16.Особливості мікроекономічного аналізу фірми
Мікрорівень – система функціонуючих однотоварних та галузевих ринків, які мають свою структуру, специфіку ціноутворення, механізм саморозвитку та регулювання.
При досліджені фірми використовують такі методи мікроекономічних досліджень:На емпіричний рівні це спостереження та експеримент, теоретичний: поняття, судження, умовивід, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
Методи теоретичного рівня, які використовуються у мікроекономічному дослідженні:Аналіз та синтез;Абстрагування;Узагальнення;Індукція та Дедукція;Гіпотетично-дедуктивний метод – висування гіпотез та виведення з них висновків шляхом дедукції;Аксіоматичний;Єдність історичного та логічного .
Специфічні методи мікроекономічних досліджень:
Мікроекономічний аналіз. Особливості:
Економічний атомізм (розгляд найменших суб’єктів економіки)
Раціональність
граничний аналіз
Функціональний аналіз – дозволяє визначити причинно-наслідкові зв’язки
Економічне моделювання
Економ. Модель – спрощений опис реально існуючих економічних явищ та об’єктів
Залежно від припущення, на якому будується модель, вони бувають:
Граничні – ґрунтуютьсяна дослідженні впливу нескінченно малого приросту одного змінного чинника виробництва на результат
Рівноважні – на припущенні, що ринковій системі властива рівновага й вона може самовідновлюватися
Раціоналістичні – на припущенні, що всі економ. Суб’єкти діють раціонально
Оптимізаційні – на припущенні, що оптимальну поведінку економ. Суб’єктів (оптимальність: досягнення макс. результату за заданих ресурсів або необхідного результату за мінімуму ресурсів)
Більшість моделей застосовує припущення *за інших рівних умов*
17.Виробнича функція фірми
Виробнича функція показує максимально можливий випуск продукції (Q), що може бути досягнутий за розрахунковий період за кожної конкретної комбінації факторів виробництва:
 де n — кількість видів споживаних ресурсів;xi — обсяг застосування ресурсу i-го виду.
Виробнича функція описує множину технічно ефективних способів виробництва продукції.
Виробнича функція з одним змінним ресурсом має вигляд:
де F – обсяг змінного ресурсу.
Ця функція дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску на величину середнього продукту (APF) та величину граничного продукту (MPF).
APL
MPL
A
B
C
III
II
TP
L1
I
IV
L
L2
L3
L
L1
L2
L3
APL
MPL
Спочатку зростання обсягу випуску відбувається швидше ніж зростання обсягу праці. Далі зростання обсягу випуску починає відставати від обсягу праці так, що при досягненні певного обсягу праці L3 загальний обсяг випуску починає скорочуватися. Це пояснюється дією закону спадної віддачі змінного фактору (продукт. граничності).
Графічно граничний продукт (MP) є tg кута нахилу дотичної до графіку загального продукту TP у будь-якій точці. Графік середній продукт (AP) є tg кута нахилу променя, що проведений з початку координат до будь-якої точки загального продукту.
18. Частинна варіація факторів виробництва
Процес в-ва - перетворення ресурсів на продукцію, описується виробничою функцією. Види варіацій реурсів: 1)однофакторна (частинна варіація факторів в-ва); 2) двофакторна(ізоквантна варіація); 3)багатофакторна (всі фактори в-ва змінні і впливають на обсяг в-ва продукції).
Однофакторна виробнича функція (часткова варіація ресурсів) ситуація, коли всі фактори виробництва, крім одного, є незмінними. Це можливо в короткостроковому періоді. Основні показники: сукупний (ТР), середній (АР) та граничний (МР) продукти змінного фактора виробництва.
Залежність сукупного продукту від зміни фактора X показано на рис. 1 .
Сукупний продукт(ТР) зростає із збільшенням змінного фактора. це зростання затухаюче. Настає момент (т. А), коли збільшення змінного фактора призводить до зменшення обсягу в-ва продукції. Тобто виробничий процес перенасичений цим ресурсом, і не може ефективно використовуватись.
Середній продукт(АР) розраховують через вимірювання нахилу променя, що проведений від початку координат до відповідної точки кривої сукупного продукту. Нахил променя ОА визначається через співвідношення координат точки А: (Q1/X1) — це середній продукт у цій точці. Середній продукт досягає максимуму при умові використання такої кількості змінного фактора, яка відповідає точці дотику променя, який виходить з початку координат та кривої ТР (точка С). Тангенс кута між дотичною до будь-якої точки кривої ТР та віссю X. дорівнює граничному продукту в цій точці.
Середній продукт буде збільшуватися доки граничний продукт буде більший за нього (рис. 2). При залученні у в-во нової порції ресурсу, продуктивність якої більша за середню, відбудеться збільшення і середнього показника. Але якщо гранична продуктивність змінного фактора менша, ніж середня, то це залучення зменшить середній показник. т. С - максимальне значення середнього продукту. точка перетину кривих середнього та граничного продуктів, АР=МР. т. А- максимум гран продукту. далі значення МР зменшується до нуля(В) і навіть до від'ємних значень.Збільшення одного з факторів в-ва, при незмінних інших, від певного обсягу приводить до зменшення граничного продукту цього фактора (закон спадної граничної продуктивності).
|