1.2. Особливості економічної діагностики.
1. Процес діагностики — це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом.
2. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибокий комплексний аналіз підприємства. У ході такого аналізу всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.
3. Система економічної діагностики підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, побудованих на інформаційній базі господарського обліку. З огляду на це, доцільно розглянути певні методологічні основи фінансово-економічного аналізу та господарського обліку, а потім сформувати комплексну систему діагностики діяльності підприємства. У даному разі під системою діагностики слід розуміти єдність концепції, підходів, принципів, механізмів, технологій та конкретних алгоритмів постійного простежування цільових точок соціально-економічної системи підприємства.
4. У процесі дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства основним слід уважати спроможність аналітика логічно відновити господарські операції, відображені у бухгалтерській звітності, та здатність відтворити у зворотному порядку процеси нагромадження (обліку) інформації (рис. 1.1).
Основне завдання аналітика — реконструювати реальність, котра міститься у звітності. Для цього необхідне знання методики бухгалтерського обліку, що використовується для фіксації господарських фактів.
Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів — дедуктивний, тобто рух від загального до часткового. Ми застосовуватимемо його багаторазово. У ході такого аналізу ніби відтворюється історична і логічна послідовність господарських факторів і подій, напрямки та інтенсивність їхнього впливу на результати господарської діяльності.
Послідовність нагромадження облікової інформації
|
Визначення реального змісту господарських операцій
|
Загальновживані способи бухгалтерського обліку даних операцій
|
Відображення операцій у документах бухгалтерського обліку
|
Нагромадження інформації за звітний період у бухгалтерських документах
|
Групування та класифікація інформації у звітності
|
Послідовність роботи аналітика (обернена)
|
Рис. 1.1. Загальна логіка роботи аналітика
Практикою фінансового аналізу сформовано основні підходи до читання фінансових звітів. Серед них можна виділити такі:
Горизонтальний (часовий) аналіз - порівнювання кожної позиції звітності з попереднім періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з оцінкою впливу кожної позиції на результати в цілому.
Трендовий аналіз - порівнювання кожної позиції звітності з низкою попередніх періодів і виявлення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від впливу випадкових факторів та індивідуальних особливостей окремих періодів. На основі тренду формують імовірнісні значення показників у майбутньому.
Аналіз коефіцієнтів - дослідження співвідношень міме окремими позиціями певного звіту чи показниками з різних форм фінансової звітності, визначення щільності та характеру взаємозв'язку між ними.
Порівняльний (просторовий) аналіз, що включає два аспекти:
внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими напрямками діяльності, за дочірніми фірмами й підрозділами;
міжгосподарський аналіз показників даної фірми в контексті
конкурентного середовища, галузі народного господарства.
Факторний аналіз – дослідження спливу окремих факторів (причин) на підсумкові показники за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів аналізу.
|