МОРАЛЬНОГО ВЧЕННЯ ЦЕРКВИ

73 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 47.

74 „Бог завжди більший”. Пор. Св. Августин „Enarratio in Psalmum LXII“, 16: CCL 39, 804.

75 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 17.

76 „Summa Theologiae“, І-ІІ, q. 91, а. 2.

77 Пор. Катехизм Католицької Церкви, № 1955.

78 Декларація про релігійну свободу „Dignitatis Humanae“, 3.

79 „Contra Faustum,” Кн. 22, Розд. 27: PL 42, 418.

80 „Summa Theologiae” I-II, q.93, a.1.

81 Пор. так само, I-II, q. 90, a.4, ad lum.

82 Так само, I-II, q. 91, a. 2.

83 Енцикліка „Libertas рraestantissimum“ (20 червня 1888): „Leonis XIII P.M. Acta”, VIII, Romae 1889, 219.

84 „In Epistulam ad Romanos”, Розд. VIII, lect.1.

85 Пор. Сес. IV, Декрет про виправдання „Cum hoc tempore”. Розд. 1: DS, 1521.

86 Пор. Вселенський Собор у Відні, Конституція „Fidei catholicae“: DS, 920; П’ятий Лятеранський Собор, булла „Apostolici Regiminis“: DS, 1440.

87 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву у сучасному світі „Gaudium et Spes“, 14.

88 Пор. Сес. VI, Декрет про оправдання „Cum hoc tempore”, Розд. 15: DS, 1544. Після- Синодальне Апостольське Повчання про Примирення і Покуту у місії Церкви сьогодні цитує інші тексти із Старого та Нового Завітів, що засуджують, як смертні гріхи певні способи поведінки, пов’язані з тілом: пор. „Reconciliatio et Paenitentia“ (2 грудня 1984), 17: AAS 77 (1985), 218-223.

89 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes“, 51.

90 Конгрегація про Доктрину віри, Інструкція про пошану до людського життя у його походженні і про гідність відтворення „Donum Vitae“ (22 лютого 1987), Введення 3: AAS 80 (1988), 74; пор. Павло VI, Енцикліка „Humanae vitae“ (25 липня1968), 10: AAS 60 (1968), 487-488.

91 Апостольське Повчання „Familiaris сonsortio“ (22 листопада 1981) 11: AAS 74 (1982), 92.

92 „De Trinitate”, XIV, 15, 21: CCL 50/A, 451.

93 Пор. Св. Тома Аквінський „Summa Theologiae“, I-II, q. 94, a. 2.

94 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в cучасному світі „Gaudim et Spes“, 10; Священна Конгрегація про Доктрину віри, Декларація про певні питання стосовно сексуальної етики “Persona humana“ (29 грудня 1975), 4: AAS 68 (1976), 80: „Але, фактично, Божественне Об’явлення і, відповідно до свого властивого складу, філософська мудрість підкреслюють правдиві потреби людської природи. Цим, звичайно, вони виявляють існування незмінних законів, вписаних в складники людської природи і які виявляються в кожній істоті, обдарованій розумом“.

95 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 29.

96 Пор. так само, 16.

97 Так само, 10.

98 Пор. Св. Тома Аквінський „Summa Theologiae” I-II, q. 108, a. 1. Факт, що моральні норми, навіть у контексті Нового Закону, не є просто формальними за характером, але мають визначений зміст, Святий Тома базує на тому, що Слово приймає на себе людську природу.

99 Св. Вінкентій з Леріну, „Commonitorium Primum”, Розд. 23: PL 50, 668.

100 Розвиток Церковної моральної доктрини відбувається подібно до доктрини віри (пор. Перший Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру „Dei Filius“, Розд. 4: DS, 3020 і канон 4: DS, 3024). Слова, сказані Іваном XXIII на відкритті Другого Ватиканського Собору, можна також застосувати до моральної доктрини: „Це тверде і незмінне вчення (мається на увазі християнська доктрина в її цілісності), яке вірні мають обов’язок слухати, потребує глибшого розуміння і застосування до потреб теперішнього часу. Бо, дійсно, депозит віри, тобто правди, що є складниками нашої почесної науки - це одна річ, а спосіб, у який ці правди викладаються (щоби передати їх значення) - це щось інше“: AAS 54 (1962), 792; пор. „L' Osservatore Romano”, 12 жовтня 1962, с. 2.

101 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes”, 16.

102 Так само.

103 „In II Librum Sentent”, dist. 39, a. 1, q. 3, conclusion: Ed. Ad Claras Aguas, II, 907 b.

104 Промова (General Audience, 17 серпня 1983), 2: „Insegnamenti”, VI, 2 (1983), 256.

105 Найвища Священна Конгрегація Святого Служіння, Інструкція про „Ситуаційну Етику“ „Contra doctrinam” (2 лютого 1956): AAS 48 (1956), 144.

106 Енцикліка „Dominum et vivificantem“ (18 травня 1986), 43: AAS 78 (1986), 859; пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в cучасному світі „Gaudium et Spes”, 16; Декларація про релігійну свободу „Dignitatis humanae”, 3.

107 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в cучасному Світі „Gaudium et Spes”, 16.

108 Пор. св. Тома Аквінський „De Veritate”, q. 17, a. 4.

109 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в cучасному Світі „Gaudium et Spes”, 16.

110 Пор. Св. Тома Аквінський „Summa Theologiae”, II-II, q. 45, a.2.

111 Декларація про релігійну свободу „Dignitatis humanae”, 14.

112 ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Боже Об’явлення „Dei Verbum”, 5; пор. Перший Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру „Dei Filius” Розд. 3: DS, 3008.

113 ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Боже Об’явлення „Dei Verbum”, 5; пор. Священна Конгрегація за Доктрину Віри, Декларація про певні питання стосовно сексуальної етики „Persona humana”(29 грудня 1975), 10: AAS 68 (1976), 88-90.

114 Пор. Післясинодальне Апостольське Повчання, „Reconciliatio et Paenitentia” (2 грудня 1984), 17: AAS 77 (1985), 218-223.

115 Сес. VI, Декрет про виправдання „Cum hoc tempore”, Розд. 15: DS 1544; Канон 19: DS, 1569.

116 Післясинодальне Апостольське Повчання, „Reconciliatio et Paenitentia” (2 грудня 1984), 17: AAS 77 (1985), 221.

117 Так само, 223.

118 Так само, 222.

119 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в cучасному Світі „Gaudium et Spes”, 17.

120 Пор. Св. Тома Аквінський, „Summa Theologiae,” I-II, q. 1, a. 3: „Idem sunt actus morales et actus humani”.

121 „De vita Moysis,” II, 2-3: PG 44, 327-328.

122 Пор. Св. Тома Аквінський, „Summa Theologiae'', II-II, q. 148, a. 3.

123 ІІ Ватиканський Собор у Душпастирській Конституції про Церкву в Сучасному Світі вияснює: „Це стосується не лише християн, але й усіх людей доброї волі, в чиїх серцях утаєно діє Благодать; оскільки остаточне покликання людини походить від Бога і, таким чином є універсальним, ми зобов’язані пам’ятати, що з допомогою Святого Духа всі мають можливість брати участь в Пасхальній Містерії у спосіб, відомий лише Богові”: Gaudium et Spes”, 22.

124 „Tractatus ad Tiberium Diaconum sociusque, II. Responsiones ad Tiberium Diaconum sociosque”: Святий Кирило Александрійський, „In Divi Johannis Evangelium,” т. III, вид. Филип Едвард Пусей, Брюсель, Культура і Цивілізація (1965), 590.

125 Пор. Тридентійський Собор, Сесія VI, Декрет про виправдання „Cum hoc tempore,” Канон 19: DS, 1569. Див. також: Климент XI, Конституція „Unigenitus Dei Filius” (8 вересня 1713) проти Помилок Paschasius Quesnel, № 53-56: DS, 2453-2456.

126 „Summa Theologiae”, I-II, q. 18, a. 6.

127 Катехизм Католицької Церкви, № 1761.

128 „In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. De dilectione Dei: Opuscula Theologica”, II, № 1168, Ed. Taurinen. (1954), 250.

129 Св. Альфонс Марія де Лігуорі, „Pratica di amar Gesu Cristo”, VII, 3.

130 Пор. „Summa Theologiae”, I-II, q. 100, a. 1.

131 Післясинодальне Апостольське Повчання, „Reconciliatio et Paenitentia” (2 грудня 1984), 17 AAS 77 (1985), 221; пор. Павло VI, Звернення до членів Конгрегації Найсвятішого Відкупителя (вересень 1967): AAS 59 (1967), 962: „Треба бути обережними, щоб не поширювати серед вірних такої думки, наче б то після Собору в наш час дозволені певні вчинки, які раніше Церква визнавала злими за своєю природою. Хто ж не помітить, що це вело б до „морального релятивізму“, який міг би легко зруйнувати цілу доктринальну спадщину Церкви?”

132 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes”, 27.

133 Енцикліка „Humanae vitae” (25 липня 1968), 14: AAS 60 (1968), 490-491.

134 „Contra Mendacium, VII, 18: PL 40, 528; пор. Св. Тома Аквінський, „Quaestiones quodlibetales,” IX, q. 7, a. 2; Катехизм Католицької Церкви № 1753-1755.

135 ІІ Ватиканський Собор, Декларація про релігійну свободу „Dignitatis humanae”, 7.

136 Звернення до учасників міжнародного Конгресу Морального Богослов’я (10 Квітня 1986), 1: „ Insegnamenti“ IX, 1 (1986), 970.

137 Так само, 970-971.

138 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaidium et Spes“, 24.

139 Пор. Енцикліка „Redemptor hominis“ (4 березня 1979), 12: AAS 71 (1979), 280-281.

140 „Enarratio in Psalmum” XCIX, 7: CCL 39, 1397.

141 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Церкву „Lumen gentium“, 36; пор. Енцикліка „Redemptor hominis“ (4 березня 1979), 21: AAS 71 (1979), 316-317.

142 „Missale Romanum”, In Passione S. Ioannis Baptistae, Collecta.

143 S. Beda Ven., „Homeliarum Evangelii Libri”, II, 23: CCL 122, 556-557.

144 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 27.

145 „Ad Romanos”, VI, 2-3: „Patres Apostolici”, ed. F.X. Funk, I, 260-261.

146 „Moralia in Job”, VII, 21, 24: PL 75, 778.

147 „Summum crede nefas animam praeferre pudori et propter vitam vivendi perdere causas”: Satirae, VIII, 83-84.

148 „Apologia” II, 8: PG 6, 457-458.

149 Апостольське Повчання „Familiaris сonsortio“ (22 листопада 1981) 33: ААS 74 (1982), 120.

150 Пор. так само, 34: loc. cit., 123-125.

151 Післясинодальне Апостольське Повчання, „Reconciliatio et Paenitentia” (2 грудня 1984), 34: ААS 77 (1985), 272.

152 Енцикліка „Humanae vitae“ (25 липня 1968), 29: AAS 60 (1968), 501.

153 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes“, 25.

154 Пор. Енцикліка “Centesimus аnnus“ (1 травня 1991), 24: AAS 83 (1991), 821-822.

155 Так само, 44: loc. cit., 848-849; пор. Лев XIII, Енцикліка „Libertas Praestantissimum“ (20 червня 1888): „Leonis XIII P. M. Acta”, VIII, Romae 1889, 224-226.

156 Енцикліка „Sollicitudo rei socialis“ (30 грудня 1987), 41: AAS 80 (1988), 571.

157 Катехизм Католицької Церкви, № 2407.

158 Пор. так само, № 2408-2413.

159 Так само, № 2414.

160 Пор. Післясинодальне Апостольське Повчання „Christifideles laici“ (30 Грудня 1988), 42: AAS 81 (1989), 472-476.

161 Енцикліка „Centesimus аnnus“ (1 травня 1991), 46: AAS 83 (1991), 850.

162 Сесія VI, Декрет про виправдання „Cum hoc tempore“, Розд. 11: DS, 1536; пор. Канон 18: DS 1568: знані слова Св. Августина, які цитує Собор в наведеному тексті, зачерпнуто з: „De natura et gratia“, 43, 40 (CSEL 60, 270).

163 „Oratio” I: PG 97, 805-806.

164 Звернення до учасників курсу на тему відповідального батьківства (1 березня 1984), 4: „Insegnamenti” VII, I (1984), 583.

165 „De Interpellatione David”, IV, 6, 22: CSEL 32/2, 283-284.

166 Звернення до Єпископів CELAM (9 березня 1983), III: „Insegnamenti”, VI, 1 (1983), 698.

167 Апостольське Повчання „Evangelii Nuntiandi“ (8 грудня 1975), 75: AAS 68 (1976), 64.

168 „De Trinitate,” XXIX, 9-10: CCL 4, 70.

169 ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Церкву „Lumen Gentium“, 12.

170 Конгрегація про доктрину віри, Інструкція про церковне покликання богословів „Donum veritatis“ (24 травня 1990), 6: AAS 82 (1990), 1552.

171 Звернення до Професорів і студентів Папського Григоріанського Університету (15 Грудня 1979), 6: „Insegnamenti“ II, 2 (1979), 1424.

172 172. Конгрегація про Доктрину Віри, Інструкція про Церковне покликання Богословів „Donum Veritatis“ (24 травня 1990), 16: AAS 82 (1990), 1557.

173 Пор. Кодекс Канонічного Права, кан. 252, 1; 659, 3.

174 Пор. Перший Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру „Dei Filius“, Розд. 4: DS, 3016.

175 Пор. ПавлоVI, Енцикліка „Humanae vitae“ (25 липня 1968), 28: AAS 60,(1968), 501.

176 Священна Конгрегація про Католицьку освіту, „Богословська формація майбутніх священиків“ (22 лютого 1976), № 100. Пор. також № 91-101, що представляє напрямки і умови для плідної віднови морального богослов’я.

177 Конгрегація про доктрину віри, Інструкція про Церковне покликaння богословів „Donum veritatis“ (24 травня 1990), 11: AAS 82 (1990), 1554; пор. особливо № 32-39, посвячені проблемі розбіжностей: так само, loc. cit., 1562-1568.

178 Догматична Конституція про Церкву „Lumen Gentium“, 25.

179 Кодекс Канонічного Права, кан. 803, 3.

180 Пор. так само, кан. 808.

181 “O inaestimabilis dilectio caritatis: ut servum redimeres, Filium tradidisti”: Missale Romanum, In Resurrectione Domini, Praeconium pascale.

182 In Johannis Evangelium Tractatus, 26, 13: CCL, 36, 266.

183 De Virginibus, кн. II, розд. II, 15: PL 16, 222.

184 Так само, кн. II, розд. II, 7: PL 16, 220.