|
|
Скачати 2.8 Mb.
|
|
7.2. Технічний аналіз Метою технічного аналізу є визначення технічного обґрунтування проекту. Різноманітність технологій, видів сировини та обладнання ускладнює типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. Приведений перелік питань технічного аналізу базується на списку, рекомендованому Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК):
Місце розташування та масштаб проекту При виборі місця розташування слід ураховувати інвестиційний клімат даної держави, галузі, місцевості, оцінити їх інвестиційну привабливість. Кожен інвестиційний проект має конкретну спрямованість і може бути реалізований саме в тих регіонах, де для цього створено найкращі умови. Тому важливу роль відіграє оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів. Слід зазначити, що у світовій практиці подібні розробки набули значного поширення, дослідження економічного розвитку окремих регіонів ведуться у багатьох країнах світу. Починаючи з 1980 року Інститут менеджменту в Лозанні (Швейцарія) щорічно публікує відповідний рейтинг країн. У США розроблено рейтинг штатів на основі так званих статистичних карт. Він базується на таких основних видах оцінок:
У цій статистичній карті наводяться дані щодо всіх штатів у вигляді чотирьох зведених індексів:
В Україні відсутня аналогічна загальновизнана методика визначення інвестиційної привабливості регіонів, окрім розробленої І.О.Бланком [5]. Згідно з даною методикою оцінка проводиться у формі ранжування регіонів за такими синтетичними показниками:
Кожний узагальнений показник формується сукупністю аналітичних показників, кількісна оцінка яких проводиться на основі визначення середнього рейтингу регіону за формулою середньоарифметичної. Для оцінки рівня загальноекономічного розвитку регіонів вивчається потенційна потреба в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, сукупна ємність регіонального ринку. Порівняльний аналіз статистичних даних робиться на основі середніх величин. Це дає змогу отримати оптимальну оцінку ступеня насиченості та потреби областей України в тих або інших видах ресурсів у розрахунку на душу населення. Отже, для цього дослідження були використані такі аналітичні показники:
Як показують проведені розрахунки, найвищий рейтинг мають Дніпропетровська, Запорізька та Київська області. Саме ці області, на думку багатьох фахівців, мають найпотужнішу промисловість. Вивчення рівня розвитку інвестиційної інфраструктури потрібне для аналізу можливостей швидкої реалізації інвестиційних проектів та просування товарів на ринки. З цією метою розглядаються такі показники: - кількість підрядних будівельних підприємств; - виробництво енергетичних ресурсів (на душу населення); - щільність автошляхів та залізниць(на 1000км2 території). Короткий огляд розміщених даних дає підстави стверджувати, що кращі умови для розвитку ринкових відносин (зокрема, для швидшого проникнення товарів на ринки збуту та для реалізації інвестиційних проектів) мають Донецька, Львівська та Харківська області. Для з'ясування демографічної ситуації в регіоні вивчають потенційний попит населення на споживчі товари та послуги, а також можливості залучення робочої сили до підприємств, що інвестуються. Предметом аналізу є такі показники:
За цим блоком аналітичних показників найвищий рейтинг мають м. Київ та Київська область, Харківська, Донецька, Дніпропетровська області. Для оцінки рівня одного з найважливіших синтетичних показників — розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури — вивчають ставлення органів місцевого самоврядування до розвитку ринкових реформ та процес створення сприятливого підприємницького клімату. Отже, аналізують такі показники: - питома частка акціонерних товариств серед промислових підприємств колективної форми власності; - частка підприємств недержавної форми власності в загальному їх обсязі; - кількість діючих комерційних банків; - кількість страхових компаній; - кількість товарних бірж. На основі середніх рейтингів для областей України та Автономної Республіки Крим можна стверджувати, що належні передумови для функціонування ринкових відносин створено в Запорізькій області, м. Києві та Київській області, Чернігівській, Полтавській, Донецькій та Львівській областях. Визначення рівнів криміногенних та екологічних ризиків базується на вивченні ступеня безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. Для цього розглядають такі показники: - викиди шкідливих речовин; - частка джерел екологічного забруднення; - кількість екологічних злочинів. На основі інтегрального показника інвестиційної привабливості, що об'єднує всі зазначені вище синтетичні показники, І.О Бланк поділяє регіони України на чотири умовних групи. До першої групи областей — інвестиційно-найпривабливіших — входять м. Київ та Київська область, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Полтавська області. Цій групі належить найбільша частка загальноекономічного потенціалу (переважно у формі промислового виробництва), їй притаманні високий рівень розвитку інвестиційної та комерційної інфраструктури, значна урбанізація, достатня ємність споживчого ринку та ринку засобів виробництва. Від зазначених передумов великою мірою залежить прийняття рішення щодо вкладення коштів. Пріоритетними напрямами інвестування є промислове виробництво, транспортна інфраструктура, зв'язок, виробництво будівельних матеріалів, торгівля, галузі громадського харчування, банківський та страховий бізнес. До другої групи увійшли регіони досить високої інвестиційної привабливості: Львівська, Одеська, Луганська, Миколаївська, Сумська, Чернігівська області. Рівень економічного розвитку цих регіонів високий. Позитивний підприємницький клімат та необхідна для розвитку ринкових відносин комерційна інфраструктура спонукає до інвестування тих підприємств, які були пріоритетними для першої групи регіонів (але з меншим рівнем ефективності). У деяких областях, передусім у Полтавській, доцільно вкладати кошти в модернізацію сільського господарства. Третю групу формують Хмельницька, Херсонська, Тернопільська, Черкаська області, Автономна Республіка Крим — регіони середньої інвестиційної привабливості. Тут недостатньо розвинуті інвестиційна та комерційна інфраструктури. Проте і в цих регіонах перспективно вкладати кошти у розвиток сільського господарства. Автономна Республіка Крим має великі можливості щодо залучення інвестицій у туристичний та санаторно-курортний бізнес. Зважаючи на це, можна припустити, що нинішнє перебування АР Крим у цій групі регіонів — явище тимчасове. І нарешті, група регіонів із низькою інвестиційною привабливістю: Закарпатська, Чернівецька, Кіровоградська, Волинська, Рівненська, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська області. Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Технічні можливості Спочатку розглядається, чи є можливим виконання проекту з технічного боку. Якщо технічна можливість здійснення проекту встановлена, технічний аналіз виконують далі. Розрахунок виробничої програми Після прогнозування величин попиту та обсягу продаж, встановлення технічної можливості здійснення проекту розраховують виробничу програму випуску продукції. Під нею розуміють величину виробництва та реалізації продукції за обсягом, номенклатурою та асортиментом, строками випуску згідно з потребами споживача. Програма повинна бути обґрунтована з точки зору наявності необхідних: - матеріальних ресурсів; - трудових ресурсів; - фінансових ресурсів; - джерел отримання ресурсного потенціалу. З цією метою складають баланси відповідних ресурсів. Вони сприяють також мінімізації затрат та забезпеченню оптимальних результатів діяльності фірм. На етапі освоєння виробництва важко досягнути максимально можливого випуску продукції через необхідність освоєння технології, обладнання, підготовку персоналу. Слід врахувати й той фактор, що нова продукція не відразу широко сприймається на ринку. Тому в перший рік випуску обсяг виробництва часто складає 40-50 % розрахункової потужності підприємства. На перед проектній стадії, коли прогнозний випуск продукції передбачається в певних обсягах, слід також ураховувати можливості виробництва. Обсяг виробничої програми розраховують на основі можливого споживання продукції (СП) за відомою формулою СП= ВП + ( І-Е) + (3П-3К), (7.1) де ВП — продукція, що вироблена заданий період; І, Е — відповідно величин імпортних та експортних поставок даної продукції; 3П,3К — відповідно залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду, що розглядається. Тобто величину можливого споживання находять як суму виробленої продукції, руху торгового балансу та поточних запасів. Конкретно для підприємства величину виробничої програми знаходять як суму величин можливих продаж продукції, виробничих втрат, необхідності забезпечення гарантійного й ремонтно-експлуатаційного обслуговування, наявності виробничих відходів, випуску побічної продукції. Після визначення величини виробничої програми розраховують потребу по видах ресурсів. При виконанні подібних розрахунків слід враховувати можливості джерел надходження сировини й матеріалів, а також їхню доступність. Тому при виборі джерел сировини та матеріалів необхідно брати до уваги їх географічне місцезнаходження, форму власності, фінансову сталість, виробничі можливості, зміну об'єму випуску в останні роки, передбачувану динаміку в періоді, що прогнозується, та ін. Крім того, слід ураховувати і фактори можливого ризику: недотримання постачальниками обов'язків відносно строку, якості та обсягу поставок, нестача власних платіжних засобів, зміна законодавства відносно імпорту за наявності закордонних постачальників та ін., що може привести до зміни проектної величини виробничої програми. Виробничі потужності Максимальна (номінальна) виробнича потужність — це максимально можливий річний випуск продукції при найбільш повному використанні ресурсів, застосуванні передової техніки, технології, передових форм організації праці. Але в процесі виробництва є нормальні перерви, простої через раптові поломки обладнання, які не можна попередити; свята, кількість робочих змін та ін. Тому у ринковій економіці розраховують також реальну нормальну потужність, яка має місце в конкретних умовах праці. Це кількість продукції, що буде виготовлена за рік за певних умов. Вона повинна відповідати обсягу попиту, визначеного в дослідженні ринкової кон'юнктури. Підставою для розрахунку виробничої потужності є наступні вихідні данні: - обсяг випуску продукції; - кількість і продуктивність обладнання; - трудомісткість продукції; - наявні виробничі площі. Потужність, передбачена в проекті, називається проектною. Фактичне значення потужності може бути нижче або вище від проектної. На початковій стадії роботи підприємства вона, в основному, виявляється нижче від проектної. Такий процес має місце не тільки на нових, але і на діючих підприємствах в період, коли освоюється нова продукція і технологія. При цьому для ряду видів продукції, що випускає підприємство вперше, або яка є новою для даного ринку, початкова виробнича потужність повинна бути вище величини сьогоднішнього попиту та обсягу на першому етапі. Це необхідно для того, щоб протягом декількох років можна було б задовольнити зростаючий попит, позбутися імпорту і почати експортувати власну продукцію. Обмеженням тут виступають розміри виробничих площ, фінансові можливості компанії, можливості постачання необхідного обладнання в реальні строки. Вибір технології Вибір певної технології передумовлює вибір обладнання, величину виробничої потужності. Таким чином, усі складові технічного аналізу пов'язані між собою і потрібно робити їх вибір у комплексі з урахуванням реальних можливостей фірми. Вибір технології, обладнання в багатьох випадках визначається: - типом виробництва; - обсягом виробництва; - характером зв'язку виробничих дільниць між собою. Використання спеціалізованого обладнання відповідно до технології економічно доцільне у масовому та крупно серійному виробництві. Перспективним є використання гнучких технологій, що сприяють збільшенню асортименту продукції, що випускається, та забезпеченню її високої якості. При виборі технології необхідно ураховувати: - дефіцитність ряду матеріалів у країнах-виробниках — перевага віддається технології, що будується на використанні місцевих ресурсів; - співвідношення економії витрат живої праці і капіталовкладень у механізацію та автоматизацію виробництва, щоб процес заміни живої праці не виявився необґрунтовано дорогим; - спосіб її розробки: власний чи запозичений. У першому випадку перевірити її придатність для використання не важко. У другому випадку слід з'ясувати, як показало себе застосування даної технології в інших компаніях. Важливо встановити, скільки часу потрібно для навчання персоналу при впровадженні принципіально нової технології; - фінансові можливості, особливо при виборі технології та її придбанні за кордоном. Витрати на розробку та придбання технології визначаються за допомогою їх калькуляції при проведенні власних розробок та за договірною ціною при її придбанні на строк. На попередній стадії витрати праці при власній розробці находять на основі нормо-годин, тарифів з урахуванням різних видів робіт. Матеріальні та інші види витрат розраховуються узагальнено за аналогією з розробками, що передують. Вибір обладнання Технологія дуже часто безпосередньо пов'язана з обладнанням. У цьому випадку розрахунки по технології виконуються спільно з визначенням потреби в обладнанні. У розрахунках враховують також потреби для виробництва запасних частин з метою організації сервісного обслуговування споживачів. Організація підготовки та здійснення проекту Будь-який проект, особливо великий, готує спеціалізована організація, яка виконує наступні види робіт: - розробка робочої документації, вибір підрядників (уключаючи проведення тендера серед підрядників, якщо це необхідно); - вибір обладнання, його постачальників, організація закупівлі та перевірки обладнання; - нагляд за будівництвом та монтаж обладнання. Графік виконання проекту та схема підприємства (виробнича схема) Графік виконання проекту — це сітковий графік, який охоплює всі роботи від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, які приймають рішення про здійснення проекту, яке використовується у технічному розділі інвестиційного проекту. Підготовка та освоєння виробництва На сучасному етапі економічного розвитку України найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах стає підготовка робочої сили (звісно, це стосується проектів, спрямованих не на розширення чи модернізацію існуючого виробництва, а на створення нового виробництва). Нове виробництво часто створюється в місцях, де раніше не було подібних до нього, а відтак і немає підготовленої робочої сили. У процесі підготовки виробництва вирішують наступні питання: - забезпечення виробництва робочою силою; - забезпечення сировиною, матеріалами та запасними частинами на пусковий період; - підготовка технічної документації по запуску виробництва; - плани дій у разі не регламентної роботи обладнання та в разі необхідності ремонту. Матеріально-технічне постачання Основним питанням у сучасних умовах господарювання стає питання забезпеченості стабільності та надійності поставок. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, необхідно в першу чергу оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів, тощо). Розрахунок витрат на виконання проекту та витрат виробництва та збуту До інвестиційних витрат відносять наступні елементи витрат: - земля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика; - виробничі будівлі й споруди, машини та обладнання; - витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи; - витрати на підготовку виробництва; - оборотний капітал. Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланованого проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх підрозділах. До поточних витрат виробництва відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати. Забезпечення якості Забезпечення якості виконання проекту спирається на використання певних стандартів на всіх стадіях виробничого процесу — від приймання сировини до здавання готової продукції. Інформацію про контроль якості рекомендується відобразити на схемі виробничих потоків. |
| ГСВО МОН Черкаського ін-ту управління бізнесом; О. Ф. Кравченко, канд екон наук, доц. КДТУБА; М. М. Мартиненко, д-р техн наук, проф. КЕІМ;... |
НІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА Кредитно-економічний факультет Матеріали... Члени редакційної колегії Т. В. Майорова, канд екон наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон наук, проф.; Л. Л. Примостка, д-р екон наук,... |
| Освітньо-професійна програма підготовки СПЕЦІАЛІСТА (назва освітньо-кваліфікаційного... М; В. Д. Рожок, д-р техн наук, проф. КЕІМ; С. М. Соболь, канд екон наук, доц. КНЕУ; Ф.І. Хміль, д-р екон наук, проф. ЛКА; В. Г. Шинкаренко,... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
| Олександр Бугайов, докт пед наук, професор, Микола Головко, канд... ПМК “Фізика – 7”. Ці програмно-методичні комплекси, на наш погляд, є першими кроками до розробки принципово нової та доповнення і... |
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
| Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор |
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією... Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських... |
| АКАДЕМІЧНИЙ Н. С. Прозорова, доктор юрид наук, професор; Є. А. Тихонова, доктор юрид наук, професор |
Курс лекцій Львів 2013 Л 72 Рекомендовано до друку ... |