ВСТУП


НазваВСТУП
Сторінка7/30
Дата02.04.2013
Розмір3.68 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30

Нормативним документом, що регулює порядок ведення операцій на валютних рахунках, є ІНСТРУКЦІЯ про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492від 12.11.2003 р.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи: заява про відкриття рахунку, картка із зразками підписів і відбитком печатки (лише після цього укладається договір на розрахунково-касове обслуговування). Банк уповноважений повідомити по­даткову на НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків. Сплачується комісійна винагорода в іноземній валюті за ставками банку.

Найважливішим завданням обліку валютних засобів і опера­цій з ними є достовірне відображення відповідної інформації на передбачених для цієї мети бухгалтерських рахунках і в регістрах синтетичного й аналітичного обліку.

Всі операції за валютними рахунками реєструються на під­ставі банківських виписок і прикладених до них підтверджу­вальних документів. У банківській виписці обов’язково вказу­ються валютні суми (вхідне сальдо на початок дня, суми з операцій, вихідне сальдо на кінець дня), а також у гривневому еквіваленті.

Основні рахунки обліку іноземної валюти, товарно-мате­ріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг у зовніш­ньоекономічній діяльності, тобто для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом валюти, мають здійснюватися відповідно до Інструкції № 291.

До сум, що перебувають у дорозі, належать:

  • виторг, отриманий підприємствами за реалізовані послуги, продукцію і виконані роботи, внесений у банк для зарахування на валютний рахунок;

  • валютні ресурси, перераховані на УМВБ для їх продажу;

  • кошти в іноземній валюті, прийняті до обліку за телеграф­ним повідомленням іноземного банку про зроблений платіж за рахунок акредитиву, до надходження підтверджувальних доку­ментів (рахунків-фактур, актів тощо).

Методика обліку за цими рахунками аналогічна методиці обліку іноземної валюти в касі і на валютних рахунках:

  • аналітичний облік ведеться у відповідних валютах;

  • синтетичний облік – у грошовій одиниці України.

Бухгалтерія підприємства перевіряє правильність й обґрунто­ваність проведених банком операцій за розрахунковими рахун­ками і, якщо буде виявлена помилка, повідомляє відділення банку протягом 10 днів із дня одержання виписки. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгал­тера установи банку та відбитком круглої печатки. Виправлення в первинних документах не дозволяється.

Банк видає виписки в розрізі валют і в українській гривні. Паралельно із записами в журналах-ордерах з валютних ра­хунків у грошовій одиниці України, необхідно також відобра­жати аналогічні записи у валюті відкритого рахунку за її но­міналом. Для цього відкривають другий комплект облікових регістрів, або роблять запис даних через дріб.

Враховуючи національний план рахунків, синтетичний облік наявності й руху іноземної валюти на рахунку в банку рекомендується здійснювати на таких рахунках:

312 – «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

314 – «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»;

334 – «Кошти в дорозі в інвалюті».

По дебету рахунків відображається надходження іноземних коштів, по кредиту – виплата (видача) іноземних коштів.

4. Облік придбання та реалізації валюти

Операції купівлі і продажу іноземної валюти на території України здійснюються як резидентами, так і нерезидентами через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали на це ліцензію НБУ, згідно з Декретом № 15-93. Порядок умов торгівлі іноземною валютою визначається Прави­лами № 127. Проводяться ці операції винятково на міжбанків­ському валютному ринку України, на аукціонах НБУ й упов­новажених банках із продажу валютних засобів.

Інвалюта може здобуватися з ініціативи підприємства на різні цілі, а також для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами України.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть купувати на Міжбанківському валютному ринку валюту з метою:

  • забезпечення виконання їх зобов’язань перед нерезиден­тами по імпорту товарів;

  • покриття витрат на службові відрядження за кордон;

  • попередньої оплати послуг зв’язку і транспорту;

  • розрахунків по картках міжнародних платіжних систем;

  • передплати періодичної і поліграфічної продукції;

  • оплати за переробку давальницької сировини, за капіталь­не будівництво, за надання туристичних і страхових послуг, за участь у семінарах, мешкання в готелях;

  • сплати митного збору і послуг повірених на підставі від­повідних документів і довідки Державної податкової адмі­ністрації;

  • погашення кредитів нерезидентів;

  • переказ за кордон пенсій, стипендій, аліментів;

  • репатріації капіталу, що належить іноземному інвестору або дивідендів;

  • для інших цілей, передбачених чинним законодавством.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

  • договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

  • вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;

  • акт (приймання-передавання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

  • документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором). Купівля іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпор­тер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньо­торговельним договором, дозволяється лише в разі пред’явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг.

На оригіналах документів, на підставі яких була придбана іноземна валюта, і на копіях цих документів, які залишаються на зберіганні в уповноваженому банку або уповноваженій фінансо­вій установі (копії засвідчуються підписом керівника або заступ­ника керівника та печаткою суб’єкта господарської діяльності або нотаріусом), робиться відмітка уповноваженого банку (уповноваженої фінансової установи). Відмітка має містити дату купівлі іноземної валюти, її суму, а також засвідчуватися під­писом відповідального працівника валютного підрозділу та відміткою його особистого штампа чи штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку (уповноваженої фінансової установи).

Підставою для купівлі валюти на міжбанківському валют­ному ринку при здійсненні неторговельних операцій є такі документи:

  1. заявки з розрахунком витрат:

  • на відрядження за кордон;

  • на експлуатаційні витрати транспортних засобів, які виконують рейси за кордон;

  1. документи, які мають силу договору і можуть використо­вуватися контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

  • для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

  • для оплати за навчання, лікування, патентування;

  • для сплати обов’язкових платежів, установлених зако­нодавством іноземних держав;

  • для відшкодування витрат судових, арбітражних, нота­ріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

  1. укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

  2. виконавчі документи, видані на виконання рішень, перед­бачених статтею 3 Закону України «Про виконавче про­вадження»;

  3. угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

  4. угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів;

  5. договори про отримання резидентами благодійної допомо­ги від нерезидентів, якщо ними передбачено повернення благо­дійної допомоги в розмірі невикористаного залишку або в разі нецільового використання цієї допомоги за умови, що кошти, які надійшли в Україну як благодійна допомога, були повністю продані на міжбанківському валютному ринку;

  6. копії позовних заяв до суду або господарського суду в Україні за позовами, що подаються в іноземній валюті, із зазначенням ціни позову для сплати державного мита;

  7. перелік документів для повернення коштів у разі відкли­кання банками-нерезидентами розрахункових документів:

    • вказівка іноземного банку щодо повернення коштів, перерахованих ним на користь клієнта, засвідчена під­писом відповідального працівника валютного підроз­ділу та відбитком його особистого штампа чи штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку;

    • виписки (довідки) банку про фактичне надходження коштів на користь клієнта, їх зарахування на розподіль­чий рахунок та подальше зарахування на поточні рахунки клієнта після здійснення обов’язкового прода­жу. Виписки мають бути засвідчені підписом відпові­дального працівника валютного підрозділу та відбит­ком його особистого штампа або штампа цього підроз­ділу, або печатки уповноваженого банку;

    • платіжне доручення отримувача переказу на перераху­вання коштів за реквізитами, вказаними банком ініціатора.

Відповідності до статті 5 Закону № 185, у випадку пору­шення п’ятиденного терміну, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбан­ківському валютному ринку України. Позитивна курсова різни­ця, що виникає при цьому, перераховується в бюджет, а нега­тивна – відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Залишок невикористаної після оплати зобов’язань валюти в розмірі до однієї тисячі доларів США чи еквівалент такої суми в іншій іноземній валюті, раніше придбаної підприємством у встановленому порядку через уповноважені банки й уповнова­жені фінансово-кредитні установи, може бути зарахований на його поточний рахунок.

У випадку повернення на адресу резидента засобів в інва­люті, куплених на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) і перерахованих на користь нерезидента, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково чи цілком не виконані, ці засоби не можуть бути використані в інших цілях і підлягають продажу з розподільчого рахунку.

Обмеження щодо терміну продажу не поширюється на інвалюту, яка не належить до 1 групи Класифікатора валют.

На величину суми, необхідної для придбання інвалюти, впливають два фактори – обмінний курс гривні до відповідної іноземної валюти, комісійна винагорода банку та збір у Пенсійний фонд.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 127, операції з придбання іноземної валюти здійснюються за договірним курсом купівлі й продажу. Одночасно враховується курс валютної біржі за попередній день.

Збір у Пенсійний фонд сплачується юридичними і фізичними особами в розмірі 1,0 % (який може змінюватися) від суми в гривнях, витраченої на купівлю валюти, без обліку комісійної винагороди з цих операцій.

Порядок сплати збору визначений такими документами:

  • Законом України «Про збір на обов’язкове державне пен­сійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р.;

  • Порядком сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.98 р.;

  • Інструкцією про порядок нарахування й сплати підприєм­ствами, установами, організаціями й громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 4–6 від 3 червня 1999 року.

Юридичні особи одночасно з перерахуванням засобів на ку­півлю іноземної валюти представляють банку платіжне доручен­ня на суму збору, яку необхідно сплатити в Пенсійний фонд України з операції купівлі іноземної валюти. Виходячи із суми, що підлягає перерахуванню для купівлі іноземної валюти, здійс­нюється розрахунок збору в Пенсійний фонд шляхом множення суми, спрямованої на купівлю іноземної валюти, на 0,01.

Можливий варіант, коли банком заявка на купівлю іноземної валюти з якихось причин не задовольняється (чи задоволь­няється частково), тоді частину «невикористаної» суми збору (розмір якої складає різницю між сумою збору, фактично пере­рахованої банку, і сумою збору, що підлягає сплаті в Пенсійний фонд) має бути повернута за рахунок покупця валюти.

Сплачені (нараховані) суми збору в повному обсязі включа­ються до складу валових витрат платників податку на прибуток на підставі п. 5.2.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (зі змінами і доповненнями).

Що стосується бухгалтерського обліку, то витрати на оплату зборів до Пенсійного фонду, відповідно до п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами і доповненнями, включаються у склад адміністративних витрат і відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Для купівлі інвалюти на УМВБ підприємство подає заявку в уповноважений банк, у якій вказується:

  1. повне найменування покупця (поштова адреса, телефон, факс);

  2. прізвище, ім’я, по батькові співробітника, уповноваженого на рішення питань за договорами;

  3. найменування і номер МФО банку;

  4. номер валютного рахунку;

  5. мета використання валюти;

  6. сума іноземної валюти;

  7. курс і сума у гривнях, відповідно до цього курсу;

  8. сума комісійної винагороди банку;

  9. зобов’язання покупця зробити своєчасну оплату прид­баної валюти.

До заяви додається копія контракту. Після передачі заяви підприємство перераховує гривневий еквівалент у банк за аукціонним курсом і попередніх торгів плюс комісійна винаго­рода. Крім комісійної винагороди уповноваженому банку покупець робить сплату комісії УМВБ у розмірі 0,2 % від суми угоди в інвалюті.

Для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом валюти, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахун­ків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів…

Кошти в іноземній валюті, операції з ними і розрахунки на рахунках бухгалтерського обліку відображаються в гривнях у сумі, обумовленій шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення операції (перерахування засобів, оформлення митних докумен­тів, підписання документів про виконання робіт (послуг), підпи­сання статутних документів, затвердження авансового звіту про використання підзвітних коштів тощо). Одночасно такі кошти чи відповідна заборгованість відображаються в тій валюті, у якій здійснюються розрахунки і платежі.

При цьому, зі зміною офіційного обмінного курсу іноземної валюти стосовно гривні виникають курсові різниці між тими, що числяться в обліку у гривневому еквіваленті валют чи заборгованості за курсом НБУ на дату її одержання (придбання) і здійснення операції (списання, продажу і т. д.). Такі курсові різниці відносяться на рахунки:

  • 71 «Інший операційний дохід»;

  • 74 «Інші доходи»;

  • 85 «Інші витрати»;

  • 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

  • 97 «Інші витрати».

Порядок відображення операцій з придбання іноземної валю­ти в податковому обліку визначений у п. 7.3.4 ст. 7 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого, «у випадку купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати чи валові доходи платника податків не змінюються. Сума гривень, сплачена плат­ником податку у зв’язку з такою купівлею (без обліку комісій­них чи вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти».

У випадку купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визнача­ється на рівні балансової вартості проданої іноземної валюти.

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на прибуток», придбання іноземної валюти не приводить до зміни ні валових витрат, ні валових доходів підприємства (звичайно, за винятком сум збору та комісійної винагороди за проведення обмінної операції, що включаються у валові витрати в загаль­ному порядку).

Розглянемо приклад відображення операцій з придбання іноземної валюти (таблиця 3.1).

Приклад 3.1. Підприємство подало заяву до банку на придбання 2 400 дол. США за курсом міжбанківської валютної біржі 8,35 грн за дол. США. Для цього було перераховано до банку 20 700 грн. Курс НБУ на дату зарахування валюти – 8,2 грн за дол. США. Комісійна винагорода банку – 2 %, збір до пенсійного фонду – 1,0 %. Відобразимо ці події в бухгалтер­ському й податковому обліку.

Таблиця 3.1

Відображення в обліку операцій з придбання іноземної валюти



з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

грн

дебет

кредит

1

Перерахування гривень на придбання валюти

333

311

20 700,0

2

Зарахування валюти на рахунок підприємства по курсу 8,2 грн за дол. США (2 400 · 8,2 = 19 680,0)

312

333

19 680,0

3

Перерахування комісійної винагоро­ди банку (2 400 · 8,35 · 2 % = 400,8)

685

333

400,8

4

Відображення комісійної винагороди у складі витрат

92

685

400,8

5

Перерахування 1,0 % в Пенсійний фонд України
(2 400 · 8,35 · 1,0 % = 200,4)

651

333

200,4

6

Відображення пенсійного збору у складі витрат

92

651

200,4

7

Відображена у складі витрат різниця між вартістю валюти за курсом між­банківської валютної біржі та кур­сом НБУ на дату зарахування валюти на рахунок

949

333

360,0

8

Повернення невикористаних гривень

311

333

58,8

Продаж іноземної валюти відбувається у таких випадках:

  • обов’язковий продаж іноземної валюти, раніше придбаної на МВРУ і не використаної протягом 5 днів відповідно до цільового призначення;

  • вільний продаж інвалюти.

Ресурси в іноземній валюті, які не підлягають продажу:

  • засоби, які надходять у вигляді кредитів (позик, фінансо­вої допомоги) від уповноважених банків і уповноважених кре­дитно-фінансових установ, від нерезидентів, міжнародних фі­нансових організацій, а також засоби, переуступлені Національ­ним банком України по гранту Кредитної установи для віднов­лення (Кf, Німеччина); суми надходжень в іноземній валюті, спрямовані цілком резидентами на погашення заборгованості з цих кредитів, позики, фінансова допомога та зобов’язання за договорами міжнародного лізингу. Засоби придбаних від нере­зидентів кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги не підлягають обов’язковому продажу, якщо на проведення таких операцій, відповідно до чинного законодавства України, отри­мана гарантія Кабінету Міністрів України, індивідуальна ліцен­зія чи реєстраційне свідоцтво Національного банку України;

  • ресурси, що переводяться на територію України з метою здійснення інвестицій;

  • ресурси, які придбані на Українській і Кримській міжбан­ківських валютних біржах через уповноважені банки і уповнова­жені кредитно-фінансові установи протягом терміну, установле­ного валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами;

  • ресурси, які перераховані на користь нерезидента і повер­нуті у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання цілком чи частково не виконані, за умов, що ці засоби не були куплені на міжбан­ківському валютному ринку України;

  • ресурси, які надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агент­ськими угодами і підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам. Резиденти-посередники здійснюють обов’язковий продаж тільки отриманої від нерезидентів комісійної винаго­роди;

  • ресурси, які належать уповноваженим банкам і уповно­важеним кредитно-фінансовим установам;

  • депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані з них), а також інвестиції, здійснені рези­дентами за межами України, у випадку їх повернення власнику;

  • ресурси, які надходять транспортним організаціям (авіа­ційним, залізничним, автомобільним) та підприємствам у зв’яз­ку з експортом власних послуг і експлуатаційних витрат направ­ляються ними на пов’язані з обслуговуванням їх транспортних засобів (надання послуг зв’язку) за межами України;

  • ресурси, які надходять безкоштовно у вигляді добровіль­них пожертвувань;

  • відсотки, нараховані на залишки ресурсів в іноземній валюті на рахунках резидентів – юридичних осіб.

У бухгалтерському обліку дохід від реалізації іноземної валюти відображається по рахунку 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» а еквівалент цієї валюти за курсом НБУ відображається у складі витрат по дебету рахунку 942 «Собі­вартість реалізованої іноземної валюти».

Розглянемо приклад відображення операцій з продажу іноземної валюти (таблиця 3.2).

Приклад 3.2. Підприємство здійснює продаж 3 000 дол. Валютний курс на дату отримання валюти та списання її з валютного рахунку складає 8,22 грн за дол. США. Курс продажу валюти на міжбанківській валютній біржі становить 8,26 грн за дол. США. Валютний курс на момент продажу – 8,25 грн за дол. США. Відобразимо ці операції в бухгалтерському та податковому обліку.

Таблиця 3.2

Відображення в обліку операцій з
реалізації іноземної валюти




з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

дебет

кредит

1

Списання з валютного рахунку іно­земної валюти для продажу
(3 000 · 8,22 = 24 660)

334

312

24 660,0

2

Відображення у складі доходів суми гривень, отриманої від продажу іноземної валюти

(8,26 · 3 000 = 24 780)

377

711

24 780,0

3

Зарахування на розрахунковий раху­нок суми гривень, отриманої від про­дажу іноземної валюти, за вираху­ванням комісійної винагороди банку

311

377

24 284,4

Продовж. табл. 3.2



з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

дебет

кредит

4

Відображення у складі витрат суми комісійної винагороди банку

(3 000 · 8,26 · 2 % = 495,6)

942

377

495,6

5

Відображення курсової різниці між вартістю списаної з поточного рахун­ку валюти, розрахованої по курсу на дату списання і вартості валюти, розрахованої по валютному курсу на момент продажу
(3 000 · 8,25 – 3 000 · 8,22 = 90)

334

714

90,0

6

Списання собівартості проданої валюти (3 000 · 8,25 = 24 750,0)

942

334

24 750,0

7

Відображення фінансового результату

711

79

24 780,0

79

942

24 750,0

79

942

495,6

5. Облік курсової різниці

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.

Курсова різниця – це та сума, яка виникає під час обліку активів і пасивів за курсом НБУ на момент здійснення операцій по розрахунках, або на момент складання звітності, і які вира­жені в іноземній валюті. Реальна оцінка валютних ресурсів залежить від коливання валютного курсу.

Валютним курсом для цілей бухгалтерського обліку, відпо­відно до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», вважається встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Офіційний курс своєї грошової одиниці встановлюється НБУ на підставі результатів торгів валютними цінностями на міжбан­ківській валютній біржі. Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій:

  1. Купівлі та продажу іноземної валюти.

  2. У бухгалтерському обліку всіх операцій, відображених в інвалюті.

  3. Розрахунків з бюджетом та митницею.

  4. При плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяль­ності.

  5. Ціноутворенні.

  6. Складанні оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності.

  7. Для міждержавних розрахунків.

Офіційний курс використовують усі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України, незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснених операцій.

Установлення валютного курсу на біржі називається котиру­ванням валют.

Існує два методи котирування валют:

Прямий – валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту.

Непрямий – за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражається у визначеній кількості іноземних грошових одиниць.

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури зазвичай базується на крос курсі – співвідношенні між двома валютами, що випливає з їх курсу стосовно до третьої валюти (як правило, до долара).

При здійсненні обліку курсових різниць необхідно визначити:

  • природу їх виникнення;

  • об’єкти обліку;

  • розмір балансової вартості іноземної валюти;

  • звітний період, у якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валютних ресурсів.

Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про рух грошових коштів», усі курсові різниці, в залежності від виду діяльності (природи їх виникнення) умовно, поділяються на:

  • операційні – які виникають під час господарських опера­цій з активами і по зобов’язанням підприємства, пов’язаних з операційною діяльністю;

  • неопераційні – які виникають під час господарських операцій з активами і зобов’язанням підприємства в інвалюті, які пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю підпри­ємства.

При віднесенні курсової різниці до операційної чи неопера­ційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвести­ційною чи фінансовою є сама операція, в результаті проведення якої дана курсова різниця утворилася.

Курсову різницю розраховують за наступною формулою:

(3.1)

де См – сума монетарної статті в іноземній валюті;

Кt – валютний курс на дату оцінки монетарної статті;

Кt1 – валютний курс на дату первинної оцінки монетарної статті.

Виходячи з поняття «курсова різниця», можна виділити чоти­ри періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

  • датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;

  • датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

  • датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

  • датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Операційні курсові різниці відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (субрахунок 714 «Дохід від опера­ційної курсової різниці», 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).

Неопераційні курсові різниці відображають у складі інших доходів (витрат) 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці», 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці», за винятком курсових різниць, що виникають по фінансових інвестиціях в господарські одиниці за межами України. Ці різниці відобра­жають у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 «Інший додатковий капітал»). Негативна сума курсової різниці віднімається від суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться із знаком «–».

Плани практичних занять
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30

Схожі:

КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ
Вступ с. 3-5
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність
Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний...
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів...
Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей
Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення...
У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для...
З УЧНЯМИ
ВСТУП
1 Вступ ( 1 година)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка