|
|
Скачати 1.12 Mb.
|
|
Українська верхова порода. Робота із створення української породи коней була розпочата в 1945 р. на Українському кінному заводі № 173 Дніпропетровської області. На той час у цьому господарстві було багато трофейних угорських напівкровних кобил порід гідран, ноніус, фуріозо, нортстар. Характерними рисами екстер'єру українських верхових коней є гармонійна будова тіла, пропорційна з прямим профілем голова, довга високо поставлена шия, глибокі й широкі груди, пряма спина, довгий, добре обмускулений круп, міцні кінцівки. Недоліками екстер'єру є звислий круп, запале зап'ястя, шаблюватість кінцівок тощо. Переважають масті гніда з відтінками (57 %), руда (26 %), ворона й каракова (13 %), інших близько 4 %. Середні проміри жеребців 168-168-196-21 і кобил 163-163-192-20.Коні української верхової породи добре зарекомендували себе у класичних видах кінного спорту, особливо у виїздці та конкурах.
Виведена, на відміну від багатьох напівкровних порід світу, схрещуванням тільки двох порід — донської і чистокровної верхової. При цьому помісей бажаного типу розводили «в собі», помісей полегшеної будови з ознаками ніжної конституції повторно схрещували з донськими жеребцями масивного типу, а помісей з недостатньо вираженими верховими ознаками — з чистокровними верховими плідниками. Робота із створення породи була спрямована на те, аби отримати великих верхових коней кавалерійського типу з хорошими алюрами, жвавістю, витривалістю, пристосованістю до місцевих умов. Розпочато цю роботу у 1920 р. на кінних заводах Ростовської області.. Будьоннівські коні добре зарекомендували себе у класичних видах кінного спорту, особливо в конкурах і триборстві. В породі поширена тільки руда масть з відтінками від темної теракоти до річкового піску. У світі тільки три породи коней мають золотистий відтінок рудої масті— ахалтекінська, донська і будьоннівська. Середні проміри відтворного складу, см: жеребців 169,6 — 198,7 — 21,5; кобил 166,5 — 196,2 — 21.
Орловська рисиста порода створена в Росії в 1776 році. У створенні брали участь цінні представники арабської, голландської, датської, чистокровної верхової породи. Основні масті: сіра, гніда, ворона, руда, бура. Основні проміри жеребці 159-161-182,. Використовували у військових цілях. З багатьох варіантів між-породних схрещувань найціннішим стало поєднання арабської, датської та голландської порід. Таке трипородне походження мав Барс І 1784 р. н. . В ньому вдало поєдналися сухість, енергійність та нарядність арабської, сила, міцний кістяк та зріст датської і вільна продуктивна рись голландської порід. Його вважають родоначальником цієї породи. Сучасні орловські рисаки — досить великі, гармонійно розвинені. У них суха, нерідко грубувата голова, довга високо поставлена шия, висока холка, здебільшого широка спина, мускулистий поперек, широкий сильний круп, добре розвинена мускулатура, досить сухі, правильно поставлені кінцівки. Найтиповіші представники породи мають своєрідну красу. Для них характерні висока плодючість, довголіття, здатність легко пристосовуватися до різних умов існування, переважно добрий норов. Порода пізньоспіла. Серед орловських рисаків було три чітко виражених породних (крупний, густий, середній) та п'ять заводських типів.
Робота по створенню породи розпочалась в 1914 році в Росії. До 1941 р. робота із створення породи була завершена. Нова порода вітчизняних рисаків — російська — затверджена в 1949 р. Якщо орловський рисак періоду 1845 р. був 10-породною поміссю, то російського рисака створено простим відтворним схрещуванням двох спеціалізованих рисистих порід — орловської та американської. У ній вдало поєднано великій зріст, масивність і нарядність орловських з високою жвавістю американських рисаків.Сучасні російські рисаки мають суху конституцію, пряму спину, добре виповнений мускулатурою поперек, правильної будови кінцівки, міцні сухожилки і зв'язки суглобів, невелику оброслість гриви, хвоста та щіток порівняно з такою в орловських рисаків. З недоліків екстер'єру трапляється опущений круп, шаблюватість задніх та розкид передніх кінцівок, м'які і прямі бабки. Плодючість їх нижча, ніж в орловських коней. Значною мірою це зумовлено досить інтенсивним прилиттям крові американських рисаків, які за показниками відтворення поступаються іншим спеціалізованим породам. Середні проміри кобил, записаних до 30-го тому Державної книги російських рисаків, становлять: висота в холці — 158 см, коса довжина тулуба — 161, обхват грудей — 181, обхват п'ястка — 19,6 см. У породі переважають гніда (до 60 %), ворона (18 %), сіра (14 %), руда та інші масті.
Найпоширеніший в Україні. Історія створення бере початок з другої половини XIX ст., коли з Бельгії до України почали завозити арденів. Надремонтних жеребців Новоолександрівського кінного заводу продавали на племінні ферми колгоспів і радгоспів, де їх широко використовували для поліпшення робочих коней, якість яких була досить низькою. Поліпшене робоче поголів'я вирізнялося типом, калібром, екстер'єром та походженням. Типізацію його в Україні здійснювали розведенням помісей бажаного типу між собою та поглинальним схрещуванням з новоолександрівськими жеребцями. Після повернення з евакуації завод продовжував селекційну роботу у визначеному напрямі і до 1952 р. створив свій оригінальний тип ваговоза — невеликий, сухий, з добрим норовом і з хорошими робочими якостями, невибагливий до умов утримання і використання. Коні Н. ваговозної породи невеликі, широкотілі, міцної конституції, з енергійним урівноваженим темпераментом, великою роботоздатністю. Дуже цінуються їх невибагливість до корму, здатність добре його засвоювати та зберігати вгодованість. Плодючість кобили в умовах кінних заводів 85 — 90 лошат на 100 маток. Тривалість заводського використання 20 — 22, нерідко 25 — 27 років. Молочна продуктивність чистопородних кобил становила 2561 кг, а максимальна (у кобили Лукошкі) — 3109 л за 197 днів лактації. Новоолександрівські ваговози скороспілі: до 3 років у них майже закінчується розвиток. За молочний період маса лошати збільшується щодоби на 1,2 — 1,5 кг. Племінних коней використовують на сільськогосподарських роботах. Це знижує собівартість племінної продукції, сприяє підвищенню плодючості жеребців і кобил та відбору особин з хорошими робочими якостями і добрим характером. Зазначені та інші переваги забезпечили велику популярність ваговозів як поліпшувачів робочих коней у різних зонах України. Переважають руда, рудо-чала та руда в сивині масті, рідко трапляються гніда й ворона.
З місцевих порід коней на території України розводять тільки гуцульських, перші письмові відомості про яких датовані 1603 р. Вивели їх українці Східних Карпат, яких румуни називали гуцулами. Місцевих коней Буковини й Галичини вони схрещували з жеребцями норійської, пінцтаузької, арабської та деяких угорських порід. На початку XX ст. при схрещуванні використовували чистокровних верхових, англо-арабських, різної кровності ліпіцанських, гафлінзьких, а пізніше ще й кабардинських коней. Проте бажаного результату це схрещування не дало. Сучасні гуцульські коні низькорослі, мають міцну конституцію, витривалі, невибагливі, високорезистентні, плодючі та довго живуть, ефективно використовують корм, швидко відновлюють вгодованість. У них суха, легка, широколоба голова, коротка товста шия, досить довга, широка та пряма спина, широкий, часто короткий та спущений, але завжди добре обмускулений круп. Кінцівки короткі, сухі з добре розвиненими суглобами та міцним копитним рогом. З мастей переважають гніда й руда, є ворона, чала, булана, ряба, чубара та ін. Використовують гуцульських коней на різних сільськогосподарських і транспортних роботах, лісорозробках, під сідлом та в'юком. Вони добре пристосовані до роботи в горах і незамінні в обслуговуванні відгінного тваринництва та розвитку в Карпатському регіоні гірського, зеленого та аграрного туризму. Гірськими стежками з вантажем на спині до 100 кг гуцульські коні долають близько 100 км за добу.
З їх крові готують виключно важливі для медицини лікувальні та профілактичні сироватки проти ряду страшних хвороб: правця, гангрени, дифтерії, ботулізму та ін. Для медичних цілей на біофабриках у коней отримують і шлунковий сік. У лошат кобил в крові з'являються у великій кількості гонадотропні гормони. У силу цього сироватка крові лошат кобил (СЖК), введена в організм корови чи вівці, стимулює дозрівання яйцеклітин. Таку властивість СЖК використовують для усунення яловості корів і отримання двійневих приплодів у овець.
Порівняно із самками інших видів свійських тварин кобили мають деякі відтворні особливості. Насамперед вони стосуються тривалості охоти й статевого циклу, овуляції, міграції зиготи, функціонування яєчників, організації перевірки фізіологічного стану кобили пробником, парування тощо. Знаючи ці особливості, можна створити найбільш сприятливі умови для запліднення кобил, їх жеребності та жереблення. Статева зрілість. Коні досягають статевої зрілості у 15 — 18-місячному віці, а загальний розвиток організму триває 4 — 5 років. Значною мірою вона зумовлена породною належністю жеребчиків і кобилок, особливостями їх годівлі та утримання, загальним розвитком організму. Для аборигенних порід коней (бурятської, монгольської, якутської та ін.) характерна пізньоспілість. тому статевої зрілості вони досягають лише у 2,5 — 3-річному віці. Молодняк заводських порід більш скороспілий: кобили можуть бути жеребними вже у 12 — 18-місячному віці. Раннє парування шкідливо впливає на організм молодих тварин. Тривалість охоти. У кобил різних порід охота триває в середньому 5 — 7 діб з коливаннями від 2 до 14 діб, тобто значно більше, ніж в інших видів сільськогосподарських тварин. На тривалість охоти впливають клімат, сезон року, умови годівлі, утримання та використання кобил на роботах, а також їх здоров'я, вік, індивідуальні особливості. Проте відомо, що за відносно добрих умов годівлі й утримання охота у багатьох кобил є постійною за тривалістю й циклічністю протягом кількох років. Виявлення охоти. Охоту визначають за поведінкою і станом статевих органів кобили. Тварина часто ірже, сама підходить до жеребця, не захитається, коли він робить спробу садки. У неї набухають зовнішні статеві органи, з’являються білі виділення, кобила «мигає петлею», стає в позу для сечовиділення. Під час роботи кобили втрачають апетит, занадто нервують у роботі, дуже пітніють, швидко стомлюються.
Режим використання жеребців плідників. Способи парування. У конярстві застосовують ручне, варкове й косячне парування. Іноді ці способи поєднують для досягнення більшої заплідненості кобил і збільшення виходу лошат. У господарствах країни використовують ручне й варкове парування та штучне осіменіння. Ручне парування проводять у спеціальних манежах чи пристосованих приміщеннях. Якщо таких приміщень немає, парування проводять на закритому подвір'ї. Під час парування не можна кричати, голосно розмовляти, забороняється присутність сторонніх людей, не слід створювати обставин, які " відвертали увагу тварин. Якщо підібрані для парування тварини різного росту, цієї різниці уникають зміною висоти підлоги. Статеве навантаження на жеребців-плідників визначають за їх племінною цінністю, віком, станом здоров'я та способами парування. При ручному паруванні жеребець 3-річного віку за сезон спаровуються з 15 — 20 кобилами; 4 — 12-річного — з 35 — 40, старше 12 років — з 25 — ЗО. Варкове парування застосовують переважно у господарствах зони табунного конярства. Це дає змогу регулювати статеве навантаження і використовувати для парування жеребців, непристосованих до табунних умов утримання. Техніка варкового парування така: групу кобил заганяють у варок (загін, баз) і до них випускають жеребця. Він виявляє кобил в охоті й парується з ними. Після парування з однією — двома кобилами (не більше двох садок) жеребця виводять з варка і ставлять у стайню, а кобил випускають на пасовище. Навантаження на одного жеребця 4 — 12-річного віку становить 25 — 35 кобил за парувальний сезон. При ручному й варковому паруваннях жеребцям зазначеного віку організовують 1 — 2 садки щодня, а молодим і старше 12 років — одну за день або одну через день, залежно від їх потенції. Різновидом цього методу є випускання у варок до жеребця однієї кобили. Косячне парування поширене у табунному конярстві. У парувальну кампанію табуни кобил (100- 150 голів) ділять на косяки — групи по 20-25 у кожній. У кожний косяк випускають жеребця, який протягом сезону виявляє кобил в охоті і парується з ними. Головна перевага косячного парування — висока (95 — 100 %) запліднюваність кобил. Вона зумовлена тим, що косячні жеребці здатні досить чітко визначати момент овуляції і паруватися з кобилами в цей час.
Вимоги до організації парувальної кампанії. Загальними завданнями організації парувальної кампанії є: складання плану парувань з обґрунтованим підбором кобил до жеребців, вибір господарств для організації парувальних пунктів, визначення необхідної кількості жеребців, підготовка кобил, облік результатів роботи, підготовка спеціалістів та обслуговуючого персоналу до виконання визначених завдань. Для парувальних пунктів передусім виділяють жеребців планових порід. Вони мають бути вищого класу, ніж кобили, за породністю, екстер'єром, ро-ботоздатністю та промірами. Перед початком парувального сезону перевіряють плодючість жеребців, досліджують стан їх статевих органів, здатність до парування та якість сперми. Відтворна здатність жеребців характеризується кількістю запліднених кобил та одержаного за минулі роки приплоду. Періодично проводять клінічний огляд жеребців: сім'яники та придатки мають бути пружними, рухливими, з рівною поверхнею, не зростатися з мошонкою. На статевому органі жеребця, який краще оглядати під час ерекції, не повинно бути крововиливів, червоних плям, виразок, пухлин. Якість сперми жеребців перевіряють перед початком парувальної кампанії упродовж трьох суміжних днів за однієї садки на день. Остаточне рішення про її якість приймають за показниками сперми третього дня. Протягом парувального сезону якість сперми перевіряють щомісяця. За результатами оцінювання сперми жеребця, якщо це потрібно, вживають заходів щодо поліпшення його годівлі й утримання, збільшення часу перебування на свіжому повітрі та виконання фізичних навантажень (робота в запряжці чи під сідлом). Відтворна здатність жеребців залежить від генотипу і типу нервової системи, стану здоров'я та віку, якості годівлі й утримання, режиму статевого використання, порушення якого призводить до імпотенції. За 1 — 1,5 місяці до початку парувальної кампанії жеребцям-плідникам збільшують норми годівлі. На кожному парувальному пункті утримують жеребця-плідника, за станом здоров'я, вгодованістю та статевою активністю якого треба ретельно стежити. Перед початком парувального сезону зоотехніки і ветеринарні працівники господарства проводять огляд усього наявного поголів'я кобил 3-річногс віку і старше, складають їх список, зазначаючи кличку й вік, вгодованість, походження. Підбираючи кобил до жеребців, слід дотримувати таких правил: клас жеребця має бути вищим за клас кобили; кращих кобил слід парувати з кращими жеребцями, аби посилювати в потомків їхні корисні ознаки: запобігати спорідненому паруванню, яке призводить до зменшення виходу лошат і підвищення їх смертності. Протягом парувального періоду потрібно ретельно вести облік дат перевірки охоти пробником, парування, результатів ректального дослідження кобил. Всі ці дані записують у журнал проби та парування. За ними визначають дату жереблення кобил та походження їх приплоду. |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |
"ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ" Конференція присвячена висвітленню теоретичних та практичних результатів досліджень щодо проблем вивчення, збереження та формування... |
| ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ... Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,... |
Підсумковий Документ Третьої міжнародної конференції «Інформатизація... У Третій міжнародній конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» взяли участь представники Міністерства... |
| Міністерство освіти і науки україни Сучасний СТАН ТА ПЕРСПЕКИВИ РОЗВИТКУ БІО- І АГРОЦЕНОЗІВ В УМОВАХ ПОСТІЙНОГО ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ |
2. Керівництво змаганнями Миколаївської області та управлінням з питань фізичної культури та спорту Миколаївської облдержадміністрації виключне право на загальне... |
| Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області |
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,... «Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому... |