ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Скачати 3.28 Mb.

Назва	ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Сторінка	7/22
Дата	03.04.2013
Розмір	3.28 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 22

Гранична корисність (MU) блага представляє собою величину додаткової корисності, яку людина отримує від споживання ще однієї додаткової одиниці блага (при інших рівних умовах).

Принцип спадної граничної корисності полягає в тому, що хоча загальна корисність (TU) збільшенням кількості споживання благ поступово зростає, гранична корисність (МU), яку отримують із кожної додаткової одиниці блага неухильно зменшується.

Корисність блага визначається не загальною, а граничною його корисністю для споживача.

Правило максимізації корисності: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим для всіх благ. У цьому разі можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги. Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (МU) і цін товарів (Р) може бути описана рівнянням:

У разі коли споживач досяг рівноваги, він не виграє, якщо збільшить споживання блага А, бо його гранична корисність швидко зменшиться. Це залишить споживача в програші, якщо він швидко не переключиться на споживання більшої кількості блага В. Проте браком теорії граничної корисність є її суб'єктивність.

Характеристика кривих байдужості. Карта кривих байдужості.

Модель споживчої поведінки і досягнення точки споживчої рівноваги може бути продемонстровано за допомогою кривих байдужості і бюджетної лінії. Споживачеві лише варто сказати, яку комбінацію товарів з двох він вибере і при яких комбінаціях вибір йому байдужий, оскільки рівень корисності, на його думку, однаковий. Аналіз за допомогою цієї теорії не вимагає від споживача досконалої точності в описанні граничної корисності.

Крива байдужості зображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності. Тобто рівень корисності кожного набору однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості – це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб.

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості мають негативний нахил. Якщо і Х, і Y – блага для споживача, то при споживанні більшої кількості одного з них, завжди буде зменшуватись споживання іншого.

2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих.

3. Криві байдужості не перетинаються.

4. Криві байдужості опуклі: їх нахил зменшується у міру руху вниз і праворуч уздовж цих кривих. Це пов'язано з таким поняттям, як гранична норма заміщення МRSxy. Це означає, що споживач не просто вибирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага деякою кількістю іншого. Гранична норма заміщення МRSxy - кількість блага Y, яке споживач готовий замінити додатковою одиницею блага X при постійному загальному рівні корисності.

МRSxy - пропорція, у якій можлива заміна одного товару на інший

МRS_xy=∆Q_y /∆Q_x

Гранична корисність товару зменшується, коли його кількість в споживанні зростає, і, відповідно збільшується, коли його кількість в споживанні скорочується.

Бюджетне обмеження.

Криві байдужості дозволяють виявити споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливих обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише показують можливість заміни одного блага іншим, проте вони не визначають, який набір товарів споживач вважає для себе найвигіднішим. Цю інформацію дає бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат – budget constraint). Вона показує, які споживчі набори можна придбати за цю суму грошей. Якщо I - дохід споживача, Рх - ціна блага X, Ру - ціна блага Y, а X і Y становлять відповідно куплені кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати так: 1=Р_хQ_x + Р_yQ_y

Чинники, які впливають на бюджетну лінію

- зміна доходу споживача

- зміна ціни на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно її збільшенню I₁>I₂ (чи зменшенню I₂>I₁ і займає паралельне попередньому розміщення. Зміна цін на товар X призводить до відповідного зміни кута нахилу бюджетної лінії.
Властивості бюджетної лінії:

1. Точка А відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту X, точка В відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту Y.

2. Нахил бюджетної лінії до осей координат визначається відношенням цін продуктів.

3. При збільшенні доходу споживача бюджетна лінія зміщується паралельно праворуч, а при зменшенні доходу ліворуч

4. При збільшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою навколо точки її перетину з віссю координат (точка У) і буде розміщена крутіше. При цьому безліч доступних наборів зменшиться

5. При зменшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки У і стане більш пологою, при цьому кількість доступних наборів розшириться.

7.Рівновага споживача.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Рухаючись уздовж бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто, відповідала б найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На мал. 28 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I. Крива байдужості U3, яка є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U2,, не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.

Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.

8.Ефект заміщення i ефект доходу. Вплив ефектів заміщення i ефекту доходу на криву попиту.

При зниженні ціни товару виникають два ефекти. По-перше, споживач заміняє дешевшим товаром деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується (ефект заміщення). По-друге, реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який упала (ефект доходу).

Реальний дохід - це максимальна корисність, яку може отримати споживач, володіючи даним грошовим доходом. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення — це зміна обсягу попиту, викликана зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході споживача.

Ефект доходу — це зміна обсягу попиту, викликане зміною реального доходу за незмінної відносної ціну товару.

Загальний ефект зміни ціни — це зміна обсягу попиту, однакова сумі ефекту заміщення і ефекту доходу.

Визначимо загальний ефект в суму ефекту заміщення і ефекту доходу.

При зниженні ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки перетину з віссю координат (точка В на мал. 33). При цьому рівноважний набір переміститься з точки Е1 в точку Е2 , а обсяг споживання продукту збільшиться з Х1 до Х2. Загальний ефект дорівнює Х2 -Х1.

Проведемо уявну бюджетну лінію АоВо, дотичну до старої кривої байдужості а1 і паралельну новій бюджетній лінії А1В. Рівноважний набір Е0, відповідний уявній бюджетній лінії, відповідає випадку , коли споживач отримує стару корисність (набір лежить на старій кривій байдужості) при новому співвідношенні цін (нахил бюджетної лінії визначається цим співвідношенням). Таким чином, для наборів Е1 і Е0 виконано умову з визначення ефекту заміщення. Тому ефект заміщення дорівнює Х0–Х1, де Х0 — обсяг споживання продукту X в наборі Е0.

Набори Е2 і Е0 відповідають випадку , коли реальні доходи різняться (набори лежать на різних кривих байдужості), а відносні ціни однакові.

Розглянемо спрямованість ефекту заміщення і ефекту доходу, коли обидва товару є благами. Ефект заміщення завжди позитивний. При зменшенні ціни товару X уявна бюджетна лінія завжди є більш пологу порівняно з вихідною бюджетною лінією, тому в точці Е0 гранична норма заміщення менша, ніж у точці Е1 (мал. 33). З огляду на те, що з збільшенням обсягу споживання продукту гранична норма заміщення спадає (її властивість), можна стверджувати, що «уявний» обсяг споживання більше вихідного обсягу.

Ефект доходу позитивний для нормальних товарів і негативний для неякісних товарів. Загальний ефект позитивний, якщо ефект заміщення і ефект доходу позитивні, або коли позитивний вплив ефекту заміщення перевищує негативний вплив ефекту доходу. Якщо ж домінує негативний ефект доходу, то загальний ефект негативний і закон попиту не виконується.

Якщо обидва продукту є антиблагами, то ефект заміщення може бути негативним (Х0 <�Х1 мал. 34). Цю ситуацію пояснює ефект Веблена, коли при зниженні відносної ціни нормального товару попит на нього скорочується через те , що він стає менш «престижним» (мал. 34). Ефекти доходу і заміщення доповнюють одне одного, обумовлюючи здатність і бажання споживача купити більшу кількість певного товару за низькою ціною ніж за високою.

Вплив ефектів доходу і заміщення на криву попиту

Ефект доходу і заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки, і дозволяють визначити зміни попиту при зростанні чи зниженні цін на товари чи послуги.

Коли ми маємо справу з нормальним товаром, то ефект доходу є додатковою підставою придбання більшої кількості цього товару. Враховуючи дію як ефекту заміщення, так і ефекту доходу, які призводять до збільшення величини попиту при падінні ціни, можна зробити висновок про те, що крива попиту на нормальний товар матиме негативний нахил. При зміні цін на нижчі товари, ефекти заміщення і ефекти доходу діють в протилежних напрямах.

Таким чином, якщо для нормальних товарів ефект доходу і ефект заміщення (субституції) плюсуються, то для низькоякісних товарів вони відраховуються. Тому в тих випадках, коли ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект доходу, крива попиту на нижчий товар все-таки матиме негативний нахил.

Проте існує можливість, за якої крива попиту на нижчий товар може мати позитивний нахил. Щоб це сталося, на споживання товару, про який йдеться, має припадати значна частина бюджету У цьому разі дія ефекту доходу значна., Наприклад, майже всі доходи дуже бідної сім'ї йдуть на харчування. Білий хліб в сім'ї – недільне частування. В інші ж дні тижня ця сім'я задовольняється дешевою вівсяною кашею. Зростання цін на вівсянку змушує сім'ю відмовитися від останньої своєї розкоші: недільна хлібина зникає і замінюється вівсяною кашею. Парадоксальність висновку, який можна зробити в цій ситуації, полягає в тому, що зростання ціни на вівсянку викликає не скорочення, а збільшення її споживання. Такий товар отримав назву товару Гіффена.

Товар Гіффена (Giffen good) - це товар, котрий займає значне місце в бюджеті малозабезпечених споживачів, попит на який при інших рівних умовах змінюється у тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Умови, необхідні для того, щоб крива попиту отримала позитивний нахил (нижчий товар, на який припадає значна частина бюджету споживача), дуже специфічні. Проте ніщо у суворій логіці раціонального вибору не спростовує можливість виникнення такої ситуації у деяких цілком конкретних ринкових умовах.

Закон попиту, а також концепції ефекту доходу і ефекту заміщення, можуть знайти безліч застосувань (крім тих ситуацій, про які йшлося). Практично ці концепції застосовуються для будь-якого випадку, пов’язаного з аналізом споживчого вибору. Ця теорія фактично може застосовуватися в ситуації, де споживач орієнтований на максимізацію корисності, навіть якщо альтернативні вартості і обмеження, властиві наявним варіантам вибору, не можна оцінити грошима.

9. Основні поняття i зміст теорії фірми.

Теорія виробництва і витрат є однією з центральних в економічній теорії.

Процес виробництва в мікросистемі розглядається як перетворення ресурсів у кінцеві продукти.

Виробництво — це процес використання робочої сили; обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Фактори виробництва — виробничі послуги праці, капіталу і природних ресурсів. Кожна з цих категорій включає в себе більш вузьке групування:

=> Праця як виробничий фактор за показниками трудомісткості поєднує кваліфіковану, некваліфіковану працю, а також підприємницькі зусилля керівників фірм.

=> Капітал: включає в себе споруди, обладнання, товарноматеріальні елементи (реальний) та фінансові ресурси (фіктивний).

=> Природні ресурси і матеріали — мають багаторізновидів.

Схема виробничої системи

Підприємницька діяльність пов'язана з пошуком найкращих взаємозв'язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів.

Умови виробництва товарів та послуг

• Наявність комбінацій факторів виробництва даного обсягу продукції за певний період часу.

• Аналіз структури витрат, необхідних для виробництва певного обсягу продукції.

• Урахування обмежень. Основні обмеження — це існування границі обсягу продукції, яка може бути одержана при використанні будь-якої комбінації ресурсів.

Виробництво менш гнучке і чутливе до будь-яких змін у межах короткого проміжку часу при умові, що один із факторів виробництва залишається фіксованим порівняно з довгостроковим періодом (коли є можливість зміни всіх факторів виробництва або утворення їх нової комбінації).

Основною метою підприємницької діяльності є максимізація прибутку
10. Характеристика факторів виробництва. Виробнича функція. Ізокванта. Заміщення факторів виробництва. Виробнича функція. Ізокванта. Карта Ізоквант.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення факторів виробництва (праця – L, капітал – К, матеріальні ресурси – М) в готову продукцію з використанням певної технології. Співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, що виробляється з цих факторів, описується виробничою функцією:

Q=f (L, K, M).

Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, які збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.

Залежно від кількості факторів виробництва, виробнича функція визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна. Для графічного зображення виробничої функції використовується двофакторна модель:

Q=f (L, K).

Виробнича функція кожного виду виробництва, яка описує конкретну комбінацію факторів виробництва, виражається ізоквантою – лінією рівного випуску.

Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва (L, K), які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного обсягу продукції.

Високомеханізований спосіб визначено точкою А на мал. 35, виробництво того ж обсягу продукції меншою кількістю машин й більшою кількістю ручної праці, визначено точкою D на мал. 35.

Характеристика ізоквант:

Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактора (при Q = const), завжди викликатиме збільшення іншого фактора.
Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона ілюструє.
Увігнутість ізоквант означає, що уздовж ізокванти скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.
Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення (MRTS).
Ізокванти схожі з кривими байдужості. Ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції
Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.

Лінійна ізокванта - ізокванта, що виражає досконалу заміщуваність факторів виробництва (MRTS_LK = const). В реальному житті повна заміщуваність факторів виробництва неможлива.

Жорстка доповнюваність факторів виробництва представляє таку ситуацію, за якої праця і капітал поєднуються в єдино можливому взаємному співвідношенні (MRTS_LK=0).

Карта ізоквант – це сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна яких відповідає певному обсягу випуску продукції. Карта ізоквант може бути використана для того, щоб показати можливості вибору серед варіантів організації виробництва в короткостроковому періоді, якщо капітал є постійним фактором, а праця змінним.

Ізокванти ілюструють гнучкість ухвалених фірмами рішень у виробництві. У більшості випадків фірми можуть досягти певного випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Керівник фірми повинен розуміти природу такої гнучкості, оскільки це дозволить йому вибирати такі поєднання виробничих факторів, які мінімізують витрати виробництва і максимізують прибуток.
Гранична норма технологічного заміщення. Граничні продукти праці і капіталу. Закон спадної граничної продуктивності.

Кількісною характеристикою здатності заміщення чинників виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

При заміщенні капіталу працею, MRTS_LK показує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці при збереженні постійного обсягу випуску.

,

де MP_L – граничний продукт праці;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 22

Схожі:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ” для студентів... Методичні рекомендації до курсу “Основи економічної теорії” для студентів неекономічних спеціальностей / За редакцією к е н., доцента...	Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",...	Методичні рекомендації до самостійної роботи студента по вивченню дисципліни “Економічна теорія” Зародження економіко-теоретичних знань. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи...
План: Виникнення і розвиток економічної теорії Предмет і об”ект економічної теорії Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної...	Перелік питань до іспиту Об”єкт економічної теорії та її предмет. Різні методологічні підходи до предмета економічної теорії
Плани семінарських занять Предмет і методи економічної теорії. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія	Питання для підсумкового контролю Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи і течії економічної теорії
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми... Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка....	Міністерство освіти і науки України РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: к е н., професор, завідувач кафедри економічної теорії Сафронов Я. В.; ст викладач кафедри економічної теорії...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання