В. М. Тимофєєв докт екон наук, професор
|
|
Скачати 2.8 Mb.
|
|
3.1. Поняття життєвого циклу проекту Поняття життєвого циклу трапляється досить часто — це життєвий цикл галузі, життєвий цикл підприємства, життєвий цикл виробництва, життєвий цикл проекту тощо. Інвестиційний проект може здійснюватися у межах підприємства або бути самостійним підприємством, але завжди він здійснюється в межах певної галузі народного господарства. Тому доцільно перед вивченням сутності та стадій життєвого циклу проекту коротко зупинитися на з'ясуванні життєвого циклу галузі. Визначенням та вивченням стадій життєвого циклу займається теорія ринку. У теорії ринку виділяють шість таких стадій: 1) «народження», 2) «дитинство», 3) «юність», 4) «рання зрілість», 5) «остаточна зрілість», 6) «старіння» [5]. «Народження» характеризує розробку та впровадження на ринок принципово нових видів товарів, обсяг потреб в яких спричиняє до будівництва нових підприємств, які відокремлюються у підгалузь, а потім у самостійну галузь. «Зростання» характеризує визнання споживачами нових видів товарів, швидкий зріст обсягу попиту на них та відповідний зріст чисельності компаній та фірм. На цій стадії інвестування здійснюється швидкими темпами («інвестиційний бум»). «Розширення» характеризує період між високими темпами збільшення чисельності компаній та стабілізацією цього збільшення. На цій стадії ще продовжується інвестування у нове будівництво, але основний обсяг цього інвестування спрямовується на розширення вже існуючих виробничих об'єктів. «Зрілість» характеризує період найбільшого обсягу попиту на товари даної галузі, вдосконалення якісних характеристик випускаємої продукції. Основний обсяг інвестицій в цьому періоді спрямовується на модернізацію обладнання або на технічне переозброєння компаній. Ця стадія життєвого циклу характеризується найбільш тривалим періодом, а для товарів, на які не впливає науково-технічний прогрес, ця стадія остання. «Спад» характеризує період швидкого зменшення обсягу попиту на товари даної галузі у зв'язку з розвитком нових галузей, товари яких замінюють традиційну потребу. Як підкреслювалося вище, ця стадія характерна не для всіх галузей, а тільки для тих, що випускають продукцію, на яку значно впливає науково-технічний прогрес. Стадія життєвого циклу галузі (підприємства) впливає на доцільність здійснення певного проекту. Інвестиційно привабливими для здійснення проекту вважаються підприємства, що знаходяться в процесі зросту, тобто на перших чотирьох стадіях свого розвитку. На стадії «остаточної зрілості» інвестування доцільно тільки в тому випадку, якщо продукція підприємства має достатньо високі маркетингові перспективи, а обсяг інвестицій у технічне переозброєння є малим і вкладені кошти можуть окупитися в найкоротший термін. На стадії «старіння» інвестування, як правило, не має сенсу, за винятком тих випадків, коли намічається широка диверсифікація продукції, що випускається, тобто певне перепрофілювання підприємства. У цьому випадку можлива економія інвестиційних ресурсів у порівнянні з новим будівництвом. Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства визначається приблизно в 20-25 років, після чого підприємство припиняє своє існування або відроджується на новій основі й з новим складом власників і керуючого персоналу. Поняття життєвого циклу проекту має свої особливості. Проміжок часу між моментом появи проекту та моментом його ліквідації називають проектним циклом, або життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту є вихідним поняттям для дослідження проблем фінансування за проектом та прийняття відповідних рішень. Кожен проект незалежно від його складності та обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку певні стадії: від стадії, коли «проекту ще нема», до стадії, коли «проекту вже нема». Спеціалісти з проектного аналізу розглядають цикл проекту (ЦП) як базовий елемент концепції проектного аналізу. Життєвий цикл проекту можна тлумачити з різних точок зору, а саме як: - час від першої затрати до останньої вигоди проекту; - відбиття розвитку проекту, робіт, які провадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту; - визначення різних стадій розробки й реалізації проекту; - певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій під час розробки та впровадження проекту. Ступінь деталізації й термінологія опису відповідних процедур залежать від характеру проекту, предметної культури, поставлених завдань, наявних ресурсів і, можливо, уподобань та смаків проектного аналітика. Головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовується додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрямки розвитку проекту. В будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політика держави, існуюче становище в економіці тощо). Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які можна поділити на дві групи: основна діяльність і діяльність із забезпечення проекту (рис. 3.1). Такий розподіл не є поділом процесу реалізації проекту на фази і стадії, оскільки ці діяльності часто збігаються в часі.     Рис. 3.1. Класифікація діяльності за проектом До основної діяльності звичайно відносять аналіз проблеми, формування цілей проекту, базове та детальне проектування, виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здавання проекту, експлуатацію проекту, ремонт, обслуговування та демонтаж обладнання тощо. Діяльність із забезпечення проекту, в свою чергу, може бути поділена на організаційну, правову, кадрову, фінансову, матеріально-технічну, комерційну та інформаційну. Чіткого й однозначного розподілу цих робіт у логічній послідовності та у часі за можливою кількістю проектів не існує (відповідно і фаз та етапів виконання проекту), оскільки визначальними є цілі й умови реалізації проекту. Для інвесторів початок проекту пов'язаний з початком його реалізації й початком вкладання грошових коштів у його виконання. Завершення існування проекту може бути наступним: - введення до дії об'єктів, початок їхньої експлуатації та використання результатів виконання проекту; - переведення персоналу, що виконував роботи за проектом, на іншу роботу; -досягнення проектом заданих результатів; - зупинка фінансування проекту; - початок робіт з внесення до проекту глобальних змін, що не передбачались за первісним задумом (модернізація); - виведення об'єктів з експлуатації. Як правило, факт початку проекту і факт його ліквідації оформлюють офіційними документами. Стадії, через які проходить проект, називають фазами (етапами). 3.2. Фази життєвого циклу проекту У практиці проектного аналізу використовуються різні підходи до розподілу реалізації проекту на фази: - підхід, що ґрунтується на основній діяльності, — аналізі проблеми, розробці концепції та детальному поданні проекту, використанні результатів його реалізації, ліквідації об'єктів проекту; - підхід, що пропонує розглядати три фази проекту — концептуальну, контрактну і фазу реалізації проекту. З огляду на запропоноване розрізнення концептуальна фаза має такі стадії: розробка концепції проекту, оцінка життєздатності проекту, планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір і придбання земельної ділянки. Контрактна фаза включає вироблення кваліфікаційних вимог, підготовку попереднього завдання на проектування, заяву про наміри, добір потенційних виконавців, оформлення контракту з обраними виконавцями, вибір і затвердження остаточного варіанта проекту, початок реалізації проекту. Фаза реалізації проекту має дві стадії — детальне проектування та поставки; будівництво або інсталяція. - програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоноване своє бачення проекту як циклу, що складається з трьох окремих фаз, — передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної (рис 3.2).  Рис. 3.2. Життєвий цикл проекту Передінвестиційна фаза має наступні стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір проекту — попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок з проекту і рішення про інвестування (рис.3.3).  Рис. 3.3. Етапи передінвестиційної фази Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передача технологій, детальне проектне опрацювання і укладання контрактів, придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання, передвиробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здача в експлуатацію та запуск. Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і в короткостроковому плані. У короткостроковому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроковому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу (див. таблицю). Зміст фаз життєвого циклу проекту Таблиця
Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій ЦП, є підхід Всесвітнього банку, що визначає шість стадій, які відіграють важливу роль у більшості проектів. Це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка. Ці стадії об'єднані в дві фази: фаза проектування — перші три стадії; фаза впровадження — останні три стадії (рис. 3.4). Досить детальна їх характеристика подана у О.С. Москвіна [26].  Рис. 3.4. Фази життєвого циклу проекту Ідентифікація — стосується вибору або генерування таких ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань розвитку. На цій стадії слід скласти перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення цілей економічного розвитку. На подальших стадіях циклу проекту ці та інші ідеї буде уточнено і піддано дедалі ретельнішому аналізові в міру просування по стадіях проекту з метою остаточного визначення тієї комбінації заходів, що найкращим чином забезпечить досягнення цілей проекту. Ідеї, відображені на першій стадії, повинні відповідати деяким широким критеріям здорового глузду, а саме умовам, що прибуток від реалізації проекту перевищить витрати на його здійснення. Таким чином, перша стадія циклу проекту виходить з чіткого формулювання цілей і тим самим утворює місток поміж аналізом економічної політики держави та аналізом здійснимості проекту. Завдання аналізу економічної політики полягає у встановленні пріоритетних цілей економічного розвитку та дослідженні тих змін у політиці й керівництві, які потрібні для виконання цих завдань. Аналіз можливості здійснення проекту передбачає оцінку цих завдань шляхом порівняння альтернативних засобів їх виконання та вибір найвигідніших варіантів. Нижче більш детально розглянемо структуру даної фази проекту. Виникнення ідеї проекту. У контексті загальних пріоритетних завдань проектів, що узгоджуються з результатами вивчення розвитку економіки в цілому та її секторів, ідеї стосовно проекту надходять з різних джерел. Ідея проекту може бути обумовлена: - прагненням виконати завдання, що стоять перед країною; - незадоволеними потребами і пошуком можливих шляхів їх задоволення; - ініціативою приватних чи державних фірм, які прагнуть одержати переваги у використанні нових можливостей; -труднощами або обмеженнями в перебігу розробки, викликаними браком важливих виробничих потужностей, нерозвиненістю сервісу, нестачею матеріальних і людських ресурсів або ж адміністративними чи іншими перешкодами; - наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування в продуктивніших галузях; - необхідністю зробити додаткові капіталовкладення; -прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління; - стихійними лихами (посухи, повені та землетруси). Ідеї щодо проекту надходять також з-за кордону в результаті: - пропозицій іноземних громадян або фірм про інвестиції; - інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостей, що виникають у зв'язку з міжнародними договорами; - домінуючих поглядів фахівців або ж консенсусу в рамках міжнародної спільноти з таких питань, як народонаселення, стан навколишнього природного середовища та боротьба із зубожінням; - діяльності організацій з надання двосторонньої допомоги і поточних проектів цих організацій у даній країні. Визначення цілей проекту. Метою всіх проектів розвитку економіки є поліпшення рівня життя людей, які опиняються у сфері дії проекту. Ця глобальна мета може бути досягнута через вирішення локальних завдань різного рівня — підвищення ефективності виробництва, зниження транспортних витрат, збільшення обсягу експорту тощо. Тому після визначення ідей проекту необхідно встановити його цілі й масштаби шляхом пошуку такого комплексу заходів, який мав би найвищий шанс забезпечити стабільне підвищення рівня життя людей, що опиняються в сфері дії проекту. Визначення і попередній відбір ідей проекту можуть мати далекосяжні наслідки. Деякі рішення, прийняті на цьому етапі, надалі не можуть зазнавати змін, хоч би як ретельно було проведено подальші етапи розробки та експертизи проекту. Проекти можуть мати численні цілі і задовольняти як регіональні, так і загальнонаціональні інтереси. Особливу увагу на початкових стадіях проекту слід приділяти врахуванню думок усіх учасників проекту, всіх тих, хто може виграти чи програти в результаті його здійснення. Неузгодженість щодо цілей проекту і незацікавленість сторін досить часто спричиняє низьку якість здійснення проекту. Визначення цілей являє собою процес, що йде в двох взаємодоповнюючих напрямах. З одного боку, потрібне скорочення кількості ідей щодо обговорюваного проекту, але з іншого — відібрані ідеї проекту потребують дедалі докладнішого уточнення. Вибір найкращих варіантів і відбір ідей проекту. Для того щоб виявити кращий варіант проекту, треба розглянути широке коло можливих його варіантів. Надто часто вибір якогось одного способу чи варіанту проекту робиться передчасно. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевидно гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанта, стосовно котрого існують доволі повні дані про всі його аспекти, вартість, переваги і ймовірний ризик, щоб вважати варіант готовим для проведення стадій розробки та експертизи проекту. У ході відсіву альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту проекту уточнюються. Тим самим вдається уникнути надміру детальної підготовчої роботи над варіантами, які врешті-решт відкидають. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки частіше буває кількісною, аніж якісною. Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідей, які згодом буде прийнято і піддано детальному аналізові на стадіях розробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогось варіанта проекту. Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути: - недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняних переваг перед наявними продуктами; - надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами; - відсутність політичної підтримки влади; - непридатна для здійснення цілей проекту технологія; - завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям; - надмірний ризик; - зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами або порівняно з альтернативними рішеннями. Попередній аналіз здійснимості проекту. Якщо під час відбору ідей проекту не вдалося знизити кількість поданих варіантів до кількох, які заслуговують на детальне вивчення, треба провести попередній аналіз здійснимості цих варіантів. Такі дослідження слід проводити тільки в обсязі, необхідному для з'ясування в широкому сенсі правомірності ідеї проекту і ранжирування існуючих альтернатив. Такий підхід дозволяє з'ясувати, які варіанти проекту потрібно залишити для подальшого детального розгляду і водночас навести переконливі причини відхилення інших поданих варіантів. Глибший аналіз варіантів проекту — технічний, екологічний, комерційний, економічний, фінансовий, соціальний, інституційний та інші — може бути відкладено до стадії детальної розробки та експертизи. Перш ніж схвалити ідею проекту, необхідно вивчити: - обсяг і характер попиту на продукцію чи послуги населення або намічених районів, які мають дістати вигоди від здійснення проекту; - наявність альтернативних технічних рішень з відповідними оцінками випуску продукції, в тому числі наявність технологій, які вже використовували на місці, та можливості їх удосконалення; - наявність основних матеріальних і людських ресурсів; - порядок величини витрат як на початкові капіталовкладення, так і на покриття експлуатаційних витрат; - порядок величини фінансової та економічної цінності варіантів проекту; - всілякі організаційні перешкоди і політичні рішення, які можуть серйозно вплинути на запропонований проект. Якщо проект вартий подальшого розгляду, слід визначити, які дані будуть потрібні на стадії розробки проекту. Це такі дані, як, скажімо, детальний аналіз ринку, геологічна розвідка місцевості або оцінка природного середовища та потенційних джерел сировини, докладні дані про важливі урядові рішення й політичний курс, а також економічні, соціальні й культурні характеристики населення в районі здійснення проекту. Проект може вважатися вивіреним і готовим для передачі на стадію розробки за дотримання таких умов: - проведено відбір альтернативних варіантів проекту; - ідентифіковано основні організаційні й політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту, і визначено, що вони можуть бути розв'язані; - визначено очікувані вигоди й витрати; - існує цілковита підтримка як влади, так й інших учасників проекту. Після того як проект пройшов першу стадію циклу (ідентифікацію), необхідно прийняти рішення, чи варто продовжувати розгляд ідеї. Розпочинається стадія розробки. Для цього потрібне послідовне уточнення проекту за всіма його параметрами, а саме за його технічними характеристиками, врахування його впливу на довколишнє середовище, ефективності та фінансової здійснимості, прийнятності з соціальних і культурних міркувань, а також масштабності організаційних заходів. |
|||||||||||||||||
Схожі:
| ГСВО МОН Черкаського ін-ту управління бізнесом; О. Ф. Кравченко, канд екон наук, доц. КДТУБА; М. М. Мартиненко, д-р техн наук, проф. КЕІМ;... |
НІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА Кредитно-економічний факультет Матеріали... Члени редакційної колегії Т. В. Майорова, канд екон наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон наук, проф.; Л. Л. Примостка, д-р екон наук,... |
| Освітньо-професійна програма підготовки СПЕЦІАЛІСТА (назва освітньо-кваліфікаційного... М; В. Д. Рожок, д-р техн наук, проф. КЕІМ; С. М. Соболь, канд екон наук, доц. КНЕУ; Ф.І. Хміль, д-р екон наук, проф. ЛКА; В. Г. Шинкаренко,... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
| Олександр Бугайов, докт пед наук, професор, Микола Головко, канд... ПМК “Фізика – 7”. Ці програмно-методичні комплекси, на наш погляд, є першими кроками до розробки принципово нової та доповнення і... |
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
| Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор |
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією... Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських... |
| АКАДЕМІЧНИЙ Н. С. Прозорова, доктор юрид наук, професор; Є. А. Тихонова, доктор юрид наук, професор |
Курс лекцій Львів 2013 Л 72 Рекомендовано до друку ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua