Фінанси підприємств Навчальний посібник Схвалено Міністерством аграрної політики України Одеса 2010 ББК 65. 301-93 я 73
|
|
Скачати 5.65 Mb.
|
|
РОЗДІЛ 4 Фінансування відтворення основного капіталу сільськогосподарських підприємств 4.1. Економічна сутність основного капіталу, його склад та структура 4.2. Внутрішні джерела формування основних засобів. 4.3. Показники відтворення та використання основних засобів 4.4. Капітальні вкладення як джерело відтворення основних засобів 4.1. Економічна сутність основного капіталу, його склад та структура Загальновідомо, що капітал є однією з головних умов функціонування та розвитку будь якої економічної системи. Досліджуючи сутність капіталу можна стверджувати, що це складна, багатоаспектна категорія. Капіталу належить головна функція в процесі розподілу, перерозподілу та споживання матеріальних благ. Капітал, який багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і при цьому зберігає свою споживчу вартість протягом декількох циклів виробництва, переносячи її на продукт поступово, називають основним капіталом. Категорія основного капіталу, наприклад, в „Економічній енциклопедії” трактується як частина продуктивного капіталу, що повністю бере участь у виробництві матеріальних благ, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності. У сучасних умовах господарювання речовим змістом основного капіталу виступають засоби праці. Передусім треба відмітити, що у вітчизняній науці та практиці не визначено чітких понять і критеріїв, що характеризують сутність і склад основного капіталу. Для цього використовують такі показники, як "основні засоби", "основні фонди" або в цілому позиції балансу підприємств, що відображають необоротні активи. Щоб визначити, які критерії більш всього характеризують категорію основний капітал, треба розглянути спільні риси та відмінності „основних засобів” та „основних фондів”. Зокрема, до спільних рис зазначених категорій можна віднести тривалий термін використання, нарахування зносу, поступове перенесення їх вартості на вартість новоствореного продукту. До відмінностей відноситься облік і врахування земельних ділянок, порядок зміни балансової вартості під час експлуатації тощо. Зокрема, відповідно до розділу І активу балансу підприємств, необоротні активи включають такі статті: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи та інші необоротні активи. Виходячи з трактування основного капіталу, наведеного в економічній енциклопедії, ототожнювати основний капітал з необоротними активами, що відображаються у розділі І активу балансу не зовсім вірно. Передусім основний капітал характеризує ту частину капіталу, що інвестована в окремі види необоротних активів. Критеріями, за якими можна віднести економічний об'єкт до основного капіталу, можна вважати незмінність натурально-речової форми та тривалий строк служби, особливість перенесення вартості на вартість готового продукту частинами. Тому, на наш погляд, до основного капіталу можна віднести вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів - основних засобів та основних засобів у вигляді незавершених капітальних вкладень. У практиці для розрахунків складу та структури вартості основного капіталу з розділу 1 активу балансу беруть залишкову вартість основних засобів та вартість незавершеного будівництва звичайно на кінець поточного року. Практичні розрахунки свідчать, що в багатьох сільськогосподарських підприємствах у складі основного капіталу найбільшу питому вагу займають основні засоби. При цьому частка вартості незавершеного будівництва дуже мала, а іноді зовсім відсутня. Тому можна висловити думку, що основні засоби посідають особливе місце в основному капіталі та потребують детального їх розгляду. При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих сільськогосподарським підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.  Термін корисного використання основних засобів становить більше одного року, а від використання них підприємство очікує отримати економічну вигоду. Основні засоби сільськогосподарських підприємств складаються з різноманітних об'єктів. Їх розрізняють за призначенням, натурально-речовим складом, строками експлуатації, конструкцією та іншими ознаками. Така різноманітність передбачає класифікацію основних засобів. Сьогодні вона є єдиною в обліку, звітності та плануванні для всіх галузей народного господарства. Вивчаючи склад основних засобів, їх можна згрупувати за функціональним призначенням, використанням, належністю, натурально-речовим характером і видами, формами власності, територіальним розміщенням і т.д. (рис. 4.1). По – перше, за функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі (виробничі будинки, сільськогосподарська техніка, робоча та продуктивна худоба та ін.) і невиробничі (фонди житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури тощо). Таке становище пояснюється тим, що сільськогосподарські підприємства крім основних засобів, що приймають участь у виробничому процесі, для забезпечення нормального ходу виробництва використовують основні засоби споживчого призначення (житлові будинки, школи, лікарні тощо).      Виробничі основні засоби   Основні засоби За функціональним призначенням    За використанням За належністю     власні орендовані діючі недіючі Рис. 4.1 Класифікація основних засобів. По – друге, за використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні фонди, що використовуються в господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у певний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства) і запасні (різне устаткування, що перебуває у резерві й призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). По - третє, за належністю основні засоби поділяються на власні та орендовані. Орендовані основні засоби - це такі, які взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Групи основних засобів залежно від функціональної ролі в процесі виробництва і натурально – речових ознак 1. Земельні ділянки - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами і певним виробничим призначенням. 2. Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд) - витрати на планування полів, розкорчування чагарників, очищення полів від каменю, вапнування, гіпсування Та інші культурно-технічні роботи. 3. Будівлі - приміщення, призначені для зберігання продукції і техніки, утримання тварин (зерносховища, картоплесховища, овочесховища, будівлі для зберігання сільського господарської Техніки, тваринницькі будівлі, гаражі, нафтосклади і т.п.) 4. Споруди - гідромеліоративні споруди, теплиці, парники, сіносховища, кормоцехи, кормокухні, водонапірні башти, гноєсховища, мости, внутрішньогосподарські шосейні дороги та інші споруди. 5. Передавальні пристрої - пристрої, за допомогою яких здійснюється передача електричної, теплової і механічної енергії, рідких і газоподібних речовин (електромережі, водопроводи, транспортери, телефонні, радіотрансляційні та інші пристрої). 6. Машини та обладнання, у тому числі: а) силові машини та обладнання (електродвигуни, усі стаціонарні і пересувні силові установки - парові, газогенераторні, вітряні, водяні); б) робочі Машини та обладнання (комбайни, ґрунтообробні, посівні, збиральні машини, обладнання тваринницьких ферм, машини для приготування кормів, боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин та інші сільськогосподарські Машини та знаряддя). 7. Транспортні засоби - забезпечують перевезення необхідних господарству вантажів і доставку сільськогосподарської продукції до місць зберігання і реалізації. До цієї групи основних фондів належать автомобілі (легкові й вантажні), автобуси, засоби гужового транспорту, інші засоби пересування, призначені для переміщення людей і вантажів. 8. Інструменти, прилади, інвентар - прилади, інструменти, лабораторне обладнання агрономічних і зоотехнічних кабінетів, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, прилади для регулювання роботи обладнання, вагове майно та ін. 9. Робоча і продуктивна худоба - виконує відповідно функції живої тяглової сили і засобу для виробництва тваринницької продукції. 10. Багаторічні насадження - плодово-ягідні, виноградні та інші насадження, призначені для одержання сільськогосподарської продукції, а також полезахисні лісові смуги. Окремо виділяються молоді багаторічні насадження. 11. Інші основні фонди (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін.) Виходячи з податкового обліку та відповідно до „Закону про оподаткування прибутку підприємств”, основні засоби підлягають класифікації за такими чотирма групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт, включаючи вузли, гуму до нього; Меблі; побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти; конторське (офісне) обладнання; устаткування та прилади для них; група 3 - інші об'єкти виробничого призначення, не включені до першої, другої і четвертої груп; група 4 - ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх. програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації. При класифікації основних засобів слід керуватися тим, що об’єкт основних фондів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і обладнанням до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції. В сільському господарстві виробничі функції деяких видів засобів виробництва змінюються, наприклад тварин. Тому виникає питання щодо віднесення цих засобів виробництва (зокрема щодо віднесення худоби) до основних чи оборотних засобів. Відповідно до участі в процесі виробництва молодняк худоби, наприклад, телиця, вирощувана в господарстві, відноситься до оборотних засобів. Після отелення ця телиця (нетель) переводиться в стадо корів. Виробничі функції її виражаються вже в участі у процесі виробництва молока і вона відноситься до основних засобів виробництва. З іншого боку, корова, вибракувана на забій і поставлена на відгодівлю вибуває зі складу основних засобів виробництва та переводиться в оборотні засоби. У складі основного капіталу розрізняють активну і пасивну частини. Активна частина капіталу - це основні засоби, за допомогою яких виробники впливають на предмети праці: машини, трактори, сільськогосподарська техніка, верстати, виробниче обладнання, прилади тощо. Пасивна частина капіталу – це засоби, які створюють умови для виробництва і надають місце для здійснення процесу виробництва. До них відносять будівлі, споруди і передавальні пристрої. Дослідження наукових установ свідчать, що в структурі основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення пасивні засоби займають понад 60%, а на частку активних засобів припадає десь 35%, а на вартість основних засобів, відтворюваних у сільському господарстві (продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження), припадає лише 5%. В сільськогосподарському виробництві основні виробничі засоби можуть використовуватись по-різному: або тільки в рослинництві (комбайни, культиватори, меліоративні споруди та ін.), або тільки в тваринництві (корівники, телятники, продуктивна худоба, кормоцехи тощо), або ж у рослинництві і тваринництві одночасно (трактори, транспортні засоби, робоча худоба та ін.). У зв'язку з цим із загальної суми основних виробничих засобів виділяють фонди рослинництва, тваринництва та загального призначення. Останні при аналізі основних засобів рослинництва або тваринництва необхідно розподілити між цими галузями. Розподіл засобів загального призначення між рослинництвом та тваринництвом виконується шляхом спеціального розрахунку: вартість основних засобів загального призначення розподіляють на галузі пропорційно вартості валової продукції рослинництва і тваринництва. Сільськогосподарські підприємства поряд з виробництвом сільськогосподарської продукції тією чи іншою мірою займаються переробкою сільськогосподарської продукції, здійснюють будівництво, виконують ремонт засобів виробництва. Тому в складі основних засобів виробництва особливо виділяють засоби: промислово-виробничого призначення; будівництва; торгівлі та громадського харчування. Класифікація основних засобів є основою для вивчення їх структури і динаміки, складання балансів, визначення ступеня технічної і енергетичної озброєності праці, розрахунку норм амортизації по окремих видах засобів праці, аналізу забезпеченості ними підприємства та ефективного їх використання тощо. Класифікація основних засобів не є незмінною, назавжди встановленою. Вона визначається характером виробництва і залежить від спеціалізації та рівня інтенсивності виробництва; вона змінюється з розвитком механізації і електрифікації сільського господарства, з підвищенням технічного рівня сільськогосподарського виробництва. Основні засоби визначають як у натуральних одиницях виміру, так і у вартісному виразі. Вартісна оцінка основних засобів дає змогу визначити їх загальний розмір, структуру за окремими видами і групами, суму амортизації тощо. Основні засоби функціонують тривалий час, тому в кожний даний момент звичайно використовуються засоби, які надійшли в різний час і з різною оцінкою. Знос цих фондів також може бути неоднаковим, що створює неспівставність в оцінці. Протягом періоду експлуатації можуть проводитись капітальні ремонти і модернізація основних засобів, що частково відшкодовує втрату їх вартості. Все це викликає необхідність застосування кількох способів оцінки основних засобів. У практиці використовуються наступні способи оцінки основних засобів:
|
Схожі:
|
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р |
ISBN 5-7773-0026-Х ББК 65. 28я7 © Черевко Г. В.,, Ящив М. I., 1995 Від Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських... |
|
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
24 викласти у такій редакції: 17. Мінімальний гарантований розмір... Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості... |
|
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Допущено Міністерством освіти України Ф 59 Фінанси підприємств: Підручник / За ред професора А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 368 с |
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством... Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу |
|
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua