|
|
Скачати 246.17 Kb.
|
|
Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики Діагностика навчання - обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Діагностика охоплює сфери: психологічну; педагогічну; дидактичну; управлінську і ін. Діагностика освітньої діяльності учня включає: контроль, перевірку, облік, оцінювання, накопичення статистичних даних, та їх аналіз, рефлексію, виявлення динаміки освітніх змін ї особистісних прирощень учня, перевизначення цілей, уточнення освітніх програм, коректування процесу навчання, прогнозування подальшого розвитку подій. До складу діагностики входять різні форми контролю, який визначає, в першу чергу, рівень досягнення учнем освітніх стандартів, які прописуються у вигляді вимог до рівня підготовки спеціаліста, що являють собою стислу характеристику мінімально необхідних результатів, що повинні бути досягнуті. Крім того, оцінюванню підлягають результати діяльності учнів, що визначаються в програмі з інформатики, за якою працює викладач, Оцінювання знань, вмінь та навичок є важливою складовою навчального пронесу, оскільки дозволяє перевірити досягнення поставлених цілей навчання. Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенции. Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Оцінювання має грунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень учнів з інформатики є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині певну суму знань, умінь та навичок з інформатики, а сформувати відповідний рівень її компетенції в цій предметній галузі. Поняття компетентності не зводиться лише до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики с знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Функції оцінювання Можна виділити ряд важливих функцій оцінювання: контролюючу, навчальну, діагностико-коригуючу, стимулюючо-мотиваційну, розвиваючу, виховну та функцію управління. Розглянемо більш детально кожну з них. Контролююча передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати і подавати навчальний матеріал. Навчальна функція оцінювання полягає в акцентуванні уваги учнів на головних елементах знань і умінь, спонукує глибоко з'ясовувати суть явищ, що вивчаються. Викликаючи необхідність деяких дій, перевірка є одночасно і тренажером таких дій, що без сумнівів сприяє повторенню, поглибленню і вдосконаленню знань, вмінь і навичок учнів. Навчальна функція зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню і систематизації навчального матеріалу, вдосконаленню підготовки учня (класу, групи). Оцінювання сприяє формуванню у учнів навичок раціональної організації навчальної праці, вони вчаться працювати з контрольними запитаннями в підручнику, тестами, діаграмами, графіками, таблицями, контролюючими програмами тощо. Потреба у регулярних заняттях з вивчення нового матеріалу, як відомо, не завжди виникає в учнів і не завжди її стимулом є тільки пізнавальний інтерес. Часто саме оцінювання, яке примушує учнів працювати регулярно, викликає потім безпосередню тягу до знань, потребу в частіших заняттях, коли навчаюча функція контролю та оцінювання, змінюючись, стає більш опосередкованою. Діагностико-коригуюча функція допомагає виявленню рівня оволодіння знаннями, уміннями і навичками; прогалин в них і встановленню причини труднощів, які виникають в учня під час навчання; коригуванню навчальної діяльності учнів, яка спрямована на усунення виявлених недоліків. Стпмулюючо-мотиваційна функція визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли проведення оцінювання стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, формує мотиви навчання. Ефективно проведене оцінювання звертає увагу учнів на прогалини в знаннях, спонукує до посилення зусиль. Оцінювання не залишає учнів байдужими до навчання; викликаючи в них почуття задоволення, підвищення інтересу до навчання при заохоченні або, навпаки, почуття прикрості, незадоволення собою, прагнення подолати невдачі. Розвиваюча функція оцінювання полягає у цілеспрямованому залученні учнів до здійснення цілого ряду розумових операцій. Щоб відповісти на поставлене запитання або розв'язати задачу, учневі необхідно швидко проаналізувати умову, активізувати знання, вибрати потрібні факти і поняття, певним чином їх систематизувати і логічно подати. Психологами встановлено, що правильна постановка запитання при організації оцінювання у випадках, коли необхідно не просто пригадати факт, а перенести отримані раніше знання на новий об'єкт, використати їх в нових умовах, створює для учнів проблемну ситуацію, тобто ситуацію пізнавального утруднення, подолати яке можна шляхом висування гіпотез, їх аргументації і вибором найбільш вірогідних. Таке оцінювання розвиває найважливішу якість розумової діяльності - «творче перенесення», вчить учнів самостійно здобувати потрібні для вирішення практичних завдань знання. Цілком очевидним є позитивний вплив оцінювання на розвиток і тренування пам'яті, оскільки, звикаючи до постійного поточного та підсумкового оцінювання, учень робить особливі зусилля щодо запам'ятовування матеріалу, користуючись різними його прийомами. Ще більш очевидним с розвиваючий вплив самоконтролю, який сприяє розвитку критичності мислення, правильній самооцінці результатів навчальної діяльності. Виховна функція передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми оцінювання і самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, акуратності та інших. Виховна функція оцінювання полягає у сприянні вихованню в учнів старанності, почуття обов'язку і відповідальності за результати своєї праці, вміння цінити час. Ефективне оцінювання виховує у учнів свідому дисциплінованість, виробляє вміння долати труднощі в навчанні, тобто формує волю і наполегливість, розвиває таку рису особистості, як об'єктивність самооцінки та інші позитивні якості. Оцінювання сприяє відпрацюванню навичок творчості в роботі учнів, активізує і виховує діловитість, кмітливість. Оцінювання виконує і функцію управління процесом навчання, оскільки перевірка знань є не лише засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, але і засобом активного управління процесом навчання з боку вчителя. Доцільно виділяти такі елементи оцінювання:
Передбачається також, що оцінювання проводитиметься у формі схвалення будь-яких, навіть найменших успіхів і зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть критичні, слід починати з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій доцільно робити у формі пропозицій "діяти інакше" - "Можлива інша відповідь", "Існує інша точка зору", "Можна сказати (написати, зробити) інакше". Насамперед треба дати можливість самому учневі переглянути свій початковий варіант дій. Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує значно більше часу. Крім того, завдання вчителя - надзги учням можливість виявити і захистити власну думку за будь-яких навчальних ситуацій у класі й поза школою; вибрати потрібні ефективні методи і засоби розв'язування практичних завдань за допомогою комп'ютера. При оцінюванні вчителю необхідно враховувати такі умови: •баланс між перевіркою знань, умінь і навичків та виявлення ставлення учнів до тих чи інших проблем: •баланс традиційних і інтерактивних методів оцінювання;
При оцінюванні, особливо в разі застосування інтерактивних методів, треба скористатися процедурою само оцінювання учнів та взаємооцінювання учнями один одного. Треба приділяти якомога більше уваги поточному оцінюванню роботи учня під час уроку (а також оцінювання домашнього завдання), а ніж тестам наприкінці семестру. Варто дбати й про те, щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання, воно має виконувати допоміжну функцію, а не деструктивну. Бажаним є застосування подвійної форми оцінювання -оцінювання за шкалою оцінок - балів і описове оцінювання, яке дає змогу найкращим чином передавати учням та їх батькам інформацію про способи і результати їх роботи, досягнення і труднощі учня. Завдання вчителя с швидке створення умов, за яких позиції зацікавленості, відкритості, відповідальності учнів у навчанні та їх особистісні риси можуть розвиватися й усвідомлюватися. Цьому сприятимуть: • включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто перебігу роботи учня, на відміну від оцінювання кінцевих результатів роботи; • оцінювання учнів має спиратися на чіткій критерій, що дає змог}' учневі перебирати на себе відповідальність за роботу та її результати й уможливлює самооцінку роботи та її результатів. При цьому бажано, щоб в учнів була можливість ознайомитися з критеріями оцінки перед початком роботи, а не після її виконання; • оцінювання досягнення повинно відбуватися незалежно від того, значні вони чи скромні, Головне, щоб вони були результатом справжніх зусиль учня; • оцінювання зусилля, що їх учні докладають до співпраці, й заохочувати їх допомоги один одному в роботі; • обговорення вправ І завдань, у процесі яких учні зможуть замислитися щодо власного способу вчитися. Приділяти увагу емоціям, що в них виникають під час роботи, взаємовідносинам з іншими учнями; • пропонування індивідуальних і групових завдань, які учнів виконуватимуть самостійно, проходячи етапи пошуку, добору і критичного аналізу, узагальнення і записування результатів своїх досліджень; • заохочування учнів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе, свої можливості та сфери, які потребують розвитку (почуття власної цінності, що ґрунтуються на реальному баченні своєї особистості); • ініціювання дискусій, що вможливлюють формування в учнів власних поглядів і модифікування їх; • підтримування ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно. Бажано оцінювати також міру участі учня у навчальній діяльності - його активність на уроці, спосіб спілкування з однокласниками, готовність до співпраці і покладання на себе відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на уроках. При оцінюванні учнів слід зважати на різні аспекти: • набуті знання
Оцінювання навичок мислення учнів при виконанні ними будь-яких завдань є при вивченні інформатики важливим завданням, що постає перед вчителем. Під навичками мислення (іноді їх визначають як навички критичного, логічного або вдумливого мислення) розуміють уміння тлумачити, застосовувати, аналізувати, оцінювати й синтезувати дані, зокрема:
• ставити потрібні питання (Хто?, Що? Де? Коли? Чому?); • висловлювати проблему;
• бачити варіанти розв'язування; «перевіряти висновки на практиці; • передбачати наслідки; • демонструвати логічно обґрунтовані судження. З метою забезпечення якомога об'єктивнішого оцінювання рівня навчальних досягнень учнів введена 12-ти бальна шкала оцінювання, побудована за принципом урахування особистих досягнень учня , При визначенні навчальних досягнень учнів аналізові підлягають:
Вказані орієнтири покладено в основу виділених чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого. У загально дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками: / рівень - початковий. Відповіді учня при відтворенні навчального матеріалу елементарні, фрагментарні, зумовлюються нечіткими, розрізненими уявленнями про предмет вивчення; уміння не сформовані, рівень самостійності навчальної діяльності низький. II рівень - середній. Знання неповні, поверхові. Учень відтворює основний навчальний матеріал, але недостатньо осмислено, не вміє самостійно аналізувати, робити висновки. Здатний розв'язувати завдання за зразком. Володіє елементарними вміннями навчальної діяльності. НІ рівень - достатній - характеризується знаннями істотних ознак понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними. Учень самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, синтезом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, проте без елементів власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності. IV рівень - високий - характеризується глибокими, міцними, узагальненими, системними знаннями учня з предмета, вміннями застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Визначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою (табл. 1.5.2). Види оцінювання При навчанні інформатики застосовуються такі види оцінювання: попереднє; поточне; повторне; періодичне; тематичне; підсумкове. Попереднє оцінювання має діагностичні задачі і здійснюється на початку вивчення курсу. Мета попереднього оцінювання - зафіксувати початковий рівень підготовки учня, його фактичні знання, вміння і навички, які пов'язані з майбутньою навчальною діяльністю. Попередня діагностика потрібна для визначення прирощення навченості учня за певний період часу. Поточне оцінювання - це систематична перевірка і оцінювання освітніх результатів учня з конкретних тем та на окремих заняттях. До поточного оцінювання відносяться: опитування; використання тестів; розв'язування задач; робота з комп'ютерною програмою; взаємоконтроль учнів в парах або групах; самоконтроль учня. Повторне оцінювання передбачає перевірку знань паралельно з вивченням нового матеріалу, що сприяє міцності і системності знань учнів. Періодичне оцінювання здійснюється щодо цілого розділу або модулю. Мета - діагностування якості засвоєння учнем структурних основ і взаємозв'язків розділу, його особистих освітніх прирощень. Завдання періодичного оцінювання - навчаюче, оскільки учні навчаються систематизації, узагальненню, цілісному баченню крупного блоку навчальної інформації І пов'язаної з нею діяльністю. Підсумкове оцінювання проводиться в кінці вивчення навчального курсу. Воно може мага форму: контрольної роботи, заліку, екзамен)', захисту творчої роботи. Даний тип контролю передбачає комплексну перевірку освітніх результатів з усіх ключових цілей і напрямів. Тематичне оцінювання Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учня обов'язкове і основне, його результати відображаються в класному журналі в окремій колонці. Перелік тем для тематичного обліку знань з курсу інформатики відображено в таблиці 1.5.1. Доцільність тематичною оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, які передбачають реалізацію послідовних його етапів, що не можна здійснювати на одному уроці. З огляду на це поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні недоцільне. Крім того, таке оцінювання не узгоджується з індивідуальним для кожного учня темпом засвоєння навчального матеріалу, що нерідко спричинює психологічний дискомфорт у навчанні значної частини школярів. Перед щоденною загрозою опитування і виставлення оцінки учень націлюється не стільки на осмислення, скільки на просте запам'ятовування навчального матеріалу. Тому поточне оцінювання має відігравати допоміжну роль, виконуючи, зокрема, заохочувальну, стимулюючу та діагностико-коригуючу функції. Його результати не обов'язково відображаються в балах і фіксуються в журналі. Принцип тематичності забезпечує одночасно систематичність і об'єктивність в оцінюванні та обліку навчальних досягнень учнів. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми, які визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням з самого початку її вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою. Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість уроків); кількістю і тематикою обов'язкових лабораторних та практичних робіт і термінами їх проведення; питаннями атестації, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо при вивченні теми передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їх виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації. Тематична атестація може проводитись у різних формах. Головною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів. Кожну оцінку рівня досягнень учня вчитель повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом. Від того, які результати і в якій формі будуть контролюватися, залежить будова всього навчального процесу. Вчитель завжди повинен заздалегідь визначити ті контрольні орієнтири, які будуть пропонуватися учням після вивчення ними кожної теми курсу. Такими орієнтирами є; конкретні предметні знання, вміння і навички; засвоєні способи діяльності; розвинуті здібності; творча продукція учнів. Наведемо приклад комплексного завдання з теми "Електронні таблиці1'. Для перевірки початкового рівня навчальних досягнень учнів з інформатики використовуються тестові завдання, а далі послідовно пропонується набір завдань, виконання кожного з яких оцінюється вказаною кількістю балів. Завдання для високого рівня навчальних досягнень підбираються окремо, їх виконання не пов'язано із виконанням учнями завдань початкового, середнього та достатнього рівнів. Критерії оцінювання навичок мислення учнів при навчанні інформатики можна подати таким чином (табл. 1.5.7.) Таблиця 1.5.7.
Крім того, вчителю доцільно оцінювати навички учнів, що стосуються представлення ними своїх думок та розв'язків. В таблиці1.5.8. наведено можливий варіант оцінювання навичок учнів викладати свої думки письмово або усно, що є частиною комунікативних навичок - навичок спілкування, в тому числі і електронного. Таблиця 1.5.8
Форми оцінювання На уроках інформатики використовуються різні форми оцінювання знань:
Усне опитування - найпоширеніша форма вимірювання знань в навчально-виховному процесі. Тому саме її частіше мають на увазі, коли говорять про традиційне оцінювання знань. Однак усна форма оцінювання знань найчастіше не відповідає критеріям об'єктивності, надійності та валідностІ, а методика оцінювання є грубою з малою розпізнавальною здатності. При усній формі оцінювання не забезпечується ні об'єктивність процесу вимірювання, ні об'єктивність інтерпретації результатів вимірювання. Як результат - одна і та ж особа по-різному оцінюється різними вчителями. Тому усну форму оцінювання знань, як педагогічний метод діагностики, доцільно використовувати лише при вимірюванні знань, пов'язаних із знанням та розумінням основаних термінів та понять, що вивчаються на уроках інформатики. Мета проведення письмової роботи є пошук більш точних, ніж при усній формі контролю, методів вимірювання та оцінювання знань. Цей метод з точки зору об'єктивності, а саме уніфікації вимірювання, де б забезпечувалась більша об'єктивність процесу вимірювання та опрацювання даних, дійсно дає позитивніші результати, але процес вимірювання фактично залишився таким самим, як і при усній формі оцінювання, а саме - далеким від об'єктивності при інтерпретації результатів. Письмова форма оцінювання знань, як педагогічний метод, може використовуватись частіше при вимірюванні знань, пов'язаних із оцінюванням когнітивного розвитку та проблемного мислення. Опитування у формі інтерв'ю (часто його називають співбесідою) є також однією із традиційних форм оцінювання знань, яка і сьогодні дуже активно використовується. Від бесіди воно різниться тим, що самому процесу інтерв'ю передує фаза ретельного планування цієї бесіди. Інтерв'ю може проходити у письмовій та усній формах, але воно, як правило, лише доповнює тестування. В наш час тестування часто використовується для організації поточного та підсумкового оцінювання знань. Існує багато означень поняття «тестування», які найчастіше пропонуються психологами. При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості. Цей метод дає можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання і опрацювання даних, так і їх інтерпретації. Тестування при навчанні інформатики Практика тестового оцінювання знань свідчить, що найважливішим питанням залишається підготовка тестів. Тому слід дотримуватися певних вимог до тестових завдань. Тестове запитання повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру. Розрізняють такі типи тестових завдань: • вибір відповіді із набору запропонованих варіантів (єдиного або кількох); • вписування (введення з клавіатури) відповіді (чисте або заповнене текстом поле); • встановлення відповідності; • встановлення правильної послідовності; • вибір фрагмента запропонованої графічної ілюстрації: • інші. Оскільки тести значно впливають на процес навчання учнів, необхідно розробляти такі тести, які будуть сприяти досягненню завдань навчання. Тестове завдання повинно задовольняти двом основним критеріям: воно повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру. Необхідно уникати помилок, від яких виграють досвідчені в тестуванні учні, а також уникати надмірної складності. Це передумови того, що тестові завдання будуть давати валідні результати. Виділяють два типи технічних помилок тестових завдань. Розглянемо кожний тип окремо. Помилки, пов'язані з досвідом учнів, який одержується при тестуванні. І- Граматичні підказки: один чи більше претендентів на правильну відповідь граматично не відповідає умові завдання. Оскільки автори текстового завдання прагнуть приділити більше уваги правильній відповіді, ніж неправильній, граматичні невідповідність частіше зустрічається в останніх. 2. Логічні підказки: частина варіантів відповідей вичерпує всі можливі варіанти. 3. Абсолютні терміни: використання в варіантах відповіді таких термінів як "завжди", "ніколи". Як правило, учень виключає відповіді, що містять такі слова через абсолютність твердження. Автор тестового завдання припускається такої помилки у випадках, коли дієслово основного завдання включається не до вступного питання, а до варіантів відповідей. 4. Занадто детальна правильна відповідь: правильна відповідь більш детальна чи більш конкретна, ніж інші варіанти відповіді.
Помилки, пов'язані із надмірною складністю: 1.Варіанти відповідей надто детальні, складні чи подвійні: числові дані представлені безсистемно. Коли використовуються числові варіанти відповіді, вони повинні бути розмішені в порядку зростання і бути виражені в єдиному форматі (тобто, в вигляді окремого числа чи в вигляді діапазону чисел).
6. Інколи автори тестових завдань можуть перетворити достатньо легке питання в дещо настільки заплутане, що лише дуже відважний учень наважиться спробувати відповісти на нього. Рекомендації по складанню тестових завдань та відповідей на них
"часто". 7. Уникати тестових завдань із запереченнями (із словами "крім" чи "не" в запитанні).
10.Уникати негативних питань, оскільки учень може заплутатися, вибираючи відповідь. 11. Не використовувати занадто важких слів, а також не передбачати, що учень має не характерні для нього знання. Розрізнюють контроль вчителем, товаришем, за допомогою комп'ютера, самоконтроль. Специфіка контролю в інформатиці полягає в наступному: неправильний результат може відчужуватися учнем, який говорить, що не він помилився, а «так машина порахувала»; через комп'ютер в тій або іншій формі пред'являється результат, що допомагає учневі усвідомити процес своєї діяльності. Крім традиційного контролю вчителем, корисний контроль товаришем. Контролюючий вчиться розуміти хід чужої думки, пояснювати те, що знає сам, переводити свої знання у зовнішню мову. Контроль за допомогою комп'ютера «загострює» помилки і привертає до них увагу, підводячи до наступного етапу -самоконтролю. Це вища і складна форма контролю. Людина взагалі схильна собі довіряти, а заодно зберігати самооцінку. Уміння здійснити самоконтроль, нехай і за допомогою комп'ютера, свідчить про високу міру самостійності мислення, рефлексії, самокритичності. Важливо також усвідомлювати, що саме контролюється результат чи спосіб дії. Простіше контролюється результат, але за правильним результатом може приховуватися помилка в способі дії. Контроль останнього, є набагато важливішим. Зворотний зв'язок може бути негайним або затриманим. Негайний зв'язок ефективніший, але дуже швидка реакція чи коментар вчителя може заважати учневі розкрити хід своєї думки, який може виявитися нестандартним, але правильним. Оцінка самими учнями своєї роботи, а також заняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, учитель зможе чимало дізнатися про себе та учнів, а також про якість навчального процесу. Учитель може застосувати метод запитань-від повід ей для самооцінки учнями своєї роботи; можна доручити учням поставити оцінки і мотивувати їх. Для проведення загальної дискусії з оцінюванням заняття вчителю доцільно скористатися методикою "Дельта-плюс", яка полягає в тому, що спочатку пропонують питання про позитивні сторони заняття (що сподобалось - "плюс), а потім обговорюють моменти, які можна було змінити. Крім того, метод "Дельта" допомагає уникати безпосередньої критики хибних дій своїх товаришів або вчителя. Іноді можна попросити учнів заповнити спеціальні форми (або таблиці) зі спостереження й оцінювання. Для розробки нового інструментарію оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики необхідно:
Можна, наприклад, продемонструвати форми оцінювання й роз'яснити, що означає кожен критерій і кожен рівень оцінки. Можна обмежитися простою розповіддю або розповіддю з обговоренням. |
|
Програми курсу інформатики в школі. Зміст навчання інформатики. Планування... Проаналізуємо програму з інформатики для загальноосвітньої школи, яка була затверджена МОіН України в 2001 р |
Міністерство освіти і науки України Національна академія педагогічних... ЗНО ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ Й ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ: ОЦІНЮВАННЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, ВИКОРИСТАННЯ... |
|
Уроку. Тематичне оцінювання № Мета уроку: перевірка навчальних досягнень... Тематичне оцінювання №6 можна провести шляхом виконання тематичної контрольної роботи |
15. Позакласна робот з інформатики. Позакласні форми навчання інформатики.... Позакласна робот з інформатики. Позакласні форми навчання інформатики. Олімпіада з інформатики. Технологія підготовки учнів до участі... |
|
ПРОТОКОЛ підсумкових результатів ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з ІНФОРМАТИКИ |
ПРОТОКОЛ попередніх результатів І туру ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з ІНФОРМАТИКИ |
|
РОЗДІЛ МЕТОДИЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ Методична система навчання інформатики в загальноосвітній школі і педагогічному університеті |
Інформатика як наука і як навчальний предмет в школі. Комп’ютерна... Комп’ютерна грамотність та інформаційна культура. Педагогічні функції шкільного курсу інформатики (ШКІ). Особливості ШКІ. Цілі навчання... |
|
Інформатика як наука і як навчальний предмет в школі. Комп’ютерна... Комп’ютерна грамотність та інформаційна культура. Педагогічні функції шкільного курсу інформатики (ШКІ). Особливості ШКІ. Цілі навчання... |
Урок з інформатики. Специфіка уроку інформатики. Підготовка вчителя... Розвивальних завдань, добір конкретного навчального матеріалу, досягнення конкретних поставлених цілей шляхом добору відповідних... |