|
Скачати 5.65 Mb.
|
Повна первісна вартість - це оцінка основних засобів по фактичних цінах їх придбання (виробництва, будівництва, спорудження) або введення в дію, включаючи витрати на доставку, встановлення та монтажні роботи. За цією вартістю основні засоби обліковуються на балансі підприємств (балансова вартість). Первісна вартість за відрахуванням зносу показує залишкову, що збереглася, частину вартості основних засобів після відрахування зносу в розмірі нарахованої амортизації за весь час їх функціонування. Отже, залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Повна відновна вартість — це оцінка основних засобів за сучасними цінами, тобто за діючими на момент оцінки, за вартістю (витратами) їх відтворення в даний час (включаючи витрати на доставку, встановлення, монтаж тощо). Відновлювальна вартість з відрахуванням зносу — це залишкова вартість основних засобів при оцінці їх у сучасних цінах з відрахуванням фактичного зносу. Розрізняють також ліквідаційну і справедливу вартість основних засобів. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). Під справедливою (реальною, ринковою) вартістю розуміють вартість основних засобів, по яких вони з урахуванням їхнього фізичного стану, місцеположення, реального співвідношення попиту і пропозиції можуть бути реалізовані в операціях обміну між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами в даний період. Облік основних засобів за первісною оцінкою відображає фактичні витрати відповідних періодів (років), дає змогу здійснювати постійний контроль за рухом основних засобів. За первісною вартістю розраховуються амортизаційні відрахування, рентабельність та інші показники. Проте ця оцінка неприйнятна для характеристики ступеня зношеності основних засобів, вивчення динаміки, оскільки одні й ті самі об'єкти основних засобів, придбані в різний час, можуть мати різну оцінку. Несумірність, характерна для оцінки основних засобів за первісною вартістю, усувається при переоцінці їх за відновною вартістю. Залишкова вартість характеризує величину вартості основних засобів, ще не перенесену на продукт і таку, що знаходиться в економічному обороті. Оцінка за залишковою вартістю використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу. При оцінці основних засобів за єдиною відновною вартістю досягається порівнянність основних засобів, придбаних в різні роки. Відновна вартість більш придатна для характеристики динаміки основних засобів через те, що однакові за своїми конструктивними даними об'єкти оцінюються за єдиними справедливими (реальними) цінами. Відновна вартість потрібна для визначення і аналізу відтворення основних засобів. 4.2. Внутрішні джерела формування основних засобів У процесі використання основні засоби постійно поновлюються, тобто відбувається їх відтворення. Акумулювання фінансових ресурсів суб’єктами господарювання та їх подальший розподіл сприятиме оновленню основних засобів. Безперебійне формування фінансових ресурсів, їх раціональне використання має велике значення для забезпечення безперервності відтворювального процесу, оскільки фінансові ресурси є найважливішим джерелом розширеного відтворення основних засобів. Відтворення основних засобів буває просте та розширене. Просте відтворення основних засобів здійснюється в незмінних масштабах, розширене – у зростаючих. Просте відтворення основних засобів здійснюється у двох формах: заміні зношених або застарілих основних засобів та капітальний ремонт діючих основних засобів. Джерелом фінансування простого відтворення основних засобів є нарахована сума амортизації. В ринкових умовах господарювання розширюються можливості акумуляції фінансових ресурсів для розширеного відтворення основних засобів. У сільськогосподарських підприємствах розширене відтворення основних засобів може відбуватися за рахунок власних, позикових і залучених фінансових ресурсів. До власних фінансових джерел треба віднести чистий прибуток, страхову суму відшкодувань збитків, пов’язаних із втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. При нестачі власних коштів для розширеного відтворення основних засобів використовують довгострокові позички, які можна залучати у вигляді кредиту або лізингу та коштів інвесторів. Основні засоби використовуються на протязі тривалого часу, тому зазнають значних втрат - тобто зношуються. Знос – це сума амортизації з початку його корисного використання. Під фізичним зносом основних засобів розуміється поступова втрата основними фондами їх техніко-експлуатаційних властивостей за час їхнього функціонування у процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень впливу природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість тощо), змін у будові матеріалу, з якого виготовлені засоби праці тощо. Втрата техніко-експлуатаційних властивостей у результаті фізичного зносу супроводжується зменшенням вартості основних фондів, яке відбувається поступово, протягом усього періоду експлуатації, з щорічним перенесенням втраченої вартості на вартість продукції. Фізичний знос основних засобів може бути встановлений на основі одного з таких способів: 1) обстеження технічного стану об'єкта в цілому або його найважливіших конструктивних елементів (частин, вузлів) з визначенням ступеня їх фізичного зносу; 2) зіставлення фактичного строку служби з нормативним (очікуваним); 3) зіставлення фактичного обсягу виконання робіт з нормативним (очікуваним). Моральний знос основних засобів — це передчасна втрата основними фондами їх вартості або зменшення її. Є дві форми (види) морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінювання основних фондів. За другої форми морального зносу з'являються принципово нові засоби праці, які мають більш досконалі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають набагато вищу продуктивність. Тому стара техніка замінюється новою, технічно більш досконалою й економічно більш ефективною, або модернізується. Отже, за другої форми морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу. Для відшкодування зносу основних засобів підприємства здійснюють амортизаційні відрахування. Відшкодування зносу основних засобів здійснюється шляхом включення амортизаційних відрахувань у собівартість продукції (послуг). Відрахування визначених грошових сум, які включаються до собівартості продукції називаються амортизаційними, а фонд, який вони поповнюють, - амортизаційним фондом. Сума амортизаційних відрахувань за весь строк експлуатації основних фондів повинна відшкодовувати не тільки первісну (відновну) вартість, а й вартість капітальних ремонтів, а також витрати на модернізацію. Основними факторами, що впливають на величину амортизації, є: первісна вартість основних фондів; їх ліквідаційна вартість, яка амортизується; очікуваний строк корисного використання. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховується: • очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; • фізичний та моральний знос, що передбачається; • правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Розмір амортизаційних відрахувань на основні засоби розраховують, виходячи з вартості окремих видів (груп) засобів і річних норм амортизації на ці засоби. Річну суму амортизації визначають за формулою: (4.1) де А – річна сума амортизації; П - повна первісна вартість; Л - ліквідаційна вартість (за відрахуванням ліквідаційних витрат); Т - строк експлуатації основних засобів (кількість років). Річну норму амортизації (На) у відсотках до повної первісної вартості основних засобів визначають за формулою: (4.2) де А – річна сума амортизації; П - повна первісна вартість. Загальну суму амортизації визначають множенням середньорічної вартості окремих видів основних засобів на встановлені норми нарахування амортизації на повне відновлення і капітальний ремонт цих засобів. Середньорічну вартість основних засобів (Ф) визначають з урахуванням вартості знов введених (Ф1) засобів та засобів, що вибувають (Ф2), за формулою: (4.3) де Ф — вартість основних засобів на початок року, грн.; f1 — кількість місяців експлуатації знов введених протягом року засобів; f2 - кількість місяців, протягом яких засоби, що вибули, не експлуатувались. Метод нарахування амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отримання підприємством грошових коштів від використання об'єкта. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, то вибирається інший метод нарахування амортизації. З набуттям чинності П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації, виходячи з наступного переліку їх: • прямолінійного; • зменшення залишкової вартості; • прискореного зменшення залишкової вартості; • виробничого; • кумулятивного; Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних фондів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Розглянемо суть і методику нарахування амортизації по кожному з перелічених вище методів. Прямолінійний метод. Його доцільно застосовувати до об’єктів, що рівномірно зношуються впродовж терміну використання і ступінь експлуатації яких залишається незмінним – споруди, ферми, передавальні пристрої. За цим методом річна сума амортизації визначається через розподіл вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Цей спосіб розрахунку може мати наступний вигляд: (4.4) де ∑Ап – сума амортизації за період; ПВ – первісна вартість; ЛВ – ліквідаційна вартість; Скв – строк корисного використання (4.5) де А п – сума амортизації за період За цим методом можна навести інший спосіб розрахунку, використавши норму амортизації: (4.6) де Рса – річна сума амортизації; ПВ – первісна вартість; ЛВ – ліквідаційна вартість; Рна – річна норма амортизації (4.7) де На – річна норма амортизації; Річна норма амортизації визначається, виходячи з терміну використання об’єкта: 100% : n, або 1 : n х 100%. Переваги методу - простота розрахунку та рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком даного методу є те, що він не враховує морального зносу основних засобів, відмінність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. Метод зменшення залишкової вартості. Це метод прискореної амортизації, тому що суть не в тому що залишкова вартість зменшується, а в тому, що зменшується сума амортизації. Цей метод засновано на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації, та його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік зменшуватиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об'єктів, що піддаються швидкому моральному старінню. До переваг цього методу можна віднести те, що визначивши раз норму амортизації її потім використовують на протязі терміну служби об’єкта основних засобів. Недоліком є те, що, наприклад, при незначному строку експлуатації об’єкта основних засобів сума амортизації першого року становить понад 80% первісної вартості. Виходячи з цього не виконується принцип відповідності або погодженості, суть якого полягає в тому, що витрати на експлуатацію і ремонт мають бути розподілені протягом всього терміну використання так, щоб вони не перевищували вигоди, доходи від об’єкта. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється. При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єкта основних засобів. При цьому методі в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку. До переваг методу треба віднести той факт, що при ньому можна швидко накопичити кошти для відтворення основних засобів, а до недоліків той факт, що при використанні цього методу не дотримуються принципу погодженості. Виробничий метод. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. Також місячну норму амортизації можна підрахувати, якщо за норму амортизації прийняти частку продукції, яка вироблена у відповідний місяць корисного використання об'єкта, у загальному обсязі продукції (робіт, послуг) за весь період використання (служби) основних засобів. У цьому випадку норма амортизації помножується на величину вартості, яка амортизується. Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовується, передусім, для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції. Виробничий метод простий, не складний у розрахунках. Виправдав себе на підприємствах, що спеціалізуються на виробництві одного виду продукції. Але цей факт можна віднести і до недоліків методу, тому що доволі важко визначити конкретний обсяг продукції, що буде вироблений з використанням цього об’єкта. |
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р |
ISBN 5-7773-0026-Х ББК 65. 28я7 © Черевко Г. В.,, Ящив М. I., 1995 Від Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
24 викласти у такій редакції: 17. Мінімальний гарантований розмір... Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості... |
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
Допущено Міністерством освіти України Ф 59 Фінанси підприємств: Підручник / За ред професора А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 368 с |
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством... Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу |
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |