62. Порядок формування Європейської комісії, склад Європейської комісії Європейська Комісія утворюється в два етапи. Спершу, країни-члени одноголосно визначають кандидата на Голову Комісії, який повинен бути затверджений Європейським Парламентом. На другому етапі, за домовленістю з кандидатом на Голову Комісії, країни висувають решту кандидатів на членів Комісії. Каденція Комісії триває 5 років, а комісарам належить право багаторазового призначення. Комісар може відмовитися від своєї посади ще до закінчення терміну. Комісія налічує 20 членів, т.зв. комісарів. Кожна країна-член має право мати щонайменше одного комісара, але не більше двох. По два комісари мають найбільші країни, такі як Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія, а решта країн по одному. Кількість комісарів може змінитися, якщо Рада прийме про це одноголосне рішення.
63. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Комісією Засідання Комісії скликається Головою і відбувається щонайменше раз на тиждень (здебільшого в середу). У разі необхідності можуть бути скликані спеціальні збори - надзвичайна сесія. Засідання Комісії таємні, кворум складає 11 комісарів. Відсутній комісар може бути представлений керівником свого кабінету, якщо на це погоджується Голова Комісії. В усіх засіданнях Комісії бере участь Генеральний Секретар, якщо Комісія не вирішить інакше. Рішення приймаються звичайною більшістю голосів.
Комісія може приймати рішення за трьома процедурами: на засіданнях, письмовою процедурі, процедурою делегування. Під час прийняття рішень на засіданнях обов'язково повинен бути раніше вже згадуваний кворум (11 комісарів). Згідно з письмовою процедурою, проект правового акту узгоджують і перевіряють відповідні департаменти та служби, а потім він проходить через руки кожного комісара. Якщо жоден з членів Комісії не висловить незгоди із проектом, то такий правовий акт буде прийнято. Однак, якщо хтось із комісарів буде мати якісь поправки або зауваження, то проект скеровується на розгляд на засіданні ЄК. Процедура делегування полягає в тому, що Комісія уповноважує одного чи кількох членів прийняти певні конкретно визначені управлінські рішення. Застосування процедури делегування не знімає з решти комісарів відповідальності за прийняте таким чином рішення. Комісія залежно від терміновості справ може приймати рішення за нормальним процесом (5днів), термінові (3дні), невідкладні (12 годин).
64. Функції та повноваження Європейської
Комісі. Згідно зі ст. 211 [155] ДЄС, з метою забезпечити належне функціонування та розвиток спільного ринку Комісія:
пильнує за застосуванням положень Договору і прийнятих на його основі актів;
формує рекомендації і висловлює думки в справах, які є предметом Договору, якщо Договір це безпосередньо передбачає або ж Комісія визнає, що це є необхідно;
має право приймати рішення і брати участь у розгляді правових актів, які приймаються Радою і Європейським Парламентом; так як це передбачає Договір;
-
користується повноваженнями, наданими їй Радою, з метою дотримання встановлених нею положень. Контролююча функція Європейська Комісія є "охоронцем Договорів", тобто стежить за тим, щоб закон Співтовариств дотримувався також іншими органами союзу, а також країнами-членами, громадянами та юридичними особами. У разі виявлення порушення права Співтовариства, Комісія має право виступити з позовом до Європейського Суду.
-
Законодавча функціяКомісія володіє виключним правом законодавчої ініціативи. Відповідно до положень Договору, Рада здійснює діяльність за поданням Комісії. Щоправда законодавча ініціатива є обмеженою виключними повноваженнями Комісії, але Рада чи Парламент може вимагати від Комісії подання певного визначеного юридичного акта.У певних, чітко визначених ситуаціях Комісія може самостійно видавати правові акти (регламенти, директиви, рішення, рекомендації, думки). Це правові акти, які видаються на підставі повноважень, делегованих Комісії Радою, або ж на підставі повноважень, які містяться безпосередньо в Договорі.
Функція управління поточною діяльністю Співтовариств
Комісія є виконавчим органом. Вона відповідає за виконання регламентів, прийнятих Радою чи спільно Радою і Парламентом, також за подання проекту
|
річного бюджету і за його виконання. Комісія готує Парламенту звіт з виконання бюджету і несе політичну відповідальність за його невідповідне виконання. Крім того, Комісія зобов`язана подавати Парламенту щорічний звіт про функціонування Співтовариств найпізніше за місяць до початку Парламентської сесії
На основі того що Європейські Співтовариства є суб'єктом міжнародного права, Комісія підтримує сталі дипломатичні стосунки з третіми країнами та іншими міжнародними організаціями. У багатьох країнах, зокрема у Польщі, Співтовариства мають свої представництва. Комісія відповідає також за приготування і підписання міжнародних угод, стороною яких є Співтовариства. Прикладом цього може бути проведення перемовин і приготування Договорів про приєднання з країнами кандидатами до ЄС.
65. Судова система ЄС: загальна характеристика
одна з п’яти офіційних інституцій Європейського Союзу, найвищий суд ЄС, рішення якого не оскаржуються.
Суд Європейських Спільнот (Суд ЄС / у скороченні “Суд ЄС” виникає певна двозначність, оскільки абревіатура “ЄС” закріпилась у мові як відповідник “Європейському Союзові”. Однак через брак ліпшої пропозиції для скорочення назви “Суд Європейських Спільнот” і не припускаючи можливості вживати натомість термін “Європейський Суд”, який традиційно асоціюється з Європейським судом з прав людини, упорядники пропонують все ж вживати “Суд ЄС”, пам’ятаючи, що “ЄС” у цьому випадку – Європейські Спільноти) в Люксембурзі був однією з перших інституцій Спільноти, заснованих Паризькоим договором 1951 року. Римський договір 1957 року зобов’язав його наглядати за виконанням усіх європейських договорів.
З часу заснування Суду першої інстанції (далі - СПІ) у 1988 році, апеляції на рішення Комісії у цьому секторі розглядаються в першій інстанції СПІ. Рішення СПІ також можуть бути оскаржені у Суді ЄС, але тільки з питань, що стосуються матеріального права.
Юрисдикція СПІ в даному секторі базується, в основному, на чотирьох положеннях Договору:
ст. 229 (кол. ст. 172) ДЄС, що встановлює необмежену юрисдикцію щодо перегляду санкцій, які накладає Комісія (штрафи та штрафні санкції);
ст. 230 (кол. ст. 173) ДЄС, що регулює перегляд законності прийнятих Комісією рішень;
ст. 232 (кол. ст. 175) ДЄС про початкові дії з метою відміни заходу Комісії;
ст. 242 (кол. ст. 185) та 243 (кол. 186) ДЄС, що дозволяють просити призупинення примусового виконання рішення Комісії та/або прийняття тимчасових заходів.
66. Суд ЄС в інституційній системі ЄС. одна з п’яти офіційних інституцій Європейського Союзу, найвищий суд ЄС, рішення якого не оскаржуються.
Суд Європейських Спільнот (Суд ЄС / у скороченні “Суд ЄС” виникає певна двозначність, оскільки абревіатура “ЄС” закріпилась у мові як відповідник “Європейському Союзові”. Однак через брак ліпшої пропозиції для скорочення назви “Суд Європейських Спільнот” і не припускаючи можливості вживати натомість термін “Європейський Суд”, який традиційно асоціюється з Європейським судом з прав людини, упорядники пропонують все ж вживати “Суд ЄС”, пам’ятаючи, що “ЄС” у цьому випадку – Європейські Спільноти) в Люксембурзі був однією з перших інституцій Спільноти, заснованих Паризькоим договором 1951 року. Римський договір 1957 року зобов’язав його наглядати за виконанням усіх європейських договорів.
До складу Суду ЄС входять по одному судді від кожної держави-члена (після останнього розширення – 25), яким допомагають вісім генеральних адвокатів. Суддів і адвокатів призначають за загальної згоди держав-членів на шестирічний термін. Суд може засідати в палатах або збиратися на пленарні засідання для розгляду особливо важливих чи складних справ та на вимогу держав-членів.
Він виконує дві основні функції:
перевіряє на відповідність договорам документи, видані європейськими інституціями та урядами;
тлумачить право Спільноти на запит національних судів.
67.Склад і порядок формування Суду ЄС Європейський Суд є одним із найстарших органів, передбачений ще Договором про створення ЄСВіС (1951р.). Відповідно до рішень конвенції про деякі спільні інституції, підписаної у 1957р., Суд був уже з 1958р. спільним органом для двох чергових Європейських Співтовариств.Європейський Суд
|
нараховує зараз 15 Суддів і 8 Генеральних Радників. Якщо Євросуд виступить з такою вимогою, то кількість Радників може бути збільшена у разі прийняття Радою одноголосного рішення. Кожна країна-член має право висунути лише одного Суддю, натомість стабільних Генеральних Радників можуть мати тільки великі держави (Німеччина, Франції, Великобританія, Іспанія, Італія). Решта місць займають за принципом ротації Радники з менших країн.
Згідно зі ст. 223 [167] ДЄС Генеральних Суддів і Радників Європейського Суду вибирають серед осіб, які мають певні гарантії незалежності і відповідають умовам, існуючим у їхніх країнах, для зайняття найвищих посад у судах, або є визнаними і компетентними юридичними консультантами. Отже, вони призначаються на шість років шляхом загальної згоди урядів усіх країн-членів. Кожні три роки відбувається часткова зміна складу Суду - 7 чи 8 Суддів і 4 Генеральні Радники.
68. Правовий статус суддів та генеральних адвокатів Суду ЄС.
Члени Європейського Суду не представляють у цих органах свої країни, а Європейський Суд є органом цілком незалежним від країн-членів Євросоюзу та інших спільних органів. Судді повинні бути незалежними особами, тому їм не можна виконувати жодних політичних чи адміністративних функцій. Члени Європейського Суду не можуть займатися професійною діяльністю, незалежно від того чи вона оплачувана, чи ні, тільки в разі згоди на це Ради Європейського Союзу.Відповідно до протоколу про пільги та недоторканість Європейського Співтовариства Судді та Генеральні Радники Європейського Суду, а також частково їх родини, мають право на пільги та недоторканість. Вони користуються правовим захистом навіть після припинення виконання функцій в Суді. Особливої уваги заслуговує факт, що члени Суду не можуть бути позбавлені свого місця, а також пенсійних прав та інших пільг. Єдиний орган, який може скасувати імунітет у цій області, - це Європейський Суд, якщо він приймає одноголосне рішення, за виключенням Судді чи Радника, про якого йде мова, і за умови, що цей Суддя чи Радник перестав відповідати необхідним критеріям для виконання своїх функцій.Статус Суддів і Генеральних Радників є дуже подібним, вони відрізняються тільки функціями. Члени Європейського Суду можуть обиратись багаторазово, і немає перешкод у тому, щоб після закінчення терміну Судді обіймали функції Генеральних Радників, і навпаки. Завданням Суддів є винесення вироку у справах, які підлягають юрисдикції Європейського Суду. Генеральні адвокати призначаються одночасно із суддями та практично в тому ж порядку. Згідно з положеннями статутів судів Європейських Співтовариств до компетенції Генеральних адвокатів належить надання допомоги суддям щодо найважливіших питань їх діяльності. На даний момент загальна кількість Генеральних адвокатів - вісім осіб. Вони повинні відповідати тим же вимогам та мати таку ж кваліфікацію, що й судді. Генеральні адвокати призначаються строком на шість років на підставі одноголосного рішення Ради. Можливе повторне їх призначення. П'ятеро Генеральних адвокатів завжди є представниками найбільших країн Євросоюзу. Три інші посади займають представники інших країн на засадах ротації. Цікаво, що певний час, а саме з 1 січня 1995 р. по 6 жовтня 2000 р., існувала також дев'ята посада Генерального адвоката. Вона з'явилась після того, як кількість країн-учасниць збільшилась до 15. У результаті представник Італії був позбавлений ротаційного права на зайняття по черзі посади Генерального адвоката. З метою уникнення суперечок та непорозумінь було тимчасово запроваджено дев'яту посаду.
З числа Генеральних адвокатів кожний рік Суд призначає Першого Генерального адвоката, тобто особу, яка виконує функції формального голови Генеральних адвокатів.
69. Структура, організація роботи та прийняття рішень Суду ЄС
Європейський Суд не має складної внутрішньої структури, ані розбудованої адміністративної структури. Судді вибирають з-посеред себе Голову Європейського Суду на період 3 років (з правом багаторазового вибору). Голови обираються таємним голосуванням, абсолютною більшістю голосів. Головною функцією Голови Європейського Суду є керівництво роботою Суду та його адміністрацією. На чолі адміністрації стоїть Секретар, який безпосередньо керує її роботою. Він обирається Європейським Судом на період 6 років з можливістю переобрання. Секретар
|
Європейського Суду виконує не лише функції адміністративного характеру, але здійснює також судові функції. Секретар підтримує Голову Суду та інших Суддів у їхній діяльності, а також зобов`язаний брати участь у засіданнях Суду та його палат. Крім того, Секретар відповідає за фінансові та бухгалтерські справи. Європейський Суд засідає на пленарних засіданнях, які вважаються дійсними, якщо в них беруть участь 9 суддів. На вимогу сторін судового провадження засідання Європейського Суду може відбуватися в повному складі. Хоча, як правило, справи розглядаються у 3- чи 5- особових палатах.
Вироки виголошуються відкрито і набирають чинності з днем виголошення.
70. Правовий статус Суду першої інстанції Натомість правовою основою діяльності Суду Першої Інстанції є ст. 225 [168a] ДЄС , яка підкреслює, що якщо Рада не вирішить інакше, то до СПІ застосовуються положення Договору, що стосуються Європейського Суду, і положення Статуту Євросуду. Суд Першої Інстанції не має власного Статуту, але як і Європейський Суд має власний внутрішній процедурний Регламент. Діяльність суду 1 інстанції регулюється ЕС.:Договор про заснування Європейського Співтовариства, Статут Суду ЄС, Процесуальний регламент Суду ЕС
71.Основні стадії розгляду справ у Суді ЄС.
Діяльність Суду ЄС регулюється: Договором про заснування Європейського Співтовариства, в Статутом Суду ЄС, Процесуальним регламентом Суду.
Розгляд справ у Суді ЄС проводиться як його пленумом, так і палатами.
Порушення справи в Суді ЄЄ - з подання позовної заяви.У разі, якщо позивачем виступає ю.о чи ф.о., вона призначає адвоката або спеціального представника. Якщо стороною у справі є один з інститут ЄС, його інтереси представляє відповідна юридична служба.
2.Процес у Суді ЄС поділяється на письмову та усну частини.
Письмова частина:
- включає обмін заявами, документами між сторонами,
- суд може затребувати додаткові документи, докази та висновки експертів
- викладення справи по суті зацікавленими сторонами
- оголошення результатів перевірок, експертиз
- задають питання адвокатам сторін, заслуховують свідків.
- у кінці засідання робиться доповідь з висновками Генерального адвоката.
Усна частина:
провадження розбивається на декілька частин, кожна з яких продовжується годину ( з метою надати Суду, сторонам, Ген. адвокату необхід.час для підготовки.
за згодою сторін Суд може прийняти рішення про відміну усної частини провадження.
Суд здійснює контроль за додержанням строків письмового та усного розгляду, а також строків подання необхідних документів.
всі засідання Суду є відкритими.
сторони не мають права виступати в суді безпосередньо.
Суд може видати рішення про забезпечення позову.
- у справах про визнання недійсними актів органів Суд може видати розпорядження про зупинення дії акта, що оскаржується.
Суд ЄС розглядає справи будь-якою з 11 офіційних мов Євросоюзу + ірландською мовою. Для кожної справи встановлюється "мова провадження". Мова обирається позивачем, але у тому разі, коли позивачем виступає один з основних інститутів ЄС право вибору мови провадження належить відповідачу. Вся документація, консультації в межах Суду ЄС- французька. Остаточні рішення та висновки перекладаються всіма 11 мовами та публікуються в офіційному виданні.
Рішення Суду виноситься шляхом таємного голосування, а його результати оголошуються на відкритому засіданні. Рішення: обгрунтування по справі, вказані імена суддів, підписане Гол. Суду. Рішення Суду ЄС є остаточними та не підлягають оскарженню. Повторне прийняття до розгляду справи, яка вже була розглянута в рамках Суду ЄС, можливе лише за нововиявленими обставинами.
72. Юрисдикція Суду ЄС. Категорії справ, які розглядаються в Суді ЄС і по яких відповідачем виступають органи ЄС
всі спори, які підвідомчі Суду, можна поділити на чотири наступних типи в залежності від їх суб'скпюго складу:
І) спори між країнами-учасницями;
2) спори між країна ми-учасницями і органами Євросоюзу;
3) спори між органами Євросоюзу;
4) спори між фізичними або юридичними особами та органами Євросоюзу. Проведення такого поділу є доречним, враховуючи що справам кожного типу
|
притаманні специфічні особли-
Перший тип справ, що розглядаються Судом ЄС, - це справи за позовом Комісії, щодо порушення умов Договору про заснування Європейського Співтовариства однією з країн-члєнів. Предметом спору може бути як навмисне невиконання цих умов, так і простий адміністративний недогляд. Договір передбачає свого роду процедуру досудового вирішення спору по цій категорії справ. Так, якщо, на думку Комісії, будь-яка країна-член ухиляється від виконання умов вказаного Договору, то вона надає вмотивований висновок з цього приводу та дозволяє зацікавленій країні висловити свою точку зору. Якщо висновки Комісії залишаються без уваги, то для вирішення питання вона має право звернутись до Суду ЄС.
73. Юрисдикція Суду першої інстанції
Юрисдикція Суду першої інстанції розповсюджується на;
спори між Співтовариством та його службовцями
позови у зв'язку із судовим контролем, подані фізичними або юридичними особами, а не органами Співтовариства чи державами-членами
позови у зв'язку з позадоговірною відповідальністю, що подаються фізичними або юридичними особами (ст. 148 Договору про Європейське співтовариство, ст. 40 Договору про Європейське співтовариство заснування з вугілля та сталі, ст. 151 Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії);
позови у зв'язку з договорами, що подаються фізичними особами або юридичними особами
В основному позови проти Європейських Співтовариств, що подаються фізичними або юридичними особами, розглядаються в Суді першої інстанції, всі інші - в Суді ЄС.
74. Преюдиціальна процедура в діяльності Суду Європейських Співтовариств
Преюдиціальна процедура – е спосіб забезпечення співпраці і взаємодії суду ЄС і національних судів, не поступаючись при цьому інтересами та повноваженнями національних судів.ст. 177 Договору про ЄС регулює дану процедуру. В теперішній час ст 177. (ст. 234 в новой редакции Амстердамского договора) Договора о ЕС звучить наступним чином:
«Суд наделяется компетенцией принимать решения в преюдициальном порядке по вопросам, касающимся:
(a) толкования настоящего Договора;
(b) действительности и толкования актов, принимаемых органами Сообщества и ЕЦБ (Европейским Центральным Банком);
(c) толкования уставов организаций, создаваемых Советом, если таковое предусмотрено этими уставами.
Если подобный вопрос встанет перед каким-либо судом одного из государств-членов и этот суд сочтет необходимым иметь соответствующее разъясняющее решение Суда Сообщества, чтобы принять собственное решение по данному вопросу, он может обратиться в Суд Сообщества с просьбой вынести требующееся ему на этот счет решение»
75. Правова природа рішень Суду ЄС
Це акти індивідуального, а не загального характеру. Вони стосуються спеціальних, вузьких, технічних питань і є обов'язковими лише для тих суб'єктів права Євросоюзу, яким адресовані.
Рішення можуть бути адресовані: державі, певним групам юр.осіб, а також окремим юр. особам.
За загальним правилом, рішення нотифікуються (повідомляються) тим суб'єктам права Євросоюзу, яких вони безпосередньо стосуються і які є виконавцями відповідних приписів.
Норми, що закріплюються в рішеннях, мають конкретний управлінський характер.
Пряма дія Рішень передбачена ст. 249 Договору про заснування Європейського Співтовариства.
Рішення є правовими актами індивідуального характеру і можуть адресуватися юридичним та фізичним особам. Права, обов'язки, що випливають з них, є предметом розгляду в суді. Рішення, що адресовані конкретним державам-членам Євросоюзу, породжують обов'язки для державної влади.
Регламенти, директиви і рішення підписуються Головою Європарламенту і Головою Ради та публікуються в "Офіційному віснику Європейських Співтовариств". Вони набувають чинності із вказаної в них дати, а якщо дата відсутня, то на двадцятий день після опублікування.
|