткові проблеми оцінки діяльності центрів відповідальності виникають, коли вони реалізують продукцію або надають послуги один одному. В цих умовах на результат та оцінку діяльності центрів відповідальності значною мірою впливають трансфертні ціни.

Трансфертна ціна — це ціна, за якою продукти або послуги одно­го центру відповідальності компанії передаються іншому центру відповідальності цієї компанії.

Трансфертну ціну можна визначити різними методами.

Метод трансфертного ціноутворення має спонукати менеджера кожно­го підрозділу приймати рішення, оптимальні для всієї компанії. Тому кри­теріями вибору методу трансфертного ціноутворення є:

— сприяння узгодженню мети;

— мотивація керівництва;

— сприяння автономії підрозділу в умовах децентралізації управління. Найчастіше використовують:

— трансфертні ціни, що базуються на ринкових цінах;

— трансфертні ціни, що базуються на витратах;

— договірні трансфертні ціни.

Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін дуже популярний метод, оскільки дає змогу узгодити оцінку діяльнос­ті окремих центрів і всієї компанії. Легальною формулою визначення трансфертної ціни є:

Трансфертна ціна = Дійсні витрати на одиницю + Можливі витрати на одиницю.

Це означає, що при наявності альтернативи реалізації продукції або послуг іншим підприємствам, трансфертна ціна повинна відшкодовувати економічні витрати підрозділу, яких він зазнав внаслідок відмови від цієї альтернативи.

При цьому слід дотримуватися таких принципів:

1) Підрозділ, котрий купує продукт або послуги всередині компанії, по­винен це робити доти, доки підрозділ, котрий продає, дотримується полі­тики ринкових цін і хоче продавати всередині компанії.

2) Якщо підрозділ, котрий продає продукцію (послуги), не дотриму­ється зовнішніх цін, то підрозділ, котрий отримує продукцію, має право купувати її на зовнішньому ринку.

3) Підрозділ, котрий продає, повинен мати право реалізувати продук­цію на зовнішньому ринку.

4) Для розв'язання конфліктних ситуацій, пов'язаних із застосуванням трансфертних цін, має бути створений відповідний арбітражний орган.

Застосування ринкових цін як бази трансфертного ціноутворення мож­ливе лише тоді, коли існують: ринок цін проміжних продуктів, стабіль­ність цін на ці продукти, високий ступінь децентралізації всередині ком­панії. В разі неможливості використання ринкових цін можуть бути зас­тосовані договірні ціпи.

Трансфертні ціни, розраховані на основі витрат, часто викликають су­перечності між інтересами фірми та її окремими підрозділами. Наприклад, може бути ситуація, коли, трансфертна ціна, розрахо­вана на основі змінних витрат, не відшкодовує постійних витрат транс­портного підрозділу і підрозділу виробництва паперу.

Трансфертне ціноутворення широко застосовується транснаціональни­ми корпораціями, оскільки дає змогу мінімізувати податки та ризик в кра­їнах, де діють дочірні компанії. Політику транснаціонального ціноутво­рення визначають умови країни, де перебуває дочірня компанія.

Чинниками, що впливають на транснаціональне трансфертне ціноутворення можуть бути:

• натиск з боку робітників, які бажають отримати більшу долю доходу;

• політична нестабільність або натиск в напрямку націоналізації або експропріації високорентабельних іноземних фірм;

• обмеження на переведення прибутку або дивідендів за межі країни;

• міцні торгівельні угоди;

• висока конкуренція;

• ставка податку на прибуток менша, ніж в країні, де знаходиться материнська компанія;

• нижче рівень інфляції;

• обмеження вартості продукції, що може бути імпортована.

Література


  1. Бутинець Ф.Ф. і інші. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050.106 „Облік і аудит”. - Житомир: ПП „Рута”, 2002. - 480 с.

  2. Валуєв Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. - М.: Финансы и статистика, 1984. - 215с.

  3. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учеб. пособие / ВЗФЭИ. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. - 359 с.

  4. Гаррисон Ч. Учет себестоимости в помощь производственнику. - М.: ЦУНХУ Госплана СССР, 1935.

  5. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – 2-ге вид. – К.: Лібра, 2004. – 704с.

  6. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч.-метод.посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. В.М. Добровського. – К.: КНЕУ, 2003. – 235с.

  7. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебн. пособие для вузов / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили; Предисловие проф. П.С. Безруких. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-783с.

  8. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-350с.

  9. Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 160 с.

  10. Котляров С.А. Управление затратами. - СПб: Питер, 2001. - 160 с.

  11. Ластовельций В.О. Виробничо-комерційний облік і внутрішньогосподарська управлінська звітність за центами витрат і відповідальності. – Чернівці, Місто, 2003. – 156с.

  12. Лень В.С. Управлінський облік: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 287с.

  13. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. – Київ: Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2004. – 254с.

  14. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт (нова редакція) – Київ: УкрНДЦ „Екобуд”, 2004. – 64с.

  15. Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. - М.: УРСС, 2000. - 368 с.

  16. Нападовська Л.В. Управлінський облік. Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Книга, 2004. – 544с.

  17. Палий В.Ф. Основы калькулирования. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 288 с.

  18. Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО "Профит", 1995. - 100 с.

  19. Пушкар М.С. Управлінський облік - Тернопіль, "Поліграфіст" ЛТД, 1995. - 164с.

  20. Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. - М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. - 179 с.

  21. Степанчук Н.В. Учет и анализ расходов на управление. - М.: Финансы, 1979. - 52 с.

  22. Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт. -М: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.

  23. Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. - СПб.: «Издательский дом «Бизнес-пресса», 2000. - 277 с.

  24. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 480 с.

  25. Управленческий учет по формуле «три в одном» / Касьянов Г.Ю., Колесников С.Н. - М.: Издательско-консультационная компания «Статус-Кво97», 1999.-328с.

  26. Управленческий учет: Учебное пособие / Под редакцией А.Д. Шеремета. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. -512с.

  27. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1995.-416с.

  28. Чумаченко Н.Г. Методы учета и калькулирования себестоимости промышленной продукции. - М.: Финансы, 1965.- 124 с.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Тернопільський національний економічний...
Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки...
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ
Види господарського обліку. Вимоги до обліку. Роль бухгалтерського обліку в управлінні підприємницькою діяльністю
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної...
Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський...
Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень...
До Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5
Вид економічної діяльності Допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення
КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ
Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,...
КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ
Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам ВАК, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,...
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра...
Конференція зареєстрована в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ), свідоцтво №704
Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра криміналістики
Робоча навчальна програма спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” для студентів юридичного факультету...
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра...
ДВНЗ «Українського державного хіміко-технологічного університету» (м. Дніпропетровськ)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка