ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА


НазваЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА
Сторінка1/8
Дата19.03.2013
Розмір1.14 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8


ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА

опорний конспект лекцій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА
Опорний конспект лекцій

Економічна діагностика. Опорний конспект лекцій / Укладач: к.г.н., доц. Мартусенко І. В. – ВІЕ ТНЕУ. – Вінниця, 2011. – 72с.


Рекомендовано до друку на засіданні кафедри економіки підприємств і корпорацій ВІЕ ТНЕУ, протокол № 1 від 28.08.2011 р.


Вінниця ВІЕ ТНЕУ 2011

ПЕРЕДМОВА
Щоб визначатися у шляхах розвитку підприємства під впливом діючих зовнішніх сил, потрібно знати, в якому стані перебуває підприємство порівняно з раніше відпрацьованою стратегією та стосовно конкурентів.

Діагностика вивчає процес визначення стану підприємства, як економічної організації через кількісні параметри та якісні характеристики його функціонування.

Основна мета дисципліни - формування системи знань, умінь і навичок щодо використання методичного апарату економічного діагностування для визначення стану підприємства.

Завданням вивчення курсу є оволодіння навичками економічної діагностики для забезпечення ефективного управління підприємством.

Предметом курсу є кількісна характеристика та якісна ідентифікація стану підприємства.

Об'єктами діагностики у системі управління підприємством виступають: структура управлінського персоналу, розрахунок чисельності кадрів управління, організаційна та функціональна структури, процес управління, документообіг, інформаційні потоки, якість управлінських рішень, організація праці управлінського персоналу, технічні засоби, управлінський профіль підприємства, потенціал та ефективність управлінської діяльності, система мотивації.

Студенти повинні вміти:

  • Самостійно виконувати обчислення;

  • Діагностувати підприємство;

  • Проводити аналіз і обґрунтовувати висновки про економічний стан підприємства.

Підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у майбутньому.

Навчальним планом передбачено самостійну роботу з дисципліни „Економічна діагностика „ .самостійна робота студентів з даного курсу включає:

  • Опрацювання лекційного матеріалу;

  • Самостійне вивчення окремих питань;

  • Підготовка до практичних занять;

  • Виконання індивідуальних завдань.

Контроль оволодіння самостійною роботою проводиться шляхом опитування на практичних заняттях, написанням контрольних робіт, експрес-опитуванням на лекціях, захисту індивідуальних завдань, тестуванням.

Тема 1. Предмет і завдання дисципліни «Економічна діагностика»
План

1. Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу.

2. Предмет, об’єкт, завдання та методологія економічної діагностики.

3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика».
Не останню роль в забезпеченні ефективного розвитку вітчизняних підприємств в умовах жорсткого конкурентного середовища відіграє діагноз, встановлюваний аналітиками (якими можуть бути співробітники підприємства чи сторонні спостерігачі).

Діагностика є чимось новим в розвитку економіки вітчизняних підприємств. Більше того, вона є її основою. Від визначення поточного стану суб’єкта господарювання, на зразок визначення стану здоров'я людини, залежить опрацювання комплексу профілактичних заходів, рекомендацій, процедур, спрямованих на поліпшення цього стану, або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій.

Економічна діагностика підприємства – оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків ухвалення поточних управлінських рішень. Підсумком діагностики на основі оцінки господарського стану і його ефективності є ґрунтовні висновки, необхідні для прийняття термінових, але важливих рішень, наприклад, про цільове кредитування, про купівлю чи продаж підприємства, про його закриття, реорганізацію тощо.

Метою економічної діагностики є надання знань про використання різноманітного методологічного апарату та інструментарію для визначення стану підприємства в ринковому середовищі та опрацювання комплексу заходів спрямованих на поліпшення цього стану.

Економічний аналіз – виведення економічних закономірностей з відповідних фактів економічної дійсності, розкладання економіки на окремі частини, так звані економічні категорії, та їхнє комплексне дослідження.

Системний аналіз – це науковий метод дослідження складних, багаторівневих, багатокомпонентних систем і процесів, що спирається на комплексний підхід, виявлення взаємозв’язків і взаємодій між елементами системи.

На основі аналізу і дослідження складається прогноз щодо змін і оптимізації існуючої організаційно-економічної підсистеми підприємства.

Системний аналіз поділяється на:

1. Аналіз організаційної підсистеми, який містить:

- аналіз політики підприємства (його завдань);

- аналіз концепції, тобто системи поглядів, оцінок, ідей, щодо досягнення намічених цілей відповідно до необхідності вирішення конкретних завдань;

- аналіз методів управління;

- аналіз способів організації праці;

- аналіз структурно-функціональної схеми;

- аналіз системи підбору і розміщення кадрів;

- аналіз виробничо-господарської системи;

- аналіз інформаційних потоків;

- аналіз системи маркетингу;

- аналіз системи економічної безпеки тощо.

2. Аналіз економічної підсистеми підприємства.

Аналіз – метод наукового дослідження (пізнання) явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин, елементів досліджуваної системи. В економіці аналіз застосовується з метою виявлення сутності, закономірностей, тенденцій економічних і соціальних процесів, господарської діяльності на всіх рівнях. Аналіз служить вихідною (відправною) точкою прогнозування, планування, управління економічними об’єктами і процесами, що протікають у середині них. Економічний аналіз покликаний обґрунтувати з наукових позицій рішення та дії в сфері економіки підприємства, соціально-економічну політику, сприяти вибору найкращих варіантів дій.

Мікроекономічний аналіз поширюється на окремі об’єкти і процеси, найчастіше має прояв аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств (фірм), включаючи аналіз обсягів виробництва, витрат, прибутковості тощо.

Ретроспективний аналіз представляє собою вивчення сформованих у минулому тенденцій.

Перспективний аналіз досліджує майбутні процеси, обґрунтовує прогнози розвитку суб’єкта підприємницької діяльності.

Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок відноситься до методів непрямих досліджень.

Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, зазвичай недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому варто досліджувати не їхні параметри, а параметри процесів, породжуваних елементами цих систем і доступних для вимірів.
Порівняння змісту економічної діагностики та економічного аналізу


Порівняльні ознаки

Економічний аналіз

Економічна діагностика

1. Масштабність

Конкретність

Всеосяжність

2. Інформативна база

Окремі процеси

Вибіркова інформація

3. Результат

Опис ситуації

Опрацювання рекомендацій щодо поліпшення

4. Методологічна основа

Індивідуальна

Комплексні методи

5. Об'єкт дослідження

Операція, вид діяльності

Майновий комплекс


Основними завданнями економічної діагностики виступають:

  • розгляд особливостей виробничо-господарської діяльності вітчизняних підприємств, а також обґрунтування передумов та факторів, що становлять істотний вплив на внутрішній економічний механізм кожного підприємства;

  • узагальнення та систематизація знань в галуз оволодіння навичками здійснення економічної діагностики за різними напрямками для забезпечення ефективного управління підприємством;

  • підготовка і обґрунтування конкретних практичних заходів для підвищення ефективності діяльності підприємства в конкурентних умовах господарювання.

Предметом економічної діагностики є кількісна характеристика і якісна ідентифікація стану підприємства. Об’єктом економічної діагностики є власне підприємство як цілісна високоорганізована система з усіма її функціональними підсистемами.


Предмет діагностики - дослідний, пошуковий чи пізнавальний процеси





Мета діагностики - установити стан об'єкта за допомогою реалізації комплексу дослідницьких аналітичних процедур

Об'єкт діагностики - високоорганізована система чи елемент системи








Завдання діагностики - обґрунтування заходів, управлінських рішень, спрямованих на налагодження діяльності всіх складових елементів системи і способів їх реалізації, а також зменшення впливу небажаних відхилень критеріальних значень







Методи діагностики:

  • аналітичні, засновані на безконтактних дослідженнях за допомогою статистичної інформації, використанні комплексного економічного аналізу;

  • експертні, засновані на узагальненні оцінок та інформації, наданих експертами на основі контактних досліджень;

  • динамічне програмування – обчислювальний метод розв’язання задач за допомогою використання математичних моделей;

  • лінійне програмування – математичний метод, заснований на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.



Рис.1. Характеристика економічної діагностики як процесу

Структурно логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика» обґрунтовує доцільність вивчення кожного складового елемента.

Для успішного функціонування підприємств будь-якої форми власності та галузевої приналежності на ринку необхідно дослідити його конкурентне середовище. Більшої уваги при цьому слід приділити визначенню сильних і слабких сторін діяльності підприємства, а також виявленню можливих перспектив і очікуваних загроз. Визначення конкурентної позиції підприємства в ієрархічному ринковому середовищі передбачає окреслення ємності його ринкового сегмента щодо збуту вироблених товарів і послуг. Отже, важливим завдання діагностики в цьому аспекті виявляється оцінка конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства, і, як наслідок – аналіз конкурентоспроможності власне підприємства.

Важливими конкурентними перевагами підприємства на ринку є високий рівень використання його виробничого потенціалу, грамотне управління, стійкий фінансовий стан, високий рівень економічної безпеки і корпоративної культури. Формування цих конкурентних переваг можна забезпечити тільки на основі постійного моніторингу і діагностики як внутрішнього економічного механізму підприємства, тік і зовнішнього ринкового середовища.

Рис. 2. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика»

Тема 2. Діагностика конкурентного середовища підприємства
План

1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства.

2. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства.

3. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку.

4. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.

5. Оцінка конкурентного статусу підприємства (КСП) на ринку.

6. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
Конкурентне середовище підприємства – ринкове оточення підприємства, представлене суб’єктами господарювання різних форм власності та приналежності, які займаються подібною сферою діяльності і мають вагомі конкуренті позиції на досліджуваному ринку.

Формування системи зовнішньої поточної інформації про конкурентів в ієрархічному ринковому середовищі передбачає набір джерел і методичних засобів за допомого, які відбуваються в ринковому середовищі. Організація збору, опрацювання необхідної інформації відбувається різними способами:

  • за допомогою ЗМІ; за допомогою особистих рекомендацій, відгуків, суджень та ставлень до об’єкта комерційного інтересу;

  • за допомогою незалежних дослідників, маркетингових та аудиторських компаній, які проводять відповідні ринкові дослідження конкурентного середовища в будь-яких сферах господарювання;

  • за допомогою кабінетних досліджень уповноваженою на те особою.






























Рис. 1. Джерела збору інформації про конкурентів

Такий потік інформації слід систематизувати і диференціювати, щоб при необхідності швидко вживати заходів щодо зміни ситуації на краще.

Система аналізу інформації про конкурентів – це визначений набір методів аналізу отриманих даних, в основі якого лежить статистичний банк даних та банк моделей.

Статистичний банк даних – це сукупність сучасних методик опрацювання інформації про кількісні зміни, дотримуючись яких можна встановити якнайтісніший взаємозв’язок і взаємозалежність між факторами, які впливають на досліджуваний економічний процес і його результативність.

Банк моделей – це сукупність механізмів та методологічних інструментів, за допомогою яких можна охарактеризувати ситуацію в межах підприємства.

Діагностика конкурентного середовища підприємства передбачає збір, систематизацію та аналіз даних, перелік яких наступний :

Таблиця 1

Систематизація даних про конкурентів підприємства та їх наліз


Основні показники

Власне підприємство

Підприємство конкурент 1

Підприємство конкурент 2

Підприємство конкурент 3

1. Ємність ринку













2. Кількість сегментів













3. Потенціал













4. Маркетинг













5. Можливості збуту













6. Отриманий дохід













7. Можливості товароруху













8. Виробничі витрати













9. Отримані прибутки













10. Перспективи розвитку та відтворення














Відповідна інформація про конкурентів має оброблятися наступним чином :


Система аналізу інформації
Статистичний банк даних (регресійний аналіз, кореляційний аналіз, факторний аналіз, дискримінант ний аналіз тощо)

Банк моделей (розрахунку цін, методики вибору місцезнаходження, засобів реклами і товароруху)



Оцінка інформації про конкурентів


Інформація про конкурентів


Рис. 2. Аналіз інформації про конкурентів

Стратегічні зони господарювання (СЗГ) – це групування зон бізнесу, засноване на виділенні стратегічно важливих елементів, загальних для всіх зон. Такі елементи можуть включати частково співпадаючий ряд конкурентів, відносно близькі стратегічні цілі, можливість єдиного стратегічного планування, загальні ключові фактори успіху, технологічні можливості.

Вперше розподіл на СЗГ у бізнесі застосувала фірма General Electric, яка згрупувала свої 190 напрямків у 43 СЗГ, а потім агрегувала їх у 6 секторів.

