3.2. Галузеві ключові фактори успіху
Галузеві ключові фактори успіху (КФУ) - це ті дії з реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожна фірма має забезпечити задля своєї конкурентоздатності та досягнення фінансових успіхів. Визначення КФУ з урахуванням переважаючих умов розвитку галузі і конкуренції в ній - найважливіше аналітичне завдання. КФУ в різних галузях розрізняються. Крім того, з часом вони можуть змінюватись в одній і тій самій галузі під впливом змін загальної ситуації.
КФУ залежать від:
О технології - якість наукових досліджень, можливість інновацій у виробничому процесі, можливість розробки нових товарів, ступінь оволодіння існуючими технологіями;
О виробництва - низька собівартість продукції, якість продукції, високий ступінь використання виробничих потужностей. вигідне місцезнаходження підприємства, доступ до кваліфікованої робочої сили, висока продуктивність праці;
О реалізації продукції - широка мережа оптових дистриб'юторів, широкий доступ до точок роздрібної торгівлі, наявність точок роздрібної торгівлі, що належать компанії, низькі витрати на реалізацію;
О маркетингу - висока кваліфікація співробітників відділу реалізації, доступна для клієнтів система технічної допомоги при купівлі та використанні продукції, чітке виконання замовлень покупців, різноманітність моделей та видів продукції, мистецтво продаж;
О професійних навичок - особливий хист, ноу-хау у галузі контролю якості, компетентність у дизайні, ступінь оволодіння технологією, здатність створювати ефективну рекламу;
О організаційних здібностей - рівень інформаційних систем, здатність швидко реагувати на змінні умови, досвід та ноу-хау у галузі менеджменту;
О інших факторів - сприятливий імідж, загальні, низькі витрати, сприятливе положення, приємність у спілкуванні, доступ на фінансові ринки, наявність патентів.
3.3. Методика діагностики галузі
Для проведення аналізу загальної ситуації та конкуренції в галузі використовують методику, запропоновану А. А. Томпсоном та А. Дж. Стріклендом, яка дозволяє адекватно оцінити ситуацію в галузі, визначити характер та рівень конкурентної боротьби. Результати аналізу дозволяють розробити стратегію, відповідну до загальної ситуації в галузі та прийняти рішення щодо доцільності інвестиції на розширення діяльності компанії в даній галузі. Аналіз мас проводитися в певній послідовності.
На першому етапі встановлюють основні економічні показники, які характеризують галузь.
На другому етапі визначають конкурентні сили, що діють у галузі, та який їх вплив на ситуацію в галузі.
На третьому етапі необхідно виявити ті чинники, які викликають зміни в структурі конкурентних сил у галузі.
На четвертому етапі визначаються компанії, які мають найсильніші та найслабкіші конкурентні позиції.
На п'ятому етапі доцільно спрогнозувати найбільш ймовірні кроки стратегічних конкурентів.
На шостому етапі можна встановити ключові фактори успіху в конкурентній боротьбі.
На заключному етапі приймають остаточне рішення щодо привабливості галузі та забезпечення високого рівня прибутковості.
Показники, що характеризують ступінь концентрації галузі:
чотирьохчастковий показник концентрації галузі СР4, що являє собою загальну частку чотирьох провідних підприємств ринку, які реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на розглянутому сегменті ринку. Якщо показник СР4 перевищує 0,75, вводяться обмеження на злиття підприємств.
індекс Харфіндела-Хіршмана, який розраховується за формулою (3.1).
(3.1),
де - частка підприємства на ринку, виражена у %.
При цьому
Ринок вважається нормальним для конкуренції, якщо ІХХ < 1000. У цих межах значення індексу дозволяється злиття фірм. Ринок для підтримки нормальної ринкової конкуренції вважається безпечним, якщо ситуація на ринку досліджуваного товару наступна:
на ринку існує 10 і більше конкуруючих фірм;
1 фірма не займає більше 31% ринку;
2 фірми не займають більше 44% ринку;
3 фірми не займають більше 54% ринку;
4 фірми не займають більше 63% ринку.
Ринок вважається неконкурентним, якщо значення індексу перевищує 1800 одиниць.
індекс Лінда, значення якого розраховується за формулою (3.2)
, (3.2)
де - частка підприємства, яке займає максимальну долю ринку;
- частка підприємства на ринку, яке знаходиться між провідним виробником галузі (частка якого найбільша) та провайдером (частка якого найменша);
- частка підприємства, яке має найменшу долю ринку.
Злиття підприємств дозволяється, якщо значення індексу Лінда не перевищує 150%.
Питання для обговорення і контролю
Поняття “карта стратегічних груп”.
Характеристики, за якими формуються стратегічні групи.
Побудова карти стратегічних груп як основного діагностичного способу визначення конкурентних позицій суперників.
Особливості вибору стратегічних змінних.
Оцінка результатів побудови “карти стратегічних груп.
Аналіз найближчих конкурентів.
Галузеві ключові фактори успіху.
Дослідження перспектив розвитку галузі.
Методика діагностики галузі.
Економічні показники оцінки галузі.
Практичні завдання для закріплення матеріалу
|