Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”
|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
|
Тема 1. Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “Гроші і кредит”. Розвиток ринкових відносин зумовлює підвищення ролі грошей і кредиту в різних галузях економіки України. Наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин є необхідною складовою становлення професійних економічних знань студентів. Тому важливе місце у підготовці молодших спеціалістів відводиться навчальній дисципліні “Гроші та кредит”. Предметом дисципліни є детальна характеристика базових категорій теорії грошей і кредиту, яка необхідна для переходу до конкретних проблем розвитку грошово-кредитної системи в сучасних умовах. Дисципліна тісно пов’язана з такими економічними курсами як політична економія, теорія фінансів, макроекономіка, ринок фінансових послуг, фондовий ринок, банківські операції, міжнародні фінанси. Завдання дисципліни – дати майбутнім фахівцям з економіки знання щодо сутності та функцій таких категорій як “гроші”, “кредит”, змісту основних теорій грошей, поняття грошового обігу, грошових потоків, грошового ринку та грошових систем, основ кредитних, розрахункових і валютних відносин. Сформувати у студентів теоретичну базу для оволодіння практикою використання грошово-кредитних інструментів у системі регулювання економіки України. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей. Своєю загадковістю дії гроші та їх походження завжди хвилювали думки людей. Гроші виникли так давно, що й на сьогодні цей процес викликає чисельні перекази та легенди. Проблеми з прямим обміном товарів наштовхнули людей на ідею виникнення грошей та почати пошуки того, що могло б стати цим універсальним товаром. Людство випробувало на роль грошей чимало товарів (такі гроші називаються товарними грошима). Наприклад, у давнину на Русі як гроші застосовували хутро соболя, фізично стійкішою була така грошова одиниця як гривня. У Пн. Європі таку роль відігравали сокира та стріли. В Африці – худоба. В американських індіанців – намисто з черепашок та бісеру, в ескімосів – кістки риби. Але гроші повинні мати певні властивості для реалізації своїх певних функцій. В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей: раціоналістичну та еволюційну. Раціоналістична – гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу. Представники: Аристотель (ІV ст. до н.е., праця “Нікомахова етика”), П.Самуельсон (підручник “Економіка”, 1964). Еволюційна – гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва та обігу. Ця концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей. Представники: А.Сміт, Д. Рікардо, К.Маркс. Розглянемо основні етапи механізму визначення грошових фукнцій, який змінювався з розвитком форм грошей: 1 етап. Початкові стадії розвитку суспільства. Ринок виявляв потребу в грошах, висував певні вимоги до грошового товару, пропонував на цю роль один з ходових і здатних до її виконання товарів. Мінімальне втручання з боку держави. 2 етап. Закріплення ролі грошей за золотом. Втручання держави посилилось. Держава взяла зобов’язання надавати грошам певну форму (монета), встановила контроль за створенням і повноцінністю грошей. 3 етап. Епоха паперових грошей. Держава визначає форми грошей, їх вартість, регулюючи масу в обігу, надає паперовим грошам силу платіжного засобу, приймає при платежах, реалізує систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін, посилилась корегуюча роль держави та міждержавних утворень. Визначення поняття суті грошей. Поняття грошей привертало увагу спеціалістів з часів їх виникнення. Багато авторів не дають чіткого формулювання поняття грошей, тому доводиться виводити його з контексту, де вживається це слово. Родовою ознакою грошей виступає їх товарне походження. Тому можна зробити таке визначення грошей як економічної категорії: Гроші- особливий товар, який служить загальним еквівалентом. Риси грошей як специфічного товару:
Форми грошей, причини та механізм їх еволюції. Появі грошей передувала епоха товарного або бартерного обміну. Грошовий обмін полегшує обмін товарів і послуг, знижує комерційний ризик. У своїх працях К.Маркс подає класифікований за змістом аналіз розвитку форм власності, поданий у табл.1. Таблиця 1 Розвиток форм вартості грошей
Причини виникнення епохи товарних грошей: локальність ринків, функціональне відокремлення, що призвело до множинності товарів на роль грошей. Подальший ступінь розвитку грошей – карбування металевих монет. Тривалий час в обігу використовували повноцінні монети, реальний ваговий вміст яких відповідав номінальній вартості. З другої половини XX ст. номінальна вартість монет відходить від їх реальної вагової вартості, в обігу з’являються розмінні монети (номінальна вартість перевищує їх вагову вартість). Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію отримав назву сеньйораж. Сеньйораж присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію. З функціонуванням товарних грошей характерне використання системи біметалевого обігу, тобто одноразової або паралельної емісії золотих та срібних монет. Потім роль загального еквівалента закріплюється за благородними металами завдяки їх фізичним властивостям: однорідності, портативності, повільного поділу та інш. Кінець XIX ст.: демонетизація срібла (втрата ним грошових функцій), золото – загальний еквівалент. 30 – ті роки XX ст. – кредитні гроші перестають обмінюватися на золоті та срібні, відбувається демонетизація золота, основні причини якої:
Епоха паперових грошей – це епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це епоха і банківських грошей, що функціонують на безготівкових засадах, та грошей, які поступово трансформуються в електронні системи та знаки. Види грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв. Залежно від форми розрізняють два види грошей:
Готівка – представлена у вигляді грошових знаків (банкнот, купюр, монет) і використовується як засіб обігу та платежу. Безготівкові гроші – це гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог. Розглянемо еволюцію форм грошей. 1. Поява грошей: товарні гроші (предмети першої необхідності і прикраси) та металеві гроші: (злитки металу і монети (золоті, срібні, мідні)). 2.Сучасні гроші: кредитні гроші: паперові гроші (розмінні банкноти, казначейські білети, білонна монета (для обслуговування дрібних платежів карбували розмінну монету – спочатку з коштовного металу, а згодом зі сплавів звичайних металів. Така монета називається білонною. Держава своїм рішенням надає таким монетам сили законного платіжного засобу. Сьогодні в усіх країнах світу в обігу перебувають здебільшого білонні монети), нерозмінні банкноти), депозитні гроші (традиційні (чекові) депозити, електронні депозити), квазігроші (векселі, чеки, довгострокові депозити). Кредитні гроші – це узагальнена назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобов’язань приватних осіб держави. Виникли внаслідок розвитку кредитних відносин. Монета – (лат. - moneta) – грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металлу (золото, срібло, нікель тощо). Монета, вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не перевищує 10 %. Історично монетарство походить з античної Греції. Найбільш поширений був в Римі, де був перший у світі монетний двір при храмі Юнони Монети. Нині карбують лише неповноцінну монету, названу білонною. Паперові гроші – спершу виступали знаками дійсних золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг. Паперові гроші – це знаки вартості, які заміщають в обігу повноцінні гроші. Емітенти (той, що випускає) паперових грошей – державне казначейство або центральний банк. Відмінності золотих і паперових грошей
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Бувають прості (виписується боржником на ім’я кредитора із зобов’язанням виплатити йому в зазначений термін вказану суму) і переказні (виписується кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей ). Характерні риси векселя: абстрактність, беззаперечність, оборотність. Банкнота – банківський білет, грошовий знак, що випускається в обіг центральним емісійним банком. Забезпечений усіма активами банку та масою товарів, що належать державі. Чек – письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей. Банківські гроші – це неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту. Депозитні гроші – це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Використову-ються для платежів у безготівковій формі. Електронні гроші – це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Вартість грошей. Гроші – це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, не маючи власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Ознаки економічної корисності грошей: 1. Маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар. 2. Гроші є найзручнішою формою накопичення багатства. 3. Гроші виконують функцію забезпечення зв’язку сучасного та майбутнього. Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс. Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Підвищення вартості грошей Підвищення купівельної спроможності грошей Зниження загального рівня цін  = Вартість грошей визначається одним з показників:
Функції грошей (функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження). 1. Центральною в системі грошових відносин є функція міри вартості . Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим вираженням вартості товарів. Ціна залежить від вартості товарів і від величини вартості самої грошової одиниці. Йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін – це рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов’язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць. 2. Функція обігу – особливий товар, який можна обміняти на будь-який інший товар, і навпаки. Кількість грошей, яка потрібна в обігу (М) визначається формулою: М =  , (1)де рі – ціна і- го товару,qi – кількість і-го товару. Кожна грошова одиниця під час обігу використовується не лише один раз. Тому суму цін товарів необхідно поділити на величину V – середню кількість оборотів кожної купюри: V =  ; (2)М =  . (3).Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.
Світові гроші. Функція світових грошей виникла на етапі зростання інтернаціоналізації виробництва, формування інтернаціональної вартості товарів і розширення міжнародного товарного обміну. Розвиток міжнародних політичних та економічних відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку. Світові гроші спочатку виступали у формі злитків благородних металів. Сучасний розвиток ринкових відносин призвів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунку: національні валюти економічно найсильніших країн світу; міжнародні грошові одиниці (євро), які використовують міжнародні валютно-фінансові організації. Функції світових грошей: 1. Міжнародний платіжний засіб. У разі, коли обсяг платежів за кордон перевищує обсяг надходжень з-за кордону (використовується золото). 2. Міжнародний купівельний засіб. У разі, коли виникає необхідність імпортувати товари з негайною оплатою їх золотом. 3. Загальне втілення суспільного багатства. Коли гроші виступають засобом перенесення багатства з однієї країни в іншу (надання позик, кредитів). Роль грошей у ринковій економіці. Роль грошей у ринковій економіці полягає у тому, що вони перетворюються в капітал або само зростаючу вартість. Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу. З 80-х років посилюється роль грошей як інструменту регулювання економіки. Гроші в економіці розвинутих країн – це боргові зобов’язання держави і комерційних банків. Боргові зобов’язання успішно виконують функції грошей доти, доки їх вартість (купівельна спроможність) відносно стабільна. Відповідальність держави за стабілізацію вартості грошової одиниці полягає в проведенні відповідної фіскальної політики та ефективному контролю за пропозицією грошей. Тема 2.Теорії грошей. Кількісна теорія грошей. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати. Перші спроби пояснити суть грошей та їх роль у суспільстві виникли ще в античному світі. Саме з аналізу грошових відносин починає свій розвиток економічна наука. Зміни економічних та політичних умов розвитку суспільства спричинили і появу різних теорій грошових відносин, які умовно можна об'єднати навколо двох провідних напрямів:
 
 Металістична – ототожнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджує, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми. Вважає гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надає фундаментального значення. Свого часу ця теорія відіграла позитивну роль у боротьбі з псуванням монет. Номіналістична – полягає в запереченні товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості. За цієї теорії гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням. Представники цієї теорії заперечують функцію грошей як міри вартості, ототожнюючи її з масштабом цін, й абсолютизують гроші як засіб обігу. Кількісна теорія грошей виникла в XVI-XVIII ст. Як реакція на концепцію меркантилістів про залежність кількості золота в країні з рівнем її багатства. Стала основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті. Визначальною ознакою є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Представники: Ж. Боден, Д. Юм, Дж. Мілль, Ш.Монтеск'є, А.Сміт, Д.Рікардо. Класична кількісна теорія грошей зміну цін пояснює лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає. Д. Юм підготував методологічну основу для характеристики принципів формування вартості грошей. Юм вважав, що поняття вартості грошей є суто умовним, бо відсутня їх вартісна основа, яку отримують в процесі обміну. Такий характер вартості грошей називається представницьким або фіктивним, а кількість їх визначається за формулою: Кількість грошей, що обслуговує товарний обіг = сумі цін товарів / число оборотів грошової одиниці. Заслуга класиків буржуазної політичної економії полягає в тому, що вони виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і підкреслили зв’язок теорії грошей з трудовою теорією вартості. А.Сміт називав працю дійсною, а гроші номінальною мірою вартості. Д. Рікардо запропонував створити грошову систему, яка б максимально відповідала потребам розвитку економіки. Основні ідеї такої грошової системи:
Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. Вклад Д. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей. Вдосконалення обгрунтування класичних постулатів кількісної теорії грошей тривало до кінця XIX – поч. XX ст., коли зросли розміри циклічних коливань ринкової економіки, а в теорії виникла неокласична кількісна теорія у формі двох напрямів:
В дискусіях навколо ролі кількості грошей та її впливу на економіку взяв участь український економіст М.І. Туган-Барановський (“Паперові гроші і метал”, 1916 р.), який обгрунтував необхідність дослідження зв’язку між кількістю грошей і цінами на основі кон’юнктурної теорії. Він доводить, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в “рівнянні обміну”, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватись за трьома різними напрямками: через зміну суспільного попиту на товари, через зміну дисконтного процента, через зміну суспільного уявлення про вартість грошей (інфляційні очікування). Американський економіст І.Фішер заперечував трудову вартість і виходив з категорії “купівельна спроможність грошей”, яка залежить від таких факторів: М – кількість готівкових грошей в обігу ( статистична); V – швидкість обігу грошей (середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання необхідних товарів і послуг); Р – середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів та послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1); Q – кількість товарів (реальний національний продукт або рівень фактичного обсягу виробництва); N – сума банківських депозитів; V’ – швидкість депозитно-чекового обігу. Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень цін, І.Фішер наводить “рівняння обміну”: MV = PQ, звідси P = MV / Q, з урахуванням банківських депозитів P = (MV + NV’) / Q. Представники “кембріджської версії” : А. Маршалл, А.Пігу, Д.Робертсон. Пігу акцентує увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб’єктів тримати в себе певний запас грошей. До “касових залишків” належать готівкові гроші і залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути визначена формулою : М = к  РТ,де М – грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах): Р – рівень цін (ціна продукції, що реалізується); Т – товарна маса (обсяг виробництва); к – частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі (кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей (коефіцієнт Маршала)). Ця формула близька до “рівняння обміну” Фішера тому, що к = 1 / V, де к – “коефіцієнт Маршала”, характеризує рівень монетизації ВВП. Основні аспекти трансанкційного і кембріджського варіанту
Вклад Д. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей. У 30-х роках XX ст. загострилися економічні та соціальні труднощі, які спричинили найбільш руйнівну економічну кризу і тривалу депресію. У цих умовах наочно проявились дефекти традиційної економічної теорії, яка не спроможна була пояснити причини масового безробіття, падіння виробництва. Цей вакуум спробував заповнити Дж. Кейнс, який теоретично довів, що ме ханізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самостійно, без втручання держави забезпечити ефективне використання головних факторів виробництва й відповідну рівновагу розширеного відтворення. Кейнс обгрунтував висновок, що гроші активно впливають на мотиви поведінки суб’єкта економіки та їх господарські рішення. У традиціях кембриджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів нагромадження грошей : 1) трансакційний – це мотив зберігання грошей, що випливає зі зручності їх використання як засобу платежу. 2) обачності – це мотив зберігання грошей як можливість розпоряджатись певною часткою своїх ресурсів у формі готівки у майбутньому. 3) спекулятивний – це мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій в період очікування підвищення норми позичкового відсотка. Допускає, що індивіди можуть тримати своє багатство у двох видах активів: гроші або довгострокові облігації. Зниження норми позикового відсотка означає підвищення курсу облігацій, що забезпечує власнику дохід, і навпаки. Отже, як фактор, що регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит виступає норма відсотка. Md = MdT + MdS, де Md - загальний попит на активи, MdT - трансакційний попит, MdS – спекулятивний попит. MdT = f (Y) – функція доходу. Збільшення доходу (Y) збільшує попит на гроші для трансакційних операцій.MdS = f(Y) – функція відсотка, f(r) – функція процента. Зниження норми процента процента (r) збільшує попит МdS.Md = f(Y) + f(r). Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. Збільшення номінального доходу викликатиме збільшення попиту на гроші, зумовленого існуванням трансакційного мотиву і мотиву обачності. Зниження норми позикового відсотка збільшує попит на гроші, зумовлений існуванням спекулятивного мотиву. Кейнс розробив теоретичну концепцію “керованих грошей”, спираючись на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а отже, і інвестиційного процесу. Особливу значимість має положення Кейнса про принципи здійснення “політики дешевих грошей” та пільгового кредиту. Він виступив проти спонтанних змін цін, що завдають значної шкоди ринковій кон’юнктурі і розробив концепцію регулювання ціноутворенням та контролювання інфляції. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії. Сучасний монетаризм - один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70-х – початку 80-р.р. XX ст. Якщо кейнсіанство ставило за мету пошуки боротьби з безробіттям, то ця теорія виникла як спроба подолання наслідків інфляції. Мета монетаристів – модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравіша постать – професор Чиказькоо університету М.Фрідман. Зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах.Типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази:
Фрідман показував, що існує взаємозв’язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідновпливає на реальний обсяг виробництва і, в свою чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка під час ділового циклу змінюється (прискорюється або уповільнюється). Слабкі сторони монетариму:
Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанців у їхніх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах. Виділяють три школи монетаристів : неокласичну, градуалістську, прагматичну. Спільне між ними – вираження можливості саморегуляції ринкової економіки та необхідного контролю над інфляцією як визначального напряму економічної політики. Неокласики об’єднали найрадикальніших прихильників монетаризму (Фрідман). Градуалісти – центральні позиції монетаризму (Лейдер). Пропонували “ступінчате” зниження темпів інфляції (поступове та стабільне зниження темпів зростання грошової маси у період розвитку інфляції). Прагматики – стримано ставляться до ідеї повного підпорядкування всієї економічної політики контролеві над кількістю грошей в обігу, в боротьбі проти інфляції слід використовувати і фінансові важелі стримання доходів. Загальною тенденцією в розвитку теорії грошей на сучасному етапі є кейнсіансько-неокласичний синтез, основні положення якого:
Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій. Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалась від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського та кейнсіансько-монетаристського синтезу. На першому етапі (1991-1994 рр.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (з 1994 року) був проголошений курс на прискорене формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна ідеям сучасного монетаризму. Проте більш-менш послідовно і повно вона була реалізована лише у сфері монетарної політики. Орієнтація грошово-кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національног банку. Позитивними наслідками такої політики НБУ стали:
|
Т2
бстрактна теорія
рикладна (монетаристська) теорія грошей
ількісна теорія
онетаризмСхожі:
|
1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом |
Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки... |
|
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу |
Доц. Решетник Н.І. Питання до екзамену з курсу «Фінанси, гроші та... Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття |
|
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії |
Кафедра фінансів Гроші та кредит «Гроші та кредит» допоможуть студентам закріпити знання теоретичних положень дисципліни, сформувати відповідні вміння і навички з... |
|
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
|
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та... |
Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua