Сучасний стан та перспективи розвитку конярства України та Миколаївської області


НазваСучасний стан та перспективи розвитку конярства України та Миколаївської області
Сторінка9/11
Дата13.03.2013
Розмір1.12 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Заводський, іподромний тренінг та випробування коней верхових порід.

Основною метою індивідуального заводського тренінгу молодняка верхових порід є сприяння розвиткові м’язової, серцево-судинної, локомоторної, дихальної систем за допомогою дозованих тренувальних навантажень.

Коней верхових порід випробовують у гладких та бар'єрних скачках і стипль-чезах. У гладких скачках (на іподромній доріжці) дворічних коней випробовують на дистанціях 1000, 1200, 1400. 1500 і 1600 м: трирічних — на 1000, 1200, 1400, 1500, 1600, 1800, 2000, 2400, 2800, 3000 м: чотирирічних — на 1000, 1200, 1400, 1500, 1600, 1800, 2000, 2400, 2300, 3000, 3200, 4000 метрів.

Призи для коней чистокровної верхової породи поділяють на традиційні. іменні, обмежувальні, любительські й міжнародні.

В офіційних випробуваннях у гладких скачках максимальне навантаження на жеребців становить: дворічних — 58 кг, трирічних — 59, віком чотири роки і старше — 60, а мінімальне — 50 кг. Масу жокеїв перевіряють не пізніш як за годину до початку офіційних змагань. Якщо маса жокея перевищує норму на 0,4 кг і більше, то він не допускається до змагань. Нестача маси компенсується спеціальними доважками. Кобили завжди несуть масу на 2 кг меншу, якщо вони змагаються разом із жеребцями. Максимальна участь у призах для дворічок — 2. трирічок і старшого віку — тричі на місяць.

Бар'єрні скачки — це подолання рухомих перешкод, установлених на іподромній доріжці. Для участі в них допускаються жеребці й кобили віком 3 роки і старше. Коні трирічного віку долають дистанції 1800, 2000, 2400 і 2800 м, а старшого віку — 3000, 3200 і 4000 м. У бар'єрних скачках жеребці несуть масу: віком три роки — 60 кг. чотири — 62. п'яти і старше — 64 кг.

Стипльчези — це скачки з доланням різних за розмірами нерухомих перешкод польового типу. В них беруть участь жеребці, мерини й кобили віком 4 роки і старше. Вони змагаються на дистанціях від 3 до 4 тис. м (у 4 роки) та на 4,8; 6 і 7 тис. м (у 5 років і старше). Залежно від віку та породної належності коні несуть масу від 62 до 70 кг. У бар'єрних скачках дозволяється перевищення маси вершника до 2 кг. а в стипль-чезах — до 4 кг.


  1. Заводський, іподромний тренінг та випробування коней ваговозних порід.

Тренінг молодняку ваговозних порід і робочого призначення поєднують із використанням його на легких сільськогосподарських, польових і транспортних роботах, що сприяє кращому розвитку тяглового зусилля і витривалості. У перший місяць після заїздки молодняк тренують запряженим у порожні вози, а згодом кладуть вантаж, поступово збільшуючи його масу від 150 до 350 кг (до 2,5 року). У деяких господарствах ваговозний молодняк привчають і до роботи під сідлом.

Під час заводських тренувань персонал має стежити за станом і поведінкою коня на іподромній доріжці і в деннику. За перших ознак втоми (кволість, нечітка хода, часті збої поганий апетит тощо) слід негайно зменшити кількість та інтенсивність тренувань. Індивідуальний підхід до кожного коня при дозуванні тренувальних навантажень — основне правило роботи з молодняком заводських порід коней.

Індивідуальний тренінг у господарствах закінчують, як правило, у квітні, після чого молодняк відправляють на іподроми для подальшого тренування та випробування.

Коней ваговозних порід випробовують: на термінову доставку вантажу риссю на возах з тягловим зусиллям 50 кг, що відповідає масі вантажу й воза в 1500 кг, дистанція 2 км; на термінову доставку вантажу кроком возами з тягловим зусиллям 150 кг, яке відповідає загальній масі воза з вантажем в 4500 кг. дистанція 2 км; на тяглову витривалість у полозовому приладі А. Б. Воєйкова з тягловим зусиллям 300 кг, що відповідає масі вантажу з приладом у 9500 кг: на максимальне тяглове зусилля проводять також у полозовому приладі А. Б. Воєйкова, де початкове тяглове зусилля становить 400 кг. У триборстві переможця визначають тільки серед чотирирічних коней і старше за результатами трьох видів змагань — термінова доставка вантажу кроком і риссю та на тяглову витривалість.

На іподромні випробування направляють здорових племінних коней, які пройшли заводський тренінг. Їх обов'язково оглядають у господарстві спеціалісти іподрому. До відправлення тварини підлягають ветеринарній обробці та бонітуванню. До місця призначення їх транспортують залізницею, автомобілями чи спеціальними автофургонами.

Разом з кіньми на іподром відправляють племінне свідоцтво, бонітувальну картку і картку випробування (для тих коней, які минулого року вже були на іподромі), ветеринарне свідоцтво й акт огляду кожного коня із зазначенням зооветеринарних даних, ступеня підготовки до випробувань, даних про результати тренувань та індивідуальні особливості.


  1. Функції іподромів та організація їх роботи. Розвиток іподромної справи на Україні.

Державні іподроми в системі заходів у розвитку коннозаводства і вдосконаленню кінських порід мають дуже велике значення. Вони займаються виявленням кращого по жвавості, працездатності, витривалості і спортивним якостям племінного молодняка, а іподромні випробування є обов'язковим елементом селекції верхових і рисистих порід коней. За їх результатами здійснюють відбір жеребців і кобил до виробничого складу. Зазвичай випробування коней і різні кінноспортивні змагання проводяться у вихідні і святкові дні у присутності великого числа глядачів, що сприяє популяризації кінного спорту і різноманітить відпочинок трудящих. На іподромах нашої країни дозволена грошова гра - тоталізатор, проте правила проведення її строго регламентовані.

Існують іподроми союзного (Московський, Харківський), республіканського (Київський, Одеський, Алма-атинський) і обласного значення(Красноярський, Горьковський, Кіровоградський та ін.). Є іподроми при кінних заводах, госконюшнях і племінних станціях.

За видами випробувань іподроми бувають рисисті, верхові і змішані, а за тривалістю випробувань - цілорічні і сезонні. Найстарішими іподромами в країні є Московський(заснований в 1834 р.), Тбіліський(заснований в 1840 р.) і Харківський(заснований в 1847 р.).


  1. Особливості племінної роботи в конярстві.

Племінна робота — це система заходів щодо поліпшення господарсько-корисних ознак коней. Вона полягає в ідентифікації тварин (ретельний опис масті, відмітин та прикмет, таврування, татуювання, опис форм та «малюнка» каштанів); організації та веденні зоотехнічного обліку; оцінюванні коней за походженням, екстер'єром, промірами, іподромними випробуваннями, власною продуктивністю, бонітуванням; відборі, доборі, а також у раціональній годівлі, вирощуванні, тренуванні та випробуванні молодняку й оцінюванні жеребців і кобил за якістю потомків.

Вибір методів племінної роботи в конярстві залежить від мети розведення коней (поліпшення робочих коней, виведення продуктивних тварин, удосконалення існуючих заводських та створення нових, продуктивніших порід).

Племінна робота з породами коней ґрунтується на даних первинного зоотехнічного обліку. Не знаючи походження тварин, їх продуктивності, роботоздатності результатів племінного використання та інших даних, неможливо комплексно оцінити тварин, проводити цілеспрямовану селекційну роботу, відбір, підбір тощо. Особливу увагу організації первинного зоотехнічного обліку приділяють у господарствах, які вирощують племінних коней.

Племінний облік з різних технологічних процесів племінного конярства, зокрема з відтворення поголів'я, вирощування молодняку, бонітування, складання плану підбору та ін., здійснюється за затвердженою формою. Крім того, на кінних заводах і племінних репродукторах ведуть заводські книги жеребців-плідників та кобил, облік руху поголів'я, складають акти на приплід, вибракування й виранжирування дорослого поголів'я, журнал розвитку молодняку, жереблення, проб та парування кобил тощо. На ремонтний і реалізований для племінних цілей молодняк виписують племінне свідоцтво.

На іподромах ведуть журнали тренувань і розвитку молодняку, індивідуальні картки обліку випробувань, книги обліку рекордів, переможців у змаганнях на традиційні призи, протоколів суддівської колегії видають бігові (для рисаків) чи скакові (для верхових коней) програми. За результатами випробувань щороку на іподромах складають звіти, за якими відповідні служби повинні видавати каталоги й інші матеріали про випробуваних коней.

На кінних заводах і племінних репродукторах ведуть тільки індивідуальний облік коней. Ідентифікацію (розпізнавання) їх здійснюють за мастю, відмітинами, прикметами, тавром, особливостями каштанів та номером на внутрішній поверхні верхньої або нижньої губи — татуюванням. Для деяких заводських порід коней (арабська, ахалтекінська, чистокровна верхова та ін.) є обов'язковим імуногенетичне тестування їх походження (група крові, типи трансферину, в майбутньому — ДНК та інші системи). Як метод ідентифікації коней використовують електронні чіпи з внутрішньою чи зовнішньою їх локалізацією на тілі тварин.

Державні книги племінних коней (ДКПК) ведуть по всіх заводських породах і породних групах. У них записують чистопородних і помісних жеребців та кобил племінного призначення віком не молодше 3 років, віднесених при бонітуванні до класу еліта і першого, з відомим походженням до четвертого ряду родоводу. Обов'язковою умовою для запису кобил є наявність у них приплоду. У Державну книгу племінних коней записують індивідуальний номер (у зростаючому порядку), кличку, масть, стать, рік та місце народження і використання, походження, основні проміри (не більше чотирьох), переваги та вади екстер'єру, рік, місце й результати випробування, участь у виставках, дата, бали і клас за результатами бонітування та племінного використання (зазначають рік і місце парування кобили, випадки прохолосту та абортів, масть, стать і кличку потомків): рік та місце (господарство) використання жеребця й кількість спарованих з ним маток, жеребних та благополучно вижереблених кобил; крім того, зазначають власника коня (господарство, приватна особа тощо). Коней для запису в ДКПК відбирають за результатами бонітування і даними первинного зоотехнічного обліку, обов'язково оглядаючи тварин. На коней, які задовольняють вимоги запису в Державну книгу, оформляють індивідуальні картки, які передають у відповідні установи з тваринництва.

У світовій практиці існують закриті й відкриті Державні племінні книги. У закриту книгу записують чистопородних коней, які відповідають установленим вимогам, але, головне, їх батьки повинні бути обов'язково записані у попередніх томах. ЇЇ запроваджено для французьких рисаків, арабських та ахалтекінських коней. Чистокровних верхових коней, що народилися від штучного осіменіння, у Державну книгу не записують.

Мета ведення закритих книг — гарантування розведення породи в чистоті, запобігання будь-яким міжпородннм схрещуванням, збереження високого рівня консолідації ознак породи та стійкої передачі їх потомкам.

Племінний облік ведеться в усіх господарствах і підприємствах — суб'єктах племінної справи в конярстві з метою систематизації інформації, потрібної для ведення племінної справи. Він здійснюється індивідуально щодо кожної тварини всіх господарських і статево-віковнх груп. Форми обліку ведуться спеціалістами до вибуття тварини, після чого їх зберігають у господарстві протягом 25 років з подальшою передачею до архіву. У племінному конярстві введено 27 форм обліку.


  1. Задачі і мета племінної роботи в кіннозаводстві та масовому конярстві.

Державні кінні заводи - це великі багатогалузеві племінні господарства, в яких, окрім кіннозаводства, добре розвинені зернове господарство, кормовиробництво, продуктивне тваринництво. Головне завдання кінних заводів-удосконалення існуючих і створення нових порід коней. Краща частина їх племінної продукції залишається для ремонту власного виробничого складу, а інша реалізується племінним фермам колгоспів і радгоспів, племінним розсадникам, заводським стайням, кінноспортивним школам, на експорт. Кінні заводи ведуть племінну роботу з однією або двома породами. По напряму коневодства вони поділяються на верхові, рисисті, важкозапряжні, а за способом утримання коней - на стаєнні і табунні.

Племінна робота в кінних заводах ведеться на високому рівні, основу її складають індивідуальний підбір і розведення тварин за лініями. Цьому значною мірою сприяють міцна кормова база, спорудження спеціальних будівель-стаєнь, манежів, зрошуваних левад, заводських іподромів і т.п. Більшість кінних заводів ведуть племінну роботу по планах, основні положення яких узгоджені із загальним планом племінної роботи з породою.


  1. Бонітування коней.

Метою бонітування коней є визначення їхньої племінної цінності і господарського призначення на основі комплексної оцінки з урахуванням породної належності.

Вважаються племінними й підлягають бонітуванню коні, походження яких підтверджено записами їх самих або їхніх батьків у державні книги племінних коней відповідних порід.

Бонітування племінних коней проводять спеціалісти, які мають необхідну класифікацію по конярству, працівники науково-дослідних закладів і установ.

Матеріали бонітування використовують у племінній роботі з породами коней, організації централізованого племінного обліку, при складанні державних книг племінних коней.

При бонітуванні коней оцінюють за походженням, типовістю, промірами, екстер’єром, у 2,5 роки дають першу оцінку робото здатності. До 7-річного віку коней бонітують щорічно. У сім років виставляють першу оцінку за якістю потомків. Пізніше дані бонітування уточнюють через кожні три роки в міру нагромадження відомостей про якість потомків та інших даних.


  1. Відбір в конярстві.

З метою подальшого використанням коней відбирають за екстер’єром, конституцією, промірами, живою масою, роботоздатністю, продуктивними властивостями, походженням та якістю потомства.
У конярстві застосовують груповий (у господарствах із табунним утриманням коней) та індивідуальний (у племінних) відбір. При груповому відборі тварин оцінюють за зовнішніми ознаками — типовістю, екстер’єром, промірами, живою масою тощо, а при індиві-дуальному, крім фенотипових ознак, ще враховують походження та якість їх потомства, тобто проводять оцінку за генотипом. Для жеребців і кобил використовують результати іподромних випробувань та виступи у змаганнях.
Підвищені вимоги при відборі ставляться до плідників. Вони повинні бути висококласними, у родоводі мати видатних предків — рекордистів, представників поширених ліній. За якістю потомства жеребців відбирають після одержання не менше двох лошат, а кобил — трьох жеребчиків.
При відборі молодих кобил на плем’я звертають увагу на міцність конституції, екстер’єр, вираженість жіночого типу й типу чоловічої лінії, особливості родини та роботоздатність.

  1. Добір в конярстві.

У племінному конярстві розрізняють однорідний (гомогенний) та різнорідний (гетерогенний) добір.

Однорідний добір здійснюють тоді, коли жеребець і кобила схожі за основною селекційною ознакою. За такого добору посилюється спадковість, племінні тварини стають стійкішими у передачі своїх ознак потомству, що збільшує вірогідність одержання цінного приплоду. Особливо результативним може бути гомогенний добір жеребців і кобил у поєднанні з помірним інбридингом на видатних предків.

Доведено, що, крім очевидних переваг, гомогенний добір має й недоліки, зокрема: при його застосуванні у потомків чіткіше виявляються вади батьків; за його допомогою не можна докорінно змінити ознаки коней заводу чи позбутися вад; тривале використання цього добору може призвести до послаблення конституції тварин. Тому при розведенні коней виникає потреба у використанні різнорідного (гетерогенного) добору.

Різнорідний добір забезпечує більшу життєздатність, гетерозиготність потомства, сприяє виявленню гетерозису та розвиткові нових цінних ознак. Гетерогенність дібраних тварин може виявлятися в особливостях їх конституції, екстер'єру, роботоздатності (спринтери — фляєри), типу нервової діяльності тощо.

При віковому доборі значну увагу приділяють віку жеребців і кобил. Відомо, що у старих коней зменшується сила спадкового передавання корисних ознак, сповільнюється інтенсивність обмінних процесів та знижується якість статевих клітин, погіршуються загальні умови ембріогенезу.

Ефективність добору значною мірою залежить від годівлі тварин (вона має бути повноцінною), умов утримання (оптимальні) та вирощування жеребців, кобил і молодняку.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та...
"ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ"
Конференція присвячена висвітленню теоретичних та практичних результатів досліджень щодо проблем вивчення, збереження та формування...
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності
У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia
Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ...
Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,...
Підсумковий Документ Третьої міжнародної конференції «Інформатизація...
У Третій міжнародній конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» взяли участь представники Міністерства...
Міністерство освіти і науки україни
Сучасний СТАН ТА ПЕРСПЕКИВИ РОЗВИТКУ БІО- І АГРОЦЕНОЗІВ В УМОВАХ ПОСТІЙНОГО ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ
2. Керівництво змаганнями
Миколаївської області та управлінням з питань фізичної культури та спорту Миколаївської облдержадміністрації виключне право на загальне...
Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення
Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,...
«Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка