|
|
Скачати 96.61 Kb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 1 ПРЕДМЕТ І ОСОБЛИВОСТІ КУРСУ. План: 1. Виникнення і розвиток економічної теорії 2. Предмет і об”ект економічної теорії. 3. Функції політекономії 4. Методи економічного дослідження. 1. Виникнення і розвиток економічної теорії Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. Термін “ойкономія” уперше вжив давньогрецький філософ Ксенофонт (близько 430-355 р. До н.е.) у працях “Домоустрій”, “Кіропедія”, вважаючи економію наукою про домогосподарство, тобто система правил організації рабовласницького господарства. Арістотель (384-322р. До н.е.) у працях “Політика” й “Афінська політія” поділив науку про багатство на економіку , під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і хремастику, що означає вміння наживати достаток. “Хрема”- це майно, володіння. За середніх віків економія була близька до ксенофонто-арістотелівської “ойкономії”. Коли ж утворилися централізовані держави, виникла потреба в обгрунтуванні їхньої економічної політики, що було зроблено за допомогою політичної економії. Термін “політична економія” походить від слів “політикос”(державний, суспільний) і “ойкономія”. Він належить французькому вченому А. Монкретьєну, який вжив його у праці “Трактат політичної економії”(1615). Тому політична економія- це “державоводство”, зібрання правил і настанов з організації та управління державним господарством. Cуспільне життя потребувало розвитку економічної теорії і вона прогресувала, відображаючи ті зміни, що відбувалися в економічних системах окремих країн. Визначне місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантелістів (від лат.”мерканте”-торговець, купець). Воно зародилось у XVI—XVII с у країнах Західної Європи. Виражаючи інтереси торгової буржуазії, це вчення було спрямоване проти феодалізму. Найбільш відомими представниками меркантилізму були: Уільям Стаффорд, 1554-1612р. Томас Мен, 1571-1641, Скаруффі, 1519-1584, Антуан Монкретьєн. У меркантелістів об’єктом досліджень був обіг, зокрема багато уваги приділялося зовнішній торгівлі. Саме обіг вважався тією сферою, де створюється багатство. Загалом же у меркантелістів переважав поверховий опис явищ процесу обігу. Вони не створили наукової системи. К. Маркс зазначав, що справжня наука сучасної економічної теорії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до виробництва. Меркантилізму притаманні дві основні риси: - багатство ототожнювалося з золотом (грішми), яке приносить зовнішня торгівля, а тому держава повинна сприяти розвитку торгівлі. Така політика держави називалася дегжавним протекціонізмом. - об`єктом дослідження була лише сфера обігу. Меркантилісти запровадили у науковий обіг поняття “національне багатство”, поставили проблему джерела доходів, еквівалентності обміну та ін. Виникнення і розвиток класичної політичної економії відбувалися в кількох варіантах, насамперед французькому і англійському. Французький дістав назву фізіократії, а англійський – промислової, або англійської школи, в якій класична школа досягла вищого рівня. Фізіократи піддали різкій критиці економічні погляди меркантилістів і започаткували підхід, згідно з яким економічна політика має спрямовуватися не на заохочення торгівлі, а на створення умов для розвитку виробництва. Фізіократи першими в історії економічної науки дали розгорнуту класифікацію доходів і встановили, що розподіл суспільного багатства відбувається відповідно до певних законів і закономірностей. Кене вперше здійснив аналіз суспільного відтворення. У праці “Економічні таблиці”(1758) він наголошував на підпорядкованості всього сущого законам природи, спроможності людей пізнати ці закони й дотримуватися їх. Політична економія досягла вершин в працях представників англійської класичної школи. Це: Уільям Петті (1623-1687), Адам Сміт (1723-1790) і Девід Рікардо (1772-1823). Головні наукові досягнення класиків - це прагнення виявити глибинні закономірності в суспільному житті, постановка в центр теоретичної системи процесу виробництва, причому будь-якого виробництва, а не лише землеробства, як у фізіократів; відкриття трудової теорії вартості; висунення ідеї поєднання особистих і суспільних економічних інтересів. Завдяки саме цим доробкам дана школа отримала назву класичної. У 30-ті роки ХХ ст. загострюються кризові явища в економіці західних країн. Виникає потреба в теорії, яка могла б пояснити безробіття, тривале падіння виробництва, наявність невикористаних виробничих потужностей при відносній вузькості споживання тощо, і показала можливі шляхи виходу з кризового становища без знищення ринкових основ господарювання. У 1936р. була опублікована монографія англійського економіста Дж. М. Кейнса (1883-1946) “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”, в якій викладені основи теорії державного регулювання економіки. Кейнс дослідив ринкову економічну систему в цілому, вияснив закони її функціонування, з”ясував комплекс методів активного впливу на процес відтворення суспільного капіталу в масштабі всієї національної економіки. Він проаналізував вплив держави на розвиток таких макроекономічних величин, як сукупний попит, сукупна пропозиція, споживання, нагромадження, рівень цін, прибутків та ін. Сучасна економічна наука не відкидає нічого з того, що внесли в неї визначені економісти, а скоріше продовжує, розвиває і доповнює. Політична економія в теперішніх умовах представлена такими основними напрямами: неокласичний, неокейнсіанський, неоінституційний, неоліберальний, марксистський, соціалреформістський та напрям радикальної економії. 2. Предмет і об`єкт економічної теорії. Об’єктом економiчної теорiї є економiка в цiлому (на мiкро-, макро- i глобальному рiвнях). Мiкрорiвень економiки починається з сiм’ї; фiрма (пiдприємство) є його основною ланкою. Макрорiвень охоплює господарство цiлої країни, а глобальний - мiждержавнi економiчнi об’єднання та всесвiтнє господарство. Людям властиві як біологічно, так і соціально зумовлені потреби. Ми весь час прагнемо підвищити рівень свого добробуту, однак обмеженість ресурсів не дає можливості досягнути ідеального вирішення задоволення потреб. Незаперечним фактом є те, що сукупність усіх наших матеріальних потреб перевищує продуктивні можливості всіх ресурсів, які є в наявності. З часом потреби змінюються і примножуються, в результаті виникнення нових виробів, під впливом реклами та стимулювання збуту. Кінцевою метою всієї економічної діяльності є бажання задовольнити ці різноманітні потреби. Політична економія - це суспільна наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів (засобів виробництва), при якому досягається найбільш максимальне задоволення безмежних потреб суспільства (мета виробництва). Економічна теорія вивчає шляхи найкращого використання того, чим ми володіємо, тобто ефективного використання рідкісних ресурсів. Ефективність означає зіставлення затрат і результату. Затрати –це кількість використаних ресурсів: землі, праці і капіталу, а результат - обсяги виробництва, задоволення потреб. Слід зазначити, що важливим тут є забезпечення повної зайнятості ресурсів. У кожний певний момент економіка повної зайнятості і повного обсягу виробництва змушена жертвувати випуском одних товарів і послуг, щоб досягти збільшення виробництва інших. У зв’язку з тим, що ресурси не мають однакової продуктивності у всіх можливих процесах їх використання, переведення ресурсів із однієї сфери в іншу зумовлюють дію закону зростаючих змінених (альтернативних) витрат. Оскільки політична економія пов’язана з дослідженням функціонування економічної системи, то її предметом є дослідження виробничих відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг у світі обмежених ресурсів. Виробничі відносини формуються під впливом відносин власності і знаходяться в основі функціонування економічної системи. Політична економія вивчає механізм дії економічних законів, що керують розвитком цієї системи. Прийнято вважати, що об’єктом вивчення і дослідження економічної теорії є відповідна сфера суспільства, саме економіка (практика господарювання). 3. Функції економічної теорії Перед кожною наукою стоїть завдання розкрити сутність тих явищ і процесів, які вона вивчає. Будь - яке економічне явище чи процес має зовнішні, поверхневі та глибинні, внутрішні зв’язки. Політична економія, з’ясовуючи ці зв’язки, досліджуючи дію економічних законів, розробляє рекомендації щодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей. Головна мета, а отже, і функція економічної теорії полягає в тому, щоб дати відповідь на кардинальні економічні питання, які цікавлять усіх членів суспільства. Функції політичної економії:
Важливим завданням економічної теорії є формування наукового економічного мислення. Це завдання науки ще називають гносеологічною (пізнавальною) функцією. Суть її полягає в тому, щоб глибоко і всебічно вивчити виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послу протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного прогресу. Теоретична функція випливає уже зі самої назви науки, про яку йдеться. Ця наука в процесі аналізу використовує систему фактів, що стосуються економічної реальності. В результаті економічного аналізу формуються узагальнення, які називають “принципами”, “теоріями”, “моделями”, “законами”. Вони вносять порядок і зміст у набір фактів, пов’язують їх воєдино, виявляють правильні взаємозв’язки між ними. Політична економія виконує також практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави. Економічні знання мають практичне значення. Вони служать практичним цілям змін у суспільстві, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Саме знання економічної теорії лежать в основі економічної політики держави. Завдяки економічній політиці розробляються рекомендації щодо оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням. Ідеологічна функція полягає в тому, ця наука сприяє формуванню наукової економічної свідомості чи економічного світогляду людей. Ця функція розкривається перш за все через розкриття і узагальнення реальної дійсності, розробку сучасного економічного і політичного мислення. Політична економія теоретично пояснює суть процесів, що відбуваються в економічній системі; критично аналізує проблеми, що виникають в економіці, робить висновки щодо правильного вирішення практичних завдань. Сучасне економічне мислення дає можливість індивіду правильно зрозуміти і пояснити економічні явища, які існують в господарській діяльності, зробити при цьому ефективний вибір. Методологічна функція (методологія - це система методів, прийомів, інструментів пізнання) означає, о дана наука виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу. Вона виступає методологією дослідження у спеціальних чи прикладних економічних науках. 4. Методи економічного дослідження Кожна наука спирається на сукупнiсть методiв дослiдження, тобто має свою методологiю. Для того щоб одержати новi знання, треба свiдомо застосовувати науково обгрунтованi методи. Це важлива умова розвитку всiх наук, у тому числi економiчної теорiї. Сучасна методологія пізнання економічних процесів формувалася впродовж кількох останніх століть і в її розвитку прийнято виділяти 3 етапи, кожному з яких відповідає певний тип методології пізнання. Метафізична методологія пізнання – це така, яка була сформована в рамках класичної фізики і механіки, а потім поширена на інші сфери пізнання. Метафізична методологія базувалася на трьох фундаментальних принципах: сумативності; статичності; історичності. Діалектична – це така методологія пізнання, яка сформувалася в рамках біологічної науки, а потім поширена на інші сфери. Ця методологія спирається на такі фундаментальні принципи: - емерджентності, коли ціле розглядається як величина більша, ніж проста арифметична сума його складових. - історичності, який вимагає досліджувати в історичному порядку. - системності, який вимагає досліджуване вивчати в системах його існування, а не як саме по собі. Сучасна методологія дослідження сформувалась внаслідок певної трансформації метафізичної в діалектичну з подальшим її розвитком. В сучасній методології дослідження є два рівні наукового аналізу: емпіричний і теоретичний. Емпіричний базується на узагальненні емпіричних фактів. Теоретичний - полягає у виявленні глибинних принципів функціонування і розвитку певних економічних систем. В емпіричній методології використовуються в основному метафізичні прийоми пізнання, а в теоретичному - діалектичні прийоми, а саме:
Результати економічного аналізу відображаються за допомогою відповідних інструментів, саме: економічних понять, категорій, економічних моделях; економічних законів. Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних яви і процесів. Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність яви і процесів економічного життя. Економічні закони бувають: всезагальні, загальні, специфічні, стадійні. Сукупність економічних законів – це субординована схема, в якій виділяються, з одного боку, основні (первинні, вихідні) і, з іншого, похідні (вторинні, третинні й т.д.) відносини: у зв’язку з цим і економічні закони розрізняються за сферою охоплення виробничих відносин і за роллю у розвитку суспільного виробництва. Таким чином, знання економiчної теорiї передбачає не тiльки володiння методологiєю аналiзу реальних економiчних процесiв, розумiння сутi економiчних законiв та категорiй, а й умiння знаходити кiлькiсний вираз їх i користуватись точними статистичними методами для управлiння економiкою. |
|
Перелік питань до іспиту Об”єкт економічної теорії та її предмет. Різні методологічні підходи до предмета економічної теорії |
Плани семінарських занять Предмет і методи економічної теорії. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія |
|
Методичні рекомендації до самостійної роботи студента по вивченню дисципліни “Економічна теорія” Зародження економіко-теоретичних знань. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи... |
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
|
1. Предмет економічної теорії та методи економічного дослідження РОЗДІЛ І. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Тема Предмет економічної теорії та методи економічного дослідження |
1. Виникнення економічної теорії та основні етапи її розвитку. Сучасні... Виникнення економічної теорії та основні етапи розвитку. Сучасні напрямки і школи економічної теорії |
|
Предмет і метод економічної теорії Основною метою вивчення економічної теорії є формування системи знань про економічні відносини як суспільну форму виробництва, проблеми... |
Питання для підсумкового контролю Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи і течії економічної теорії |
|
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми... Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка.... |
Міністерство освіти і науки України РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: к е н., професор, завідувач кафедри економічної теорії Сафронов Я. В.; к е н., доцент кафедри економічної теорії... |