|
|
Скачати 1.29 Mb.
|
|
туристичні фірми - "Арктур", "Діалог-Київ", "Інтурист-Запоріжжя", "Либідь-Київ", "Модес", “Олімп Тревел ЛТД”, “Руада”, “Світ-тур”, “Тріада Тревел Бюро”, “Україна-Русь”, “Укрзовнішінтур”, "Універсальне агентство з продажу авіаперевезень", “Червона Рута”; "Бітско", "Пласке".
В сучасних умовах глобалізації світової економіки відбулося різке посилення взаємодії і взаємозалежності економік усіх країн світу, в чому, власне, і полягає сутність глобалізації. Кожна країна залежить від постачання товарів і послуг її торговими партнерами, від курсу основних світових валют (долара США, євро, швейцарського франка, британського фунта стерлінгів, японської єни, російського рубля) до національної грошової одиниці, від намірів інвесторів укласти кошти в її економіку, від збуту своїх товарів і послуг за кордоном, а також від тих зобов’язань, які країна приймає на себе, вступаючи до різних міжнародних організацій. Звідси випливає, що кожна країна повинна керувати своїми економічними зв’язками з іншими країнами світу. Таке управління ними і є, по суті, зовнішньоекономічною політикою держави. Іншими словами, щоб раціонально, правильно, з користю для своєї економіки здійснювати зовнішньоекономічні операції, кожна держава повинна розробляти і реалізувати власну зовнішньоекономічну політику. Найпростіше визначення зовнішньоекономічної політики таке: Зовнішньоекономічна політика – це регулювання державою усіх видів зовнішньоекономічних зв’язків, у тому числі зовнішньої торгівлі, ввозу і вивозу капіталу, валютно-фінансових і кредитних відносин, міграції робочої сили, міжнародної передачі технологій. Зрозуміло, що регулюючи ці зв’язки, держава в особі своїх адміністративних (управлінських) органів повинна ставити за мету створення оптимальних умов для своїх національних виробників та експортерів. Головною метою зовнішньоекономічної політики держави є підвищення добробуту країни, досягнення соціально-економічного зростання і покращення якості життя населення. Тому основними цілями зовнішньоекономічної політики держави виступають:
Дотримання національних інтересів у ЗЕП означає, що при плануванні зовнішньоекономічних операцій органи державної влади і самі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні відстоювати важливі національні інтереси: незалежність держави, свободу підприємництва, демократичні цінності і права людини, здорове довкілля. У той же час, будучи членом великої кількості міжнародних організацій, Україна повинна і дотримуватись узятих на себе зобов’язань. Запобігання викликам і загрозам національній економічній безпеці полягає у тому, що при розробці ЗЕП держава повинна не допускати таких ситуацій, при яких наша економіка могла б стати вразливою до можливих недружніх або дискримінаційних дій інших держав. Прикладами таких дій може бути застосування торговими партнерами ембарго до українських товарів або вибіркове (тільки для нашої країни) підвищення ціни на певну, необхідні для нас продукцію, недотримання умов контрактів чи розповсюдження неправдивої інформації. Зрозуміло, що таким загрозам краще запобігти в ході торгово-економічних переговорів і консультацій. Розвиток форм і методів зовнішньоекономічної діяльності означає, що державні органи обирають найбільш ефективні методи її здійснення. При цьому важливий розвиток всіх форм, від експорту-імпорту товарів і послуг до участі в міжнародному обміні технологіями, а також застосування оптимальної для країни комбінації вільної торгівлі і протекціонізму. Врахування глобальних процесів полягає у пристосуванні заходів ЗЕП до реальної ситуації на світовому ринку: панування на ньому великих транснаціональних корпорацій, поширення регіональних торговельних угод. виконання вимог Світової організації торгівлі, Світового банку, МВФ, Міжнародної організації праці та інших. Зовнішньоекономічна політика повинна створювати умови, придатні для всіх країн світу, за яких торгівлі і конкуренція можуть розвиватися якомога вільніше. Компанії прагнуть показати свою власну ініціативу, а уряд повинен їх підтримувати в рамках, дозволених міжнародними угодами. Чинники ЗЕП – це рушійні сили, які впливають на її здійснення. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним, і завдання державних органів – посилити позитив і послабити негативний вплив. До чинників ЗЕП належать:
Найбільше на ЗЕП діють економічні чинники, адже саме від рівня розвитку економіки країни, її динаміки і структури залежить місце країни на світовому ринку й у глобальному поділі праці. Що Україна з найбільшим ефектом виробляє, те вона й експортує. А імпортувати доводиться не тільки те, що в нас не росте, як чай, каву й ананаси, а й передові технології. А вже вони не ростуть у жодній країні, і прагнути треба до того, щоб продавати не тільки метал, зерно й олію, а й сучасні технологічні новинки.
Щоб оцінити рівень та ефективність зовнішніх зв’язків країни, застосовують різні показники, серед них такі:
Кожний окремо взятий показник не дає цілісного уявлення про зовнішньоекономічну діяльність країни, але якщо їх розглядати в комплексі, та ще й у динаміці, тоді ці показники чітко характеризують рівень і ефективність зовнішньоекономічних процесів. 3.Механізм здійснення зовнішньоекономічної політики України. Механізм практичного здійснення ЗЕП складається з двох блоків:
Державні органи, до компетенції яких належить розробка і реалізація ЗЕП України, утворюють складну різнорівневу систему, і кожний орган має свої функції. До цих органів відносять: а) Верховну Раду України, яка приймає, змінює і скасовує закони, що стосуються ЗЕП держави; б) Президента України, який представляє державу за кордоном, здійснює промоційну підтримку економічної політики держави, підписує міждержавні угоди, визначає концепцію ЗЕП України; в) Уряд України (Кабінет Міністрів, прем’єр-міністр) розробляє відповідні нормативні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, а також підписує міжурядові договори й угоди про співробітництво; г) Національний банк України, який встановлює офіційний валютний курс гривні, надає ліцензії на здійснення міжнародних валютно-фінансових операцій комерційним банкам, формує золотовалютні резерви, здійснює міжнародні розрахунки; д) Міністерство економічного розвитку і торгівлі, що безпосередньо реалізує заходи по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності і розробляє концептуальні положення ЗЕП; е) Державну митну службу, що здійснює контроль за виконанням митного законодавства суб’єктами ЗЕД; є)місцеві органи влади, що сприяють активізації участі місцевих підприємств у зовнішньоекономічній діяльності. Інструменти, що служать для здійснення ЗЕП, різноманітні. Це тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (мита на експорт та імпорт товарів), нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (квоти, ліцензії, кредити, субсидії, фітосанітарні і ветеринарні вимоги, технічні стандарти і норми); науково-технічний обмін (патенти, ліцензії, ноу-хау), міграційні квоти і вимоги міграційного законодавства, інвестиційне регулювання і контроль за рухом капіталу, валютне регулювання і валютний контроль. Підставами для застосування тих чи інших методів регулювання можуть бути, наприклад, недружні дії торговельних партнерів, які відмовляються купувати нашу продукцію: тоді у відповідь Україна може також застосувати ембарго на закупівлю певної групи товарів у цієї країни. Мито на експорт застосовується у випадку загрози масового вивозу певного товару з України, внаслідок чого місцеві споживачі можуть зіткнутися з нестачею його на внутрішньому ринку. Якщо імпортна продукція не відповідає технічним чи санітарним вимогам України, її імпорт забороняють. Імпортні мита і квоти вводять тоді, коли виникає загроза надмірного ввозу в Україну товарів, що з успіхом можуть вироблятися національними фірмами. У кожному конкретному випадку державні органи обґрунтовують застосування конкретного інструменту регулювання і визначають час і тривалість його дії. 4.Види і вектори зовнішньоекономічної політики України. Позаяк ЗЕП регулює всі види зовнішньоекономічної діяльності, то у цій політиці виділяються окремі її види або складники. До цих видів належать:
Найважливішою з них виступає зовнішньоторговельна політика. Вона визначає, з одного боку, заходи по захисту вітчизняних виробників від надмірної іноземної конкуренції і через те спрямована на застосування протекціоністських методів (імпортного мита, імпортних квот, вимог дотримання технічних норм і стандартів тощо), а з другого – заходи, які сприяють просуванню товарів і послуг національного виробництва на світовий ринок, тобто інформаційна і рекламна підтримка експортерів, фінансові і податкові стимули для них, пільгове кредитування науково-дослідних робіт для експортерів та інші стимули. В умовах членства України в СОТ основним шляхом реалізації зовнішньоторговельної політики є другий, тобто стимулювання вітчизняного експорту, тому що СОТ вимагає лібералізації торгового режиму усіх своїх країн-учасниць і негативно ставиться до застосування протекціоністських методів. Вектори ЗЕП України – це напрями, за якими переважно здійснюється зовнішньоекономічна діяльність, тобто виділення певних географічних напрямів на групи країн та інтеграційних об’єднань за їх важливістю для економіки України. Загалом Україна здійснює зовнішньоекономічні операції практично з усіма понад 190 країнами світу, але основними векторами її ЗЕП слід назвати:
Зовнішня торгівля має для України дуже важливе значення, бо від того, чи будуть вдало здійснені зовнішньоторгові операції, залежить стан цілих галузей, зокрема, металургії, харчової, швейної промисловості. Розрахуємо експортну й імпортну квоту для України за 2010 рік. Експорт товарів і послуг, за даними національних рахунків, склав 549 млрд. грн., імпорт – 581 млрд. грн., а ВВП – 1082 млрд. грн. Експортна квота буде 549 : 1082= 0,507 або 50,7 % Імпортна квота буде 581 :1082 = 0,537 або 53,7 %. Ці дані показують, що економіка України напряму залежить від експорту й імпорту. Загальний обсяг експорту/імпорту товарів і послуг обраховується найчастіше в доларах США, бо в них здійснюються розрахунки з іншими країнами. Україна торгує товарами і послугами. За 2011 рік експорт товарів здійснено на суму 68,41 млрд. дол. (на 33 % більше, ніж в попередньому році), а імпортовано товарів на суму 82,61 млрд. дол. (на 36 % більше). Отже, бачимо, що імпорт значно перевищує товарний експорт, а ще й до того темпи зростання експорту менші, ніж темпи зростання імпорту. Експорт послуг у 2010 році склав 11,8 млрд. дол., а імпорт – 5,4 млрд. Отже, за торгівлею послугами Україна має позитивне сальдо, а за торгівлею товарами - негативне. Розрізняють товарну і географічну структуру експорту й імпорту. Товарна структура показує, яку частку в загальному експорті займають групи товарів. Щоб узагальнити товари, існує спеціальний Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності: УКТЗЕД. За ним всі товари згруповані в 21 товарну групу за галузевою ознакою. Так, перша група називається: Живі тварини та продукція тваринного походження, а 15 – Недорогоцінні метали та вироби з них. Ви повинні ознайомитися з даними про товарну й географічну структури зовнішньої торгівлі на сайті Держкомстати- стики України або у статистичному довіднику. За результатами 2011 року у товарній структурі експорту домінували недорогоцінні метали та вироби з них (головним чином чорні метали). На цю групу припадає 32 % всього експорту; на другому місці знаходиться продукція агропромислового комплексу ( від 1 по 4 товарні групи), на неї припадає майже 19 %; переважно це зерно, рослинна олія, готові харчові продукти; на третьому – продукція машинобудівного комплексу з 17 %, у ній переважають машини й обладнання та залізничні локомотиви; на четвертому – мінеральні продукти з 15 %, це руди, сіль, кам’яне вугілля, каміння; на п’ятому – хімічна продукція, частка її трохи менша 8 %, переважно азотні добрива. У товарній структурі імпорту перше місце належить мінеральним продуктам, особливо нафтопродуктам, нафті, природному газу – понад 36 %; на другому місці – машинобудівна продукція – понад 24 %; на третьому – хімічна, у якій помітну частку займають фармацевтичні товари, - майже 10 %, на четвертому – полімерні матеріали і пластмаси – більше 5 %. У структурі експорту й імпорту послуг найбільшу частку займають транспортні, в імпорті також виділяються туристичні послуги й подорожі, ділові й державні послуги, в експорті – комп’ютерні та будівельні. Географічна структура експорту товарів характеризує, в які групи країн продаються товари, а географічна структура імпорту – з яких країн вони купуються. І та, і друга виражаються як в абсолютних показниках (доларах США), так і у відсотках. Звичайно, у відсотках зрозуміліше: якщо просто вказати, що в країни СНД продано товарів на 26,18 млрд. дол., то треба ще співставляти цю величину з загальним обсягом експорту, а якщо ви бачите, що частка СНД в загальному експорті України становить 38,3 %, то зразу зрозуміло, що це велика, насправді найбільша частка у всьому експорті. Отже, географічна структура експорту товарів виглядає так: країни СНД – 38,3 %, країни Європи – 26,9 %, країни Азії – 26 %, країни Африки – 3,3 %, країни Америки – 2,5 %, Австралія й Океанія – 0,03 %. В географічній структурі імпорту на СНД припадає 45 %, на Європу – 32,8 %, на Азію – 19,4 %, Африку 0,9 %, Америку 3,9 %, Австралію з Океанією 0,2 %. Причому з усіма регіонами світу за 2011 рік було збільшення обсягів і експорту, й імпорту, а з Австралії імпорт скоротився на ¼. У географічній структурі експорту послуг найбільше місце займають країни СНД: 47 %, на Європу припадає 28 %, на Азію й Америку по 10 %, на Африку – 1 %. В імпорті послуг основне місце займають послуги з Європи: понад 40 %, з Азії 22,2 %, з СНД близько 17 %, частки інших регіонів незначні. Проаналізувавши статистичні дані, можна побачити, що виділяються 3 головні вектори зовнішньої торгівлі, що співпадають з трьома головними векторами ЗЕП: вектор СНД, європейський та азіатський. Лекція 9. Зовнішні економічні зв’язки України з країнами СНД.
Співдружність незалежних держав – СНД є наступницею колишнього Радянського Союзу. До СРСР входило 15 республік, але республіки Прибалтики вийшли зі складу СРСР ще до його розпаду в 1991 році. Засновниками СНД як форми, як тоді писали журналісти, «цивілізованого розлучення» стали Росія, Україна та Білорусія. Згодом до Співдружності приєдналися інші 9 республік. Однак після збройного конфлікту між Росією та Грузією за Північну Осетію в 2008 році Грузія вийшла зі складу СНД, тобто тепер Співдружність нараховує тільки 11 країн-членів. Щоб легше запам’ятати, їх слід згрупувати: країни Митного Союзу – Росія, Білорусь і Казахстан; країни Центральної Азії – Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан і Туркменистан; країни Закавказзя – Азербайджан, Вірменія (була й Грузія); Молдова і ми – Україна. В попередній темі показане місце країн СНД у експорті й імпорті України. Важливість цих торговельно-економічних, а у великій мірі й політичних партнерів для України випливає з кількох причин: - перебуваючи 7 десятиліть у системі єдиної великої економіки – СРСР, ці країни мають з Україною напрацьовані й взаємовигідні, хоча й не завжди, економічні зв’язки; - усі економіки СНД зіткнулися з однотипними проблемами перебудови економічного ладу з планового командно-адміністративного на ринковий, тому є підстави вивчати й запозичувати досвід один одного; - особи, що належать до владних структур цих країн, добре розуміють один другого без перекладача, тому що всі знають російську мову, яка в СРСР була обов’язковою для вивчення і зараз продовжує залишатися мовою міжнаціонального спілкування; - в межах СНД існують об’єднані інфраструктурні мережі: транспортна й електроенергетична; - ринки СНД ставлять менш високі вимоги до якості експортованих туди Україною товарів і послуг, зокрема, не вимагають європейської сертифікації, тому для багатьох видів продукції машинобудування, легкої, харчової, фармацевтичної промисловості цей ринок головний або єдиний; - з СНД Україна імпортує велику номенклатуру потрібних їй товарів і послуг, альтернативних джерел поставок яких поки нема. СНД є регіональним інтеграційним об’єднанням на пострадянському просторі, але для нього, як і для інших об’єднань, характерна різношвидкісна інтеграція. Це означає, що країни-учасниці мають більш і менш тісні економічні зв’язки. В межах СНД недавно оформилось інтеграційне об’єднання Митний Союз, членами якого є Росія, Білорусь і Казахстан. Ці країни усунули торговельні бар’єри між собою, але митні ставки на імпорт чи експорт у торгівлі з третіми країнами вони повинні узгоджувати на одному рівні. В межах СНД є ще одне інтеграційне об’єднання – Європейсько-Азіатське економічне співробітництво (ЄврАзЕС), до якого входять країни Митного Союзу, а також Киргизстан і Таджикистан. Україна бере участь в ЄврАзЕС як спостерігач з 2002 року (сам ЄврАзЕС набув чинності з 2001 р.), подібний статус мають ще Вірменія й Молдова. Україні настійно рекомендують приєднатися до обох цих об’єднань, але влада й певною мірою народ України вважають за краще поспостерігати за цими процесами зі сторони. Україна хоче брати участь у Митному Союзі за формулою «3 + 1», щоб використовувати переваги співпраці, але відстоювати національні інтереси. Російська Федерація, яка є лідером у МС, однозначно заперечує таку можливість. Ще одним економічним об’єднанням в межах СНД є ГУАМ – економічне й політичне інтеграційне угруповання Грузії, України, Азербайджану й Молдови, офіційна назва «організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ». Основою його функціонування було сприяння транспортуванню каспійської нафти з Азербайджану через територію Грузії, Чорне море до України, а через неї й до Молдови. Також країни співпрацюють у галузі туризму, охорони довкілля, боротьби з розповсюдженням наркотиків і протидії терористичній діяльності. У жовтні 2011 р. в межах СНД укладено угоду про створення зони вільної торгівлі. Це означає, що торгівлі буде вестися за нормами ГАТТ/СОТ, включаючи і ті країни, що на той час не були членами СОТ, тобто Азербайджан, Білорусія, Казахстан, Росія, Таджикистан і Узбекистан. Запроваджується новий механізм вирішення торгових суперечок, це спростить захист прав українських експортерів на ринках СНД.
Російська Федерація – найбільший торговельно-економічний і важливий політичний партнер України. Росія належить до найбільших держав світу за територією (понад 17 млн. кв. км), населенням (143 млн. чол.), багатством на природні ресурси. Номінальний ВВП складає 13235 дол. США на одну особу, а за паритетом купівельної спроможності – ще більше. Територія Росії знаходиться у 10 часових поясах, і коли у Москві 8 година ранку, у Петропавловську-Камчатському вже закінчився робочий день. Росію й Україну пов’язують тісні виробничі, історичні, ментальні, культурні зв’язки, країнам необхідно вирішувати подібні проблеми, з Росією в України найдовший сухопутний кордон. Частка РФ в товарному експорті України становить 29 % (обсяг експорту до РФ 19,8 млрд. дол.), а в товарному імпорті 35 % (обсяг імпорту 29,1 млрд. дол). Від’ємне сальдо маємо у торгівлі товарами, понад 9 млрд. дол., а додатне – у торгівлі послугами. Пріоритетними напрямами взаємного співробітництва виступають: паливно-енергетичний комплекс, де головна проблема – газотранспортна система України, а також атомна енергетика; військово-промисловий комплекс; охорона здоров’я, освіта, культура, мистецтво; науково-технічне співробітництво; охорона довкілля. Україна залежить від Росії більше, ніж Росія від України. Економічні відносини двох країн важко назвати безхмарними: в них бувають торгові війни, Росія часто застосовує експортне мито на ряд видів продукції, зокрема, на нафту й нафтопродукти; обидві країни вдаються до антидемпінгових заходів. Але основним методом вирішення суперечок є переговори. Ракетно-космічна й авіабудівна галузі є тими сферами, де Україна і Росія виступають як достатньо ефективні партнери. За підрахунками, двосторонні зв’язки наближаються тут до 40 %, а у деяких вузьких галузях — до 60 %. Серед конкретних проектів, реалізація яких неможлива без двосторонньої співпраці можна виділити проект створення літака Ан-70 та досягнення між урядами України та Російської Федерації домовленості про поновлення виробництва літака Ан-124-100 “Руслан”. У протоколі, підписаному за підсумками 3-го засідання Комітету з питань економічного співробітництва Україно-російської міждержавної комісії передбачено широку кооперацію у сфері авіабудування. Об’єднання інтелектуальних і виробничих ресурсів двох країн на паритетних і взаємовигідних умовах дозволить зміцнити позиції на світових ринках, а також сприятиме освоєнню нових ринків в умовах загострення конкуренції. Широкі можливості для взаємовигідної економічної кооперації в космічній сфері між Україною і Росією існують у рамках проекту створення єдиного навігаційного простору України і Росії на базі системи ГЛОНАСС. Енергетична сфера є найважливішою складовою українсько-російського економічного співробітництва. Імпортовані з РФ енергоносії забезпечують більше 60 % українських потреб у нафті. Росія виступає необхідним посередником, що забезпечує транспортування в Україну центральноазійського газу (туркменського і узбецького), а також продає власний газ для українських потреб. Негативним чинником виступає відсутність прозорості у схемах організації постачань газу в Україну Росією із залученням посередника у вигляді RosUkrEnergo. Результатом цього є перманентні конфлікти і надмірна політизація газових стосунків. Активізації двосторонньої економічної співпраці в енергетичній сфері могло б сприяти укладання угоди про реалізацію спільних українсько-російських проектів у паливно-енергетичному комплексі. Економічний аспект українсько-російського співробітництва у сфері ядерної енергетики має кілька складових: - співробітництво щодо продовження ресурсу нині діючих в Україні атомних електростанцій і будівництво нових АЕС; - співпраця у сфері виробництва ядерного палива, у тому числі спільне освоєння родовищ урану і цирконію, а також участь України в діяльності Міжнародного центру із збагачення урану. Військово-промисловий комплекс є важливою сферою економічної кооперації України і Росії. Потужні коопераційні зв’язки із російськими підприємствами мають більшість українських заводів і конструкторсько-виробничих об’єднань, що працюють у сфері ВПК. Серед них можна назвати ДП “Завод ім. Малишева”, КП “ХКБМ ім. Морозова”, ВАТ “Топаз”, ДП “ДК КБ “Луч”, ДГО Концерн “Техвоєнсервіс”, КП “Науково виробничий комплекс “Іскра” тощо. Завдяки більшій самодостатності, Росія намагається обмежувати і дозувати кооперацію з Україною у сфері виробництва озброєнь. Це узгоджується із обраною РФ стратегією розвитку власного виробництва зброї та підвищення самодостатності вітчизняного ВПК. Для України це означає поступове згортання коопераційних зв’язків, гальмування або навіть саботування РФ окремих проектів. За оцінками деяких експертів, втрати України від згортання оборонної кооперації з РФ можуть скласти біля 200 млн дол. щорічно. Це актуалізує питання розширення співробітництва України у цій сфері з НАТО. Україна експортує в Росію метал, у тому числі труби, різноманітну хімічну продукцію, харчові продукти, найбільше м’ясо, масло, сир, карамель, спирто-горілчані вироби, машини, обладнання, прилади, автобуси тощо. Імпортує з Росії нафту, газ, нафтопродукти, вугілля, машини, транспортні засоби, метал, хімікати, продукцію легкої промисловості. Особливо важливими є поставки енергоносіїв, тобто газу, сирої нафти та готових нафтопродуктів, палива для українських АЕС. Також Росія є важливим покупцем українських послуг, особливо газотранспортних і транспортних взагалі. Загальний експорт послуг до РФ склав 5157 млн. дол., а імпорт 793 млн. дол., отже, на відміну від торгівлі товарами, де у нас негативне сальдо в розмірі 9312 млн. дол., у торгівлі послугами сальдо позитивне і складає 4364 млн. дол. Росія виступає одним з помітних інвесторів в економіку України, займаючи 5 – 7 місце серед найбільших іноземних інвесторів; частка РФ у загальних інвестиціях приблизно 6 %, інвестиції спрямовані у промисловість, фінансовий сектор та торгівлю. Україна має намір адаптувати свої технічні стандарти до вимог Митного союзу, а також включити українські сертифікаційні центри в єдиний реєстр МС. Це зробить український експорт непродовольчих товарів захищеним від дискримінаційних дій на цьому ринку, в тому числі в РФ. Росія та інші країни МС невдовзі стануть членами СОТ, що, безперечно, покращить торговельні відносини між нашими країнами.
Логічно буде почати розгляд економічних зв’язків з іншими країнами СНД з партнерів Росії по Митному союзу – Казахстану та Білорусі. Казахстан – велика за розмірами (2.7 млн. кв. км, 16 млн. чол.) й багата природними ресурсами країна, причому багата тими ресурсами, яких бракує Україні, тобто рудами кольорових металів, газом, нафтою. У Казахстані проживає велика українська діаспора (майже 400 тис. чол.), це люди, які переїхали туди у середині ХХ століття на освоєння цілинних земель та залишилися жити назавжди, і в Україні також проживають казахи, хоча набагато менше. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв дістав вищу освіту в Україні, у м.Дніпродзержинську. Наші відносини необхідно розширяти - це спільне будівництво літаків, ракетно-космічний комплекс, розвиток залізничних транспортних коридорів, енергетичне машинобудування тощо. Казахстан збільшить обсяги транспортування нафти територією України. У червні 2012 р. Україна візьме участь у Національній виставці Казахстану в його столиці Астані, де будуть представлені всі експортні можливості України в галузях металургії, машинобудування, науково-технічній та харчовій галузях. У 2011 році Україна експортувала в Казахстан товарів на 1858 млн. дол. і послуг на 83 млн. дол., а імпортувала товарів на 1676, послуг на 83 млн. Отже, в торгівлі з Казахстаном ми маємо позитивне сальдо, але експорт до Казахстану зростає повільніше, ніж імпорт з нього. Україна серед торгових партнерів Казахстану займає 15 місце серед 185 країн. У структурі експорту переважають машини, обладнання і запчастини до нього, харчові продукти, фармацевтичні вироби. Працює міжурядова комісія з питань економічного співробітництва. Казахстан зацікавлений у використанні українських портів. Розглядається можливість реалізації проектів будівництва причалу для перевалки нафти в районі морського терміналу «Південний» і нафтопереробного заводу в м. Южний Одеської області. Цікаві перспективи спільного виробництва нафтогазового обладнання, участі українських компаній у розбудові казахстанської транспортної інфраструктури. Головними напрямами співпраці є також машинобудування (Казахстан зацікавлений у відкритті представництв українських підприємств сільгоспмашинобудування), АПК, аерокосмічна галузь, адже на території Казахстану знаходиться знаменитий космодром «Байконур». Розширяються ділові контакти між підприємствами ВПК обох країн у напрямах оновлення й модернізації військової радіолокаційної техніки, модернізації й капітального ремонту літаків, танкового парку, підготовки казахстанських військових спеціалістів. Розглядаючи перспективи економічних зв’язків з Казахстаном, необхідно пам’ятати про потужних конкурентів: Росію як лідера Митного союзу та ЄврАзЕС і Китай, який упевнено утверджується на ринку Казахстану. Білорусь, на відміну від Казахстану, є безпосередньою сусідкою України, у тому числі Волинської області, з якою Брестська область перебуває в Євро регіоні «Буг», тобто реалізує переваги транскордонного співробітництва. Білорусь відома своєю нетиповою для пострадянських країн господарською політикою, хоча за станом економіки у багатьох галузях може дати Україні уроки, як треба працювати. Товарообіг обох країн розвивається динамічно після спаду 2008-09 рр., але сальдо для України негативне. У 2011 р. експорт України до Білорусі склав 1922 млн. дол. (товари) і 132 млн. дол. (послуги), а імпорт відповідно 4212 і 63 млн. дол. Білорусь займає серед торговельних партнерів України 7 місце, а Україна серед торгових партнерів Білорусі знаходиться на 4 місці, і є взаємовигідні передумови для збільшення співробітництва. Працює міжвідомча комісія з торгово-економічного співробітництва. Розвивається транскордонна співпраця: крім Єврорегіону «Буг», функціонує Єврорегіон «Дніпро» у складі Чернігівської області України, Гомельської - Білорусі та Брянської – Росії. Україна постачає в Білорусь металопродукцію, електроенергію, фармацевтичні вироби, кукурудзу, соняшникову олію, кондитерські вироби, будівельні матеріали. Білорусь в Україну продає машини, в тому числі автомобілі, трактори, сільськогосподарську техніку, побутову техніку, нафтопродукти, імпорт яких особливо зріс через зупинку більшості українських нафтопереробних заводів, калійні добрива, харчові продукти, парфюмерно-косметичні товари, одяг, трикотаж. У зв’язку з тим, що Лисичанський НПЗ закривається на позаплановий ремонт, у 2012 р. значно збільшуються поставки нафтопродуктів з Білорусі: її нафтопродукти мають нижчу ціну, адже, перебуваючи у МС, Білорусь одержує з Росії дешевшу нафту. Важливою міждержавною економічною й політичною проблемою є наявність давнього, з радянських часів боргу України перед Білоруссю за оплачені білорусами, але не отримані товари. Немає єдності в оцінці обсягу цього боргу: якщо Мінськ заявляє спочатку про майже 300, а тепер 113 млн.дол., то Київ визнає тільки 50, і то відразу виплатити не готовий. Зате Україна може зробити Мінську політичну послугу: в рамках програми ЄС «Східне партнерство» Україна виступає посередником у специфічних відносинах Білорусі та Євросоюзу. Далі розглянемо економічні зв’язки України з Молдовою. Ця невелика республіка є південно-західною сусідкою України. До її складу входить не визнана світовою спільнотою самопроголошена Придністровська Молдавська республіка, у якій значну частину населення становлять українці й росіяни. Молдова – невелика за площею (34 тис. кв. км) і населенням ( понад 4 млн. осіб, але без Придністров’я 3,5 млн.) країна, яка спеціалізується на агропромисловому виробництві, особливо виноградарстві, овочівництві й садівництві й виноробстві. Загальний товарооборот між Україною й Молдовою в 2011 р. трохи перевищив 1 млрд. дол., але є невикористаний потенціал для його зростання. Експорт товарів України в Молдову склав 874 млн.дол., імпорт – 130 млн., тобто сальдо складається на користь України. Молдова високо цінує роль України у врегулюванні Придністровського конфлікта. Україна продає до Молдови нафтопродукти, харчові товари, у тому числі борошно, шоколад, хлібобулочні й молочні продукти, цигарки, вугілля, дроти ізольовані, металопродукцію, труби, електроенергію, лісоматеріали, інсектициди. З Молдавії до України надходять виноградне вино, насіння соняшника, етиловий спирт, соєві боби, фруктові соки, тютюн. Взаємні інвестиції досить малі, але з Молдови в Україну вкладено 27 млн.дол., а з України до Молдови 15, хоча в Молдові існує 623 підприємства з українським капіталом, а в Україні з молдовським – тільки 141. Одним із найважливіших економічних партнерів України серед країн СНД є Азербайджан. Його важливість визначається насамперед багатими ресурсами нафти й газу, які в цій країні добувають ще з кінця 19 століття. Каспійська нафта розглядається як реальна альтернатива нафті російській, тим більше, що існує відповідна інфраструктура для її постачання до України: нафтопровід Баку - Батумі, далі танкерами через Чорне море, далі нафтопроводом Одеса – Броди. Реально питання в стані переговорів, достатньо нафти для наповнення трубопроводу не постачається. Україна для Азербайджану – привабливий ринок збуту: населення Азербайджану тільки 8 млн. чол. За підсумками 2011 р. експорт товарів з України в Азербайджан склав 708, імпорт – 643 млн. дол., тобто сальдо позитивне, але так не кожного року, були періоди й з негативним сальдо. Україна постачає в Азербайджан насамперед металургійну продукцію: металевий профіль, сталевий лист, труби великого діаметру; машинобудівну продукцію, готові машини й обладнання, електрообладнання, трансформатори, будівельну техніку, цемент, облицювальний камінь з граніту й мармуру. Азербайджан в Україну постачає в основному нафту й нафтопродукти (понад 90 % усього експорту), овочі, сухофрукти, соки. Вірменія, як і Азербайджан, знаходиться у Закавказзі, але її геополітичне положення гірше, природні ресурси не такі великі, тому її значимість для України як торгового партнера менша, тому що загальна кількість населення у цій країні лише 3,2 млн. чол. Але Вірменія з Україною розвивають економічні зв’язки. У наших народів є цікаві спільні сторінки минулого: велика вірменська діаспора жила в Україні ще в середні віки, у тому числі у Львові і в Луцьку, значні коопераційні зв’язки розвинулися в колишньому СРСР. Вірменія має значний туристичний потенціал, відома у світі виробництвом коньяків високої якості, ювелірних виробів, продуктів харчування, легкої промисловості. Україна має значне позитивне сальдо в торгівлі з Вірменією: експорт товарів України – 227 млн. дол., імпорт – 18 млн. дол. Україна постачає до Вірменії продукти харчування, зерно, металургійну продукцію, машини й обладнання, Вірменія до України продає також агропромислову продукцію та деякі види кольорових і чорних металів. Обидві республіки зацікавлені у поглибленні двосторонніх відносин у науково-технічній сфері, зокрема, в українських університетах навчаються вірменські студенти. В обох республіках є чимало змішаних сімей, де один з подружжя – з України, другий – з Вірменії. Інші партнери з країн СНД знаходяться в Центральній Азії: 4 республіки – Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан. За величиною товарообороту з нашою країною виділяються Туркменістан та Узбекистан. З обома ними Україна має в 2011 р. негативне сальдо, тому що в цих країнах ми купуємо бавовну, вовну, кольорові метали, в попередні роки купували газ і розраховуємо поновити його імпорт. Товарооборот України з Узбекистаном характеризується значними коливаннями рік від року. У 2011 р. Україна продала товарів на 354 млн.дол., а імпортувала з Узбекистану на 644 млн. дол. В Узбекистані зареєстровані представництва провідних українських корпорацій, наприклад, «Індустріальний союз Донбасу» та «Інтерпайп», Донецького металургійного та Харківського тракторного заводів, а також фармацевтичних компаній, а в Україні працюють офіційні дилери узбецьких компаній, наприклад, автомобільного заводу в Андижані. Узбецький ринок для України є доволі важливим: у країні проживає понад 27 млн. осіб, причому чисельність населення швидко збільшується. Узбекистан багатий природним газом, кольоровими металами, виробляє багато бавовни, а він, у свою чергу, зацікавлений в українських трубах, обладнанні для електростанцій, послугах з будівництва газопроводів. На початку 2012 р. у цій країні перебував з візитом міністр закордонних справ України К.Грищенко, і наші взаємні стосунки будуть збільшуватися. Україні варто наслідувати приклад Узбекистану в підтримці вітчизняних експортерів. Туркменістан також дуже багатий газом і нафтою: за запасами газу він посідає 4 місце у світі. У березні 2012 р. в Україні перебував з офіційним візитом президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов. Для Туркменістану характерне возвеличування глави держави, що недопустимо для демократичної країни. Навіть коли він перебував у Києві, члени туркменської делегації влаштували овацію на його честь. Україна – один з найбільших імпортерів туркменської продукції, вона купує нафту, газ і нафтопродукти, сухофрукти, бавовну й бавовняні вироби, килими. Експортує Україна до Туркменістану машини, обладнання, металеві вироби, продовольство, фармацевтичні товари, добрива. У 2011 році експорт товарів склав 242, а імпорт – 736 млн. дол. Зауважу, що до створення компанії «Росукренерго» товарооборот з Туркменістаном був набагато більший, особливо імпорт з нього. Так, у 2006 р. експорт до Туркменістану був 196, а імпорт – 4266 млн. дол., сальдо було майже таке саме, як з Росією, бо тоді ми купували в Туркменістану більше газу, ніж у Росії. Дві інші республіки Центральної Азії –Киргизстан і Таджикистан – характеризуються зовсім невеликими обсягами товарообороту з Україною, але з позитивним сальдо на користь України. Так, до Киргизстану ми продали товарів на 111, а імпортували тільки на 7 млн. дол., до Таджикистану експорт України склав 60, а імпорт – 13 млн.дол. Обидві країни купують наші машини, метал і продовольство. Підсумовуючи питання про економічні зв’язки України з країнами СНД, виділимо такі риси:
|
| ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих... |
Скандинавські країни: загальна характеристика (історія, культура,... Чеська Республіка: загальна характеристика (історія, культура, економіка, суспільство, політична система) |
| ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЕКОНОМІЧНИМ КОЛИВАННЯМ ТА ДОВГОСТРОКОВИМ ЕКОНОМІЧНИМС РОСТОМ України за часи незалежності, структурою її внутрішнього споживання та позицією в глобальному економічному середовищі |
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |
| Лекція 3 Облік нематеріальних активів Загальна характеристика рахунків 12 "Нематеріальні активи", 19 "Гудвіл при придбанні" |
Тема: Загальна характеристика клімату України України,(видавництво «Картографія»), електронний атлас України(ЗАТ «Інститут передових технологій»), комп`ютери, зошит |
| Лекція 10. Криміналізація економіки як системна загроза розвитку суспільства Тіньова економіка – економічна діяльність, прихована від державного обліку та контролю |
Лекція 10. Криміналізація економіки як системна загроза розвитку суспільства Тіньова економіка – економічна діяльність, прихована від державного обліку та контролю |
| Екзаменаційні питання з предмету Економіка, організація та планування... Конституція України: державне забезпечення соціальної спрямованості економіки. Головні цілі соціально-орієнтованої економіки |
Екзаменаційні питання з предмету Економіка, організація прогнозування... Конституція України: державне забезпечення соціальної спрямованості економіки. Головні цілі соціально-орієнтованої економіки |