|
|
Скачати 3.46 Mb.
|
Тема 3. ДАВНЬОГРЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ3.1. Основні концептуальні ідеї давньогрецької філософії Питання 1. Основне світоглядне питання давньогрецької філософії. 2. Зародження класичної давньогрецької філософії. Мілетська школа, елеати. 3. Діалектичні ідеї в давньогрецькій філософії, матеріалістичні погляди Демокріта. Софісти, кініки, кіренаїки, мегарики. Головна відмінність давньогрецької філософії від інших її генетичних коренів (давньокитайської, давньоіндійської) у тому, що вона вперше в історії людського мислення набуває системності. Вона має не лише яскраво виражений концептуальний, а й системно-раціоналізований характер. Саме це і дозволило набрати філософії цілком певних світоглядних форм, визначити її приналежність до тієї чи іншої філософської школи, напряму, світоглядного типу. У давньогрецькій філософії не виділялось якесь одне, найважливіше пита'- ня як основне. Більш того, вона поставила велике число найрізноманітніших філософських питань, і в цьому відношенні вона багатозначна, полісеміотична. Водночас «основне світоглядне питання» давньогрецької філософії цілком чітко визначилось. Це співвідношення людини і світобудови, «ми» (люди) і «воно» (буття). Для більшості давньогрецьких філософів об'єктом, який формує їхній світогляд, одночасно виступав світ в цілому. Звідси одвічний космізм, космоцентризм давньогрецької філософії. Предметом філософського світогляду однозначно виступала «людина в цілому» або «світ людини». Тому основне світоглядне питання і вирішувалось як співвідношення світу природи і світу людини, природного макрокосму і людського мікрокосму. І в цьому вирішенні більше був представлений космоцентризм, природоцентризм, аніж антропоцентризм. Для давньогрецького філософа природа не антропоморфна і не соціоморфна, хоч у релігійному світогляді якості і форми людини, ієрархія людського суспільства перенесені на Пантеон богів. Одна з головних заслуг давньогрецьких філософів та, що вони змогли сформувати філософський світогляд як такий. Це сталося в декілька етапів: а) перехід від протофілософського мислення, протофілософії до первинної філософи, тобто відхід і відрив від міфології як єдиної основи світорозуміння; б) формування «парафілософії» («біля філософських поглядів»), як передфілософії, а передфілософії — як «первонародженої філософії» з міфології, тобто такої, що вже мала світоглядний статус; в) формування світоглядної філософії як. такої, філософсько-світоглядного мислення. Високий рівень світоглядної культури давньогрецьких філософів виявився у тому, що їхні філософські погляди та уявлення набувають системно-раціоналізованого характеру. Подібний системно-раціоналізований світогляд ми і знаємо, він і став історичним джерелом формування світогляду європейських народів. І в такому смислі і значенні для нас давньогрецька філософія є класичною. Її класичність у системному плані визначається її багатющим змістом, енциклопедичним розглядом широкого кола філософських питань, здійсненням пошуку субстанції (сутності) світобудови в космічному масштабі, причин і механізмів вселенської єдності, її всезагального зв'язку і розвитку, цілепокладання. Її класичність у раціоналістичному іілані представлена високим гносеологічним рівнем, розвиненими пізнавально-розсудковими та інтелектуальними формами, ментальними механізмами дискурсивності і логіки, включаючи діалектичну логіку. В емоційно-почуттєвому плані давньогрецька філософія є античною класикою тому, що вона сформувала високорозвинений художній світогляд. Зразки давньогрецького мистецтва вражають нас і дотепер, багато які з них досі не перевершені, тобто вона була утворена не лише у формі системно-раціоналізованого (умоглядного) світогляду, а й натуралістично-реалістичного світогляду. Таким чином є підстави твердити, що давньогрецька філософія заклала основи духовності європейських народів, дала духовно-світоглядні підстави нашого сучасного буття в сучасному світі. З іншого боку, вона дає нам повне відчуття сучасників античного світу. У давньогрецькій філософії народились різні методології. Класичними серед них стали натурфілософський метод пізнання і діалектика в її стихійно-матеріалістичних і стихійно-ідеалістичних формах. Натурфілософська