Задача 1. Оцінити рівень концентрації галузі за даними, що зведені у таблицю 3.1.
Таблиця 3.1
Обсяги реалізації продукції підприємствами кондитерської промисловості України
№ п/п
|
Підприємство
|
Обсяг реалізації, тис. грн
|
1
|
Корпорація “Бісквіт-Шоколад”
|
229581
|
2
|
ВАТ “Крафт Якобз Сушард Шоколадна фабрика “Україна”
|
344709
|
3
|
ВАТ “Полтавакондитер”
|
173458
|
4
|
ЗАТ “Кондитерська компанія “А.В.К.”
|
311591
|
5
|
Корпорація “Roshen”
|
1239804
|
6
|
ЗАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”
|
342258
|
Розрахувати індекс концентрації за чотирьохчастковим показником концентрації та оцінити рівень концентрації галузі.
Розрахувати індекс Харфіндела-Хіршмана та оцінити можливість злиття підприємств галузі.
Задача 2. На ринку деякого товару діють 15 підприємств. Частка підприємства 1 становить 18%; підприємства 2 – 10%; підприємств 3,4,5,6,7 – по 8%; підприємств 8,9,10,11 – по 6%; підприємств 12,13,14,15 – по 2%. Розрахувати індекс Харфіндела-Хіршмана для усіх підприємств та проаналізуйте його. Чи дозволять державні органи злиття підприємствам 11,14,15?
Задача 3. На ринку деякого товару діють 100 підприємств. Три з них мають наступні частки у загальному обсязі продажу: 1 – 20%, 2 – 11%, 3 – 7%.
Розрахуйте індекс Лінда для цих трьох підприємств. З’ясуйте чи можуть державні органи дозволити злиття підприємстам 2 та 3, якщо їх частки у реалізації товару становитимуть відповідно 18% та 12%.
Література: [4; 8; 14, с. 42-46, 54-62; 23]
Тема 4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТІ ПІДПРИЄМСТВА
4.1. Основні поняття та визначення конкуренції.
4.3. Методика діагностики конкурентоспроможності організації.
4.1. Основні поняття та визначення конкуренції
На сьогодні немає загальноприйнятого визначення поняття «конкуренція», проте всі одностайно визнають, що конкуренція є «однією з найяскравіших відмітних рис бізнесу, двигуном економічного прогресу, механізмом саморегуляції ринкової економіки». У літературі, присвяченій цій проблемі, присутні три підходи до визначення конкуренції.
Перший підхід визначає конкуренцію як змагальність на ринку. Він ґрунтується на повсякденному розумінні конкуренції як суперництва за досягнення кращих результатів на певному полі діяльності.
Другий підхід розглядає конкуренцію як елемент ринкового механізму, що дозволяє зрівноважити попит та пропозицію. Тут конкуренція виступає як сила, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції та забезпечує функціонування механізму ціноутворення. Конкуренція регулює пропорції суспільного виробництва — через механізм міжгалузевої конкуренції відбувається переливання капіталів з галузі в галузь.
Третій підхід трактує конкуренцію як критерій, за яким визначається тип галузевого ринку. Цей підхід ґрунтується на мікроекономічній теорії (на теорії морфології ринку), за якою «конкуренція» розуміється як властивість ринку, відповідно до якої конкуренція є не суперництвом, а скоріше ступенем залежності загальних ринкових умов від поводження окремих учасників ринку. Залежно від ступеня досконалості конкуренції на ринку виділяються різні типи ринків, для кожного з яких властива певна поведінка економічних суб'єктів.
Відповідно до Закону України «Про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності на товарному ринку», «конкуренція — це змагальність суб'єктів, що хазяюють, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку».
При цьому мається на увазі не обмеження конкуренції взагалі, а, навпаки, що державна політика, спрямована на її стимулювання. Йдеться про так звану «недобросовісну, недоброякісну конкуренцію», тобто промислове шпигунство, введення споживача в оману, кримінальні методи ведення конкурентної боротьби тощо.
Така політика нашої країни виходить із факту, що конкурентна боротьба повинна стимулювати підвищення різноманітності товарів і їхньої якості, впровадження інновацій, просування на нові ринки. Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, як швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. Насамперед це залежить від того, як швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.
Конкурентний статус організації - це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» - «МакКінсі».
Конкурентні переваги - це характеристики, властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.
Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.
Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами.
Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.
Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність е поняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.
Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.
|