62. Досягнення оптимуму в наданні суспільних благ за умов прямої
Голосування в демократичному суспільстві є найважливішим з механізмів розміщення суспільних благ, який одночасно виступає засобом визначення уподобань індивідів щодо суспільних благ. За умов прямої демократії шляхом голосування вирішується питання про конкретний обсяг виробництва та фінансування суспільного блага (насамперед суспільного блага місцевого значення).Розрізняють два способи визначення пріоритетних суспільних альтернатив шляхом голосування
Правило одностайності. Два суб'єкти (чи групи суб'єктів) визначають обсяг суспільного блага та відповідні витрати на його надання на підставі власного попиту на це благо та встановлюють свою "податкову ціну" — частку у фінансуванні видатків на надання суспільного блага (т,+т2=1).
Якіцо один з індивідів не згоден із пропонованим рішенням, то він проголосує проти, через що рішення не буде прийнятим. Рішення не буде прийнятим доти, поки кожен з індивідів не буде з ним згоден, що відповідає оптимальному за Парето стану розміщення.
Рис. 17.3. Визначення обсягу суспільного блага за правилом одностайності.Індивіди погоджуються на певний обсяг суспільного блага за оптимального розподілу витрат на його фінансування .
На рис. 17.3 показана ситуація приходу до згоди учасників переговорного процесу.Якщо індивід 1, відповідно зі своєю кривою попиту, запропонує прийняти обсяг суспільного блага Хг, беручи на себе відповідну частку фінансування його надання тх, то за такого розподілу фінансового тягаря (т ') індивід 2 вважатиме за потрібне мати обсяг суспільного блага, який є меншим за пропонований індивідом 1. Отже, він проголосує проти пропозиції, зробленої індивідом 1. Для того, щоб дійти згоди, індивід 1 має погодитися на зменшення обсягу суспільного блага та збільшення своєї частки х, у його фінансуванні. Рівновага настає тоді, коли обидва індивіди бажатимуть мати однаковий обсяг суспільного блага, тобто за розподілу тягаря фінансування т* вони матимуть однакову готовність до платежу за суспільне благо. 
Отже прийняття рішення за правилом одностайності більш придатне для невеликих груп людей, які знають один одного більш-менш добре і можуть умовити всіх погодитися з певним рішенням, виходячи з альтруїстичних міркувань. Правило більшості За цим правилом рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість (абсолютна чи відносна) зацікавлених осіб. За цих умов очевидно, що переважна більшість членів спільноти буде задоволена прийнятим рішенням, проте, на відміну від результату, який дає правило одностайності, це рішення зовсім необов'язково буде оптимальним за Парето.Вирішальним чинником тут є розподіл між членами спільноти вигід від споживання суспільного блага та витрат на його фінансування. Якщо більшість людей отримує чисту вигоду від набуття суспільного блага (різниця між вартісною оцінкою вигоди та витрат, які припадають на цих людей), то більшість проголосує за збільшення його виробництва. Обсяг надання суспільного блага буде більшим, ніж оптимальний. З іншого боку, якщо тягар надання супсільного блага, значну частину вигоди від якого отримує меншість суспільства, припадає на більшість членів суспільства, то більшість голосуватиме за зменшення його обсягу (він стане меншим за оптимальний). Єдиний випадок, коли шляхом процедури голосування досягатиметься оптимальний обсяг суспільного блага за правилом Самуельсона, — розподіл вигід буде пропорційний розподілу витрат надання суспільного блага.
Таким чином, правило більшості далеко не завжди гарантує оптимальний результат і часто веде до неповного врахування інтересів суспільної меншості.
63 Надання суспільних благ в умовах представницької демократи
За представницької демократії індивіди спочатку голосують за програми партій чи окремих політиків, що, як вони вважають, відстоюватимуть їхні інтереси в парламенті, а вже ті приймають рішення щодо конкрентного обсягу суспільних благ, які треба фінансувати з державного бюджету. Ті програми, які найбільше відповідають очікуванням пересічного виборця, отримують підтримку в суспільстві.Всі прийнятні для більшості суспільні рішення мають відповідати інтересам медіанного виборця, а не лише безпосередньо зацікавлених груп. Медіанний виборець —виборець, уподобання якого перебувають посередині спектра вподобань членів суспільства, так що саме його голос стає вирішальним для перемоги тієї чи іншої партії або політика.
Двопартійна система Нехай дві партії А та В вийшли на вибори з програмами, у яких виборцям пропонується голосувати за обсяги суспільного блага відповідноQСA та QCB(рис. 17.4, а). Якщо відомий розподіл виборців згідно з їхніми вподобаннями щодо QC то перебіг виборів можна спрогнозувати: за програму партії А проголосує більше виборців (площа ОАQCA), тоді як за програму партії В — менше (площа ВСQCB). Отже, у результаті виборів переможе партія А. Партія А переможе завдяки тому, що її програма найближча до вподобань медіанного виборця Яст, оскільки саме за такий обсяг суспільного блага проголосує не менше ніж половина виборців.Партія В на наступних виборах буде намагатися запропонувати таку програму, щоб зайняти позицію, ближчу до вподобань медіанного виборця, і якщо партія А не зробить відповідної корекції своєї програми, то переможе партія В.
Таким чином, головний фактор перемоги на виборах за двопартійної системи — це правильне визначення вподобань виборців та медіанного виборця зокрема. Вважається, що отриманий в моделі результат може бути досить близьким до оптимального згідно з правилом Самуельсона. Проте ситуація змінюється, якщо на політичному ринку діє більше ніж дві партії.
Багатопартійна система. Нехай на політичному ринку діють три партії А, В, С, ймовірність розподілу голосів між програмами яких рівна, але які пропонують різні програми щодо обсягу суспільного блага (рис. 17.4, б). Партії А та С намагатимуться скласти програми таким чином, щоб вони збігалися з уподобаннями медіанного виборця це робить необхідним для 
партії В, яка займає найбільш центристську позицію, переглянути свою програму, оскільки її збіг з уподобаннями медіанного виборця у цьому випадку не буде гарантією перемоги — виборці проголосують за більш радикальні програми інших партій. Така ситуація нерівноваги, коли всі партії змінюють свої програми, щоб набрати більше голосів, приводить кінець кінцем до того, що кожна з них відшукує свою політичну нішу і починає орієнтуватися на "свого" медіанного виборця (відповідно МА, МВ, МС). Якщо голоси виборців за таких умов розподіляться, як і припускалося, однаково (1:1: 1), то для втілення свосї програми партіям доведеться вступати в коаліцію — А з В або В з С як найбільш близькими. Утворена коаліція має тепер орієнтуватися не на очікування медіанного виборця, а на граничного медіанного виборця (відповідно МАС, МВС).
Таким чином, наявність багатопартійної системи та необхідність вступу окремих партій до коаліцій викликає відхилення пропозиції суспільних благ від очікувань тих, хто голосував за їхні партійні програми.
1.Мікроекономіка: предмет і метод дослідження. 1
2.Види економічних благ 3
3.Основні етапи розвитку мікроекономіки як науки 4
4.Особливості мікроекономічного аналізу домогосподарства 6
5.Бюджетне обмеження та фактори, що на нього впливають. 7
7.Сутність корисності. Сукупна та гранична корисність. 9
8.Кількісний підхід до корисності 10
9.Порядковий підхід до корисності 12
10.Властивості кривих байдужості 13
11.Рівновага споживажа 16
12.Реакція попиту домогосподарства на зміну власної ціни блага… 18
13.Ефект доходу та ефект заміщення при зміні ціни 20
14.Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу. 22
23
15.Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни інших благ. Блага-доповнювачі та блага-замінники. Перехресна еластичність. 24
16.Особливості мікроекономічного аналізу фірми 26
17.Виробнича функція фірми 28
18. Частинна варіація факторів виробництва 30
19. Заміщення ресурсів. Гранична норма технічного заміщення 31
20.Віддача від масштабу 34
21.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правил випуску 38
22.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правила затрат. 40
23.Мінімізація витрат на випуск продукції та максимізація випуску за даних витрат. Лінія експансії 41
24.Види витрат фірми. Функція витрат. 43
25.Функції загальних, середніх та граничних витрат виробництва 44
26.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної фірми 46
27.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної галузі: 48
28.Рівновага фірми-монополіста. Точка Курно 50
29.Сутність та види цінової дискримінації: 51
30.Економічні наслідки монополізації та протидія 56
31.Модель кількісної олігополії Курно: 59
32.Модель кількісного лідерства на олігополістичному ринку: 62
33.Модель цінової олігополії за Бертраном: 63
34.Моделі цінового лідерства 64
35.Максимізація прибутку монопсонією 65
36. Оптимальний план домогосподарства при ендогенному доході від праці. 67
37.Функція індивідуальної пропозиції праці 69
39. Особливості функціонування ринків природних ресурсів. 71
41.Максимізація прибутку монопсонією 73
42.Взаємодія ринкового попиту та ринкової пропозиції 74
43.Властивості часткової ринкової рівноваги 75
44.Вальрасіанський та Маршалліанський механізми пристосування ринку 78
45.Механізми встановлення ринкової рівноваги. 79
47.Державне регулювання ринку: інструменти та проблеми. 80
48. Загальна мікроекономічна рівновага в моделі з виробництвом. 81
49.Критерій та оптимум Парето 84
50. Оптимум Парето в обміні 85
51. Теорем економіки добробуту 88
52. Оптимальність розміщення ресурсів в галузі. 92
53.Оптимальна структура виробництва. КВМ. 93
54.Оптимальна структура економіки 95
55.Відмови ринку та порушення оптимального розміщення ресурсів в економіці 97
56. Критерії суспільного добробуту 98
57. Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст 100
58.Заходи держави з інтерналізації зовнішніх ефектів 101
60.Сутність та види суспільних благ 104
61.Оптимум у виробництва суспільним благ. 106
62. Досягнення оптимуму в наданні суспільних благ за умов прямої 107
63 Надання суспільних благ в умовах представницької демократи 109
|