Управлінське значення концепції СЗГ полягає в тому, що вона дає можливість диверсифікованим підприємствам раціоналізувати організацію різних сфер бізнесу. Класифікація СЗГ також дає можливість спростити процедуру розробки стратегії підприємства і взаємодії сфер його діяльності в різних галузях.

СЗГ можуть розглядатися і як окремий сегмент ринкового середовища, на який підприємство має, чи планує мати вихід.

Ієрархія виділення СЗГ :


Потреба



Технологія




Тип клієнта




Географічний район










Рис. 3. Рекомендований порядок виділення СЗГ
Матриця Boston Consulting Group (BCG) (БКГ) див. рис., містить чотири квадранти і має вісі координат – «швидкість зростання галузі» та «відносна частка ринку, контрольована підприємством». Кожна СЗГ визначається кругами чи прямокутниками, у цих координатах, причому площа фігури відповідає обсягу продажів СЗГ, чи відносній частці СЗГ в обсязі продажів підприємства.

Відносна частка ринку визначається шляхом ділення обсягу продажів у СЗГ на обсяг продажів середньої СЗГ підприємств, що діють на цьому ринку.





«Медіа» (інтенсифікація «Техніко» (підтримка чи

маркетингових зусиль, чи розширення ринкової

залишення ринку) частки)
«Єлектро» (зменшення «Індастрі» (підтримка

зусиль чи продажів) діючого виробництва)



Висока, (вища ніж

в середньому в

економіці)










Швидкість

зростання






Низька, (нижча ніж

в середньому в

економіці)




Відносна частка ринку, контрольована підприємством
Рис. 4. Матриця Boston Consulting Group (BCG) (БКГ) для гіпотетичного підприємства
За допомогою матриці БКГ стратегічні зони господарювання підприємства розділяються на чотири сегменти:

1. «Медіа». Швидке зростання ринку робить СЗГ, які знаходяться в цьому сегменті, привабливими. Але їх відносна частка на ринку низька, що спричиняє дилему: чи вдасться підприємству отримати якнайбільший прибуток? Тому підприємство повинно вирішити, чи варто йому інвестувати капітал у СГЗ, розташовані в цьому квадранті.

Матриця БКГ засвідчує, що існують дві альтернативи у цій ситуації:

- агресивна стратегія зростання для реалізації можливостей підприємства на ринку;

- розгалуження діяльності у випадку, якщо вартість посилення ринкової позиції при агресивній стратегії зростання переважить потенційні вигоди і фінансовий ризик, пов'язаний з отриманням цих вигод.

Впровадження стратегії швидкого зростання завжди переважніше, якщо СЗГ характеризуються ефектом зниження витрат виробництва за рахунок його масштабності. При цьому збільшення контрольованої частки ринку дає можливість зайняти конкурентну позицію за нижчою вартістю і поступово збільшувати контрольовану частку ринку. Таким чином, корпоративна стратегія для СЗГ, розміщених в цьому квадранті бізнесу, полягає в «обеззброєнні» найслабших підприємств і тих суб’єктів господарювання, які не мають шансів вибитися в лідери, за рахунок масштабів виробництва СЗГ та інвестування привабливих СЗГ з метою перетворення їх на складові сегменту «Техніко».

2. «Техніко» це, безперечно, найкраща позиція для бізнесу, але підприємства, які діють в цьому сегменті, вимагають значних інвестицій для підтримки експансії продукції і збільшення виробничих потужностей. Але вони можуть генерувати власні внутрішні потоки інвестицій внаслідок переваги – за рахунок низьких витрат при значних масштабах виробництва. СЗГ, які довгий час існують і наближаються до періоду зрілості, можуть підтримувати діяльність за рахунок власних коштів, а щойно створені СЗГ потребують істотних інвестицій ззовні.

3. «Індастрі». Бізнес у цьому сегменті з відносно великою контрольованою часткою ринку і при лідируючих позиціях у галузі забезпечує отримання значного прибутку, але внаслідок слабкого розвитку галузі в цілому, немає необхідності реінвестувати капітал для підтримки позиції СЗГ на ринку, і потоки інвестицій доцільно направляти в інші сектори. Більшість підприємств цього сегмента нещодавно могли належати до «Техніко». Вони повинні функціонувати для виплати дивідендів корпорацією і для фінансування нових, щойно утворених підприємств, які належать до «Техніко» і «Медіа» з метою гарантованого їх перетворення на підприємства-«техніко». Слабкі «Індастрі» є першими кандидатами на розпад, якщо в галузі, яка досягла зрілості, створюються несприятливі конкурентні умови.

4. «Електро» це найменш привабливий сегмент внаслідок непривабливих позицій на ринку і малих прибутків у порівнянні з лідерами, що мають перевагу в масштабах виробництва. Отже ці СЗГ, як правило, є вірогіднішими кандидатами до ліквідації.
Характеристика стратегій підприємства (за матрицею БКГ)


Стратегія СГЗ

Зміцнення

Утримання

Результат

Скорочення

«Медіа»

Мета

Виведення в техніко

Утримати ринкову частку

Отриман-ня результату і вихід з ринку


Видалення з ринку

«Техні-

ко»

Інвестиції

Розширен-ня

«Техніко» - інвестиції в розширення

«Електро» - інвестиції в раціоналізацію


Відсут-ність інвестицій


Відсутність інвестицій

«Елект-

ро"

Відношення до ризику

Ризик як елемент стратегії

«Техніко» - ризик

«Електро» - обмеження ризику


Неприй-няття ризику


Неприйняття ризику

«Індаст-рі»

Тип стратегії

Наступаль-ний

«Техніко» - інвестиційна стратегія

«Електро» - оборонна стратегія


Оборонна стратегія


Відступ


Матриця БКГ дає наочне уявлення про профіль СЗГ підприємства, дозволяє сформулювати основні напрямки стратегії його розвитку, зокрема напрямки розвитку кожної СЗГ, обґрунтувати потреби підприємства в інвестиціях, визначити їх пріоритети.

Проте застосування матриці БКГ має певні обмеження:

1. Низька розмірність матриці, яку бажано збільшити.

2. Представлені в матриці СЗГ згруповані в чотири типи і відтворюють поточний стан підприємства, а не потенційні можливості його розвитку.

3. Дана матриця достовірно відбиває поточну ситуацію на ринку, проте придатна для прийняття рішень у відносно стабільних галузях економіки.

З метою подолання матричних обмежень застосовують:

- замість швидкості зростання галузі використовується показник економічної привабливості СЗГ;

- замість контрольованої частки ринку використовується показник конкурентного статусу підприємства.

IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.

Привабливість стратегічних зон господарювання підприємства визначається за формулою:

, де

G – оцінка перспективи розвитку в СЗГ;

R – оцінка перспективи рентабельності в СЗГ;

T – оцінка нестабільності бізнесу, здійснювана за допомогою схеми, яка показує вплив характеру змін світового ринку у часі на діяльність підприємства;

питомі коефіцієнти, які відбивають індивідуальний підхід підприємства до вибору ринкової стратегії господарювання, тобто

Основна тенденція розвитку ринку полягає в безперервному збільшенні його мінливості і нестабільності.

Найсуттєвішою характеристикою світового ринку, яка визначає характер менеджменту підприємств, є темп змін у зовнішньому середовищі в порівнянні з реакцією підприємства. Якщо на початку століття більшість підприємств за умов будь-яких змін мали час на обмірковування, розробку і реалізацію необхідних заходів як реакцію на зміни, то сьогодні основне завдання менеджменту полягає в тому, щоб передбачити будь-які зміни і підготувати заздалегідь реакцію підприємства.

  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

План Мета, завдання, зміст експертної діагностики фінансово-господарського...
Фінансово-господарський стан, експертна діагностика, стратегічна діагностика, оперативна діагностика, метод аналогій, ризик, аналіз...
Л. О. Штанько, Л. М. Закревська Економічна діагностика КУРС (КОНСПЕКТ)
Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні...
Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики
Діагностика навчання обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Діагностика...
ЗАТВЕРДЖУЮ
Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна...
Діагностика рівня емоційного вигорання Діагностика рівня «Емоційного вигорання» (за В. Бойко)
Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки...
План заняття Економічна демократія. Економічний порядок та свобода...
БАЗОВІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА, ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год
Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,...
Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління
Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ...
Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с
2. Дробово-лінійне програмування Постановка задачі дробово-лінійного...
Дослідження операцій”, “Економетрія”, “Моделювання економіки”, “Економічна кібернетика” а також дисциплін циклу загальноекономічної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка