|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
Об’єктивна необхідність, зміст та моделі державного регулювання економіки. Цілі, засоби та методи державного впливу на економіку. Виникає потреба в коригуванні соціальних наслідків надмірної нерівності доходів та соціальних контрастів, підтримці стабілізації та економічного зростання, а також впровадженні інноваційно-інформаційної парадигми. Держава володіє для цього певними важелями. Так, Дж. Стігліц визначає чотири загальних регулятивних блоки32: – грошово-кредитні (монетарні); – бюджетно-податкові; – зовнішньоекономічні; – соціальні. Кожен з цих блоків містить перелік певних інструментів, здатних впливати на певні економічні процеси в країні та економіку в цілому. До блоку грошово-кредитних інструментів відносять такі, що регулюють пропозицію грошей. Це: – політика відсоткової ставки; – резервні вимоги до банківських установ; – операції центрального банку на відкритому ринку з державними цінними паперами; – валютна політика; – емісія грошей. До блоку бюджетно-податкових інструментів відносять такі, які через державний бюджет впливають на економічні процеси у країні, зокрема, на перерозподіл народногосподарських ресурсів у середині системи. Це: – політика доходів уряду (податкові інструменти); – політика трансфертів і витрат уряду (бюджетні трансферти і витрати); – міжбюджетна політика; – емісія грошей (сеньйораж як податок від інфляції). “Доходи, які отримують уряди від друкування грошей, неоднакові у різних країнах. У США він незначний: на сеньйораж, зазвичай, припадає менше 3 % доходів держави. В Італії і Греції сеньйораж забезпечує понад 10 % доходів держави”33. В Україні “у 1993 році… за рахунок емісійних ресурсів НБУ було профінансовано 36,3 % бюджетних видатків. Ця сума перевищує рівень бюджетних надходжень за рахунок ПДВ та податку на прибуток підприємств”34. До блоку зовнішньоекономічних інструментів відносять такі, за допомогою яких уряд регулює соціально-економічні відносини з іншими країнами. Це: – валютна політика; – митна політика; – міграційна політика; – фіскальні інструменти, які забезпечують протекційні ефекти. До блоку соціальних інструментів відносять такі, що дозволяють уряду здійснювати вплив на головний економічний ресурс – працю. Це: – соціальна політика – освіта, медицина, соціальні гарантії, пенсії тощо; – фіскальні пільги молодим родинам (приклад – Ірландія, де шкала прибуткового податку з громадян залежить від віку сім’ї). З одного боку, соціальна політика реалізується через видатки бюджету, однак існують окремі соціальні норми, які не підкріплені видатками уряду, проте справляють істотний вплив на демографічні процеси у суспільстві. Зокрема, пенсійна система може включати як елементи державних витрат, так і корпоративних, приватних (наприклад, персональний накопичувальний рахунок).
Міжнародний поділ праці (МПП) – це найвищий ступінь розвитку суспільно-теориторіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості. У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, “Нових індустріальних країн” _ Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли знайти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва. Серед чинників розвитку МПП треба відзначити: природно-географічні умови; технічний прогрес; соціально-економічні умови. Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП. Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис: почав переважати інтенсивний тип економічного зростання; з’явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі; скористався виробничий цикл; розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових). Паралельно з НТП у МПП значну роль почали відігравати і соціально-економічні умови: досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку; механізм організації національного виробництва; механізм організації зовнішньоекономічних відносин. На сучасному етапі вплив перших –х чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення. Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають їх суть. Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту. Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва – землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.
Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник" Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення. Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг. Суть підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна, організаційна та творча. Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами. Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком. Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки: самостійність і незалежність господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна відповідальність.
Кругооборот капіталу - безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом. Названі три форми капіталу — продуктивний (виробничий), торговельний і грошовий — називають функціональними. Оборот капіталу. Проте рух капіталу не обмежується лише кругооборотом. Оборот капіталу — кругооборот капіталу, який розглядається не як одиничний акт, а як процес, що постійно повторюється. Оборот авансованого підприємцем основного капіталу відбувається тоді, коли витрачені ним кошти на придбання засобів праці повністю повертаються до нього. Це означає, що основний капітал підприємства здійснив один оборот. Час обороту основного капіталу складається з часу виробництва і часу обігу. Час виробництва містить: робочий період — кількість робочих днів, за які виготовляється продукт. Наприклад, легковий автомобіль на сучасних заводах сходить з конвеєра кожні 3—4 секунди, а корабель треба будувати кілька років; час дії природних сил на продукт (наприклад, час, коли достигає зерно); час перебування сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо, у виробничих запасах на складах. Вирішальне значення для скорочення цього періоду мають своєчасні поставки продукції; час перерв у процесі праці (на поточний ремонт тощо). Час обороту основного капіталу (з урахуванням його функціональних форм) — час, який витрачається на закупку засобів виробництва, і час реалізації готового продукту. Оборотні фонди (сировина, паливо, електроенергія та ін.) здійснюють свій оборот протягом кожного виробничого циклу. Тому їх оборот відбувається значно швидше. Щоб рух капіталу підприємства здійснювався безперебійно, необхідно, щоб він перебував одночасно у всіх трьох формах і переходив з однієї форми в іншу. З витратами підприємця на основний і оборотний капітал органічно пов'язані витрати на виготовлення товару.Капітал - вартість, що шляхом експлуатації найманої праці приносить додаткову вартість, ми цим самим підкреслюємо досить важливу його рису. А саме: гроші, товари, засоби виробництва самі по собі - не капітал. Капіталом вони стають лише при певних відносинах, тобто тоді, коли один клас є власником засобів виробництва і прагне свою власність примножити, а другий позбавлений їх і тому, щоб існувати, продає свою робочу силу. Отже, капітал - це виробниче відношення. У будь-якому виробництві беруть участь різні фактори: а)засоби виробництва - речовий фактор; б)робоча сила - особистий фактор. Кожен з цих факторів відіграє свою роль в процесі створення і зростання вартості. Так, вартість спожитих засобів виробництва конкретною працею переноситься у вартість готової продукції без змін. Інакше обстоїть справа з робочою силою. Робітник отримує заробітну плату, як плату за свою робочу силу. Але в процесі виробництва він створює нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. І вона, як результат абстрактної праці, приєднується до перенесеної вартості. Отже, вартість речового фактора в процесі виробництва не змінюється, якою вона входить у виробництво, такою й проявляється (кількісно) у вартості нового товару. Затрати ж на робочу силу (заробітна плата) в процесі виробництва трансформуються в більшу величину - нову вартість. Виходячи з цього, весь затрачений капітал (на засоби виробництва й робочу силу) ділиться на дві частини: постійний і змінний. Постійний - це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини. Позначається цей капітал латинською літерою "с" (від слова сопзіапі - постійний). Змінний - це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає). Змінний капітал позначається літерою "v" Поділ капіталу на постійний і змінний дає можливість з'ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. А створює і збільшує вартість лише жива робоча сила, куплена на змінний капітал, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість (утворює), а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили (заробітну плату), а й створює додаткову вартість (збільшує вартість). МІКРОЕКОНОМІКА
Економічна теорія вивчає прийняття рішень при розподілі рідкісних ресурсів між різними варіантами їх використання. Час, гроші, природне багатство, праця, устаткування - обмежені. Проблема обмеженості ресурсів змушує людей робити вибір для задоволення своїх потреб. У суспільстві обмеженість ресурсів вимагає робити вибір для вирішення таких проблем: 1. Що виробляти і у якому обсязі? Кількість одиниць товару, яким необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей чи альтернативною вартістю. 2. Яким чином виготовляти обрані товари? 3. Для кого призначені вироблені блага? 4. Який обсяг ресурсів використовувати для поточного споживання, який - для майбутнього? Мікроекономіка –– це наука про прийняття рішень економічними суб'єктами, домогосподарствами і фірмами. Об'єкт мікроекономіки –– економічна діяльність людей і загальні економічні проблеми, що виникають. Суб’єкти мікроекономіки –– окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники ресурсів, урядові та громадські інститути. Основним методом, що застосовується у мікроекономіці, є метод граничного аналізу. Порівнюючи втрати та переваги, суб’єкт оцінює не загальне їх значення, а приріст користі чи збитків. Для прийняття рішень мають значення саме ці прирости, додаткові результати, які й визначають 2. Закон попиту i пропозиції. Фактори, що впливають на попит i пропозицію. Ринкова рівновага. Попит (QD) - це співвідношення між двома змінними –– ціною і кількістю блага, яке споживачі хочуть і можуть купити за цією ціною. Закон попиту: при незмінності інших параметрів, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. І, навпаки, підвищення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту. Зміна ціни приводить до руху уздовж кривою попиту Зміна нецінових чинників приводить до зміщення всієї кривої D0 вгору(D1) чи вниз (D2) (мал. 3) Нецінові чинники, які впливають на попит: 1. Дохід. 2. Ціни на спряжені товари. 3. Смаки і уподобання. 4. Кількість споживачів на ринку. 5. Очікування. Обсяг (величина) пропозиції (QS) становить певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною. Закон пропозиції: з підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується і величина пропозиції. Зміна ціни призводить до руху уздовж кривої пропозиції. Нецінові фактори, які впливають на пропозицію: 1. Ціни на ресурси. 2. Технологія виробництва. 3. Податки і дотації. 4. Ціни на інші товари. 5. Очікування зміни цін. 6. Кількість продавців на ринку. Ринок знаходиться у рівновазі за умови: QD = QS Зміни в ринковій рівновазі можуть відбуватися як під впливом цінових, так і нецінових факторів. Якщо цінові фактори впливають на зміну величини попиту чи пропозиції, то нецінові впливають на сам попит і пропозицію. Здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати таку ціну, за якої рішення про купівлю та продаж синхронізуються, називають врівноважуючою функцією цін. Будь-яка рівноважна ціна розвантажує ринок, не залишаючи обтяжливого надлишку в продавців (заощаджуючи рідкісні ресурси) і не створюючи дефіцит для покупця. 3. Державне втручання в дію закону попиту i пропозиції. Обмеження цін, податки, квотування. Основними інструментами державного регулювання ринку є: 1) фіксовані ціни:
2) встановлення імпортних квот; 3) податки; 4) дотації. |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ” для студентів... Методичні рекомендації до курсу “Основи економічної теорії” для студентів неекономічних спеціальностей / За редакцією к е н., доцента... |
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студента по вивченню дисципліни “Економічна теорія” Зародження економіко-теоретичних знань. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи... |
| План: Виникнення і розвиток економічної теорії Предмет і об”ект економічної теорії Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної... |
Перелік питань до іспиту Об”єкт економічної теорії та її предмет. Різні методологічні підходи до предмета економічної теорії |
| Плани семінарських занять Предмет і методи економічної теорії. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія |
Питання для підсумкового контролю Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи і течії економічної теорії |
| Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми... Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка.... |
Міністерство освіти і науки України РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: к е н., професор, завідувач кафедри економічної теорії Сафронов Я. В.; ст викладач кафедри економічної теорії... |