методологія зараз переживає свого роду друге народження, знаходячи собі все ширще застосування в якості методів творчої інтуїції, почуттєвого та інтелектуального споглядання, ейдетико -медитативних методів. Діалектика ж взагалі стала загальновизнаним методом наукового пізнання, Основи космоцентристської онтології і діалектичної гносеології забезпечили найширші можливості для розвитку філософської думки і філософського світогляду давньогрецького етносу, великою мірою сприяли духовному і соціальному прогресові прилеглих західноєвропейських народів. З цих позицій вбачається велика роль філософії для нашого сусг 'льства. «Філософський ренесанс» у нашій вітчизні значною мірою сприяв би скорішому вирішенню найгостріших питань нашого соціального буття. Давньогрецька антична класика зароджується в VI ст. до н.е. і філософська думка досягає зрілості і розквіту в IV—III ст. до н.е. В епоху пізнього еллінізму (II—І ст. до н.е.) давньогрецька філософія переживає занепад, хоча вона і була сприйнята Древнім Римом (латинська філософія). Концептуально давньогрецька філософія надзвичайно багата і перші цікаві філософські знахідки можна віднести до гомерівського часу — початок першого тисячоліття до н.е. Це був історичний час, коли філософський світогляд безпосередньо народжувався з міфологічного світогляду. Для ГОМЕРА найважливішою філософською проблемою є питання про начало світобудови. Він знаходив подібне начало в бозі Океану. Океан є «предок богів» і з нього «все походить». Океан живить підземну річку Стікс. яка забезпечує життя підземного царства. Це царство Аїд, яке має найглибше підземелля — Тартар. Земля — нерухома кругла площина, небозвід — мідний (або залізний). Простір між землею і небозводом наповнений ефіром, біля землі — повітрям. Сам небозвід підтримується стовпами, які охороняють Атланти. Сонце— бог Геліос, місяць — богиня Селена, її сестра Еос — богиня зорі. Сузір'я час від часу занурюються в Океан, де обмиваються і оновлюються. ГЕСІОД (Беотія поблизу Фів). Первоначалом у Гесіода виступає Хаос. Хаос є зіяння між небом і землею, первинний безформенний стан світу. Він — «хайно», тобто те, що розверзається, розкривається, він— «велика безодня». Гесіод близько підходить до ідеї субстанції і світобудови. Субстанція представлена у вигляді «хасми», що лежить в основі світобудови, в ній залягають всі стихійні начала: земля, вода, а також зіркове небо і страшні та похмурі «кінці і начала», перед «хас-мою» трепещуть навіть боги. Боги ворожі людям. Зевса переслідує страх падіння через те, що його дружина Метіда (мудрість) може народити йому сина лотоса. Логос містить якість розумного слова. А з розумним словом народжується філософія і філософський світогляд, що означає кінець царювання Зевса. Тим більше, що люди скомпрометували себе перед богами: Прометей (син титана Іапета) викрав вогонь у Зевса і віддав його людям. Проте і самі люди не заслуговують нічого кращого, бо з покоління в покоління рід людський погіршується: всього було п'ять поколінь — золоті люди, срібні, бронзові, героїчні і залізні. Краще покоління представлено «золотими людьми», а до часу Гесіода настав період «залізних людей». Вони будуть працювати без відпочинку, не знаючи спокою ні вдень, ні вночі від праці, страждаючи від горя і нещастя. Попереду ще гірше — «правду замінить кулак», «де сила, там і буде право», «сором зникне», «від зла рятунку не буде». Кращі часи — «золотий вік» — позаду і більше ніколи не настане. Єдиний вихід — народитися після загибелі «залізного віку», ознаки цьому є — це народження «сивих немовлят». Очевидно, інший вихід, за Гесіодом, це народження Логоса і оволодіння людьми Логосом так, як вони оволоділи прометеївим вогнем. Антична передфілософія завершується орфічною, до цього будучи представленою гомерівською і гесіодською передфілософіями. Орфічна передфілософія. ОРФІКИ — послідовники релігійного вчення, яке заснував бог Орфей — володар муз і мистецтва, музики і віршоскладання. Орфізм як філософія протистояв божественному культу Діоніса, який розтлівав людей, тобто олімпійській релігії. Для Орфіків характерні космотеогоністичні уявлення, які змішували божественне і природне. Первоначала у орфіків: «первоводу», злитість Землі, Неба і Моря, Ніч-Нюкта. Час, вологий ефір, безмежний хаос, туманний ереб (морок), космічне «яйце» (яке народжується із зіяючого хаосу), «сяючий Фанес» — земний золотокрилий, двостатевий, що самозапліднюється, багатозваний бог (вилупляється з «яйця»). Фанес містить у собі зародки усіх світів, богів, істот і речей. Антропологія орфіків виходить з того, що людина за своєю природою двоїста. У ній два начала: нижче — тілесне і вище — духовне, вище — це титанічне, діонісійське начало. Тіло — гробниця і в'язниця душі, тому життя — це страждання. Мета життя — звільнення від тіла, але це зробити важко, тому що душа приречена на переселення з одного тіла в інше. Тут розвивається концепція метемпсихозу — переселення душ після смерті в інші живі тіла (людей, тварин, комах, рослин) — це людське прокляття безконечного відродження. Щоб звільнитися від нього, треба робити очищувальні обряди, не вживати м'яса вбитих істот. Після звільнення від перероджень благочестива душа досягає «острова блаженних», де живе безтурботно і щасливо, не знаючи душевних мук. ФЕРЕКІД (острів Сірос біля культового центру Делоса, VII—VI ст. до н.е.). Його світогляд уже майже деміфологізований. Первоначала — земля, вода, повітря, вогонь. Вони розпадаються з природного стану на п'ять надприродних; це надприродні істоти — Океаніди, Офіоніди (темні підземні сили, очолювані змієм Офіонієм), Кроніди (володарі часу), напівбоги-герої, духи-демони. До первоначал світобудови Ферекід відніс вічність. МІЛЕТСЬКА ШКОЛА. Іонійська школа (західне узбережжя Малої Азії, поліс Мілет). Це перша давньогрецька філософська школа. ФАЛЕС. Був першим математиком і фізиком в Іонії, передбачив рік повного для Іонії сонячного затемнення, річний рух Сонця навкруг зірок, визначив час сонцестояння і рівнодення; зрозумів, що Місяць світить не своїм (відбитим) світлом, був гарним геометром і астрономом, визначив тривалість року в 365 днів і розділив його на 12 тридцятиденних місяців. Вважався мудрецем. Первоначало — вода «розумна», яка має душу на зразок магніта, який одушевлсний, тому що притягає металеві речі. Боги — цс реально діючі в світі сили, тому вода «розумна» — це вода божественна. На ні її плавлс Земля. Божество космосу — розум, там нема ніякого Зевса, ;ілг є найвищий логос. У Лотоса божественна природа: син Логос, що підкинув батька Зевса, який безпосередньо визначає життя людей. АНАКСІМАНДР. Начало всього сущого для нього «первоначало» - «архе», субстанція, яка лежить в основі всього сущого і його першооснова. Таким началом, яке лежить в основі, є апейрон: безмежне, безкрайнє, безконечне начало (середнього роду). Він невичерпний, лежить в основі взаємоперетворення стихій, є невизначеним, тому що безмежний внутрішньо (а не тільки зовніпросторово); вічний і незни-щуваний, перебуває у вічному русі і стані вічної активності (рух, активність — атрибути апейрона). Він матеріальний, речовинний, може бути «мігмою» (суміш землі, води, повітря і вогню) або «метаксою» (щось середнє між вогнем і повітрям). Апейрон не стільки суб-станційне, скільки генетичне начало космосу. Він все із себе виробляє сам, тому він космогонічний. У космосі нема ніякої теогонії, в ньому божественні сили відсутні через їх повну непотрібність. Світ існус з внутрішніх причин, репродукуючись через апейрон з одного матеріально-речовинного начала. Людський світ почуттів — прояв дійсного світу, і він повинен бути досліджений наукою, а не сприйманий споглядальне. Життя зародилося на межі моря і суші під дією космічного вогню. Перші живі істоти жили я морі і деякі з них вийшли на сушу, скинули луску і стали сухопутними істотами. Людина зародилась і розвилась до дорослого стану всередині якоїсь величезної риби, і з цієї риби народилась уже дорослою і вийшла на сушу. Світ загине внаслідок порушення міри речей: зруйнування міри і всіх границь приведе речі у стан безмірності і в безмірному (апейроні) вони загинуть. Апейрон поглинає всі речі в кінці світу (есхатологія). Анаксімандр був ученим-практиком: він збудував найпростіший сонячний годинник («гномон»), зробив модель небесної сфери — глобус, накреслив географічну карту, дав загальний нарис геометрії. АНАКСІМЕН. Був учнем Анаксімандра. За лервоначало приймав повітря, головна його властивість — безмежність («апейрос»), апейрос є властивість повітря, тобто апейрон із субстанції перетворився на її властивість, виділившись із повітря. Все виникає з повітря шляхом розрідження-згущення: спочатку стає вогнем, потім — ефіром, згодом — вітром, хмарами, водою, землею, камінням. Близько підійшов до ідеї перетворення кількісних перетворень в якісні. Сонце — це земля, яка розжарилась від швидкого обертання. Земля і світила парять у повітрі (у вакуум-ролі?), при цьому земля непорушна, а світила рухаються повітряними вихорами (за сучасною концепцією — «космічними течіями»). Душа Повітряна і знаходить у повітрі своє начало, як і тіло людини. Боги — модифікації матеріальної субстанції і самі складаються з повітря. Як учений-практик пояснив причини утворення граду, снігу, вітру. Стан погоди залежить від активності Сонця, зірки знаходяться далі Місяця і Сонця. ГЕРАКЛІТ (поліс Ефес поблизу Мілета). Субстанціонально-генетичне начало всього сущого — вогонь як речовина через його надзвичайну рухомість та мінливість, а також як вогонь космічний. Він не тільки лежить в основі всього, а з нього все і виникає шляхом поступових стихійних перетворень: повітря — вода — земля — вогонь («шлях униз»). Існує також і «шлях нагору», саме через нього космос згорає, являючи собою світову пожежу — це є світовий суд, це суд розумний, бо вогонь є і живою і розумною силою. В кінцевому підсумку все перетвориться на вогонь (есхатологія). Міра у світобудові представлена всесвітнім логосом, він є об'єктивним законом світобудови, принципи порядку і міри. Вогонь як логос розумний і божественний («вогнелогос»), Вогнелогос притаманний і людській душі, вона — одна з метаморфоз вогню, поєднує у собі протилежності вологого і вогняного. «Волога душа» — погана душа, «суха душа» — най-мудріша і найкраща, у п'яної людини (чи у хворої) особливо волога (погана) душа, логос і є сухий і вогняний компонент душі, тим самим він збігається із психічно-розумним аспектом людини. Душа, злита з логосом, здатна до самозростаючого логоса, тобто до пізнання і самопізнання. В цьому розумінні логос не менш безмежний, аніж об'єктивний логос (який панує над космосом). Подібним поглядам Геракліта первісне властивий стихійний діалектизм. Його логос — це всезагальний закон космосу, а принцип організації Всесвіту — це боротьба протилежностей та їх єдність. У світобудові абсолютно все мінливе: «все тече, все змінюється». Постійність у світі відносна, зміна абсолютна, нічого в світі не повторюється, все минуще і одноразове. Єдність протилежностей для Ге-ракліта виступає тотожністю: у людини добро і зло — тотожні. Але тотожність протилежностей не є їх взаємо погашенням, вони знаходяться у взаєминах постійної усобиці, яка є «боротьба-батько» і «боротьба-цар». У |
|
Духовно-моральне виховання на уроках англійської мови Прояви високої моральності такі як: жаль, співучасть, співпереживання та повага до інших і себе, на жаль, відходять на другий план.... |
ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ, ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО... Навіщо учень вивчає математику? Для того, щоб розвинути математичне мислення, а не для того, щоб визубрити формули і теореми, від... |
|
ЕТИКА 5 КЛАС Моральність визначає індивідуальну життєдіяльність людини й формує ціннісний простір суспільства. Споконвіку, скільки існує людство,... |
Аспект |
|
Про вивчення курсів духовно-морального спрямування у 2008-2009 навчальному році України надає батькам право вибору вивчення дітьми курсів духовно-морального спрямування. Серед них: „Етика”, “Християнська етика”,... |
НАКАЗ Чернівецької області з питання «Здоров’язбереження як домінантний аспект освітньої діяльності навчальних закладів» |
|
Трибуна педагогічного досвіду Здоров’язберігаючий аспект розвитку молодших школярів в інтегрованому курсі «Навколишній світ» |
Науково-практичний семінар Облік та контроль за використанням об'єктів авторського права в цифровому середовищі: ідентифікаційний аспект |
|
Роботи Номінація «Духовно – моральне виховання особистості в контексті ідей В. О. Сухомлинського» |
КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ЛЕКСИЧНОЇ СЕМАНТИКИ НА ОСНОВІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЕМОТИВНОГО КОНЦЕПТУ INTIMACY У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ |