|
Скачати 3.68 Mb.
|
Теми рефератів
Тести 1. В Україні здійснюються наступні види зовнішньоекономічної діяльності:
2. Зовнішньоекономічну діяльність мають право здійснювати:
3. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється відповідно до принципів:
4. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту:
5. Контроль за зовнішньоекономічною діяльністю здійснює:
Література: 1–10, 19, 26, 30. Тема 2. Основні положення міжнародних контрактів та особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку При вивченні цієї теми студенти повинні:
Ключові терміни: договір, зовнішньоекономічний контракт, функції зовнішньоекономічного контракту, оферта, акцепт, форс-мажорні обставини. Методичні поради до вивчення теми Перелік питань
1. Зовнішньоекономічний контракт як основне джерело інформації для відображення у бухгалтерському обліку операцій, що є предметом контракту Сьогодні, коли більшість держав прагне до інтеграції у світове товарно-грошове співтовариство, врегульована зовнішньоекономічна діяльність та налагоджені міжнародні відносини відіграють значну роль для ефективного економічного розвитку. Основною формою зовнішньоекономічних відносин є зовнішньоекономічний договір (контракт). Порядок укладання та особливості зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні встановлено ст. ст. 377–389 Господарського кодексу України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ, «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV, «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23 грудня 2008 року № 351-IV, Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 року № 567/74 та ін. нормативними актами. Сутність та особливості зовнішньоекономічних договорів. Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під зовнішньоекономічним договором (контрактом) розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Таким чином зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається виключно між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними контрагентами. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлена обов’язкова проста письмова форма договору (якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом). При цьому ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» містить більш конкретизовані вимоги відносно форми зовнішньоекономічного договору. Так, якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, – форма договору залежить від права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, – права України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Відповідно до п. 5 ст. 382 Господарського процесуального кодексу України у разі недосягнення згоди сторін стосовно порядку визначення права, він встановлюється відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність. При цьому, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність встановлює, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до даного закону та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. При укладенні договорів у зовнішньоторговельній практиці широко використовуються типові контракти. Типовий контракт – це примірний договір або ряд уніфікованих правил, викладених у письмовій формі, сформульованих раніше з урахуванням торгової практики і звичаїв та прийняті сторонами, що домовляються, після узгодження відповідно до вимог конкретної угоди. Найпростіший контракт купівлі-продажу містить такі основні умови, як: предмет та обсяг поставки (найменування та кількість товару), строк та місце поставки, базисні умови поставки, ціна та загальна вартість поставки, умови платежу, порядок здавання-приймання товару, умови про гарантії та санкції, про арбітраж, форс-мажор, транспортні умови, юридичні адреси сторін, підписи продавця та покупця. Сторони договору купівлі-продажу – продавець та покупець – беруть на себе конкретні обов’язки, які містяться у всіх умовах договору. Основними для продавця є: поставити товар, передати належні до нього документи і передати право власності на товар; для покупця – оплатити вартість товару і прийняти поставку. В контракт, як правило, вносяться також положення, спільні для обов’язків продавця та покупця, зокрема з таких важливих питань, як:
Перед тим, як укладати зовнішньоекономічний договір, необхідно вибрати спосіб встановлення контакту з потенційними партнерами. Експортер може використовувати такі способи встановлення контактів з контрагентами:
Ініціативу встановлення контакту може виявити як покупець (замовник), так і продавець (виконавець). Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, визначені обов’язкові умови, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних умов. До таких зокрема відносяться: 1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення. 2. Преамбула, в якій зазначається повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо). 3. Предмет договору (контракту), що визначає, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. 4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). 5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг), де зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). 6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). 7. Умови платежів. 8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). 9. Упаковка та маркування – містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення. 10. Форс-мажорні обставини. 11. Санкції та рекламації (порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань). 12. Урегулювання спорів у судовому порядку (із визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання). 13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. Даний перелік не є вичерпним. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови щодо страхування, гарантій якості, умов залучення судовиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умов передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядку сплати податків, митних зборів, різного роду захисних застережень з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін. Статтею 383 Господарського кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначають законом та іншими нормативно-правовими актами. Так, наприклад, на сьогодні обов’язковій реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори (контракти) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, що встановлено Наказом Міністерства економіки України № 505 від 15 грудня 2005 року. Режим державної реєстрації контрактів запроваджується з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України. Державна реєстрація дозволяє також контролювати кількість товару, що експортується, з метою запобігання перевищенню встановленого обмеження з вивезення певного товару, адже до державних органів постійно надходить інформація про кількість експортованого товару, щодо якого існують певні кількісні обмеження. Державна реєстрація зовнішньоекономічних контрактів належить до заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державній реєстрації підлягають контракти, що укладені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності і предметом яких є наступні товари походженням з України:
Конкретний перелік товарів, які експортуються за умови реєстрації зовнішньоекономічних контрактів, затверджено наказом, Мінекономіки України від 11 липня 2002 р. № 207. До цього переліку входять, наприклад добрива мінеральні, хімічні або азотні (код згідно з УКТ ЗЕД 3102 10, 3102 30), шкірсировина та шкіра (код згідно з УКТ ЗЕД 4101, 4104 (крім 4104 10 10 00). Зовнішньоекономічний контракт не потрібно реєструвати у разі, коли до експорту товарів, визначених у переліку, застосовується режим ліцензування (з видачею ліцензії) чи подвійної перевірки експорту (з видачею відповідного «експортного документа») відповідно до міжнародних договорів чи законодавства України. Зовнішньоекономічний контракт, який підлягає реєстрації, може бути зареєстрований Мінекономіки України або уповноваженими ним Міністерством економіки АР Крим та відповідними структурними підрозділами обласних чи міських держадміністрацій, виходячи з їх загальної вартості, видів і конкретних товарів:
Для державної реєстрації зовнішньоекономічного контракту слід подати такі документи:
Відповідні підрозділи Мінекономіки України, Міністерство економіки АР Крим чи обласних і міських підрозділів держадміністрації із зовнішньоекономічних зв’язків розглядають перелічені документи протягом 10 робочих днів з дати звернення. За результатами розгляду приймається рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту чи про відмову в ній. Державну реєстрацію зовнішньоекономічного контракту підтверджує картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту, яка є дійсною для митного оформлення товарів, що є предметом відповідного контракту, протягом 12 місяців з дати її оформлення. 2. Розмежування витрат та особливості їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку Базові умови поставки товарів визначають порядок оплати витрат, пов’язаних з транспортуванням товару від експортера до імпортера, а також перехід відповідальності за експортовані товари. Базові умови з’явилися з об’єктивних потреб і зумовлені міжнародними торговельними звичаями. Міжнародна торговельна палата була створена у 1914 р. (у Парижі), об’єднавши ділові кола та окремі фірми багатьох країн. У 1923 р. вона опублікувала збірник відомостей про звичаї, базові умови, прийняті у 18 країнах світу. Збірник стосувався 10 базових умов. Ця палата згодом виконала роботу з уніфікації базових умов і в 1936 р. вперше опублікувала документ під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (INCOTERMS – International Commercial Terms). Зміни і доповнення вносилися до нього у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р. Далеко не у всіх країнах світу «Інкотермс» є обов’язковим для виконання документом, але його намагаються дотримуватися, на кшталт того, як розумні люди користуються розумними порадами. Указом Президента України від 4 травня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» «Інкотермс-90» набув статусу нормативного документа. Нині на практиці застосовується сьома редакція документа – «Інкотермс-2000», але акт про його офіційне затвердження в Україні не прийнятий. Базисні умови поставки складаються з 13 торгових термінів, які згруповані у чотири групи: E, F, C, D (таблиця 2.1). При їх визначенні застосовується термін «франко» (в перекладі з франц. franco – означає «вільно»). Для контрагентів слово «франко» в базисних умовах вказує, що покупець звільняється від ризику і усіх витрат по доставці товару до пункту, означеного даним терміном. Таблиця 2.1 Умови перевезення відповідно до правил «Інкотермс»
Продовж. табл. 2.1
Перша група «Е» включає лише одну умову «Франко-підприємство» і описує ситуацію, коли продавець передає свій товар покупцю зі свого складу. Згідно з умовами групи «F» продавець зобов’язаний передати товар перевізнику відповідно до інструкції покупця. Після такої передачі його зобов’язання перед останнім вважаються виконаними. При використанні умовам групи «С» продавець зобов’язаний укласти договір перевезення і оплатити транспортні витрати до місця приймання товару покупцем. Незважаючи на те, що продавцю доводиться нести усі витрати на перевезення товару до країни-покупця, він при цьому звільняється згідно з С-умовами від відповідальності і ризиків з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні. Умови групи «D» є найбільш вигідними для покупця, оскільки в обов’язки продавця входить доставка товару в пункт призначення за його рахунок. Водночас він бере на себе усі ризики, пов’язані з такою доставкою. При використанні умов DAF, DES і DDU продавець не зобов’язаний здійснювати митне оформлення товарів для імпорту, в той час як за умов DEQ і DDP він повинен одержати необхідні імпортні ліцензії, оплатити мито, податки і митні збори. У практиці світової торгівлі найчастіше використовуються умови FOB і CIF. Вони є найбільш вигідними для продавця, оскільки усі ризики пошкодження і загибелі товару з моменту одержання продавцем коносамента в порту відправлення повністю переходять на покупця. Ми уже зазначали, що базисні умови доставки формують основу (базис) ціни. Тому ціна FOB розглядається у світовій практиці як експортна ціна, а ціна CIF – як імпортна. Плани практичних занять Питання для вивчення і обговорення
Завдання 4. З’ясувати особливості включення різних витрат підприємства для визначення митної вартості в залежності від базисних умов поставки, визначити витрати, які включаються в ціну товару згідно з «Інкотермс-2000». Умови: а) FOB; б) FCA (франко-перевізник); в) CIF (вартість, страхування, фрахт); д) DAF (поставка до кордону). Витрати при імпортуванні товарів:
Які умови доцільно застосовувати для імпорту товарів? Домашнє завдання Завдання 5. З’ясувати особливості включення різних витрат підприємства для визначення митної вартості в залежності від базисних умов поставки, визначити витрати, які включаються в ціну товару згідно з «Інкотермс-2000». Умови: а) FOB; б) FCA (франко-перевізник); в) CIF (вартість, страхування, фрахт); д) DAF (поставка до кордону). Витрати при експортуванні товарів:
Які умови доцільно застосовувати для експорту товарів? Завдання 6. Нарахувати збір за перебування товарів під митним контролем та визначити статті витрат, вказати бухгалтерські проведення з нарахування даних сум відповідно до виставлених митницею рахунків. Митна вартість товару – 183 000 дол. США (курс НБУ – 7,29 грн за 1 дол. США). Термін перебування товарів під митним контролем – 24 дні. Використовувати діюче законодавство на дату виконання завдання. Рішення обґрунтувати. Питання для самостійного вивчення
Завдання 7. Скласти зовнішньоекономічний контракт на відвантаження товарів на експорт, виходячи з наступних умов: Контракт № 14/01-00-Е, м. Полтава, від 14.01.200__ р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» м. Полтава, Україна в особі генерального директора Коваленка Івана Васильовича, діючого на підставі Статуту Товариства (Продавець) і фірма «Brandon», м. Краків, Польща (Покупець) на відвантаження 1 600 000 кг олії рафінованої за ціною 0,65 дол. США за кг, якість товару відповідає технічним умовам. Транспортування буде проведено залізницею за базовими умовами відповідно «Інкотермс-2000» за ціною DAF. Інші умови в контракті визначити, виходячи з найбільш взаємовигідних умов, враховуючи Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тематика індивідуальних завдань Завдання 8. Визначити, виходячи з правил ІНКОТЕРМС, до якої з груп відносяться наступні умови поставки (таблиця 2.2): Таблиця 2.2 Відповідність умов поставки групі ІНКОТЕРМС
Завдання 9. Необхідно зазначити, які суттєві пункти контракту були пропущені сторонами при його укладанні. Дані для виконання: Контракт № 03-01, що був підписаний 15 січня ц. р. у м. Харкові між ТзОВ «Мета», м. Харків, Україна (продавець), в особі директора Паудіна Ігоря Олеговича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та компанії, Ізраїль, (покупець), в особі директора Самна Ф. І., що діє на підставі Статуту. В контракті зазначені наступні пункти:
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
З УЧНЯМИ ВСТУП |
1 Вступ ( 1 година) |