Закон України «Про аудиторську діяльність»


НазваЗакон України «Про аудиторську діяльність»
Сторінка6/8
Дата21.04.2013
Розмір1.11 Mb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Фінанси > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8

Таблиця 1

Інформаційні завдання форм бухгалтерської (фінансової)

звітності


Форми

фінансової

звітності



Інформаційне завдання

1

2

Баланс (форма № 1)

Достовірне відображення стану, вартості і складу господарських засобів підприємства і джерел їх створення на звітну дату


Звіт про фінансові результати (форма № 2)

Характеристика фінансових результатів діяльності підприємства за звітний період. Надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про результати діяльності підприємства за звітний період (про доходи, витрати, прибутки і збитки)

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3)

Надання інформації про зміни, які відбулися з грошовими коштами підприємства і їх еквівалентами. У звіті відображаються причини відмінностей між отриманими підприємством прибутком (збитками) і сумою грошових коштів, і існує можливість оцінити, в результаті яких операцій здійснювався рух (надходження або вибуття) грошових коштів

Звіт про власний капітал (форма № 4)

Розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства впродовж звітного періоду

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5)

Додаткова інформація, яка не розкрита у фінансовій звітності, але є необхідною користувачам для реальної оцінки майнового і фінансового стану підприємства


Отже, достовірність - важлива якісна характеристика звітності, і, враховуючи значну роль звітності для користувачів, вимагає підтвердження незалежною від підприємства особою. В результаті вивчення показників звітності цією особою формується певна думка щодо її якості, яка відображається в аудиторському висновку. Думка аудитора про якість звітності базується на результатах перевірки відповідності звітності даним бухгалтерського обліку підприємства, здійсненим господарським операціям, встановленим формам і вимогам чинного законодавства України.

У аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники засновані на даних бухгалтерського обліку і не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності.

Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як "фальсифікована звітність", "прикрашена звітність", "спотворена звітність", "завуальованій звітності", "звітність, яка містить спотворення, завуальовані дані, приписки". Узагальнюючи ці варіанти, слід зазначити, що вони позначають різні види недостовірної звітності.

Зосередимося на фальсифікації звітності, яка об'єднує ці поняття і передбачає, що спотворення - що мають намір.
Це цікаво...




Поняття "фальсифікація" від латинского- підроблюю, підроблений. У свою чергу, підроблювати означає виготовити фальшиву (несправжню) копію чого-небудь з метою обману. Отже, можна зробити вивід, що поняття "фальсифікація" є тотожним поняттю "підробка".

Отже, підробленим може бути: зміст документа (у нашому випадку - звітності); його форма (тобто бланк, його реквізити і тому подібне); зміст і форма відповідного документа (форми звітності).

Між поняттями "Прикрашена звітність", "спотворена звітність", "завуальована звітність" існують відмінності.

Так, прикрашену звітність слід рахувати одним з видів спотвореної звітності. Зазвичай, необхідність в підготовці такої звітності виникає у акціонерних суспільств, підприємств, які бажають задіювати додаткові засоби для фінансування своєї діяльності від акціонерів, інвесторів, відобразив штучно прикрашені результати діяльності.

Протилежній прикрашеній звітності є звітність підприємства, яке відображає його збитковість або ж фінансове положення гірше, ніж насправді. Призначення останнього виду звітності - показати менший розмір прибутків з метою ухилення від сплати податків (або їх сплати в меншій сумі) або ухилення від виплати дивідендів акціонерам. Сприяють цьому наявність комерційної таємниці, свобода вибору методів нарахування амортизації, обліку списання запасів, який створює можливість фальсифікувати дані звітності, зменшуючи розміри отриманих прибутків, і, як наслідок, зобов'язань перед бюджетом по сплаті податків, вкладниками і акціонерами по виплаті дивідендів.

Вживання виразів "спотворена звітність", "завуальована звітність", є не зовсім коректною. Можна сказати, що ці словосполучення несуть одну і тугіше смислове навантаження .

Проте "спотвореними" або ж "завуальованими" доцільніше називати дані бухгалтерського обліку. Оскільки саме за допомогою спотворення або вуалювання показників бухгалтерського обліку і їх відображення в звітності в гіршому або кращому вигляді відбувається шляхом спотворення показників звітності підприємства. Наприклад, відображення довгострокової дебіторської заборгованості у складі короткострокової або відображення лише первинної і чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості покупців, вже зменшеної на суму резерву сумнівних боргів і тому подібне. Унаслідок таких дій валюта балансу навіть не змінюється, проте, за наслідками аналізу структури активів підприємства (або ж джерел їх освіти - при маніпуляціях із зобов'язаннями) отримують покращувані показники (хоча і спотворені).

Одним з яскравих прикладів вуалювання є згортання сум дебіторської і кредиторської заборгованостей, які приводять до зменшення валюти балансу і, відповідно, до поліпшення або погіршення (залежно від потреб осіб, які готують звітність) фінансового стану підприємства в цілому. Слід звернути увагу на те, що спотворена звітність може бути синонімом фальсифікованої звітності, хоча одночасно спотворення є способом фальсифікації звітності.




Фальсифікація звітності полягає в спотвореному відображенні даних бухгалтерського обліку в звітності. Спотворення показників звітності, у свою чергу, може здійснюватися різними способами (рис.7.1).
Фальсифікація проводитися з використанням





Підробки початкових показників

Спотворення даних бухгалтерського обліку Приписки до показників звітності


Механічного втручання

Стирання, змивання, видалення хімічним способом і інші механічні пошкодження


Рис. 7.1. Шляхи фальсифікації звітності
При виявленні помилки аудитор повинен проаналізувати причини її виникнення.

Віднесення фінансової звітності до ряду не достовірної, визнання її показників спотвореними і такими, що містять помилки, вимагає належного аудиторського обгрунтування і доказів. Це можливо лише в результаті ретельного дослідження відповідних показників звітності, оскільки тільки таким чином можна знайти відповідь на питання " чи якісно складена підприємством звітність?". Збір відповідних даних і їх аналіз повинні здійснюватися на основі раціональної побудованої методики дослідження і послідовного застосування доцільних методів і методичних прийомів контролю. При цьому основною вимогою до методики дослідження звітності є можливість виявлення переважної більшості всіх можливих порушень і невідповідностей між показниками звітності, що в результаті дозволить сформулювати чіткий вивід щодо якості складеної звітності.

Як наголошувалося вище, за ринкових умов господарювання необхідність підтвердження достовірності показників фінансової звітності значно зростає. Оскільки підтверджена інформація незалежними аудиторами в ринкових умовах господарювання покращує функціонування економіки в цілому, оскільки такий захід підвищує відповідальність працівників підприємства за правильне відображення в обліку і звітності господарських операцій. Це підтверджують статистичні дані інформаційних бюлетенів Аудиторської палати України щодо полягання аудиторської діяльності в Україні за період 2000-2012 рр.

Як свідчать статистичні дані найбільший дохід аудитори отримують від аудиту річної звітності, що підтверджує актуальність питань розробки методик підтвердження достовірності показників звітності.

У основу правильної і раціональної методики аудиту покладено чітке розуміння аудитором завдань підтвердження економічної інформації. При цьому аудитор повинен усвідомити, що його основним завданням в процесі аудиту є встановлення достовірності показників фінансової звітності і їх відповідності здійсненим суб'єктом господарювання господарським операціям, чинному законодавству України

.

Изучаем МСА__________________________________________________

Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку щодо того, чи відповідають складені фінансові звіти у всіх істотних аспектах певній концептуальній основі фінансової звітності. (МСА 200 "Мета і загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів").

___________________________________________________________________
7.3 Методика аудиту фінансової звітності
На самому початку аудиту фінансової звітності підприємства встановлюється її відповідність чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (наприклад, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затвердже­ним Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Інструкції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності).

Далі аудиторам потрібно оглянути звітні форми клієнта. Відповідно до п.8 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансова звітність підприємств складається з ба­лансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових кош­тів, звіту про власний капітал і приміток до звіту. Але для суб’єктів малого підприємництва кількість форм фінансової звітності обмежена двома: балансом та звітом про фінансові результати.

В процесі перевірки наявності форм фінансової звітності аудиторами звертається увага на заповнення адресної частини форм. Вид діяльності підприємства (реквізит «Галузь») повинен відповідати його Статуту, а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії.

Перевірка тотожності зазначеного у формах звітності виду діяльності статуту важлива для подальшої перевірки, а саме - правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.

На наступному етапі аудитори перевіряють правильність заповнення звітності за формою: наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень та проводять логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком, тобто де найвірогідніше можливість прояву шахрайства чи помилок. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш ретельно, і ті, де можливо довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто провести зіставлення і перевірити взаємозв’язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності.

Особлива увага в процесі перевірки приділяється відповідності даних кожної статті фінансової звітності даним аналітичного обліку, оборотам і за­лишкам синтетичних рахунків у Головній книзі. При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризованою і підтвердженою відповідними актами, довідками тощо.

В процесі аудиторської перевірки статей балансу необхідно звернути увагу на:

- дані балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;

- дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;

- суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

- суми статей балансу по розрахунках з постачальниками (підрядниками, іншими кредиторами) та покупцями (замовниками) повинні бути звірені з їх даними та підтверджені актами звірки;

- дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду;

- дані балансу на початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї є статті вступного і кінцевого балансів повинні бути пояснені.

Далі зупинимося на перевірці окремих статей балансу.

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включає два основних моменти:

- необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємства, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

- необхідно впевнитись в доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта:

поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

вибір методу амортизації об’єктів основних засобів та нематеріальних активів;

- необхідно встановити, чи не було змін в методології обліку основних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, що перевіряється;

- необхідно перевірити правильності обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу може бути перевірена вибірково.

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів, малоцінних і швидкозношувальних предметів і готової продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів в місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально відповідальними особами. Після чого перевіряється оцінка та рух запасів, звертається увага на правильність застосування методу оцінки вибуття запасів.

При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не слід обмежуватись порівнянням їх залишків по Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку, що здійснює обслуговування слід взяти підтвердження цих залишків по касі та звірити залишки з даними інвентаризації. Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та по поточному рахунку (не менш 3-4 місяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дозволить також зробити певні висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу.

Слід пам’ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

При перевірці залишків по рахунках поточних зобов’язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств по депонованій заробітній платі, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.

По статтях зобов’язань з розрахунків з бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені актами звірки з органами податкового контролю.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків з дебіторами та кредиторами використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків з ними.

При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками та іншими підприємствами слід враховувати терміни позовної давності, які діють на території України.

Проведення перевірки звіту про фінансові результати передбачає наступну послідовність робіт:

  • перевірка тотожності показників бухгалтерської звітності і регістрів бухгалтерського обліку фінансових результатів;

  • перевірка правильності визнання доходів і витрат за видами діяльності та віднесення їх на відповідні рахунки бухгалтерського обліку;

  • визначення правильності обліку результату від операційної, звичайно діяльності,;

  • визначення правильності обліку результату надзвичайних подій;

  • перевірка правильності розподілу прибутку підприємства;

  • виявлення відхилень фактичного використання прибутку від планових значень, їх причин та наслідків;

  • перевірка правильності визначення належних до сплати до бюджету платежів та податків.

При проведенні перевірки звертають увагу на правильність розмежування понесених витрат у відповідності до одержаних доходів (розглядається далі). Важливим моментом при перевірці операцій формування доходів підприємства є перевірка правильності класифікації, оцінки та умов визнання доходів (увага концентрується на умовах визнання доходів звітного періоду).

Перевіряючи формування чистого прибутку (збитку) діяльності підприємства, аудитори оцінюють дотримання господарюючим суб’єктом порядку його визначення, перевіряють облік операцій формування доходів та витрат підприємства, які безпосередньо і є складовими операцій формування фінансових результатів.

В ході аудиту звіту про рух грошових коштів аудитори оцінюють достовірність та вірогідність інформації про надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, перевіряють відображення руху грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Так, для перевірки правильність відображення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності оцінюється коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

наведені в негрошових статтях;

наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей.

Для перевірки руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності аудитори оцінюються правильність відображення даних визначених на підставі змін у статтях розділу балансу “Необоротні активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції”.

Оцінка руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності здійснюється на підставі визначення змін у статтях балансу за розділом “Власний капітал” та статтях, пов’язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: “Забезпечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні зобов’язання” ("Короткострокові кредити банків” і “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”, “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками” тощо).

Для перевірки зміни величини грошових коштів за звітний період аудитори співставляють:

- інформацію статті “Залишок коштів на початок року” та залишки грошових коштів на початок року, наведені у балансі;

- інформацію статті “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів” у графах “Надходження”, “Видаток” - з даними про збільшення, або зменшення залишку грошових коштів в іноземній валюті внаслідок коливань валютного курсу протягом звітного періоду;

- інформацію статті “Залишок коштів на кінець року” з власними розрахунками різниці між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях “Залишок коштів на початок року”, “Чистий рух коштів за звітний період” та “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів”. Розрахований таким чином показник потрібно перевірити на тотожність наведеному в балансі залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду

Проведення перевірки звіту про власний капітал передбачає наступну послідовність робіт:

- перевірка тотожності інформації статті “Залишок на початок року” та “Залишок на кінець року” сумі власного капіталу на початок (нескоригований залишок) і кінець року;

- визначення відповідності даних статей “Зміна облікової політики”, “Виправлення помилок” та “Інші зміни” сумі коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”;

- перевірка правильності розрахунку скоригованого залишку власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань;

- оцінку даних збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами);

- перевірка тотожності даних статті “Чистий прибуток (збиток) за звітний період” – звіту про фінансові результати;

- визначення вірності відображення суми нарахованих дивідендів, даних про інший розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу у статті розділу “Розподіл прибутку”; сум збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства – у статті розділу “Внески учасників”; сум зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин - у статті розділу “Вилучення капіталу”; сум списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни – у статті розділу “Інші зміни в капіталі”;

- перевірка статті “Разом змін в капіталі” на тотожність власному розрахунку змін у складі власного капіталу за звітний період.

Дослідження звітності відбувається за допомогою сукупності прийомів і способів контролю, які і формують методику аудиту. Остання ж є лише частиною загального порядку проведення аудиту. До способів і прийомів, які забезпечують формування аудитором об'єктивного виводу щодо якості складеної звітності, відносять загальнонаукові і спеціальні методичні прийоми дослідження.

Специфікою використання загальнонаукових методів є можливість їх застосування на будь-якому етапі перевірки. Адже робота аудитора - це інтелектуальна діяльність, яка полягає в постійному аналізі, порівнянні однієї величини або показника, який досліджується, з іншими для встановлення об'єктивності, обгрунтованості, зіставності і так далі Наприклад, на початковому етапі дослідження звітності при перевірці реквізитів підприємства або в процесі аналізу показників звітності здійснюється ряд таких логічних операцій, як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, аналогія і тому подібне.

Досвід і рівень професіоналізму суб'єкта перевірки сприятимуть також успішному використанню прийому аналогії - виявлення подібних ознак між різними об'єктами дослідження, явищами, які відображаються в об'єктах бухгалтерської експертизи. І звичайно, отримані в процесі дослідження результати (на будь-якому з етапів перевірки) вимагають певної систематизації, формулювання об'єктивних і повних виводів. Останнє досягається за допомогою узагальнення - методу, який допомагає оцінити проведену роботу, з метою визначення подальшого напряму дослідження, встановлення необхідності додаткової перевірки отриманих результатів.

Поряд із загальнонауковими дослідницькими прийомами при вивченні звітності підприємств використовуються спеціальні методи і методичні прийоми. Для аудиту характерним є використання методів і методичних прийомів дослідження, які застосовуються в господарському контролі.

Всі методи і методичні прийоми перевірки в процесі аудиту фінансової звітності слід застосовувати в певному порядку - відповідно етапу аудиту.

Підготовка достовірної бухгалтерської звітності - одне з основних завдань керівництва господарюючого суб'єкта. Наявність аудиторського виводу про бухгалтерську звітність не перекладає відповідальності за її підготовку на аудитора. Разом з тим на аудитора покладаємо відповідальність за формування об'єктивних виводів щодо міри достовірності представленої звітності і складання відповідного виводу. Це у свою чергу повинно служити орієнтиром для користувачів бухгалтерської звітності при визначенні міри достовірності представлених в звітності даних, попереджати користувачів про існуючі і вірогідні відхилення в цій звітності.

Загальна методика перевірки фінансової звітності полягає в реалізації наступних етапів аудиту:

- перевірка фінансової звітності формою;

- перевірка правильності складання кожній з форм звітності;

- перевірка узгодженості показників форм річної фінансової звітності.

На кожному з цих етапів аудитором застосовуються необхідні для перевірки способи і прийоми.

Перед початком перевірки фінансової звітності аудитор повинен визначитися з нормативною базою, якою він використовуватиме в процесі дослідження. Крім того, аудитор повинен врахувати існування Законів України, які регулюють окремі області і види діяльності і внутрішньогосподарські документи підприємства-клієнта.

Наступним кроком для аудитора є вивчення засновницьких документів підприємства (Статуту, Засновницького договору). Реалізація даної процедури здійснюється в наступному порядку:

- вивчення питань, які пов'язані з постановкою підприємства на облік в державних установах (наявність свідоцтва платника ПДВ, постановку на облік в органах статистики, в фондах соціального страхування і тому подібне);

- встановити відповідність розміру статутного капіталу засновницьким документам і чинному законодавству;

-встановити законність видів діяльності, для окремих видів діяльності наявність ліцензій, патентів. Встановити осіб, відповідальних за господарську діяльність, встановити термін їх роботи, основні показники діяльності;

- вивчити правильність і обгрунтованість змін в статутному капіталі;

- перевірити оцінну вартість майна, внесеного до статуту підприємства засновниками;

- перевірити правильність оподаткування засобів, які передаються в статутний капітал господарюючого суб'єкта.

При цьому в процесі ознайомлення аудитора із засновницькими документами необхідно встановити: організаційно-правову форму підприємства; структуру управління підприємством і повноваження керівників різних рівнів управління при ухваленні рішень; визначити відсоток, який передбачений на формування резервного капіталу, наявність інших фондів і відсотки на їх формування; порядок розподілу прибули; порядок ліквідації підприємства, розподіл майна при ліквідації і ін.

Необхідно визначити, якими видами діяльності займається підприємство і чи підлягає дана діяльність ліцензуванню (патентуванню). Відсутність ліцензії (патенту) на діяльність, яка відповідно до чинного законодавства України підлягає ліцензуванню (патентуванню), є незаконною.

Описані заходи є підготовчими для проведення повного і якісного аудиту. Безпосередньо дослідження фінансової звітності складається з наступних етапів
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

* Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22. 04. 1993 р. N 3125-ХІІ
«Фінансова компанія «Аргумент» ( далі компанія) за період з 01. 01. 2012 р по 31. 12. 2012 р
ЗАКОНУКРА Ї Н И
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Внести зміни до Закону України "Про аудиторську діяльність"
2013 Згідно класифікації за суб’єктами проведення аудит буває
Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма не має права
Закону України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII від 22. 04....
Товариства з обмеженою відповідальністю «Екос-сателіт» з подальшим поданням одного з екземплярів до Національної комісії з цінних...
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
...
Закону України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII від 22. 04....
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-трейдінг» (скорочено – ТОВ «Фінанс-трейдінг») з подальшим поданням одного з екземплярів...
Керівництву Повного товариства
РЕВЕРС проведено аудиторську перевірку щодо достовірності, повноти та відповідності встановленим законодавством вимог щодо формування...
Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х
Адвокатура в Україні. (опорний конспект)
Важливим кроком у створенні таких умов є Закон «Про адвокатуру», ухвалений Верховною Радою України 19 груд­ня 1992 р. Він проголошує,...
ТОВ «Фінансова компанія «СПМК-1» Примітка 1: Основна діяльність
Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка