ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА

Скачати 1.14 Mb.

Назва	ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА
Сторінка	5/8
Дата	19.03.2013
Розмір	1.14 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема 7. Управлінська діагностика
1. Основи управлінської діагностики на підприємстві

Під управлінням підприємством слід розум;ти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або поставленої мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо).

Під функцією управління слід розуміти продукт поділу і спеціалізації управлінської праці, відокремлений напрямок управлінської діяльності, що дає можливість здійснювати управлінський вплив.

За ознакою інваріантності розрізняють основні (ключові) функції, що розкривають зміст процесу управління, і специфічні (конкретні) функції, що вказують. напрямок цілеспрямованого впливу на той чи інший вид виробничої діяльності.

До основних функцій управління відносять:

- планування;

- організацію;

- мотивацію;

- контроль.

Планування - функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.

Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є створення на основі об'єктивних функцій управління відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату управління; обґрунтоване формування управлінських підрозділів; розробка положень про органи управління і посадових інструкцій; встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.

Мотивація - функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети.

Контроль - функція управління, яка є завершальним етапом будь-якої діяльності і представляє собою перевірку чи постійне спостереження з метою перевірки (нагляду). Він повністю узгоджений з іншими елементами системи управління, за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює кожна підсистема та підприємство в цілому. Контроль не є самоціллю, він лише коригує обрану стратегію.

Поетапне здійснення контролю відбувається за такою послідовністю:

- встановлення контрольних показників (визначення результату, до якого, прагне підприємство);

- заміри показників діяльності підприємства (фіксація даних поточної діяльності підприємства та відображення їх у відповідній звітності);

- аналіз діяльності підприємства (виявлення позитивних і негативних сторін діяльності підприємства, а також вирішальних факторів впливу);

- коригувальні дії (перелік заходів для поліпшення поточного стану).

Метою контролю є виявлення потенційних можливостей, проблем, надання рекомендацій стосовно програми стратегічних і тактичних дій щодо комплексного удосконалення господарської діяльності підприємства з орієнтацію на обрану стратегію.

Специфічні функції управління підприємством вказують напрямок впливу на будь-яку сферу виробничої діяльності, під ними розуміють результат поділу управлінської праці. Такі функції спрямовані на види виробничо-господарської діяльності підприємства, які розрізняються призначенням і засобами реалізації.

Об'єктом управління є організаційно відокремлена ланка, яка забезпечує одну із стадій або частину стадії виробничо-господарського процесу і є основою цілеспрямованого управлінського впливу. До специфічних функцій управління виробництвом продукції варто віднести:

- управління науково-технічною підготовкою виробництва;

- управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом;

- управління якістю продукції;

- управління персоналом підприємства;

- управління матеріально-технічним постачанням;

- управління фінансами;

- управління збутом продукції;

- управління маркетингом;

- управління розвитком і удосконаленням системи адміністрування тощо.

Необхідно зазначити, що перелік специфічних функцій управління на підприємстві принципово не змінюється зі зміною масштабу і характеру виробництва. Більше того, вони подібні навіть на підприємствах різної галузевої приналежності. Різними залишаються лише обсяг і структура виконання функцій управління.
2. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу.

За допомогою маркетингового інструментарію на підприємстві виконується безліч основних та допоміжних процесів і вирішується ряд найважливіших виробничих завдань:

- співробітники відділу маркетингу здійснюють збір та аналіз інформації, на основі якої проводять маркетингові дослідження;

- формують портфель замовлень і товарний асортимент;

- коригують напрямок протікання виробничих процесів;

- стимулюють збут за допомогою цінових і нецінових заходів;

- налагоджують комунікації з потенційними покупцями;

- адаптують товари до вимог споживачів;

- організують рух товарів по відповідним розподільчим каналам;

- контролюють протікання виробничо-збутових процесів;

- здійснюють планування та прогнозування поточної діяльності тощо

Крім того, саме маркетинговий відділ бере на себе всі можливі ризики, пов'язані з виробництвом і збутом продукції визначеної номенклатури. Всі зазначені напрямки робіт детально конкретизують вказані функції маркетингу.

Самим очевидним та легко досяжним варіантом комерційного успіху підприємства є інтенсифікація збуту продукції, підвищення ефективності її товароруху за рахунок якомога менших витрат, що входить до завдань тієї частини промислового маркетингу, яка відноситься до логістики. Основною метою логістики в спектрі маркетингу є збут товарів необхідної якості в зазначеній споживачем кількості, в обумовлені договором місце і час за визначеною ціною. Використовуючи завдання і функції логістики в аспекті маркетингу на підприємстві, можна побудувати комплексну багатоваріантну модель ефективного управління підприємством.

Модель ефективного управління підприємством на засадах упровадження маркетингового механізму є синтезом взаємодії безлічі альтернативних потоків, які аналізують можливості обрання підприємством стратегії свого подальшого розвитку.

Управління економічною діяльністю підприємства визначає наступні дії:

- треба обрати об'єкт управління, тобто процес (діяльність), на яку буде спрямована керівна дія; за допомогою відповідних техніко-економічних показників;

сформувати кількісну оцінку ефективності існуючої ситуації у виробництві та комунікаційно-збутовій діяльності, тим самим утворивши базу даних - масив (який постійно слід коригувати й доповнювати), - так звану маркетингову інформаційну систему (МІС).

Якщо ситуація не викликає труднощів її вирішення, то цілком достатньо буде бази відповідних знань для нескладних розрахунків, аналіз яких дозволить оцінити ступінь обґрунтованості опрацьованих керівних дій особи, що приймає управлінське рішення (ОПР).

Другий шлях прийняття конструктивних управлінських рішень має більший інтерес, оскільки він відображує особливості становлення маркетингового механізму на великих промислових підприємствах. За таких умов після обов'язкового створення МІС потрібен повномасштабний аналіз ситуації для її діагностики та передбачення наслідків впроваджених рішень, тобто в ході дослідження ситуації потрібно опрацювати декілька альтернатив, що дозволить обрати ту, яка, з одного боку, амортизує негативні наслідки, буде порівняно недорогою та впливовою, з іншого боку, створить подальші перспективи для підвищення ефективності діяльності підприємства на основі маркетингових принципів господарювання. Така схема (Б) є розгорнутим варіантом прийняття керівних дій і відповідає стратегічному управлінню.

Є проблема правильності вибору найефективнішого з точки зору підприємства рішення, в математичній статистиці існує апарат вибору найкращого варіанта з безлічі застосовуваних альтернатив, але найбільш ґрунтовними та доцільними для використання виступають три з них: критерій максімакса, критерій Вальда та критерій Гурвіца, побудовані на засадах «теорії ігор». Суть у визначенні самого ефективного рішення, яке сприятиме досягненню найліпшого результату в діяльності підприємства, за допомогою перехідних (умовних) ймовірностей Р_ij за формулами :

Критерій максімакса (MX) слід вважати критерієм граничного оптимізму. Він є найбільш використовуваним в практиці визначення доцільності прийняття тактичних управлінських рішень. Але зазвичай до нього вдаються тільки тоді, коли підприємство постає перед дилемою: «або пан, або пропав».

При застосуванні критерію Вальда (W) всі альтернативи подальшого розвитку маркетингового механізму діяльності підприємства слід розглядати як агресивно протиставлені одна одній за формулою :

Цей критерій відповідає перестрахувальній позиції граничного песимізму. Згідно з ним обирається стратегія у випадку, коли підприємство не так зацікавлене в комерційному успіху, як вважає за необхідне перестрахуватися від можливих невиправданих втрат. До нього вдаються при наявності таких зовнішніх умов маркетингового середовища підприємства, які можна сформулювати відповідно до вислову: «з усіх лих обирають найменше».

Критерій Гурвіца (Н) рекомендується використовувати в ситуації повної невизначеності, оскільки він відповідає такому стану маркетингового механізму діяльності підприємства, який знаходиться між граничними значеннями песимізму та оптимізму. Згідно із теорією ігор його слід розраховувати за формулою:

Успіх діяльності підприємства на ринку залежить:

а) комунікаційно-збутової політики

б) методи пропаганди, участь у ярмарках-виставках, PR-акціях, що не поступається ефекту від здійснення рекламної кампанії.

в) маркетинг-контролінг

г) уникати старих підходів управління підприємством,

д) люди середнього віку, що мають необхідні ресурси для здійснення підприємницької діяльності, але не володіють спеціальними знаннями в сфері маркетингу і менеджменту (оскільки ці науки тільки проходять «акліматизацію» в нашій країні), то, на жаль, високий рівень інженерних і технічних знань, отриманий ними у свій час, виявляється недостатнім. Тому існує сформована необхідність в одержанні другої освіти (для чого зараз створено всі передумови).

г) вивчення західного теоретичного і практичного досвіду і його адаптація до особливих умов трансформаційного періоду.

В усякому разі, вибір управлінського рішення цілком залежить від особи, що його приймає (ОПР), на неї ж покладається відповідальність за подальші позитивні чи негативні наслідки.

В практиці загального управління діяльністю підприємств розрізняють такі форми організації керівних структур: лінійну, функціональну та змішану. Практика організації маркетингу залежно від спрямованості його завдань рекомендується розрізняти такі види структур як функціональну, товарну, географічну та змішану (товарно-ринкову).

Обґрунтованою буде рекомендація щодо впровадження змішаної, але дещо в іншому варіанті ніж її визначає теорія маркетингу розумінні, а саме: функціонально-регіональної структури управління підприємством.
3. Діагностика антикризового управління підприємством.

Антикризове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику (попередження).

Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб'єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи.

Антикризове управління актуалізує функціональні аспекти з виявлення причин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації заходів, що відновлюють його платоспроможність. Для підприємств, які досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи полягає в оцінці дефіциту коштів, необхідних для здійснення виробництва і розрахунків з кредиторами.

Фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризових заходів, а не навпаки.

Перша стадія кризи, здебільшого прихована – це падіння граничної ефективності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рентабельності й розміру отримуваного прибутку. Внаслідок цього погіршується фінансовий стан підприємства, скорочуються джерела і резерви його розвитку. Антикризове рішення цих проблем може знаходитися як в області перегляду стратегії і реструктуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктивності праці тощо.

Друга стадія кризи - збитковість виробництва. Ця проблема зважується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства.

Третю стадію кризи ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства.

Реструктуризація підприємства і програма стабілізації його фінансово-економічного стану вимагають застосування екстрених заходів з пошуку засобів для їх здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних заходів настає криза ліквідності і, як наслідок, - банкрутство (результат регресії четвертої стадії).

Четверта стадія кризи - стан гострої неплатоспроможності. У підприємства відсутня можливість фінансування навіть циклу простого відтворення і здійснення платежів за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництва, і, як наслідок, - банкрутства. У цій ситуації діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фінансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства.

Фактори виникнення кризової ситуації на підприємстві:

1) зовнішні фактори: тип економічної системи: незбалансована кредитна політика чи її повна відсутність; структура потреб населення; рівень доходів і заощаджень населення; величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств; фаза економічного циклу; політико-правова нестабільність і невизначеність державного регулювання; темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвиток виробничого циклу; рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція;

2) внутрішні фактори: помилкова ринкова філософія підприємства; відсутність чи неправильні принципи його дії; нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції; невисокий рівень менеджменту і маркетингу; невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства його техніко-технологічній структурі.

Діагностика в антикризовому управлінні містить:

- дослідження базових показників господарської діяльності підприємства;

- всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;

- експертну оцінку розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення та превентивної санації, а також оцінку досягнення цілей прогнозування;

- збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації підприємства.

Таким чином, ключовим питанням при діагностиці систем управління є проблема оволодіння підприємством необхідними інформаційними технологіями, що забезпечують постійне пристосування до динамічного навколишнього середовища, гнучкість системи управління, підтримку конкурентоспроможності і здатності до адаптації.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

План Мета, завдання, зміст експертної діагностики фінансово-господарського... Фінансово-господарський стан, експертна діагностика, стратегічна діагностика, оперативна діагностика, метод аналогій, ризик, аналіз...	Л. О. Штанько, Л. М. Закревська Економічна діагностика КУРС (КОНСПЕКТ) Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні...
Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики Діагностика навчання обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Діагностика...	ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна...
Діагностика рівня емоційного вигорання Діагностика рівня «Емоційного вигорання» (за В. Бойко) Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки...	План заняття Економічна демократія. Економічний порядок та свобода... БАЗОВІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА, ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,...	Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с	2. Дробово-лінійне програмування Постановка задачі дробово-лінійного... Дослідження операцій”, “Економетрія”, “Моделювання економіки”, “Економічна кібернетика” а також дисциплін циклу загальноекономічної...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання