Фінанси підприємств Навчальний посібник Схвалено Міністерством аграрної політики України Одеса 2010 ББК 65. 301-93 я 73

Скачати 5.65 Mb.

Назва	Фінанси підприємств Навчальний посібник Схвалено Міністерством аграрної політики України Одеса 2010 ББК 65. 301-93 я 73
Сторінка	4/45
Дата	13.08.2013
Розмір	5.65 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 45

Внутрішні фінансові відносини включають:

розподіл доходу підприємства і формування прибутку;

розподіл чистого прибутку та його використання;

формування та використання амортизаційних відрахувань;

формування оборотних коштів та ін.

Оптимальна взаємодія внутрішніх та зовнішніх фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій ( доход від реалізації продукції, прибуток, амортизація, основний та оборотний капітал, кредит, податки), нормативів, різного роду стимулів та пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

В сучасній системі господарювання значно посилюється роль фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, так як вони є основною ланкою агропромислового комплексу країни. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацією фінансів. Організація фінансової діяльності повинна сприяти підвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень. Функціонування фінансів сільськогосподарських підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

В основу організації фінансів сільськогосподарських підприємств покладено комерційний розрахунок. Метою комерційного розрахунку є одержання максимального прибутку при мінімальних витратах капіталу та мінімально можливого ризику.

За ринкової економіки він базується на таких принципах:

 саморегулювання;

 самоокупність;

 самофінансування;

 фінансова відповідальність за результати діяльності.

Саморегулювання означає, що підприємство має справжню фінансову незалежність. Воно має право самостійно приймати рішення з питань господарської та фінансової діяльності, а саме: яку продукцію виробляти, кому її реалізувати, як розподілити доход від реалізації продукції, як використовувати прибуток. Але звісно, що сільськогосподарські підприємства можуть приймати такі рішення тільки в рамках діючого законодавства. Фінансові відносини підприємств вільні від втручання держави. Держава певною мірою регулює фінансові відносини за допомогою податкової, валютної, експортно-імпортної політики тощо, але не має права втручатися у внутрішню діяльність підприємства, перерозподіляти або вилучати кошти підприємства до бюджету.

Самоокупність - це покриття поточних витрат підприємства за рахунок отриманих доходів на рівні простого відтворення. Самоокупність в умовах ринку забезпечується підприємством без підтримки держави. Дійсна самоокупність змушує підприємство покривати свої витрати і збитки за рахунок фінансових резервів та прибутку. Тому відшкодування витрат та формування прибутку можливо тільки в тому випадку, коли є попит на продукцію, що виробляється конкретним аграрним товаровиробником. В даному випадку у взаємовідносинах між товаровиробником та споживачем продукції відсутній посередник в особі державних структур управління. Інтереси споживача продукції мають вирішальне значення для товаровиробника, який орієнтується на ринок. Безумовно, держава може підтримувати самоокупність підприємства, але це може привести до зниження ефективності виробництва, до втрати стимулів щодо розвитку виробництва.

Самофінансування - це покриття не тільки поточних витрат підприємства, але й отримання прибутку для здійснення розширеного відтворення на сільськогосподарських підприємствах. Основним джерелом самофінансування є прибуток та амортизаційні відрахування. При самофінансуванні не тільки відшкодовуються витрати виробництва та реалізації продукції, вносяться платежі до бюджету, як при самоокупності, а й вирішуються питання виробничого та соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників. У той же час самофінансування не виключає використання банківських кредитів для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності в період сезонної нестачі фінансових ресурсів на основі повернення та платності.

Цей принцип установлює зв’язок між розвитком підприємства та фінансовими результатами його діяльності. Але мета самофінансування полягає не тільки в тому, щоб підприємство просто витратило певну суму грошей, але й отримало певний ефект, результатом якого є отримання прибутку. Якщо фінансово-господарська діяльність не забезпечує цього, то підприємству загрожує банкрутство.

Фінансова відповідальність є підсумковим принципом комерційного розрахунку і забезпечує його дієвість. Суть цього принципу полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності та своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками.

Якщо підприємство не виконує обсягів виробництва і реалізації продукції, виробляє продукцію низької якості, не дбає про зниження собівартості, його доходи скорочуються. В окремих випадках виробництво може бути і збитковим. А це, в свою чергу, веде до порушення принципу самоокупності – у господарства не буде власних коштів для відшкодування витрат, так як отримані збитки покриваються тільки за рахунок власних коштів. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання підприємством зобов’язань, до нього застосовується система фінансових санкцій. Фінансова відповідальність підприємств настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі значних збитків та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.

Вказані принципи комерційного розрахунку тісно пов’язані між собою. Раціональне їх поєднання дає змогу повніше використовувати землю, трудові, матеріальні та фінансові ресурси, досягти оптимального співвідношення нагромадження та споживання, підвищити матеріальну зацікавленість працівників. Якщо порушуються або не досить враховуються вимоги будь-якого з них, то це знижує загальний ефект діяльності підприємства, не дає змоги використати наявні можливості зростання виробництва. Тому слід прагнути до виконання усіх принципів комерційного розрахунку.

2.2. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств та джерела їх формування

Сільськогосподарські підприємства для здійснення господарської діяльності, одержання продукції, доходів та нагромаджень використовують різні види ресурсів: природні¸ матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Природні, матеріальні та трудові ресурси властиві будь-якому виробництву, вони називаються базовими. Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва і належать до похідних.

Фінансові ресурси – це грошові кошти підприємства, що перебувають у розпорядженні підприємства на постійній або тимчасовій основі.

Для визначення поняття фінансових ресурсів підприємств можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. А саме:

форма розміщення фінансових ресурсів та їх цільове призначення;

джерела створення фінансових ресурсів.

Таким чином, фінансові ресурси підприємства можна розглядати з двох аспектів: з точки зору їх економічного складу, тобто за формою розміщення, та з точки зору права власності на фінансові ресурси, тобто за джерелами їх формування (рис. 2.1)

Фінансові ресурси сільськогосподарського підприємства

За формою розміщення

За джерелами формування

Основний капітал

Оборотний капітал

Власні

Цільове фінансування

Позичені

Залучені

Рис. 2.1 Фінансові ресурси підприємства.
Фінансові ресурси за формою розміщення зосереджені в активах підприємства та відображаються відповідно у активі балансу підприємства. В активі балансу кожному виду фінансових ресурсів відповідає конкретна стаття. Вони розташовані у балансі залежно від ступеню їх ліквідності.

У першому розділі балансу зосереджено основний капітал підприємств. Основний капітал – це вкладення коштів в основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, тобто ті активи, які постійно забезпечують виробничий процес.

У другому і третьому розділах балансу відображається оборотний капітал підприємства. Оборотний капітал – це вкладення коштів у виробничі запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, тобто вкладення, які забезпечують окремі цикли виробництва та реалізації продукції.

Розміщення фінансових ресурсів має велике значення у фінансовій діяльності підприємства. Від того, які кошти вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та сфері обігу, в грошовій або матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Наявність в достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання за цільовим призначенням дозволяє вести господарську діяльність на розширеній основі, визначають стабільне фінансове положення підприємства: ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість.

З точки зору права власності загальна величина фінансових ресурсів характеризується сукупністю джерел їх фінансування. Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Фінансові ресурси на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного капіталу. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

Джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств поділяються на 4 групи: власні, цільове фінансування, позичені та залучені.

До власних джерел належать:

 прибуток підприємства;

 амортизаційні відрахування;

виручка від реалізації майна, що вибуло.

Прибуток – є форма фінансових ресурсів, які зароблені підприємством у результаті їх господарської діяльності. Він відображає вартість створеного додаткового продукту на підприємстві. Прибуток – це найголовніша фінансова категорія, яка відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції¸ стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Він спрямовується в першу чергу на розвиток виробництва. В умовах ринку стійке фінансове становище мають змогу мати тільки ті підприємства, що постійно розвиваються.

Амортизаційні відрахування формуються на підприємстві внаслідок переносу вартості основних засобів на вартість готової продукції. Вони повинні забезпечити просте відтворення основних засобів та нематеріальних активів. Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси, окремо не формуються, а знаходяться на розрахунковому рахунку, куди вони надходять у складі виручки від реалізації продукції. Їх виділення здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Виручка від реалізації майна позначає грошові кошти, які отримані підприємством за реалізоване майно.

До основних переваг використання власних джерел фінансових ресурсів у такій формі, як прибуток відносяться:

- відсутність витрат часу та коштів по їх мобілізації;

- відсутність ризику неповернення;

- поліпшення інвестиційної привабливості підприємства.

В частині амортизації:

- наявність в розпорядженні підприємства при любому його фінансовому стані;

- можливість нецільового використання внаслідок відсутності механізму контролю.

Цільове фінансування - це кошти, які безповоротно і безкоштовно виділяються з бюджету для здійснення заходів цільового призначення. До таких заходів на сільськогосподарських підприємствах належать: підтримка виробництва продукції рослинництва та тваринництва, підтримка селекції в рослинництві та тваринництві, протиепізоотичні (ветеринарно-санітарні) заходи, докорінне і поверхневе поліпшення земель, ведення лісового господарства, заходи щодо боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, утримання дитячих дошкільних закладів тощо.

Позичені джерела – це кошти, які надані в користування та розпорядження підприємства для покриття тимчасових та сезонних потреб сільськогосподарського виробництва. Підприємство одержує їх на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Вони виступають у вигляді кредитів банку як короткострокових, так і довгострокових.

До переваг використання кредитних ресурсів можна віднести наступне:

- значний зовнішній контроль за ефективністю їх використання;

- можливість відстрочки виплат до надходження достатніх за розміром грошових надходжень;

- забезпечення довгострокових зобов’язань щодо фінансування.

До недоліків можна віднести:

- необхідність надання застави майна або відповідних гарантій ;

- надання позики повинно бути у межах встановленого ліміту;

- підвищення ризику банкрутства внаслідок несвоєчасного погашення позики та втрата частини прибутку у зв’язку з необхідністю сплати відсотків.

Залучені джерела – це кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Вони формуються за рахунок кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також усіх видів поточних зобов’язань підприємства по розрахунках:

 з авансів, одержаних від юридичних та фізичних осіб у рахунок наступних постачань продукції, виконання робіт, надання послуг;

 по платежам в бюджет та позабюджетні фонди;

 по оплаті праці своїм працівникам та інші.

Аграрні товаровиробники можуть залучати кошти і на фондовому ринку у вигляді надходження коштів від продажу власних цінних паперів, дивіденди, отримані на цінні папери інших емітентів тощо.

Джерела формування фінансових ресурсів відображаються у пасиві балансу підприємства. Кожне джерело фінансових ресурсів має у пасиві балансу свою статтю. Так, у I розділі пасиву показується сума власного капіталу підприємства, у П - цільове фінансування, у Ш – довгострокові позики, у IV та V розділах – короткострокові позики та кредиторська заборгованість.

Велике значення має структура джерел фінансових ресурсів. Підвищення питомої ваги власних джерел здійснює позитивний вплив на фінансову діяльність підприємства. Особливість власного капіталу міститься в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і схильний найбільшому ризику. Чим вище його частка у загальній сумі капіталу і менше частка позичених коштів, тим вищий буфер, який захищає кредиторів від збитків і відповідно, менший ризик втрати. Обов’язково необхідно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних джерел не завжди є вигідним, особливо на підприємствах, що мають сезонний характер виробництва. Тоді в окремі періоду року будуть накопичуватися значні кошти на рахунках в банку, а в інші їх буде не вистачати.

В той же час висока частка залучених та позикових коштів значно ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат, наприклад, на сплату відсотків за використання кредитів банку. Фінансовий стан підприємства буде нестійким, так як із коштами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням. Тому на кожному підприємстві необхідно аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

До зміни структури джерел фінансових ресурсів веде і перехід до ринкової економіки. Нині зменшується частка цільового фінансування у зв’язку з дефіцитністю бюджету; обсяги кредитів банку, особливо довгострокових¸ займають незначне місце, що пояснюється високими процентними ставками. Таким чином, збільшується значення власних джерел формування фінансових ресурсів, особливо прибутку. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування та використання фінансових ресурсів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 45

Схожі:

ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р	ISBN 5-7773-0026-Х ББК 65. 28я7 © Черевко Г. В.,, Ящив М. I., 1995 Від Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...	24 викласти у такій редакції: 17. Мінімальний гарантований розмір... Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості...
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл	Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Допущено Міністерством освіти України Ф 59 Фінанси підприємств: Підручник / За ред професора А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 368 с	Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством... Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...	О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання