|
|
Скачати 1.14 Mb.
|
| Тема 10. Діагностика економічної безпека підприємства 1. Роль економічної безпеки в управлінні ризиками на підприємстві. Завданням будь-якого суб'єкта господарювання є самореалізація, розширене самовідтворення. Це означає, що безпека не є станом захищеності інтересів суб'єкта господарювання, вона створює контрольовані ним передумови функціонування. Безпека, таким чином, є специфічною сукупністю умов діяльності. Знаходитися в безпеці, означає - знаходитися в безпечних умовах, контрольованих підприємством в процесі своєї діяльності (у процесі самореалізації). Тобто для того, щоб підприємству забезпечити власну безпеку необхідно усвідомити прагнення конкурентів - джерел загроз, їх інтересів, потреб у ресурсах, а також наявності, кількості та якості ресурсів, контрольованих ними чи наявних на ринку. Економічна безпека підприємства - це такий стан справ на підприємстві, що визнається керівництвом і власниками як задовільний (прийнятний, бажаний, цільовий) і може підтримуватися протягом визначеного часу. Це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації, технології, техніки, устаткування, інших майнових прав) І підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного соціального і науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливом. Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів; 2) збіг обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринку, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування, а також високий потенціал розвитку в перспективі. До основних функціональних завдань економічної безпеки відносять: - забезпечення високої ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства; - забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу підприємства; - досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством; - досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та ефективне використання його інтелектуального потенціалу; - мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища; - ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів; - якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства; - забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та його функціональних відділів. Кожен керівник усвідомлює, що стан підприємства не може на 100% відповідати бажаному результату. Причина цього полягає в тому, що підприємство функціонує в агресивному ринковому середовищі, яке постійно виводить його зі стійкого стану. Агресивність середовища полягає в наборі ризиків, обумовлених будь-якою подією. Ризик - це можливість відхилення значення будь-якого параметра виробничої, ринкової, фінансової системи від заданого цільового значення на величину, що перевищує припустиме відхилення цього параметра. Процедура управління ризиками складається з чотирьох етапів. ЕТАП 1. Аудит ризиків з метою виявлення несприятливих для підприємства подій. Мета такого аудиту полягає у виявленні та класифікації ризиків, а також їх кількісній оцінці та прогнозуванні наслідків їх прояву для підприємства. ЕТАП 2. Розробка сценарного аналізу управління ризиками. Управління ризиками повинне бути економічно доцільним. Це означає, що антиризикові заходи повинні бути продуманими для запобігання можливим втратам унаслідок несприятливих подій. ЕТАП 3. Розробка заходів щодо мінімізації ризиків. Для ризиків, яким необхідно протидіяти, розробляються антиризикові заходи. Спектр способів протидії ризикам надзвичайно широкий. Виділяють кілька груп таких заходів: 1. Відмова від прийняття ризику означає відмову від здійснення проекту чи зміну способу його реалізації. 2. Зниження рівня ризикованості діяльності. 3. Страхування ризиків. 4. Прийняття (поглинання) ризиків передбачає формування страхових запасів підприємством. ЕТАП 4. Створення організаційного механізму управління ризиками. Слід зазначити, що управління ризиками не є панацеєю від усіх проблем: Вино не позбавляє підприємство від ризиків, однак відкриває керівництву вагомі перспективи. Таким чином, управління ризиками - це суттєва внутрішня конкурентна перевага суб'єкта господарювання, яка має не тільки тактичний, але і стратегічний характер. Це сукупність заходів, які вживають не для порятунку, а для забезпечення стійкого і надійного розвитку бізнесу; це стратегічні інвестиції в надійність і якість управління, в економічну безпеку підприємства. Бізнес-розвідка - постійний процес збору, накопичення, структурування, аналізу даних про внутрішнє і зовнішнє середовища підприємства і надання його керівництву інформації, що сприяє передбаченню змін в цих середовищах і прийняттю своєчасних рішень з управління ризиками, а також упровадження змін і відповідних заходів, спрямованих на задоволення майбутнього попиту споживачів і забезпечення прибуткової діяльності підприємства. Головним завданням бізнес-розвідки стає перевірка звітної інформації і виключення можливості дезінформації вищого керівництва підприємства. Якщо забезпечення економічної безпеки є діяльністю з оволодіння найважливішими умовами самореалізації підприємства, то ідентифікація цих умов, відстеження будь-яких змін, вивчення і прогнозування активності інших суб'єктів, що прагнуть опанувати цими умовами, - є стратегічним завданням бізнес-розвідки. Сьогодні також сформована потреба в наявності джерел даних, отримуваних з мережі Інтернет, шляхом спілкування в режимі on-line, із засобів масової інформації, з поновлюваних баз даних і електронних архівів, з корпоративних інформаційних масивів й архівів електронної пошти. Крім цього необхідно залучати людей як джерела інформації, здатних контактувати із співробітниками підприємства на будь-якому рівні, які займаються цілепокладанням для отримання потрібних даних. Відтак, на підприємстві зростає роль аналітиків і розвідувачів, обізнаних на правилах роботи з інформацією, здатних ефективно застосовувати їх на практиці. Найвідповідальнішим видом діяльності служб економічної безпеки є прогнозування. Об'єктивна обмеженість сил і засобів, виділених власниками і керівництвом з бюджету підприємства на вирішення завдань економічної безпеки, змушує відвертати увагу служб безпеки від пошуку боржників і несумлінних контрагентів, від повернення викрадених засобів і цінностей підприємства, а концентрувати увагу на профілактиці і запобіганні таким випадкам. Основним завданням служб економічної безпеки є протидія несумлінній конкуренції. Вивчення конкурентів - частина бізнес-розвідки (так звана конкурентна розвідка), яка допомагає оцінити і спрогнозувати дії конкурентів, спрямовані на дестабілізацію діяльності підприємства. Окремим завданням служби безпеки є протидія недружнім злиттям і поглинанням. Практика злиття і поглинання, яка спостерігається сьогодні, показує, що керівництво захоплюваного підприємства і служба його економічної безпеки починають діяти тільки тоді, коли блокуються управлінські рішення через приналежність пакета акцій підприємства конкуренту, коли починаються активні дії з витіснення діючого менеджменту, коли ініціюється банкрутство підприємства. Але повноваженнями служби економічної безпеки, озброєної методами бізнес-розвідки й відстеження інформації, передбачається завчасне попередження ознак можливого недружнього поглинання, вживання необхідних заходів, що можуть виявитися набагато дешевшими на стадії попередження негараздів. Сучасні засоби і технології обробки розвідувальної інформації дають можливість вирішувати завдання внутрішньої безпеки підприємства, оцінювати динаміку лояльності персоналу, виявляти центри напруженості. Аналіз інформації внутрішніх джерел і клієнтів допомагає службам безпеки виявляти факти витоку конфіденційної інформації, інсайд-трейдінгу (продажність), іншої діяльності персоналу, яка зашкоджує ефективному функціонуванню підприємства на ринку. Зважаючи на те, що діяльність з управління економічною безпекою є невід'ємною частиною в системі управління ризиками бізнес-діяльності, усі викладені вище підходи базової процедури управління ризиками є застосовними. Сили конкурентної розвідки представлені на підприємстві співробітниками, чиїми безпосередніми функціональними обов'язками є цілепокладання, збір даних, структурування і збереження відповідних даних, аналіз інформації та її поширення цільовим особам, уповноваженим приймати управлінські рішення. Звернувшись до іноземного досвіду, як приклад можна навести організаційну структуру конкурентної розвідки американської корпорації Motorola, яка стала першою корпорацією, що створила таку структуру, її гібридна структура складається з центрального відділу бізнес-розвідки, а також з кількох співробітників інших підрозділів, яким доручено підтримувати комунікацію з центральним офісом. В корпорації Motorola конкурентною розвідкою займається близько тридцяти співробітників. Це вимагає пильної уваги під час добору персоналу в служби, пов'язані з глибокими аналітичними дослідженнями. Незважаючи на, здавалося б, значну пропозицію на ринку праці, знайти кваліфікованих фахівців досить складно. Існує досить серйозний клас програм, використовуваних підприємствами для потреб конкурентної розвідки. Це корпоративні інформаційні системи, побудовані на основі корпоративних сайтів в Інтранет, які дають можливість збирати необхідну інформацію і поширювати її. Це програми класу Deep Mining, що дозволяють здійснювати ефективний пошук в базах даних й Інтернеті. Це систематизоване управління базами даних, що дозволяє створювати бази необхідних даних, досьє, зберігати ці дані і використовувати їх для аналізу. Це системи класу Business Intelligence (інтелект, розум), спроможні автоматично аналізувати дані, що надходять, за певними алгоритмами. Це новий клас прогнозуючих систем, які за результатами систематизації інформації можуть оцінювати тенденції розвитку об'єктів і ймовірність прояву кризових явищ, здійснювати моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це системи надання знань відповідно до політики інформування, програми візуалізації результатів і формування звітів, такі як ситуаційні центри. Таким чином, створення ефективної структури бізнес-розвідки на підприємстві вимагає серйозної підтримки з боку відділу інформаційних технологій. Природно, що складний комплекс засобів вимагає значного бюджету й розробки організаційно-правових корпоративних норм. Отже, бізнес-розвідка представляє собою аналітичне забезпечення важливих управлінських рішень, які приймають менеджери вищого рівня (керівництво підприємства), - це один з інструментів сучасного менеджменту, роль якого в умовах конкурентної боротьби сьогодні явно недооцінюється багатьма керівниками і підприємцями. Висока ефективність служби бізнес-розвідки може бути досягнута лише в умовах високої довіри до неї з боку керівництва підприємства. А довіра, в свою чергу, може бути виправданою тільки за умов підбору відповідального керівника служби безпеки і забезпечення її необхідними ресурсами для реалізації різних варіантів збору й аналітичної обробки вихідних даних. Головним напрямком розвитку бізнес-розвідки на підприємстві є широке використання електронного документообігу, особливо з численних, і, у першу чергу, великих електронних баз даних, корпоративних інформаційних систем, заснованих на Інтернет-технології, спеціальних комп'ютерних програм і прогнозуючих комплексів, демонстративних систем моніторингу і ситуаційних центрів. Застосування прогресивних методів бізнес-розвідки в забезпеченні діяльності служб економічної безпеки дає можливість суттєво підвищити їх ефективність в сфері управління ризиками, управління оптимальними витратами корпоративних ресурсів на локалізацію загроз бізнесу тощо. Тема 11. Діагностика корпоративної культури підприємства 1. Передумови становлення корпоративної культури на підприємстві. Індивідуальність підприємства, його відмінність від інших підприємств, визначається корпоративною культурою. У словосполученні «корпоративна культура» первинним є слово «культура». В її основі лежить філософія підприємства, яка обирається ним самостійно при його створенні. Вона визначає ідеї, погляди, основні цінності, які мають підтримуватися його співробітниками. Розвиток корпоративної культури необхідний для позиціонування підприємства на ринку і для розвитку його бренду. У ринкових умовах господарювання корпоративна культура присутня як природний, непомітний і всеосяжний фактор. Невиразність культури не означає її незначності. Основна функція корпоративної культури в такому розумінні полягає в регулюванні відносин між людьми за допомогою принципів поведінки, правил і норм. Культура дає підприємству відчуття стабільності, а його співробітникам відчуття емоційного залучення до діяльності підприємства. Якщо у співробітників конкретного підприємства виникає питання щодо їх відмітних особливостей від працівників інших підприємств, предметом гордості може бути успішність функціонування підприємства на ринку, прогресивне керівництво, нові бізнес-технології, престижність обійнятої посади тощо. Якщо підприємство не має вказаних характеристик, то предметом гордості можуть стати сприятливий мікроклімат у трудовому колективі, доброзичливі відносини з колегами. Для рядового співробітника ці характеристики можуть бути не менш значимими: працівник може погодитися на невисоку заробітну плату, відсутність перспектив тощо заради збереження цих відносин (хоча в сьогоднішніх умовах господарювання вітчизняних підприємств це майже нереальна ситуація). Значимість корпоративної культури зростає в умовах жорсткої конкуренції, легкої і швидкої ротації товарів, сильної ринкової позиції постачальників і клієнтів. У таких умовах збут продукції стає більш проблематичним, ніж її виробництво. Основними причинами, що змушують сучасні підприємства змінювати корпоративну культуру, є зростання конкуренції на товарних ринках та розширення (розгалуження) діяльності підприємств (поява нових підрозділів, філій, представництв тощо). 2. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури. Для успішного формування корпоративної культури на підприємстві важливо враховувати наведені нижче поради. 1. Питання щодо формування корпоративної культури ініціює вище керівництво підприємства, а її реальними провідниками стають менеджери верхньої і середньої ланок управління. Служба управління персоналом (кадрова служба) чи будь-який інший функціональний підрозділ, який адмініструє процес упровадження корпоративної культури у виробничо-господарську діяльність підприємства, має використовувати ефективні технології. Але разом з формуванням нової корпоративної культури менеджерам підприємства необхідно усвідомити той факт, що змінюватися доведеться, насамперед, їм самим. Керівництво має здійснити оцінку готовності до змін. Якщо підприємство готове адаптуватися до змін, то ідеї корпоративної культури можна упроваджувати. 2. Перед упровадженням будь-яких змін у господарську діяльність підприємства, а тим більше перед формуванням нової корпоративної культури, важливо підготувати чи запросити висококваліфікованих фахівців, здатних займатися цим питанням. 3. До процесу упровадження нової корпоративної культури важливо надати співробітникам потрібну інформацію, сформулювати проблеми, твердо визначити напрямки небажаного розвитку підприємства. Зміни в культурі необхідно впроваджувати, дотримуючись загальноприйнятої послідовності: спочатку зважуючи проблеми, що загрожують ефективному функціонуванню підприємства, потім - упроваджуючи в життя бажані принципи поведінки. Після цього шляхом переконання, прямого тиску, інших методів слід реалізовувати на практиці майбутній спосіб господарювання. |
| План Мета, завдання, зміст експертної діагностики фінансово-господарського... Фінансово-господарський стан, експертна діагностика, стратегічна діагностика, оперативна діагностика, метод аналогій, ризик, аналіз... |
Л. О. Штанько, Л. М. Закревська Економічна діагностика КУРС (КОНСПЕКТ) Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні... |
| Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики Діагностика навчання обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Діагностика... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна... |
| Діагностика рівня емоційного вигорання Діагностика рівня «Емоційного вигорання» (за В. Бойко) Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки... |
План заняття Економічна демократія. Економічний порядок та свобода... БАЗОВІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА, ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК |
| ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,... |
Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
2. Дробово-лінійне програмування Постановка задачі дробово-лінійного... Дослідження операцій”, “Економетрія”, “Моделювання економіки”, “Економічна кібернетика” а також дисциплін циклу загальноекономічної... |