|
|
Скачати 0.88 Mb.
|
|
Тема: Зародження й розвиток системи вищої освіти в Україні У процесі самостійного опрацювання теми слід зосередити увагу на таких проблемах:
А) Братські школи. Б) Острозька школа (академія) у культурному середовищі України. В) Києво-Могилянська академія – визначний освітньо-культурний центр України. 2. Становлення університетської освіти в Україні ХІХ ст. 3. Особливості розвитку ВНЗ в Україні в ХХ – початку ХХІ століття. Опрацьовуючи перше питання слід з’ясувати причини появи вищих навчальних закладів на території України (XVI – XVIII ст.), розглянути їх структуру та особливості навчання. Зв’язок України із західноєвропейським університетським рухом в усі часи був досить міцним. Враховуючи відсутність вищих навчальних закладів на території України, українські школярі мандрували або до територіально наближеного Краківського університету, або далі – до Парижа чи Болоньї. Тому багато хто з українців не тільки навчався у західноєвропейських університетах, а досягав там значних успіхів, отримуючи академічні ступені та викладаючи в університетах Європи. В українській вищій освіті як її підґрунтя немаловажне значення мали братські школи. Розглядаючи питання про братські школи, по-перше, необхідно пригадати з курсу «Історія України», якою була економічна й політична ситуації в Україні XVI-XVII ст. Звернути увагу на причини появи братств і братських шкіл: в історії нашої країни XVI-XVII ст. були періодом складних економічних перетворень і політичних подій, коли міцніла і розвивалась Російська держава, а на Україні точилася боротьба народних мас проти феодального, польсько-шляхетського поневолення і католицизму. Визвольні селянські війни під керівництвом Б. Хмельницького закінчилися великою за своїм історичним значенням подією – Переяславською радою, яка в січні 1654 р. прийняла рішення про возз’єднання України з Росією. У підготовці цього історичного акту певну роль відіграли братства і створенні ними освітні заклади. Перше братство з’явилося у Львові (1449 р.), а потім і в інших містах і селах України. Братства об’єднували ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів і створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої влади церковних феодалів. У своїй боротьбі братства широко використовували школи, друкарні і молодіжні організації – «Младенческие братства». Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл. По-друге, вміти розкривати зміст поняття «братська школа» і характеризувати особливості навчального процесу в школах даного типу. Братські школи (Б.Ш.) – це українські національні навчальні заклади XVI – XVIII ст. Вони почали створюватися у 80- х рр. XVI ст.; їх організовували й утримували церковні братства з метою зміцнення православ’я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині XVII ст. братські школи засновувалися і в деяких селах. Найважливішими серед Б. Ш. були Львівська і Київська. Спочатку Б.Ш. мали характер греко-слов’янських із слов’янською мовою викладання, друге місце займала грецька мова (Б.Ш. називали також грецькими). Вивчалася також тодішня руська (українська) мова. Пізніше Б.Ш. наблизилися організацією і навчанням до ієзуїтських шкіл (з латинською головною мовою), зокрема школи, які мали зразком Києво-Могилянську колегію. Програмою навчання більшість Б.Ш. відповідала тодішнім середнім школам: класичні мови, діалектика, риторика, поетика, арифметика, геометрія, астрономія, музика (церковні співи). В деяких Б.Ш. викладали православне богослов’я і знайомили (з полемічною метою) з католицьким богослов’ям. Б.Ш. були доступні для різних прошарків суспільства. Учнів вирізняли (передні місця в класах) не за походженням, а за успіхами (на відміну від ієзуїтських шкіл). В школах була сувора дисципліна (включно до тілесних кар). Сироти й учні з незаможних родин жили в бурсах. До викладачів ставилися вимоги зразкової поведінки й доброї педагогічної підготовки. Б.Ш. багато зробили для поширення релігійної та національної свідомості і розвитку української культури, зокрема друкуванням підручників, особливо для вивчення мов. Надалі потрібно розглянути особливості навчання у Львівській, Київській, Луцькій та ін. братських школах (дві на вибір). Розглядаючи питання про Острозьку Академію (О. А.) студенти мають розглянути якими були адміністративний устрій, навчальний процес і навчальні плани даного навчального закладу. Знати прізвища відомих викладачів і випускників Острозької академії. На який час припадає період піднесення Академії? Яку роль відігравала Академія для розвитку українського суспільства? Острозьку слов’яно-греко-латинську академію заснував у 1576 р. князь В.-К. Острозький. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця – княжна Г. Острозька. В основу діяльності О. А. було покладено традиційне для середньовічної Європи, однак цілком незвичне для українського шкільництва, вивчення семи вільних наук, а також вищих наук: філософії, богослів’я, медицини. Спудеї О. А. опановували п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Навчальний процес тривав сім років і мав класну систему навчання. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. З О. А. пов’язується ренесанс українського народу. В острозькому культурному осередку разом з Академією постало найпотужніше тогочасне українське видавництво – кирилична друкарня І. Федорова (Федоровича). Тут побачили світ греко-слов’янський “Буквар” – перший український підручник (1578); Новий Завіт (1580); “Книжка събраніє вєщєй нужнейших...” Тимофія Михайловича – перший в історії кириличної поліграфії покажчик стародрукованих текстів; “Хронологія” (1581) А. Римші – перший в Україні друкований поетичний твір; шедевр давньоукраїнської поліграфії, перша повна слов’яномовна “Острозька Біблія” (1581); визначні полемічні праці “Ключ царства небесного”, “Календар римський новий” (1587) Г. Смотрицького, тощо. Учень О. А. М. Смотрицький написав першу фундаментальну слов’янську “Граматику” (1619). Викладацькою діяльністю в Академії займалися: літератор Д. Наливайко; грецький вчений та релігійний діяч К. Лукарис (певний час ректор Академії, згодом Олександрійський, а пізніше - Константинопольський патріарх); астроном, математик, доктор медицини Ян Лятош; грецький вчений і релігійний діяч Е. Мосхопуло та інші. Першим ректором академії був Г. Смотрицький – видатний освітній та культурний діяч, педагог, письменник-полеміст, поет. Серед випускників Академії - гетьман війська Запорізького П. Конашевич-Сагайдачний, перший ректор київської братської школи І. Борецький, лаврський архімандрит Є. Плетенецький, письменник М. Смотрицький, відомий церковний і культурний діяч І. Борискович та ін. О. А. припинила своє існування у 1636 році. Однак результати її діяльності не зникли безслідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва, звідки поширився до Молдавії та Москви. Хроніка відродження О. А. в незалежній Україні починається у 1994 р. з Указу Президента України. Завдяки наступним указам Президента України розбудова О. А. набрала нового розвороту. У жовтні 2000 р. вона отримала статус національного університету. Див. хроніку становлення та відродження Острозької Академії (додаток Б). В) Києво-Могилянська академія (КМА) – визначний освітньо-культурний центр України. Дане питання слід розглянути за таким планом: передісторія створення КМА; ректори Київської братської школи;Петро Могила – засновник КМА; особливості процесу навчання, академічний рік, навчальні дисципліни; видатні вихованці; причини занепаду;сучасний етап діяльності. Див. також хроніку становлення та відродження КМА в додатку В. Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж КМА. Ще до виникнення Києво-Могилянської колеґії, згодом Академії, на землях, населених українцями, вже існували школи вищого типу, засновані переважно домініканами та ієзуїтами. Всі ці заклади не могли не підносити і не поширювати серед місцевого населення ідеї значення освіти і науки в суспільному житті. Але через конфесійно-культурну відмінність і відчуженість від духовних традицій життя українського народу ці ідеї не могли тут глибоко вкоренитися. КМА була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. (З’ясуйте причини появи КМА та історію її створення). 15 жовтня 1615 р. розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в історію як Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської академії. 1631 р. виникла ще одна школа в Києві, а саме - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. У вересні 1632 р. вона об'єдналась з Київською братського школою. Об’єднана школа дістала назву Братська або Київська колеґія. Її керівником, протектором й опікуном став П. Могила. Колеґія залишалася національною школою, ґрунтованою на давніх культурних й освітніх традиціях. В ній вивчались церковнослов’янська й руська (книжна українська) мови, вітчизняна історія, студенти виховувались у глибокому православному дусі. До Колеґії приймали дітей всіх станів. Але П. Могила зумів перетворити Колеґію на заклад європейського типу. Тут вивчався курс наук, властивий для західноєвропейських університетів, впроваджувалися досягнення світової історії, літератури, поезії, філософії. Засобом до опанування вищих наук була латинська мова, вивчалися також грецька й польська мови. Професорів для викладання в Колеґії П. Могила навчав у закордонних університетах, а незабаром вже вона сама готувала викладачів, державних діячів, високоосвічених богословів. П. Могила забезпечував викладачів і неімущих студентів засобами для життя і навчання, збудував першу бурсу, нове кам'яне приміщення під школу, яка є й сьогодні на території Києво-Могилянської академії (відома під назвою Трапезна або Святодухівська церква). Помираючи, Могила заповідає Колеґії великі кошти й найбільшу свою цінність - бібліотеку (2131 книгу). На честь П. Могили Колеґія стала іменуватися Києво-Могилянською колеґією (академією). Під цією назвою ввійшла в історію. Єдине, чого не встиг Могила - це добитися для Колеґії офіційного статусу вищої школи. Але учні його продовжили розпочату ним справу. 1658 р. гетьман І. Виговський, вихованець Колеґії, підписав з Польщею Гадяцький трактат, за яким Україна, як Князівство Руське, ставала разом з Литвою й Польщею членом федеративної Речі Посполитої. Їй надавались широкі права, в їх числі - свобода віросповідання і статус вищої школи для Колеґії, тобто статус Академії. Договір був ратифікований польським сеймом у квітні 1659 р. Таким чином, Києво-Могилянська академія була першим у Східній Європі православним вищим навчальним закладом, офіційно удостоєним цього звання. Повний курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років. Але зважаючи на те, що вона була вищою школою, студенти мали право вчитися в ній стільки, скільки бажали без вікового обмеження. Студентів і початкових, і середніх, і старших класів (курсів) ніколи не карали і не відчисляли за те, що вони не вивчили уроків, не підготувались до диспуту чи взагалі не можуть опанувати належний матеріал, бо причиною цьому могли бути і хвороби, і голод, і холод, нестача одягу, підручників і таке інше. Більше того, всім надавалась можливість при бажанні залишатися на другий чи навіть третій рік в тому ж класі “підтверджувати навчання”. Всього в Академії було 8 так званих ординарних класів, але кількість предметів сягала до 30 і більше. В перших чотирьох класах Академії - фарі, інфимі, граматиці й синтаксимі, що були по суті підготовчими, вивчались мови: церковнослов’янська, грецька, руська (українська), латинь і польська, а також арифметика, геометрія, нотний спів і катехизис. Знання класичних мов - грецької та латинської - було не лише ознакою освіченої людини того часу, але й відкривало їй шлях до пізнання античної культурної спадщини й сучасної європейської літератури й науки. Латинь була мовою науковців, письменників, поетів, судової справи, міжнародного спілкування. Викладання в університетах Європи велось латинською мовою. Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській академії також викладались латинською мовою. Руська або українська літературна (книжна) мова з часом завойовує все більший простір в Академії і в суспільстві. Нею писали твори, вірші, наукові, художні й політичні трактати, літописи, листи, судові акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання. Проте відомо, що починаючи від Петра І ведеться наступ на українську мову та на її знищення. Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753 – французька мова. З середини ХУІІІ ст. вивчається російська мова, а також староєврейська. Остання – з метою поглибленого вивчення християнських першоджерел. КМА була всестановим закладом. За статутом Академії в ній мали право навчатися всі бажаючі. Навчались діти української аристократії, козацької старшини, козаків, міщан, священиків і селян. Із започаткуванням Академії, уже не в закордонні університети, а до Києва направляють своїх дітей відомі українські сім’ї - Ґалаґани, Безбородьки, Полуботки, Горленки, Лизогуби, Ломіковські, Максимовичі, Мировичі, Марковичі, Скоропадські, Ханенки, Полетики, Танські та ін. Вихованцями Києво-Могилянської академії були майбутні гетьмани Ю. Хмельницький, І. Виговський, П. Дорошенко, П. Тетеря, І. Брюховецький, І. Мазепа, П. Орлик, Д. Апостол, І. Скоропадський, наказний гетьман П. Полуботок. КМА була першим вищим навчальним закладом і довгий час єдиним для всієї Східної православної Європи. Уже в 40-х рр. XVII ст. в Академії навчається молодь із різних міст Росії. З другої половини ХVІІІ ст. КМА, після заснування університетів у Харкові й Москві, природно, почала втрачати пріоритетне становище єдиної вищої школи, хоча продовжувала гідно підтримувати свої досягнення й традиції. Прихильники Академії роблять непоодинокі спроби перетворити її на університет, тобто відкрити додаткові факультети, зокрема, правничий, медичний, математичний тощо. Але, незважаючи на всі прохання й докази необхідності цього акту, добитися згоди й матеріальної підтримки від Катерини II та вінценосних наступників не вдалося. Проводячи ворожу політику щодо України, спрямовану на знищення й бодай будь-яких ознак автономії й історичної пам’яті, позбавляючи її таких демократичних національних надбань, як гетьманство, Запорізька Січ, козацький адміністративний устрій, російський царизм знищив і КМА – осередок української освіти, культури й ментальності. За розпорядженням уряду, указом Синоду від 14.08.1817 р. Академію було закрито. (Якою була подальша доля КМА?)
Одним із перших на території сучасної України з’явився Львівський університет (1661 р.; з часу свого створення і до 1773 р. був у повному підпорядкуванні єзуїтського ордену). Наступні чотири університети (Харківський, 1805 р.; Київський, 1834 р.; Одеський, 1865 р.; Чернівецький, 1874 р.) виникли саме у ХІХ ст. При опрацюванні даного питання потрібно пригадати з історії, якою була Україна у ХІХ ст. (українські землі входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій). Як це позначилося на розвитку освіти і культури України і, зокрема, університетської освіти.
Революція 1905-1907 рр. змусила уряд відкрити університетські двері для вихідців з нижчих станів (до цього часу соціальний склад студентства університетів залишався переважно дворянсько-буржуазним). Почали створюватися і ВНЗ для жінок. Усього в Україні до 1917 р. діяло 27 ВНЗ, в яких навчалося понад 35 тис. студентів. У 1918 р. розпочалася інтенсивна робота з розбудови системи вищої педагогічної освіти. Було визначено три напрямки діяльності університетів: науковий, навчальний і просвітницький. У перші роки радянської влади виникли своєрідні форми інтеграції науки, вищої освіти і виробництва. Надалі почався етап утвердження військово-політичного стилю управляння вищою освітою (було ліквідовано університети в найбільших містах України, а на їх основі почали створювати інститути народної освіти (вкажіть причини ліквідації?)). В 30-х рр. почалося знову відновлення університетів і тільки на поч. 40-х рр. склалася чинна вітчизняна система університетської освіти. Зверніть увагу також на особливості університетської освіти та завдання, що стояли перед ВНЗ у післявоєнний період та наприкінці ХХ ст. Питання для самоконтролю:
Рекомендована література (основна і додаткова): основна і додаткова: [4-6, 8, 10-11, 12-15, 17, 19, 22, 31, 34, 37, 45, 48, 52-53, 55, 58, 60-62, 64, 68-69]. Тема: Особливості процесу навчання в університеті (зміст, методи, засоби та форми організації навчання) План У процесі самостійного опрацювання теми доцільно зосередити увагу на таких проблемах: А) дидактика як галузь педагогіки вищої школи; Б) закономірності і принципи дидактики вищої школи; В) традиційні та новітні форми організації навчання у вищій школі, їх коротка характеристика. А) Термін «дидактика» запровадив у науковий обіг німецький педагог В. Ратке, який розглядав дидактику як наукову дисципліну, яка досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Проте утвердження даного терміну в науковому обігу пов’язане з опублікуванням чеським педагогом Я.-А. Коменським праці «Велика дидактика» (1657). Важливо розглянути творчий шлях Я.-А. Коменського, його дидактичні погляди, для кращого розуміння сутності даного питання. Дидактика вищої школи – це галузь педагогіки вищої школи, яка розробляє теорію освіти і навчання у ВНЗ, а також виховання у процесі навчання. Потрібно з’ясувати також об’єкт, предмет, мету й актуальні завдання дидактики вищої школі. Б) Навчальна діяльність у ВНЗ має свої закономірності і підпорядкована певним принципам, від чого залежить її ефективність. Закономірності навчання відображають стійкі залежності між усіма його елементами – діяльністю викладача, діяльністю студента та об’єктом засвоєння, т. б. змістом навчання. У цілому закономірності навчання у ВНЗ відповідають закономірностям в загальноосвітній школі чи будь-якому навчальному закладі. Необхідно розглянути об’єктивні та суб’єктивні закономірності навчання. Вміти їх характеризувати. Процес навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів, зумовлених закономірностями і завданнями освіти. Принципи навчання – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи. У навчальному процесі вищої школи дотримуються загальнодидактичних принципів навчання, а також спеціальних, характерних для процесу навчання у вищій школі. Студенти повинні вміти пояснювати зміст принципів навчання. В) У вищій школі представлені традиційні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, практичні і лабораторні роботи), самостійна робота студентів під контролем викладача, науково-дослідна робота студентів, виробнича практика, а також новітні форми – наукові студентські олімпіади, «мозковий штурм», ділові ігри, навчальні тренінги тощо. У дидактиці ці форми трактуються як способи керування навчально-пізнавальною діяльністю для розв’язання визначених дидактичних завдань. Методи навчання (лекція, семінар, практична робота) виступають як організаційні форми навчання, оскільки є способами взаємодії студентів і викладачів, у межах яких реалізуються інші методи і засоби навчання. Питання для самоконтролю:
Рекомендована література: - нормативно-правові документи: [1-9, 13, 15-17]. - основна і додаткова: [2, 5-6, 8, 13-17, 19-20, 22, 31, 37, 44-45, 48-49, 52-54, 62]. Тема: Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи Опрацювання даної теми слід починати з передісторії прийняття Болонської декларації (1999), що полягала в розробленні та підписанні представниками країн Європи Ліссабонської конвенції (1997) про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону та Сорбоннської декларації (Париж, Сорбонна, 1998) щодо узгодження структури системи вищої освіти в Європі. Варто ознайомитися з основними положеннями цих документів. Сам же Болонський процес на рівні держав було започатковано 19 червня 1999 р. в Болоньї (Італія) підписанням 29 міністрами освіти від імені своїх урядів документа, який назвали «Болонська декларація». Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього та наукового простору до 2010 року. У межах цього простору мають діяти єдині вимоги до визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності громадян, що істотно підвищить конкурентоспроможність європейського ринку праці й освітніх послуг. Зокрема, цим документом було задекларовано: прийняття загальної системи порівнянних учених ступенів, зокрема через затвердження додатка до диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3+2, при цьому перший, бакалаврський цикл має тривати не менше трьох років, а другий, магістерський - не менше двох років, і вони мають сприйматися на європейському ринку праці як освітні і кваліфікаційні рівні; створення систем кредитів відповідно до європейської системи трансферу оцінок, включно з постійним навчанням; сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти, розробка порівнянних критеріїв і методів оцінки якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів у межах визначеного простору. Наступний етап Болонського процесу відбувся у Празі 19 травня 2001 р., де було підписано Празьке комюніке («На шляху до європейського простору вищої освіти») представниками вже 33 країн Європи. (Які були головні рішення цього самміту?). Третій етап Болонського процесу відбувся в Берліні 18-19 вересня 2003 р., де було підписано відповідне комюніке («Утворення європейського простору вищої освіти»). Принципово нове рішення Берлінського самміту - поширення загальноєвропейських вимог і стандартів уже й на докторські ступені. Установлено, що в країнах - учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь – «доктор філософії» у відповідних сферах знань (природничі науки, соціогуманітарні, економічні та ін.). Акцентовано увагу на потребі сприяти європейському простору вищої освіти. Розроблено додаткові модулі, курси та навчальні плани з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Наголошено на важливій ролі, яку мають відігравати вищі навчальні заклади, щоб зробити реальністю навчання протягом усього життя. Зазначено, що Європейський простір вищої освіти та Європейський простір дослідницької діяльності роботи - дві взаємопов’язані частини спільноти знань. Четвертий самміт Болонського процесу було проведено 19-20 травня 2005 року в Бергені (Норвегія). (Які питання розглядали на цьому самміті?). Наступні зустрічі міністрів освіти країн-членів Болонського процесу відбулися в Лондоні, 2007 р.; в Бельгії, 2009 р. (в м. Льовен та м. Люмен-ля-Ньов) та в березні 2010 року в Будапешті та Відні з підписанням відповідних комюніке. Остання конференція була ювілейною - десятиліття Болонського процесу. На честь ювілею, відбулося офіційне оголошення про створення європейського простору вищої освіти, що означає, що мета, поставлена в Болонській декларації, була виконана. Крім того, починаючи з цієї конференції, Європейський простір вищої освіти було розширено до 47 країн. Таким чином, Болонський процес - це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Учасниками Болонського процесу є 47 країн (станом на 2011 рік) і Європейська комісія. Таким чином, Монако і Сан-Марино - єдині члени Ради Європи, не беруть участь у процесі. Всі країни - члени Європейського союзу задіяні в процесі. Для розгляду питання стосовно університетської освіти України в контексті Болонського процесу, слід звернутися до періодичних видань («Вища школа», «Вища освіта України» та ін.), що зазначені в кінці даної РНП, офіційного сайту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а також до навчальних посібників: Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г. Кременя. – Тернопіль, 2004. – С. 230-263; Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес / За ред. В.Д.Базилевича. – К., 2006. Питання для самоконтролю:
Рекомендована література: - нормативно-правові документи: [1-9, 16-17, 20-23]. - основна і додаткова: [3-5, 13-15, 22-24, 37]. Тема: Особливості сучасної системи вищої освіти Франції Особливості системи вищої освіти Франції варто розглядати за наступним планом:
Питання для самоконтролю:
Рекомендована література (основна і додаткова): [4, 10-11, 15-16, 20, 22, 24, 26, 30, 38, 40, 52]. 7. перелік типових завдань до підсумкового модульного контролю
а) Афіни, ІІ-ІІІ ст. н. е.; б) Стародавній Рим, 425 рік н. е.; в) Олександрія, 425 рік до н. е.; г) Константинополь, 425 рік н. е. 2. Діти з 14—18 років в Давній Греції навчались в школах: а) граматистів; б) ораторів; в) кіфаристів; г) гімнасіях. 3. Які з університетів Європи були засновані першими? а) Паризький; б) Кембриджський; в) Харківський; г) Болонський; 4. Вкажіть, які факультети входили до складу середньовічного університету: а) юридичний; б) педагогічний; в) медичний; г) економічний. 5. Яка з дисциплін не входила у тривіум? а) граматика; б) риторика; в) діалектика; г) музика. 6. Що потрібно було зробити, щоб отримати звання магістра? а) оволодіти квадривіумом; б) оволодіти тривіумом; в) захистити дисертацію з богослов’я або риторики; г) захистити дисертацію з геометрії або астрономії. 7. Найстарішими університетами в Україні є: а) Львівський; б) Донецький; в) Чернівецький; г) Івано-Франківський. 8. Вкажіть, хто з видатний українських постатей навчався в Києво-Могилянській академії? а) Григорій Сковорода; б) Богдан Хмельницький; в) Пилип Орлик; г) Тарас Шевченко. 9. Згідно із Законом України «Про вищу освіту» під вищою освітою розуміють: А) отримання певної кваліфікації за підсумками державної атестації; Б) сукупність знань, умінь і навичок, отриманих у ВНЗ; В) послідовний цілеспрямований процес засвоєння змісту навчання; Г) інший варіант. 10. Українському ступеневі кандидата наук у більшості європейських країн відповідає ступінь? а) доктор філософії в певній галузі; б) професор; в) доцент; г) кандидат наук у певній галузі. 11. Для вступу до німецького університету потрібно: а) закінчити коледж довузівської підготовки; б) скласти вступні випробування; в) мати атестат про закінчення середньої школи. 12. Під час пояснення нового матеріалу викладач використовує таблиці, схеми графіки. Які принципи навчання були застосовані ? а) науковості; б) доступності; в) наочності; г) систематичності і послідовності; д) зв’язку теорії з практикою. 13. Головне завдання Болонського процесу: а) забезпечити якісний рівень вищої освіти; б) забезпечити працевлаштування випускників ВНЗ; в) створити умови для навчання протягом усього життя. 14. Кредити ECTS мають відображати години, які відведено на: а) аудиторні заняття; б) аудиторні заняття та самостійну роботу; в) усі види навчальної діяльності студента. 15. Скільки кредитів відповідає одному навчальному року? а) 30; б) 36; в) 54; г) 60. 8. ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є складовою навчального процесу з дисципліни «Університетська освіта». Функціональний зміст ІНДЗ полягає в систематизації й поглибленні теоретичних знань з дисципліни. ІНДЗ виконується студентом індивідуально, у відповідності з графіком навчального процесу в період вивчення дисципліни «Університетська освіта». ІНДЗ включає два завдання. 1. Напишіть есе на одну із запропонованих тем:
2. Підготуйте допис (до 2-х сторінок) в університетську газету на тему: «Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі: історія, сучасність і майбутнє». |
|
ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Робоча навчальна програма з дисципліни "Правознавство" для студентів УДУФМТ зі спеціальностей "Менеджмент ЗЕД", "Міжнародна економіка",... |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит» 030509 «Облік і аудит», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |