|
|
Скачати 2.8 Mb.
|
|
За складністю проекти класифікують на прості, організаційно-складні, технічно-складні, ресурсно-складні, комплексно-складні. Складні проекти — це проекти, у яких присутня наявність технічних, організаційних або ресурсних завдань, рішення яких передбачає нетривіальні підходи та підвищені витрати на їхнє вирішення. За строками реалізації проекти розподіляють на короткострокові, середні та мегапроекти. Короткострокові проекти — зазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду. Для таких проектів рекомендується: - ввести матричну структуру управління; - покласти всю відповідальність за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням відповідних прав; - забезпечити завершення проекту тими спеціалістами, які його розпочинали; - делегувати частину повноважень з правом рішення на місця; - максимально скоротити звітність; - звести до мінімуму зміни у ході робіт; - створити і використовувати систему стимулів для учасників проекту, партнерів; - співпрацювати з мінімальною кількістю підрядників. За вимогами до якості та засобами її забезпечення проекти бувають бездефектними, модульними та стандартними. Бездефектні проекти — як домінантний фактор виступає підвищена якість. Як правило, вартість бездефектних проектів досить велика і вимірюється сотнями мільйонів, а в деяких випадках і мільярдами доларів (наприклад, атомні електростанції). Специфіка цих проектів обумовлює вимоги до них: - загальний план проекту, що поєднує проектно-кошторисні та будівельно-монтажні роботи; - сумісний графік будівництва; - попередній запуск окремих технологічних ліній, що дозволяє своєчасно перевірити та забезпечити якість усіх систем проекту; - використання спеціально розробленої програми аналізу проблем, пов'язаних з проектом, що дозволяє своєчасно їх викрити та виправити; - застосування максимально гнучкої системи управління проектом, що дозволяє своєчасно викрити та виправити проблеми, що виникли. Модульне будівництво — є відносно новим засобом вирішення ряду завдань управління проектами. Сутність даного методу полягає в тому, що більша частина майбутнього проекту виробляється не на місці майбутньої експлуатації. Після виготовлення такі модулі транспортуються та встановлюються на місці майбутньої експлуатації. Цей метод є ефективним для промислових об'єктів, що споруджуються у віддалених та поганодоступних місцях з нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою. Модульні проекти мають деякі особливості: - виникає необхідність створення спеціальної комплексної групи робочих, фахівців за модулями. Ця група має працювати як частина команди, створеної для реалізації проекту; - план проекту має ураховувати вимоги «абсолютної» своєчасності робіт з проектування, виготовлення та транспортування модулів та бути пов'язаним з іншими роботами за проектом; - важливою частиною проекту стає транспортування модулів на будівельний майданчик. За вимогами до обмеженості ресурсів проекти класифікують на мульти- та монопроекти. Мультипроекти — містять у собі зміну існуючих або створення нових організацій та фірм. Мультипроектом є виконання багатьох замовлень (проектів) та послуг у межах виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, часовими можливостями та вимогами замовників. Монопроекти — це окремі проекти певного виду і масштабу. За характером проекту розділяють міжнародні та вітчизняні проекти. Міжнародні проекти — відзначаються значною складністю та вартістю. Вони відіграють значну роль в економіці та політиці тих країн, для яких розробляються. Специфіка даних проектів наступна: - обладнання та матеріали для таких проектів, як правило, придбавається на світовому ринку; - рівень підготовки таких проектів вищий за аналогічні «внутрішні»; - довготривалість підготовчого періоду для таких проектів більша завдяки складності їхньої організації та управління; - інформаційна підтримка міжнародних проектів завжди більш ефективна ніж «внутрішніх» проектів. Вітчизняні проекти — здійснюються у межах однієї держави. За характером цільового завдання проекти класифікують на антикризові, маркетингові, навчальні, інноваційні, реструктуризації, надзвичайні. Ціль проектів антикризового управління — забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації продукції, прибутковості та фінансової стійкості. Ціль проектів реструктуризації — покращення виробничо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління. Маркетингові проекти та програми — в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; обґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні боки діяльності фірми. Інноваційні проекти — це проекти, пов'язані з трансформуванням наукових досліджень та розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринок, у новий удосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг. Навчальні проекти та програми — їхньою ціллю є одержання учнями певного фаху чи його підвищення. Надзвичайні проекти — пов'язані з виникненням та необхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій. За об'єктом інвестування проекти бувають фінансові та реальні. Фінансові проекти — здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими слід розуміти вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу частку займають цінні папери. Проекти реального інвестування — здійснюються на основі інвестування в реальні активи (основні фонди, підприємства тощо). За характером та сферою діяльності виділяють наступні проекти: промислові, проекти дослідження та розвитку, організаційні, економічні та соціальні. В іншій спеціальній літературі [8] інвестиційні проекти класифікують за ступенем обов'язковості, терміновості, зв'язку. За ступенем обов'язковості: - обов'язкові — проекти, необхідні для виконання правил та норм. До цього типу відносять контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов'язання, наприклад інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища; - необов'язкові — проекти необов'язкого розвитку, наприклад заміна діючого обладнання на підприємстві. За ступенем терміновості: - невідкладні — проекти, які втрачають привабливість або є зовсім нездійснимими у майбутньому, наприклад якісь придбання; - ті, що можуть бути відкладеними, — проекти, привабливість яких не залежить від негайності здійснення. За ступенем зв'язку: - альтернативні — проекти, існування яких виключає можливість існування інших. Як правило, це проекти-конкуренти за певні ресурси фірми. - незалежні — проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші; - взаємопов'язані — проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оцінюють як один та приймають єдине рішення. 2.3. Оточення проекту та його учасники Адекватне визначення середовища, в якому виникає й існує проект, має неабияке значення, оскільки проект є породженням цього середовища та існує для задоволення тих чи інших його потреб. Тому життєздатність проекту значною мірою залежить від того, наскільки точно зроблено опис проекту з позиції його взаємин з зовнішнім середовищем. Оточення проекту — це чинники впливу на його підготовку та реалізацію. Усі чинники можна розділити на зовнішні, тобто що не залежать від самого проекту, та внутрішні, тобто що безпосередньо виникають у межах проекту (рис.2.5).
Рис. 2.5. Класифікація зовнішніх чинників впливу на проект До внутрішніх чинників відносять ті, що пов'язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов'язків між учасниками проекту. Крім того, до внутрішніх чинників відносяться взаємини між учасниками проекту, професіоналізм команди проекту, стиль керівництва проектом та засоби комунікацій. Розподіл сфери діяльності, у якій здійснюється проект, на власно «проект» і на «зовнішнє середовище», є певною мірою умовним. Причини цього у наступному: 1. Проект не є жорстко-стабільною системою: ряд його елементів у процесі реалізації можуть змінювати своє розташування, переходячи у склад проекту із зовнішнього середовища чи навпаки. 2. Ряд елементів проекту можуть використовуватися як у його складі, так і поза ним (типовим прикладом є спеціалісти, які одночасно працюють як над реалізацією певного проекту, так і над рішенням деяких інших проблем). Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторів. Ініціатор проекту — це автор ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо його здійснення. Як ініціатор може виступати будь-хто з майбутніх учасників проекту, але ділова ініціатива щодо здійснення проекту повинна виходити від замовника. Замовник проекту — головна зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети особа, що буде користатися його результатами. Він визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує його фінансуванням за рахунок власних чи залучених коштів, здійснює контракти з основними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між учасниками проекту. Інвестор проекту — це особа, що здійснює інвестиції у проект і зацікавлена у максимізації прибутків від даного проекту. Ціль інвестора — максимізація прибутку на інвестиції від реалізації проекту. Як інвестори виступають, як правило, банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у контрактні відносини з замовником проекту, контролюють виконання контрактів та здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту і власниками всього майна, придбаного за рахунок їх інвестицій, доки їм не повернено усі кошти за контрактом із замовником. Керівник проекту — юридична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координацію дій учасників проекту. Контрактор проекту (генеральний директор) — особа, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт за проектом. Субконтрактор проекту— вступає в договірні відносини з контрактором або субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт та послуг згідно з контрактом. Генеральний підрядник — юридична особа, пропозиція якої прийнята замовником. Несе відповідальність за виконання робіт та послуг відповідно до контракту. Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту, що створюється на період здійснення проекту. Завданням команди проекту є здійснення функцій управління проектом до ефективного досягнення його цілей. Склад та функції команди проекту залежать від масштабу, складності та інших характеристик проекту. Основними учасниками команди проектує: - керівник проекту; - інженер проекту; - адміністративний керівник контрактів; - контролер проекту; - бухгалтер проекту; - керівник служби матеріально-технічного забезпечення проекту; - керівник робіт з проектування; - керівник будівництва; - координатор робіт з експлуатації. Ліцензори — організації, що видають ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання певних видів робіт та послуг тощо. Органи влади — сторона, що задовільнює свої інтереси шляхом одержання податків з учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні та державні вимоги, пов'язані з реалізацією проекту. Інші учасники проекту — виробники та споживачі кінцевої продукції, конкуренти основних учасників проекту, спонсори та ін. Учасники проекту можуть виступати у декількох особах, наприклад, замовники можуть бути інвесторами, інвестори — керуючими проектом тощо. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ГСВО МОН Черкаського ін-ту управління бізнесом; О. Ф. Кравченко, канд екон наук, доц. КДТУБА; М. М. Мартиненко, д-р техн наук, проф. КЕІМ;... |
НІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА Кредитно-економічний факультет Матеріали... Члени редакційної колегії Т. В. Майорова, канд екон наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон наук, проф.; Л. Л. Примостка, д-р екон наук,... |
| Освітньо-професійна програма підготовки СПЕЦІАЛІСТА (назва освітньо-кваліфікаційного... М; В. Д. Рожок, д-р техн наук, проф. КЕІМ; С. М. Соболь, канд екон наук, доц. КНЕУ; Ф.І. Хміль, д-р екон наук, проф. ЛКА; В. Г. Шинкаренко,... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
| Олександр Бугайов, докт пед наук, професор, Микола Головко, канд... ПМК “Фізика – 7”. Ці програмно-методичні комплекси, на наш погляд, є першими кроками до розробки принципово нової та доповнення і... |
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
| Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор |
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією... Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських... |
| АКАДЕМІЧНИЙ Н. С. Прозорова, доктор юрид наук, професор; Є. А. Тихонова, доктор юрид наук, професор |
Курс лекцій Львів 2013 Л 72 Рекомендовано до друку ... |