|
|
Скачати 1.22 Mb.
|
|
Тема 9. ВИТРАТИ НА ОСВІТУ І ФІНАНСУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Джерела фінансування закладів освіти і їх роль у формуванні фінансової бази освіти. Роль коштів галузевих міністерств, відомств, підприємств у фінансуванні освіти. Відмінності у фінансуванні капітальних вкладень і поточних витрат навчальних закладів. Додаткові джерела фінансування. Роль кредиту в розвитку системи освіти, зміцнення її навчально-виховної, матеріальної бази та поліпшенні соціально-побутових умов педагогів та учнівської молоді. Планування витрат навчальних закладів. Кошторис – основний фінансовий плановий документ. Принципи кошторисного фінансування. Види кошторисів, їх призначення та розробка. Складові частини кошторису навчальних закладів. Порядок і методи розрахунку витрат. Нормативи витрат, їх значення. Особливості структури кошторису в різних типах шкіл. Контроль за використанням кошторису витрат. Розмір витрат суспільства на освіту. Структура втрат у різних галузях освіти. Фактори, що визначають розмір витрат. Тип навчального закладу. Термін навчання. Характер і технічна оснащеність процесу навчання. Тема 10. ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСВІТИ ТА МЕТОДИ ЇЇ ОЦІНКИ Суть економічної ефективності освіти. Відмінність і спільність понять економічної та педагогічної ефективності навчання. Розробка проблем економічної ефективності освіти і кваліфікованої праці економічною наукою. Основні етапи дослідження економічної ефективності: виявлення затрат, результатів і їх співставлення. Економічна ефективність професійно-технічної та вищої освіти. Методи виявлення економічних результатів навчання. Багатосторонність економічних результатів, їх показники. Заново створена вартість, чистий доход і заробітна плата. Оцінка ефективності навчання з позицій суспільства, трудового колективу й окремого працівника. Поняття сумарної економічної ефективності. Норма додаткового продукту як узагальнюючий показник економічної ефективності. Методи порівняння затрат навчання і їх економічної ефективності. ТЕМА 1. Предмет і метод економіки освіти Саме із цієї теми починається вивчення курсу економіки освіти. На перший погляд, немає простішого завдання, як розібратися в економічних проблемах освіти студенту педвузу. І все ж це завдання не просте. "Немає нічого легкого, - говорить англійське прислів'я, - що спочатку не було б тяжким". Основне завдання курсу економіки освіти полягає в тому, щоб усвідомити багатогранність освіти як складного соціально-економічного явища, розглянути освіту як систему і як галузь народного господарства. Освіта, як відомо, з давніх пір відноситься до вагомої сфери людської життєдіяльності, що забезпечує соціальний прогрес. Вона протягом багатьох століть не була тісно пов'язана з виробництвом, не впливала на нього і не виділялася в самостійну галузь. За оцінкою ЮНЕСКО, на рубежі XIX і XX століть у всьому світі працівники освіти вирішували перш за все педагогічні й культурологічні завдання. Економічна функція освіти ще не проявилася, тому що в XIX столітті в розвинутих країнах Європи переважала проста фізична праця. Корінним чином змінилося положення в умовах сучасної науково-технічної та інформаційної революції, коли помітно зросла роль освіти в розвитку суспільного виробництва й становленні сучасної цивілізації. До числа найважливіших сучасних економічних закономірностей, характерних для різних країн, відноситься процес інтелектуалізації економіки й інших сторін соціального життя. Проявляється цей процес двояко: - зростає роль таких галузей соціальної сфери, як освіта і наука; - посилюється значення інтелектуальної діяльності всередині інших галузей народного господарства. Обидві тенденції сприяють формуванню й удосконаленню освітнього, професійного, наукового і духовного потенціалу суспільства і є найважливішими факторами соціально-економічного розвитку. Природньо, що в курсі економіки освіти нас буде цікавити не сам по собі процес навчання і виховання, а ті особливі виробничі сили і виробничі відносини розгалуженого комплексу освітніх закладів, які забезпечують цей процес. На сьогодні освіта виступає в різноманітних іпостасях, вона багатофункціональна. До її функцій належать: пізнавальна, виховна, гуманізаційна, культурного наслідування, розвиваюча, перетворююча, прогностична, координуюча, адаптивна, профорієнтаційна, підготовки до трудової, суспільно-політичної діяльності, до сімейного життя та інше. Усі ці функції взаємопов'язані і взаємодіють у різних варіаціях. Отже, освіта - це система, що забезпечує передачу наукових знань, умінь і навичок підростаючим поколінням і всьому населенню, що задовольняє їх потреби в освітніх послугах і професійно-кваліфікаційній підготовці, а також формує відповідні естетичні оцінки і моральні правила поведінки в суспільстві. Освіта належить до галузі нематеріального виробництва. Особлива роль сфери освіти пояснюється:
Освітні послуги - система знань, інформації, вмінь і навичок, які використовуються в цілях задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства, держави. Це - соціальна цінність. В освіті, як і в будь-якій галузі народного господарства існують виробничі економічні відносини, які мають свої специфічні особливості. Найбільша: обмежені можливості використання комерційних, госпрозрахункових відносин. У чому ж заключається сутність економічної функції освіти? Економічне значення освіти зазвичай вбачають у її активному впливі на розвиток виробничих сил країни, на підвищення ефективності суспільної праці. Усе це правильно, але це тільки частина проблеми. Головна роль освіти полягає в тому, що вона охоплює специфічну галузь народного господарства. Економіка освіти - важлива галузь системи економічних наук. Ці науки займаються дослідженням сукупності виробничих відносин у взаємодії з виробничими силами. Вони зсовують, як рівні суспільства використовують обмежені ресурси для виробництво корисних продуктів і розподіляють їх серед людей. Сьогодні, наука про економіку виступає як складний комплекс економічних знань, що складається із чотирьох великих груп економічних наук:
Економіка освіти відноситься до числа самих молодих економічних наук. Життя не один раз підтверджувало, що економічна "тканина" у сфері освіти більш складна, ніж у галузях матеріального виробництва. Це й визначило, що економіка освіти як наука склалася набагато пізніше економіки промисловості і ряду інших галузевих економік; усього лише декілька десятиліть назад. Для розкриття економічних таємниць і виявлення своєрідності економічних категорій і законів у галузі освіти недостатньо простого спостереження й опису явищ. Необхідна була спеціальна наука, здатна проникнути в сутність процесів, що відбуваються, і розкрити їх рушійні сили. Такою наукою і стала економіка освіти. Її предмет можна визначити так: "Це наука про специфіку виробничих сил і виробничих відносин у галузі, що створює освітні послуги і задовольняє потреби особистості і суспільства в них при обмежених ресурсах, що виділяються на ці цілі. Вона досліджує і виявляє особливості дії економічних законів і категорій у сфері навчання і виховання підростаючого покоління, підготовки кваліфікованої робочої сили, підвищення освітнього і культурно-технічного рівня населення". Як конкретна наука і навчальна дисципліна економіка освіти володіє своїм, тільки їй належним предметом, тобто об'єктом і суб'єктом вивчення. Таким об'єктом є своєрідні виробничі сили й економічні відносини, характерні для організацій і проведення процесу освітньої діяльності. Об'єкт – це не тільки економічні умови і форми відтворення робочої сили, форми суспільних затрат на розвиток системи освіти і підготовку кадрів, умови відшкодування цих затрат. У такому випадку втрачається дуже важлива ланка: процес творення й обміну освітніх послуг. Суб'єктом дослідження і вивчення в економіці освіти виступають люди, більша частина населення, котра в тій чи іншій мірі включається в освітню трудову діяльність. Це діти (дошкільнята, школярі, учні ПТУ, студенти) і їх батьки, усі, хто користується освітніми послугами: вихователі, викладачі, інші працівники сфери освіти. Своєрідно проявляються у сфері освіти і закони ринкового господарства: закони попиту і пропозиції, закон вартості та інші. У зв'язку з переважанням безкоштовної освіти, попит на освітні послуги часто не визначається спроможністю споживача заплатити. Дія закону вартості в освіті до цього часу не дооцінюється. Економічні категорії в галузі освіти також проявляються по-особливому. Незвичайна тут праця і її компоненти, продукт праці - освітні послуги з їх особливою корисністю. Основним різновидом власності виступає інтелектуальна власність. Своєрідне вираження отримують і такі загальноекономічні категорії як товар, його ціна, заробітна плата, господарський механізм та інше. Не менш важливим є те, що в дефініції народна освіта розглядається як галузь, що створює послуги. Потрібно визнати невірним попереднє пануюче положення про те, що трудова діяльність працівників освіти не виступає "виробничою силою суспільства", так як не створює "матеріальні споживацькі цінності". Але, як ми вияснили, у цій галузі виробляються освітні послуги - особлива різновидність економічних благ. Для галузі освіти чітко відзначається обмеженість ринкового механізму регулювання. Якби ціни на освітні послуги встановлювались у відповідності до закону вартості, тобто на рівні суспільно-необхідних витрат, вони виявились би дуже високими. Однак, коли змінити основне джерело фінансування освіти, не дивлячись на ріст доходів населення, і при високих тарифах плати за навчання, об'єм наданих освітніх послуг помітно скоротиться і виявиться нижче потреб суспільства в забезпеченні соціально-економічного прогресу. Щоб цього не виникло, держава повинна брати на себе відповідальність за виробництво цих послуг:
Вивчення курсу економіки освіти потрібно розглядати як складову частину сучасної педагогічної освіти. Саме цей курс розкриває майбутнім педпрацівникам економічний аспект системи освіти, дозволяє зрозуміти самобутність виробничих відносин і їх взаємодію з виробничими силами, з осягнути особливості економічних категорій і діючих законів у сфері освіти тощо. Формується економічне мислення; набуваються навички системного підходу до аналізу економічних відносин у їх єдності з педагогічними та іншими соціальними явищами; підвищується рівень професійної підготовки. Усе це сприяє розвитку пізнавальних здібностей студентів, розумінню виняткової важливості економічної функції освіти. Економічні знання дозволяють визначити більш раціональні типи навчальних закладів; покращувати зміст освіти, її форми І методи; удосконалювати механізм оплати, стимулювати педагогічних працівників; оновлювати програми підготовки і перепідготовки кадрів; створювати нові моделі господарського механізму та інше. Засвоєння економіки освіти дозволяє педагогічним працівникам використовувати систему оцінок своєї діяльності не тільки з педагогічної, а й з економічної позиції, співставляти педагогічні результати з досягнутим економічним коефіцієнтом корисної дії, знати і уміти досягати підвищення соціально-економічної ефективності освіти за її основними напрямами. ТЕМА 2. Взаємозв’язок економіки і освіти Розділ 1. 1. Освіта, як відомо, з давніх пір відноситься до важливої галузі суспільної життєдіяльності, забезпечуючи соціальний прогрес. Але протягом багатьох століть вона була безпосередньо пов'язана з виробництвом, яке не здійснювало на неї помітного впливу і не виділялася в самостійну дисципліну. За оцінкою ЮНЕСКО, на рубежі XIX і XX віків у всьому світі працівники освіти вирішували передусім педагогічні й культурологічні завдання. Економічна функція освіти ще не проявлялася, бо в минулому столітті в розвинених країнах Європи переважав фізичний трудовий день. Підприємці мали змогу наймати необхідну робочу силу в готовому вигляді, а витрати на освіту й підготовку були такі малі, що не фіксувалися в бухгалтерських книгах підприємств, ні в теоретичних дослідженнях економістів того часу. Головним чином змінюється стан справ в умовах нинішньої науково-технологічної революції, особливо на рубежі ХХІ століття, коли значно зросла роль освіти в розвитку суспільного виробництва і розвитку сучасної цивілізації. Уже в наші дні в розвинених країнах більше половини економічно-активних громадян зайняті не фізичною, а розумовою працею. Більше 90% відкритих місць, розраховані на працівників, котрі мають повну середню освіту. До числа важливих сучасних економічних закономірностей, характерних різним країнам, відноситься процес інтелектуалізації економіки та інших сторін соціального життя. Проявляється цей процес двояко: підвищується роль таких галузей соціальної сфери як наука і освіта; посилюється значення інтелектуальної діяльності в середині інших галузей народного господарства. Ці дві тенденції сприяють формуванню й удосконаленню освітнього, професійного, наукового, духовного потенціалу суспільства і становлять зараз важливий фактор соціально-економічного розвитку. Що ж таке освіта? Освіта - це цілеспрямований процес навчання і виховання в інтересах особистості, суспільства, держави, який супроводжується констатацією досягнень громадян, рівень освіти котрих визначений державою. Розділ 2.1. У вітчизняній, зарубіжній науковій і освітній літературі менше всього приділено уваги питанням галузевого аспекту як економічного підходу до характеристики системи освіти. Проте, його роль є однією з найважливіших на сучасному етапі розвитку. В чому ж заключається. економічний зміст освіти? У новому положенні "Про освіту" немає достатньо чіткого визначення економічного призначення освіти, ця сторона проблеми знаходиться на другорядних позиціях. Ні в преамбулі, ні в першому розділі Закону немає визначення економічного призначення освіти. У чому полягає суть економічної функції освіти? Економічне призначення освіти полягає в активному її впливі на розвиток виробництва основних засобів країни, на підвищення ефективності праці, а також на підготовку кадрів до професійної діяльності. Усе це вірно, проте це лише частина проблеми. Визначення такої ролі освіти можливе лише на знайомій усім класичній теорії відтворення. Основним фактором економічного росту була й залишається людина, як носій робочої сили - серцевина особливого фактору відтворення. Їй належить вирішальна роль у системі відтворювальних сил, поскільки саме люди створили засоби виробництва, призводять їх у рух і покращують їх для того, щоб примножити життєві блага. А що ж таке робоча сила? Робоча сила чи здатність людини до праці, як відомо, це сукупність її фізичних і духовних здібностей, використання яких забезпечує вироблення необхідних суспільству благ. Освіта відноситься до сфери життєдіяльності людини, де відтворюються здібності робітника до праці, набуваючи загальноосвітнього і спеціального знання, формується морально психологічне ставлення до праці. Виняткова важливість економічної функції освіти складається з відтворювальної кваліфікаційної робочої сили для всіх галузей народного господарства. У цьому розумінні освіту можна правомірно розглядати в якості "підготовчого цеху" для всієї економіки країни. Але відтворюванням кваліфікаційної робочої сили економічна сила освіти та її функції не вичерпується. Головна роль освіти заключається в задоволенні потреб людей в освітніх послугах, через те освіта займає головне , особливе місце. Вона охоплює специфічну галузь народного господарства, яка задовольняє потреби суспільства в освітніх послугах, зайнята підготовкою кадрів, формуванням їх знань, умінь, навичок, необхідних для різнобічних видів трудової та іншої діяльності. Розділ 3.1. Досягнення великого масштабу освіти - явне свідчення важливості тієї продукції масового запиту, що забезпечує ця галузь населенню. Яку ж продукцію постачають членам суспільства працівники освіти? Інколи такою інструкцією називають кваліфікаційну робочу силу, знання. Правильно це? У дійсності працівники навчальних закладів забезпечують потребу членів суспільства в економічних благах. Разом з цим, ці послуги виражаються в навчанні потенційних (майбутніх) і нинішніх працівників, у формуванні і збереженні їх розвитку і здатності до праці, у спеціалізації, професійності і рості кваліфікованої робочої сили. Чим більше використовуються освітні послуги, тим вищий об'єм і якість засвоєних знань, вмінь і навичок, а через те й підвищується якість робочої сили. Освітні послуги, активно впливаючи на розвиток усього комплексу здібностей, особливо важливі в наш час для нарощування інтелектуального потенціалу людини і суспільства. Ріст освітнього і культурного рівня працівників виступає сьогодні необхідною підставою кращої адаптації до динамічно-змінюючих умов праці, особливо в період структурної перебудови економіки. Систематичне оновлення науки і техніки потребує співвідносних знань, навиків і психологічної готовності, ініціативного підходу до справи. Стан системи загальної і професійної освіти регулярно потребує підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів. На вирішення цих питань направлена реформа в галузі освіти, що забезпечує розвиток неперервного освітнього процесу, з урахуванням переходу країни до ринкової системи господарства. Так, робітники освіти не беруть участі в безпосередньому виробництві матеріальних цінностей, зайняті досить важливим видом виробничої праці. Ця праця готує освітні послуги, які безпосередньо виробляють і розвивають робочу силу – людей, формують людину, як головну виробничу силу, примножують її здібності до виконання більш складнішої і якіснішої праці в усіх галузях народного господарства. У своїх працях В.Гюго писав: “Ви підходите до шкільного вчителя – низько вклоніться йому; знаєте, що він робить? Він шліфує розум”. Освіта, як галузь народного господарства, виконує важливу економічну функцію у забезпеченні населення освітніми послугами в цих галузях суспільного виробництва, кваліфікаційними кадрами. Ознайомившись із матеріалами цього предмета та дисципліни, мимовільно випливає думка: (трудовий процес - це почесний обов'язок кожного громадянина країни). І це вимагає бережливого ставлення до продукту праці. Тому що людина, котра виготовила його, вклала всі свої вміння, знання і навички, душу. Отже, неохайне, нетактовне ставлення до виробу чи продукції, є нетактовним ставленням до людини, котре була задіяна у процесі його виготовлення. |
|
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу... |
1. Предмет i метод історії економіки та Призначений для студентів, які навчаються за напрямом 0501 економіка і підприємництво |
|
Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ Тема Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму |
Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ Тема Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму |
|
Тема 1: Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна економіка» Які показники регіональної економіки виражають загальноекономічну характеристику ? |
КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
|
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського... Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод |
Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються... Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,... |