ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
14. Виробництво i витрати в короткостроковому i довгостроковому періодах. Економія на масштабах виробництва. В короткостроковому періоді збільшення обсягу виробництва відбувається лише за рахунок змінних факторів виробництва (праця, матеріали). У довгостроковому періоді змінюються всі фактори: праця, капітал, сировина й матеріали. Ефект масштабу виражає реакцію обсягу виробництва продукції на пропорційну зміну всіх факторів виробництва. Існує три варіанти ефекту масштабу: Зростаюча віддача від масштабу — пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до збільшення обсягу випуску продукту. Припустимо, що всі фактори виробництва збільшилися удвічі, а обсяг випуску продукту збільшився в тричі. Постійна віддача від масштабу — це ситуація, при якій зміна кількості всіх факторів виробництва викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Так, вдвічі більша кількість факторів рівно вдвічі збільшує обсяг випуску продукту. Спадна віддача від масштабу – це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Інакше кажучи, обсяг випуску продукції збільшується меншою мірою, ніж витрати факторів виробництва. Наприклад, усі фактори виробництва збільшилися тричі, а обсяг виробництва продукції – лише вдвічі. Довгостроковий період такий часовий проміжок, протягом якого фірма може змінити кількість усіх ресурсів, включаючи і виробничі потужності. За своєю тривалістю цей період достатній для того, щоб одні фірми змогли залишити галузь, а інші, навпаки, ввійти в неї. Оскільки у довгостроковому періоді змінний характер всіх застосовуваних факторів дозволяє фірмі використовувати найбільш оптимальні варіанти їх поєднання, то це неодмінно позначиться на величині і динаміці зміни її середніх витрат. При збільшенні обсягів виробництва необхідно розширювати потужності. При цьому середні загальні витрати на початковому етапі розширення виробництва знижуватимуться, а потім, коли виробництво буде залучати все нові і нові потужності, стануть зростати. На практиці існує безліч варіантів розмірів підприємства. Розглянувши сукупність короткострокових кривих для кожного варіанту, можна зрозуміти, як будується крива довгострокових середніх витрат. Вона охоплює всі можливі криві короткострокових середніх загальних витрат ATC. Крива LATC показує найменші витрати виробництва будь-якого заданого обсягу випуску за умови, що фірма мала необхідний час для зміни всіх своїх виробничих факторів. Нарощування виробничих потужностей підприємства супроводжуватиметься зниженням середніх загальних витрат на виробництво одиниці продукції аж до досягнення розмірів підприємства, що відповідає третьому варіанту. Подальше нарощування обсягів виробництва супроводжуватиметься підвищенням довгострокових середніх загальних витрат. У довгостроковому періоді змінюватися можуть всі фактори. Динаміку кривої довгострокових середніх загальних витрат можна пояснити за допомогою ефекту масштабу. Зміна фірмою параметрів своєї діяльності, перехід від одного варіанту розмірів підприємства до іншого призводить до зміни в масштабі виробництва. Реакція довгострокових середніх витрат на зміну масштабу виробництва може бути різною: 1. Якщо на якомусь часовому інтервалі довгострокові середні витрати знижуються зі збільшенням обсягу випуску продукції, то має місце економія, зумовлена зростанням масштабу виробництва (позитивний ефект масштабу). Фактори, що обумовлюють ефект економії: а) поглиблення спеціалізації праці. б) неподільність виробництва. в) застосування нових технологій. г) виробництво побічної продукції. 2. Якщо на певному часовому інтервалі виробництва довгострокові середні загальні витрати за умов збільшення обсягу випуску зростають, то можуть з’явитись збитки від масштабу зростання виробництва (негативний ефект масштабу). Причиною негативного ефекту масштабу можуть бути, по-перше, технічні чинники. Так, великомасштабне виробництво вимагає відповідної сировинної бази, і можливі зриви поставок сировини, енергії, допоміжних матеріалів відчутно вдарять по виробничим витратам. По-друге, збитки від зростання масштабу виробництва можуть бути викликані організаційними причинами. Розширення адміністративно-управлінського апарату, відірваність "верхніх поверхів" управління від безпосереднього виробництва, втрата гнучкості й оперативності в управлінських рішеннях не може не викликати зростання довгострокових середніх загальних витрат. 3. Якщо протягом певного часу виробництва довгострокові середні загальні витрати ніяк не реагують на зміну обсягу випуску, тобто залишаються незмінними, то фірма матиме постійний ефект від зміни масштабу виробництва. Суть ефекту масштабу зводиться до того, що в одних випадках розширення обсягу випуску буде супроводжуватись зниженням довгострокових середніх загальних витрат, в інших їх збільшенням. Ця обставина істотно впливає на структуру тієї чи іншої галузі. Щоб зрозуміти цей вплив, вводиться поняття мінімального ефективного масштабу (MES), тобто найменшого обсягу виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні загальні витрати. Вибір оптимального розміру підприємства залежатиме від того, як себе поводять довгострокові середні загальні витрати. Якщо спостерігається тенденція їх зниження зі збільшенням обсягу випуску і якщо цей часовий інтервал досить тривалий, то найбільшу ефективність продемонструють великі фірми, оскільки вони мають можливість найбільш повно використовувати наслідки позитивного ефекту масштабу. Якщо ж позитивний ефект масштабу є відносно нетривалим і швидко змінюється негативним ефектом, то ефективніше інших виглядатимуть невеликі фірми, оскільки вони можуть оперативно вносити необхідні корективи в свою господарську політику. Значною є питома вага виробництва малих фірм в сільському господарстві, сфері послуг і деяких галузях легкої промисловості. У випадку достатньої тривалості часового інтервалу з постійною віддачею від виробничих факторів, коли позитивний ефект масштабу вже себе вичерпав, а негативний не набирає чинності до тих пір, доки не досягнуто значних обсягів виробництва, однаково ефективними будуть великі і малі фірми. 15. Попит, виручка i прибуток конкурентної фірми. Визначальними характеристиками досконалої конкуренції є наступні положення: на ринку присутній одночасно безліч фірм, кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції; продукція є однорідною, входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів; покупці і продавці мають рівний доступ до інформації. Під «легкістю входу» розуміється той факт, що фірми, що ще тільки розпочинають виробництво продукції, можуть робити це в рівних умовах із вже існуючими фірмами з погляду на ціни, що вони мусять платити за ті чи інші види ресурсів, доступу до державних ліцензій і т.п. Під «легкістю» виходу, мається на увазі те, що фірми, не стикаються з юридичними бар’єрами, якщо вони захочуть залишити ринок, і завжди можуть знайти покупця на засоби виробництва. Під «рівним доступом до інформації» мається на увазі, що всі покупці і продавці мають повну інформацію про ціни на товари і про ціни на усі види витрат, які необхідні для їхнього виробництва. Теорії, що розглядаються в цій і наступних главах, виходять з припущення, що поза залежністю від ринкової структури метою усіх фірм є максимізація прибутку. Це означає, що розбіжності, в конкретних варіантах вибору фірм в умовах різних ринкових структур, пов’язано з розбіжностями в системах обмежень, з якими стикаються фірми. Загальні обмеження, що не залежать від того на якому ринку функціонує фірма пов’язані з:
Для досконало конкурентної фірми, вводяться три специфічних припущення, що стосуються витрат:
Існує також обмеження, яке пов’язане з попитом і впливає на вибір фірми в процесі максимізації прибутку: Попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, тому що всі фірми однієї галузі, мають невеликі розміри і випускають однорідну (стандартизовану) продукцію. Тому кожна з них повинна керуватися ринковою ціною (бути «прайс-тейкером»). Це означає, що ціна, за якою кожна фірма продає свою продукцію, визначається силами, що непідвласні їй. Мова йде про умови попиту та пропозиції на ринку в цілому. Умови попиту при досконалій конкуренції, як для всього ринку, так і для окремої фірми наведені на мал. 49  E Мал. .49 Крива попиту для галузі та фірми Розглядаючи ринок досконалої конкуренції в цілому як галузь, слід зазначити, що рівноважна ціна й обсяг на цьому ринку формуються на основі сукупного попиту та сукупної пропозиції. Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитися від рівноважної ціни – вона перебуває під владою ринку. Це краще видно тоді, коли мова йде про спробу окремої фірми підвищити ціну. Так як на ринку присутні інші фірми, які пропонують абсолютно ідентичну продукцію, що однаково доступна покупцям, тому зрозуміло, що вони не будуть платити більше за те, що можна купити за меншою ціною. Отже, конкурентна фірма може продати певний обсяг своєї продукції за ціною ринкової рівноваги PE , іншими словами, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми – постійна для різних обсягів випуску Q. Тобто попит на продукцію окремої конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні. + 16 вопрос умови максимізації прибутку. 16. Максимізація прибутку та мінімізація короткострокових збитків конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Умови максимізації прибутку конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. Слід зазначити, що загальний прибуток не обов’язково повинен бути максимальним, коли менеджер прагне мінімізувати середні витрати в порівнянні з ціною. Для максимізації загального прибутку він повинен ретельно оцінювати граничні витрати і випуск, щоб бути впевненим, що граничні витрати дорівнюють граничному доходу і дорівнюють ціні. Порівнюючи з ціною, замість граничних, середні витрати, менеджер не зможе побачити який обсяг випуску максимізує прибуток. Таким чином, умова максимізації прибутку в короткостроковому періоді для фірми на ринку досконалої конкуренції буде мати наступний вигляд: MC=MR=P Умови мінімізації короткострокових збитків конкурентної фірми. Якщо ринкова ціна настільки низька, що виключає можливість одержання прибутку, то фірма повинна звести до мінімуму збитки. У цьому випадку фірмі прийдеться реагувати на зміну ситуації тільки коректуванням обсягу випуску, тому що на ринку досконалої конкуренції фірма не впливає на ціну. Логіка продовження виробничих операцій з метою мінімізації збитків застосовується тільки в короткостроковому періоді, коли фірма повинна компенсувати постійні витрати не залежно від того, випускає вона продукцію, чи ні Крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу в точці, яка знаходиться вище кривої середніх змінних витрат, але нижче кривої повних середніх витрат. Оскільки крива попиту проходить нижче, ніж крива повних середніх витрат, фірма несе збитки від кожної проданої одиниці продукції. Проте, крива попиту лежить вище, ніж крива середніх перемінних витрат, а це означає, що дохід від кожної проданої одиниці продукції більший ніж потрібно для покриття змінних витрат, але водночас недостатній для покриття повних витрат. Однак, роблячи продукцію на рівні обсягу випуску, при якому P=MC, менеджери можуть мінімізувати ці втрати, тому що постійні витрати все рівно повинні безупинно покриваються, навіть при падінні випуску до нуля. Вибираючи тимчасове припинення виробництва, фірма несе збитки, рівні постійним витратам. 17. Довгострокова рівновага i пропозиція конкурентної галузі. Довгострокова рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції. Для того щоб фірма на ринку досконалої конкуренції знаходилася в стані довгострокової рівноваги, потрібно виконання наступних трьох умов:
Усі три умови довгострокової рівноваги можна в загальному, можна сформулювати у вигляді наступного рівняння: P=MC=ATC=LATCmin Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді – це обсяг випуску продукції і ринкова ціна, що дозволяють фірмам у галузі одержувати «нульовий» економічний прибуток. У цьому випадку фірми не мають стимулу входити в ту чи іншу галузь, купувати її, тому що вони одержують такий же прибуток на застосовувані фактори виробництва, який вони б одержували, якби вибрали кращу з всіх інших альтернатив вкладення коштів (нормальний прибуток). При конкурентній рівновазі в довгостроковому періоді, якщо ринкова ціна не дорівнює короткостроковим граничним витратам, то фірми можуть змінити рівень випуску продукції, залишивши незмінними розміри підприємств. Якщо короткострокові середні повні витрати не рівні довгостроковим, повним витратам, фірми можуть змінити розміри підприємства. Якщо ціна нижче довгострокових середніх витрат, фірми просто захочуть піти з цієї галузі, і якщо ціна перевершує довгострокові витрати, а значить звився економічний прибуток, то в інших фірм з інших галузей з’явиться бажання ввійти в цю галузь і довгострокова рівновага порушиться. У ситуації довгострокового збільшення попиту воля входу на ринок грає ту ж роль, що і воля виходу у випадку падіння попиту. 18. Випуск, ціна i граничний дохід в умовах простої монополії. Протилежністю досконалої конкуренції є чиста монополія, де галузь складається з однієї фірми, тобто поняття «фірма» і «галузь» збігаються. Вона виникає зазвичай там, де немає близьких замінників продукту, що випускається, тобто продукт певною мірою унікальний. На такому ринку фірма може впливати на ціну, контролюючи кількість товару, тобто фірма має монопольну владу. Крива попиту на продукцію монопольної фірми має негативний нахил ( а не абсолютно нееластична), тому що споживачі завжди відповідають зниженням попиту на підвищення ціни. Монополіст може встановити ціну свого товару, і тоді кількість визначиться ринковою ціною попиту, водночас ціна, що заплатять покупці за цей товар також буде залежати від кривої попиту на товар. З вищезазначеного випливає що:
Монополія, як і конкурентна фірма, у своїй діяльності прагне максимізувати прибуток. Однак на цьому шляху вона стикається з обмеженнями, які необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень:
Kрива попиту для монополії є такою ж, як крива попиту для всього ринку і має негативний нахил. Монополіст вибирає таку комбінацію «ціна – кількість», що приносить максимальний прибуток, тобто він шукає найбільш «дохідну» ціну з набору можливих цін. Монополіст – «шукач ціни» (price-searcher). Крім загальних обмежень, що діють на фірми всіх ринкових структур, необхідно враховувати обмеження, що стосуються тільки монополії:
19. Максимізація прибутку в короткостроковому i довгостроковому періодах в умовах простої монополії. Умови максимізації прибутку і мінімізації збитків монополії в короткостроковому періоді. Проблема максимізації прибутку фірми монополіста розглядається трохи іншим способом, ніж у випадку з конкурентною фірмою. Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення як щодо обсягу випуску, так і щодо ціни, у той час як конкурентна фірма визначає тільки обсяг. Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Ціна, яку фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту, а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку. Правило оптимального випуску для усіх видів ринкових структур: MR=MC Тобто, монополіст нарощує виробництво продукції до такого обсягу, при якому граничний дохід дорівнює граничний витратам. У зв’язку з тим, що в монополії граничний дохід нижче ціни , тому умови максимізації прибутку для монополії: MR=MC Ціна буде набагато вище граничної вартості MC тому принцип ціноутворення монополіста для максимізації прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі можна назвати принцип «вартість +». Якщо ринкові умови несприятливі, (економічний спад, зменшення доходів населення) то монополія буде не в змозі досягати прибутку у межах короткострокового тимчасового інтервалу. Умови максимізації прибутку на довгостроковому тимчасовому інтервалі. При аналізі поводження монополіста в довгостроковому періоді виходимо з особливостей чистої монополії – наявності лише одного постачальника продукції й існування вхідних бар’єрів у галузі для фірм-новачків. У довгостроковому періоді фірма вибирає масштаби виробництва, а не тільки обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку в залежності від обсягів використання фіксованих ( у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, що максимізують її прибуток. Звичайно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію. У довгостроковому періоді, максимізуючи прибуток, фірма – монополіст збільшує масштаб виробництва доти, поки не досягне обсягу продукції, що відповідає рівності граничного доходу і довгострокових граничних витрат: MR=LMC Довгострокова рівноважна ціна буде дорівнює висоті кривої довгострокового попиту в цій точці. Про таку довгострокову рівновагу варто сказати наступне:
20. Монопольне ціноутворення. Цінова дискримінація. На практиці найчастіше використовуються такі стратегії ціноутворення на довгостроковому тимчасовому інтервалі:
В умовах відкритої монополії застосовується дві стратегії ціноутворення:
У реальній економічній дійсності, економічному прибутку в умовах закритої монополії загрожують наступні фактори:
Модель простої монополії побудована виходячи з припущення, що всі одиниці продукції, що продаються протягом визначеного періоду часу, реалізуються по однієї і тій же ціні. Однак не усі фірми змушені продавати всі одиниці продукції по одній ціні. Є фірми, що встановлюють різні ціни для різних покупців на той самий продукт. Якщо різні ціни, встановлені для різних покупців, не відображаються на витратах фірми, пов’язаних з індивідуальним підходом до обслуговування цих покупців, то фірма здійснює цінову дискримінацію. Так, театр, встановлює ціну на квиток у 50 гривень для дорослих і 30 гривень для дітей, здійснює цінову дискримінацію, оскільки витрати театру однакові для всіх посадочних місць. Цінова дискримінація - це монополістична практика продажу блага певної якості при даних витратах за різними цінами різним покупцям. Цінову дискримінацію можуть здійснювати тільки монополії, тому що вони встановлюють і контролюють ціни. В умовах досконалої конкуренції утвориться єдина ціна на благо і фірма не контролює ціну, а приймає неї як дану. Тому цінова дискримінація не виникає. Монополісти здійснюють цінову дискримінацією в тому випадку, якщо за допомогою неї збільшують свій прибуток. Дискримінаційні ціни можуть використовуватися для розширення виробництва, забезпечуючи тим самим економію від масштабу виробництва. Види цінової дискримінації
Виникає в тому випадку коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна ціні його попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Виходячи з цього, цінову дискримінацію першого степеня нерідко називають «досконалою». Досконала цінова дискримінація неможлива в реальних умовах, так як монополіст не має інформації про функції попиту всіх можливих покупців свого блага. Наближений варіант існує в том разі, коли блага випускаються під замовлення конкретних споживачів.
21. Теорія монополістичної конкуренції. Максимізація прибутку. Монополістична конкуренція – це така ринкова структура, що відображає положення фірми в умовах, у яких поєднуються економічні ознаки фірм-монополістів і конкуренції. Ринок монополістичної конкуренції характеризується досить великим ступенем конкурентної боротьби, що доповнюється невеликою часткою монопольної влади. Кожна окрема фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку, тому має обмежений контроль над ринковою ціною. Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців повинна бути:
Умови максимізації прибутку і мінімізації збитків у короткостроковому періоді. Метою фірми на ринку монополістичної конкуренції є максимізація прибутку чи мінімізація збитків у короткостроковому періоді і винятково максимізація прибутку в довгостроковому періоді. У першу чергу звертає на себе увага крива попиту (D). Вона задовольняє умову недосконалої конкуренції – попит має негативний нахил. Фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, завдяки диференціації продукту на своєму сегменті ринку має монопольну владу, тому і крива попиту здобуває характерний негативний нахил: ріст обсягу реалізації досягається за рахунок зниження ціни. Фірма нарощує виробництво доти, поки додаткові витрати, пов’язані з випуском ще однієї одиниці продукції, не починають перевищувати додатковий дохід від її реалізації. Відповідно точка перетину MC і MR на графіку дає той обсяг випуску продукції Q, продаючи який за ціною Р фірма максимізує свій прибуток чи мінімізує збитки Умови максимізації прибутку для фірми на ринку монополістичної конкуренції наступні: M   C=MRПри зміні ринкової ситуації (зниження попиту і відповідно зниження ціни) у фірми в короткостроковому періоді можуть виникнути збитки. У випадку, якщо ціна перевищує середні змінні витрати (AVC), продовжуючи випуск, фірма мінімізує збитки. Якщо ж ціна нижче середніх змінних витрат варто тимчасово призупинити виробництво. 22. Теорії олігополії: модель Курно. Модель Бертрана. Модель Бертрана У моделі Бертрана розглядається проблема олігополістичного взаємозв'язку - необхідність кожній фірмі взяти до уваги поведінку конкурентів при визначенні своєї ринкової стратегії. Щоб зрозуміти поведінку конкуруючих фірм, потрібно зробити просте припущення щодо реакції кожної фірми на дії конкурентів. Згідно «цінової» варіації моделі Бертрана, кожна фірма встановлює ціну так, начебто вона очікує, що інші фірми галузі залишать свої ціни незмінними. Теорія Бертрана приводить до стабільної рівноваги. При цінах вищих за точку перетину двох відповідних кривих, кожна фірма має стимул знижувати ціну, встановлену конкурентом. При цінах нижчих за точку перетину, кожна фірма має стимул встановити ціну більшу, ніж її конкурент. Модель Курно Модель Курно заснована на конкуренції за обсягами випуску. Ціна визначається сукупним обсягом випуску фірм відповідно до лінійної кривої попиту. Модель Курно заснована на припущенні, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягів випуску конкурента. Для цієї моделі можна побудувати криві реагування для двох фірм, що визначають оптимальний обсяг випуску однієї з них при заданому обсязі іншої. 23. Регулювання монополій. Антимонопольне законодавство. Метою антимонопольної політики й антимонопольного законодавство не є заборона або ліквідація монопольних утворень . Реальна задача антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії під державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К. Маркс ще в минулому столітті прийшов до висновку, що поява монополій вимагає державного втручання. Головна мета цього втручання складається в захисті і збереженні вільної конкуренції, який загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі антимонопольної політики держави:
Існують дві основних форми регулювання монополій:
Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основна задача яких - контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але в їхній компетенції виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачеві, якому в цьому постачанні було протизаконно відмовлене. Усі рішення антимонопольних служб – є обов'язкові для виконання. У протилежному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством. При цьому необхідно відмітити, що всі рішення антимонопольної служби підлягають перевірці судами. Крім здійснення процесу демонополізації , антимонопольна служба повинна бороти зі зловживаннями. У США першим законодавчим актом , спрямованим проти монополізації економіки, був "Антитрестовський акт Шермана" (1890 р.). Відповідно до нього вважалося незаконним створювати монополії або вступати в змову з метою обмеження конкуренції. Цей закон з доповненням 1914, 1936,1950р.р. діє і сьогодні. Саме він, вважається , засновником світової антимонопольної політики. Цим законом заборонялися трести і картелі. Пізніше був прийнятий "закон Клейтона"(1914), що заборонив угоди по обмеженню кола контрагентів , купівлю або "поглинання" фірм, що можуть привести до монопольного положення. У Європейських країнах, а також у Японії антимонопольний процес відбувся пізніше, ніж у Сполучених Штатах. Це пояснюється тим, що протягом багатьох років у цих державах не існувало визначеної думки про законності монополістичних об’єднань. Так, перші закони проти монополії в Європі були прийняті лише в 30-х роках ХХ сторіччя. У країнах східної Європи такі законодавчі акти виникають наприкінці 80-х років. Антимонопольне законодавство країн західної Європи ліберальніше ніж у США. Воно не поширюється на націоналізовані підприємства, сільське господарство , рибальство, лісове господарство, видобуток вугілля, зв’язок, страхування і т.п. Є виключення, що стосуються деяких типів міжфірмових угод, таких як угоди між маленькими і середніми компаніями, експортні угоди, угоди, зв'язані з раціоналізацією. Поруч із заходами, спрямованими на недопущення утворення монополій на ринках, існують також такі, котрі покликані боротися з вже існуючими фірмами, що можуть вважатися монополістами. Проти них застосовується високе оподатковування монопольних прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, придбання монополій у державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розосередження монополій. Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополії, недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за його дотриманням і регламентується наступними законами:
Відповідно до них караються всі дії підприємця, що спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим фірмам і на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Закони спрямовані на здійснення демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної й іншої підтримки підприємців, що сприяють розвиткові конкуренції". Монополістом вважається підприємство, що займає більш 35 відсотків ринку. Антимонопольне законодавство України відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому немає твердого контролю за виконанням даного законодавства 24. Попит, пропозиція i рівновага на конкурентних ринках факторів виробництва. Ринок факторів виробництва багато в чому схожий на ринок товарів і послуг і тому до нього застосуємо підхід з погляду теорії попиту та пропозиції і методів граничного аналізу. Однак особливість ринку факторів полягає в тому, що тут ролі учасників обміну міняються на протилежні: фірми стають покупцями, а споживачі товарів і послуг - продавцями. Попит на фактори виробництва тому визначається пропозицією товарів і послуг. Він є похідним від попиту на товари і послуги, а пропозиція факторів - споживчим вибором. Пред'являючи попит на фактори виробництва, фірма, що максимізує прибуток, повинна враховувати три основних моменти: - кількість продукції, що випускається на одиницю даного фактора; - доход, від продажу випущеної продукції; - витрати на придбання того або іншого фактора. Показником кількості продукції, що приходиться на одиницю фактора, що здобувається (L,K), є граничний фізичний продукт праці (MMPL) і капіталу (MPPK). Він означає зміну в кількості випуску, викликана використанням кожної додаткової одиниці якого-небудь фактора виробництва, за умови, що всі інші фактори залишаються незмінними. (MMPL=5) В умовах зробленої конкуренції, коли граничний доход дорівнює ціні (MR=P), однакової для кожної одиниці випуску, граничний доход від продукту якого-небудь фактора являє собою вартість граничного продукту, тобто добуток граничного продукту у фізичному вираженні на ціну одиниці випуску: MRR=MPP×P 25. Концепція ефективності та рівновага економічної системи. Характеристика загальної і часткової рівноваги.При вивченні різних аспектів ринкової економіки: поводження споживача і діяльності фірми, ринків споживчих товарів і ринків факторів виробництва в центрі уваги була часткова рівновага (partіal equіlіbrіum) - рівновага, що складається на окремому ринку. Однак у реальній дійсності ринки взаємозалежні, ціни одних економічних благ впливають на ціни інших. Рівновага , що виникає в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміна попиту або пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціни й обсяги продажів на всіх ринках називається загальною рівновагою (general equіlіbrіum). Досягнення загальної рівноваги - результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки, у т.ч. і на той ринок, з якого почався рух . У цій взаємодії на передній план виходять взаємозалежність (взаємодоповнюваність і взаємозамінність) різних товарів. Тому найпростіший аналіз повинний включати як мінімум чотири етапи: 1) первинна зміна, 2)зміни на ринках взаємозамінних товарів, 3) ринки взаємодоповнюючих товарів, 4) ефект зворотного зв'язку. Допустимо , що ціна на автомобіль піднялася з 7000 до 10000 дол. Це викликає зниження продажів з 20 млн. до 15 млн. автомобілів у рік (мал.1а). Падіння попиту на автомобілі відіб'ється на попиті на бензин. Він скоротиться з 12 млн. до 10 млн. л у день. Це приведе до падіння ціни бензину з 50 до 40 центів за літр (мал. 1б). Ріст цін на автомобілі змусить багатьох відмовитися від покупки нового автомобіля і звернути свої погляди на товари-замінники, на мотоцикли і змусить довше експлуатувати старі машини. Наприклад, попит на мотоцикли зросте з 50 млн. до 60 млн. мотоциклів у рік (мал.1в). Це підніме ціну мотоцикла в середньому з 1000 до 1100 дол. Більш тривале використання старих автомобілів приведе до росту ціни послуг по ремонті внаслідок збільшення попиту на такі послуги. Їхнє число зросте з 100 млн. до 120 млн. у рік, ціна на них у середньому підніметься з 400 до 500 дол. (мал. 1г). У результаті більш широкого використання старих автомобілів і розширення попиту на мотоцикли попит на нові автомобілі упаде до 12 млн. у рік. Це змусить виробників знизити ціну з 10000 до 8000 дол. (мал. 1а). Природно, така зміна рівноважної ціни викликає нову реакцію на ринках взаємодоповнюючих і взаємозамінних товарів, що приведе до встановлення нових рівноважних цін і обсягів на всіх ринках.   8000 7000 0,5 0,4  1100 1000  Рис. 81. Взаємозв'язок ринків в економіці: ефект оборотнього зв'язку Рівноважні ціни і кількості визначаються з урахуванням ефекту зворотного зв’язку (feedback effect), що відбиває зміну часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін,що виникають на сполучених ринках під впливом первісних змін на даному ринку. Аналіз загальної рівноваги показав, що зменшення пропозиції і відповідний ріст цін на деякому ринку приводять до падіння попиту на товари, що доповнюють, і його росту на товари-субститути. Умова Парето - оптимальний стан економіки. Функціонування ринкового механізму дозволяє не тільки досягти положення загальної рівноваги в економіці, але і забезпечити оптимальне функціонування економічної системи в цілому, досягти максимізації суспільного добробуту, що характеризується Парето - оптимальним станом економіки. Воно досягається в тому випадку, коли виробництво і розподіл благ неможливо змінити таким чином, щоб збільшився або добробут без зменшення добробуту інших. Маються три умови Парето - оптимального стану економіки. а. Ефективність в обміні. Воно показує взаємо вигідність добровільного обміну благ між індивідуумами і характеризується рівністю граничних норм заміщення між будь-якими парами товарів для всіх споживачів. б. Ефективність у виробництві. Воно досягається тоді, коли неможливо збільшити випуск одного товару без зменшення випуску будь-якого іншого товару, і виражається в рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів. в. Ефективність на ринку продуктів. Структура випуску продукції є ефективної , якщо неможливо збільшити добробут хоча б одного індивідуума, не зменшуючи добробуту інших шляхом зміни структури продукції, що випускається. Рух униз по кривій виробничих можливостей, що має негативний нахил, супроводжується збільшенням виробництва одних товарів і скороченням виробництва інших, тобто зміною структури виробництва. Гранична норма трансформації (MRT) показує, від якої кількості одиниць одного товару варто відмовитися, щоб одержати кожну додаткову одиницю альтернативного товару, випливаючи кривій виробничих можливостей. Вона виражається як відношення граничних витрат виробництва двох товарів. Ефективність на ринку продуктів досягається в тому випадку, коли дотримується умова MRT=MRS для всіх споживачів. МАКРОЕКОНОМІКА
Макроекономіка – економічна наука, яка вивчає, досліджує результати і наслідки спільної економічної діяльності людей, явища і процеси, які відбуваються в економіці з погляду її цілесності. Предмет – дослідження ефективності функціонування механізмів економічної системи. Економічна система – упорядкована система зв’язків і відносин між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг. Типи: командно-адміністративна (державна власність на засоби виробництва, централізоване планування й управління виробництвом, централізований розподіл всіх ресурсів, державний монополізм), ринкова (приватна власність, відсутність монополізму, конкуренція, ринкове ціноутворення, корумпованість), змішана. Об’єкт – національна економіка – сукупність домашніх господарств, підприємств, відповідних державних інституцій й установ, інфраструктури та різних активів в межах певного природного середовища і державної території. Суб’єкти: 1. сектор домашніх господарств, який включає всі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб; 2. підприємницький сектор – сукупність усіх фірм, які зареєстровані і діють в межах країни. Сукупність домашніх господарств і підприємницького сектору є приватний сектор. 3. державний сектор – державні підприємства, установи та інститути; 4. сектор закордон – всі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами країни, а також іноземні державні інститути. Функції: пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які відбуваються в народному господарстві в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку. Ринкова економіка може бути лише системою ринків. Із багатьох ринків Кейнс виділив 4 основні: 1. ринок благ (товарів і послуг). Виробник, продавець – фірми, покупці – домашні господарства, інші фірми і держава. 2. ринок грошей. Продавець – держава, покупці – всі інші. 3. ринок цінних паперів. Продавець – держава і фірма, покупець – всі інші. 4. ринок праці. Продавець – домашні господарства, покупці – всі інші. Кожен з цих ринків посідає в структурі макроекономіки важливе місце та виконує особливі функції. Взаємодія між цими ринками забезпечує механізм руху макроекономіки та відображується в усіх макроекономічних моделях Логічна модель макроекономіки: 1. Фірми та домашні господарства сплачують державі податки. 2. Держава здійснює дотації фірмам та трансфертні платежі домашнім господарствам. 3. Фірми частину отриманого прибутку перетворюють на інвестиції (майбутня пропозиція), а домашні господарства частину доходу на заощадження (майбутній попит). 4. Держава частину бюджету використовує на фінансування неринкового сектору економіки (наука, охорона здоров’я, державний апарат, оборона, освіта тощо). 5. Держава перебуває в кредитних відносинах із закордоном.
Макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику. Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення. |
Схожі:
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ” для студентів... Методичні рекомендації до курсу “Основи економічної теорії” для студентів неекономічних спеціальностей / За редакцією к е н., доцента... |
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студента по вивченню дисципліни “Економічна теорія” Зародження економіко-теоретичних знань. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи... |
| План: Виникнення і розвиток економічної теорії Предмет і об”ект економічної теорії Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної... |
Перелік питань до іспиту Об”єкт економічної теорії та її предмет. Різні методологічні підходи до предмета економічної теорії |
| Плани семінарських занять Предмет і методи економічної теорії. Складові частини сучасної економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія |
Питання для підсумкового контролю Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки. Сучасні напрями, школи і течії економічної теорії |
| Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми... Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка.... |
Міністерство освіти і науки України РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: к е н., професор, завідувач кафедри економічної теорії Сафронов Я. В.; ст викладач кафедри економічної теорії... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua