Розділ Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» відмиванням "брудних" грошей, розгляду основних шляхів і методів, які протидіють цьому процесу, та боротьби
|
|
Скачати 5.68 Mb.
|
|
57 Міжнародне оподаткування 1932 ) була завершена і ліквідація приватного сектора в промисловому виробництві. З кінця 20-х років намічається чітка орієнтація на побудову системи оподаткування, яка відповідає духу, ідеології й економічним потребам тоталітарного режиму. Одна з первісних цілей такої системи — знищення приватного сектора в місті й на селі — була "успішно" виконана, як тоді писали, "в історично короткий термін" протягом 2—3 років. З ліквідацією приватного сектора в економіці у податків залишилися ще дві основні функції: фіскальна і перерозподільна. Фіскальну функцію виконував у першу чергу прибутковий податок, який існував у двох формах: податок з юридичних і фізичних осіб. Юридичними особами виступали державні і кооперативні підприємства, які продовжували діяти на засадах господарського (комерційного) розрахунку. Аналогічна функція була покладена на прийняті в 1926-1929 роках військовий податок, податок зі спадщини і дарувань, самооподаткування (для сільської місцевості) і численні акцизи — непрямі податки на споживчі товари. Перерозподільну функцію виконував введений у березні 1939 р. податок з обороту. Він проіснував до січня 1992 р. і був одним з головних джерел поповнення державного бюджету. Цей податок виплачувався з обігу (тобто від реалізації готової продукції) промислових підприємств. Моментом здійснення обороту вважалося надходження грошей за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника. Основну масу надходжень у бюджет приносив податок з обороту підприємств, які виробляють товари народного споживання. Власне кажучи, він виконував роль акцизу з тією лише різницею, що акцизом скрізь і всюди обкладаються лише окремі види товарів (предмети розкоші чи товари, споживання яких не слід заохочувати, наприклад, тютюнові вироби чи алкогольні напої), а податком з обороту обкладалася більшість найменувань товарів масового попиту. Виступав цей податок у вигляді надбавки до роздрібної ціни, причому така надбавка нерідко набагато перевищувала собівартість товару. За багато десятиліть застосування цього податку така практика призвела до появи дивовижних цінових перекосів — до штучного заниження Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» цін на засоби виробництва (вугілля, метал, нафтопродукти, більшість виробів у машинобудуванні) і завищенню цін на споживчі товари. Ілюзія "дешевизни" сировинних матеріалів призводила до їхнього колосального марнотратства: вже протягом багатьох десятиліть наша країна на кожну одиницю готової продукції витрачає сировини в 3—4 рази більше, ніж це робиться в країнах з ринковою економікою. Ще однією важливою відмінністю податку з обороту від усіх інших, звичайних, податків було його нескінченне різноманіття. Майже кожен вид продукції обкладався за окремою ставкою. Величина податку з обороту на деякі види товарів (наприклад, на вино-горілчані вироби) багаторазово перевищувала їхню собівартість. Власне кажучи, призначення податку з обороту полягало в перерозподілі (перекачуванні) фінансових ресурсів з галузей, які виготовляють товари для народу (названі "групою Б"), в галузі, які виробляють засоби виробництва, включаючи оборонну промисловість (до групи "А"). Втрата податками свого економічного і, насамперед стимулюючого змісту і наділення їх адміністративно-розподільними функціями знайшла теоретичне обгрунтування в радянській економічній науці. У працях М. М. Агаркова, А. В. Бачуріна, Г. Л. Мар'яхіна, М. І. Піскотіна, Г. Л. Рабіновича, Н. Н. Ровінського, Г. П. Солтоса, С. Д. Ципкіна наводилися докази історичної неминучості "відмирання" податків при соціалізмі, так само як і витіснення товарно -грошових відносин [80, с.17]. Та й в адмшістратшшо-іфактичній діяльності податки стали називати "обов'язковими" державними постачаннями. Так, колгоспи в ЗО—40-х роках безкоштовно віддавали ("поставляли") державі усі види сільськогосподарської продукції за вільно встановлюваними і часто мінливими нормативами. У 50-х роках такі постачання були замінені "закупівлями" державою в колгоспів їхньої продукції за цінами, які не покривають виробничих витрат. Закупівельні ціни на картоплю, наприклад, не покривали навіть витрат на доставку цієї продукції від колгоспу до залізничної станції. У повоєнні роки (1945—1953) колгоспники виплачували державі важкий натуральний податок, який стягувався з власників худоби, присадибних ділянок. Це були обов'язкові з кожного селянського двору "постачання" м'яса, молока, яєць, вовни та 59 Міжнародне оподаткування Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» іншої сільгосппродукції. Податок цей неухильно зростав до літа 1953 року. Він був диференційований за областями, в окремих регіонах ним обкладалися сади, що нерідко призводило до вирубки фруктових дерев. Ставка податку і його постійно зростаючий характер викликали масове незадоволення селян. Усе це змусило владу в серпні 1953 року скасувати обов'язкові натуральні постачання із селянських дворів і замінити їх порівняно легким грошовим податком, стягнутим з кожної сотки (0,01 га) присадибної ділянки. Такі заходи призвели до полегшення становища селян, зростання виробництва в їхніх особистих підсобних господарствах, збільшення поголів'я худоби. Таке становище тривало недовго: вже в 1959—60 р.р. керівництво країни на чолі з М. С. Хрущовим повело наступ на особисті підсобні господарства колгоспників, місцева влада стала відбирати вигони, розорювати пасовища і позбавляти сільських жителів можливості тримати в господарстві власних корів. Усе це робилося з метою змусити селян "більш продуктивно трудитися в усуспільненому секторі виробництва". Щоб трохи поправити економічне становище колгоспів, держава в другій половині 50-х років трохи підвищила закупівельні ціни. Однак і після цього закупівлі державою в колгоспів сільгосппродукції не перестали залишатися прихованим податком, тому що державні закупівельні ціни як і раніше не покривали витрат на її виробництво. Усе це неухильно вело до деградації аграрного сектора, відтоку молоді з села. Прямі податки платили не тільки жителі села. Прибутковий податок на всіх громадян був введений ще в довоєнний час. В роки війни він був доповнений податком на холостяків і малосімейних. Після війни (у 1945—1957 р.) податковий тягар значно зріс за рахунок "добровільної" тотальної підписки всього працюючого населення на державні внутрішні позики. Як правило, низькооп-лачувані в обов'язковому порядку підписувалися на 1 оклад (що означало щомісячне відрахування із зарплати 10%), а високоопла-чувані підписувалися на 2 чи 3 оклади, що призводило до додаткового (крім прибуткового податку) відрахування із зарплати 20—30%. Усі ці збори істотно поповнювали державний бюджет, але не могли компенсувати втрати від неефективності командної економіки. Наростання кризових явищ в економіці країни спонукало партійно-державне керівництво оголосити у вересні 1965 року про проведення економічної реформи. її метою проголошувалося "удосконалювання системи планування і посилення матеріального стимулювання промислового виробництва". Вперше керівництво КПРС (в особі Голови Ради Міністрів О. М. Косигіна) визнало низьку ефективність державно-соціалістичної системи господарювання, відсутність у трудівників достатніх стимулів до високоякісної виробничої праці. Ставилося завдання — створити такий механізм господарського управління, який би спонукав працівника кожного колективу домагатися кращих показників у праці. Для цього потрібно було зробити так, щоб усі працівники - від директора заводу до двірника - були зацікавлені в одержанні підприємством прибутку. З цією метою Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 4 жовтня 1965 р. (доповненого 12 липня 1979 р.) зроблена спроба ввести такий порядок взаємин підприємств із державою, який забезпечував би залишення за підприємством частини прибутку після сплати ним державі "обов'язкових платежів". До них відносилися: плата за виробничі фонди; фіксовані (рентні)" платежі, відрахування в бюджет "вільного залишку прибутку". Плата за виробничі фонди нагадувала податок з капіталу. Вона мала мету: спонукати підприємство ощадливіше використовувати верстати, устаткування, сировину. Адже в умовах планово-командної економіки кожне підприємство прагнуло "вибити" з держави (через Держпостач — Державний комітет з постачання) побільше ресурсів. У країні мертво лежало без застосування сировини і техніки на суми в трильйони карбованців. Плата за фонди спонукала (принаймні формально) не робити запасів ресурсів. Фіксовані (рентні) платежі підприємство вносило в бюджет за користування надрами, природними ресурсами чи одержання від держави якої-небудь високоефективної технології. "Вільний" залишок прибутку — це та частина прибутку, яка залишалася у підприємства після перерахування зазначених платежів у бюджет. Але якщо і цей "вільний залишок" відбирали в бюджет, то що ж тоді залишалося в розпорядженні Міжнародне оподаткування Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» підприємства? У нього залишалися два фонди: матеріального заохочення і житлового будівництва. Лихо, щоправда, в тому, що розміри цих фондів були малі та й далеко не кожне підприємство ними володіло. "Обов'язкові платежі" відрізнялися від податків тим, що їх установлювали міністерства і відомства за методиками, які самі ж розробляли і самі довільно змінювали. Ніякої "стимулюючої" ролі ці платежі не відіграли, та в принципі і не змогли відіграти. Рядовий працівник навіть не підозрював про їхнє існування, як і не знав найчастіше про те, чи є на заводі заохочувальні фонди, чи їх немає. Керівництво заводу найчастіше одержувало премії за перевиконання плану чи за здачу металобрухту, а маніпуляції з прибутком його, як правило, не цікавили. З іншого боку, центральні органи управління — міністерства, головкоми прагнули зосередити у своїх руках максимально велику частку фінансових ресурсів. Вони практично "вигрібали" у підприємств 100% їхнього прибутку. Прищеплювані протягом багатьох десятиліть байдужість, незацікавленість у результатах виробництва, у його ефективності і якості були тісно пов'язані з дивовижною монополізацією промисловості, а відсутність можливості вибору серед постачальників сировини чи напівфабрикатів загубно позначалося на стані справ у народному господарстві. З кожним роком підсилювалося відставання від розвинутих країн в галузі передових технологічних процесів, які означали перехід від механічних технологій, які змінюють тільки форму предмета праці, до технологій, які перетворюють структуру сировини і матеріалів: хімічних, плазмених, лазерних, мікробіологічних та ін. Продовжували переважати матеріаломісткі, енерговитратні, які пожирали ресурси, й абсолютно неконкурентоспроможні на міжнародному ринку виробництва. Прогресуюче падіння ефективності виробництва і як наслідок — зниження надходжень до бюджету від промислових підприємств підштовхнуло керівництво країни до введення в середині 80-х років нормативного методу розподілу прибутку. Мета його була, як і колись, створити зацікавленість працюючих у кінцевих результатах праці, у підвищенні ефективності виробництва. Для підприємств вводився норматив, який визначає, яку частку прибутку воно зобов'язане переказувати до бюджету, яку — у розпорядження міністерства і яка залишається в розпорядженні самого підприємства. Частина, що залишилася (знову ж за встановленими нормативами) підлягала розподілу на фонд розвитку виробництва і фонд економічного стимулювання працівників підприємства. Новим у командно-адміністративній практиці було введення заборони для міністерських чиновників змінювати правила економічної гри ("нормативи") протягом одного (!) фінансового року. Але навіть така поступка економічним методам управління означала незвичайний крок у напрямі відновлення регулюючої ролі податків. Такий порядок заохочував підприємства не за виконання і перевиконання плану випуску продукції, а за зростання прибутку, за досягнення ефективності виробництва. Однак нормативним відрахуванням від прибутку все ще дуже далеко було до сучасного оподаткування. Адже податки встановлюються не чиновниками, а законодавчою владою після відкритого обговорення, і не на рік, а на тривалий термін, і ніхто, крім парламенту (Конгресу, Верховної Ради), скасовувати чи змінювати закон про податок не може. Нормативні відрахування від прибутку відіграли позитивну роль в економічній діяльності ряду підприємств, але в цілому подібний метод розподілу прибутку не виходив за звичайні рамки командно-адміністративної системи. У підприємств, як і раніше, відбирали від 50 до 90% прибутку, і чим краще працювало підприємство, тим більше прибутку в наступному році відбирали. Усі ці заходи не могли на краще змінити економічне становище країни. З другої половини 80-х років намітилася і продовжувала підсилюватися тенденція до зниження надходжень до бюджету, як від прибутку, так і від податку з обороту. Серйозний удар по величині податку з обороту завдала розгорнута керівництвом КПРС антиалкогольна кампанія. Затіяна з добрими намірами — впровадження в суспільство здорового способу життя, вона своїми адміністративно-руйнівними методами завдала колосальної шкоди не тільки виноградництву, а й усьому бюджету країни. У результаті, починаючи з 1987 року, надход- 63  Міжнародне оподаткуванняжень від народного господарства стало бракувати для збалансування державного бюджету. До початку 90-х років країну охопила тотальна фінансова криза. Вона послужила однією з важливих причин катастрофи тоталітарного режиму в СРСР, а також в інших соціалістичних країнах. Б. Становлення податкових систем у транзитивних країнах Реформування економіки постсоціалістичних країн, яке розпочалося в 1990-х роках, із самого початку було орієнтоване на перехід до ліберальної моделі ринку. На відміну від соціально орієнтованої моделі, яка припускає високий ступінь державного патерналізму і відповідний високий рівень оподаткування, ліберальна модель грунтується на незначному втручанні держави в господарське життя і на порівняно низькому рівні оподаткування. Для реформування економіки відповідно до ліберальної моделі в цих країнах треба було відновити такі правові принципи системи оподаткування, що вже пройшли випробування часом у ряді індустріально розвинутих країн:
Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» Дотримання перерахованих принципів є життєво необхідною передумовою функціонування будь-якої ринкової економіки, але ще більше це відноситься до ринкового господарства ліберального типу в період становлення. Від створення ефективної і надійної податкової системи залежав (і залежить тепер!) успіх проведення ринкових реформ. Швидке просування шляхом ринкових перетворень країн Вишеградської трійки (Польщі, Чехії й Угорщини), а також Словенії було зумовлено (серед інших важливих причин) тим, що ці держави вже на самому початку 1990-х років без зволікання реформували податкове законодавство, забезпечили його стабільність і надійність, максимально (наскільки це було можливо з об'єктивних обставин) наблизили його до європейських зразків. У Польщі, Чехії і Словенії в цьому законодавстві передбачено ефективні заходи з розвитку і захисту вітчизняного виробництва. У цих країнах ще в 1990-х роках було проведено велику і шгідну робота з формування податкового законодавства. З початком ринкових реформ його стали енергійно запроваджувати в життя. Проведено трудомісткі роботи з роз'яснення серед громадськості принципів, змісту і спрямованості податкової політики. При цьому не робилося спроб затушувати чи згладити непопулярний, а часом і хворобливий характер її окремих заходів. Тому, незважаючи на досить часту зміну урядів у цих країнах, прийняття податкового законодавства в органах вищої представницької влади пройшло без особливих затримок. Після 1992 р. серйозних непередбачених змін у податковому законодавстві цих країн не спостерігалося.* На більш тривалий період процес законодавчого оформлення податкової системи розтягся через політичні і соціально-економічні причини в Болгарії, Румунії і республіках колишньої Югославії. Дуже складно, непослідовно і суперечливо проходить процес формування податкового законодавства в ході реформування економіки країн пострадянського простору. В основі цих протиріч лежать об'єктивні труднощі. Незбалансованість економіки, гіпертро- * Примітно, що оформлення стабільного й ефективного податкового законодавства в країнах "Вишеградської трійки" збіглося в часі з початком економічного піднесення. Наприклад, у Польщі до кінця 1992 р. був подоланий бар'єр закінчення рецесії і наступив етап прискореного господарського зростання [54. — с 28 — 29]. Міжнародне оподаткування фована частка в ній військово-промислового комплексу і недорозвиненість галузей, які виробляють споживчі товари, гігантськи підсилилися з розпадом СРСР. Турбота про покриття поточних витрат на соціальну сферу, на утримання армії й органів управління тяжким тягарем лягла на плечі молодих незалежних держав. Податкову систему, здатну забезпечити наповнюваність бюджету в цих країнах (на відміну від їхніх сусідів — країн Центральної і Півдешю-Східної Європи), довелося створювати заново. При цьому проходження згаданих вище правових принципів у процесі створення, власне кажучи, нової податкової системи в країнах пострадянського простору виявилося дуже скрутним. Оскільки більшість державних підприємств минулого або були збитковими, або виготовляли продукцію, не призначену для продажу на ринку (галузі військово-промислового комплексу і суміжні з ними), то всю тяжкість податкового тягаря довелося покласти на рентабельні підприємства, які працюють на ринок. Принцип юридичної рівності суб'єктів, які господарюють, перед законом був явно потоптаний, а це спричинило негативні економічні й соціальні наслідки. У силу політичних обставин податкове законодавство піддавалося кількаразовим змінам, які ведуть до дезорганізації господарського життя. Був брутально і багаторазово порушений принцип надання податкових пільг. Це відбувалося (і, на жаль, відбувається ще й зараз) з політичних причин, вузькокорисних мотивів, а також через глибоке нерозуміння з боку не тільки владних структур, але й ряду економістів, хибності самої ідеї застосування щедрого пільгового оподаткування. Результатом такої податкової політики уже в перші роки проведення економічних реформ стала явна невідповідність господарської системи, яка складається у пострадянських країнах (крім країн Балтії), продекларованій ліберальній моделі ринку.* Головним атрибутом ліберально-ринкової моделі господарювання є низькі податки, стабільність, надійність і простота системи оподаткування. Замість цього в більшості держав — республік колишнього СРСР була створена громіздка, складна, заплутана податкова система, яка стала тяжким тягарем для товаровиробника, до того ж перебувала в постійних змінах. * Ще далека вона і від моделі соціально орієнтованого ринкового господарства. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» Процес становлення податкової системи в постсоціалістич-них країнах протікає важко. Не стала винятком у подоланні Цих труднощів і Україна. Нашій державі довелося в 1992 році фактично заново створювати податкову систему. Це потребувало негайних пошугав джерел податкових надходжень. Такими могли бути: 1) податки з фізичної особи залежно від її прибутку (доходу); 2) податки з використовуваних юридичною особою загальних і неподільних ресурсш; 3) оподаткування результатів комерційної діяльності юридичних і фізичних осіб, а також їхньої власності. Але в наших реаліях названі джерела були і залишаються занадто бідними, щоб наповнити бюджет. Податки з фізичних осіб приносять у скарбницю дуже мало надходжень, тому що доходи основної маси населення низькі. Надходження від підприємств, які використовують природні ресурси, також невеликі, тому що більшість таких підприємств у нас збиткові. Від оподаткування приватизованих підприємств, які вступають у ринкове середовище, значних надходжень у скарбницю теж очікувати не доводиться. Адже багато з них або займаються видобутком і переробкою сировини, або являють собою складові частини військово-промислового комплексу, який входив в оборонний потенціал СРСР. Розпад Союзу супроводжувався масовим паданням виробництва. За таких умов українські законодавці з самого початку звернулися до введення непрямих податкш, частка яких у податкових надходженнях бюджету залишається стабільно високою. Процес створення в Україні податкової системи шхлікав методом спроб і помилок, що пояснювалося гігантськими труднощами як об'єктивного характеру, так і суб'єктивного — недосвідченістю самих законодавців і "їхнім прагненням вирішити насамперед першочергові проблеми, покінчити з економічними і соціальними труднощами простим і, як їм здавалося, найбільш доступним шляхом. У звичайній практиці індустріальних держав зі стабільною ринковою економікою не витрати держави кладуться в основу при обчисленні величини податкових доходів, а навпаки, розмір доходної частини бюджету цілком визначає його видаткову частину. А величина доходів, розмір податкових надходжень залежать від величини валового національного продукту. І тільки в критичних ситуаціях (війни, землетруси, стихійні лиха) звертаються до нео- |
Схожі:
|
Тематика курсових робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів... Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права в сучасному міжнародному праві |
Тематика випускних кваліфікаційних робіт з курсу “Міжнародне право”... Тематика випускних кваліфікаційних робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів 4 курсу спеціальності “Міжнародне право ” |
|
Інформатизація освіти один з основних напрямів процесу інформатизації,... Вона має забезпечити впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на інтенсифікацію навчального процесу,... |
Тематика магістерських робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів Міжнародне приватне право в правовій системі держави: сучасні проблеми та тенденції |
|
ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕС ОСВІТИ КТ в освіту та проблеми, які виникають при цьому. Більш конкретно розглядається підвищення рівня кваліфікації викладачів, як безпосередніх... |
Матеріали підготувала Романюк Т.І Демократизація освіти передбачає постійне вирішення проблем оновлення навчально-виховного процесу в напрямку виховання самостійності... |
|
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” Порівняльна характеристика фінансового обліку основних засобів та обліку з метою оподаткування |
ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. Сутність і основні поняття валютного законодавства... Валютне законодавство України базується на принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного... |
|
Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ” України. Наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин є необхідною складовою становлення професійних економічних... |
Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники Обладнання: схема «Види грошей», роздавальний матеріал: картки із завданнями для виконання інтерактивних вправ та роботи в малих... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua