Розділ Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» відмиванням "брудних" грошей, розгляду основних шляхів і методів, які протидіють цьому процесу, та боротьби
|
|
Скачати 5.68 Mb.
|
 Міжнародне оподаткуванняПередмова Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» відмиванням "брудних" грошей, розгляду основних шляхів і методів, які протидіють цьому процесу, та боротьби з організованою злочинністю. Значна увага звернена, в даному аспекті, на практичні заходи, які здійснюються в міжнародному вимірі, на регіональному рівні і на рівні окремих держав. У всіх трьох розділах проблеми міжнародного оподаткування розглядаються як з погляду промислово розвинутих країн, так і країн із транзитивними економічними системами, насамперед України. Автори і редактори дякують академіку НАН України, д.е.н., професору Амоші О.І., д.е.н., професору Лук'янеюсо Д.Г., д.е.н., професору Мозговому О.М., д.е.н., професору Макогону Ю.В, д.е.н., професору Циганковій Т.М., дло.н., професору Стрельцову Є.Л. за співробітництво, зауваження, поради і допомогу, надані під час роботи над навчальним посібником. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» Глава 1. Теорії оподаткування у світовій економічній науці Ключові поняття Класична теорія оподаткування: чотири закони А. Сміта, концепція прогресивного оподаткування Д. Рікардо, гуманістичне спрямування поглядів Дж. С. Мілля; кейнсіанські концепції оподат-куванняхутність, специфічні риси, характер еволюції; неокласична методологія оподаткування: об'єктивне підґрунтя, особливості концептуального розвитку; неоконсервативні теорії оподаткуван-ня: теорії пропозиції, теорії монетаризму. З моменту появи податків головною їхньою функцією було наповнення скарбниці. Звідси і назва цієї функції — "фіскальна" (від латинського слова "fiscus" — "скарбниця"). Разом з тим із найдавніших часів правителі розуміли, що непосильні податки так розоряють країну, що позбавлять державу нових податкових надходжень у недалекому майбутньому. У податків з'явилися дві нові функції: розподільна і регулювальна. Спочатку розподільна функція була прямим продовженням фіскальної функції. Справді, перш ніж розподілити (чи перерозподілити) одержаний у суспільстві національний доход, треба в одних господарських суб'єктів за допомогою податків відняти частину їхнього майна чи прибутку, а потім уже передати цю частину іншим, тобто перерозподілити, наприклад, у вигляді допомоги безробітним чи пенсій і лікарняних допомог. З того часу, як держава вважала можливим і необхідним брати участь в організації економічного життя суспільства, розподільна функція стала переростати в регулю-нильну. Процес регулювання господарської діяльності став здійсню-нмтися переважно за допомогою податкового механізму з метою сти- 8 9  Міжнародне оподаткуваннямулювання виробництва, запобігання кризи й економічного спаду. Варто зазначити, що поняття "стимул", яке означає спонукання до дії, звичайно тлумачать як заохочення і як покарання. Висота податкової ставки може заохочувати економічну поведінку ігідприємців (наприклад, її зниження за розширення виробництва екологічно чистої продукції) чи карати виробників, скажімо, за монополістичну змову при встановленні підвищених цін. За допомогою добре продуманої системи оподаткування держава в багатьох країнах заохочує науково-технічний прогрес, звільняючи від податків (чи обкладаючи за дуже низькими ставками) амортизаційні відрахування й інвестиції, які спрямовуються на наукові дослідження. Історичний досвід показує, що рівень добробуту населення в найбільш розвинутих країнах багато в чому пов'язаний з успіхами податкової політики. У тоталітарних, посттоталітар-них та економічно відсталих державах фіскальна функція в оподаткуванні переважає над іншими функціями. Непосильна вага податкового тягаря і повна підлеглість податкової системи інтересам наповнення державного бюджету призводять до такого становища, що платники податків вільно чи мимоволі перестають нести податкові зобов'язання, шукають і знаходять численні лазівки в законодавстві, щоб ухилитись від сплати податків чи просто "йдуть у тінь", ховаючи від держави свої доходи. Тому державні і політичні діячі, вчені різних країн віддавна намагалися удосконалити податкову систему, розкрити й пізнати механізм оподаткування, зрозуміти, як воно впливає на господарський розвиток і які соціальні прошарки несуть на своїх пле-аді иійголовніший тягар податків. Еволюція теоретичного обґрунтування практики оподаткування відбувалася одночасно з розвитком світової економічної думки. Податкові теорії еволюціонували з розвитком різних напрямів економічної думки. Концептуальні моделі податкових систем змінювалися залежно від економічної політики, яка проводилася в тій чи іншій державі. 1-І. Класична теорія оподаткування Класичне уявлення про роль податків в економіці склалося до кінця XVIII століття в працях класиків буржуазної політичної 10 Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» економії. Воно було першим науковим уявленням про природу, мету і систему оподаткування і панувало тривалий час. У книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 ) Адам Сміт приходить до відкриття чотирьох законів, якими зобов'язана керуватися держава в інтересах власного добробуту і в інтересах своїх підданих. Перший — це стягнення податків у суворій пропорції з доходами платники* податків, тобто за принципом рівномірності. Другий закон вимагає чіткого, максимально точного встановлення розміру податку, часу сплати і способу стягнення. Третій — наполягає на забезпеченні максимальних зручностей для платника у визначенні часу, способів і форм сплати податків. Четвертий — вимагає створення такої системи збору податків, яка виключала б (чи зводила до мінімуму) додаткові побори і хабарі з боку чиновників, була дешевою для держави і необтяжливою для її громадян [61, с 588 — 589]. Вченню про податки родоначальник економічної науки присвятив більше половини тексту п'ятої, заключної, книги своєї знаменитої праці "Багатства народів". У ній він ніби підводить підсумок глибоким дослідженням у пошуках відповіді на запитання: "Чим держава багатіє?", "Які завдання уряду, щоб зробити цей процес невпинним і необоротним?" Відомо, що великий шотландець був першим, хто розкрив дійсну природу ціни товару і доходів громадян у ринковій економіці. Перша є породженням трьох факторів: землі, капіталу і праці. Доходи громадян відповідно до такого розподілу складаються з трьох видів: земельної ренти — у власників землі, прибутку—у власників капіталу і заробітної плати — у тих, хто продає свою працю. Звідси і розподіл податків на 3 основних види: на землю, на прибуток з капіталу і на заробітну плату. Обкладання податками основних трьох видів платників, на думку А. Сміта, повинно бути рівномірним. Це означає, що ніхто ;і них не повинен мати ні особливих пільг, ні обмежень. Чому? Тому що значні привілеї (чи навпаки, перекладання податкового тягаря на один лише фактор виробництва) призводять до серйозного порушення загальноекономічної рівноваги, що спричинює 11 Міжнародне оподаткування Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» шкідливі наслідки для економіки країни. А. Сміт був переконаний, що ринковою економікою керує Невидима Рука Провидіння (тобто Господа Бога), мудро регульований попит та пропозиція, яка встановлює ціни, процентні ставки на вкладений капітал і т.п. Тому будь-яке державне втручання — це спроба скасувати чи "поправити" економічні закони, встановлені Господом Богом. Як приклад такого нерозумного втручання Сміт вважав високі мита на ввезене в Англію зерно ("хлібні закони"), які призводили не тільки до подорожчання хлібопродуктів і зубожіння населення в Англії, а й серйозно затримували економічний і соціальний розвиток країни (уже після смерті А. Сміта ці закони були скасовані). Вчення А. Сміта про податки вплинуло на суспільно-політичне життя Великої Британії і всієї Європи. Практичні рекомендації Сміта (про систему податків, про їхній розмір, про порядок оподаткування, збір податків і багато чого іншого) були позитивно прийняті політичними і державними діячами різних країн. Будучи сином свого часу і керуючись здоровим глуздом, він на численних прикладах європейської історії доводив, що господарське процвітання настає в тих країнах, де найменше пригноблюють капітал. Капітал — мотор усієї економіки, він надзвичайно мобільний і негайно перетікає в ті місця, де для нього створюється сприятливий клімат. Завдання податкової системи, за Смітом, — у збільшенні багатства народів, і тільки тоді надходження від податків поповнять доходи держави [61, с 620]. Ці думки набули подальшого розвитку у працях учня і послідовника А. Сміта — видатного англійського дослідника Давида Рікардо (1772—1823). У книзі "Початки політичної економії та оподаткування" він серед інших важливих проблем займається з'ясуванням, як варто розподілити податки між різними прошарками суспільства, щоб забезпечити економічний прогрес і добробут усього населення. Це питання знову-таки досліджується під кутом зору впливу податків на інтенсивність і швидкість господарського зростання і примноження багатства країни. Слідом за Смітом головним чинником, який впливає на цей процес, Рікардо називає накопичення капіталу. Варто звернути увагу на те, що Рікардо дуже чітко відокремлював поняття "прибуток на капітал" від поняття "доход". Якщо перше оз- начає частину прибутку, яка інвестується, тобто направляється на розширення виробництва, то друге —. це та частина, яка витрачається на особисте споживання власника: на купівлю предметів харчування, одягу, придбання предметів розкоші, яхт, творів мистецтва і т.п. Рікардо пропонував, щоб об'єктом оподаткування переважно виступав доход, а не прибуток, і насамперед високий доход. Такий підхід він мотивував тим, що накопичений прибуток перетворюється в капітал, а зростання капіталу тотожне зростанню виробництва в масштабах країни. "Завдання урядової політики, — наполягав він, — і повинно полягати в тому, щоб заохочувати це прагнення до накопичення"[56, с 131]. Виступаючи за переважне обкладання податками доходів, Рікардо тим самим одним з перших виступав прихильником ідеї прогресивного оподаткування, тобто такої системи, при якій податкова ставка для великих доходів набагато вища від ставки для низьких і середніх доходів. Рікардо і тут набагато випередив час: питання про таке оподаткування постало на черзі через піввіку після смерті англійського економіста. Варто особливо зазначити, що і Сміт, і Рікардо з великим співчуттям ставилися до трудящих-бідннків. Вони виступали за можливо високу оплату праці. Сміт стверджував, що суспільство не може "процвітати і бути щасливим, якщо значна його частина бідна і нещаслива" [61, с 595]. У ті часи, коли жили Сміт і Рікардо, становище найманих робітників було дуже важким. Розуміючи це, класики англійської економічної науки виступали за мінімальне оподаткування їхніх робітників. Але їхня аргументація на користь таких заходів викликала часто різкі заперечення в сучасників, і не тільки в них, а й у представників наступних поколінь економічної, соціальної і політичної думки. Справа в тому, що Сміт, а за ним і Рікардо доводили у своїх працях, що тягар податків на заробітну плату через об'єктивні причини перекладається на прибуток з капіталу, тому що в умовах зростання виробництва попит на працю — величина постійна чи зростаюча. За таких умов капіталістам нічого іншого не залишається, як при найманні робітників (чи продовженні трудової угоди) збільшувати їм зарплату на величину, дещо більшу, ніж сума податку [56, с 186]. Така гіпотеза класиків економічної науки 12 Міжнародне оподаткування зумовила серйозні заперечення вчених і публіцистів. Доводи критиків були не позбавлені сенсу. І справді, чи можна говорити про зростаючий попит на працю, коли економіка переживає кризу? Щоправда, за часів Сміта і Рікардо англійська промисловість ще не знала кризових потрясінь, вона перебувала в стані беззупинно-го зростання. Проте, помиляючись у подробицях і деталях, вони мали рацію в принципово важливих питаннях, серед яких одне з найактуальніших — проблема зростання добробуту найманих робітників і населення в цілому. І те, й інше цілком залежать від темпів зростання виробництва, від швидкості нагромадження капіталу. їхні висновки щодо перспектив розвитку податкової системи в ринковій економіці знайшли підтвердження в історичних реаліях, особливо другої половини XX ст. У високорозвинутих індустріальних країнах переважна частина тягаря прямих податків лягає на плечі великих корпорацій, а не на людей найманої праці. За рахунок надходжень від прибутку промислових гігантів виплачують численні соціальні допомоги — у зв'язку з безробіттям, для навчання незайнятих у виробництві, на утримання дітей і старих. Усі ці виплати, якщо користуватися термінологією Сміта і Рікардо, поповнюють і збільшують робочий фонд. Справедливим виявився й інший висновок класиків — економічне зростання відбувалося і відбувається в тих країнах, де податкові ставки не створюють нездоланних перешкод для нагромадження капіталу. Як це часто бувало в історії, сучасники Сміта і Рікардо не :іанжди були справедливі в оцінці змісту праць великих вчених. Адже висновки їх безжалісно розкривали справжній зміст функціонування інститутів раннього капіталізму, коли чимала частина виробів виготовлялася вручну або за допомогою примітивних і малоїфодуктивних машин і механізмів. Життєвий рівень найманих робітників у масштабі всієї країни визначався, відповідно до вчення класиків, величиною "робочого фонду", який складався в основному з вартості продуктів харчування, одягу і житла, необхідних для забезпечення життєдіяльності робітників та їхніх родин. Величина "робочого фонду" формується під впливом об'єктивних економічних законів і не може бути довільно змінена. Такий фаталістичний підхід Сміта і Рікар- Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» до давав їхнім супротивникам привід називати англійську класичну політекономію "похмурою наукою". Праці талановитого і плідного послідовника Сміта і Рікардо англійського економіста і соціолога Джона Стюарта Мілля (1806—1873) багато в чому розширили обрії класичної школи і додали їй гуманістичної спрямованості. Вважаючи, як і його вчителі, що закони, які управляють сферою виробництва, подібні до законів природи (наприклад, фізичних чи біологічних), Мілль одночасно доводив, що в сфері розподілу панують принципово інші закони, які випливають із суспільної "природи" людини. Тут багато що визначається етичними, релігійними мотивами, умовами історичного розвитку тієї чи іншої країни. Тому "робочий фонд", який визначає життєвий рівень абсолютної більшості населення, формується під впливом свідомого початку, вирішальна роль в якому належить уряду. Пориваючи з класичною традицією, Мілль вважає, що роль держави не може зводитися до охорони власності. Навпаки, він перекопаний, що в сферу державної діяльності повинна входити турбота про народну освіту, розвиток науки, соціальну допомогу непрацездатним. На думку Мілля, "уряд повинен брати на себе нее те, виконання чого бажане для загальних інтересів членів суспільства, які потребують допомоги збоку, якщо все це за своєю природою не може винагородити приватних осіб чи суспільство, які доклали своїх зусиль"[34, с 386]. Розуміючи, що виконання таких функцій державою можливе лише при розгалуженій, добре налагодженій системі оподаткування, він присвятив цій проблемі 5 глав своєї тритомної праці «Основи політичної економії». Мілль виявляє в них глибоке розуміння раціональної організації стягнення податків, приділивши головну увагу двом моментам: а) справедливості у визначенні їхніх розмірів, б) визначенню об'єктів оподаткування, як і впливу кожного виду оподаткування на господарський розвиток країни. У тлумаченні оподаткування Мілль в основному залишається в рамках уявлень класичної школи: він вірний принципам "вільної торгівлі", відповідно до яких ще за часів Сміта вважалося, що податки треба обмежити мінімальними розмірами, необхідними державі для такої діяльності, яку не можуть здійснювати приватні 14 15 Міжнародне оподаткування підприємства. Водночас у міркуваннях і висновках Мілля з'явилася нова і важлива думка, а саме: хоча податки неминуче сповільнюють процес господарського розвитку, але не вони самі собою головні винуватці подібної "стагнації". Провину за кризи надвиробництва ("стагнацію") Мілль покладав на перенагромад-ження капіталу, яке призводило, на його думку, до падіння норми прибутку, а від нього — до циклічних криз надвиробництва Падінню норми прибутку може перешкодити тільки технічний прогрес. Держава також спроможна сприяти динамічному безкризовому розвитку країни. Для цього вона повинна або взагалі відмовитися від оподаткування прибутку підприємств, або звести такий податок до найменших розмірів. Податок на прибуток, запевняв Мілль, не тільки суперечить інтересам усього суспільства, уповільнює його промислове зростання і тим самим "завдає величезної шкоди національному багатству"[34, с 187] , але він неспроможний з етичногморального боку, тому що прибуток підприємця — це його законна винагорода за ризик, за організаторську працю, мистецтво і майстерність управління. Мілль підкреслював, що від прибутку підприємця треба відрізняти відсоток — це данина, яка припадає на частку так званого "відсутнього капіталу", володарем якого є власник акцій, облігацій, всіх інших цінних паперів (це рантьє, який не бере ніякої участі в процесі виробництва, у створенні національного багатства). Подібного ж підходу, який поєднує соціально-економічні розуміння з етичними (тобто з принципом соціальної справедливості), дотримується Мілль і при дослідженні податку на заробітну плату. Він рішучий супротивник стягування такого податку. По-перше, тому що, на відміну від А. Сміта і Д. Рікардо, Дж. С Мілль був переконаний, що цей податок, особливо в перші роки після його введення, виплачують самі робітники і тільки потім, у міру зростання заробітної плати, він поступово переноситься на прибуток. По-друге, з етичних міркувань Мілль вважає, що "пряме оподаткування не повинно торкатися доходів, які дають можливість забезпечувати задоволення лише найменших людських потреб" [34, с 190]. Він наполягав, щоб ще тоді, у XIX ст., мінімальна заробітна плата не обкладалася податком, а середні заробітки підлягали обкладанню з найменшою ставкою. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» Але якщо прибутки підприємців і заробітну плату не оподатковувати, то звідки ж годі з'являться надходження в державну скарбницю? Джерелом таких надходжень, на думку Мілля, повинні стати доходи рантьє, землевласників, усіх громадян незалежно від сфери їхнього одержання. Величина цих доходів повинна бути встановлена з максимальною точністю, інакше постраждає принцип справедливості, а з ним і — рівномірність в оподаткуванні. Про розміри рент, виплат, відсотків за облігаціями чи дивідендів на акції, вважав Мілль, можна довідатися цілком вірогідно. А ось доходи від торгово-посередницької, банківської діяльності, винагороди осіб вільної професії виявити дуже складно. Але й цю проблему можна розв'язати. Для цього треба ввести податок на витрати. Купівля яхт, дорогах екіпажів, розкішних вілл і багато чого іншого, що американський соціолог Торстейн Веблен пізніше назве демонстративним чи престижним споживанням, — усе це зберегти в таємниці від податкової служби практично неможливо. Залишаючись незмінно поборником (як у теорії, так і в практичному житті) ідей соціальної справедливості, Дж. С. Мілль завжди виступав за те, щоб праця і талант були гідно винагороджені, а марнотратство і паразитизм — покарані. Він пропонував обкласти високими податками майно, передане в спадщину. Спадкоємці по непрямій лінії, вважав він, повинні успадковувати не все залишене їм майно, а тільки певну його частину, інше потрібно вилучати на користь держави, щоб вона направляла вилучені засоби на соціальні потреби. Мілль був переконаний, що на початку життєвого шляху всі громадяни повинні мати приблизно рівні стартові умови — це стосується освіти, бізнесу, політики і всіх інших сфер соціального буття. Він невтомно пропагував ідею про те, що податками потрібно в першу чергу обкладати багатство, яке, на його думку, виростає "природним шляхом", тобто в умовах, коли власник до такого зростання не додає ні найменших зусиль — це насамперед землевласники, які здають наділи в оренду фермерам, власники акцій, облігацій та інших цінних паперів. Разом з тим Мілль виступав проти прогресивного оподаткування, стверджуючи, що такий вид податків підриває основи заощадження капіталу. 16 |
Схожі:
|
Тематика курсових робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів... Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права в сучасному міжнародному праві |
Тематика випускних кваліфікаційних робіт з курсу “Міжнародне право”... Тематика випускних кваліфікаційних робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів 4 курсу спеціальності “Міжнародне право ” |
|
Інформатизація освіти один з основних напрямів процесу інформатизації,... Вона має забезпечити впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на інтенсифікацію навчального процесу,... |
Тематика магістерських робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів Міжнародне приватне право в правовій системі держави: сучасні проблеми та тенденції |
|
ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕС ОСВІТИ КТ в освіту та проблеми, які виникають при цьому. Більш конкретно розглядається підвищення рівня кваліфікації викладачів, як безпосередніх... |
Матеріали підготувала Романюк Т.І Демократизація освіти передбачає постійне вирішення проблем оновлення навчально-виховного процесу в напрямку виховання самостійності... |
|
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” Порівняльна характеристика фінансового обліку основних засобів та обліку з метою оподаткування |
ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. Сутність і основні поняття валютного законодавства... Валютне законодавство України базується на принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного... |
|
Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ” України. Наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин є необхідною складовою становлення професійних економічних... |
Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники Обладнання: схема «Види грошей», роздавальний матеріал: картки із завданнями для виконання інтерактивних вправ та роботи в малих... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua